Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі Мироненко проти України, що стосується обмежень доступу до суду. Заявниця скаржилася, що розбіжності між різними судами щодо юрисдикції погіршили її доступ до правосуддя, порушуючи статтю 6 § 1 Конвенції. Суд встановив, що сама суть права заявниці на доступ до суду була порушена через тривалу юрисдикційну плутанину. Посилаючись на свою попередню судову практику, зокрема на справу Церква села Сосулівка проти України, ЄСПЛ встановив порушення статті 6 § 1. Суд присудив заявниці 1500 євро компенсації за моральну шкоду.
Рішення має стандартну структуру, починаючи з процедури, в якій описується, як справа була передана до Суду. Далі представлено факти справи, після чого йде юридичний аналіз, зосереджений на ймовірному порушенні статті 6 § 1 Конвенції. Суд повторює встановлені принципи щодо права на доступ до суду, підкреслюючи, що хоча це право не є абсолютним, обмеження не повинні порушувати його саму суть. У рішенні є посилання на попередню судову практику на підтримку своїх висновків. Нарешті, воно стосується застосування статті 41 Конвенції щодо справедливої сатисфакції та визначає компенсацію, присуджену заявниці. Жодних змін у структурі порівняно з попередніми рішеннями немає.
**** Найважливішим положенням цього рішення є підтвердження принципу, згідно з яким тривала юрисдикційна плутанина, що призводить до значних затримок і невизначеності, може порушити саму суть права на доступ до суду відповідно до статті 6 § 1 Конвенції. Це особливо актуально для України, де питання юрисдикції судів і процедурних затримок були постійними проблемами. Рішення слугує нагадуванням Україні про необхідність забезпечення чіткості та ефективності своєї судової системи, щоб уникнути порушення права осіб на справедливий судовий розгляд.
