СПРАВА “БАСАРІ, ТОВ проти УКРАЇНИ”
Ось аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі “БАСАРІ, ТОВ проти України”:
**1. Суть рішення:**
Справа стосується української компанії “БАСАРІ, ТОВ” та її скарг щодо двох наборів судових проваджень, які вплинули на її майнові права та господарську діяльність. Компанія стверджувала, що її право на справедливий судовий розгляд та право на власність були порушені. Суд встановив порушення статті 6 щодо надмірної тривалості другого набору проваджень, а також порушення статті 6 та статті 1 Протоколу № 1 щодо несправедливого забезпечувального заходу, який зупинив господарську діяльність компанії. Суд відхилив інші скарги, визнавши їх явно необґрунтованими.
**2. Структура та основні положення:**
* **Предмет спору:** Справа стосується двох наборів проваджень щодо права власності компанії-заявника на автостоянку, а згодом і на торговий центр, та впливу цих проваджень на господарську діяльність компанії.
* **Передісторія:** У рішенні викладено історію власності, включаючи первісну оренду для будівництва автостоянки, передачу права власності та подальшу “реконструкцію” в торговий центр.
* **Перший набір проваджень:** У цьому розділі детально описано судові оскарження первісного будівництва автостоянки та права власності компанії-заявника на неї. Ключовим питанням була реєстрація сервітуту.
* **Другий набір проваджень:** Ця частина присвячена судовим оскарженням “реконструйованого” торгового центру та права власності компанії-заявника на нього. У ній також описано забезпечувальний захід, який забороняв будь-які реєстраційні дії щодо майна.
* **Провадження щодо другого забезпечувального заходу:** У цьому розділі описано окремий забезпечувальний захід, який забороняв використання приміщення, фактично зупинивши господарську діяльність компанії.
* **Оцінка Суду:** Це є ядром рішення, де Суд аналізує скарги компанії-заявника відповідно до Європейської конвенції з прав людини.
* **Попереднє питання:** Суд розглянув попереднє питання щодо шестимісячного терміну подання заяви.
* **Стаття 1 Протоколу № 1:** Суд встановив, що скарги щодо першого набору проваджень втратили сенс через реконструкцію автостоянки в торговий центр.
* **Стаття 6 Конвенції:** Суд встановив, що тривалість другого набору проваджень була надмірною і не відповідала вимозі “розумного строку”.
* **Стаття 6 Конвенції щодо другого забезпечувального заходу:** Суд встановив, що забезпечувальний захід було застосовано несправедливо та з порушенням принципу рівності сторін, оскільки компанію-заявника не було поінформовано про клопотання про застосування цього заходу і їй було заборонено висловлювати свою думку щодо нього.
* **Стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції щодо другого забезпечувального заходу:** Суд встановив, що другий забезпечувальний захід призвів до повного припинення її господарської діяльності та подальшої втрати прибутку, таким чином непропорційно втручаючись у її право на мирне володіння своїм майном.
* **Стаття 41 Конвенції:** Суд розглянув застосування статті 41 Конвенції та відхилив вимоги компанії-заявника щодо справедливої сатисфакції.
**3. Основні положення для практичного використання:**
* **Тривалість проваджень:** Рішення підкреслює важливість своєчасного проведення судових проваджень. Необґрунтовані затримки можуть становити порушення статті 6 Конвенції.
* **Забезпечувальні заходи:** Рішення підкреслює необхідність справедливості та пропорційності при застосуванні забезпечувальних заходів. Хоча швидкі рішення можуть бути необхідними, процесуальні гарантії повинні бути дотримані, а заходи повинні бути пов’язані з предметом спору.
* **Право на власність:** Рішення підтверджує, що заходи контролю за використанням власності повинні бути законними, відповідати загальним інтересам і бути пропорційними.
* **Статус жертви:** Рішення роз’яснює, що сприятливе рішення або захід не є достатнім для позбавлення заявника статусу “жертви” для цілей статті 34 Конвенції, якщо тільки національні органи не визнали, прямо або по суті, порушення Конвенції та не надали відшкодування за нього.
* **Правило шести місяців:** Рішення роз’яснює, що шестимісячний строк для подання скарг компанією-заявником щодо передбачуваного порушення права на справедливий судовий розгляд у зв’язку з другим забезпечувальним заходом повинен був обчислюватися з дати його накладення місцевим судом (18 січня 2019 року) або, щонайпізніше, з дати припинення дії цього заходу апеляційним судом (2 жовтня 2019 року).
**** Це рішення має наслідки для України, підкреслюючи необхідність забезпечення її судовою системою справедливих і своєчасних проваджень, особливо при розгляді питань майнових прав і забезпечувальних заходів, що впливають на господарську діяльність.
СПРАВА РЯБІНІНСА ТА ІНШИХ ПРОТИ ЛАТВІЇ
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у справі «Рябінінс та інші проти Латвії» (заява № 55091/15) встановив порушення статті 8 (право на повагу до приватного та сімейного життя), взятої окремо та в поєднанні зі статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції. Справа стосувалася таємного перехоплення телефонних розмов заявників під час кримінального розслідування, їхнього подальшого виявлення перехоплення та їхньої нездатності ефективно оскаржити його. Суд наголосив на тому, що в ухвалах, виданих слідчим суддею, не було достатньої деталізації та індивідуальної оцінки необхідності та пропорційності заходів спостереження щодо кожного заявника. Відхилення національним судом скарги заявників як поданої з пропуском строку позбавило їх ефективного засобу юридичного захисту. У результаті Суд присудив кожному заявнику 2500 євро відшкодування моральної шкоди.
Рішення починається з викладу фактів справи, деталізації зайнятості заявників, кримінального розслідування, а також санкціонування та здійснення таємного перехоплення їхніх телефонних розмов. Потім представлено скарги заявників, які посилаються на статті 8 і 13 Конвенції, стверджуючи, що втручання в їхнє приватне життя було невиправданим і що вони не мали ефективного засобу юридичного захисту для оскарження перехоплення. Далі йде оцінка Суду, який визнав заяву прийнятною та розглянув питання про ймовірне порушення статей 8 і 13. Суд посилається на загальні принципи, що стосуються таємних заходів спостереження та ефективних національних засобів юридичного захисту, узагальнені в попередніх справах. Він доходить висновку, що хоча перехоплення мало правову основу у внутрішньому законодавстві, вимога про те, що захід має бути «необхідним у демократичному суспільстві», не була дотримана через відсутність деталізації та індивідуальної оцінки в ухвалах слідчого судді. Нарешті, у рішенні розглядається застосування статті 41 Конвенції, присуджуючи заявникам компенсацію за моральну шкоду. Жодних змін порівняно з попередніми версіями немає.
Основними положеннями рішення, які можуть бути найважливішими для його використання, є положення щодо необхідності та пропорційності таємних заходів спостереження. Суд наголосив на тому, що ухвали, які дозволяють такі заходи, повинні містити достатню деталізацію та індивідуальну оцінку, демонструючи, що слідчий суддя розглянув питання про те, чи можна провести розслідування менш нав’язливими засобами. Відсутність такої деталізації та індивідуальної оцінки, а також відсутність ефективного засобу юридичного захисту для оскарження заходів спостереження, призвели до того, що Суд встановив порушення статей 8 і 13 Конвенції. Це підкреслює важливість забезпечення того, щоб національне законодавство та практика забезпечували належні гарантії проти свавільного або непропорційного спостереження, а також щоб особи мали доступ до ефективних засобів юридичного захисту для оскарження таких заходів.
СПРАВА ZVONAR ПРОТИ УКРАЇНИ
Ось розбір рішення у справі Zvonar проти України:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) розглянув справу, в якій українського громадянина, пана Звонаря, було позбавлено землі, яку він придбав у місцевої влади, після того, як прокурор оскаржив законність продажу. Суд встановив, що, хоча позбавлення землі становило втручання у його майнові права, порушення статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції не було. Суд підкреслив, що втручання було законним, переслідувало суспільний інтерес і, що важливо, заявник мав можливість вимагати компенсацію за вартість землі, чого він не зробив. Суд визнав правомірність участі дружини заявника в провадженні після його смерті.
2. **Структура та основні положення:**
* Рішення починається з викладу обставин справи, включаючи придбання заявником земельної ділянки, оскарження прокурором та рішення українських судів.
* Потім розглядається попереднє питання щодо смерті заявника та правомірності участі його дружини в провадженні. Суд визнав правомірність участі дружини.
* Основна частина рішення зосереджена на ймовірному порушенні статті 1 Протоколу № 1 (захист власності).
* Суд оцінює, чи було втручання у майнові права заявника законним, чи відповідало воно суспільним інтересам і чи було пропорційним.
* Він підкреслює, що заявник мав можливість вимагати компенсацію відповідно до українського законодавства (зокрема, стаття 216 Цивільного кодексу), але не зробив цього.
* Рішенням встановлено, що порушення статті 1 Протоколу № 1 не було.
3. **Основні положення для використання:**
* **Законність та суспільний інтерес:** Рішення підкреслює принцип, згідно з яким втручання у майнові права має бути законним і відповідати суспільним інтересам.
* **Пропорційність і компенсація:** Рішення підкреслює важливість компенсації у випадках позбавлення майна. Воно роз’яснює, що наявність засобу правового захисту для отримання компенсації має вирішальне значення для оцінки того, чи було досягнуто справедливий баланс між правами особи та суспільними інтересами.
* **Тягар доказування:** Рішення передбачає, що тягар доказування неадекватності наявних механізмів компенсації покладається на заявника.
* **Тлумачення національного законодавства:** ЄСПЛ погоджується з тлумаченням національного законодавства національними судами, якщо немає вагомих причин діяти інакше.
* **Правонаступництво спадкоємців:** Рішення підтверджує, що спадкоємці можуть продовжувати провадження в Суді замість померлого заявника.
Це рішення підкреслює важливість використання доступних засобів правового захисту на національному рівні, особливо щодо компенсації, при ствердженні про порушення майнових прав відповідно до Конвенції.
