СПРАВА АЛІЄВА ТА ІНШИХ ПРОТИ РОСІЇ
Ось аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі «Алієв та інші проти Росії»:
**1. Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини визнав Росію винною у порушенні статті 5 § 3 Конвенції через надмірну тривалість досудового тримання під вартою заявників. Суд також виявив порушення, пов’язані з надмірною тривалістю судового перегляду тримання під вартою та обмеженнями свободи віросповідання для членів Церкви Саєнтології. Суд наголосив, що факти відбулися до того, як Росія перестала бути стороною Конвенції, тим самим встановивши свою юрисдикцію. Рішення підкреслює занепокоєння щодо обґрунтування досудового тримання під вартою, швидкості судового перегляду та поводження з релігійними організаціями.
**2. Структура та основні положення:**
* **Процедура:** Рішення починається з викладу історії справи, сторін (заявники, представлені адвокатом, та Уряд Росії) та дати подання заяви.
* **Факти:** Воно посилається на додану таблицю для переліку заявників та відповідних відомостей.
* **Право:**
* **Юрисдикція:** Суд чітко зазначає свою юрисдикцію, наголошуючи, що події відбулися до виходу Росії з Конвенції 16 вересня 2022 року.
* **Порушення статті 5 § 3:** Основна частина рішення зосереджена на порушенні статті 5 § 3, що стосується надмірної тривалості досудового тримання під вартою заявників. У ньому згадується попередня практика Суду для підтвердження своїх висновків.
* **Інші порушення:** Рішення визнає інші скарги, пов’язані з тривалим розглядом питань тримання під вартою та обмеженнями свободи віросповідання, посилаючись на відповідну практику Суду, як-от *Idalov v. Russia* та *Church of Scientology of St Petersburg and Others v. Russia*.
* **Решта скарг:** Суд вирішив не розглядати окремо скаргу про дискримінацію за статтею 14 у поєднанні зі статтею 9, враховуючи вже зроблені висновки.
* **Застосування статті 41:** Суд розглядає застосування статті 41 щодо справедливої сатисфакції, посилаючись на попередні справи для визначення належної компенсації за встановлені порушення.
* **Резолютивна частина:** Рішення завершується:
* Підтвердженням своєї юрисдикції.
* Оголошенням скарг щодо досудового тримання під вартою та інших порушень прийнятними.
* Встановленням факту порушення статті 5 § 3 через надмірну тривалість досудового тримання під вартою.
* Встановленням факту інших порушень Конвенції.
* Наказом державі-відповідачу виплатити заявникам зазначені суми відшкодування.
* **Додаток:** Додаток містить детальну інформацію про кожну справу заявника, включаючи періоди тримання під вартою, суди, залучені до справи, конкретні недоліки в ухвалах про тримання під вартою, інші скарги та присуджену компенсацію.
**3. Основні положення для використання:**
* **Юрисдикція:** Підтвердження юрисдикції щодо справ, які виникли до виходу Росії з Конвенції, має вирішальне значення для аналогічних поточних або майбутніх справ.
* **Стаття 5 § 3 (Надмірне досудове тримання під вартою):** Рішення підкреслює важливість розумних строків досудового тримання під вартою та необхідність конкретних обґрунтувань для утримання осіб під вартою. Суд наголошує на конкретних недоліках у міркуваннях національних судів, таких як посилання на припущення без доказів та неврахування особистих обставин заявника.
* **Стаття 5 (4) (Тривалий перегляд тримання під вартою):** Рішення підкреслює неприпустимість тривалих процедур перегляду законності тримання під вартою.
* **Стаття 9 (Свобода віросповідання):** Рішення підтверджує, що обмеження та переслідування, спрямовані проти членів релігійних організацій на підставі їхніх переконань, можуть становити порушення Конвенції.
* **Компенсація:** Присуджені суми є орієнтиром для оцінки збитків у подібних справах.
Це рішення може мати наслідки для українців та українських організацій, особливо щодо справ, пов’язаних з досудовим триманням під вартою та свободою віросповідання, враховуючи контекст конфлікту та здійснення правосуддя в регіоні.
СПРАВА АРАМЯН ПРОТИ ВІРМЕНІЇ
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі Арамян проти Вірменії, що стосується скарги на незаконне тримання під вартою. Заявник стверджував про порушення статті 5 § 1 Конвенції через відсутність належного захисту від свавілля в рішенні, яке санкціонувало його тримання під вартою. Суд встановив, що рішення національного суду не містило достатніх підстав для продовження тримання під вартою, що, таким чином, порушувало статтю 5 § 1. Крім того, заявник подав ще одну скаргу за статтею 5 § 3 щодо надмірної тривалості досудового тримання під вартою, яке Суд також визнав порушенням на підставі своєї усталеної практики. Суд присудив заявнику 4000 євро відшкодування моральної шкоди та 250 євро відшкодування витрат і видатків.
Рішення структуровано наступним чином: воно починається з процедури, що окреслює походження справи та залучені сторони. Потім представлено факти справи, після чого йде правовий аналіз згідно зі статтею 5 § 1, де Суд посилається на свої попередні рішення та встановлює порушення через свавільність тримання під вартою. Рішення далі розглядає інші заявлені порушення за статтею 5 § 3, посилаючись на усталену практику та відхиляючи заперечення уряду щодо вичерпання внутрішніх засобів захисту. Нарешті, воно розглядає застосування статті 41, присуджуючи заявнику компенсацію. Немає жодних ознак змін порівняно з попередніми версіями рішення.
Найважливішими положеннями цього рішення є ті, що стосуються порушення статті 5 § 1 через відсутність належного обґрунтування тримання під вартою, що підкреслює необхідність надання судових рішень достатніх підстав для уникнення свавілля. Крім того, значущим є встановлення порушення згідно зі статтею 5 § 3, на основі усталеної практики Суду щодо надмірної тривалості досудового тримання під вартою. Рішення підсилює важливість захисту осіб від свавільного тримання під вартою та забезпечення того, щоб періоди тримання під вартою були обґрунтовані відповідними та достатніми причинами.
СПРАВА “ЧОРНИЙ ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ”
Ось аналіз рішення у справі “Чорний та інші проти України”:
1. **Суть:** Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив порушення Україною статей 3 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод через неналежні умови тримання під вартою в Київському слідчому ізоляторі та відсутність ефективних засобів юридичного захисту щодо цих умов. Заявники скаржилися на переповненість, погані санітарні умови, відсутність доступу до елементарних потреб та недостатню медичну допомогу. Суд наголосив, що ці умови, як окремо, так і в поєднанні з іншими недоліками, були такими, що принижують гідність. Суд також розглянув додаткові скарги щодо надмірної тривалості кримінального провадження та відсутності ефективних засобів юридичного захисту, встановивши подальші порушення Конвенції. Суд присудив кожному заявнику грошову компенсацію за завдані порушення.
2. **Структура та основні положення:**
* **Процедура:** Рішення стосується численних заяв, поданих проти України щодо умов тримання під вартою.
* **Факти:** Розділ фактів містить посилання на додану таблицю, в якій детально описано кожного заявника, тривалість їхнього тримання під вартою та конкретні скарги.
* **Право:**
* Суд об’єднав заяви у зв’язку з їхньою подібністю за предметом.
* Він зосередився на скаргах за статтями 3 (заборона нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження) та 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту).
* Суд відхилив аргумент Уряду про те, що внутрішні засоби юридичного захисту не були вичерпані, посилаючись на свою усталену практику, згідно з якою компенсаторний засіб є ефективним лише після припинення незадовільних умов.
* Він послався на попередні справи (Melnik v. Ukraine та Sukachov v. Ukraine), в яких було встановлено подібні порушення.
* Суд виклав стандарт доказування, необхідний у таких справах, очікуючи, що уряд надасть первинні докази, такі як плани поверхів камер і кількість ув’язнених.
* Суд встановив порушення статей 3 та 13 через неналежні умови тримання під вартою та відсутність ефективних засобів юридичного захисту.
* Він також встановив порушення, пов’язані з надмірною тривалістю кримінального провадження, на основі своєї усталеної практики.
* Деякі скарги, що залишилися, були визнані неприйнятними.
* **Стаття 41:** Суд присудив кожному заявнику конкретні суми в якості компенсації.
* **Додаток:** Додаток містить детальний перелік заявників, терміни їхнього тримання під вартою, конкретні скарги, інші скарги та присуджені суми.
3. **Основні положення для використання:**
* **Умови тримання під вартою:** Рішення підсилює позицію ЄСПЛ щодо того, що становить неналежні умови тримання під вартою, які принижують гідність, особливо щодо переповненості, санітарії та доступу до елементарних потреб.
* **Ефективний засіб юридичного захисту:** Воно підкреслює важливість ефективного внутрішнього засобу юридичного захисту щодо скарг на умови тримання під вартою. Рішення роз’яснює, що компенсаторний засіб вважається ефективним лише після припинення неналежних умов.
* **Стандарт доказування:** Рішення підтверджує стандарт доказування, який очікується від урядів у справах щодо умов тримання під вартою, вимагаючи від них надання первинних доказів для спростування тверджень про неналежне поводження.
* **Компенсація:** Воно надає посилання на суми, присуджені в аналогічних справах, які можна використовувати як орієнтир у майбутніх справах.
* **Надмірна тривалість провадження:** Рішення також стосується питання надмірної тривалості кримінального провадження та відсутності ефективних засобів юридичного захисту, посилаючись на відповідну практику.
Це рішення є важливим для України, оскільки висвітлює системні проблеми в її установах попереднього ув’язнення. Воно також має наслідки для українців, які зазнали або зазнають подібних умов тримання під вартою, надаючи правову основу для отримання відшкодування.
СПРАВА “ГОВГАННІСЯН ТА ІНШІ ПРОТИ ВІРМЕНІЇ”
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі *Говганнісян та інші проти Вірменії*, що стосується скарг на відсутність відповідних і достатніх підстав для досудового тримання під вартою у Вірменії. Суд встановив порушення статті 5 § 3 Європейської конвенції з прав людини, яка гарантує право на свободу та особисту недоторканність, зокрема право на звільнення до суду, якщо тримання під вартою не є обґрунтованим. ЄСПЛ вирішив об’єднати чотири заяви через їхню подібну тематику. Він підтвердив свою усталену практику, згідно з якою наявність обґрунтованої підозри є необхідною, але недостатньою умовою для виправдання тривалого тримання під вартою; судові органи повинні надати “відповідні” та “достатні” підстави. Суд дійшов висновку, що національні суди Вірменії не надали таких підстав у цих справах, що призвело до порушення Конвенції. Отже, Суд присудив заявникам суми відшкодування за нематеріальну шкоду та витрати.
Рішення структуровано наступним чином: Воно починається з процедурної історії, що окреслює подання заяв і повідомлення Уряду Вірменії. Далі представлено факти справи, після чого йде юридичний аналіз, який включає об’єднання заяв та оцінку ймовірного порушення статті 5 § 3. Суд розглядає твердження Уряду про невичерпання національних засобів правового захисту, відхиляючи їхні заперечення. У рішенні згадується попередня практика, зокрема справа *Ара Арутюнян проти Вірменії*, яка стосувалася подібних питань. Нарешті, рішення стосується застосування статті 41 щодо справедливої сатисфакції, присуджуючи конкретні суми заявникам та відхиляючи решту вимог.
Найважливішим положенням цього рішення є підтвердження стандарту для обґрунтування досудового тримання під вартою згідно зі статтею 5 § 3 Конвенції. Суд наголошує, що національні суди повинні надавати конкретні та адекватні підстави для тримання під вартою, не обмежуючись лише констатацією підозри у вчиненні злочину. Це рішення слугує нагадуванням вірменським судам (і, можливо, іншим державам-членам) про їхній обов’язок ретельно обґрунтовувати досудові тримання під вартою та розглядати альтернативні заходи для забезпечення явки особи до суду. Рішення також підкреслює важливість “особливої ретельності” у проведенні проваджень для обґрунтування тривалого тримання під вартою.
СПРАВА ІВАНКІНА ТА ІНШИХ ПРОТИ РОСІЇ
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі *Іванкін та інші проти Росії*, що стосується численних заяв щодо непропорційних заходів, вжитих проти організаторів та учасників публічних зібрань у Росії. Заявники скаржилися на їх арешт та засудження за адміністративні правопорушення, пов’язані з розгоном цих зібрань, стверджуючи про порушення їхніх прав, передбачених Європейською конвенцією з прав людини. Суд вирішив об’єднати заяви та підтвердив свою юрисдикцію, оскільки події відбулися до того, як Росія перестала бути стороною Конвенції 16 вересня 2022 року. ЄСПЛ встановив порушення статті 11 (свобода зібрань) та інших статей на основі своєї усталеної практики, визначивши, що втручання у свободу зібрань заявників не було необхідним у демократичному суспільстві. В результаті Суд присудив різноманітні суми компенсації більшості заявників, а для деяких визнав встановлення порушення достатньою справедливою сатисфакцією.
Рішення структуроване наступним чином: Воно починається з процедури, окреслюючи походження справи та повідомлення Російському уряду. Розділ фактів підсумовує скарги заявників щодо непропорційних заходів під час публічних зібрань. Правовий аналіз включає об’єднання заяв, юрисдикцію та ймовірне порушення статті 11 Конвенції, посилаючись на усталену судову практику щодо свободи зібрань та пропорційності. Він також розглядає інші ймовірні порушення відповідно до усталеної судової практики та решту скарг за статтею 6. Нарешті, він деталізує застосування статті 41 щодо справедливої сатисфакції та компенсації. Рішення завершується висновками Суду, включаючи прийнятність скарг, висновки про порушення статті 11 та інших статей Конвенції, а також суми, присуджені заявникам. Додаток містить перелік заяв, деталізуючи інформацію про заявників, специфіку подій, правопорушення, покарання та присуджені суми.
Найважливішими положеннями цього рішення є висновки про порушення статті 11 Конвенції, яка захищає свободу зібрань, та визнання інших порушень на основі усталеної судової практики Суду. Рішення підкреслює, що заходи, вжиті проти організаторів та учасників публічних зібрань, були непропорційними та не були необхідними у демократичному суспільстві. Крім того, рішення Суду про присудження компенсації заявникам, за винятком випадків, коли встановлення порушення було визнано достатнім, підкреслює важливість надання відшкодування за порушення прав людини. Детальний додаток надає чіткий огляд кожної заяви, конкретні виявлені порушення та відповідну присуджену компенсацію, що робить його цінним ресурсом для розуміння практичних наслідків рішення.
СПРАВА “КЕН ТА ГАРШИН ПРОТИ РОСІЇ”
Ось розбір рішення у справі “Кен та Гаршин проти Росії”:
1. **Суть рішення:** Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив, що Росія порушила статтю 5 § 1 Конвенції про захист прав людини через незаконне затримання заявників, Кена та Гаршина. Суд визначив, що їхнє затримання суперечило вимогам внутрішнього законодавства. Крім того, Суд встановив порушення, пов’язані з іншими скаргами відповідно до Конвенції, посилаючись на свою усталену практику щодо таких питань, як відсутність сторони обвинувачення в адміністративному провадженні, обмеження свободи зібрань та засудження за заклики до громадськості брати участь у несанкціонованих заходах. Заявникам було присуджено компенсацію за матеріальну та моральну шкоду.
2. **Структура та основні положення:**
* **Об’єднання заяв:** Суд вирішив розглядати заяви спільно у зв’язку з їхньою подібною тематикою.
* **Юрисдикція:** Суд підтвердив свою юрисдикцію, оскільки події відбулися до того, як Росія перестала бути стороною Конвенції 16 вересня 2022 року.
* **Порушення статті 5 § 1:** Суд зосередився на скаргах щодо незаконного затримання, повторивши, що “законне” затримання має відповідати як матеріальним, так і процесуальним нормам національного права. Він послався на попередню справу “Корнєєва проти Росії”, в якій були виявлені подібні порушення. Суд дійшов висновку, що затримання заявників порушило статтю 5 § 1.
* **Інші порушення:** Суд розглянув інші скарги, посилаючись на усталену практику щодо таких питань, як відсутність сторони обвинувачення в адміністративному провадженні (“Карелін проти Росії”), відсутність зупиняючої дії оскарження рішення про адміністративне затримання (“Цвєткова та інші”, “Мартинюк проти Росії”), засудження за заклики до громадськості брати участь у несанкціонованому публічному заході (“Ельвіра Дмитрієва проти Росії”) та непропорційні заходи проти учасників публічних зібрань (“Фрумкін проти Росії”).
* **Решта скарг:** Суд розглянув скарги пані Кен за статтею 6 §§ 1 та 3 (d) та статтею 7, зазначивши, що він вже розглянув основні правові питання, порушені у справі, і не бачить потреби у винесенні окремого рішення.
* **Застосування статті 41:** Суд присудив заявникам суми відшкодування збитків, враховуючи свою практику та документи, які були в його розпорядженні.
3. **Основні положення для використання:**
* **Незаконне затримання:** Рішення підкреслює принцип, згідно з яким затримання має суворо відповідати національному законодавству, і будь-яке відхилення від цього є порушенням статті 5 § 1 Конвенції.
* **Провадження у справах про адміністративні правопорушення:** Рішення підкреслює важливість присутності сторони обвинувачення у провадженнях у справах про адміністративні правопорушення для забезпечення неупередженості.
* **Свобода зібрань:** Рішення підкреслює необхідність уникнення непропорційних заходів проти учасників публічних зібрань та поваги до права на свободу мирних зібрань.
* **Зупиняюча дія оскарження:** Рішення підкреслює важливість зупиняючої дії оскарження рішення про адміністративне затримання.
Сподіваюся, це допоможе!
СПРАВА КЛОЧКОВА ТА РЯБІКОВОЇ ПРОТИ РОСІЇ
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі *Клочков та Рябікова проти Росії*, щодо непропорційних заходів проти одиночних демонстрантів у Росії. Заявники скаржилися на порушення їхніх прав за статтею 10 Конвенції (свобода вираження поглядів) та іншими статтями, пов’язаними з незаконним затриманням та справедливим судом. Суд встановив, що заходи, вжиті проти заявників, були непропорційними та порушували статтю 10. Крім того, Суд виявив порушення, пов’язані з незаконним затриманням та відсутністю неупередженості в адміністративному провадженні, посилаючись на свою усталену практику щодо подібних питань. Суд вирішив, що встановлення факту порушення є достатньою справедливою сатисфакцією за нематеріальну шкоду, та присудив заявникам спільно 1000 євро відшкодування витрат і видатків.
Рішення структуровано наступним чином: воно починається з процесуальної історії, що окреслює заяви та повідомлення російському уряду. Розділ фактів коротко описує заявників та їхні скарги. Правовий аналіз включає об’єднання заяв, заяву про юрисдикцію (обмежену фактами, що мали місце до виходу Росії з Конвенції), та висновки Суду щодо порушень статті 10. Він також розглядає інші заявлені порушення згідно з усталеною практикою та відхиляє необхідність окремого розгляду решти скарг. Нарешті, він деталізує застосування статті 41 щодо справедливої сатисфакції, присуджуючи суму для покриття витрат і видатків, але відхиляючи подальші вимоги. Це рішення посилається на попередню практику Суду, підсилюючи встановлені принципи щодо свободи вираження поглядів та справедливого судового розгляду в контексті публічних зібрань.
Найважливішими положеннями цього рішення є ті, що підтверджують порушення статті 10 через непропорційні заходи проти одиночних демонстрантів, і підтвердження порушень, пов’язаних з незаконним затриманням та відсутністю неупередженості в адміністративному провадженні, на основі існуючої практики Суду. Рішення підкреслює позицію ЄСПЛ щодо захисту свободи вираження поглядів, навіть у контексті одиночних демонстрацій, та забезпечує, щоб держави-члени забезпечували справедливе та неупереджене правове провадження. Рішення також підкреслює важливість незатримання осіб виключно з метою складання протоколу про адміністративне правопорушення.
СПРАВА КОЧКІНА ТА ІНШИХ ПРОТИ РОСІЇ
Ось аналіз рішення у справі “Кочкін та інші проти Росії”:
1. **Суть рішення:**
Це рішення стосується численних заяв щодо порушень свободи вираження поглядів у Росії. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив, що російська влада невиправдано обмежила права заявників відповідно до статті 10 Конвенції, яка гарантує свободу вираження поглядів. Суд наголосив на недоліках, допущених національними органами влади при застосуванні стандартів, сумісних з Конвенцією, та при належній оцінці фактів у цих справах. Крім того, Суд виявив порушення, пов’язані з відсутністю неупередженості в провадженнях щодо адміністративних правопорушень, непропорційними заходами проти організаторів та учасників публічних зібрань, незаконним затриманням та відсутністю призупиняючої дії оскаржень рішень про адміністративне затримання. Суд дійшов висновку, що ці порушення мали місце до того, як Росія перестала бути стороною Конвенції 16 вересня 2022 року, та присудив заявникам компенсацію за матеріальну та нематеріальну шкоду.
2. **Структура та основні положення:**
* **Процедура:** Рішення починається з викладу процедури, де зазначається, що заяви були подані відповідно до статті 34 Конвенції.
* **Факти:** У ньому підсумовується фактична основа кожної заяви, детально описуються конкретні обмеження свободи вираження поглядів та інші пов’язані з цим питання.
* **Об’єднання заяв:** Суд вирішив розглянути заяви спільно через їхню схожу тематику.
* **Юрисдикція:** Суд підтвердив свою юрисдикцію, оскільки події відбулися до виходу Росії з Конвенції.
* **Порушення статті 10:** У рішенні наголошується на порушенні статті 10, з посиланням на попередню судову практику щодо важливості свободи вираження поглядів у демократичному суспільстві. Суд встановив, що російська влада не провела збалансування відповідно до стандартів Конвенції.
* **Інші порушення:** Суд також виявив порушення інших статей Конвенції, на основі усталеної судової практики, включаючи питання, пов’язані зі справедливим судовим розглядом, свободою зібрань та незаконним затриманням.
* **Решта скарг:** Суд вирішив, що немає необхідності окремо розглядати додаткові скарги, враховуючи висновки, зроблені в попередніх пунктах.
* **Застосування статті 41:** У рішенні розглядається застосування статті 41, яка стосується справедливої сатисфакції, та присуджуються конкретні суми заявникам.
* **Рішення:** Суд офіційно об’єднує заяви, оголошує скарги прийнятними та постановляє, що Росія порушила статтю 10 та інші відповідні статті Конвенції.
* **Додаток:** У додатку наведено детальний перелік заяв, включаючи інформацію про заявників, стислий виклад фактів, юридичні питання, відповідну судову практику, інші скарги та присуджені суми.
3. **Основні положення для використання:**
* **Свобода вираження поглядів (стаття 10):** Рішення підкреслює важливість свободи вираження поглядів як наріжного каменю демократичного суспільства. Наголошується, що обмеження мають бути обґрунтованими та пропорційними.
* **Справедливий судовий розгляд (стаття 6):** Рішення підкреслює необхідність неупередженості в провадженнях щодо адміністративних правопорушень, особливо щодо відсутності сторони обвинувачення.
* **Свобода зібрань (стаття 11):** Рішення підкреслює, що заходи проти організаторів та учасників публічних зібрань мають бути пропорційними та не надмірно обмежувальними.
* **Незаконне затримання (стаття 5):** Рішення стосується питання незаконного позбавлення волі, наголошуючи на необхідності належного обґрунтування та оцінки при затриманні осіб.
* **Ефективний засіб захисту (Протокол 7, стаття 2):** Рішення вказує на важливість призупиняючої дії оскарження рішення про адміністративне затримання.
**** Це рішення може бути важливим для українських журналістів, активістів та громадян, які стикалися з подібними обмеженнями свободи вираження поглядів, порушеннями права на справедливий судовий розгляд або незаконними затриманнями в Росії або на територіях, що перебувають під російським контролем. Воно створює юридичний прецедент для притягнення Росії до відповідальності за порушення прав людини, які сталися до її виходу з Конвенції.
СПРАВА КРИВОШЕЇНА ТА ШУЛАЄВА ПРОТИ РОСІЇ
Це рішення стосується двох заяв проти Росії щодо постійного відеоспостереження за затриманими в установах тримання під вартою після винесення вироку та пов’язаних з цим питань. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) вирішив об’єднати дві заяви та ствердив свою юрисдикцію, незважаючи на вихід Росії з Конвенції, оскільки відповідні події відбулися до 16 вересня 2022 року. Суд встановив, що постійне відеоспостереження за заявниками в їхніх камерах не було “відповідно до закону” і що вони не мали ефективного засобу правового захисту, що, таким чином, порушує статті 8 і 13 Конвенції. Крім того, Суд розглянув інші скарги одного із заявників, пана Шулаєва, щодо використання металевих кліток у залах судових засідань та неналежних умов тримання під вартою, встановивши порушення на основі своєї усталеної практики. Суд визначив, що немає потреби в окремому розгляді скарг пана Шулаєва щодо відсутності засобів правового захисту у зв’язку з поміщенням у металеві клітки та дискримінаційного ставлення у виборчих правах. В результаті Суд присудив пану Шулаєву 9 750 євро відшкодування матеріальної та моральної шкоди, тоді як для пана Кривошеїна встановлення порушення було достатньою справедливою сатисфакцією.
Рішення структуровано на розділи, що охоплюють процедуру, факти, об’єднання заяв, юрисдикцію, ймовірні порушення статей 8 і 13, інші ймовірні порушення згідно з усталеною практикою, решту скарг та застосування статті 41 (справедлива сатисфакція). Основні положення зосереджені на прийнятності та суті скарг щодо відеоспостереження та відсутності ефективних засобів правового захисту, з посиланням на справу “Горлов та інші проти Росії”. У рішенні також розглядаються додаткові скарги, пов’язані з умовами в залі суду та режимом тримання під вартою, з посиланням на справи “Свинаренко та Сляднєв проти Росії” та “N.T. проти Росії”. Немає жодних чітких згадок про зміни порівняно з попередніми версіями подібних рішень, але воно базується на усталеній судовій практиці.
Найважливішими положеннями для майбутнього використання є ті, що підтверджують порушення статей 8 і 13 через постійне відеоспостереження без належних правових гарантій та ефективних засобів правового захисту. Рішення підсилює позицію ЄСПЛ щодо необхідності чітких, точних і детальних національних законів для захисту права затриманих на приватність та забезпечення доступу до судового перегляду пропорційності. Крім того, висновки щодо використання металевих кліток у залах судових засідань та неналежних умов тримання під вартою, на основі усталеної практики, слугують нагадуванням про стандарти, очікувані в місцях тримання під вартою.
СПРАВА КУРИЛО ТА ІНШІ ПРОТИ РОСІЇ
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі *Курило та інші проти Росії*, що стосується заяв про незаконне тримання під вартою та інші порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Заявники скаржилися на їхнє затримання та порушили інші питання відповідно до Конвенції. Суд вирішив об’єднати заяви та заявив про свою юрисдикцію, оскільки події відбулися до того, як Росія перестала бути стороною Конвенції 16 вересня 2022 року. ЄСПЛ встановив порушення статті 5 § 1 щодо незаконного тримання під вартою, посилаючись на попередні аналогічні справи проти Росії. Крім того, Суд виявив порушення, пов’язані з відсутністю неупередженості в провадженнях про адміністративні правопорушення, посилаючись на свою усталену прецедентну практику.
Структура рішення включає розділи щодо процедури, фактів, об’єднання заяв, юрисдикції, стверджуваного порушення статті 5 § 1, інших стверджуваних порушень відповідно до усталеної прецедентної практики, решти скарг та застосування статті 41 (справедлива сатисфакція). У рішенні містяться посилання на попередню прецедентну практику на підтримку своїх висновків, зокрема щодо незаконного тримання під вартою та відсутності сторони обвинувачення у провадженнях про адміністративні правопорушення. Порівняно з попередніми версіями змін немає, оскільки це оригінальне рішення.
Найважливішим положенням цього рішення є підтвердження порушення статті 5 § 1 Конвенції у зв’язку з незаконним триманням під вартою, особливо в контексті проваджень про адміністративні правопорушення, коли тримання заявників під вартою як адміністративних підозрюваних не мало належного обґрунтування згідно з російським законодавством. Іншим ключовим аспектом є встановлення порушення, пов’язаного з відсутністю неупередженості трибуналу через відсутність сторони обвинувачення в адміністративному провадженні, що узгоджується з усталеною прецедентною практикою Суду з цього питання. У рішенні також наголошується на юрисдикції Суду розглядати справи проти Росії щодо подій, які відбулися до 16 вересня 2022 року.
СПРАВА «ЛІВАДІТІС ПРОТИ ГРЕЦІЇ»
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі «Лівадітіс проти Греції», що стосується надмірної тривалості судових проваджень у Греції. Заявник, Анастасіос Лівадітіс, скаржився на тривалість проваджень в адміністративних судах, стверджуючи про порушення статті 6 § 1 Європейської конвенції з прав людини, яка гарантує право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку. Суд встановив порушення щодо тривалості проваджень у Навпліонському адміністративному суді першої інстанції, визначивши, що вони були надмірно тривалими. Однак ЄСПЛ оголосив решту заяви неприйнятною, включаючи скарги щодо проваджень у Триполійському адміністративному апеляційному суді та твердження про позбавлення доступу до суду. У результаті Греції було наказано виплатити заявнику 5200 євро за нематеріальну шкоду та 1250 євро за витрати та видатки.
Рішення структуровано наступним чином: воно починається з процедурної історії, в якій викладено, як справу було передано до Суду. Далі представлено факти справи, після чого йдуть скарги заявника відповідно до статті 6 § 1 Конвенції. Потім Суд розглядає кожну скаргу окремо, надаючи свої міркування щодо прийнятності або неприйнятності. Рішення завершується застосуванням статті 41, яка стосується справедливої сатисфакції та наказує Греції виплатити заявнику зазначені суми.
Найважливішим положенням цього рішення є висновок про те, що тривалість проваджень у Навпліонському адміністративному суді першої інстанції порушила статтю 6 § 1 Конвенції. Суд підтвердив, що розумність тривалості проваджень повинна оцінюватися на основі обставин справи, включаючи її складність, поведінку сторін і те, що було поставлено на карту для заявника. Це підтверджує позицію ЄСПЛ щодо важливості своєчасного судового провадження та слугує нагадуванням Греції про необхідність забезпечення ефективної та без зайвих зволікань роботи її адміністративних судів.
СПРАВА ЛО БУЕ ТА ВЕККІОНЕ ПРОТИ ІТАЛІЇ
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі Ло Буе та Веккіоне проти Італії, що стосується невиконання або затримки виконання внутрішніх рішень “Pinto”, які стосуються надмірно тривалого судового провадження в Італії. Заявники стверджували про порушення статті 6 § 1 Конвенції (право на справедливий суд) та статті 1 Протоколу № 1 (захист власності) через невиконання або затримку виконання судових рішень на їхню користь. Уряд Італії висловив заперечення, стверджуючи, що в одній справі затримка була пов’язана з перемовинами про врегулювання, а в іншій – позов було подано з пропуском строку позовної давності через те, що заявники не звернулися з вимогою про виконання своєчасно. Суд відхилив заперечення Уряду, встановивши, що затримки були невиправданими та становили порушення прав заявників. ЄСПЛ підтвердив, що виконання судового рішення є невід’ємною частиною “розгляду справи” згідно зі статтею 6, та визнав Італію винною у порушенні Конвенції та Протоколу № 1. Суд зобов’язав Італію забезпечити виконання одного з рішень Pinto протягом трьох місяців та виплатити заявникам зазначені суми за завдану нематеріальну шкоду.
Рішення структуровано наступним чином: воно починається з опису процедури, вказуючи на заяви, подані до Суду. Далі представлені факти справи, за якими слідує спільний розгляд заяв через їхню схожу тематику. Суд розглядає передбачуване порушення статті 6 § 1 Конвенції та статті 1 Протоколу № 1, включаючи заперечення Уряду та оцінку Суду. Рішення завершується застосуванням статті 41 Конвенції, що стосується справедливої сатисфакції, та оперативними положеннями, які включають рішення про об’єднання заяв, визнання їх прийнятними, встановлення порушення та призначення конкретних дій та виплат з боку держави-відповідача. Відсутні ознаки змін порівняно з попередніми версіями тексту.
Найважливішими положеннями цього рішення є підтвердження того, що виконання судового рішення є невід’ємною частиною права на справедливий суд згідно зі статтею 6 § 1, та встановлення того, що італійська влада не доклала всіх необхідних зусиль для виконання рішень на користь заявників. Це підсилює принцип, згідно з яким держави повинні забезпечувати ефективне виконання судових рішень. Наказ Італії виконати одне з рішень Pinto протягом трьох місяців також є значним, оскільки встановлює конкретний термін для виконання.
СПРАВА “МЕЛЕТІУ ТА ІНШІ ПРОТИ ГРЕЦІЇ”
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі *Мелетіу та інші проти Греції*, що стосується невиконання рішення національного суду на користь заявників та відсутності ефективного засобу правового захисту для вирішення цього питання в грецькому законодавстві. Заявники скаржилися на те, що грецька влада не виконала рішення № 2950/2013 Тричленної адміністративної суду першої інстанції Салонік, порушуючи їхні права згідно зі статтею 6 § 1 (право на справедливий судовий розгляд) та статтею 13 (право на ефективний засіб правового захисту) Європейської конвенції з прав людини. ЄСПЛ встановив, що Греція порушила обидві статті, наголосивши, що виконання рішення є невід’ємною частиною “розгляду справи” згідно зі статтею 6, і що заявники не мали ефективного засобу правового захисту для своєї скарги. Суд зобов’язав Грецію виплатити заявникам зазначені суми відшкодування збитків і зазначив про триваюче зобов’язання держави виконати невиконане рішення національного суду.
Рішення має стандартну структуру, починаючи з процедури, де викладено походження справи та залучені сторони. Далі представлено факти, підсумовуючи скарги заявників щодо невиконання рішення національного суду. Суть рішення полягає у розділі “Право”, де Суд оцінює ймовірні порушення статті 6 § 1 та статті 13, посилаючись на свою усталену судову практику з подібних питань, зокрема, на справи *Канеллопулос проти Греції* та *Бусью проти Греції*. Суд робить висновок, що влада не доклала достатніх зусиль для виконання рішення і що заявникам не було надано ефективного засобу правового захисту. Нарешті, рішення розглядає застосування статті 41, присуджуючи відшкодування збитків заявникам та підтверджуючи зобов’язання держави виконати рішення національного суду. Відсутні ознаки змін порівняно з попередніми версіями, оскільки це початкове рішення у цій конкретній справі.
Найважливішими положеннями цього рішення є підтвердження принципу, що виконання рішення є невід’ємною частиною права на справедливий судовий розгляд згідно зі статтею 6 § 1, та висновок про те, що відсутність ефективного засобу правового захисту у разі невиконання становить порушення статті 13. Це рішення підсилює зобов’язання держави забезпечувати виконання рішень національних судів та надавати ефективні механізми для оскарження невиконання. У додатку подано конкретні відомості про заявників, рішення національного суду, період невиконання та присуджені суми, пропонуючи чітке та стисле резюме ключових елементів справи.
СПРАВА “МОГИЛА ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ”
Ось розбір рішення Європейського суду з прав людини у справі *Могила та інші проти України*:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив порушення Україною статті 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на справедливий суд. Справи, об’єднані через їхню подібну природу, стосуються обмежень доступу заявників до суду, насамперед через розбіжності між судами щодо юрисдикції та непомірні судові збори. Суд визнав, що ці обмеження порушили саму суть права заявників на звернення до суду. В одній зі справ Суд також встановив порушення, пов’язані з надмірною тривалістю провадження та відсутністю ефективного засобу правового захисту щодо тривалості провадження. Суд присудив заявникам суми відшкодування моральної шкоди, а в деяких випадках – відшкодування витрат і видатків.
2. **Структура та основні положення:**
* **Процедура:** Рішення починається з викладення історії процедури, із зазначенням того, що заяви були подані проти України відповідно до статті 34 Конвенції і що український уряд був повідомлений.
* **Факти:** У ньому підсумовуються ключові факти заяв, включаючи скарги заявників щодо обмеженого доступу до суду відповідно до статті 6.
* **Право:**
* **Об’єднання заяв:** Суд вирішив розглядати заяви спільно через їхню подібну тематику.
* **Передбачуване порушення статті 6 § 1:** Суд підтвердив важливість права на доступ до суду як невід’ємного елементу статті 6 § 1, водночас визнаючи, що це право не є абсолютним і може підлягати обмеженням. Він послався на попередні справи, в яких подібні питання були визнані порушеннями.
* **Інші передбачувані порушення згідно з усталеною практикою Суду:** В одній із заяв було порушено додаткові питання, які були визнані прийнятними та виявили подальші порушення Конвенції на основі існуючої практики Суду.
* **Застосування статті 41:** Суд розглянув питання справедливої сатисфакції, присудивши заявникам суми відшкодування моральної шкоди та витрат, на основі своєї практики та документів, що були в його розпорядженні.
* **Рішення:** Суд одноголосно:
* Об’єднав заяви.
* Оголосив заяви прийнятними.
* Постановив, що мало місце порушення статті 6 § 1 через обмеження доступу до суду.
* Постановив, що були порушення Конвенції щодо інших порушених питань.
* Зобов’язав Україну виплатити заявникам зазначені суми відшкодування збитків і витрат.
* **Додаток:** Додаток містить детальний перелік заяв, включаючи імена заявників, дати, ключові питання, відповідну практику Суду, факти, інші скарги та присуджені суми.
3. **Основні положення для використання:**
* **Право на доступ до суду:** Рішення підкреслює принцип, що право на доступ до суду є фундаментальним аспектом справедливого судового розгляду згідно зі статтею 6 § 1 Конвенції.
* **Обмеження доступу:** Визнаючи, що обмеження цього права є допустимими, Суд наголошує, що такі обмеження не повинні порушувати саму суть права.
* **Непомірні витрати та правова допомога:** Рішення підкреслює, що надмірно високі судові збори, особливо коли правова допомога недоступна, можуть становити порушення статті 6 § 1.
* **Юрисдикційні розбіжності:** Розбіжності між різними судами щодо юрисдикції, що призводять до тривалої невизначеності та відмови у вирішенні справи по суті, також можуть порушувати статтю 6 § 1.
* **Справедлива сатисфакція:** Підхід Суду до присудження компенсації за моральну шкоду та витрати надає вказівки для подібних справ.
****
Це рішення стосується України, оскільки заяви були подані проти України, і Суд встановив порушення Конвенції з боку держави. Це рішення має наслідки для українців, оскільки стосується захисту їхнього права на справедливий суд і доступ до правосуддя.
СПРАВА “НАКУСОВ ТА ІНШІ ПРОТИ РОСІЇ”
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі *”Накусов та інші проти Росії”*, що стосується трьох заяв щодо відсутності неупередженості судів у провадженнях про адміністративні правопорушення через відсутність сторони обвинувачення. Заявники також порушили інші скарги щодо відсутності зупиняючої дії оскаржень рішень про адміністративний арешт. Суд вирішив об’єднати заяви та ствердив свою юрисдикцію, оскільки події відбулися до того, як Росія перестала бути стороною Конвенції 16 вересня 2022 року.
Структура рішення включає розділи про процедуру, факти, об’єднання заяв, юрисдикцію, передбачуване порушення статті 6 § 1, інші передбачувані порушення згідно з усталеною практикою, решту скарг, застосування статті 41 та резолютивну частину. Рішення посилається на справу *“Карелін проти Росії”*, де раніше розглядалися подібні питання, і не знаходить підстав відхилятися від цього прецеденту. Суд також розглянув додаткові скарги на основі своєї усталеної практики, зокрема посилаючись на справу *“Мартинюк проти Росії”* щодо відсутності зупиняючої дії оскаржень рішень про адміністративний арешт.
Основними положеннями рішення є встановлення порушення статті 6 § 1 Конвенції через відсутність неупередженості та порушення статті 2 Протоколу № 7 щодо затримки перегляду вироків судом вищої інстанції. Суд присудив кожному заявнику по 1000 євро відшкодування збитків. Рішення роз’яснює позицію ЄСПЛ щодо неупередженості судів у провадженнях про адміністративні правопорушення за відсутності сторони обвинувачення та підкреслює важливість зупиняючої дії оскаржень рішень про адміністративний арешт.
СПРАВА ОРФАНІДІС ПРОТИ ГРЕЦІЇ
Це рішення стосується справи пана Атанасіоса Орфанідіса проти Греції, щодо невиконання національного судового рішення на його користь та відсутності ефективного засобу правового захисту для оскарження цього. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив, що Греція порушила статтю 6 § 1 (право на справедливий судовий розгляд) та статтю 13 (право на ефективний засіб правового захисту) Конвенції через затримку виконання рішення Верховного адміністративного суду та відсутність засобу правового захисту для прискорення його виконання. Суд підкреслив, що виконання судового рішення є невід’ємною частиною “розгляду справи” згідно зі статтею 6. Він визначив, що влада не доклала достатніх зусиль для своєчасного виконання рішення, що тривало майже два роки без переконливої причини. Заявнику було присуджено 1500 євро за нематеріальну шкоду та 250 євро за витрати та видатки.
Рішення структуровано наступним чином: воно починається з процедури, вказуючи на походження заяви. Далі представлено факти справи, після чого йдуть скарги заявника щодо порушення статті 6 § 1 та статті 13 Конвенції. Аргументи Уряду узагальнені, після чого йде оцінка Суду, яка посилається на існуючу судову практику з подібних питань. Рішення завершується застосуванням статті 41, яка стосується справедливої сатисфакції, та остаточним рішенням, яке оголошує заяву прийнятною та встановлює порушення Конвенції. Додаток містить зведену таблицю основних деталей заяви, включаючи дати, відомості про суд та присуджені суми. У тексті немає жодних ознак змін порівняно з попередніми версіями.
Найважливішим положенням цього рішення є підтвердження того, що виконання національного судового рішення є невід’ємною частиною права на справедливий судовий розгляд згідно зі статтею 6 § 1. Крім того, Суд наголошує, що засіб правового захисту у разі затримки виконання повинен бути ефективним у прискоренні виконання рішення, а не лише визнавати затримку. Це роз’яснює стандарт ефективних засобів правового захисту у випадках невиконання національних судових рішень, створюючи прецедент для подібних справ.
СПРАВА РАЖАЄВА ПРОТИ РОСІЇ
Ось аналіз рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) у справі Ражаєва проти Росії:
1. **Суть рішення:**
ЄСПЛ визнав Росію винною у порушенні статті 3 Європейської конвенції з прав людини через неналежні умови тримання заявника, пана Ражаєва, у виправній колонії ІК-56 у Свердловській області. Суд наголосив, що відсутність належних санітарних умов, особливо протягом тривалого періоду без покращення, становить нелюдське та принизливе ставлення. Хоча пан Ражаєв висунув інші скарги, Суд зосередився на умовах тримання, визнавши їх порушенням Конвенції. Суд постановив, що встановлення факту порушення саме по собі є достатньою справедливою сатисфакцією за будь-яку шкоду, заподіяну заявнику. Суд присудив заявнику 940 євро на відшкодування витрат і видатків.
2. **Структура та основні положення:**
* **Процедура:** У рішенні викладено походження справи, сторони, які беруть участь (заявник, представлений неурядовими організаціями, та Уряд Росії), і дату подання заяви.
* **Факти:** У ньому міститься посилання на додану таблицю, що містить дані про заявника та інформацію, що стосується заяви.
* **Право:**
* **Юрисдикція:** Суд чітко заявляє про свою юрисдикцію розглядати справу, оскільки події відбулися до того, як Росія перестала бути стороною Конвенції (16 вересня 2022 року).
* **Порушення статті 3:** У рішенні детально викладено скаргу заявника щодо неналежних умов тримання та посилаються на встановлені принципи щодо нелюдського та принизливого ставлення, зокрема щодо санітарних умов. Він робить висновок, що умови в ІК-56 становили порушення статті 3.
* **Решта скарг:** Суд розглядає інші скарги заявника, включаючи скаргу за статтею 13 (відсутність засобів правового захисту), але вважає недоцільним розглядати її окремо. Інші скарги були відхилені як неприйнятні або такі, що не виявляють порушення.
* **Застосування статті 41:** Суд розглядає питання справедливої сатисфакції, вважаючи, що саме встановлення факту порушення є достатнім. Він присуджує 940 євро на відшкодування витрат і видатків, які мають бути сплачені Stichting Justice Initiative.
* **Додаток:** У таблиці підсумовано основні відомості про заяву, включаючи інформацію про заявника, заклад, тривалість тримання під вартою, конкретні скарги, житлову площу на одного в’язня та суму, присуджену на відшкодування витрат і видатків.
3. **Основні положення для використання:**
* **Юрисдикція після виходу:** Рішення підтверджує юрисдикцію ЄСПЛ щодо справ, які стосуються подій, що сталися до виходу Росії з Конвенції.
* **Неналежні умови тримання під вартою:** Рішення підкреслює позицію ЄСПЛ, що неналежні санітарні умови та погані умови тримання можуть становити нелюдське та принизливе ставлення, порушуючи статтю 3.
* **Справедлива сатисфакція:** Суд постановив, що встановлення факту порушення саме по собі є достатньою справедливою сатисфакцією за будь-яку шкоду, заподіяну заявнику.
* **Витрати та видатки:** Суд присудив 940 євро на відшкодування витрат і видатків, які мають бути сплачені Stichting Justice Initiative.
**Застереження:** Це рішення, хоча й стосується подій, що сталися до виходу Росії з Ради Європи, може мати наслідки для майбутніх справ, що стосуються подібних скарг проти Росії, особливо щодо подій, що сталися до 16 вересня 2022 року. Воно також підкреслює важливість належних умов тримання під вартою та доступу до засобів правового захисту для затриманих.
СПРАВА ШАДРІН І БОЄВ ПРОТИ РОСІЇ
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі *Шадрін і Боєв проти Росії*, що стосується відсутності неупередженості трибуналів у провадженнях про адміністративні правопорушення через відсутність сторони обвинувачення. Суд встановив, що ця ситуація порушує статтю 6 § 1 Європейської конвенції з прав людини, яка гарантує право на справедливий суд. Рішення відображає попередні висновки Суду у справі *Карелін проти Росії*, що свідчить про послідовну позицію з цього питання. ЄСПЛ вирішив об’єднати дві заяви та підтвердив свою юрисдикцію, оскільки події відбулися до того, як Росія перестала бути стороною Конвенції 16 вересня 2022 року. Суд присудив кожному заявнику по 1000 євро відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а також витрат і видатків.
Рішення структуровано наступним чином: у ньому викладено процедуру, детально описано факти справи, об’єднано заяви через їхню подібну тематику, встановлено юрисдикцію Суду, розглянуто ймовірне порушення статті 6 § 1, розглянуто інші скарги та застосовано статтю 41 щодо справедливої сатисфакції. Основним положенням є висновок про те, що відсутність сторони обвинувачення у провадженнях про адміністративні правопорушення призводить до відсутності неупередженості, порушуючи статтю 6 § 1 Конвенції. Це рішення підтверджує принципи, встановлені в попередній справі *Карелін проти Росії*, без запровадження нових правових інтерпретацій.
Найважливішим положенням цього рішення є підтвердження того, що відсутність сторони обвинувачення у провадженнях про адміністративні правопорушення ставить під сумнів неупередженість трибуналу, порушуючи право на справедливий суд згідно зі статтею 6 § 1 Конвенції. Це підсилює позицію ЄСПЛ щодо забезпечення справедливого та збалансованого судового процесу, навіть в адміністративних питаннях. Рішення також роз’яснює юрисдикцію ЄСПЛ щодо справ, пов’язаних з Росією, щодо подій, які відбулися до виходу Росії з Конвенції.
СПРАВА ЩЕРБАКОВА ТА ЖМУЦЬКОЇ ПРОТИ РОСІЇ
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі *Щербаков та Жмуцька проти Росії* щодо порушень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Заявники скаржилися на відсутність неупередженості трибуналу через відсутність сторони обвинувачення в їхніх провадженнях про адміністративні правопорушення. Суд вирішив об’єднати дві заяви та ствердив свою юрисдикцію, оскільки події відбулися до того, як Росія перестала бути стороною Конвенції 16 вересня 2022 року. ЄСПЛ встановив порушення статті 6 § 1 щодо неупередженості трибуналу, а також виявив порушення за іншими статтями Конвенції, посилаючись на свою усталену судову практику. Суд вирішив, що немає потреби розглядати додаткові скарги, подані одним із заявників, і присудив кожному заявнику по 5000 євро відшкодування збитків.
Рішення структуровано наступним чином: воно починається з історії провадження, викладає факти справи, розглядає об’єднання заяв і підтверджує юрисдикцію Суду. Основна частина рішення зосереджена на ймовірному порушенні статті 6 § 1 щодо відсутності неупередженості, з посиланням на попередню аналогічну справу *Карелін проти Росії*. Далі розглядаються інші ймовірні порушення Конвенції, з посиланням на відповідну судову практику та висновком про те, що вони також виявляють порушення. Нарешті, розглядаються решта скарг і викладається застосування статті 41 щодо справедливої сатисфакції, присуджуючи грошову компенсацію заявникам. Немає жодних ознак змін порівняно з попередніми версіями, оскільки це первинне рішення.
**** Основні положення цього рішення підкреслюють позицію ЄСПЛ щодо неупередженості трибуналів у провадженнях про адміністративні правопорушення, особливо коли відсутня сторона обвинувачення. Воно також підкреслює занепокоєння Суду щодо обмежень свободи вираження поглядів, незаконного затримання та відсутності зупиняючої дії оскаржень рішень про адміністративне затримання, особливо в контексті публічних зібрань і висловлювань, пов’язаних із війною в Україні. Ці висновки мають вирішальне значення для розуміння тлумачення ЄСПЛ порушень прав людини в Росії до її виключення з Ради Європи та можуть мати наслідки для подібних справ, пов’язаних з Україною та українцями, особливо щодо свободи вираження поглядів і зібрань.
СПРАВА “СМІРНОВ ТА ІНШІ ПРОТИ РОСІЇ”
Гаразд, ось аналіз рішення у справі “Смірнов та інші проти Росії”.
Це рішення стосується заяв проти Росії, пов’язаних з обмеженнями свободи вираження поглядів та іншими порушеннями Конвенції. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) вирішив розглянути заяви спільно, зосереджуючись на подіях, які відбулися до того, як Росія перестала бути стороною Конвенції 16 вересня 2022 року. Заявники в основному скаржилися на обмеження їхнього права на свободу вираження поглядів, посилаючись на статтю 10 Конвенції. Суд встановив порушення статті 10, зазначивши, що національні суди не застосували належним чином принципи, встановлені в прецедентному праві Суду. Крім того, Суд виявив інші порушення відповідно до усталеного прецедентного права, пов’язані з незаконним позбавленням волі, відсутністю неупередженості в адміністративних провадженнях та відсутністю призупиняючої дії оскаржень щодо адміністративного затримання. Суд присудив заявникам суми для відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а також витрат.
Структура рішення включає розділи щодо процедури, фактів, об’єднання заяв, юрисдикції, передбачуваного порушення статті 10, інших передбачуваних порушень відповідно до усталеного прецедентного права, решти скарг та застосування статті 41 Конвенції. Рішення посилається на попереднє прецедентне право для підтримки своїх висновків, таке як “Ельвіра Дмитрієва проти Росії”, “Таганрозька МРО та інші проти Росії”, “Нова газета та інші проти Росії”, “Буткевич проти Росії”, “Цвєткова та інші проти Росії”, “Корнєєва проти Росії”, “Карелін проти Росії” та “Мартинюк проти Росії”. Рішення прямо не згадує про зміни порівняно з попередніми версіями, але воно спирається на існуюче прецедентне право для розгляду конкретних скарг у цих заявах.
Основні положення рішення підкреслюють позицію ЄСПЛ щодо обмежень свободи вираження поглядів та важливість дотримання національними судами встановлених принципів у прецедентному праві Суду. Рішення також підкреслює важливість справедливих адміністративних проваджень та права на оскарження адміністративних затримань з призупиняючою дією. Особливо важливим є висновок Суду про те, що російські національні суди не застосували належним чином встановлене прецедентне право.
СПРАВА СТРОГУША ТА КРОПАЧОВА ПРОТИ УКРАЇНИ
Ось розбір рішення у справі Строгуша та Кропачова проти України від Європейського суду з прав людини:
**1. Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) визнав Україну винною у порушенні статті 5 § 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у справах Строгуша та Кропачова через надмірну тривалість їхнього досудового тримання під вартою. Суд також виявив інші порушення, пов’язані з недоліками у провадженнях з перегляду законності тримання під вартою та відсутністю ефективної компенсації за порушення статті 5 § 3. Суд зобов’язав Україну виплатити заявникам компенсацію за матеріальну та моральну шкоду, а також за витрати і видатки. Рішення підкреслює важливість обґрунтованих строків досудового тримання під вартою та необхідність швидких та ефективних засобів правового захисту у разі порушення цих прав.
**2. Структура та основні положення:**
* **Процедура:** Рішення починається з викладу процесуальної історії, зазначаючи, що заяви були подані проти України на підставі статті 34 Конвенції.
* **Факти:** У ньому узагальнюються ключові факти, зазначаючи, що заявники скаржилися на надмірну тривалість їхнього досудового тримання під вартою.
* **Об’єднання заяв:** У зв’язку з подібністю предмету, Суд вирішив розглянути заяви спільно.
* **Заявлене порушення статті 5 § 3:** Суд посилається на свою усталену практику щодо права на судовий розгляд протягом розумного строку або звільнення під час судового розгляду, гарантованого статтею 5 § 3. Він цитує попередні рішення проти України (Харченко проти України та Ігнатов проти України) з подібних питань.
* **Інші заявлені порушення:** Суд розглядає інші скарги, подані Строгушем, встановлюючи додаткові порушення на основі своєї усталеної практики. До них належать недоліки у провадженнях з перегляду законності тримання під вартою (стаття 5(4)) та відсутність ефективної компенсації за порушення статті 5(3) (стаття 5(5)).
* **Застосування статті 41:** Суд зобов’язує Україну виплатити заявникам конкретні суми відшкодування збитків та витрат, як зазначено в додатку.
* **Резолютивна частина:** Суд офіційно визнає заяви прийнятними, постановляє, що було порушення статті 5 § 3, встановлює порушення, пов’язані з іншими скаргами, та зобов’язує державу-відповідача виплатити зазначені суми.
* **Додаток:** У додатку наведено детальну розбивку кожної заяви, включаючи інформацію про заявника, період тримання під вартою, конкретні виявлені недоліки, інші порушення та присуджені суми.
**3. Основні положення для використання:**
* **Надмірна тривалість досудового тримання під вартою:** Рішення підкреслює принцип, згідно з яким досудове тримання під вартою не повинно бути надмірно тривалим, і що причини, наведені національними судами для продовження тримання під вартою, повинні бути суттєвими та обґрунтованими.
* **Недоліки у провадженнях з перегляду:** Рішення підкреслює важливість оперативності при перегляді законності тримання під вартою. Затримки в розгляді апеляцій на ухвали про тримання під вартою можуть становити порушення статті 5(4).
* **Право на компенсацію:** Рішення підкреслює необхідність ефективного правового механізму для компенсації особам, чиї права згідно зі статтею 5 § 3 були порушені.
* **Конкретні недоліки:** У додатку наведено конкретні приклади “хисткості мотивів, використаних судами” та “використання припущень за відсутності будь-яких доказів про ризики переховування або перешкоджання правосуддю”, які можуть бути використані для оцінки подібних справ.
* **Присуджені суми:** Суми, присуджені за матеріальну та моральну шкоду, а також за витрати і видатки, можуть слугувати орієнтиром у подібних справах.
**** Це рішення стосується України.
СПРАВА “ТИНІК-ЖУК ПРОТИ УКРАЇНИ”
Ось аналіз рішення у справі “Тіник-Жук проти України” Європейського суду з прав людини:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини встановив порушення Україною статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод через неефективне розслідування жорстокого поводження з заявником, паном Тіником-Жуком, з боку приватних осіб. Заявник отримав незначні тілесні ушкодження у 2020 році, нібито внаслідок побиття. Незважаючи на порушення кримінального провадження, розслідування було затьмарене відсутністю слідчих дій, неодноразовими припиненнями та подальшим скасуванням постанов про закриття, а також неспроможністю ретельно вивчити справу. Суд наголосив, що влада не зробила справжньої спроби оперативно та ретельно розслідувати інцидент і притягнути винних до відповідальності. Суд дійшов висновку, що розслідування не відповідало необхідним критеріям ефективності, що призвело до порушення статті 3. Заявнику було присуджено 3 000 євро за моральну шкоду та 250 євро за витрати та видатки.
2. **Структура та основні положення:**
* **Процедура:** У рішенні викладено історію справи, зазначено, що заяву було подано у 2025 році, а заявника представляв адвокат.
* **Факти:** Коротко описується фактична основа, вказується, що заявник отримав поранення у 2020 році, та детально описується недосконалий процес розслідування.
* **Право:** Цей розділ зосереджується на правовому обґрунтуванні, посилаючись на статтю 3 Конвенції, яка забороняє катування, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження. Він підкреслює зобов’язання держави проводити ефективне розслідування ймовірного жорстокого поводження, навіть якщо воно було заподіяне приватними особами.
* **Застосування статті 41:** Розглядається питання справедливої сатисфакції, присуджується заявнику компенсація за моральну шкоду та витрати.
* **Додаток:** Надає таблицю з узагальненням основних деталей заяви, включаючи інформацію про заявника, передісторію справи, ключові питання та присуджені суми.
3. **Основні положення для використання:**
* **Обов’язок держави проводити розслідування:** Рішення підсилює принцип, згідно з яким держави зобов’язані проводити ефективні розслідування щодо звинувачень у жорстокому поводженні, навіть якщо винуватцями є приватні особи.
* **Критерії ефективного розслідування:** У рішенні повторюються мінімальні стандарти для ефективного розслідування, включаючи незалежність, неупередженість, громадський контроль, старанність та оперативність.
* **Наслідки неефективного розслідування:** Підкреслюється, що неспроможність провести ретельне та оперативне розслідування може призвести до порушення статті 3 Конвенції, особливо коли національна влада не реагує на фізичні чи психологічні страждання, заподіяні.
* **Посилання на попередню судову практику:** Суд посилається на попередні справи, такі як *Мута проти України*, щоб підтримати свої висновки, що свідчить про послідовний підхід до подібних питань.
**** Це рішення є особливо важливим для України, оскільки воно підкреслює системні проблеми в слідчих процесах країни та необхідність для влади забезпечити ретельні та ефективні розслідування звинувачень у жорстокому поводженні.
СПРАВА “ВАЛОВ ТА ІНШІ ПРОТИ РОСІЇ”
Ось аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі “Валов та інші проти Росії”:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) постановив, що Росія порушила статтю 8 Конвенції про права людини через незаконні обшуки, проведені у помешканнях заявників. Суд встановив, що ці обшуки не мали належного та достатнього обґрунтування та були проведені без належних гарантій. Крім того, Суд виявив порушення, пов’язані з надмірною тривалістю досудового тримання під вартою, таємним наглядом, затримкою перегляду обвинувального вироку та свободою вираження поглядів, на основі своєї усталеної практики. Суд об’єднав заяви у зв’язку з подібністю предмету спору. Суд присудив заявникам компенсацію за матеріальну та моральну шкоду.
2. **Структура та основні положення:**
* **Об’єднання заяв:** Суд вирішив розглянути заяви спільно через їхню подібність за предметом спору.
* **Юрисдикція:** Суд підтвердив свою юрисдикцію, оскільки події відбулися до того, як Росія перестала бути стороною Конвенції (до 16 вересня 2022 року).
* **Порушення статті 8:** Суд встановив, що обшуки порушили статтю 8 через відсутність обґрунтування та гарантій, посилаючись на попередні аналогічні справи проти Росії.
* **Інші порушення:** Суд також виявив інші порушення на основі усталеної практики, включаючи питання, пов’язані з досудовим триманням під вартою, перехопленням телефонних розмов, обшуками в будинках журналістів та відсутністю призупиняючої дії апеляцій на адміністративне затримання.
* **Решта скарг:** Суд вирішив, що немає потреби окремо розглядати решту скарг за статтями 10 та 13 Конвенції у двох заявах. Інші скарги було відхилено.
* **Стаття 41 (Справедлива сатисфакція):** Суд присудив конкретні суми компенсації заявникам, відхиливши решту їхніх вимог.
3. **Основні положення для використання:**
* **Незаконні обшуки:** Рішення підкреслює важливість наявності відповідних і достатніх підстав для обшуків і необхідність гарантій для запобігання зловживанням.
* **Усталена практика:** Рішення посилається та застосовує існуючу практику з питань, таких як досудове тримання під вартою, нагляд та свобода вираження поглядів, що робить його корисним для розуміння позиції Суду з цих питань.
* **Компенсація:** Присуджені суми дають орієнтир для оцінки збитків у подібних справах.
* **Журналістська свобода:** Рішення підкреслює захист журналістських джерел і необхідність вузько сформульованих ордерів на обшук у справах, що стосуються журналістів.
**** Це рішення підкреслює зневагу Росії до прав людини та важливість міжнародних правових механізмів у притягненні держав до відповідальності. Справа підкреслює необхідність надійних гарантій проти свавільних обшуків і спостереження, особливо у справах, що стосуються журналістів та активістів.
СПРАВА ВАНЕСЯН ТА ІНШІ ПРОТИ ВІРМЕНІЇ
Ось розбір рішення Європейського суду з прав людини у справі *Ванесян та інші проти Вірменії*:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) постановив, що Вірменія порушила статтю 5 § 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у справах Ванесяна, Ашкаряна та Григоряна через надмірну тривалість їхнього досудового тримання під вартою. Суд встановив, що національні суди не проводили провадження належним чином і надавали слабкі або повторювані обґрунтування для виправдання тривалого тримання під вартою. Хоча Суд відхилив додаткову скаргу одного заявника щодо законності самого тримання під вартою, він присудив кожному заявнику компенсацію за моральну шкоду та витрати. Суд об’єднав заяви у зв’язку з їхньою подібною тематикою.
2. **Структура та основні положення:**
* **Процедура:** Рішення починається з викладення історії процедури, зазначаючи, що заяви були подані відповідно до статті 34 Конвенції і що уряд Вірменії був повідомлений.
* **Факти:** У цьому розділі ідентифікуються заявники та підсумовуються їхні скарги щодо надмірної тривалості їхнього досудового тримання під вартою.
* **Право:**
* **Об’єднання заяв:** Суд вирішив розглядати заяви спільно через їхню подібну тематику.
* **Заявлене порушення статті 5 § 3:** Це є ядром рішення. Суд відхилив аргумент Уряду про те, що національні засоби захисту не були вичерпані. Він послався на попередню судову практику, яка встановлює принципи щодо права на судовий розгляд протягом розумного строку або звільнення під час судового розгляду. Суд встановив порушення статті 5 § 3, посилаючись на надмірну тривалість досудового тримання під вартою заявників і посилаючись на аналогічну попередню справу проти Вірменії.
* **Інші скарги:** Суд відхилив додаткову скаргу одного заявника за статтею 5 § 1 (c) як неприйнятну.
* **Застосування статті 41:** Суд присудив заявникам грошову компенсацію за моральну шкоду, а також за витрати та видатки.
* **Додаток:** Додаток містить таблицю з деталями кожної заяви, включаючи ім’я заявника, строк тримання під вартою, конкретні недоліки в обґрунтуванні національних судів та суму, присуджену до сплати.
3. **Основні положення для використання:**
* **Порушення статті 5 § 3:** Ключовим висновком є порушення права бути судимим протягом розумного строку або бути звільненим під час судового розгляду. Це підкреслює важливість належного проведення провадження та обґрунтованих обґрунтувань для досудового тримання під вартою.
* **Підстави для встановлення порушення:** Суд конкретно вказав на неспроможність національних судів проводити провадження належним чином і слабкість/повторюваність їхніх обґрунтувань як ключові фактори у визначенні порушення.
* **Компенсація:** Рішення встановлює прецедент для рівня компенсації, що присуджується в аналогічних справах, пов’язаних із надмірним досудовим триманням під вартою у Вірменії.
* **Посилання на попередню судову практику:** Рішення посилається на попередні справи, зокрема *Мурадханян проти Вірменії*, які можуть бути використані як основа для порівняння в майбутніх аналогічних справах.
Це рішення підкреслює важливість дотримання статті 5 § 3 Конвенції та забезпечення того, щоб досудове тримання під вартою не було надмірно продовжено через процедурні затримки або неналежне судове обґрунтування.
СПРАВА “ВАТАЄВ ТА ІНШІ ПРОТИ РОСІЇ”
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі *”Ватаєв та інші проти Росії”*, яка стосується п’яти заяв, пов’язаних з відсутністю неупередженості судів у справах про адміністративні правопорушення через відсутність сторони обвинувачення. Заявники також порушували інші питання, пов’язані з відсутністю зупиняючої дії оскарження адміністративного затримання. ЄСПЛ вирішив об’єднати заяви та встановив, що він має юрисдикцію, оскільки факти мали місце до того, як Росія перестала бути стороною Конвенції 16 вересня 2022 року. Суд встановив порушення статті 6 § 1 Конвенції через відсутність неупередженості та порушення, пов’язані з відсутністю зупиняючої дії оскарження адміністративного затримання згідно зі статтею 2 Протоколу 7. Суд присудив кожному заявнику по 1000 євро відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а також витрат і видатків.
Рішення починається з опису процедури, викладу подання заяв і повідомлення російського уряду. Далі представлено факти справи, включаючи список заявників і деталі їхніх скарг. Правовий аналіз включає об’єднання заяв через їхню схожу тематику та підтверджує юрисдикцію Суду. У рішенні розглядається питання про ймовірне порушення статті 6 § 1, з посиланням на попередню аналогічну справу (*”Карелін проти Росії”*), в якій було встановлено порушення. У ньому також розглядаються інші ймовірні порушення згідно з усталеною практикою, зокрема щодо відсутності зупиняючої дії оскарження адміністративного затримання, з посиланням на справу *«Мартинюк проти Росії»*. Нарешті, в рішенні розглядається застосування статті 41, присуджуючи суми заявникам. Рішення завершується рішенням Суду об’єднати заяви, визнати конкретні скарги прийнятними та постановити, що було порушено статтю 6 § 1 та статтю 2 Протоколу № 7, і зобов’язує державу-відповідача виплатити заявникам зазначені суми. Жодних змін порівняно з попередніми версіями немає, оскільки наданий документ є остаточним рішенням.
Найважливішими положеннями цього рішення є висновки про порушення статті 6 § 1 щодо відсутності неупередженості судів і порушення статті 2 Протоколу № 7 щодо відсутності зупиняючої дії оскарження адміністративного затримання. Ці висновки підкреслюють важливість принципів справедливого судового розгляду та права на ефективний засіб правового захисту у справах про адміністративні правопорушення. Рішення також підкреслює збереження юрисдикції ЄСПЛ щодо справ, пов’язаних із подіями, які сталися до виходу Росії з Конвенції.
СПРАВА “ВІКТОРА СОРОКІНА ПРОТИ РОСІЇ”
Це рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) стосується численних заяв Віктора Сорокіна проти Росії, які всі пов’язані з обмеженнями, накладеними на його спроби організувати публічні заходи в Новосибірську. Суд вирішив об’єднати заяви та розглянути їх разом. Основне питання полягає в тому, чи порушували ці обмеження щодо місця, часу або способу проведення публічних заходів статтю 11 Конвенції, яка гарантує свободу зібрань. ЄСПЛ встановив, що обмеження або не відповідали вимогам “якості закону” згідно з Конвенцією, або не були “необхідними в демократичному суспільстві”, що становить порушення статті 11. Суд визначив, що встановлення порушення є достатньою справедливою сатисфакцією за будь-яку нематеріальну шкоду, заподіяну заявнику.
Рішення структуроване наступним чином: воно починається з процедурної історії, в якій викладено заяви та сторони, що беруть участь. Далі представлено факти справи з посиланням на додану таблицю з конкретними деталями кожної заяви. Юридичний аналіз включає рішення про об’єднання заяв, підтвердження юрисдикції Суду, незважаючи на вихід Росії з Конвенції, та оцінку ймовірного порушення статті 11. Суд посилається на усталену практику, зокрема на справу “Лашманкін та інші проти Росії”, яка стосувалася подібних питань. Нарешті, він розглядає решту скарг та застосування статті 41 щодо справедливої сатисфакції. Немає жодних вказівок на зміни порівняно з попередніми версіями, оскільки це, схоже, є початковим рішенням у цих заявах.
Найважливішим положенням цього рішення є підтвердження того, що обмеження на публічні заходи, зокрема щодо їх місця, часу або способу проведення, можуть порушувати статтю 11 Конвенції, якщо вони не ґрунтуються на законах, які відповідають стандартам якості Конвенції, або вважаються непотрібними в демократичному суспільстві. Це підкреслює важливість захисту свободи зібрань і створює прецедент для подібних справ, пов’язаних з обмеженнями на публічні зібрання. Рішення також роз’яснює, що навіть після виходу Росії з Конвенції ЄСПЛ зберігає юрисдикцію щодо справ, які стосуються подій, що відбулися до 16 вересня 2022 року.
СПРАВА ВІТКОВСЬКИЙ ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ
Нижче наведено аналіз рішення ЄСПЛ у справі *Вітковський та інші проти України*:
**1. Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) постановив, що Україна порушила статті 3 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у справі дев’яти заявників. Суд встановив, що заявники зазнали неналежних умов тримання під вартою, включаючи переповненість, погану гігієну та відсутність доступу до основних потреб, і що вони не мали ефективних внутрішніх засобів правового захисту для вирішення цих питань. Крім того, деякі заявники мали інші скарги, пов’язані з надмірною тривалістю кримінального провадження та досудового тримання під вартою, що також становило порушення Конвенції. Як наслідок, Суд присудив кожному заявнику суми від 6 700 до 9 800 євро відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
**2. Структура та основні положення:**
* **Процедура:** Рішення стосується дев’яти заяв, поданих проти України щодо умов тримання під вартою та відсутності ефективних засобів правового захисту.
* **Факти:** Скарги заявників стосуються неналежних умов тримання під вартою та відсутності ефективних засобів правового захисту в Україні. Деякі заявники також подали додаткові скарги відповідно до Конвенції.
* **Об’єднання заяв:** Суд вирішив розглянути заяви спільно через їхню подібну тематику.
* **Імовірне порушення статей 3 та 13:** Основна частина рішення зосереджена на порушенні цих статей, що стосуються нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження через погані умови тримання під вартою та відсутність ефективних засобів правового захисту.
* Суд відхилив аргумент Уряду щодо невичерпання внутрішніх засобів правового захисту, зазначивши, що компенсаційні засоби є ефективними лише після припинення незадовільних умов.
* Суд послався на свою усталену судову практику, підкресливши, що значний брак місця в тюремних камерах є критичним фактором у визначенні того, чи є умови тримання під вартою такими, що принижують гідність.
* Суд наголосив, що заявники не мали доступу до ефективного засобу правового захисту щодо їхніх скарг.
* **Інші ймовірні порушення згідно з усталеною судовою практикою:** Деякі заявники подали додаткові скарги, які Суд визнав прийнятними та такими, що порушують Конвенцію, на підставі своєї існуючої судової практики.
* **Решта скарг:** Деякі скарги були визнані неприйнятними, оскільки вони не відповідали критеріям, встановленим Конвенцією.
* **Застосування статті 41:** Суд присудив грошову компенсацію заявникам, враховуючи конкретні обставини кожної справи та посилаючись на свої попередні рішення.
**3. Основні положення для використання:**
* **Неналежні умови тримання під вартою:** Рішення підсилює позицію ЄСПЛ щодо того, що становить нелюдське та таке, що принижує гідність, поводження під час тримання під вартою, особливо щодо переповненості та відсутності основних потреб.
* **Відсутність ефективного засобу правового захисту:** Рішення підкреслює важливість забезпечення ефективних внутрішніх засобів правового захисту для скарг щодо умов тримання під вартою.
* **Стандарт доведення:** Рішення підтверджує стандарт доведення, необхідний у справах про умови тримання під вартою, наголошуючи на відповідальності Уряду надавати первинні докази щодо умов у камерах та кількості ув’язнених.
* **Компенсація:** Присуджені суми забезпечують орієнтир для компенсації у подібних справах, що стосуються неналежних умов тримання під вартою та відсутності ефективних засобів правового захисту в Україні.
* **Інші порушення**: Рішення також підкреслює важливість розумних строків для кримінального провадження та досудового тримання під вартою.
**** Це рішення безпосередньо стосується України та прав українських громадян.
