СПРАВА “ФАРКЕСКУ ТА ІНШІ ПРОТИ РУМУНІЇ”
Це рішення стосується численних заяв проти Румунії щодо неефективності механізму реституції майна, конфіскованого або націоналізованого під час комуністичного режиму. Заявники скаржилися, що не змогли повернути своє майно або отримати компенсацію, незважаючи на рішення судів, які визнавали їхні права. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив, що ця ситуація становить порушення статті 1 Протоколу № 1, яка захищає право на мирне володіння майном. Суд відхилив попереднє заперечення Уряду щодо однієї із заяв, не встановивши зловживання правом на індивідуальну заяву. Суд наголосив, що влада не доклала достатніх зусиль для виконання рішень на користь заявників.
Структура рішення включає розділи щодо процедури, фактів, об’єднання заяв, передбачуваного порушення статті 1 Протоколу № 1 та застосування статті 41 Конвенції (справедлива сатисфакція). Рішення посилається на провідну справу “Веляну та інші проти Румунії”, яка розглядала подібні питання. Суд застосував методологію, встановлену у справі “Веляну та інші” (справедлива сатисфакція), для розрахунку матеріальної шкоди, відхиливши значущість Надзвичайного указу № 38/2025, який набрав чинності після подання заяв. Суд також присудив суми за моральну шкоду та, в деяких випадках, витрати і видатки.
Найважливішими положеннями рішення є положення щодо виконання невиконаних рішень на користь заявників та розрахунку компенсації. Суд зобов’язав Румунію забезпечити виконання рішень, що передбачають повернення майна, протягом дванадцяти місяців. У разі невиконання такого рішення держава зобов’язана виплатити заявникам суми, зазначені в додатку, за матеріальну шкоду. Суд також уточнив, що будь-яка компенсація, вже виконана на користь заявників, має бути відрахована від присуджених сум для запобігання несправедливому збагаченню.
СПРАВА ГРІНЬКОВА ПРОТИ УКРАЇНИ
Ось аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі Гріньков проти України:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини встановив, що Україна порушила статтю 5 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод через незаконне затримання заявника, пана Грінькова. Суд визначив, що його затримання не мало належної правової підстави, зокрема тому, що його було заарештовано без попереднього рішення суду. Крім того, Суд виявив недоліки в протоколі арешту і те, що національні суди не змогли адекватно розглянути аргументи заявника щодо незаконності його арешту. Суд також встановив порушення, пов’язані з недоліками в провадженні щодо перегляду законності тримання під вартою та відсутністю або неадекватністю компенсації за незаконний арешт або тримання під вартою. Як наслідок, Суд зобов’язав Україну виплатити пану Грінькову компенсацію за моральну шкоду та витрати.
2. **Структура та основні положення:**
Рішення починається з викладу процедури, включаючи представництво заявника та повідомлення Уряду України. Потім представлено факти справи, після чого йде юридичний аналіз. Основна частина рішення стосується передбачуваного порушення статті 5 § 1 щодо незаконного тримання під вартою, з посиланням на попередню практику Суду для підтвердження своїх висновків. Суд підкреслює, що будь-яке позбавлення волі повинно відповідати як національному законодавству, так і меті захисту осіб від свавілля. Рішення також стосується інших передбачуваних порушень відповідно до усталеної практики Суду, визнаючи їх прийнятними, а також виявляючи порушення Конвенції. Нарешті, рішення стосується застосування статті 41, присуджуючи компенсацію заявнику. Додаток містить зведену таблицю з ключовими деталями, такими як інформація про заявника, період незаконного тримання під вартою, конкретні дефекти тримання під вартою, інші скарги та присуджені суми.
3. **Основні положення для практичного використання:**
* **Незаконне тримання під вартою:** Рішення підсилює принцип, згідно з яким тримання під вартою без попереднього рішення суду, за відсутності правових підстав, порушує статтю 5 § 1 Конвенції.
* **Недоліки в протоколі арешту:** Рішення підкреслює важливість детального та юридично обґрунтованого протоколу арешту, особливо коли арешт відбувається без попередньої санкції суду.
* **Судовий перегляд тримання під вартою:** Національні суди повинні ретельно розглядати аргументи щодо незаконності тримання під вартою, забезпечуючи, щоб тримання під вартою не було свавільним.
* **Компенсація за незаконне тримання під вартою:** Рішення підкреслює право на компенсацію за незаконний арешт або тримання під вартою, як це передбачено статтею 5 § 5 Конвенції.
Це рішення має наслідки для України, особливо в забезпеченні того, щоб арешти та затримання здійснювалися з повною повагою до закону та Конвенції. Воно також підкреслює необхідність ефективного судового перегляду тримання під вартою та адекватної компенсації жертвам незаконного тримання під вартою.
СПРАВА «КИРИК І ГОНЧАР ПРОТИ УКРАЇНИ»
Ось аналіз рішення у справі «Кирик і Гончар проти України».
****
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) постановив, що Україна порушила статтю 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у справах Кирика і Гончара через неефективні розслідування інцидентів, пов’язаних зі смертю або травмами, що загрожують життю, у випадках, коли державні агенти не були безпосередньо причетні. Суд виявив недоліки в розслідуваннях, які підірвали здатність влади встановити обставини інцидентів і визначити відповідальність. Суд підкреслив такі проблеми, як недостатня ретельність, оперативність і належне забезпечення прав заявників як потерпілих. У результаті Суд присудив заявникам суми для відшкодування моральної шкоди та витрат.
2. **Структура та основні положення:**
Рішення починається з процедури, в якій викладено походження заяв і повідомлення українському уряду. Далі представлено факти справи, після чого йдуть юридичні міркування. Суд вирішив об’єднати дві заяви через їхню схожу тематику. Основна частина рішення стосується передбачуваного порушення статті 2, зосереджуючись на зобов’язанні держави проводити ефективне розслідування. Суд посилається на усталені принципи щодо ефективності розслідування, включаючи адекватність, оперативність, залучення сім’ї та незалежність. Суд наголошує, що зобов’язання є зобов’язанням щодо засобів, а не результатів, але має призвести до встановлення фактів та ідентифікації винних. Рішення завершується застосуванням статті 41, присудженням компенсації заявникам. У додатку детально описано специфіку кожної справи, включаючи інформацію про заявників, історію справи, ключові питання та присуджені суми.
3. **Основні положення для використання:**
Найважливішими положеннями цього рішення є ті, що стосуються критеріїв ефективного розслідування відповідно до статті 2 Конвенції. Суд підтверджує необхідність того, щоб розслідування були адекватними, оперативними, із залученням сім’ї померлого та незалежними. Рішення підкреслює, що розслідування мають бути достатньо ретельними для встановлення фактів справи і, якщо твердження правдиві, для виявлення та покарання винних. Це рішення може бути використано для висвітлення системних проблем в Україні щодо ефективності розслідувань смертей і нещасних випадків, що загрожують життю, особливо там, де є критика з боку національних органів влади щодо відсутності ефективності та ретельності.
СПРАВА СЕЛІМЯНА ТА ІНШИХ ПРОТИ ВІРМЕНІЇ
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі *Селімян та інші проти Вірменії*, що стосується скарг на незаконне позбавлення волі. Заявники стверджували про порушення статті 5 § 1 Європейської конвенції з прав людини, яка гарантує право на свободу та особисту недоторканність. Суд встановив, що арешти заявників не були обґрунтовані розумною підозрою у вчиненні злочину, що є порушенням статті 5 § 1 Конвенції. Отже, Суд постановив, що Вірменія повинна виплатити кожному заявнику 2000 євро відшкодування моральної шкоди, а також 250 євро на покриття витрат і видатків. Суд вирішив об’єднати заяви у зв’язку з їхньою подібною тематикою.
Рішення структуроване наступним чином: воно починається з процедурної історії, в якій викладено, як справа була передана на розгляд Суду. Далі представлено факти, визначено заявників та конкретні деталі їхніх скарг. Далі йде правовий аналіз, який стосується об’єднання заяв і ймовірного порушення статті 5 § 1. Суд посилається на свою усталену прецедентну практику, зокрема на справу *Ішханян проти Вірменії*, яка стосувалася подібних питань. Рішення завершується застосуванням статті 41, в якій зазначено компенсацію, яка має бути виплачена заявникам. Немає жодних ознак змін порівняно з попередніми версіями рішення.
Найважливішим положенням цього рішення є підтвердження принципу, згідно з яким будь-яке позбавлення волі має ґрунтуватися на “розумній підозрі” у вчиненні злочину. Суд підкреслює, що дотримання національного законодавства недостатньо; позбавлення волі також має відповідати меті захисту особи від свавілля. Це рішення є нагадуванням для Вірменії та інших держав-членів про те, що арешти мають бути обґрунтовані конкретними доказами, а не базуватися на розпливчастих або необґрунтованих підозрах.
СПРАВА ШКУРОПАТСЬКИЙ ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі *Шкуропатський та інші проти України*, що стосується скарг на надмірну тривалість цивільних проваджень і відсутність ефективних засобів правового захисту в українському законодавстві. Суд встановив, що тривалість проваджень у кожній справі заявника дійсно була надмірною і порушувала статтю 6 § 1 Європейської конвенції з прав людини, яка гарантує право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку. Крім того, Суд визначив, що заявники не мали доступу до ефективного засобу правового захисту для оскарження тривалості цих проваджень, що є порушенням статті 13 Конвенції. Відповідно, Суд присудив заявникам суми від 800 до 1300 євро за моральну шкоду. Один із заявників також подав скарги за статтею 2 Конвенції, але Суд відхилив цю частину заяви.
Рішення має таку структуру: Воно починається з історії провадження, де викладено походження заяв і повідомлення про це українському уряду. Далі представлено факти справи, включаючи перелік заявників і деталі їхніх заяв. У розділі юридичного аналізу розглядається об’єднання заяв у зв’язку з їх подібною тематикою. Основна частина рішення зосереджена на ймовірному порушенні статті 6 § 1 і статті 13, з посиланням на попередню судову практику, зокрема, *Карнаушенко проти України*, для підтвердження своїх висновків. Нарешті, рішення стосується решти скарг і застосування статті 41, яка стосується справедливої сатисфакції. Рішення завершується рішенням Суду об’єднати заяви, визнати певні скарги прийнятними, а інші неприйнятними, постановити, що було порушення статті 6 § 1 і статті 13, і зобов’язати Україну виплатити заявникам зазначені суми за моральну шкоду.
**** Найважливішими положеннями цього рішення є підтвердження позиції ЄСПЛ щодо надмірної тривалості цивільних проваджень в Україні та відсутності ефективних засобів правового захисту. Суд чітко посилається на своє попереднє рішення у справі *Карнаушенко проти України*, вказуючи на послідовний характер подібних порушень. Це рішення слугує нагадуванням Україні про її зобов’язання за Конвенцією забезпечувати право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку та надавати ефективні засоби правового захисту у разі порушень цього права. Суми, які присуджено, хоч і відносно скромні, підкреслюють висновок Суду про порушення та його намір надати відшкодування заявникам.
СПРАВА “СІНЬКО ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ”
Ось аналіз рішення у справі “Сінько та інші проти України”:
**1. Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) визнав Україну винною у порушенні статті 2 Європейської конвенції з прав людини (право на життя) через неефективність внутрішніх розслідувань обставин смерті родичів заявників. Ці смерті, імовірно, стали наслідком лікарської недбалості. Суд наголосив, що внутрішнє провадження було підірване різними недоліками, які не дозволили встановити обставини, що призвели до смерті, та ідентифікувати відповідальних осіб. ЄСПЛ об’єднав заяви в одну справу через їхню подібну тематику. Хоча деякі заявники також порушували питання за статтею 2 у її матеріально-правовому аспекті, ці скарги були визнані неприйнятними. Суд присудив заявникам компенсацію за моральну шкоду, а в деяких випадках – відшкодування витрат і збитків.
**2. Структура та основні положення:**
* **Процедура:** Рішення стосується заяв, поданих проти України щодо права на життя.
* **Факти:** У рішенні міститься посилання на список заявників та деталі їхніх заяв у доданій таблиці.
* **Право:**
* **Об’єднання заяв:** Суд вирішив розглядати заяви спільно через їхню подібну тематику.
* **Заявлене порушення статті 2:** Основна частина рішення зосереджена на ймовірній неефективності внутрішнього провадження щодо смертей, спричинених лікарською недбалістю, яка розглядається в рамках процесуальних зобов’язань статті 2.
* **Інші скарги:** Додаткові скарги, подані за статтею 2 у її матеріально-правовому аспекті, були визнані неприйнятними.
* **Застосування статті 41:** Суд визначив справедливу сатисфакцію, присудивши суми відшкодування моральної шкоди та відхиливши решту вимог.
* **Рішення:** Суд визнав скарги щодо неефективності розслідування прийнятними, констатував порушення статті 2, зобов’язав Україну виплатити зазначені суми та відхилив решту вимог.
* **Додаток:** Додаток містить перелік заяв, інформацію про заявників, передісторію справ, ключові питання та присуджені суми.
**3. Основні положення для використання:**
* **Процесуальне зобов’язання за статтею 2:** Рішення підсилює обов’язок держави проводити ефективні розслідування смертей, які потенційно були спричинені лікарською недбалістю.
* **Недоліки внутрішнього провадження:** У рішенні висвітлюються конкретні недоліки внутрішнього провадження, такі як затримки, відсутність належної старанності, невстановлення суттєвих фактів та недоліки експертних досліджень.
* **Відповідність прецедентному праву:** Суд посилається на свої попередні рішення в аналогічних справах проти України, що свідчить про наявність систематичних порушень, пов’язаних з неефективним розслідуванням випадків лікарської недбалості.
* **Компенсація:** Рішення створює прецедент щодо присудження компенсації жертвам неефективних розслідувань випадків лікарської недбалості.
* **Критерії прийнятності:** Рішення роз’яснює критерії прийнятності скарг за статтею 2, розрізняючи процесуальний та матеріально-правовий аспекти.
Це рішення стосується України.
СПРАВА ТИШКОВЦЯ ПРОТИ УКРАЇНИ
Ось аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі Тишковця проти України:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив порушення статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у справі Тишковця проти України. Заявник, який відбував довічне ув’язнення, скаржився на відсутність реальної перспективи звільнення до 3 березня 2023 року. Суд визнав, що відсутність чіткого механізму перегляду довічних вироків до цієї дати становить нелюдське та принизливе поводження. Однак Суд вважав, що після 3 березня 2023 року новий механізм запропонував реальну можливість перегляду, що робить скарги щодо неможливості скорочення довічного ув’язнення після цієї дати неприйнятними. Суд постановив, що встановлення порушення є достатньою справедливою сатисфакцією за будь-яку нематеріальну шкоду, заподіяну заявнику.
2. **Структура та основні положення:**
* **Процедура:** Рішення починається з викладу процедурної історії справи, включаючи дату подання заяви, представництво заявника та повідомлення Українському уряду.
* **Факти:** У цьому розділі коротко згадується додана таблиця з деталями про заявника та відповідною інформацією.
* **Право – Твердження про порушення статті 3:**
* Суд повторює, що довічне ув’язнення не є per se забороненим Конвенцією, але має бути скорочуваним як *de jure*, так і *de facto*.
* Він посилається на попередню судову практику, зокрема *Пєтухов проти України (№ 2)* та *Медвідь проти України*, які встановили аналогічні порушення та роз’яснили часові рамки нового механізму умовно-дострокового звільнення.
* Суд розрізняє період до та після 3 березня 2023 року, коли новий механізм звільнення на поруки став повністю функціональним.
* Скарги, пов’язані з періодом після 3 березня 2023 року, були визнані неприйнятними, оскільки новий механізм запропонував реальну можливість перегляду.
* Скарги, пов’язані з періодом до 3 березня 2023 року, були визнані прийнятними і визнано, що вони порушують статтю 3.
* **Застосування статті 41:** Суд визначив, що встановлення порушення є достатньою справедливою сатисфакцією за будь-яку нематеріальну шкоду.
* **Додаток:** Надає конкретні відомості про заявника, включаючи дату довічного ув’язнення та судове рішення, що підтверджує обвинувальний вирок.
3. **Основні положення для використання:**
* **Неможливість скорочення довічного ув’язнення:** Рішення підсилює принцип, згідно з яким довічне ув’язнення має бути скорочуваним, з перспективою звільнення та можливістю перегляду, щоб бути сумісним зі статтею 3 Конвенції.
* **Тимчасове обмеження:** Рішення підкреслює важливість дати 3 березня 2023 року як моменту, коли новий механізм звільнення на поруки в Україні став повністю функціональним. Ця дата має вирішальне значення для оцінки подібних скарг щодо довічного ув’язнення в Україні.
* **Справедлива сатисфакція:** Рішення Суду не присуджувати додаткову компенсацію, окрім встановлення порушення, може вплинути на майбутні справи з аналогічними обставинами.
* **Посилання на попередню судову практику:** Рішення значною мірою спирається на попередню судову практику, зокрема *Пєтухов проти України (№ 2)* та *Медвідь проти України*, що забезпечує контекст для розуміння міркувань Суду.
**** Це рішення має наслідки для України, оскільки воно стосується питання довічного ув’язнення та необхідності чіткого та реалістичного механізму перегляду та потенційного звільнення. Воно також впливає на українців, які відбувають довічне ув’язнення, оскільки роз’яснює їхні права відповідно до статті 3 Конвенції.
СПРАВА ВОРОБЙОВА ПРОТИ УКРАЇНИ
Ось розбір рішення у справі “Воробйова проти України” від Європейського суду з прав людини:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) визнав Україну винною у порушенні статті 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод через відсутність обґрунтування в рішенні суду. Заявниця, Лариса Воробйова, скаржилася на те, що Дніпровський апеляційний суд не розглянув ключові аргументи, які вона висунула в апеляційній скарзі щодо пред’явлення оригіналу боргової розписки у справі про стягнення боргу. ЄСПЛ дійшов висновку, що національні суди не надали належного обґрунтування своїм рішенням і не розглянули відповідні аргументи, тим самим позбавивши заявницю права на обґрунтоване судове рішення. В результаті Суд визнав заяву прийнятною та присудив заявниці 1500 євро відшкодування збитків.
2. **Структура та основні положення:**
* **Процедура:** Рішення починається з викладу походження справи, зазначаючи, що заяву було подано проти України 10 червня 2022 року.
* **Факти:** У ньому підсумовуються відповідні деталі про заявницю та передісторію справи, включаючи національне провадження.
* **Право:** Рішення зосереджується на ймовірному порушенні статті 6 § 1 Конвенції, яка гарантує право на справедливий судовий розгляд.
* **Обґрунтування Суду:** ЄСПЛ повторює свою усталену практику, згідно з якою він не повинен діяти як суд четвертої інстанції, якщо тільки висновки національних судів не є свавільними або явно необґрунтованими. Він підкреслює обов’язок національних судів надавати обґрунтування своїх рішень, посилаючись на попередні справи, такі як *Ruiz Torija v. Spain* та *García Ruiz v. Spain*.
* **Застосування статті 41:** Суд присуджує заявниці 1500 євро за нематеріальну шкоду, враховуючи наявні в його розпорядженні документи та свою судову практику.
* **Рішення:** Суд одноголосно визнає заяву прийнятною, встановлює факт порушення статті 6 § 1 та зобов’язує Україну виплатити зазначену суму протягом трьох місяців з нарахуванням відсотків на будь-яку прострочену виплату.
* **Додаток:** Додаток містить конкретні деталі заяви, включаючи інформацію про заявницю, предмет національного провадження, ключові аргументи, які суд не розглянув, та суму, присуджену до виплати.
3. **Основні положення для використання:**
* **Порушення статті 6 § 1:** Основним висновком є те, що Україна порушила статтю 6 § 1 Конвенції через відсутність обґрунтування в рішенні Дніпровського апеляційного суду.
* **Обов’язок надавати обґрунтування:** Рішення підкреслює обов’язок національних судів надавати обґрунтування своїх рішень та розглядати відповідні та важливі аргументи, висунуті сторонами.
* **Конкретні процедурні недоліки:** Суд наголошує, що Дніпровський апеляційний суд не розглянув аргумент заявниці про те, що вона пред’явила оригінал боргової розписки суду першої інстанції.
* **Відшкодування збитків:** Заявниці було присуджено 1500 євро за нематеріальну шкоду, що відображає оцінку Судом відповідної компенсації.
* **Прецедент та судова практика:** Рішення посилається на усталену судову практику, таку як *Ruiz Torija v. Spain* та *García Ruiz v. Spain*, наголошуючи на важливості обґрунтованих судових рішень.
**** Це рішення стосується України та підкреслює важливість обґрунтованих судових рішень для забезпечення справедливого судового розгляду, що є основним правом згідно з Європейською конвенцією з прав людини.
