Делегований регламент Комісії (ЄС) 2026/264 – Адміністратори бенчмарків
Цей регламент оновлює чинні правила для адміністраторів бенчмарків. Він вносить зміни до Делегованих регламентів (ЄС) 2018/1645 та 2018/1646, забезпечуючи узгоджену інформацію від усіх заявників, незалежно від місця розташування. Заявники тепер мають чіткі інструкції щодо інформації про працівників, політики щодо конфлікту інтересів та зберігання даних. Наприклад, заявки можна подавати мовою, поширеною в міжнародних фінансах. Персональні дані не повинні зберігатися більше п’яти років. Викладено нові конкретні вимоги до постачальників процентних ставок і товарних бенчмарків.
Директива Комісії (ЄС) 2026/192 – Директива про безпечність іграшок
Ця директива вносить зміни до Директиви про безпечність іграшок 2009/48/ЄС, що стосуються використання кобальту в іграшках. Директива оновлює Додаток А до Додатку II, дозволяючи тепер використання кобальту в нержавіючій сталі, як домішки в нікелі, в компонентах іграшок, що проводять електрику, і в певних типах магнітів. Держави-члени мають час до 29 липня 2026 року, щоб прийняти це в національне законодавство, з застосуванням з 29 серпня 2026 року.
Імплементаційний регламент Комісії (ЄС) 2026/246 – PDO «Miel de Málaga»
Цей регламент офіційно реєструє «Miel de Málaga» як захищене позначення походження (PDO). Ця реєстрація, заснована на іспанській заявці, означає, що лише мед, вироблений в регіоні Малага відповідно до конкретних стандартів, може продаватися під цією назвою, захищаючи його автентичність в межах ЄС.
Імплементаційний регламент Комісії (ЄС) 2026/220 – Комітет з питань безпеки здоров’я
Цей регламент встановлює процедури обміну інформацією в рамках Комітету з питань безпеки здоров’я у відповідь на транскордонні загрози здоров’ю. Держави-члени повинні оцінювати необхідність консультацій, а Комісія швидко організовуватиме консультації. Підкреслюється скоординована комунікація ризиків. Імплементаційне рішення (ЄС) 2017/253 змінюється для узгодження з цими новими процедурами.
Імплементаційний регламент Ради (ЄС) 2026/238 – Санкції щодо Тунісу
Цей регламент вносить зміни до Регламенту (ЄС) № 101/2011, оновлюючи список осіб, на яких поширюються обмежувальні заходи щодо ситуації в Тунісі. Додаток було змінено, щоб видалити записи про трьох осіб та оновити інформацію, пов’язану із судовим захистом для 24 осіб.
Імплементаційний регламент Ради (ЄС) 2026/262 – Санкції щодо Ірану
Цей регламент вносить зміни до Регламенту Ради (ЄС) 2023/1529, додаючи чотирьох осіб і шість організацій до списку санкцій. Їх санкціонують за їхню причетність до ракетної та безпілотної програм Ірану, а також за постачання БПЛА та відповідних технологій до Росії. Ці санкції, як правило, включають заморожування активів та заборону на подорожі.
Імплементаційний регламент Ради (ЄС) 2026/251 – Санкції щодо Судану
Цей регламент вносить зміни до Регламенту (ЄС) 2023/2147, додаючи сім осіб до списку санкцій. Ці особи причетні до підриву стабільності та політичного переходу Судану, включаючи серйозні порушення прав людини. В результаті їхні активи в межах ЄС заморожені, і їм загрожує заборона на подорожі.
Імплементаційний регламент Ради (ЄС) 2026/267 – Санкції щодо порушень прав людини в Ірані
Цей регламент додає 15 осіб та шість організацій до списку санкцій відповідно до Регламенту (ЄС) № 359/2011. Це пов’язано з занепокоєнням ЄС щодо порушень прав людини в Ірані. На цих осіб та організації поширюватимуться обмежувальні заходи.
Імплементаційний регламент Ради (ЄС) 2026/259 – Санкції щодо війни Росії проти України
Цей регламент вносить зміни до Регламенту Ради (ЄС) 2024/2642, додаючи шість осіб до списку санкцій за їхню роль у дестабілізаційній діяльності Росії. На нові записи поширюються обмежувальні заходи.
Імплементаційний регламент Комісії (ЄС) 2026/198 – Антидемпінгові заходи щодо вітрових веж
Цей регламент вносить зміни до Імплементаційного регламенту (ЄС) 2021/2239, щоб відобразити зміну назви компанії. Shanghai Taisheng Wind Power Equipment Co., Ltd. тепер є TSP Wind Power Group Co., Ltd., що забезпечує збереження чинної ставки антидемпінгового мита під новою назвою. Будь-які переплачені мита внаслідок зміни назви будуть відшкодовані.
Імплементаційний регламент Комісії (ЄС) 2026/187 – Імпорт тварин і товарів
Цей регламент вносить зміни до Імплементаційного регламенту (ЄС) 2021/405, який містить перелік країн, яким дозволено експортувати певних тварин і товари до ЄС. Зміни відображають оновлені плани контролю та розширюють сферу дії, включаючи м’ясні напівфабрикати. Україну виключено з деяких списків продуктів, а також внесено оновлення для таких країн, як Албанія, Північна Македонія та Уганда.
Імплементаційний регламент Комісії (ЄС) 2026/191 – Антидемпінгові заходи щодо керамічної плитки
Цей регламент вносить зміни до Імплементаційного регламенту (ЄС) 2023/265, щоб відобразити зміну назви компанії. Sunshine Tiles Company Private Limited тепер є Sunhearrt Ceramix Private Limited, що забезпечує збереження чинної ставки антидемпінгового мита під новою назвою. Будь-які надлишкові мита, що виникли через зміну назви, будуть відшкодовані.
Імплементаційний регламент Комісії (ЄС) 2026/194 – Контроль імпорту харчових продуктів і кормів
Цей регламент вносить зміни до Імплементаційного регламенту (ЄС) 2019/1793, коригуючи контроль за імпортом харчових продуктів і кормів. Збільшено перевірки таких продуктів, як боби з Бангладеш та пальмова олія з Кот-д’Івуару, через ризики забруднення. Зменшено перевірки деяких продуктів через покращення відповідності. Додано нові позиції, зокрема полуницю з Єгипту, через нові ризики.
Регламент Комісії (ЄС) 2026/215 – Рівні залишків пестицидів
Цей регламент змінює Регламент (EC) № 396/2005, коригуючи допустимі рівні димоксистробіну, етефону та пропамокарбу в сільськогосподарській продукції. Знижено MRL для пропамокарбу в салаті-латуку. Нові MRL не застосовуються до продуктів, які вже є на ринку, за винятком етефону в яблуках і чорниці та пропамокарбу в салатах-латуках.
Регламент Ради (ЄС) 2026/249 – Можливості рибальства
Цей регламент встановлює можливості рибальства для різних запасів риби на 2026-2028 роки. Це включає ліміти вилову та ліміти риболовних зусиль. Внесено зміни для коригування квот на вилов блакитної мерланки. Є конкретні заходи для європейського вугра, тріски та морського окуня.
Регламент Ради (ЄС) 2026/271 – Санкції щодо Ірану (компоненти БПЛА)
Цей регламент вносить зміни до Регламенту (ЄС) 2023/1529, оновлюючи список предметів, заборонених для експорту до Ірану. Це оновлення стосується додаткових компонентів для безпілотних літальних апаратів (БПЛА) і ракет.
Регламент Ради (ЄС) 2026/266 – Можливості рибальства в Середземному та Чорному морях
Цей регламент встановлює можливості рибальства в Середземному та Чорному морях на 2026 рік. Застосовуються заходи до європейського вугра, червоного коралу та звичайної корифены. Встановлено ліміти вилову камбали, анчоусів і сардин.
Регламент Комісії (ЄС) 2026/189 – Шелак як харчова добавка
Цей регламент змінює положення щодо шелаку (E 904) як харчової добавки. Тепер шелак можна використовувати як глазуруючий агент для харчових продуктів для спеціальних медичних цілей у формі таблеток. Технічні характеристики для шелаку також оновлено шляхом видалення інформації, що стосується шелаку, що містить віск.
Регламент Комісії (ЄС) 2026/190 – Харчові добавки (для немовлят і дітей раннього віку)
Цей регламент змінює положення щодо харчових добавок, включаючи карагенан (E 407), камедь ріжкового дерева (E 410), гуарову камедь (E 412) та ксантанову камедь (E 415). Він змінює умови використання цих добавок у харчових продуктах для немовлят і дітей раннього віку та оновлює їхні технічні характеристики, щоб відобразити останні наукові рекомендації.
Рішення Суду Європейського Союзу – PB проти SRB
Суд скасував рішення Загального суду та анулював рішення SRB не перекласифіковувати PB. Суд підкреслив, що обґрунтування рішення має, як правило, повідомлятися зацікавленій особі одночасно з самим рішенням. SRB було зобов’язано покрити витрати як на апеляцію, так і на провадження в першій інстанції.
Рішення Суду Європейського Союзу – Безвідкличні платіжні зобов’язання (IPCs)
Суд відхилив апеляцію та підтвердив повноваження ЄЦБ встановлювати оскаржувані пруденційні вимоги. Рішення підтверджує, що ЄЦБ має широкі наглядові повноваження для забезпечення безпеки та надійності кредитних установ. Воно включає повноваження встановлювати додаткові вимоги до власних коштів та інші заходи для усунення виявлених ризиків.
Рішення Суду Європейського Союзу – Право бути заслуханим
CJEU скасовує рішення Загального суду та повертає справу до Загального суду для прийняття рішення щодо решти доводів. CJEU уточнює, що право бути заслуханим застосовується насамперед до індивідуальних заходів, а не до заходів загального застосування. Загальний суд не може надати анулювання, яке виходить за межі того, що просив заявник.
Рішення Суду Європейського Союзу – Взаємне визнання постанов про конфіскацію
Суд постановив, що іпотечного кредитора можна вважати «добросовісною третьою стороною», якщо він не знав, що іпотека призначена для того, щоб допомогти обвинуваченому уникнути конфіскації. Судовий орган держави-виконавця може відмовитися визнати або виконати постанову про конфіскацію, якщо це завдає шкоди правам такого іпотечного кредитора.
Рішення Суду Європейського Союзу – Робота на умовах строкового трудового договору
CJEU роз’яснив, що захід щодо перетворення строкового трудового договору на безстроковий у разі зловживання першим не є обов’язковим відповідно до пункту 5 Рамкової угоди. Суд ЄС залишає національному суду визначення того, чи є заходи, передбачені національним законодавством, ефективною санкцією за встановлене зловживання.
Рішення Суду Європейського Союзу – Митна вартість
CJEU уточнив, чи можуть митні органи використовувати «найнижчу прийнятну ціну» (LAP) для визначення митної вартості імпортованих товарів, коли вони підозрюють заниження вартості. Було зазначено, що LAP не можна використовувати як мінімальну вартість або застосовувати довільно, і транзакційну вартість слід використовувати, коли це можливо.
Рішення Суду Європейського Союзу – Відмивання грошей і фінансування тероризму
CJEU уточнив, що захід щодо відповідальності юридичної особи за порушення положень щодо боротьби з відмиванням грошей не залежить від попереднього встановлення вини конкретної фізичної особи, яка діяла від її імені. Строк позовної давності в три роки для порушення провадження та п’ять років для накладення стягнення є сумісним із законодавством ЄС.
Рішення Суду Європейського Союзу – Конкурентне право
Рішення підтверджує, що на дії з надання досудових доказів поширюється дія Директиви, і встановлює стандарт для оцінки правдоподібності вимог про відшкодування збитків. Демонстрація правдоподібності вимоги про відшкодування збитків не вимагає доведення того, що більш імовірно, ніж ні, що умови відповідальності дотримані; достатньо показати, що припущення про дотримання цих умов є прийнятним у розумних межах.
Рішення Суду Європейського Союзу – Вчителі, які працюють за строковим трудовим договором
Пункт 4(1) Рамкової угоди не виключає національну судову практику за певних умов: усі обмеження та умови для ретроспективного надання картки та компенсації мають застосовуватися однаково як до вчителів, які працюють за строковим трудовим договором, так і до постійних вчителів, а процесуальні правила, що регулюють здійснення права на компенсацію, повинні відповідати принципам еквівалентності та ефективності.
Рішення Суду Європейського Союзу – Нечесна торговельна практика
Стаття 6(1)(e) Директиви 2019/633 не перешкоджає національним законам класифікувати численні запити на оплату як єдине порушення, якщо орган примусового виконання має право накласти штраф, який є ефективним, пропорційним і стримуючим, враховуючи характер, тривалість, повторюваність і серйозність порушення.
Рішення Суду Європейського Союзу – Процедури надання притулку
Інформація, що стосується способу проведення розслідування органами приймаючої держави-члена в країні походження цього громадянина третьої країни з метою визначення обґрунтованості його чи її заяви, охоплюється поняттям «інформація, що міститься у справі заявника, на основі якої приймається або буде прийматися рішення».
Повідомлення з Офіційного вісника Європейського Союзу – Провадження у справі про банкрутство
Кредитори та зацікавлені сторони у справі про банкрутство Gable Insurance AG повинні взяти до уваги дату, час і місце для участі в слуханні або забезпечити присутність свого представника. Це слухання є вирішальним для перегляду поданих вимог і, ймовірно, вплине на результат провадження у справі про банкрутство.
А тепер розглянемо детальніше кожен з опублікованих сьогодні актів:
Делегований Регламент (ЄС) 2026/264 Комісії від 27 жовтня 2025 року, що вносить зміни до регуляторних технічних стандартів, викладених у Делегованому Регламенті (ЄС) 2018/1645, щодо форми та змісту заявки на визнання в Європейському управлінні з цінних паперів та ринків, та у Делегованому Регламенті (ЄС) 2018/1646, щодо інформації, яка має бути надана в заявці на отримання дозволу та реєстрацію
Це опис Делегованого Регламенту (ЄС) 2026/264 Комісії.
**Суть акта:**
Регламент вносить зміни до існуючих регуляторних технічних стандартів щодо інформації, необхідної для заявок, пов’язаних з адміністраторами базових показників. Він оновлює Делегований Регламент (ЄС) 2018/1645 щодо заявок на визнання в Європейському управлінні з цінних паперів та ринків (ESMA) адміністраторами з третіх країн та Делегований Регламент (ЄС) 2018/1646 щодо заявок на отримання дозволу та реєстрацію адміністраторами з ЄС. Метою змін є забезпечення надання послідовної та уніфікованої інформації всіма заявниками, незалежно від їх місцезнаходження, та відображення змін у наглядових обов’язках. Регламент також визначає вимоги до інформації про працівників, конфлікти інтересів та процедури дотримання вимог.
**Структура та основні положення:**
Регламент структурований на три статті та три додатки.
* **Стаття 1** деталізує зміни до Делегованого Регламенту (ЄС) 2018/1645, включаючи додавання параграфу про зберігання персональних даних та зміну мовних вимог до заявок. Вона також вводить статтю 2a, що визначає вимоги до інформації для постачальників базових показників процентних ставок та товарних базових показників. Нарешті, вона замінює оригінальний додаток новим, в якому викладено інформацію, що має бути надана в заявці на визнання.
* **Стаття 2** визначає зміни до Делегованого Регламенту (ЄС) 2018/1646. Вона додає параграф про зберігання персональних даних, вставляє статтю 1a про формат заявок та замінює Додатки I та II оновленими вимогами до заявок на отримання дозволу та реєстрацію, відповідно.
* **Стаття 3** визначає дату набрання чинності регламентом.
**Основні положення для практичного застосування:**
* **Мова подання заявки:** Заявки на визнання можуть бути подані мовою, звичайною у міжнародних фінансах, або офіційною мовою держави-члена, де засновано юридичного представника.
* **Інформація про працівників:** Заявники повинні надати детальну інформацію про всіх працівників, залучених до надання базових показників, включаючи їхні навички, знання та досвід.
* **Самодекларація:** Члени органу управління та наглядової функції повинні надати самодекларацію щодо будь-яких кримінальних засуджень або дисциплінарних проваджень.
* **Конфлікти інтересів:** Заявники повинні надати детальні політики та процедури для виявлення, управління та пом’якшення конфліктів інтересів.
* **Зберігання даних:** Персональні дані, пов’язані з доброю репутацією органу управління та наглядової функції, повинні зберігатися не довше п’яти років після того, як особа припинила виконувати свої функції.
* **Специфічна інформація про базові показники:** Визначено конкретні вимоги для заявників, які надають лише базові показники процентних ставок або лише товарні базові показники.
* **Електронне подання:** Заявки повинні подаватися електронними засобами.
Директива Комісії (ЄС) 2026/192 від 28 січня 2026 року, що вносить зміни до Додатка А Додатку II до Директиви 2009/48/EC Європейського Парламенту та Ради щодо безпеки іграшок, стосовно кобальту
Ця Директива Комісії (ЄС) 2026/192 вносить зміни до Директиви про безпеку іграшок 2009/48/EC, конкретно стосуючись використання кобальту в іграшках. Директива оновлює Додаток А Додатку II до Директиви про безпеку іграшок, щоб включити конкретні дозволені види використання кобальту, речовини, класифікованої як канцерогенна, мутагенна або токсична для репродуктивної функції (CMR). Вона має на меті забезпечити безпеку іграшок, що містять кобальт, для дітей, дозволяючи його використання лише в конкретних, оцінених сценаріях.
Директива складається з чотирьох статей. Стаття 1 вносить зміни до Додатка А Додатку II до Директиви 2009/48/EC, перелічуючи дозволені види використання кобальту. Стаття 2 визначає терміни, протягом яких держави-члени повинні прийняти та опублікувати закони, положення та адміністративні положення, необхідні для дотримання цієї Директиви, встановлюючи кінцевий термін для прийняття до 29 липня 2026 року та застосування з 29 серпня 2026 року. Вона також вимагає від держав-членів повідомити Комісії основні положення національного законодавства. Стаття 3 передбачає, що Директива набирає чинності через двадцять днів після її публікації в Офіційному журналі Європейського Союзу. Стаття 4 визначає, що Директива адресована державам-членам.
Найважливішими положеннями цієї директиви є ті, що дозволяють використання кобальту за певних умов: (1) в іграшках та компонентах іграшок, виготовлених з нержавіючої сталі, як домішка в нікелі, що міститься в нержавіючій сталі; (2) у компонентах іграшок, призначених для проведення електричного струму; та (3) у магнітах на основі неодиму, що використовуються в іграшках, якщо ці магніти неможливо проковтнути або вдихнути. Ці винятки ґрунтуються на оцінці Наукового комітету, згідно з якою вплив кобальту в цих сценаріях є або незначним, або його можна контролювати для забезпечення безпеки.
Імплементаційний регламент Комісії (ЄС) 2026/246 від 23 січня 2026 року про реєстрацію географічного зазначення “Miel de Málaga” (PDO) у реєстрі географічних зазначень Союзу відповідно до Регламенту (ЄС) 2024/1143 Європейського Парламенту та Ради
Цей Імплементаційний регламент Комісії (ЄС) 2026/246 офіційно реєструє “Miel de Málaga” як Захищене позначення походження (PDO) у реєстрі географічних зазначень Союзу. Ця реєстрація базується на заявці з Іспанії та відповідає процедурам, викладеним у Регламенті (ЄС) 2024/1143. Оскільки жодних заперечень не було отримано, географічне зазначення тепер офіційно визнано та захищено в межах ЄС.
Регламент складається з преамбули, в якій наведено відповідну правову основу та описано вжиті процедурні заходи, а також двох статей. Стаття 1 офіційно реєструє “Miel de Málaga” (PDO) у реєстрі географічних зазначень Союзу відповідно до статті 22 Регламенту (ЄС) 2024/1143. Стаття 2 визначає, що регламент набирає чинності через двадцять днів після його опублікування в Офіційному журналі Європейського Союзу, та підтверджує, що регламент є обов’язковим для виконання та безпосередньо застосовним у всіх державах-членах. Цей регламент скасовує та замінює попередній Регламент (ЄС) № 1151/2012.
Найважливішим положенням є стаття 1, яка надає “Miel de Málaga” правовий захист як PDO в межах ЄС. Це означає, що лише мед, вироблений у регіоні Малага в Іспанії відповідно до визначених стандартів виробництва, може продаватися під цією назвою. Цей захист допомагає зберегти автентичність і репутацію “Miel de Málaga” та запобігає зловживанню назвою продуктами, які не походять з цього регіону або не відповідають необхідним стандартам.
Імплементаційний регламент Комісії (ЄС) 2026/220 від 29 січня 2026 року, що встановлює процедури, необхідні для уніфікованого впровадження обміну інформацією, консультацій та координації реагування в рамках Комітету з питань безпеки здоров’я, та вносить зміни до Імплементаційного рішення (ЄС) 2017/253
Цей Імплементаційний регламент Комісії (ЄС) 2026/220 встановлює процедури обміну інформацією, консультацій та координації в рамках Комітету з питань безпеки здоров’я (HSC) у відповідь на серйозні транскордонні загрози здоров’ю. Він має на меті забезпечити уніфікований та скоординований підхід серед держав-членів та Комісії під час боротьби з такими загрозами, спираючись на рамки, встановлені Регламентом (ЄС) 2022/2371. Регламент також вносить зміни до Імплементаційного рішення (ЄС) 2017/253 шляхом виключення певних статей для узгодження з новими процедурами.
Регламент структуровано навколо кількох ключових статей. Стаття 1 визначає предмет. Стаття 2 окреслює процес запиту консультацій та координації в рамках HSC, наголошуючи на використанні Системи раннього попередження та реагування (EWRS). Стаття 3 деталізує процедури обміну інформацією, пов’язаною із загрозами здоров’ю, сприяючи ефективним каналам зв’язку між компетентними органами. Стаття 4 зосереджується на консультаціях та координації реагування в рамках HSC, включаючи терміни для консультацій та обміну інформацією щодо заходів громадського здоров’я. Стаття 5 стосується комунікації щодо ризиків та криз, підкреслюючи скоординовані повідомлення на рівні ЄС. Стаття 6 забезпечує підтримку Комплексних механізмів реагування на політичні кризи ЄС шляхом сприяння обміну інформацією та координації між секретаріатами HSC та IPCR. Нарешті, стаття 7 вносить зміни до Імплементаційного рішення (ЄС) 2017/253, а стаття 8 визначає дату набрання регламентом чинності.
Найважливіші положення для практичного використання включають процедури запиту консультацій та координації (стаття 2), терміни обміну інформацією та консультацій (стаття 4) та акцент на скоординованій комунікації щодо ризиків та криз (стаття 5). Держави-члени повинні оперативно оцінювати необхідність консультацій та координації після отримання повідомлення про тривогу, а Комісія зобов’язана організовувати консультації протягом визначеного терміну. Регламент також вимагає, щоб держави-члени інформували та консультувалися одна з одною перед прийняттям або припиненням дії заходів громадського здоров’я, забезпечуючи скоординоване реагування на серйозні транскордонні загрози здоров’ю.
Імплементаційний Регламент (ЄС) 2026/238 Ради від 29 січня 2026 року, що імплементує Регламент (ЄС) № 101/2011 щодо обмежувальних заходів, спрямованих проти певних осіб, суб’єктів та органів у зв’язку із ситуацією в Тунісі
Імплементаційний Регламент (ЄС) 2026/238 Ради вносить зміни до Регламенту (ЄС) № 101/2011 щодо обмежувальних заходів проти певних осіб, суб’єктів та органів у зв’язку із ситуацією в Тунісі. Регламент оновлює перелік осіб, на яких поширюються ці заходи, зокрема тих, хто причетний до розкрадання державних коштів.
Структура регламенту є простою. Він складається з двох статей та додатка. Стаття 1 зазначає, що Додаток I до Регламенту (ЄС) № 101/2011 змінюється відповідно до Додатка до цього регламенту. Стаття 2 визначає, що регламент набирає чинності наступного дня після його опублікування в Офіційному віснику Європейського Союзу і є обов’язковим у своїй повноті та безпосередньо застосовним у всіх державах-членах. Додаток деталізує конкретні зміни до Додатка I до Регламенту (ЄС) № 101/2011, що включає вилучення записів для трьох осіб та оновлення інформації, пов’язаної з правами на захист та судовий захист для 24 осіб.
Найважливішими положеннями цього регламенту є конкретні зміни до Додатка I до Регламенту (ЄС) № 101/2011. Ці зміни безпосередньо впливають на осіб та суб’єктів, на яких поширюються обмежувальні заходи, а також на зобов’язання держав-членів ЄС щодо імплементації цих заходів. Вилучення записів виключає осіб із режиму санкцій, а оновлена інформація про права на захист та судовий захист забезпечує застосування заходів відповідно до належної правової процедури та основних прав.
Імплементаційний регламент Ради (ЄС) 2026/262 від 29 січня 2026 року, що імплементує Регламент (ЄС) 2023/1529 щодо обмежувальних заходів у зв’язку з військовою підтримкою Іраном агресивної війни Росії проти України та збройним групам і організаціям на Близькому Сході та в регіоні Червоного моря
Це аналіз Імплементаційного регламенту Ради (ЄС) 2026/262.
**1. Суть акту:**
Цей регламент вносить зміни до Регламенту Ради (ЄС) 2023/1529, додаючи чотири фізичні особи та шість юридичних осіб до переліку тих, на кого поширюються обмежувальні заходи. Ці заходи є відповіддю на військову підтримку Іраном агресивної війни Росії проти України, а також його підтримку збройним групам і організаціям на Близькому Сході та в регіоні Червоного моря. Вважається, що перелічені фізичні та юридичні особи причетні до іранських програм з виробництва ракет і безпілотних літальних апаратів (БПЛА), а також до постачання БПЛА та пов’язаних з ними технологій до Росії.
**2. Структура та основні положення:**
Регламент складається з двох статей та додатка.
* **Стаття 1** зазначає, що Додаток III до Регламенту (ЄС) 2023/1529 змінюється відповідно до Додатка до цього регламенту.
* **Стаття 2** визначає, що регламент набирає чинності з дня його опублікування в Офіційному журналі Європейського Союзу та є обов’язковим у повному обсязі та підлягає безпосередньому застосуванню в усіх державах-членах.
* **Додаток** містить детальну інформацію про фізичних та юридичних осіб, доданих до переліку, включаючи їхні імена, ідентифікаційну інформацію, причини внесення до переліку та дату внесення до переліку.
До перелічених фізичних осіб входять Амір Радфар, Хоссейн Хемсі, Армін Горсі Анбаран і Хоссейн Бакшайеш, які обіймають ключові посади в компаніях, що займаються виробництвом або постачанням ракет і БПЛА. До перелічених юридичних осіб входять Sahara Thunder, Fanavaran Sanat Ertebatat Company (FSE), Pishgaman Tejarat Rafi Novin Co., Arsang Safe Trading Co., Asia Marine Crown Agency і Khojir Missile Development and Production, усі вони причетні до постачання БПЛА, ракетних компонентів або пов’язаних з ними технологій до Росії або до розробки іранської ракетної програми.
**3. Основні положення для використання:**
Найважливішими положеннями для використання є ті, що містяться в Додатку, де детально описано фізичних та юридичних осіб, на яких тепер поширюються обмежувальні заходи. Ці заходи, ймовірно, включають заморожування активів і заборону на в’їзд для фізичних осіб, а також заборону на надання коштів або економічних ресурсів переліченим юридичним особам. Будь-хто, хто має справу з переліченими фізичними та юридичними особами, повинен забезпечити повну відповідність Регламенту (ЄС) 2023/1529, зі змінами, внесеними цим імплементаційним регламентом, щоб уникнути порушення санкцій ЄС.
Регламент імплементації Ради (ЄС) 2026/251 від 29 січня 2026 року, що імплементує Регламент (ЄС) 2023/2147 щодо обмежувальних заходів у зв’язку з діяльністю, що підриває стабільність і політичний перехід Судану
Цей Регламент імплементації Ради (ЄС) 2026/251 вносить зміни до Регламенту (ЄС) 2023/2147, який стосується обмежувальних заходів (санкцій) у відповідь на діяльність, що підриває стабільність і політичний перехід Судану. Новий регламент додає сім фізичних осіб до списку тих, на кого поширюються ці обмежувальні заходи, на підставі їхньої участі в діях, які загрожують миру, стабільності або безпеці Судану, включаючи серйозні порушення прав людини та порушення міжнародного гуманітарного права.
Структура регламенту є простою. Він має дві статті: стаття 1 стверджує, що Додаток I до Регламенту (ЄС) 2023/2147 змінюється згідно з Додатком до цього нового регламенту. Стаття 2 визначає, що регламент набирає чинності з дати його публікації в Офіційному журналі Європейського Союзу та є обов’язковим у своїй цілісності та безпосередньо застосовним у всіх державах-членах. Додаток містить детальну інформацію про фізичних осіб, доданих до списку санкцій, включаючи їх ідентифікаційні дані, причини включення до списку та дату включення до списку.
Найважливішим положенням цього акту є включення семи додаткових фізичних осіб до Додатку I до Регламенту (ЄС) 2023/2147, що означає, що на них тепер поширюються обмежувальні заходи, викладені в оригінальному регламенті. Ці заходи зазвичай включають заморожування активів і заборону на в’їзд до ЄС. До списку включено членів Сил швидкої підтримки (RSF) і Суданських збройних сил (SAF), які визначені як відповідальні за порушення прав людини та підрив політичного переходу Судану.
Регламент імплементації Ради (ЄС) 2026/267 від 29 січня 2026 року, що імплементує Регламент (ЄС) № 359/2011 стосовно обмежувальних заходів, спрямованих проти певних осіб, організацій та органів у зв’язку із ситуацією в Ірані
Це аналіз Регламенту імплементації Ради (ЄС) 2026/267 від 29 січня 2026 року, що імплементує Регламент (ЄС) № 359/2011 стосовно обмежувальних заходів, спрямованих проти певних осіб, організацій та органів у зв’язку із ситуацією в Ірані.
Цей регламент додає 15 фізичних осіб та шість організацій до переліку тих, на кого поширюються обмежувальні заходи, як зазначено в Додатку I до Регламенту (ЄС) № 359/2011. Ці доповнення ґрунтуються на занепокоєнні ЄС щодо ситуації з правами людини в Ірані, особливо щодо застосування насильства, свавільних затримань та тактики залякування проти демонстрантів. Перелічені фізичні та юридичні особи вважаються відповідальними за серйозні порушення прав людини в Ірані.
Структура регламенту проста: він вносить зміни до Додатку I оригінального Регламенту (ЄС) № 359/2011 шляхом додавання нових записів. Додаток містить детальну інформацію про кожну включену до списку особу та організацію, включаючи їх ім’я, ідентифікаційну інформацію, причини включення до списку та дату включення до списку. Причини включення до списку зазвичай стосуються причетності до порушень прав людини, таких як придушення протестів, винесення несправедливих вироків або обмеження доступу до інформації.
Найважливішим положенням цього регламенту є оновлений перелік у Додатку, в якому зазначено фізичних та юридичних осіб, на яких тепер поширюються обмежувальні заходи. Ці заходи зазвичай включають заморожування активів і заборону на в’їзд до ЄС. Регламент безпосередньо впливає на осіб, внесених до списку, а також на фізичних та юридичних осіб в ЄС, яким заборонено мати з ними справу.
Імплементаційний Регламент Ради (ЄС) 2026/259 від 29 січня 2026 року, що імплементує Регламент (ЄС) 2024/2642 стосовно обмежувальних заходів у зв’язку з дестабілізаційними діями Росії
Нижче наведено аналіз Імплементаційного Регламенту Ради (ЄС) 2026/259:
Цей регламент вносить зміни до Регламенту Ради (ЄС) 2024/2642, додаючи шістьох осіб до переліку тих, на кого поширюються обмежувальні заходи через їхню причетність до дестабілізаційних дій Росії, особливо у зв’язку з війною проти України. Ці особи підпадають під санкції за їхню роль у поширенні пропаганди, підтримці політики російського уряду та підриві стабільності та безпеки України та ЄС. Регламент безпосередньо імплементує ці санкції, які включають заморожування активів і заборону на поїздки, в усіх державах-членах ЄС.
Структура регламенту є простою. Він має дві статті: Стаття 1 вносить зміни до Додатку I оригінального Регламенту (ЄС) 2024/2642 шляхом додавання нових записів. Стаття 2 встановлює, що регламент набирає чинності з дати його опублікування в Офіційному журналі Європейського Союзу. Додаток містить детальну інформацію про осіб, яких додано до списку санкцій, включаючи їх ідентифікаційні дані (ім’я, дату та місце народження, громадянство, посаду) та обґрунтування їх включення до списку.
Найважливішим положенням є включення шести осіб до Додатку I Регламенту (ЄС) 2024/2642. Це означає, що їхні активи в межах ЄС заморожуються, і на них поширюється заборона на поїздки, що забороняє їм в’їзд або транзит через держави-члени ЄС. Перелічені підстави для накладення санкцій на кожну особу є вирішальними, оскільки вони забезпечують правове обґрунтування заходів, зосереджуючись на їх ролі в пропаганді, підтримці війни в Україні та підриві демократії та стабільності.
****: Цей регламент безпосередньо впливає на осіб, причетних до підтримки дій Росії проти України, і, отже, має наслідки для України та українців.
Імплементаційний регламент (ЄС) 2026/198 Комісії від 28 січня 2026 року, що вносить зміни до Імплементаційного регламенту (ЄС) 2021/2239 щодо запровадження остаточного антидемпінгового мита на імпорт певних сталевих вітрових веж комунального масштабу походженням з Китайської Народної Республіки
Цей Імплементаційний регламент (ЄС) 2026/198 Комісії вносить зміни до Імплементаційного регламенту (ЄС) 2021/2239, який запровадив остаточне антидемпінгове мито на імпорт певних сталевих вітрових веж комунального масштабу походженням з Китайської Народної Республіки. Зміна стосується зміни назви компанії Shanghai Taisheng Wind Power Equipment Co., Ltd., яка тепер є TSP Wind Power Group Co., Ltd. Регламент гарантує, що зміна назви не впливає на право компанії на ставку антидемпінгового мита, попередньо призначену їй.
Структура регламенту є простою. Він складається з преамбули, в якій викладено передумови та обґрунтування внесення змін, за якою йдуть дві статті. Стаття 1 стосується внесення змін до Додатку до Імплементаційного регламенту (ЄС) 2021/2239, зокрема заміни старої назви на нову та підтвердження застосовності чинного коду TARIC. Вона також стосується відшкодування надміру сплачених мит. Стаття 2 передбачає набрання регламентом чинності. Немає жодних суттєвих змін до початкового антидемпінгового мита, лише оновлення для відображення нової назви компанії.
Найважливішим положенням є стаття 1, яка забезпечує безперервність ставки антидемпінгового мита для TSP Wind Power Group Co., Ltd. під її новою назвою. Крім того, вона гарантує, що будь-які надміру сплачені мита внаслідок зміни назви будуть відшкодовані або повернуті, забезпечуючи юридичну визначеність і фінансове відшкодування для компанії. Регламент також визначає, що зміна назви набуває чинності з 26 березня 2025 року, тобто з дати реєстрації зміни в КНР.
Виконавчий регламент Комісії (ЄС) 2026/187 від 28 січня 2026 року, що вносить зміни до Виконавчого регламенту (ЄС) 2021/405 щодо переліків третіх країн або їхніх регіонів, яким дозволено ввезення до Союзу партій певних тварин і товарів, призначених для споживання людиною, відповідно до Регламенту (ЄС) 2017/625 Європейського Парламенту та Ради
Це опис Виконавчого регламенту Комісії (ЄС) 2026/187.
**Суть акта:**
Регламент вносить зміни до Виконавчого регламенту (ЄС) 2021/405, який містить перелік третіх країн або регіонів, яким дозволено експортувати до ЄС певних тварин і товари, призначені для споживання людиною, відповідно до Регламенту (ЄС) 2017/625 про офіційний контроль. Зміни відображають оновлення в планах контролю, гарантіях, наданих третіми країнами, та обсязі продукції, що охоплюється. Регламент оновлює переліки країн, яким дозволено експортувати конкретні продукти тваринного походження до ЄС, на основі їхньої відповідності стандартам безпечності харчових продуктів ЄС і планам контролю.
**Структура та основні положення:**
Регламент складається з двох статей і додатка.
* **Стаття 1** визначає зміни до Виконавчого регламенту (ЄС) 2021/405, зокрема заміну статей 8 і 9 і зміну додатків I, V, VI, VIII і IX.
* **Стаття 2** визначає, що регламент набирає чинності через двадцять днів після його опублікування в Офіційному журналі Європейського Союзу, і підтверджує його обов’язковий і безпосередньо застосовний характер у всіх державах-членах.
* **Додаток** містить детальні зміни до додатків I, V, VI, VIII і IX Виконавчого регламенту (ЄС) 2021/405, включаючи оновлені переліки третіх країн, яким дозволено ввезення до Союзу партій певних тварин і товарів, призначених для споживання людиною.
**Основні положення для практичного використання:**
* **Додавання м’ясних напівфабрикатів:** Розширює сферу дії статей 8 і 9 Виконавчого регламенту (ЄС) 2021/405, щоб включити м’ясні напівфабрикати з фермерського кролика, диких зайцеподібних і диких наземних ссавців, крім копитних і зайцеподібних.
* **Оновлення до Додатка I:** Змінює Додаток I, щоб відобразити схвалення планів контролю для конкретних продуктів з різних країн, включаючи Албанію (ракоподібні), Північну Македонію (оболонки), Уганду (аквакультура: кісткові риби та продукти з кісткових риб) і Киргизьку Республіку (мед).
* **Зміни щодо України:** Видаляє Україну з Додатка V (свіже м’ясо фермерського кролика та диких зайцеподібних) і Додатка VIII (живі, охолоджені, заморожені або перероблені двостулкові молюски, голкошкірі, покривники та морські черевоногі). Крім того, примітка в Додатку IX для України змінюється на “аквакультура: лише кісткові риби та продукти з кісткових риб”.
* **Включення позначення “O”:** Додає позначення “O” для яєць для Ізраїлю та для молока та яєць для Тунісу в Додатку I, що вказує на дозвіл для композитних продуктів тривалого зберігання, що містять ці інгредієнти.
* **Оновлення до приміток у Додатку IX:** Змінює примітки в Додатку IX для Японії та Уганди, щоб зазначити “аквакультура: лише кісткові риби та продукти з кісткових риб”.
Імплементаційний регламент Комісії (ЄС) 2026/191 від 28 січня 2026 року, що вносить зміни до Імплементаційного регламенту (ЄС) 2023/265 про встановлення остаточного антидемпінгового мита на імпорт керамічної плитки походженням з Індії та Туреччини
Цей Імплементаційний регламент Комісії (ЄС) 2026/191 вносить зміни до чинного Імплементаційного регламенту (ЄС) 2023/265, який встановлює остаточні антидемпінгові мита на імпорт керамічної плитки походженням з Індії та Туреччини. Зміна стосується зміни назви індійської компанії Sunshine Tiles Company Private Limited, яка тепер називається Sunhearrt Ceramix Private Limited. Регламент забезпечує, щоб ставка антидемпінгового мита, застосовна до компанії під її попередньою назвою, залишалася чинною під її новою назвою.
Структура регламенту є простою. Він складається з двох статей. Стаття 1 вносить зміни до додатка до оригінального Імплементаційного регламенту (ЄС) 2023/265 шляхом заміни старої назви компанії на нову та роз’яснює застосовність додаткового коду TARIC. Вона також передбачає відшкодування або списання будь-яких остаточних мит, сплачених понад належне у зв’язку зі зміною назви. Стаття 2 передбачає, що регламент набирає чинності наступного дня після його опублікування в Офіційному журналі Європейського Союзу. Ключовою зміною є офіційне визнання зміни назви компанії в контексті чинних антидемпінгових мит.
Найважливішим положенням є стаття 1, яка забезпечує безперервність ставки антидемпінгового мита для Sunhearrt Ceramix Private Limited (раніше Sunshine Tiles Company Private Limited) за додатковим кодом TARIC C924. Це запобігає будь-яким збоям у застосуванні антидемпінгового мита та гарантує, що компанія продовжує підпадати під ті самі умови, що й до зміни назви. Крім того, положення про відшкодування або списання надмірно сплачених мит має вирішальне значення для того, щоб компанія уникла фінансових збитків через адміністративну зміну.
Виконавчий регламент Комісії (ЄС) 2026/194 від 28 січня 2026 року, що вносить зміни до Виконавчого регламенту (ЄС) 2019/1793 про тимчасове збільшення офіційного контролю та надзвичайні заходи, що регулюють ввезення до Союзу певних товарів з певних третіх країн, що імплементує Регламенти (ЄС) 2017/625 та (ЄС) № 178/2002 Європейського Парламенту та Ради
Цей Виконавчий регламент Комісії (ЄС) 2026/194 вносить зміни до Виконавчого регламенту (ЄС) 2019/1793 щодо тимчасового збільшення офіційного контролю та спеціальних умов для ввезення певних товарів з конкретних третіх країн до ЄС. Регламент має на меті захист здоров’я людини шляхом коригування рівнів контролю на основі останніх даних та повідомлень, пов’язаних з потенційними ризиками від мікотоксинів, залишків пестицидів, мікробіологічного забруднення, суданських барвників та рослинних токсинів.
Регламент змінює Додатки I та II до Виконавчого регламенту (ЄС) 2019/1793. Додаток I містить перелік харчових продуктів та кормів не тваринного походження з конкретних країн, які підлягають тимчасовому збільшенню офіційного контролю на прикордонних контрольних пунктах та пунктах контролю. Додаток II містить перелік харчових продуктів та кормів з певних третіх країн, які підлягають спеціальним умовам для ввезення до Союзу через ризики забруднення. Зміни включають збільшення, зменшення або скасування частоти перевірок ідентифікації та фізичних перевірок для конкретних продуктів з певних країн, а також додавання нових продуктів та країн до переліків.
Основні положення регламенту включають:
– Посилення перевірок на вигляд квасолі звичайної та квасолі лімської з Бангладеш та пальмової олії з Кот-д’Івуару через високий рівень невідповідності вимогам щодо залишків пестицидів та суданських барвників, відповідно.
– Зменшення перевірок апельсинів з Єгипту та лимонів з Туреччини через покращення відповідності законодавству Союзу.
– Скасування посиленого контролю на бамію та рис з Індії, ріпу з Лівану та суміші харчових добавок, що містять камедь ріжкового дерева з Малайзії та Туреччини, оскільки відповідність покращилася або ризики були переоцінені.
– Посилення перевірок перців з Руанди та Таїланду через високий рівень невідповідності вимогам щодо залишків пестицидів.
– Переведення перців та карбонату кальцію з Індії з Додатку II до Додатку I, зменшуючи потребу в офіційних сертифікатах, але зберігаючи контроль.
– Посилення перевірок фісташок з Туреччини та фісташок, що походять зі Сполучених Штатів і відправляються з Туреччини, через високий рівень забруднення афлатоксином.
– Зменшення перевірок чорного перцю з Бразилії та мандаринів і апельсинів з Туреччини, зберігаючи при цьому підвищений рівень офіційного контролю.
– Додавання полуниці з Єгипту до Додатку I через нові ризики, пов’язані із залишками пестицидів.
Регламент Комісії (ЄС) 2026/215 від 29 січня 2026 року, що вносить зміни до Додатків II та V до Регламенту (ЄС) № 396/2005 Європейського Парламенту та Ради щодо максимальних рівнів залишків димоксистробіну, етефону та пропамокарбу в певних продуктах або на них
Цей Регламент Комісії (ЄС) 2026/215 змінює Додатки II та V до Регламенту (ЄС) № 396/2005, який стосується максимальних рівнів залишків (MRLs) пестицидів у харчових продуктах та кормах. Регламент конкретно стосується димоксистробіну, етефону та пропамокарбу. Він коригує допустимі рівні цих речовин у різних сільськогосподарських продуктах або на них, щоб забезпечити безпеку споживачів та відповідність оновленим науковим оцінкам.
Регламент структуровано таким чином, щоб внести зміни до існуючих додатків у рамках Регламенту (ЄС) № 396/2005. Він виключає димоксистробін з Додатку II та встановлює MRLs на рівні специфічної для продукту межі визначення (LOD) у Додатку V через непродовження його схвалення. Для етефону він коригує MRLs на основі переглянутого прийнятного добового споживання (ADI) та нового визначення залишків для забезпечення дотримання вимог у зернових. Він також знижує MRL для пропамокарбу в салаті-латуку через потенційні ризики, виявлені Європейським органом з безпеки харчових продуктів (EFSA). Зміни включають заміну стовпців для етефону та пропамокарбу в Додатку II оновленими MRLs для різних продуктів та додавання стовпця для димоксистробіну в Додатку V, встановлюючи MRLs на нижній межі аналітичного визначення.
Ключові положення включають скасування MRLs для димоксистробіну та встановлення їх на рівні LOD, коригування MRLs для етефону в конкретних продуктах, таких як яблука, чорниця та ананаси, та зниження MRLs для пропамокарбу в салаті-латуку. Регламент також визначає, що продукти, які вже є на ринку до 19 серпня 2026 року, не підпадають під дію нових MRLs, за винятком етефону в яблуках та чорниці, та пропамокарбу в салатах-латуках. Цей регламент набуває чинності та застосовується з 19 серпня 2026 року, надаючи час державам-членам та підприємствам адаптуватися до нових вимог.
Регламент Ради (ЄС) 2026/249 від 26 січня 2026 року, що встановлює на 2026, 2027 та 2028 роки можливості рибальства для певних рибних запасів, що застосовуються у водах Союзу та, для рибальських суден Союзу, у певних водах, що не належать Союзу, та вносить зміни до Регламенту (ЄС) 2025/202
Гаразд, я можу вам з цим допомогти. Ось журналістське роз’яснення Регламенту Ради (ЄС) 2026/249:
**1. Суть акту:**
Регламент Ради (ЄС) 2026/249 встановлює можливості рибальства для різних рибних запасів у водах ЄС та для суден ЄС у певних водах, що не належать ЄС, на 2026, 2027 та 2028 роки. Це включає обмеження вилову (Загальний допустимий вилов або ЗДВ) та обмеження рибальського зусилля. Регламент також вносить зміни до попереднього регламенту, Регламенту (ЄС) 2025/202, щоб скоригувати рибальські квоти на блакитного хека. Регламент має на меті збалансувати сталість рибних запасів з економічними потребами рибальської промисловості, враховуючи наукові консультації та міжнародні угоди.
**2. Структура та основні положення:**
Регламент структурований на кілька розділів і додатків, що охоплюють широке коло тем:
* **Розділ I (Загальні положення):** Визначає предмет, сферу застосування та ключові терміни, що використовуються в регламенті.
* **Розділ II (Можливості рибальства для рибальських суден Союзу):** Це є ядро регламенту, що деталізує ЗДВ та розподіл для суден ЄС, умови вивантаження вилову, механізми обміну квотами, обмеження рибальського зусилля та конкретні заходи для певних видів, таких як європейський морський окунь та європейський вугор. Він також охоплює дозволи на рибальство у водах третіх країн та можливості рибальства, що регулюються регіональними організаціями з управління рибальством (РОУР).
* **Розділ III (Можливості рибальства для рибальських суден третіх країн у водах Союзу):** Встановлює умови, за яких судна третіх країн можуть рибалити у водах ЄС, включаючи обмеження вилову та дозволені види.
* **Розділ IV (Прикінцеві положення):** Включає зміни до Регламенту (ЄС) 2025/202, процедури комітету та положення про набрання чинності та застосування.
* **Додатки:** Вони містять детальні таблиці, що перелічують ЗДВ та квоти для різних видів та регіонів, обмеження рибальського зусилля, закриті зони та інші технічні заходи.
**Основні зміни порівняно з попередніми версіями:**
Регламент оновлює можливості рибальства на основі найновіших наукових консультацій та угод з третіми країнами та РОУР. Він включає конкретні заходи для таких запасів, як європейський вугор, тріска та морський окунь, що відображають їхній природоохоронний статус. Зміна до Регламенту (ЄС) 2025/202 конкретно стосується передачі квот на блакитного хека.
**3. Основні положення для використання:**
* **Обмеження вилову та квоти:** Детальні таблиці в Додатку I є вирішальними для визначення того, скільки кожного виду може бути виловлено кожною державою-членом.
* **Умови вивантаження вилову:** Стаття 7 та пов’язані з нею положення додатка визначають, що робити з виловом, який не підлягає обов’язку вивантаження (вимога доставляти весь вилов на берег).
* **Механізм обміну квотами:** Стаття 8 створює пул для обміну квотами, щоб допомогти державам-членам управляти неминучим приловом.
* **Конкретні заходи для видів:** Статті 10-14 встановлюють важливі правила для рибальства європейського морського окуня, сайди та європейського вугра.
* **Закриті зони та технічні заходи:** Додаток IV та статті 16-22 визначають зони, закриті для рибальства, та технічні вимоги до рибальського знаряддя, спрямовані на захист вразливих запасів.
* **Заборонені види:** Стаття 23 перелічує види, які не можуть бути ціллю рибальства або утримуватися, навіть як прилов.
: Цей регламент, як і багато регламентів ЄС, пов’язаних з рибальством, може мати наслідки для України, особливо щодо рибальської діяльності в міжнародних водах або будь-яких угод, які ЄС має з третіми країнами, що можуть вплинути на українські рибальські інтереси. Українці, які працюють у рибальському секторі ЄС, також будуть безпосередньо зачеплені квотами та правилами, викладеними в цьому акті.
Регламент Ради (ЄС) 2026/271 від 29 січня 2026 року, що вносить зміни до Регламенту (ЄС) 2023/1529 стосовно обмежувальних заходів у зв’язку з військовою підтримкою Іраном агресивної війни Росії проти України та збройним групам і організаціям на Близькому Сході та в регіоні Червоного моря
Ось роз’яснення Регламенту Ради (ЄС) 2026/271:
**1. Суть акту:**
Цей регламент вносить зміни до Регламенту (ЄС) 2023/1529, який стосується обмежувальних заходів проти Ірану у зв’язку з його військовою підтримкою війни Росії проти України, а також підтримкою збройних груп і організацій на Близькому Сході та в регіоні Червоного моря. Ключова зміна полягає в оновленні переліку товарів, експорт, продаж, передача або постачання яких з ЄС до Ірану заборонено. Це оновлення конкретно спрямоване на додаткові компоненти, що використовуються в розробці та виробництві безпілотних літальних апаратів (БПЛА) і ракет.
**2. Структура та основні положення:**
* Регламент складається з двох статей та додатка.
* **Стаття 1:** Зазначає, що Додаток II до Регламенту (ЄС) 2023/1529 змінюється згідно з Додатком до цього нового регламенту.
* **Стаття 2:** Визначає дату набрання чинності, якою є день, що настає після його опублікування в Офіційному віснику Європейського Союзу. Вона також підтверджує обов’язковий характер регламенту та його пряму застосовність у всіх державах-членах.
* **Додаток** повністю замінює оригінальний Додаток II до Регламенту (ЄС) 2023/1529. Додаток II містить оновлений “ПЕРЕЛІК ТОВАРІВ, ЗАЗНАЧЕНИХ У СТАТТІ 2”. У цьому переліку детально описано конкретні товари та технології, на які тепер поширюються обмеження на експорт. Перелік класифіковано (наприклад, Спеціальні матеріали та пов’язане обладнання, Обробка матеріалів, Електроніка) і містить описи та відповідні коди HS/CN для кожного товару.
**3. Основні положення для практичного використання:**
* Найважливішим аспектом цього регламенту є оновлений **Додаток II**. Підприємствам і фізичним особам, які займаються експортом товарів до Ірану, необхідно ретельно переглянути цей додаток, щоб переконатися, що вони не мають справу з будь-якими забороненими товарами.
* Додаток містить детальні описи та коди HS/CN, які допомагають ідентифікувати контрольовані товари.
* Регламент розширює сферу експортних обмежень, включаючи додаткові компоненти, що використовуються у виробництві БПЛА та ракет, що відображає занепокоєння ЄС щодо діяльності Ірану з військової підтримки.
* Регламент посилається на інші регламенти, такі як Регламент (ЄС) 2021/821 та Регламент (ЄС) № 267/2012, тому важливо перевірити їх, щоб зрозуміти визначення та інші деталі.
Регламент Ради (ЄС) 2026/266 від 26 січня 2026 року, що встановлює на 2026 рік можливості рибальства для деяких рибних запасів і груп рибних запасів, застосовні в Середземному та Чорному морях
Ось опис положень Регламенту Ради (ЄС) 2026/266:
Цей регламент встановлює можливості рибальства для певних рибних запасів у Середземному та Чорному морях на 2026 рік. Він має на меті забезпечити стале управління цими рибними запасами з урахуванням наукових консультацій, біологічних та соціально-економічних аспектів, а також міжнародних угод. Регламент встановлює обмеження на вилов, обмеження риболовних зусиль та інші заходи збереження для різних видів і географічних районів. Він також реалізує рекомендації Генеральної комісії з рибальства в Середземному морі (GFCM).
Регламент складається з трьох розділів:
* **Розділ I (Загальні положення):** Визначає сферу дії регламенту, ключові терміни та географічні райони, до яких він застосовується.
* **Розділ II (Можливості рибальства для риболовецьких суден Союзу):** Це ядро регламенту, розділене на глави на основі морського басейну (Середземне море, Західне Середземне море, Адріатичне море, Сицилійська протока, Іонічне море, Левантійське море та Чорне море). Кожна глава визначає можливості рибальства, включаючи обмеження на вилов (TAC), квоти та обмеження риболовних зусиль для конкретних запасів і районів. Вона також включає конкретні заходи для певних видів, таких як європейський вугор, червоний корал і звичайна корифену.
* **Розділ III (Прикінцеві положення):** Містить статті про набрання чинності регламентом та період його застосування.
Порівняно з попередніми версіями, цей регламент продовжує впроваджувати багаторічні плани управління та адаптувати можливості рибальства на основі останніх наукових консультацій від STECF і рекомендацій від GFCM. Ключові зміни включають:
* **Європейський вугор:** Зберігає шестимісячний період закриття для комерційного рибальства та заборону на рекреаційне рибальство.
* **Червоний корал:** Продовжує заморожування риболовних зусиль через максимальну кількість дозволів на рибальство та обмеження на видобуток.
* **Звичайна корифену:** Впроваджує обмеження на потужність флоту, заморожування потужності пристроїв для залучення риби (FAD) на судно, обмеження на вилов і тимчасове закриття, а також денний ліміт на вилов для рекреаційного рибальства.
* **Придонні запаси в Західному Середземномор’ї:** Зберігає рівень риболовних зусиль на рівні, встановленому на 2025 рік.
* **Дрібні пелагічні запаси в Адріатичному морі:** Встановлює обмеження на вилов анчоуса та сардини на основі історичних виловів.
* **Калкан у Чорному морі:** Впроваджує оновлений регіональний загальний допустимий вилов (TAC) і схему розподілу квот.
Деякі з найважливіших положень для використання цього акта:
* **Конкретні обмеження на вилов і обмеження зусиль:** Рибалки та національні органи влади повинні бути обізнані про конкретні обмеження на вилов і обмеження зусиль для кожного запасу та району, як зазначено в додатках.
* **Механізм компенсації:** Держави-члени можуть приймати національне законодавство для надання додаткових днів рибальства суднам, які відповідають певним заходам селективності та збереження.
* **Заходи з відновлення:** Вживаються конкретні заходи для запасів з нерестовою біомасою нижче безпечних біологічних меж, такі як обмеження на вилов європейського хека та мінімальний розмір збереження для норвезького омара.
* **Тимчасові закриття:** Регламент встановлює тимчасові закриття для певних видів і районів, таких як калкан у Чорному морі та чорноплямистий морський лящ в Альборанському морі, для захисту нерестових запасів.
* **Запис і передача даних:** Держави-члени повинні записувати та передавати дані про риболовні зусилля до Комісії, використовуючи конкретні коди.
* **Рекреаційне рибальство:** Регламент включає положення для рекреаційного рибальства, такі як заборона на вилов європейського вугра та денний ліміт на вилов звичайної корифену.
* **Положення про гнучкість:** Статті 3 і 4 Регламенту (ЄС) № 847/96 не застосовуються, якщо держава-член використовує гнучкість з року в рік, передбачену статтею 15(9) Регламенту (ЄС) № 1380/2013.
Регламент Комісії (ЄС) 2026/189 від 28 січня 2026 року, що вносить зміни до Регламенту (ЄС) № 1333/2008 Європейського Парламенту та Ради та Регламенту Комісії (ЄС) № 231/2012 щодо використання шелаку (E 904) у харчових продуктах для спеціальних медичних цілей у формі таблеток і таблеток, вкритих оболонкою
Цей Регламент Комісії (ЄС) 2026/189 змінює чинні регламенти щодо використання шелаку (E 904) як харчової добавки. Ключовою зміною є дозвіл на використання шелаку як глазуруючого агента спеціально для харчових продуктів для спеціальних медичних цілей у формі таблеток і таблеток, вкритих оболонкою. Крім того, регламент оновлює специфікації для шелаку (E 904), видаляючи інформацію, що стосується шелаку, що містить віск.
Регламент вносить зміни до Додатку II Регламенту (ЄС) № 1333/2008, додаючи запис для шелаку (E 904) у категорію харчових продуктів 13.2, яка охоплює харчові продукти для спеціальних медичних цілей, дозволяючи його використання лише у формі таблеток і таблеток, вкритих оболонкою. Він також вносить зміни до Додатку до Регламенту (ЄС) № 231/2012, переглядаючи визначення та опис шелаку та встановлюючи обмеження на вміст воску.
Найважливішим положенням є дозвіл на використання шелаку (E 904) як глазуруючого агента для харчових продуктів для спеціальних медичних цілей у формі таблеток і таблеток, вкритих оболонкою. Це дозволяє виробникам використовувати шелак для забезпечення захисного покриття, яке гарантує належне постачання активних інгредієнтів таблеток. Оновлені специфікації для шелаку, зокрема видалення інформації про шелак, що містить віск, і обмеження на вміст воску, також є важливими для забезпечення якості та безпеки харчової добавки.
Регламент Комісії (ЄС) 2026/196 від 28 січня 2026 року, що вносить зміни до Регламенту (ЄС) № 1333/2008 Європейського Парламенту та Ради щодо використання карагенану (Е 407), камеді ріжкового дерева (Е 410), гуарової камеді (Е 412), гуміарабіку (камеді акації) (Е 414), ксантанової камеді (Е 415), пектинів (Е 440) та натрію октеніл сукцинату крохмалю (Е 1450) та Регламенту Комісії (ЄС) № 231/2012 щодо специфікацій для камеді ріжкового дерева (Е 410), гуарової камеді (Е 412), гуміарабіку (камеді акації) (Е 414), ксантанової камеді (Е 415), пектинів (Е 440) та натрію октеніл сукцинату крохмалю (Е 1450)
Цей регламент вносить зміни до Регламенту (ЄС) № 1333/2008 та Регламенту (ЄС) № 231/2012 стосовно використання та специфікацій декількох харчових добавок, включаючи карагенан (Е 407), камедь ріжкового дерева (Е 410), гуарову камедь (Е 412), гуміарабік (камедь акації) (Е 414), ксантанову камедь (Е 415), пектини (Е 440) та натрію октеніл сукцинат крохмалю (Е 1450). Він коригує умови використання цих добавок у певних категоріях харчових продуктів, особливо призначених для немовлят та дітей раннього віку, та оновлює їх специфікації, щоб відобразити останні наукові висновки Європейського органу з безпеки харчових продуктів (EFSA). Регламент спрямований на забезпечення безпеки та придатності цих добавок у харчових продуктах, враховуючи особливі потреби та вразливість немовлят та дітей раннього віку.
Регламент складається з чотирьох статей та двох додатків. Стаття 1 вносить зміни до Додатку II до Регламенту (ЄС) № 1333/2008, змінюючи умови використання зазначених харчових добавок у різних категоріях харчових продуктів, особливо щодо продуктів для дітей раннього віку. Стаття 2 вносить зміни до Додатку до Регламенту (ЄС) № 231/2012, оновлюючи специфікації для камеді ріжкового дерева, гуарової камеді, гуміарабіку, ксантанової камеді, пектинів та натрію октеніл сукцинату крохмалю, включаючи зміни до критеріїв чистоти, лімітів для токсичних елементів та мікробіологічних критеріїв. Стаття 3 передбачає перехідні положення для харчових добавок та харчових продуктів, що містять ці добавки, які були законно розміщені на ринку до дати застосування цього регламенту. Стаття 4 встановлює дату набрання чинності та дати застосування регламенту. Додаток I деталізує конкретні зміни до Додатку II Регламенту (ЄС) № 1333/2008, а Додаток II визначає зміни до специфікацій у Додатку до Регламенту (ЄС) № 231/2012.
Декілька положень цього регламенту є особливо важливими. Регламент скасовує дозвіл на використання гуарової камеді (Е 412) в дитячих сумішах та харчових продуктах для спеціальних медичних цілей, призначених для немовлят (категорії харчових продуктів 13.1.1, 13.1.5.1 та 13.1.5.2). Він також встановлює нові, суворіші ліміти для токсичних елементів, таких як свинець, миш’як, ртуть та кадмій, у специфікаціях для декількох добавок, особливо при їх використанні в харчових продуктах для немовлят та дітей раннього віку. Регламент запроваджує мікробіологічні критерії для цих добавок, забезпечуючи відповідність певним стандартам безпеки харчових продуктів. Крім того, термін “розчинний” замінюється на “повністю диспергований” у специфікаціях для декількох гідроколоїдів, щоб краще відобразити їх поведінку у воді. Нарешті, регламент включає перехідні періоди, щоб дозволити харчовим підприємствам адаптуватися до нових правил, мінімізуючи перешкоди на ринку.
Рішення Суду (Сьома палата) від 29 січня 2026 року. PB проти Єдиної ради з питань врегулювання. Апеляція – Державна служба – Умови найму інших службовців – Члени тимчасового персоналу – Рішення не перекласифіковувати – Можливість для адміністрації доповнювати перед судами Європейського Союзу обґрунтування рішення не перекласифіковувати – Умови – Виняткові випадки – Принцип відповідності між адміністративною скаргою та подальшим позовом – Позов про анулювання. Справа C-727/23 P.
Це рішення Суду Європейського Союзу (Сьома палата) щодо апеляції PB проти Єдиної ради з питань врегулювання (SRB). Справа стосується рішення SRB не перекласифіковувати PB наприкінці перекласифікації 2021 року. PB стверджує, що Загальний суд помилився, підтримавши рішення SRB, особливо щодо обґрунтування рішення та принципу відповідності між адміністративною скаргою та подальшим позовом.
**Структура та основні положення:**
Рішення структуровано наступним чином:
1. **Передісторія:**
* Прийняття PB на роботу та подальша перекласифікація в межах SRB.
* Рішення SRB не перекласифіковувати PB у 2021 році.
* Скарги PB та подальший позов до Загального суду.
2. **Правовий контекст:**
* Відповідні статті Положень про персонал посадових осіб Європейського Союзу та Умов найму інших службовців (CEOS) щодо просування по службі та перекласифікації.
* Загальні імплементаційні положення (GIP) щодо процедур перекласифікації в межах SRB.
3. **Рішення Загального суду:**
* Загальний суд відхилив позов PB проти рішення SRB.
4. **Апеляція до Суду:**
* Підстави для апеляції PB, включаючи неврахування порівняльних заслуг, порушення зобов’язання щодо обґрунтування, неправильну оцінку обов’язків, процедурні недоліки, порушення цільових середніх показників та очевидну помилку в оцінці.
5. **Прийнятність апеляції:**
* Суд визнав апеляцію прийнятною, відхиливши аргумент SRB про те, що вона була заплутаною та повторюваною.
6. **Суть апеляції:**
* Суд зосередився на двох основних питаннях:
* Чи мала SRB право доповнити обґрунтування свого рішення під час провадження.
* Чи порушив Загальний суд принцип відповідності між адміністративною скаргою та позовом.
7. **Рішення:**
* Суд скасував рішення Загального суду та анулював рішення SRB не перекласифіковувати PB.
* SRB було зобов’язано відшкодувати витрати, пов’язані з апеляцією та провадженням у першій інстанції.
**Основні положення та зміни:**
* Суд наголосив на тому, що обґрунтування рішення, як правило, має бути повідомлене відповідній особі одночасно з самим рішенням.
* Він уточнив, що, хоча неналежне обґрунтування може бути виправлене у виняткових випадках, це дозволяється лише в тому випадку, якщо основні причини рішення були спочатку чітко повідомлені.
* Суд встановив, що обґрунтування SRB було недостатнім, оскільки воно чітко не пояснювало, чому PB не було перекласифіковано порівняно з іншими відповідними співробітниками.
* Суд також постановив, що Загальний суд помилився, відхиливши аргумент PB про помилку в оцінці його заслуг, оскільки цей аргумент був достатньо пов’язаний з його первісною скаргою.
**Найважливіші положення для використання:**
Найважливішими аспектами цього рішення є роз’яснення щодо зобов’язання обґрунтовувати адміністративні рішення та принципу відповідності між адміністративними скаргами та подальшими судовими позовами. Зокрема:
* **Чітке та своєчасне обґрунтування:** Інституції ЄС повинні надавати чіткі та конкретні причини для рішень, що впливають на співробітників, і ці причини повинні повідомлятися під час прийняття рішення.
* **Обмежена сфера для доповнення причин:** Можливість доповнення обґрунтування під час судового провадження обмежується винятковими випадками, коли початкові причини були принаймні частково повідомлені.
* **Принцип відповідності:** Хоча в судових позовах можуть бути висунуті аргументи, що виходять за межі первісної скарги, вони повинні залишатися тісно пов’язаними з оригінальними питаннями, порушеними в скарзі.
Рішення Суду (Дев’ята палата) від 29 січня 2026 року. Deutsche Bank AG та BHW Bausparkasse AG проти Європейського центрального банку. Апеляція – Економічна та монетарна політика – Пруденційний нагляд за кредитними установами – Єдиний наглядовий механізм – Регламент (ЄС) № 1024/2013 – Специфічні наглядові завдання, покладені на Європейський центральний банк (ЄЦБ) – Стаття 4 – Встановлення пруденційних вимог – Стаття 16 – Ризик, пов’язаний з безвідкличними платіжними зобов’язаннями (БПЗ), наданими на користь схем гарантування депозитів або фондів врегулювання – Повне вирахування з капіталу Common Equity Tier 1 сум, сплачених як забезпечення за БПЗ – Дискреція ЄЦБ – Судовий перегляд. Справа C-556/24 P.
Це рішення Суду Європейського Союзу (CJEU) щодо апеляції стосовно повноважень Європейського центрального банку (ЄЦБ) встановлювати пруденційні вимоги до кредитних установ. Справа стосується рішення ЄЦБ вимагати від певних банків вирахування повної суми забезпечення, наданого для безвідкличних платіжних зобов’язань (БПЗ), з їхнього капіталу Common Equity Tier 1 (CET1). Ключовим питанням є те, чи перевищив ЄЦБ свої наглядові повноваження, встановивши цю вимогу, і чи правильно Загальний суд витлумачив відповідні регламенти ЄС.
Рішення структуровано наступним чином:
1. **Передісторія:** Викладає контекст спору, включаючи наглядову роль ЄЦБ, природу БПЗ та конкретні рішення, ухвалені ЄЦБ.
2. **Правовий контекст:** Підсумовує відповідні статті з ключових регламентів та директив ЄС, зокрема:
* Регламент (ЄС) № 575/2013 (CRR) про пруденційні вимоги до кредитних установ.
* Директива 2013/36/ЄС (CRD IV) про доступ до діяльності кредитних установ.
* Регламент (ЄС) № 1024/2013 (Регламент SSM), що покладає конкретні завдання на ЄЦБ.
* Директива 2014/49/ЄС про системи гарантування вкладів.
* Директива 2014/59/ЄС про встановлення рамок для відновлення та врегулювання діяльності кредитних установ.
* Регламент (ЄС) № 806/2014 про встановлення єдиних правил для Єдиного механізму врегулювання.
* Регламент імплементації Комісії 2021/451 про наглядну звітність.
3. **Позов до Загального суду:** Описує початковий юридичний виклик у Загальному суді, аргументи, представлені апелянтами (Deutsche Bank AG та BHW Bausparkasse AG), та рішення Загального суду відхилити їхній позов.
4. **Апеляція:** Представляє підстави для апеляції апелянтів, які зосереджуються на ймовірному перевищенні повноважень ЄЦБ та неправильному тлумаченні відповідних регламентів.
5. **Обґрунтування Суду:** CJEU систематично розглядає кожну підставу для апеляції, надаючи детальні тлумачення відповідних правових положень та оцінюючи, чи помилився Загальний суд у своєму рішенні.
6. **Рішення:** CJEU відхиляє апеляцію, підтримуючи рішення Загального суду та підтверджуючи повноваження ЄЦБ встановлювати оскаржувані пруденційні вимоги.
Основні положення акту, які можуть бути найбільш важливими для його використання, такі:
* **Наглядові повноваження ЄЦБ (Статті 4 та 16 Регламенту № 1024/2013):** Рішення підтверджує, що ЄЦБ має широкі наглядові повноваження для забезпечення безпеки та надійності кредитних установ. Це включає повноваження встановлювати додаткові вимоги до власних коштів та інші заходи для усунення виявлених ризиків.
* **Поводження з безвідкличними платіжними зобов’язаннями (БПЗ):** Рішення роз’яснює, що ЄЦБ може вимагати від банків вирахування повної суми забезпечення, наданого для БПЗ, з їхнього капіталу CET1, якщо він визначить, що бухгалтерський облік цих зобов’язань призводить до завищення капіталу.
* **Вичерпний характер Регламенту № 575/2013:** Рішення відхиляє аргумент про те, що Регламент № 575/2013 надає вичерпний перелік вирахувань з капіталу CET1 і що ЄЦБ не може встановлювати додаткові вимоги.
* **Принцип пропорційності:** Рішення підтверджує, що наглядові заходи ЄЦБ мають бути пропорційними ризикам, які усуваються.
* **Судовий перегляд:** Рішення роз’яснює обсяг судового перегляду наглядових рішень ЄЦБ, наголошуючи, що суди не повинні підміняти свою оцінку оцінкою ЄЦБ, а повинні забезпечити, щоб рішення не ґрунтувалося на суттєво невірних фактах або явній помилці в оцінці.
Рішення Суду (Друга палата) від 29 січня 2026 року. Європейська комісія проти Zippo Manufacturing Co. та Zippo GmbH. Апеляція – Комерційна політика – Заходи комерційної політики щодо певних продуктів, що походять зі Сполучених Штатів Америки – Імплементаційний регламент (ЄС) 2020/502 – Заходи, вжиті Сполученими Штатами Америки щодо імпорту певних похідних продуктів з алюмінію та сталі – Рішення Європейського Союзу призупинити еквівалентні торговельні поступки та інші зобов’язання – Додаткові мита на імпорт продуктів, що походять зі Сполучених Штатів – Стаття 41(2)(a) Хартії основних прав Європейського Союзу – Принцип належного управління – Право бути заслуханим – Принцип *ne ultra petita*. Справа C-811/23 P.
Це рішення Суду Європейського Союзу (CJEU) щодо апеляції на рішення Загального суду. Справа стосується Імплементаційного регламенту (ЄС) 2020/502, який запровадив додаткові мита на певні продукти, що походять зі Сполучених Штатів, у відповідь на заходи, вжиті США щодо імпорту певних продуктів з алюмінію та сталі. Рішення CJEU стосується питання про те, чи був Загальний суд правий, скасувавши регламент щодо певних запальничок (код CN 96138000) через порушення права бути заслуханим, як це передбачено статтею 41(2)(a) Хартії основних прав Європейського Союзу, та принципу належного управління.
Структура рішення передбачає, що CJEU розглядає апеляцію Комісії, яка ґрунтується на двох основних підставах: (1) Загальний суд помилився, встановивши порушення права бути заслуханим, і (2) Загальний суд порушив принцип *ne ultra petita* (вирішення питання, що виходить за межі запиту). CJEU аналізує обсяг права бути заслуханим відповідно до Хартії, особливо у зв’язку із заходами загального застосування на відміну від індивідуальних заходів. Він також розглядає, чи перевищив Загальний суд свої повноваження, скасувавши регламент, що виходить за межі конкретного прохання заявників. Зрештою, CJEU скасовує рішення Загального суду та повертає справу до Загального суду для винесення рішення щодо решти доводів.
Найважливішими положеннями акта є положення, що стосуються права бути заслуханим (стаття 41(2)(a) Хартії) та принципу *ne ultra petita*. CJEU роз’яснює, що право бути заслуханим в першу чергу застосовується до індивідуальних заходів, а не до заходів загального застосування, таких як торговельний регламент, про який йдеться. У рішенні наголошується, що Загальний суд не може задовольнити позов про скасування, який виходить за межі того, що просив заявник. Ці роз’яснення мають вирішальне значення для розуміння процесуальних прав сторін, яких торкається законодавство ЄС, та меж судового перегляду.
Рішення Суду (п’ята палата) від 29 січня 2026 року. Запит про попереднє рішення – Судове співробітництво у кримінальних справах – Взаємне визнання постанов про конфіскацію – Рамкове рішення 2006/783/JHA – Стаття 8(2)(d) – Підстава для невизнання або невиконання – Права заінтересованих осіб – Добросовісні треті особи – Іпотечний кредитор – Нерухоме майно, що становить дохід від злочину – Процедура визнання та виконання постанови про конфіскацію – Іпотека на підставі судового рішення, зареєстрована до прийняття цієї постанови. Справа C-562/24.
Це рішення роз’яснює тлумачення статті 8(2)(d) Рамкового рішення Ради 2006/783/JHA щодо взаємного визнання постанов про конфіскацію в межах ЄС, зокрема зосереджуючись на правах “добросовісних третіх осіб”. Справа походить зі Словенії та стосується спору щодо визнання та виконання італійської постанови про конфіскацію майна, пов’язаного зі злочинною діяльністю. Ключове питання полягає в тому, чи може іпотечний кредитор, який зареєстрував свою іпотеку до постанови про конфіскацію, вважатися “добросовісною третьою особою”, чиї права повинні перешкоджати виконанню постанови про конфіскацію.
Рішення стосується питання, чи може держава-член відмовитися від виконання постанови про конфіскацію з іншої держави-члена через права іпотечного кредитора, який зареєстрував свою іпотеку на майно до видачі постанови про конфіскацію. Суд роз’яснює обсяг поняття “добросовісні треті особи” згідно зі статтею 8(2)(d) Рамкового рішення 2006/783/JHA, підкреслюючи, що ці сторони повинні мати ефективні засоби правового захисту для оскарження рішень про конфіскацію. Він також посилається на Директиву 2014/42/ЄС, яка регулює питання конфіскації доходів від злочинів і захисту добросовісних третіх осіб.
Суд постановив, що іпотечний кредитор може вважатися “добросовісною третьою особою”, якщо він не знав, що іпотека призначена для того, щоб допомогти обвинуваченому уникнути конфіскації. Судовий орган держави-члена, що виконує рішення, може відмовитися визнати або виконати постанову про конфіскацію, якщо це завдає шкоди правам такого іпотечного кредитора. Національний суд повинен визначити, чи діяв кредитор добросовісно, враховуючи всі відповідні обставини.
Рішення Суду (Десята палата) від 29 січня 2026 року.#Duygu Eliz Erkut проти Fondazione Teatro alla Scala di Milano.#Запит про попереднє рішення – Соціальна політика – Директива 1999/70/ЄС – Рамкова угода UNICE-UEAPME-CES щодо строкових трудових договорів – Строкові трудові договори у сфері фондів опери та оркестру – Працівниця, прийнята на роботу на основі послідовних строкових договорів – Параграф 5 – Заходи для покарання зловживань через послідовні строкові трудові договори або відносини – Національне регулювання, яке не дозволяє перетворення трудового договору, але передбачає, зокрема, відшкодування завданої шкоди.#Справа C-668/24.
Цей документ є рішенням Суду Європейського Союзу (CJEU) щодо тлумачення Рамкової угоди про строкову роботу. Справа стосується італійської балерини Еліз Еркут Дуйгу та її спору з Fondazione Teatro alla Scala di Milano (Фонд театру Ла Скала) щодо характеру її трудових відносин, які базувалися на серії строкових контрактів. Італійський суд просить роз’яснень щодо того, чи національні положення, які не дозволяють перетворення строкових контрактів на постійні в конкретному секторі ліричних та симфонічних фондів, але натомість пропонують компенсацію за збитки, сумісні з законодавством ЄС.
Рішення стосується тлумачення пунктів 4 та 5 Рамкової угоди про строкову роботу, що додається до Директиви Ради 1999/70/ЄС. Пункт 4 стосується принципу недискримінації, а пункт 5 зосереджується на заходах із запобігання зловживанням, що виникають внаслідок використання послідовних строкових контрактів. Італійський суд, по суті, запитує, чи італійські положення, як їх тлумачить Corte suprema di cassazione (Касаційний суд), відповідають законодавству ЄС, зокрема щодо санкцій за зловживання послідовними строковими контрактами.
CJEU роз’яснює, що пункт 5 Рамкової угоди не вимагає перетворення строкових контрактів на безстрокові у випадках зловживань. Однак він наголошує, що національні органи влади повинні вжити заходів, які є ефективними, пропорційними та стримуючими для забезпечення повної ефективності законодавства ЄС. Суд також зазначає, що застосування різних правил до конкретного економічного сектору через його особливі характеристики не є безумовно забороненим. CJEU робить висновок, що Рамкова угода не виключає національне законодавство, яке в конкретному секторі ліричних та симфонічних фондів забороняє автоматичну перекваліфікацію строкового контракту в безстроковий у разі зловживання першим. Однак Суд ЄС залишає національному суду визначення того, чи є заходи, передбачені національним законодавством, ефективною санкцією за встановлене зловживання.
Рішення Суду (Четверта палата) від 29 січня 2026 року. HF проти Anexartiti Archi Dimosion Esodon. Запит про попереднє рішення – Митний союз – Регламент (ЄЕС) № 2913/92 – Митний кодекс Співтовариства – Регламент (ЄС) № 952/2013 – Митний кодекс Союзу – Імпорт товарів – Митна вартість – Заниження вартості – Вторинні методи визначення митної вартості – Метод «найнижчої прийнятної ціни», розрахований на основі агрегованих статистичних даних, встановлених на рівні ЄС – Чи допустимо. Справа C-72/24.
Це рішення Суду Європейського Союзу (CJEU) щодо тлумачення Митного кодексу Співтовариства та Митного кодексу Союзу стосовно визначення митної вартості імпортованих товарів, зокрема, коли є підозра на заниження вартості. Справа стосується використання методу «найнижчої прийнятної ціни» (НПЦ), розрахованого на основі агрегованих статистичних даних на рівні ЄС, для визначення митної вартості.
**1. Суть акту:**
Рішення стосується питання, чи можуть митні органи використовувати «найнижчу прийнятну ціну» (НПЦ), отриману зі статистичних даних по всьому ЄС, для визначення митної вартості імпортованих товарів, коли вони підозрюють заниження вартості. У ньому роз’яснюються умови, за яких можуть використовуватися такі статистичні дані, підкреслюючи, що вони не можуть застосовуватися довільно або як мінімальні значення, і що імпортери повинні мати можливість обґрунтувати заявлені ціни. У рішенні також обговорюється застосування спрощених процедур для митних декларацій та визначення осіб, відповідальних за сплату ПДВ на імпорт.
**2. Структура та основні положення:**
Рішення тлумачить кілька ключових статей з Митного кодексу Співтовариства (Регламент (ЄЕС) № 2913/92), Імплементаційного регламенту до нього (Регламент (ЄЕС) № 2454/93), Митного кодексу Союзу (Регламент (ЄС) № 952/2013) та Імплементаційного регламенту до нього (Регламент (ЄС) 2015/2447). Воно також посилається на Угоду про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (Угода СОТ про оцінку) та Директиву про ПДВ (2006/112/ЄС).
* **Методи митної оцінки:** Рішення підтверджує ієрархію методів визначення митної вартості, надаючи пріоритет вартості операції (ціна, фактично сплачена або підлягає сплаті) та дозволяючи використання вторинних методів лише тоді, коли вартість операції не може бути надійно визначена.
* **Використання статистичних даних:** У ньому роз’яснюється, що статистичні дані, такі як НПЦ, можуть використовуватися для підтвердження сумнівів щодо заявлених цін, але не можуть бути єдиною підставою для визначення митної вартості, якщо не дотримано певних умов.
* **«Найнижча прийнятна ціна» (НПЦ):** Рішення зосереджується на методі НПЦ, який використовує статистичні дані з усього ЄС для виявлення потенційно занижених імпортних цін. У ньому зазначено, що НПЦ не може використовуватися як мінімальне значення або застосовуватися довільно. Імпортери повинні мати можливість обґрунтувати свої заявлені ціни.
* **Спрощені процедури:** Рішення стосується використання спрощених процедур для митних декларацій (групування товарів під єдиною тарифною класифікацією) та роз’яснює, що використання цієї процедури не перешкоджає митним органам переоцінювати митну вартість після митного оформлення.
* **Відповідальність за ПДВ на імпорт:** Рішення підтверджує, що держави-члени мають право визначати, хто несе відповідальність за сплату ПДВ на імпорт, але національні положення повинні бути чіткими та точними.
**3. Основні положення, важливі для використання:**
* **Ієрархія методів оцінки:** Митні органи повинні дотримуватися встановленої ієрархії методів визначення митної вартості. Вартість операції слід використовувати, коли це можливо.
* **Умови використання статистичних даних:** Статистичні дані, такі як НПЦ, можуть використовуватися лише в тому випадку, якщо вартість операції не може бути надійно визначена і якщо імпортерам надається можливість обґрунтувати свої заявлені ціни.
* **Відсутність довільних або мінімальних значень:** Митна оцінка не може базуватися на довільних або фіктивних значеннях, або на мінімальних митних значеннях.
* **Чіткість та правова визначеність:** Національні положення, що визначають осіб, відповідальних за сплату ПДВ на імпорт, повинні бути чіткими, точними та передбачуваними.
* **Розумний час:** Коли митні органи використовують статистичні дані для визначення митної вартості, вони повинні використовувати дані, що відносяться до часу, найближчого до часу імпорту оцінюваних товарів.
Рішення Суду (четверта палата) від 29 січня 2026 року. Steiermärkische Bank und Sparkassen AG та інші проти Österreichische Finanzmarktaufsichtsbehörde (FMA). Запит про попереднє рішення – Запобігання використанню фінансової системи з метою відмивання грошей або фінансування тероризму – Директива (ЄС) 2015/849 – Санкції – Стаття 58 – Відповідальність юридичних осіб – Стаття 59 – Покладення на юридичну особу відповідальності за порушення її зобов’язань, вчинені фізичними особами – Умови – Стаття 60. Справа C-291/24.
Це рішення Суду Європейського Союзу (CJEU) щодо тлумачення Директиви (ЄС) 2015/849, яка стосується запобігання використанню фінансової системи для відмивання грошей та фінансування тероризму. Справа конкретно стосується умов, за яких юридичні особи (такі як компанії) можуть бути притягнуті до відповідальності за порушення цієї директиви, зокрема щодо санкцій. Рішення роз’яснює взаємозв’язок між відповідальністю юридичних осіб та діями фізичних осіб, які діють від їх імені, а також застосовні строки давності для порушення провадження та накладення санкцій.
Рішення структуроване наступним чином:
1. Воно починається з викладення контексту запиту про попереднє рішення, яке виникло у справі в Австрії за участю Steiermärkische Bank und Sparkassen AG та Австрійського управління фінансового ринку (FMA).
2. Далі детально описується відповідне законодавство ЄС, зосереджуючись на Директиві 2015/849, зокрема на статтях 58, 59 та 60, які стосуються санкцій та відповідальності юридичних осіб. Воно також посилається на Регламент (ЄС) 2016/679 (Загальний регламент про захист даних) щодо адміністративних штрафів.
3. Рішення описує відповідне австрійське законодавство, зокрема Закон про боротьбу з відмиванням грошей на фінансових ринках, який імплементує директиву ЄС в австрійське законодавство.
4. Воно представляє спір в основному провадженні та питання, передане на попереднє рішення австрійським судом. Основне питання полягає в тому, чи сумісне з правом ЄС австрійське законодавство, яке вимагає попереднього встановлення вини фізичної особи, перш ніж юридична особа може бути покарана за порушення, пов’язані з відмиванням грошей.
5. Суд розглядає два основні моменти: умови відповідальності юридичної особи згідно з Директивою 2015/849 та застосовні строки давності.
6. Нарешті, Суд надає своє рішення, роз’яснюючи тлумачення відповідних статей Директиви 2015/849.
Найважливіші положення, роз’яснені цим рішенням, такі:
* **Відповідальність юридичних осіб**: CJEU роз’яснює, що відповідальність юридичної особи (наприклад, банку) за порушення правил боротьби з відмиванням грошей не залежить від попереднього встановлення вини конкретної фізичної особи, яка діяла від її імені. Держави-члени не можуть встановлювати додаткові вимоги, які б обмежували пряму відповідальність юридичних осіб як зобов’язаних суб’єктів згідно з Директивою.
* **Покладення відповідальності за порушення**: Рішення пояснює, що статті 58-60 Директиви 2015/849 мають на меті роз’яснити, за яких умов дії або бездіяльність фізичних осіб можуть призвести до відповідальності юридичної особи, але вони не вимагають, щоб фізичні особи були визначені як відповідальні у рішенні про накладення санкцій на юридичну особу.
* **Строки давності**: CJEU підтверджує, що строк давності в три роки для порушення провадження та п’ять років для накладення санкцій, як це передбачено австрійським законодавством, загалом сумісний із законодавством ЄС, за умови, що ці строки відповідають принципам еквівалентності та ефективності.
Рішення Суду (друга палата) від 29 січня 2026 року. Meliá Hotels International, S.A. проти Associação Ius Omnibus. Запит про попереднє рішення – Позови про відшкодування збитків у національному праві за порушення положень конкуренційного права держав-членів та Європейського Союзу – Директива 2014/104/ЄС – Стаття 5, пункт 1 – Сфера застосування – Спеціальний декларативний позов про надання документів до можливого подання позову про відшкодування збитків – Оцінка правдоподібності вимоги про відшкодування збитків. Справа C-286/24.
Це рішення Суду Європейського Союзу (CJEU) стосується тлумачення статті 5(1) Директиви 2014/104/ЄС, яка регулює позови про відшкодування збитків згідно з національним правом за порушення конкуренційного права. Справа виникла в Португалії та стосується спору між Meliá Hotels International та Associação Ius Omnibus щодо доступу до документів, пов’язаних із порушенням конкуренційного права. Португальський суд звернувся до CJEU за роз’ясненнями щодо того, як оцінювати критерії правдоподібності, необхідності та пропорційності у спеціальному декларативному позові про надання документів.
Рішення роз’яснює, що стаття 5(1) Директиви 2014/104/ЄС застосовується до позовів, спрямованих на отримання доступу до доказів до ініціювання вимоги про відшкодування збитків, за умови, що такі позови дозволені національним законодавством. Воно також уточнює, що рішення Комісії, яке встановлює вертикальне обмеження конкуренції, недостатньо саме по собі для встановлення правдоподібності вимоги про відшкодування збитків. Рішення додатково роз’яснює, що демонстрація правдоподібності вимоги про відшкодування збитків не вимагає доведення того, що більш імовірно, ніж ні, що умови для відповідальності дотримані; достатньо показати, що припущення про дотримання цих умов є розумно прийнятним.
Ключовими положеннями акту є:
– **Стаття 5(1):** Визначає умови, за яких національні суди можуть зобов’язати надати докази у позовах про відшкодування збитків.
– **Стаття 2(4):** Визначає “позов про відшкодування збитків”.
– **Стаття 16 Регламенту 1/2003:** Зазначає, що національні суди не можуть приймати рішення, які суперечать рішенням Комісії з питань конкуренції.
– **Стаття 17(2) Директиви 2014/104:** Встановлює презумпцію того, що картелі завдають шкоди, яку можна спростувати.
Це рішення є важливим, оскільки воно роз’яснює сферу застосування Директиви 2014/104/ЄС, особливо щодо доступу до доказів у справах про конкуренційне право. Воно підтверджує, що позови про надання доказів до судового розгляду підпадають під дію Директиви, та встановлює стандарт для оцінки правдоподібності вимог про відшкодування збитків.
Рішення Суду (п’ята палата) від 29 січня 2026 року. M.M. проти Ministero dell’Istruzione e del Merito. Запит про попереднє рішення – Соціальна політика – Директива 1999/70/ЄС – Рамкова угода про роботу за строковим трудовим договором, укладена ETUC, UNICE та CEEP – Пункт 4 – Принцип недискримінації – Допомога, що надається у формі електронної картки для підтримки підвищення кваліфікації вчителів та покращення їхніх професійних навичок – Надання допомоги лише вчителям, які працюють на постійній основі – Дискримінація вчителів, які працюють за строковим трудовим договором – Національна судова практика, що виключає ретроспективне надання відповідної пільги вчителям, яких більше не працевлаштовано в системі освіти – Заміна, за певних умов, правом на компенсацію завданої шкоди. Справа C-654/24.
Це рішення Суду Європейського Союзу (CJEU) щодо тлумачення Рамкової угоди про роботу за строковим трудовим договором (Директива 1999/70/ЄС) та статті 47 Хартії основних прав Європейського Союзу. Справа стосується колишнього вчителя в Італії, який працював за строковим трудовим договором, якому було відмовлено у виплаті допомоги (у формі електронної картки) на підвищення кваліфікації, пільги, що надається постійним вчителям. Італійський суд просить роз’яснити, чи сумісна національна судова практика, яка обмежує ретроспективне надання цієї пільги вчителям, які все ще працюють в системі освіти, та встановлює конкретні умови для компенсації тим, хто більше не працює, із законодавством ЄС. Рішення CJEU роз’яснює умови, за яких такі обмеження можуть вважатися сумісними з принципом недискримінації та правом на ефективний засіб правового захисту.
Рішення структуровано наступним чином:
* **Вступ:** Визначає контекст запиту про попереднє рішення.
* **Правовий контекст:** Підсумовує відповідні положення законодавства ЄС (Директива 1999/70/ЄС та Рамкова угода, стаття 47 Хартії) та італійського законодавства (Закон № 107/2015).
* **Спір в основному провадженні та питання, передане для попереднього рішення:** Деталізує факти справи, аргументи сторін та питання, поставлене італійським судом.
* **Розгляд переданого питання:**
* **Прийнятність:** Розглядає та відхиляє аргументи італійського уряду щодо неприйнятності питання.
* **Суть:** Надає аналіз та тлумачення законодавства ЄС CJEU у зв’язку з питанням.
* **Витрати:** Зазначає, що рішення щодо витрат залишається за судом, який звернувся із запитом.
* **Резолютивна частина:** Формально відповідає на питання, передане національним судом.
Рішення роз’яснює, що національна судова практика, яка обмежує ретроспективне надання електронної картки та встановлює конкретні умови для компенсації, не обов’язково є несумісною із законодавством ЄС. Ключовою умовою є те, що ці обмеження та умови повинні застосовуватися однаково як до вчителів, які працюють за строковим трудовим договором, так і до постійних вчителів. Крім того, процесуальні правила здійснення права на компенсацію повинні відповідати принципам еквівалентності та ефективності, забезпечуючи, щоб вчителі, які працюють за строковим трудовим договором, мали реальну можливість відстоювати свої права.
Найважливішим положенням є резолютивна частина (пункт 70), яка стверджує, що пункт 4(1) Рамкової угоди не виключає національну судову практику за певних умов. Цими умовами є:
1. Усі обмеження та умови для ретроспективного надання картки та компенсації повинні застосовуватися однаково як до вчителів, які працюють за строковим трудовим договором, так і до постійних вчителів.
2. Процесуальні правила, що регулюють здійснення права на компенсацію, повинні відповідати принципам еквівалентності та ефективності.
Це означає, що якщо італійський суд встановить, що обмеження та умови застосовуються однаково до всіх вчителів (як за строковим трудовим договором, так і постійних), і що процесуальні правила є справедливими та ефективними, то національна судова практика сумісна із законодавством ЄС. Однак, якщо існує дискримінація або процесуальні правила є несправедливими, то національна судова практика не сумісна із законодавством ЄС.
Рішення Суду (Друга палата) від 29 січня 2026 року. Bundeswettbewerbsbehörde проти M. GmbH. Запит на попереднє рішення – Сільське господарство – Недобросовісна конкуренція – Нечесні торговельні практики – Директива (ЄС) 2019/633 – Заборона – Стаття 3(1)(d) – Вимога оплати, не пов’язана з продажем сільськогосподарської та харчової продукції постачальника – Пункт (e) першого підпункту статті 6(1) – Повноваження накладати штрафи – Кваліфікація як «єдине порушення» низки заборонених нечесних торговельних практик, що призводить до накладення єдиного штрафу – Принцип ne bis in idem – Національне законодавство, яке передбачає обмеження розміру штрафів. Справа C-311/24.
Це рішення Суду Європейського Союзу стосується тлумачення Директиви (ЄС) 2019/633 щодо нечесних торговельних практик у сільськогосподарському та харчовому ланцюгу поставок. Справа походить з Австрії та стосується компанії M. GmbH, яка вимагала платежі від своїх постачальників, що Федеральне відомство з питань конкуренції Австрії (BWB) розцінило як не пов’язані з продажем сільськогосподарської та харчової продукції, що, таким чином, порушує австрійське законодавство, яке імплементує директиву ЄС. Ключовим питанням є те, чи слід розглядати численні вимоги про оплату до різних постачальників, засновані на одному рішенні, як єдине порушення чи численні порушення, і як це впливає на накладені штрафи.
Рішення роз’яснює, як національне законодавство має тлумачити та імплементувати статтю 6(1)(e) Директиви 2019/633, яка стосується повноважень органів правозастосування накладати санкції за нечесні торговельні практики. Суд підкреслює, що директива встановлює мінімальний стандарт захисту, дозволяючи державам-членам зберігати або вводити більш суворі національні правила. Воно стосується двох основних пунктів: (1) чи може національне законодавство кваліфікувати численні нечесні торговельні практики як єдине порушення, що призводить до єдиного штрафу, і (2) чи є допустимим обмеження розміру цього штрафу. Суд вважає, що класифікація численних практик як єдиного порушення не виключається, за умови, що покарання залишається ефективним, пропорційним і стримуючим.
Суд постановляє, що стаття 6(1)(e) Директиви 2019/633 не забороняє національним законам кваліфікувати численні вимоги про оплату як єдине порушення, якщо орган правозастосування має право на власний розсуд накладати штраф, який є ефективним, пропорційним і стримуючим, враховуючи характер, тривалість, повторюваність і серйозність порушення. Рішення також роз’яснює, що принцип *ne bis in idem* (не бути покараним двічі за одне і те ж правопорушення) не перешкоджає класифікації численних нечесних торговельних практик як єдиного порушення. Суд також зазначає, що концепція «єдиного та триваючого порушення», як це викладено в прецедентному праві Суду щодо статті 101 ДФЄС, не є релевантною в контексті Директиви 2019/633.
Рішення Суду (п’ята палата) від 29 січня 2026 року.W проти Staatssecretaris van Justitie en Veiligheid.Запит про попереднє рішення – Політика притулку – Директива 2013/32/ЄС – Загальні процедури надання та скасування міжнародного захисту – Стаття 23(1) – Доступ до інформації, що міститься в матеріалах справи заявника на міжнародний захист – Стаття 46 – Право на ефективний засіб правового захисту – Хартія основних прав Європейського Союзу – Стаття 4, стаття 18 і стаття 19(2) – Принцип невислання – Другий пункт статті 47 – Право на справедливий судовий розгляд – Розслідування в країні походження заявника – Відмова в заяві про міжнародний захист і прийняття рішення про повернення – Доступ суду першої інстанції та заявника до інформації, що стосується способу проведення розслідування в країні походження заявника – Сфера дії прав на захист і права на ефективний засіб правового захисту – Зв’язок із принципом невислання.Справа C-431/24.
Це рішення Суду Європейського Союзу (CJEU) щодо тлумачення директив ЄС, пов’язаних із процедурами надання притулку та правами шукачів притулку. Справа стосується запиту про попереднє рішення від нідерландського суду щодо пакистанського шукача притулку, W, чию заяву про міжнародний захист було відхилено в Нідерландах. Основне питання полягає в тому, чи повинен шукач притулку та суд, який здійснює перегляд, мати доступ до інформації про те, як нідерландські органи влади проводили своє розслідування в країні походження шукача притулку.
Рішення зосереджується на тлумаченні Директиви 2013/32/ЄС (Директива про процедури надання притулку) та Директиви 2008/115/ЄС (Директива про повернення) у поєднанні з Хартією основних прав Європейського Союзу. Суд розглядає, чи “інформація в матеріалах справи заявника” включає деталі про те, як ця інформація була зібрана, особливо коли розслідування включає запити в країні походження заявника.
CJEU доходить висновку, що **стаття 23(1) Директиви 2013/32/ЄС**, у поєднанні зі **статтею 46** цієї директиви та у світлі **статті 47 Хартії основних прав Європейського Союзу**, повинна тлумачитися як така, що в контексті позову до національного суду, який повинен винести рішення щодо законності рішення про відхилення заяви про міжнародний захист і рішення про повернення, прийнятого щодо громадянина третьої країни, який подав цю заяву, інформація, що стосується способу проведення розслідування органами влади приймаючої держави в країні походження цього громадянина третьої країни з метою визначення обґрунтованості його або її заяви, охоплюється поняттям «інформація, що міститься в матеріалах справи заявника, на підставі якої приймається або буде прийматися рішення», у розумінні цього положення, якщо вона, ймовірно, має значення для оцінки цим судом того, чи було дотримано принципу невислання. З цього випливає, що заявник на міжнародний захист і компетентний суд повинні мати можливість отримати доступ до цієї інформації за допомогою засобів, передбачених у пунктах (a) і (b) другого підпункту статті 23(1) цієї директиви.
Суд підкреслює важливість принципу невислання, який забороняє повертати когось до місця, де їм загрожує переслідування або серйозна шкода. Він також наголошує на праві на ефективний засіб правового захисту та правах на захист, включаючи доступ до відповідної інформації. Рішення визнає, що доступ до інформації може бути обмежений у певних випадках для захисту національної безпеки чи інших законних інтересів, але такі обмеження повинні бути збалансовані з необхідністю забезпечення справедливого та ефективного перегляду рішень про надання притулку.
Призначення продовження загального слухання з перегляду у справі № 07 K0.2016.672 – ON 7015
Це повідомлення з Офіційного вісника Європейського Союзу оголошує про продовження загального слухання з перегляду, пов’язаного з провадженням у справі про банкрутство компанії Gable Insurance AG, компанії, що базується у Вадуці, Ліхтенштейн. Слухання стосується вимог, поданих у справі про банкрутство. У повідомленні зазначено дату, час і місце продовження слухання.
Документ структуровано як просте оголошення. Він ідентифікує компанію-банкрута, Gable Insurance AG, та її юридичне представництво. У ньому чітко зазначено, що предметом слухання є перегляд вимог, поданих у провадженні у справі про банкрутство. У повідомленні вказано дату (4 лютого 2026 року), час (11:15 ранку) та місце (зал засідань 5 у Князівському суді) продовження слухання. Немає жодних вказівок на зміни порівняно з попередніми версіями, оскільки це повідомлення стосується конкретного продовження існуючого слухання.
Найважливішим положенням є інформація про призначення продовженого слухання. Заявники та зацікавлені сторони у справі про банкрутство Gable Insurance AG повинні взяти до уваги дату, час і місце, щоб відвідати слухання або забезпечити присутність свого представника. Це слухання має вирішальне значення для перегляду поданих вимог і, ймовірно, вплине на результат провадження у справі про банкрутство.
