Ось розбір рішення у справі «Яман та інші проти Туреччини»:
**1. Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив, що Туреччина порушила статтю 5 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо початкового досудового тримання заявників під вартою. Суд дійшов висновку, що на момент арешту та затримання заявників після спроби державного перевороту в 2016 році не було обґрунтованої підозри в тому, що вони вчинили кримінальне правопорушення, а саме членство в «Фетуллахістській терористичній організації/Паралельній державній структурі» (FETÖ/PDY). ЄСПЛ наголосив, що певні дії, такі як використання програми обміну повідомленнями ByLock, банківська діяльність, публікації в соціальних мережах або зв’язок з установами, пов’язаними з FETÖ/PDY, самі по собі не є достатніми підставами для обґрунтованої підозри. Суд також розкритикував турецькі судові органи за те, що вони покладалися на розпливчасті обґрунтування та загальні посилання на Кримінальний кодекс, не надаючи конкретних доказів на підтримку підозри проти кожного заявника. У результаті Суд присудив кожному заявнику (за винятком тих, що містяться у п’яти конкретних заявах) по 5000 євро компенсації за моральну шкоду та судові витрати.
**2. Структура та основні положення:**
* **Предмет:** Рішення стосується арешту та досудового тримання під вартою численних заявників у Туреччині після спроби державного перевороту в 2016 році на підставі підозри в їх причетності до FETÖ/PDY.
* **Підстави для затримання:** У рішенні викладено різні причини, наведені турецькою владою для затримання заявників, включаючи використання ByLock, фінансову підтримку FETÖ/PDY, діяльність у соціальних мережах, володіння публікаціями та зв’язок з пов’язаними установами.
* **Оцінка Суду:**
* **Об’єднання заяв:** Суд вирішив розглядати заяви спільно через їх подібний предмет.
* **Прийнятність:** Суд відхилив заперечення Уряду щодо прийнятності скарг.
* **Порушення статті 5 § 1:** Суд зосередився на тому, чи існувала «обґрунтована підозра», яка виправдовувала початкове досудове тримання під вартою. Він встановив, що підстави, наведені національними судами, були недостатніми для встановлення такої підозри.
* **Інші скарги:** Суд вирішив не розглядати інші скарги за статтею 5, враховуючи його висновки щодо відсутності обґрунтованої підозри.
* **Стаття 41 (Справедлива сатисфакція):** Суд присудив компенсацію більшості заявників за моральну шкоду та судові витрати.
* **Резолютивна частина:** Рішення офіційно оголошує заяви об’єднаними, встановлює порушення статті 5 § 1, вирішує не розглядати подальші скарги, наказує державі-відповідачу виплатити компенсацію та відхиляє решту вимог.
**3. Основні положення для використання:**
* **Недостатньо доказів для «обґрунтованої підозри»:** Рішення роз’яснює, що певні загальні фактори, які використовуються турецькою владою для обґрунтування затримання, такі як використання ByLock, наявність рахунків у конкретних банках або приналежність до певних установ, самі по собі недостатні для встановлення «обґрунтованої підозри» у злочинній діяльності.
* **Необхідність індивідуальної оцінки:** ЄСПЛ наголошує, що судові органи повинні проводити індивідуальну оцінку доказів проти кожного підозрюваного, а не покладатися на загальні посилання на правові положення або «докази у матеріалах справи».
* **Контекстуальні фактори:** Визнаючи контекст надзвичайного стану після спроби державного перевороту, Суд наполягає на тому, що вжиті заходи мають бути «суворо необхідними за обставин», тобто вони мають бути пропорційними та ґрунтуватися на конкретних доказах.
* **Вплив на аналогічні справи:** Це рішення підсилює позицію ЄСПЛ щодо застосування статті 5 у контексті придушення після спроби перевороту в Туреччині та створює чіткий прецедент для оцінки обґрунтованості досудового тримання під вартою в аналогічних справах.
**** Це рішення може мати наслідки для українців, особливо тих, хто може зіткнутися з подібними обставинами, пов’язаними зі звинуваченнями в тероризмі або причетності до певних організацій у зонах конфліктів або в умовах надзвичайного стану. Наголос на індивідуальній оцінці та необхідності конкретних доказів може бути актуальним для оцінки законності затримань в інших контекстах.
