1. Предметом спору є оскарження рішення державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, в якому кошти, стягнуті з ТОВ “Пивоварений завод” на користь Черкаської міської ради як стягувача, були перераховані на погашення заборгованості самої Черкаської міської ради в іншому виконавчому провадженні.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, виходив з того, що згідно з Законом України “Про виконавче провадження”, у випадках, коли стягувач одночасно є боржником в іншому виконавчому провадженні, допускається використання стягнутих коштів для погашення його заборгованості. Суд також врахував, що орендна плата за землю комунальної власності має “подвійну” правову природу, але в даному випадку превалюють цивільні відносини, оскільки міська рада не виконує публічно-владних функцій щодо боржника. Суд зазначив, що всі кошти громади зберігаються в держказначействі, а доходи бюджету складаються як з податкових надходжень, так і з надходжень за цивільними договорами, тому використання стягнутих коштів для розрахунків з кредиторами громади не суперечить принципу рівності суб’єктів цивільного права. Суд підкреслив, що відсутні докази того, що кошти були використані на цілі, не передбачені статтею 47 Закону України “Про виконавче провадження”, і що дії державного виконавця відповідають вимогам законодавства. **** Суд відступив від правового висновку Верховного Суду, викладеного в ухвалі Верховного Суду від 08.08.2025 у справі № 925/1737/21, яка прийнята колегією суддів Касаційного господарського суду, що входять до складу Палати.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Черкаської міської ради без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
