1. Предметом спору є оскарження кредитором судових рішень про визнання грошових вимог іншого кредитора до боржника у справі про неплатоспроможність фізичної особи на підставі договору позики.
2. Суд касаційної інстанції зазначив, що у справах про банкрутство, на кредитора покладається обов’язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, а суди попередніх інстанцій не перевірили належним чином докази, надані кредитором, зокрема, не з’ясували обставини щодо оригіналів письмових доказів та не надали оцінку доводам скаржника про фіктивність вимог. Суд також вказав, що апеляційний суд не врахував, що збирання доказів у господарських справах не є обов’язком суду, а витребування доказів судом можливе лише у випадках, передбачених ГПК України, і за наявності відповідної ухвали. Крім того, суд апеляційної інстанції не надав правової оцінки всім доводам скаржника, викладеним в апеляційній скарзі, що свідчить про неповноту апеляційного перегляду справи. **** Суд вказав, що у разі вмотивованих сумнівів інших кредиторів щодо реальності заборгованості, обґрунтування грошових вимог до боржника самим лише договором позики та/або борговою розпискою у справі про неплатоспроможність фізичної особи може бути недостатнім.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного господарського суду та передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
