Справа №991/1196/24 від 06/08/2025
1. Предметом спору є обвинувачення ОСОБА_12 у підбурюванні до замаху на надання неправомірної вигоди службовій особі та заволодінні чужим майном шляхом обману.
2. Суд дійшов висновку, що сторона обвинувачення не довела факт підбурювання ОСОБА_12 до надання неправомірної вигоди суддям, оскільки відсутні докази активної ролі ОСОБА_12 у схилянні ОСОБА_13 до передачі грошей, а показання ОСОБА_13 суперечливі та не підтверджуються іншими доказами. Суд також зазначив, що кваліфікація дій як підбурювання виключає можливість виникнення умислу на такі дії вже після того, як особа-виконавець ухвалила рішення про вчинення злочину. Щодо обвинувачення у шахрайстві, суд встановив, що ОСОБА_12 не мав наміру привласнити гроші, а вчиняв дії, спрямовані на вплив на рішення суду, що виключає кваліфікацію за статтею про шахрайство, також не доведено завдання значної шкоди потерпілому. Натомість, суд визнав доведеним факт зловживання впливом, оскільки ОСОБА_12, будучи головою Державної судової адміністрації, отримав гроші за обіцянку вплинути на рішення суду, що становить склад злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України. Суд також врахував, що не має значення, кому саме призначалися кошти, головне, що вони передавалися за вплив, який обвинувачений обіцяв здійснити.
3. Суд визнав ОСОБА_12 винним у зловживанні впливом та призначив покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування строком на 3 роки.
Справа №925/1565/24 від 11/09/2025
1. Предметом спору є розірвання додаткових угод до договору поставки та стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання зобов’язань.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки розірвання додаткових угод, якими було продовжено строк поставки, після фактичного виконання зобов’язань не призведе до відновлення порушеного права позивача. Суд зазначив, що розірвати можна лише чинний договір, а в даному випадку зобов’язання вже виконані. Також, суд врахував, що відповідач частково порушив строк поставки, за що сплатив пеню, і не встановив інших порушень, які б були підставою для стягнення додаткових штрафних санкцій. Суд підкреслив, що “строк дії договору” та “строк/термін виконання зобов`язання” не є тотожними поняттями. Суд касаційної інстанції виконує функцію “суду права”, а не “факту”, тому переоцінка доказів виходить за межі його повноважень. Суд також зазначив, що не знайшов підстав для відступу від правової позиції Верховного Суду, на яку посилався скаржник.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення попередніх інстанцій – без змін.
Справа №902/173/25 від 11/09/2025
1. Предметом спору є стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
2. У цій справі ТОВ «ВКП «Вербівське» оскаржувало рішення апеляційного суду щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу на користь ТОВ «ВТК М’ясопродукт». Суть спору полягала у первісному позові ТОВ «ВТК М’ясопродукт» до ТОВ «ВКП «Вербівське» про стягнення боргу та зустрічному позові ТОВ «ВКП «Вербівське» до ТОВ «ВТК М’ясопродукт» про стягнення іншої суми. Господарський суд Вінницької області ухвалив додаткове рішення про стягнення витрат на правничу допомогу, яке було переглянуто апеляційним судом. ТОВ «ВКП «Вербівське» подало касаційну скаргу, стверджуючи, що рішення апеляційного суду є необґрунтованим. Верховний Суд, переглянувши матеріали справи, не знайшов підстав для задоволення касаційної скарги, залишаючи рішення апеляційного суду без змін. Відповідно, витрати на професійну правничу допомогу мають бути стягнуті згідно з рішенням суду першої інстанції, як це було підтверджено апеляційним судом.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №909/784/23 від 09/09/2025
1. Предметом спору у справі є визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів та стягнення судових витрат.
2. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін, підтримавши таким чином їхні висновки. Суди попередніх інстанцій, ймовірно, ретельно дослідили обставини справи, оцінили докази та застосували відповідні норми матеріального і процесуального права. Можливо, суди встановили, що позивач не надав достатніх доказів на підтвердження порушення його прав рішеннями загальних зборів акціонерів, або ж дійшли висновку, що оскаржувані рішення відповідають вимогам законодавства та статуту товариства. Також, суди могли врахувати позицію третіх осіб у справі, зокрема, щодо правомірності прийнятих рішень. Важливо, що Верховний Суд погодився з оцінкою доказів та правовим обґрунтуванням, наданим судами першої та апеляційної інстанцій.
3. Верховний Суд постановив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №926/1485/14 від 02/09/2025
1. Предметом спору є заміна сторони виконавчого провадження у зв’язку з реорганізацією органу державної влади.
2. Суд відмовив у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження, оскільки не було доведено факту правонаступництва між Департаментом інфраструктури та Департаментом систем життєзабезпечення, а також не було надано доказів передачі боргу на підставі передавального акта або розподільчого балансу. Суд зазначив, що для процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу матеріальних прав правопопередника до іншої особи. Суд також вказав, що спір виник у зв’язку з порушенням договірних зобов’язань, а не з реалізацією публічно-владних функцій, що виключає можливість публічного правонаступництва. Суд врахував, що Департамент інфраструктури перебуває у стані припинення, але не ліквідований, і запис про припинення юридичної особи не внесено до ЄДР. Суд також послався на правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо розмежування понять правонаступництва юридичної особи та правонаступництва прав і обов’язків юридичної особи.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №904/3203/20 від 08/09/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності державного виконавця щодо незакінчення виконавчого провадження про зобов’язання ТОВ “Віланта 2018” повернути земельну ділянку територіальній громаді шляхом знесення нежитлової будівлі.
2. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду, підтримавши рішення суду першої інстанції, виходячи з того, що апеляційний суд невірно застосував норми Закону України “Про виконавче провадження” та Конституції України. Суд касаційної інстанції наголосив, що апеляційний суд не обґрунтував неможливість виконання судового рішення без участі боржника, а також не врахував, що рішення суду залишається невиконаним, що суперечить завданням виконавчого провадження. ВС підкреслив, що відсутність авансування витрат стягувачем не звільняє державного виконавця від обов’язку забезпечити виконання судового рішення. ВС також зазначив, що укладення договору про тимчасове користування земельною ділянкою після набрання рішенням суду законної сили не є підставою для його невиконання. Суд першої інстанції, на відміну від апеляційного, правильно застосував закон, встановивши відсутність підстав для задоволення скарги відповідача.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі ухвалу суду першої інстанції, відмовивши у задоволенні скарги ТОВ “Віланта 2018”.
Справа №909/790/24 від 09/09/2025
1. Предметом спору є стягнення з ТОВ «ТГІ Систем» на користь ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» пені та штрафу за несвоєчасне виконання робіт за договором підряду.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення попередніх судів без змін, оскільки ТОВ «ТГІ Систем» несвоєчасно виконало роботи, передбачені графіком, що є порушенням умов договору, за яке передбачена відповідальність у вигляді пені та штрафу. Суд відхилив доводи ТОВ «ТГІ Систем» про те, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду в інших справах, оскільки обставини цих справ не є подібними до даної. Суд також зазначив, що ТОВ «ТГІ Систем» не довело належними доказами наявність форс-мажорних обставин або істотної зміни обставин, які б звільнили його від відповідальності. Крім того, суд касаційної інстанції підкреслив, що переоцінка доказів не входить до його компетенції. Суд касаційної інстанції закрив касаційне провадження в частині посилання на пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України, оскільки висновки Верховного Суду, на які посилався скаржник, стосуються правовідносин, які не є подібними.
3. Суд залишив касаційну скаргу ТОВ «ТГІ Систем» без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/13288/24 від 11/09/2025
1. Предметом спору у справі є солідарне стягнення 2 426 429,89 грн.
2. Верховний Суд ухвалив закрити касаційне провадження в частині касаційної скарги, поданої на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки були виявлені обставини, що унеможливлюють касаційний перегляд в цій частині. В іншій частині касаційну скаргу залишено без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін. Суд касаційної інстанції, ймовірно, погодився з висновками судів попередніх інстанцій, не знайшовши підстав для їх скасування чи зміни. Причини такого рішення можуть бути різними, наприклад, правильне застосування норм матеріального та процесуального права судами попередніх інстанцій, відсутність порушень, які призвели до неправильного вирішення спору, або ж недостатність аргументів касаційної скарги для перегляду справи.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №910/8745/24 від 10/09/2025
Предметом спору є визнання недійсними рішень загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю “ДП Державні Лотереї”.
Суд касаційної інстанції розглядав питання, чи правомірно суд апеляційної інстанції скасував ухвалу суду першої інстанції про залишення позовної заяви без розгляду, з огляду на те, що позовну заяву підписав адвокат, щодо якого відсутні відомості в Єдиному реєстрі адвокатів України. Верховний Суд зазначив, що статус адвоката підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю, а відсутність відомостей про адвоката в Єдиному реєстрі адвокатів України не є безумовною підставою для позбавлення його права представляти інтереси клієнта в суді. Суд також врахував, що в інших судових рішеннях вже встановлювалися обставини належності повноважень цього адвоката. Крім того, Верховний Суд підкреслив, що оспорювання статусу адвоката в рамках господарського спору є недопустимим, оскільки фактично перетворює цей спір на спір щодо права на здійснення професійної діяльності. Суд вказав, що зацікавлені особи мають право ініціювати окремий судовий спір щодо статусу адвоката або звернутися до компетентних органів.
Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №922/1836/24 від 03/09/2025
1. Предмет спору – стягнення заборгованості за договором про закупівлю робіт у зв’язку з неоплатою виконаних робіт з капітального ремонту.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який залишив в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову. Суд касаційної інстанції підкреслив, що для задоволення позову важливим є не тільки факт виконання робіт, але і їх відповідність проектній та кошторисній документації. У даній справі апеляційний суд встановив, що роботи були фактично виконані, про що свідчать підписані акти, відсутність заперечень від замовника, а також інші документи. Суд також зазначив, що замовник здійснював технічний нагляд за виконанням робіт і не висловлював зауважень, що підтверджується підписанням актів прихованих робіт. Відхилено доводи відповідача про необхідність проведення експертизи, оскільки наявні докази дозволяють встановити обсяг і вартість виконаних робіт. Також суд касаційної інстанції підкреслив, що відсутність доказів про договірні відносини між адвокатським об’єднанням та адвокатом, який представляв інтереси позивача, не є підставою для відмови у відшкодуванні витрат на правничу допомогу.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №922/5248/21 від 05/08/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Харківської міської ради про приватизацію нежитлових приміщень, визнання недійсним договору купівлі-продажу цих приміщень та їх витребування на користь територіальної громади.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову прокурора, оскільки було встановлено, що приватизація комунального майна відбулася з порушеннями, проте прокурор пропустив строк позовної давності для оскарження договору купівлі-продажу. Суди зазначили, що до вимог прокурора застосовується скорочена позовна давність у три місяці, встановлена Законом України “Про приватизацію державного і комунального майна”, і прокурор дізнався про порушення ще в лютому 2019 року, але звернувся до суду лише в кінці 2021 року. Суд також врахував, що вимога про витребування майна є похідною від вимоги про визнання недійсним договору, а оскільки в останній вимозі було відмовлено через пропуск позовної давності, то і у витребуванні майна було відмовлено. Суд касаційної інстанції підкреслив, що застосування позовної давності має на меті забезпечення юридичної визначеності та захист від несправедливості, яка може виникнути при розгляді справ про події, що відбулися в минулому.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №917/1956/24 від 09/09/2025
1. Предметом спору є визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі в редакції, запропонованій позивачем (ТОВ “Батьківщина”), оскільки сторони не дійшли згоди щодо умов поновлення договору.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими було відмовлено в задоволенні позову ТОВ “Батьківщина”, виходячи з наступного: (1) сторони не досягли згоди щодо істотних умов договору оренди, зокрема розміру орендної плати та строку дії договору; (2) ТОВ “Батьківщина” не оскаржило рішення Ланнівської сільської ради щодо умов поновлення договору; (3) орендодавець (Ланнівська сільська рада) правомірно висловив намір змінити істотні умови договору, зокрема збільшити розмір орендної плати; (4) добросовісність виконання сторонами договірних обов’язків є визначальною при оцінці правомірності позовних вимог, і в даному випадку відсутня згода сторін щодо істотних умов договору. Суд також врахував, що поновлення договору оренди, укладеного до набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству”, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу ТОВ “Батьківщина” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №904/2089/23 від 08/09/2025
1. Предметом спору є заміна позивача у справі про стягнення заборгованості за договором про надання гарантії у зв’язку з відступленням права вимоги.
2. Суд апеляційної інстанції скасував ухвалу суду першої інстанції та задовольнив заяву ТОВ “ФК “Вінстар” про заміну позивача, АТ “Мегабанк”, на його правонаступника, ТОВ “ФК “Вінстар”, у справі про стягнення заборгованості. Суд апеляційної інстанції встановив, що між АТ “Мегабанк” і ТОВ “ФК “Вінстар” було укладено договір відступлення права вимоги, на підставі якого відбулася заміна кредитора у зобов’язанні, що є предметом судового розгляду. Суд врахував, що згідно з умовами договору, ТОВ “ФК “Вінстар” набуло право вимоги за договором про надання гарантії, укладеним з ТОВ “Дніпропетровськгаз збут”. Також було враховано згоду представника АТ “Мегабанк” на заміну позивача. Верховний Суд погодився з висновками апеляційного суду, зазначивши, що вони узгоджуються з попередньою практикою Верховного Суду у подібних справах.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “Дніпропетровськгаз збут” без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №910/11943/24 від 03/09/2025
1. Предметом спору є скасування оперативно-господарських санкцій та стягнення коштів, утриманих відповідачем на підставі цих санкцій, через нібито порушення позивачем строків виконання робіт за договором підряду.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення попередніх судів, зазначивши, що основним зобов’язанням підрядника було виконання всіх передбачених договором робіт в цілому, а не окремих етапів. Суд встановив, що підрядник виконав роботи в межах загального строку, визначеного договором, тому підстави для нарахування штрафних санкцій відсутні. Суд також відхилив аргументи скаржника про те, що договором передбачено нарахування пені за несвоєчасне виконання окремих етапів робіт, оскільки така умова прямо не вказана в договорі. Крім того, суд зазначив, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання етапів робіт, приймання-передача яких є певним етапом надання послуг з ремонту і технічного обслуговування техніки, чи прострочення послідовності виконання робіт, об`єднаного в етапи, за кожним із цих етапів, за договором в цілому, не узгоджується з положеннями статті 61 Конституції України щодо неможливості подвійного притягнення до юридичної відповідальності за одне й те саме правопорушення. Щодо витрат на правничу допомогу, суд визнав їх обґрунтованими, але зменшив їх розмір до 28 000 грн, враховуючи складність справи та обсяг наданих послуг.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №918/1177/23 від 03/09/2025
1. Предметом спору є визнання укладеним попереднього договору купівлі-продажу об’єкта малої приватизації між ФОП та Регіональним відділенням Фонду держмайна.
2. Суд касаційної інстанції, залишаючи рішення попередніх судів без змін, виходив з того, що ціна викупу об’єкта приватизації має визначатися на основі незалежної оцінки майна, проведеної згідно з чинним законодавством на момент укладення договору купівлі-продажу, а не на момент прийняття рішення про приватизацію. Суд підкреслив, що ані Методика оцінки майна, ані Закон України “Про приватизацію державного і комунального майна” не встановлюють часових обмежень для проведення оцінки об’єкта приватизації в залежності від дати прийняття рішення про приватизацію. Важливим є те, щоб висновок про вартість об’єкта був дійсним на дату укладення договору купівлі-продажу. Суд також врахував, що вартість невід’ємних поліпшень, здійснених орендарем, має бути врахована при остаточному розрахунку за об’єкт приватизації, але це не означає, що вартість об’єкта має визначатися на основі оцінки, зробленої у попередні періоди. Суд зазначив, що ФОП не довела, що умови попереднього договору в редакції Регіонального відділення є необґрунтованими та незаконними.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін, відмовивши у задоволенні позову ФОП.
Справа №922/3820/24 від 11/09/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним та скасування рішення Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (АМКУ).
2. У рішенні не зазначено аргументи суду.
3. Верховний Суд постановив залишити касаційну скаргу Східного міжобласного територіального відділення АМКУ без задоволення, а постанову Східного апеляційного господарського суду – без змін.
Справа №916/4532/24 від 11/09/2025
1. Предметом спору є вимога прокурора про зобов’язання сторін утриматися від виконання зобов’язань за договором, який прокурор вважає нікчемним через порушення процедури публічних закупівель.
2. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, що вимога про утримання від дій за нікчемним договором, який вже частково виконаний, не є ефективним способом захисту інтересів держави, оскільки саме по собі задоволення такого позову не призведе до повернення коштів. Суд зазначив, що ефективним способом захисту в даному випадку було б застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, тобто реституції. Суд також відхилив аргументи прокурора щодо обов’язку суду застосувати наслідки нікчемності з власної ініціативи, оскільки це є правом, а не обов’язком суду. Судді підкреслили, що завданням суду є вирішення спору найбільш ефективним способом, щоб уникнути повторних звернень до суду. Суд також зазначив, що не може висловлюватись щодо наявності чи відсутності порушень при проведенні закупівлі, оскільки відмовив у задоволенні позову через неналежний спосіб захисту.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №910/5/25 від 10/09/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним положення договору купівлі-продажу природного газу щодо дати набуття ним чинності та стягнення завищеної різниці вартості газу.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки АТ “Нафтогаз України” просило визнати недійсним положення договору, яке безпосередньо впливає на ціну, що є істотною умовою договору, а зміна ціни після виконання договору не допускається. Суд також зазначив, що дії АТ “Нафтогаз України” суперечать його попередній поведінці, оскільки товариство уклало договір, отримало товар на погоджених умовах, а після повного виконання договору пред’явило позов про визнання його недійсним. Крім того, суд вказав, що АТ “Нафтогаз України” не довело наявності підстав для зміни умов договору, а також не обґрунтувало законодавчу можливість зміни в судовому порядку умов договору, укладеного посадовими особами товариства в порушення рішень наглядової ради та правління товариства. Суд також врахував, що Держаудитслужба у своїй вимозі передбачила можливість відшкодування різниці вартості газу за рахунок осіб, які уклали договір з порушенням, а не за рахунок контрагента.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №920/42/23 від 01/09/2025
1. Предмет спору – зобов’язання повернути земельну ділянку територіальній громаді міста Суми шляхом звільнення її від розміщених на ній об’єктів (навісу, огорожі, столів та стільців).
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу апеляційного суду про закриття апеляційного провадження за скаргою ФОП Мірошник І.А., оскільки рішення суду першої інстанції не вирішувало питання про її права, інтереси чи обов’язки. Суд касаційної інстанції підкреслив, що для перегляду рішення суду за скаргою особи, яка не брала участі у справі, необхідно встановити, що судове рішення безпосередньо стосується прав, інтересів або обов’язків цієї особи. У даному випадку, рішення суду стосувалося лише правомірності користування земельною ділянкою ТОВ “Глобус-Хорека”, а не прав ФОП Мірошник І.А. за договором оренди приміщення. Суд також зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, встановленим процесуальним законодавством. Доводи ФОП Мірошник І.А. про порушення її майнових прав були відхилені, оскільки вони вже розглядалися під час апеляційного та касаційного розгляду скарг ТОВ “Глобус-Хорека”.
3. Суд залишив касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Мірошник Ілони Андріївни без задоволення, а ухвалу Північного апеляційного господарського суду – без змін.
Справа №907/514/24 від 10/09/2025
1. Предметом спору є правомірність зупинення провадження у справі про стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати та усунення перешкод у користуванні майном.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду про зупинення провадження у справі, оскільки розгляд справи про стягнення орендної плати та усунення перешкод у користуванні майном безпосередньо залежить від результатів іншої справи, в якій оскаржується право власності позивача на це майно. Суд зазначив, що для вирішення питання про зупинення провадження необхідно з’ясувати, як пов’язані справи та чим обумовлена неможливість розгляду справи. Суд також врахував, що без встановлення правового статусу майна неможливо належним чином встановити обставини справи та дослідити докази. Доводи скаржника про порушення права на розгляд справи в розумні строки були відхилені, оскільки зупинення провадження було обґрунтоване об’єктивною неможливістю розгляду справи до вирішення іншої, пов’язаної з правом власності на майно. Суд касаційної інстанції підкреслив, що його завдання полягає в перевірці законності та обґрунтованості судових рішень, а не в переоцінці доказів.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду про зупинення провадження у справі – без змін.
Справа №910/279/25 від 11/09/2025
1. Предметом спору у справі є стягнення 1 750 099,86 грн безпідставно утриманих коштів банківської гарантії.
2. Верховний Суд закрив касаційне провадження в частині оскарження рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду, які були ухвалені по суті спору, пославшись на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, що, ймовірно, вказує на відсутність визначених законом підстав для касаційного оскарження в цій частині. В іншій частині касаційну скаргу залишено без задоволення, що може свідчити про те, що суд касаційної інстанції не знайшов достатніх правових підстав для скасування чи зміни рішень судів попередніх інстанцій. Суд, ймовірно, погодився з висновками попередніх судових інстанцій щодо обґрунтованості позовних вимог ТОВ «Зернотрейд» про стягнення безпідставно утриманих коштів банківської гарантії з ТОВ «Оператор газотранспортної системи України». При цьому, суд касаційної інстанції міг врахувати обставини справи, докази, надані сторонами, та застосував відповідні норми матеріального та процесуального права.
3. Верховний Суд залишив без змін рішення господарського суду міста Києва та постанову Північного апеляційного господарського суду.
Справа №910/3350/21 від 11/09/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Антимонопольного комітету України (АМКУ) в частині, яке стосується накладення штрафу на Акціонерне товариство “Оператор газорозподільної системи “Київоблгаз” (АТ “Київоблгаз”).
2. Верховний Суд залишив касаційну скаргу АТ “Київоблгаз” без задоволення, підтримавши рішення судів попередніх інстанцій. Суди попередніх інстанцій, ймовірно, виходили з того, що АМКУ діяв у межах своїх повноважень, а оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим. Можливо, суди врахували докази порушення АТ “Київоблгаз” конкуренційного законодавства, на які посилався АМКУ. Також, суди могли взяти до уваги обставини, що пом’якшують або обтяжують відповідальність, а також економічний ефект від вчиненого порушення. Відсутність аргументованої позиції позивача в судовому засіданні також могла вплинути на рішення суду.
3. Верховний Суд постановив залишити касаційну скаргу АТ “Київоблгаз” без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва та постанову Північного апеляційного господарського суду без змін.
Справа №344/8472/22 від 09/09/2025
1. Предметом спору є визнання недійсною технічної документації із землеустрою та скасування державної реєстрації речових прав на земельну ділянку.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки технічна документація із землеустрою не є правовстановлюючим документом і не може бути визнана недійсною, оскільки це лише сукупність текстових та графічних матеріалів, які не мають самостійного правового значення. Суд також зазначив, що у разі виявлення неточностей у технічній документації, існує встановлений порядок їх виправлення згідно із Законом України «Про землеустрій», а не визнання всієї документації недійсною. Крім того, суди попередніх інстанцій встановили, що саме земельна ділянка позивачки накладається на ділянку відповідачки, а не навпаки. Суд також врахував, що вимога про скасування державної реєстрації є похідною від вимоги про визнання недійсною технічної документації, і оскільки перша вимога не підлягає задоволенню, то й друга також.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №761/40406/23 від 10/09/2025
1. Предметом спору є стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у суді касаційної інстанції.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, керувався такими аргументами:
* Відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є однією з основних засад цивільного судочинства.
* Розмір витрат на правничу допомогу має бути підтверджений відповідними доказами (договором, актом наданих послуг, платіжними документами).
* Розмір витрат на правничу допомогу має бути співмірним із складністю справи, обсягом наданих послуг, часом, витраченим адвокатом, та значенням справи для сторони.
* Суд враховує усталену практику ЄСПЛ щодо критеріїв відшкодування судових витрат (реальність, необхідність, розумність).
* Суд бере до уваги заперечення відповідача щодо заявленого розміру витрат, але самостійно перевіряє їх на відповідність критеріям.
* Суд враховує, що заявником надано докази на підтвердження обсягу наданих правничих послуг, виконаних робіт та їх вартості, понесених у суді касаційної інстанції.
3. Суд частково задовольнив заяву та стягнув з відповідача на користь позивача 7 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді касаційної інстанції.
Справа №824/86/24 від 11/09/2025
1. Предметом спору є визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню у справі про визнання і надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду.
2. У рішенні Верховний Суд підкреслив, що перегляд арбітражного рішення національними судами обмежений підставами, визначеними у статті V Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень (Нью-Йорк, 1958 рік). Суд зазначив, що сторона, яка оскаржує арбітражне рішення, повинна довести наявність підстав для відмови у визнанні та виконанні цього рішення. ВС вказав, що національні суди не мають права переоцінювати докази, подані в арбітражі, або переглядати арбітражне рішення по суті. Також, суд наголосив на важливості дотримання принципу остаточності арбітражних рішень, оскільки це сприяє ефективності міжнародного комерційного арбітражу. У даній справі АТ «НАЕК «Енергоатом» не змогло довести наявність підстав для відмови у визнанні та виконанні арбітражного рішення.
3. Верховний Суд відмовив у задоволенні апеляційної скарги АТ «НАЕК «Енергоатом» та залишив без змін ухвалу Київського апеляційного суду.
Справа №509/639/22 від 10/09/2025
1. Предметом спору є визнання права власності на квартиру, кладову та гаражне місце, розташовані в житловому комплексі, між фізичною особою (позивачем) та обслуговуючим кооперативом (відповідачем).
2. Суд задовольнив позов, оскільки позивач повністю виконала свої зобов’язання за меморандумом та інструктивними деклараціями, сплативши всі пайові внески за об’єкти нерухомості, в той час як відповідач не передав документи, необхідні для реєстрації права власності. Суд відхилив аргументи відповідача про корпоративний характер спору, зазначивши, що спір виник між асоційованим членом кооперативу та кооперативом щодо сплати пайових внесків і не пов’язаний з управлінням чи діяльністю кооперативу. Суд також врахував, що рішення загальних зборів кооперативу про додаткові внески було визнано недійсним, оскільки воно порушувало права позивача. Суд підкреслив, що визнання права власності є ефективним способом захисту прав інвестора, який виконав умови договору інвестування, але його право власності оспорюється.
3. Суд вирішив визнати за позивачем право власності на квартиру, кладову та гаражне місце.
Справа №932/2343/22 від 10/09/2025
1. Предмет спору – звернення стягнення на предмет іпотеки (квартиру) та виселення мешканців у зв’язку з невиконанням умов кредитного договору.
2. Суд відмовив у задоволенні позову банку, оскільки банк змінив строк виконання основного зобов’язання, надіславши вимогу про дострокове повернення кредиту, що, згідно з попередньою практикою Верховного Суду, припиняє право банку нараховувати передбачені кредитним договором відсотки. Суд зазначив, що після зміни строку виконання зобов’язання, банк має право лише на стягнення сум, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України (інфляційні втрати та 3% річних). Суд також врахував, що банк вже звертався до суду з позовом про стягнення заборгованості за цим же кредитним договором, і його вимоги були задоволені. Апеляційний суд погодився з цим висновком, зазначивши, що суд першої інстанції помилково застосував строк позовної давності, оскільки позов є необґрунтованим. Оскільки основна вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає задоволенню, вимога про виселення також не може бути задоволена, оскільки є похідною від першої.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу банку без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №335/8757/23 від 10/09/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення державного виконавця про зупинення виконавчого провадження щодо стягнення заробітної плати з акціонерного товариства, яке перебуває у процесі приватизації.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні скарги стягувача. Суд зазначив, що згідно з Законом України “Про виконавче провадження”, державний виконавець зобов’язаний зупинити виконавче провадження, якщо майно боржника включено до переліку об’єктів приватизації. Суд підкреслив, що це обмеження є законним, оскільки має на меті забезпечення суспільного інтересу в ефективній приватизації державного майна. Суд також врахував, що хоча приватизація триває з 2018 року, це не робить дії державного виконавця неправомірними, оскільки закон не передбачає винятків для тривалих процесів приватизації. Суд зазначив, що у разі невиправданої затримки приватизації, особа має право на компенсацію від держави. Суд також послався на практику Великої Палати Верховного Суду, яка підтверджує правомірність зупинення виконавчих дій у таких випадках.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №204/3281/16 від 10/09/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали суду першої інстанції про зобов’язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб подати звіт про виконання судового рішення.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, вказавши, що апеляційний суд порушив норми процесуального права, відкривши апеляційне провадження за скаргою на ухвалу, яка не підлягає оскарженню окремо від рішення суду по суті. Верховний Суд підкреслив, що перелік ухвал, які можуть бути оскаржені окремо, чітко визначений у ЦПК України, і ухвала про зобов’язання подати звіт про виконання судового рішення до цього переліку не входить. Суд зазначив, що заперечення проти такої ухвали мають бути включені до апеляційної скарги на рішення суду, передбачене статтею 453-4 ЦПК України. Також, Верховний Суд наголосив на важливості дотримання конституційного права на судовий захист, але зазначив, що обмеження на апеляційне оскарження окремих ухвал є розумним заходом для забезпечення розгляду справи в розумні строки та запобігання зловживанням процесуальними правами. Суд також врахував, що апеляційний суд не навів правових підстав для оскарження ухвали суду першої інстанції про задоволення заяви та зобов’язання боржника подати звіт про виконання судового рішення в апеляційному порядку, окремо від судового рішення, передбаченого частиною першою статті 453-4 цього Кодексу (частина шоста статті 453-2 ЦПК України).
3. Суд скасував ухвалу та постанову апеляційного суду і передав справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Справа №727/9668/24 від 10/09/2025
1. Предметом спору є клопотання ОСОБА_1 про визнання на території України рішення Суду Вищої Юрисдикції провінції Онтаріо, Канада, яке стосується зобов’язання передати право власності на квартиру дітям.
2. Суд касаційної інстанції, погоджуючись із загальними висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні клопотання, змінив мотивувальну частину рішень. Він зазначив, що рішення іноземного суду в частині зобов’язання передати право власності на квартиру дітям підлягає примусовому виконанню в Україні, а заявник звернувся до суду з клопотанням про визнання після закінчення трирічного строку, встановленого для примусового виконання таких рішень. Суд також врахував, що заявник звернувся саме з клопотанням про визнання, а не про примусове виконання рішення іноземного суду. Крім того, суд зазначив, що сторони не позбавлені можливості вирішити питання щодо передачі права власності на квартиру дітям в інший спосіб. Суд наголосив, що вирішуючи питання про визнання та надання дозволу на виконання рішення іноземного суду, суд не може оцінювати його правильність по суті чи вносити будь-які зміни до його змісту, а перевіряє лише дотримання строків звернення з клопотанням, дотримання вимог процесуального закону щодо його форми і змісту та наявність обставин, які можуть бути підставою для відмови в задоволенні клопотання.
3. Верховний Суд постановив касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, змінивши мотивувальну частину рішень судів попередніх інстанцій.
Справа №296/11793/24 від 08/09/2025
1. Предметом спору є касаційна скарга ОСББ на рішення судів попередніх інстанцій щодо відмови у стягненні судових витрат з відповідачів у справі про стягнення заборгованості за послуги з управління багатоквартирним будинком.
2. Верховний Суд відмовив у відкритті касаційного провадження, оскільки справа є малозначною, адже ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2025 року. Суд підкреслив, що касаційне оскарження у малозначних справах можливе лише у виняткових випадках, передбачених ЦПК України, на які скаржник не послався. ВС наголосив, що касаційний перегляд є екстраординарним засобом захисту, а тому потребує належного обґрунтування необхідності касаційного провадження. Суд також зазначив, що встановлені ЦПК України обмеження щодо касаційного оскарження відповідають практиці ЄСПЛ та рекомендаціям Ради Європи, спрямованим на забезпечення ефективності касаційного провадження. ВС вказав, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження не надається оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень.
3. Верховний Суд відмовив у відкритті касаційного провадження у справі.
Справа №359/2377/24 від 03/09/2025
1. Предметом спору є стягнення витрат на правничу допомогу у цивільній справі про визначення місця проживання дитини.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій щодо часткового задоволення вимог про стягнення витрат на правничу допомогу, виходячи з наступного: по-перше, сторона, яка заявляє про відшкодування таких витрат, повинна надати докази їх понесення та обґрунтувати їх розмір; по-друге, інша сторона має право оскаржити розмір заявлених витрат, довівши їх неспівмірність зі складністю справи, обсягом наданих послуг та витраченим часом; по-третє, суд оцінює надані докази та визначає розумний розмір витрат на правничу допомогу, враховуючи конкретні обставини справи, принципи змагальності та пропорційності; по-четверте, сторона не зобов’язана подавати докази понесення витрат на правничу допомогу до закінчення судових дебатів, якщо вона заявила про намір подати їх пізніше, посилаючись на статтю 141 ЦПК України; по-п’яте, сторона обґрунтовано не могла подати докази оплати послуг адвоката до судових дебатів, оскільки отримала їх лише після судового засідання.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій у частині стягнення витрат на правничу допомогу – без змін.
Справа №303/6780/24 від 10/09/2025
1. Предметом спору є відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником (начальником виробничого підрозділу) під час виконання трудових обов’язків.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, керувався наступним. Спір між АТ «Укрзалізниця» та ОСОБА_1 виник щодо відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дій ОСОБА_1 на посаді начальника виробничого підрозділу. Суди попередніх інстанцій помилково застосували норми господарського судочинства, вважаючи ОСОБА_1 посадовою особою у розумінні Закону України «Про акціонерні товариства». Верховний Суд вказав, що оскільки ОСОБА_1 не був членом наглядової ради чи правління АТ «Укрзалізниця», а обіймав посаду начальника відокремленого підрозділу, він не є посадовою особою в розумінні цього закону. Відповідно, спір не підпадає під юрисдикцію господарського суду, оскільки не стосується дій відповідача як посадової особи господарського товариства. Спір має розглядатися за правилами цивільного судочинства, оскільки однією зі сторін є фізична особа, і спір виник з трудових відносин.
3. Суд ухвалив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Справа №201/13250/23 від 10/09/2025
1. Предметом спору є забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, якими було частково задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, мотивуючи це тим, що суди не врахували наявність відкритих виконавчих проваджень, в яких ОСОБА_2 є боржником перед АТ «Банк Кредит Дніпро», і вжиття заходів забезпечення позову, заявлених ОСОБА_1, призведе до зупинення виконання судових рішень на користь банку. Суд зазначив, що такі заходи не є співмірними із заявленими позовними вимогами у даній справі. Також, суди не врахували, що позивач не надав доказів вчинення відповідачем дій щодо відчуження майна, а наявність виконавчих проваджень не є достатньою підставою для вжиття таких заходів забезпечення позову. Суд касаційної інстанції підкреслив, що забезпечення позову має гарантувати виконання рішення суду, а не зловживати процесуальними правами та порушувати права інших учасників процесу.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Справа №128/573/20 від 10/09/2025
1. Предметом спору є визнання незаконними та скасування рішень Стрижавської селищної ради щодо затвердження проєкту землеустрою та передачі земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства іншій особі, оскільки позивач вважає, що це порушує його право на земельну ділянку, необхідну для обслуговування придбаного ним об’єкта незавершеного будівництва.
2. Суд, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що позивач не довів порушення його прав, оскільки не ініціював своєчасне відведення земельної ділянки після придбання об’єкта незавершеного будівництва, а також не надав належних доказів використання об’єкта за цільовим призначенням. Суд зазначив, що рішення селищної ради про надання згоди на передачу земельної ділянки позивачу втратило чинність через нереалізацію проєкту землеустрою у встановлений строк. Крім того, суд врахував, що позивач тривалий час не вживав активних дій для оформлення прав на землю, а також використовував земельну ділянку не за цільовим призначенням. Суд також критично оцінив висновок експерта, який встановив накладення меж спірної земельної ділянки на ділянку, необхідну для обслуговування об’єкта незавершеного будівництва, оскільки експерт не зміг встановити накладення меж з ділянкою, зазначеною у рішенні виконкому районної ради. Суд наголосив, що встановлення обставин справи та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №486/1488/24 від 10/09/2025
1. Предметом спору є поділ спільного сумісного майна подружжя, а саме квартири, набутої під час шлюбу.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій невірно визначили початок перебігу позовної давності, оскільки не врахували, що позивачка вказувала на перешкоджання відповідачем у користуванні квартирою ще після розірвання шлюбу, що могло свідчити про більш раннє порушення її права, ніж встановлено судами. Суд наголосив, що початок позовної давності пов’язаний з моментом, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права, а не з датою оскарження судових рішень. Також, суд зазначив, що суди не дослідили всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, не встановили точний момент, коли позивачці стало відомо про порушення її прав. Суд підкреслив, що обов’язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на позивача. Враховуючи, що суди не встановили фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, Верховний Суд вирішив скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №761/2705/17 від 10/09/2025
1. Предметом спору є скарга ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця щодо невиконання дій з примусового виконання рішення суду про стягнення аліментів.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який скасував рішення суду першої інстанції про задоволення скарги ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця. Апеляційний суд встановив, що державний виконавець вчиняв необхідні дії у межах своїх повноважень, зокрема повідомив сторони виконавчого провадження про результати оцінки майна боржника. Крім того, суд врахував наявність обтяжень на майно боржника (іпотеки), де стягувач не є заставодержателем, що унеможливлює передачу майна на реалізацію. Суд зазначив, що сам факт погашення заборгованості за кредитним договором не є безумовною підставою для припинення іпотеки, оскільки відомості про припинення іпотеки у встановленому законом порядку не були зареєстровані. Суд касаційної інстанції підкреслив, що встановлення обставин справи та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, і він не має повноважень втручатися в оцінку доказів, якщо не було порушень порядку їх надання та отримання.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №226/2022/21 від 10/09/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали суду про повернення заяви про скасування судового наказу, виданого на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» про стягнення боргу за теплову енергію з інших осіб, до яких заявниця вважає, що не має відношення.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які повернули заяву про скасування судового наказу без розгляду, оскільки заявниця не є боржником у виконавчому провадженні, відкритого на підставі цього судового наказу, і не надала доказів порушення її прав цим судовим наказом. Суд зазначив, що згідно з Цивільним процесуальним кодексом України, лише боржник має право подавати заяву про скасування судового наказу. Суд також вказав, що заявниця не позбавлена права оскаржувати дії державного виконавця в установленому законом порядку. Суд касаційної інстанції підкреслив, що встановлення обставин справи та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, і касаційний суд не має повноважень втручатися в оцінку доказів, якщо не було порушень порядку їх надання та отримання.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №754/12394/20 від 10/09/2025
1. Предметом спору є заява про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у справі про витребування майна з чужого незаконного володіння.
2. Суд касаційної інстанції, задовольняючи касаційну скаргу позивача та ухвалюючи нове рішення по суті спору, має вирішити питання про розподіл судових витрат. Судові витрати складаються з судового збору, розмір якого визначається Законом України “Про судовий збір”. Оскільки Верховний Суд задовольнив позовну вимогу про витребування майна з чужого незаконного володіння, судовий збір, сплачений позивачем за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволеної вимоги. Суд детально розрахував суми судового збору, які підлягали сплаті на кожній стадії провадження, виходячи з ціни позову та ставок, встановлених Законом України “Про судовий збір”.
3. Суд ухвалив додаткове рішення, яким частково задовольнив заяву ОСОБА_1 та стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 17 606,16 грн на відшкодування судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг.
Справа №457/1/24 від 10/09/2025
1. Предметом спору є позов ОСОБА_1 до виконавчого комітету Трускавецької міської ради та міського голови ОСОБА_2 про визнання дій протиправними, нарахування та стягнення індексації та компенсації за ненараховану заробітну плату, а також стягнення моральної шкоди.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, керувався тим, що спір виник у зв’язку з проходженням позивачем публічної служби на посаді головного спеціаліста, інспектора відділу державного архітектурно-будівельного контролю Трускавецької міської ради, що є посадою в органі місцевого самоврядування. Суд вказав, що відповідно до законодавства та правових висновків Великої Палати Верховного Суду, спори, пов’язані з проходженням публічної служби, належать до юрисдикції адміністративних судів. Суди попередніх інстанцій не врахували цей факт і помилково розглянули справу в порядку цивільного судочинства. Суд касаційної інстанції наголосив, що порушення правил юрисдикції є безумовною підставою для скасування рішення, незалежно від доводів касаційної скарги.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій і закрив провадження у справі, роз’яснивши позивачу право звернутися до адміністративного суду.
Справа №681/1285/22 від 09/09/2025
1. Предметом спору є витребування земельної ділянки, скасування державної реєстрації права власності та права оренди земельної ділянки, а також скасування державної реєстрації самої земельної ділянки, ініційоване прокуратурою в інтересах держави.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду щодо закриття провадження в частині вимог до ТОВ «А.Т.К.», оскільки спір з юридичною особою має розглядатися в порядку господарського судочинства, а не цивільного. Водночас, суд підтвердив правомірність відмови в скасуванні державної реєстрації права власності на земельну ділянку, оскільки рішення про витребування майна вже є достатньою підставою для внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Суд зазначив, що витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, є ефективним способом захисту прав власника, і додаткове скасування реєстрації є зайвим. Також, суд відхилив доводи касаційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права, підкресливши, що попередні судові рішення відповідають чинному законодавству та встановленим обставинам справи.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №554/7554/23 від 03/09/2025
1. Предметом спору є визнання незаконним наказу про оголошення догани та зобов’язання нарахування та виплати премії.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд порушив норми процесуального права, а саме не звернув увагу на те, що апеляційна скарга була подана з пропуском строку на усунення недоліків, оскільки до неї не було додано документів про сплату судового збору, і суд не продовжував цей строк. Крім того, апеляційний суд не врахував, що клопотання про відстрочення сплати судового збору було подано після спливу строку на усунення недоліків і не містило належних доказів, що підтверджують майновий стан заявника. Суд касаційної інстанції наголосив на важливості дотримання процесуальних строків та принципу правової визначеності, посилаючись на практику Європейського суду з прав людини. Суд також зазначив, що у випадку, коли особа не усунула недоліки апеляційної скарги в установлений строк, скарга вважається неподаною і підлягає поверненню. Враховуючи ці порушення, Верховний Суд дійшов висновку про передчасність висновку апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження.
3. Суд скасував ухвалу апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження та постанову апеляційного суду і передав справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Справа №199/6079/23 від 10/09/2025
1. Предметом спору є усунення перешкод у користуванні майном (гаражем) та витребування майна з чужого незаконного володіння.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який задовольнив позов про усунення перешкод у користуванні гаражем, оскільки позивач (ОСОБА_1) є титульним власником на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу, який пройшов державну реєстрацію. Натомість, відповідачка (ОСОБА_2) не надала належних доказів на підтвердження свого права власності на спірний гараж, зокрема, не надала копій правовстановлюючих документів, зареєстрованих у встановленому законом порядку. Суд апеляційної інстанції встановив, що договір купівлі-продажу, на який посилалася відповідачка, не підтверджує її право власності, оскільки відсутні докази наявності у продавця (ТОВ) права власності на момент укладення договору. Також, суд врахував, що спірний гараж був набутий позивачем на підставі угоди, яка пройшла державну реєстрацію, що є визначальним фактором у встановленні права власності на нерухоме майно. Суд касаційної інстанції підкреслив, що встановлення обставин справи та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, і він не має повноважень втручатися в оцінку доказів.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №760/28561/19 від 10/09/2025
1. Предметом спору є визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на квартиру за фінансовою компанією, оскільки позивач вважає, що реєстрація відбулася з порушенням процедури та його прав.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що на момент звернення до державного реєстратора, фінансова компанія не набула статусу іпотекодержателя, оскільки не здійснила державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно на підставі нотаріально посвідченого договору про відступлення прав за іпотечним договором. Відповідно до законодавства, виникнення прав у нового іпотекодержателя можливе лише після нотаріального посвідчення правочину про відступлення прав та державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. Також, суд врахував, що на момент прийняття рішення про реєстрацію, була зареєстрована заява власника про заборону вчинення реєстраційних дій. Суд підкреслив, що процедура подання іпотекодержателем вимоги про усунення порушення основного зобов’язання є обов’язковою перед зверненням стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб. Суд також зазначив, що справа була правомірно розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, оскільки вона не відноситься до категорій справ, які не можуть розглядатися в такому порядку.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №760/31700/24 від 10/09/2025
1. Предметом спору є заява податкового органу про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо фізичної особи з метою проведення податкової перевірки.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими було відмовлено в задоволенні заяви податкового органу про розкриття банківської таємниці. Суд зазначив, що банківська таємниця є гарантією клієнта, і її розкриття можливе лише у випадках, прямо передбачених законом. Податковий орган не довів наявність обґрунтованих підстав для розкриття банківської таємниці, зокрема, не надав доказів неможливості проведення перевірки без розкриття такої інформації. Суд підкреслив, що контролюючий орган повинен діяти в межах повноважень та у спосіб, передбачений законом, а також наголосив на необхідності дотримання процедури повідомлення платника податків про проведення перевірки. Суд також врахував, що запит податкового органу стосувався не лише інформації про самого платника податків, а й про його контрагентів, що виходить за межі допустимого розкриття банківської таємниці в межах даної справи.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №741/1921/24 від 10/09/2025
1. Предметом спору є встановлення факту спільного проживання позивачки та померлого військовослужбовця однією сім’єю без реєстрації шлюбу для отримання одноразової грошової допомоги.
2. Суд, задовольняючи позов, виходив з того, що позивачка надала достатньо доказів, які підтверджують факт їх спільного проживання з померлим як сім’ї без реєстрації шлюбу, а саме: наявність спільної дитини, покази свідків, перекази грошей від померлого на рахунок позивачки, отримання позивачкою допомоги на поховання як цивільній дружині від військової частини. Суд врахував, що вони спільно проживали, вели спільний побут, мали взаємні права та обов’язки. Суд також зазначив, що закон не визначає вичерпного переліку доказів для підтвердження факту спільного проживання, тому суд самостійно оцінює їх належність та допустимість. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, зазначивши, що фактичні обставини справи були досліджені повно та всебічно. Суд відступив від попереднього висновку щодо юрисдикції таких спорів, зазначивши, що вони підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №712/2145/24 від 10/09/2025
1. Предметом спору є відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої, на думку позивача, органами державної виконавчої служби внаслідок тривалого невиконання рішення суду.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими було відмовлено у відшкодуванні майнової шкоди, оскільки позивач не довів наявність причинно-наслідкового зв’язку між діями (бездіяльністю) державних виконавців та утворенням у нього боргів за комунальні послуги. Суд зазначив, що сам факт тривалого невиконання судового рішення не є безумовною підставою для висновку про наявність причинного зв’язку між цим невиконанням та завданою шкодою. Щодо моральної шкоди, суд погодився з апеляційною інстанцією, яка частково задовольнила позов, стягнувши з Державного бюджету України 3 000 грн, вважаючи цю суму справедливою компенсацією за душевні страждання, спричинені тривалим невиконанням рішення суду, враховуючи характер правопорушення та ступінь вини посадових осіб ДВС. Суд касаційної інстанції підкреслив, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій і зводяться до переоцінки доказів, що не входить до його компетенції.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №344/8864/23 від 26/08/2025
1. Предметом спору є витребування майна з чужого незаконного володіння, а саме торгового приміщення, на яке позивач вважає, що має право власності на підставі договору купівлі-продажу майнових прав.
2. Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, виходив з того, що позивачка, як первісний інвестор, набула права власності на спірний об’єкт нерухомого майна на підставі договору купівлі-продажу майнових прав. Суд зазначив, що позивачка виконала умови договору, сплативши кошти, але дії ТОВ «Станіславміськбуд» унеможливили реєстрацію її прав на нерухоме майно. Відчуження ТОВ «Станіславміськбуд» спірної нерухомості на користь відповідачки було визнано порушенням прав позивачки. Суд врахував, що майнове право позивачки не було припинено, а тому укладення іншого договору з іншою особою є неправомірним. Також суд взяв до уваги, що в договорі не було визначено конкретних строків оплати, і позивачка вносила платежі за вказівкою представників ТОВ «Станіславміськбуд», які жодного разу не заявляли претензій щодо несвоєчасної оплати.
3. Суд вирішив витребувати у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 торгове приміщення.
Справа №758/9907/21 від 08/09/2025
1. Предметом спору є визначення місця проживання двох малолітніх дітей, народжених у цивільному шлюбі, між їхніми батьками, які проживають окремо.
2. Суд, залишаючи рішення попередніх інстанцій без змін, виходив з наступних міркувань: по-перше, враховано тривале проживання молодшого сина з батьком, що забезпечує дитині стабільне та безпечне середовище; по-друге, взято до уваги стан здоров’я сина та належну увагу батька до його лікування; по-третє, враховано висновки психологічних експертиз щодо психоемоційного стану дитини та її прихильності до батька; по-четверте, батько створив належні умови для проживання та виховання дитини, підтверджені документально, зокрема, наявністю житла та фінансовою спроможністю; по-п’яте, суд врахував інформацію про перебування батька з дитиною за кордоном, а саме в Румунії, де вони мають посвідки на проживання. Суд також зазначив, що мати має право піклуватися про здоров’я та розвиток дитини, незалежно від місця її проживання.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій про визначення місця проживання молодшого сина з батьком, а старшої доньки з матір’ю – без змін.
Справа №990/233/24 від 10/09/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Вищої ради правосуддя, де позивач просив визнати його протиправним, скасувати та зобов’язати ВРП вчинити певні дії.
2. У рішенні не наведено аргументи суду, якими він керувався при винесенні рішення, оскільки надано лише вступну та резолютивну частини. Для надання повної відповіді необхідний повний текст судового рішення.
3. Суд відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя.
Справа №990/96/25 від 10/09/2025
Предметом спору у цій справі є оскарження рішень Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККСУ) щодо результатів кваліфікаційного іспиту кандидата на посаду судді апеляційного адміністративного суду.
Суд, задовольняючи частково позов, визнав протиправними рішення ВККСУ про затвердження кодованих результатів практичного завдання та загальних результатів першого етапу кваліфікаційного оцінювання позивача. Аргументи суду базувалися на тому, що ВККСУ не надала достатніх пояснень та обґрунтувань щодо критеріїв оцінювання практичних завдань, що унеможливило перевірку об’єктивності та неупередженості оцінювання. Суд також зазначив, що відсутність чітких критеріїв оцінювання порушує право кандидата на справедливий конкурсний відбір. Враховуючи зазначене, суд зобов’язав ВККСУ провести повторне оцінювання практичних завдань позивача з урахуванням висновків суду. Водночас, суд відмовив у задоволенні решти позовних вимог, ймовірно, тих, що стосувалися стягнення моральної шкоди, оскільки позивачем не було надано достатніх доказів на підтвердження завдання такої шкоди.
Суд вирішив задовольнити позов частково, визнавши протиправними певні рішення ВККСУ та зобов’язавши комісію провести повторне оцінювання практичних завдань позивача.
Справа №520/1810/23 від 10/09/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Харківській області.
2. У рішенні не наведено аргументи суду, якими він керувався при винесенні рішення, оскільки надано лише вступну та резолютивну частини постанови. Зазвичай, суд касаційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішень судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з доводів касаційної скарги. Суд може погодитися з висновками попередніх судів, якщо вони правильно застосували норми матеріального та процесуального права, або скасувати їх, якщо виявить порушення. У податкових спорах суди часто аналізують первинні документи, податкову звітність, акти перевірок та інші докази, щоб встановити, чи правомірно контролюючий орган визначив податкові зобов’язання. Також, суди враховують практику Верховного Суду щодо застосування податкового законодавства.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ «Індіго Груп» без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №138/8/24 від 27/08/2025
1. Предметом спору є визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу позивача, скасувавши постанову апеляційного суду в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу. Суд зазначив, що апеляційний суд не врахував висновки Великої Палати Верховного Суду щодо критеріїв оцінки витрат на правничу допомогу, а саме реальності наданих послуг, їх обсягу та складності справи. Водночас, Верховний Суд зменшив суму витрат на правничу допомогу, стягнуту судом першої інстанції, з 100 000 грн до 15 000 грн, вважаючи, що саме такий розмір відповідає критеріям обґрунтованості, пропорційності та розумності з урахуванням конкретних обставин справи. Суд підкреслив, що, незважаючи на свободу сторін у визначенні розміру гонорару, суд має право оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, справедливості, добросовісності та розумності.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та змінив рішення суду першої інстанції, зменшивши суму стягнення витрат на професійну правничу допомогу з 100 000 грн до 15 000 грн.
Справа №176/2044/24 від 10/09/2025
1. Предметом спору є поділ грошового забезпечення, отриманого дружиною військовослужбовця під час його перебування в полоні, як спільного майна подружжя.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, підтримавши рішення суду першої інстанції, виходячи з того, що грошове забезпечення, отримане дружиною військовослужбовця під час його перебування в полоні, є спільним майном подружжя, але оскільки ці кошти були витрачені в інтересах сім’ї, зокрема на потреби дітей, ремонт спільної квартири, лікування та придбання майна, то відсутні підстави для стягнення половини цих коштів на користь чоловіка. Суд врахував, що шлюбні відносини між сторонами не були припинені фактично до моменту розірвання шлюбу, і дружина діяла в інтересах сім’ї, розпоряджаючись коштами. Також суд зазначив, що відсутні докази наявності спору щодо виплати грошового забезпечення саме на банківський рахунок дружини. Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у позові, оскільки кошти були витрачені в інтересах сім’ї, а не з метою особистого збагачення дружини.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким у задоволенні позову про поділ грошового забезпечення відмовлено.
Справа №161/22173/24 від 10/09/2025
1. Предметом спору є захист прав споживача у зв’язку з припиненням надання послуг мобільного зв’язку оператором ПрАТ «ВФ Україна».
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову, оскільки оператор мав право припинити надання послуг через наявну заборгованість абонента, що передбачено Законом України «Про телекомунікації» та Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг. Суди встановили, що позивач був своєчасно повідомлений про заборгованість, але не погасив її, що стало підставою для припинення надання послуг. Також, суди зазначили, що позивач був ознайомлений з умовами договору та тарифного плану, де вказано про обов’язок своєчасної оплати послуг. Оскільки не було встановлено порушень прав споживача, суди відмовили у задоволенні вимог про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, як похідних від основних вимог. Верховний Суд підкреслив, що встановлення обставин справи та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, і касаційний суд не має повноважень втручатися в оцінку доказів, якщо не було порушень порядку їх надання.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №372/2673/23 від 10/09/2025
1. Предметом спору є визнання права власності на земельну ділянку (пай).
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не надав належних доказів набуття права власності на спірну земельну ділянку, зокрема, відсутній сертифікат на право на земельну частку (пай) або рішення суду про визнання такого права; крім того, суди зазначили, що позивачем не надано рішень органів місцевого самоврядування про передачу йому у власність спірної земельної ділянки із державної власності. Суд касаційної інстанції підкреслив, що паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки у колективній власності без виділення конкретних ділянок в натурі. Також, суд наголосив, що не може перебирати на себе повноваження органів державної влади щодо вирішення питань, віднесених до їх компетенції. Суд зазначив, що відсутність відповіді від Держземагентства не є підставою для визнання права власності судом. Суд також врахував, що позивач не звертався до відповідних органів для отримання сертифіката на земельну частку (пай).
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №160/28405/24 від 10/09/2025
1. Предметом спору є оскарження дій військової частини щодо нарахування та виплати грошового забезпечення та інших виплат військовослужбовцю.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач пропустив строк звернення до суду з позовом про перерахунок грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 10 травня 2023 року, оскільки відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, строк звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, становить три місяці з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні. Суд зазначив, що позивач дізнався про порушення своїх прав 10 травня 2023 року, коли був виключений зі списків особового складу військової частини та отримав наказ про виключення, в якому містилася інформація про суми, що підлягають виплаті при звільненні. Доводи касаційної скарги про те, що про порушення своїх прав позивач дізнався лише з довідок про доходи, отриманих у вересні 2024 року, не змінюють моменту, з якого починається перебіг строку звернення до суду. Суд також врахував, що на момент звернення позивача до суду (24 жовтня 2024 року) карантин, встановлений з метою запобігання поширенню COVID-19, вже закінчився (30 червня 2023 року), а отже, продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії карантину не застосовується.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №187/173/25 від 03/09/2025
1. Предметом спору є стягнення боргу за договором поворотної фінансової допомоги, укладеного між фізичною особою (позивачем) та товариством з обмеженою відповідальністю (відповідачем), де позивач також є директором цього товариства.
2. Суди попередніх інстанцій закрили провадження у справі, вважаючи, що відсутній предмет спору, оскільки позивач і директор товариства (відповідача) є однією і тією ж особою, що, на їхню думку, виключає наявність спору як такого. Суди послались на те, що цивільне судочинство не передбачає можливості поєднання сторін в одній особі. Проте, Верховний Суд не погодився з таким підходом, наголосивши, що юридична особа набуває прав та обов’язків через свої органи, і директор, підписуючи договір від імені товариства, діє не як фізична особа, а як орган управління юридичної особи. Верховний Суд зазначив, що відсутність предмета спору має місце лише у випадку припинення його існування, наприклад, сплати боргу, і що сам факт укладення договору між фізичною та юридичною особами, де фізична особа є директором юридичної, не свідчить про відсутність спору. **** Суд відступив від попередніх висновків, зазначивши, що закриття провадження можливе, якщо предмет спору був відсутній як на час подання позову, так і на час ухвалення рішення судом першої інстанції.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій і направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Справа №462/8609/23 від 03/09/2025
1. Предметом спору є визнання права власності на спадкове майно за заповітом.
2. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду, оскільки апеляційний суд помилково закрив апеляційне провадження, вважаючи, що особа, яка подала апеляційну скаргу, не була учасником справи і що судом першої інстанції не вирішувалося питання про її права, свободи, інтереси чи обов’язки. Верховний Суд наголосив, що закриття апеляційного провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України можливе лише у випадку, коли апеляційну скаргу подає особа, яка взагалі не брала участі у справі. Оскільки апеляційну скаргу подала третя особа, яка була учасником справи, апеляційний суд не мав підстав закривати провадження на цій підставі. Суд касаційної інстанції вказав, що апеляційний суд не врахував, що пункт 3 частини першої статті 362 ЦПК України поширюється лише на випадки подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у справі, а не учасником справи.
3. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №679/920/24 від 10/09/2025
1. Предметом спору є вимога акціонерного товариства «НАЕК «Енергоатом» про знесення самочинного будівництва, а саме будівлі виробничого корпусу та гаражного боксу, які розташовані на земельній ділянці, що перебуває у постійному користуванні товариства.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що відповідач законно набув у власність спірні об’єкти нерухомості, розташовані на земельній ділянці, яка перебуває у постійному користуванні товариства, і отримав право на користування земельною ділянкою, необхідною для обслуговування цих об’єктів. Суд також врахував, що відповідач є добросовісним набувачем, і зобов’язання знести об’єкти призведе до непропорційного втручання в його право на мирне володіння майном, гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суд послався на сталу практику Європейського суду з прав людини, яка вимагає дотримання справедливого балансу між інтересами суспільства та захистом права власності. Суд врахував, що позивач не оспорював правомірність набуття відповідачем у власність спірних об’єктів нежитлової забудови. Суд також взяв до уваги преюдиційні обставини, встановлені у попередній справі між тими ж сторонами, де було визнано правомірність володіння відповідача цими об’єктами.
3. Суд вирішив касаційну скаргу акціонерного товариства «НАЕК «Енергоатом» залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №140/241/25 від 10/09/2025
1. Предметом спору було оскарження рішення Головного управління ДПС у Волинській області.
2. На жаль, в наданому тексті відсутні аргументи суду, якими він керувався при винесенні рішення. Для надання повної відповіді необхідний повний текст судового рішення. Я можу припустити, що суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, але без аналізу мотивувальної частини рішення це лише припущення.
3. Суд касаційну скаргу ТОВ «Негабарит-Сервіс» залишив без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №240/2400/24 від 10/09/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо не включення додаткової винагороди (30 000 грн), передбаченої постановою КМУ №168, та індексації до складу грошового забезпечення при розрахунку одноразових виплат при звільненні, грошової компенсації за невикористані відпустки, грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
2. Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу позивача частково, наголосивши, що додаткова винагорода, встановлена постановою № 168, є додатковим видом грошового забезпечення, виплата якої має регулярний щомісячний характер та компенсаційну мету за особливості несення служби в умовах війни. Суд вказав, що положення Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” зобов’язують державу вживати заходів для мотивації військовослужбовців та забезпечення соціальної підтримки. ВС зазначив, що при розрахунку грошової компенсації за невикористані дні відпустки, на відміну від розрахунку допомоги на оздоровлення, відсутня пряма заборона враховувати винагороди, а пункт 6 розділу ХХХІ Порядку № 260 передбачає включення щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою посадою. Враховуючи, що додаткова винагорода є щомісячним видом грошового забезпечення, вона має входити до складу грошового забезпечення для розрахунку компенсації за невикористані відпустки.
3. Суд скасував рішення попередніх інстанцій в частині відмови включення додаткової винагороди до розрахунку грошової компенсації за невикористані відпустки та зобов’язав військову частину здійснити перерахунок і виплату компенсації з урахуванням цієї винагороди.
Справа №347/721/22 від 08/09/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними договорів дарування житлового будинку та земельної ділянки, укладених з метою уникнення виконання боргових зобов’язань.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення апеляційного суду без змін, підтримавши позицію про те, що договори дарування були укладені з метою уникнення виконання боргових зобов’язань перед кредитором. Суд врахував, що відчуження майна відбулося після виникнення боргового зобов’язання, майно було передано близькому родичу на безоплатній основі, і після відчуження майна у боржника не залишилося достатньо коштів для погашення боргу. Суд підкреслив, що дії боржника були недобросовісними та зловживанням правом, оскільки вони призвели до порушення майнових інтересів кредитора. Суд також зазначив, що цивільно-правові інструменти не повинні використовуватися для уникнення сплати боргів або виконання судових рішень. Враховуючи ці обставини, суд дійшов висновку, що договори дарування були фраудаторними, тобто такими, що вчинені на шкоду кредитору, і підлягають визнанню недійсними.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №635/6161/24 від 03/09/2025
1. Предметом спору є встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та факту перебування на утриманні для отримання одноразової грошової допомоги у зв’язку зі смертю військовослужбовця.
2. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду, оскільки апеляційний суд не звернув увагу на те, що особа, яка подала апеляційну скаргу (батько загиблого), не була учасником справи, і апеляційний суд не встановив, які саме права, свободи чи обов’язки цієї особи були порушені рішенням суду першої інстанції. ВС наголосив, що апеляційний суд повинен був закрити апеляційне провадження, якщо не було встановлено порушення прав особи, яка не брала участі у справі. Крім того, ВС вказав, що апеляційний суд зробив передчасний висновок про часткове задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції, оскільки не було встановлено, які саме права та інтереси батька загиблого вирішувалися судом першої інстанції. ВС також зазначив, що апеляційний суд повинен перевіряти законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду в частині встановлення факту проживання однією сім’єю та передав справу на новий розгляд до апеляційного суду.
Справа №206/560/24 від 09/09/2025
1. Предметом спору є заява комунального підприємства про надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку шляхом госпіталізації до психіатричного закладу.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які задовольнили заяву лікарні, виходячи з того, що на момент звернення до суду з заявою про примусову госпіталізацію, стан здоров’я особи був таким, що вимагав госпіталізації. Суди врахували, що особа страждала на тяжкий психічний розлад, який становив безпосередню небезпеку для неї та оточуючих, а лікування було можливе лише в стаціонарних умовах. Суд касаційної інстанції також зазначив, що справа була розглянута з дотриманням процесуальних норм, зокрема, за участю прокурора, адвоката, лікаря-психіатра та самої особи. Суд касаційної інстанції підкреслив, що примусова госпіталізація відповідала положенням Закону України «Про психіатричну допомогу», вимогам процесуального законодавства та інтересам як самої особи, так і оточуючих.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій – без змін.
Справа №725/6970/24 від 10/09/2025
Предмет спору у цій справі – встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту самостійного виховання батьком малолітньої дитини.
Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, який скасував рішення суду першої інстанції та залишив заяву батька без розгляду, мотивуючи це тим, що справа містить спір про право щодо участі батьків у вихованні дитини, який має вирішуватися в порядку позовного провадження, а не окремого. Суд зазначив, що встановлення факту самостійного виховання дитини одним з батьків не може встановлюватись у безспірному порядку, оскільки це може порушити принцип дотримання найкращих інтересів дитини. Також, суд касаційної інстанції підкреслив, що сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов’язків щодо виховання дитини, а невідчужуваність сімейних обов’язків свідчить про неможливість відмови від них. Суд також врахував, що батьки дитини уклали договір щодо здійснення батьківських прав, що свідчить про наявність спору щодо виконання умов цього договору. Суд касаційної інстанції відмовив у передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, не знайшовши для цього належних правових підстав.
Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №725/10987/23 від 10/09/2025
1. Предметом спору є витребування частки квартири з чужого незаконного володіння.
2. Суд задовольнив позов, оскільки частка квартири вибула з володіння позивача поза його волею на підставі скасованого судового рішення, а відповідач є останнім набувачем цього майна. Суд врахував, що позивач своєчасно звернувся до суду, не пропустивши строк позовної давності, враховуючи продовження строків у зв’язку з карантином та воєнним станом. Суд також зазначив, що задоволення віндикаційного позову є ефективним способом захисту прав власника. Суд вказав, що відповідач, як добросовісний набувач, має право на відшкодування збитків від продавця. Суд також прийняв до уваги практику ЄСПЛ щодо обізнаності особи про порушення її прав.
3. Суд вирішив витребувати на користь позивача з володіння відповідача частку квартири.
Справа №522/3224/22 від 10/09/2025
1. Предметом спору є вимога ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України та правоохоронних органів про відшкодування моральної шкоди в розмірі 30 000 000,00 грн, завданої, як він стверджує, незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не надав достатніх доказів на підтвердження своїх вимог. Зокрема, не було доведено факту неповернення особистих речей, вилучених під час обшуку, а також неправомірності дій відповідачів, таких як незаконне кримінальне переслідування, тиск або тортури. Важливо, що ОСОБА_1 не був повністю реабілітований, оскільки його було визнано винним у вчиненні іншого злочину, що виключає можливість застосування положень про відшкодування шкоди у випадку повної реабілітації. Суд також зазначив, що позивач не довів наявності причинно-наслідкового зв’язку між діями відповідачів та заподіяною йому шкодою, а також не надав належних доказів на підтвердження наявності у нього психічного захворювання та сталого розладу здоров’я, які він пов’язував з діями правоохоронних органів. Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відсутні підстави для покладення на відповідачів обов’язку з відшкодування моральної шкоди.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №522/10656/21 від 10/09/2025
1. Предметом спору було скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на квартиру за іпотекодержателем (ОСОБА_2) та поновлення реєстрації права власності за попереднім власником (ОСОБА_3).
2. Суд касаційної інстанції залишив в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими було задоволено позов ОСОБА_1. Суди встановили, що на момент реєстрації права власності за ОСОБА_2 на квартиру, на неї був накладений арешт, що є перешкодою для реєстрації. Суд зазначив, що ОСОБА_2 не є фінансовою установою, тому на неї не поширюються винятки, передбачені законом для фінансових установ при зверненні стягнення на іпотечне майно. Також, суди встановили, що ОСОБА_2 не надала державному реєстратору звіт про оцінку предмета іпотеки, а повідомлення про усунення порушень було надіслано боржнику з порушенням умов кредитного договору. Суд вказав, що обраний позивачем спосіб захисту є належним, оскільки призводить до відновлення становища, яке існувало до порушення.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №638/3064/24 від 10/09/2025
1. Предметом спору є відмова судів першої та апеляційної інстанцій у відкритті провадження у справі про встановлення факту припинення права власності компанії-нерезидента на акції ПрАТ.
2. Суди попередніх інстанцій відмовили у відкритті провадження, оскільки вважали, що у даній справі вбачається спір про право, який має вирішуватися в порядку позовного провадження, а не окремого. Заявник обґрунтовував свою вимогу тим, що компанія-нерезидент, яка володіла акціями, ліквідована, а він, як акціонер ПрАТ, зацікавлений у встановленні факту припинення права власності цієї компанії на акції. Верховний Суд, залишаючи рішення судів попередніх інстанцій без змін, зазначив, що питання припинення права власності на акції акціонера-юридичної особи, яка ліквідована без правонаступників, має вирішуватися загальними зборами акціонерів, тобто в позасудовому порядку, а у випадку виникнення корпоративного спору, шляхом подання відповідного позову в порядку господарського судочинства. ВС підкреслив, що встановлення юридичного факту за рішенням суду безпосередньо породжує певні юридичні наслідки, тобто від встановлення факту залежить виникнення, зміна або припинення особистих прав громадян. ВС також вказав, що спір, пов’язаний з правами на цінні папери (акції) та правами, що виникають з них, у тому числі і з їх обліком, підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №587/3623/23 від 10/09/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок, які, на думку позивача, були укладені з метою уникнення звернення стягнення на майно боржника.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову, з огляду на наступне:
* Суди не врахували, що цивільно-правові інструменти не повинні використовуватися для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.
* Суди не перевірили, чи були оспорювані правочини вчинені всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом, зокрема, чи використовували учасники цивільного обороту приватний інструментарій всупереч його призначенню та для зменшення обсягу майна боржника.
* Суди не з’ясували, чи відповідала ціна, вказана в договорах, ринковим цінам на момент їх укладення, та чи відбувався взагалі розрахунок між боржником і кредитором.
* Суд вказав, що відсутність заборони чи арешту на майно не виключає кваліфікацію правочину як фраудаторного.
* Суд зазначив, що для оспорення правочину, вчиненого всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом, важливим є те, що учасники цивільного обороту використовують приватний інструментарій всупереч його призначенню, зокрема, для унеможливлення звернення стягнення на майно боржника.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок та передав справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, а в частині вимог про скасування рішень про державну реєстрацію – змінив рішення, вказавши на обрання позивачем неналежного способу захисту.
Справа №385/1817/24 від 10/09/2025
1. Предмет спору – позбавлення батьківських прав матері відносно малолітньої дитини.
2. Суд відмовив у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, оскільки не було доведено свідомого ухилення матері від виконання батьківських обов’язків, а також враховано бажання матері та дитини налагодити стосунки. Суд зазначив, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який застосовується лише у випадках, коли змінити поведінку батьків неможливо. Важливим фактором стало те, що обидві сторони виявили бажання відновити спілкування, що відповідає найкращим інтересам дитини. Суд також врахував висновок органу опіки та піклування про недоцільність позбавлення матері батьківських прав. Суд наголосив, що проста бездіяльність з боку батька недостатньо для того, щоб зробити висновок про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити його батьківських прав. Суд також взяв до уваги, що відповідачка не була позбавлена можливості у визначений положеннями СК України спосіб захистити свої права на спілкування з дитиною.
3. Суд залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, відмовивши в задоволенні касаційної скарги позивача про позбавлення матері батьківських прав.
Справа №553/3760/24 від 10/09/2025
1. Предметом спору є зменшення розміру аліментів, які стягуються з батька на утримання дитини.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи постанову апеляційного суду та залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, виходив з того, що батько дитини отримав тяжке поранення під час захисту України, що призвело до видалення частини органів та необхідності тривалого лікування, що суттєво впливає на його матеріальний стан. Суд врахував, що розмір аліментів було визначено на підставі судового наказу, без урахування заперечень батька та реального стану його здоров’я. Суд підкреслив, що наказне провадження є спрощеним, і батько має право доводити реальний стан здоров’я та матеріального становища для зменшення розміру аліментів. Суд також зазначив, що необхідно забезпечити баланс між інтересами дитини та батьків, враховуючи обставини, що склалися. Суд касаційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення розміру аліментів, оскільки стан здоров’я батька не може вважатися нормальним, що впливає на розмір аліментів на утримання сина і не оцінювалося при видачі судового наказу про стягнення аліментів. Суд касаційної інстанції підкреслив, що доводи заявниці щодо врахування обставин поранення при винесенні судового наказу є безпідставними, оскільки наказне провадження є спрощеним і не передбачає повного дослідження обставин справи.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції про зменшення розміру аліментів.
Справа №592/507/24 від 10/09/2025
1. Предметом спору є оскарження наказу про звільнення директора державного підприємства у зв’язку з ліквідацією підприємства, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
2. Суд касаційної інстанції зазначив, що суди попередніх інстанцій не врахували, що розпорядження про ліквідацію підприємства, яке стало підставою для звільнення позивача, було скасовано, а підприємство реорганізовано в іншу установу, яка є правонаступником. Верховний Суд наголосив, що встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи з одночасним створенням іншої не виключає, а передбачає зобов’язання роботодавця з працевлаштування працівників ліквідованої установи. Суд також врахував, що позивач працював на посаді директора на підставі контракту, строк дії якого закінчився 1 березня 2024 року. Враховуючи закінчення строку контракту, суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення позивача на роботі, але визнав незаконним звільнення у зв’язку з ліквідацією, оскільки ліквідації фактично не відбулося. Тому суд змінив підставу звільнення на закінчення строку трудового договору та стягнув на користь позивача недоотриманий заробіток за період до закінчення строку дії контракту.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та ухвалив нове рішення, яким частково задовольнив позов: змінив дату та підставу звільнення позивача та стягнув з відповідача на користь позивача суму недоотриманого заробітку.
Справа №565/1311/24 від 10/09/2025
1. Предметом спору є визнання фізичної особи недієздатною та призначення опікуна.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими було відмовлено у призначенні конкретної особи опікуном над недієздатною особою. Суд зазначив, що призначення опікуна відбувається за поданням органу опіки та піклування, яке має бути обґрунтованим та враховувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка. У даному випадку, подання органу опіки та піклування не містило достатнього обґрунтування, зокрема, не враховувало особисті стосунки між заявником та підопічним, а також не розглядало можливість призначення опікунами інших родичів недієздатного. Крім того, суд врахував, що потенційний опікун є військовослужбовцем, що може впливати на його можливість забезпечувати належний догляд за підопічним, який потребує постійного стороннього догляду. Суд підкреслив, що факт проходження військової служби не був єдиною підставою для відмови, а важливим було саме невідповідність подання органу опіки вимогам закону.
3. Верховний Суд залишив касаційні скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №990/96/25 від 10/09/2025
1. Предметом спору є оскарження рішень Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККСУ) щодо результатів кваліфікаційного іспиту кандидата на посаду судді апеляційного адміністративного суду.
2. Суд, задовольняючи частково позов, зазначив, що ВККСУ повинна мотивувати свої рішення щодо результатів оцінювання практичного завдання кандидатів, посилаючись на конкретні положення нормативних актів та методичних вказівок. У рішенні ВККСУ не було зазначено, яким саме критеріям не відповідали роботи позивача, що унеможливлює розуміння причин отриманих балів. Суд відхилив доводи ВККСУ про те, що фіксація міркувань членів екзаменаційної комісії не передбачена законодавством. Суд також врахував, що один із членів комісії здійснював перевірку робіт під час перебування на лікарняному, що викликає сумніви щодо об’єктивності оцінювання. Водночас, суд відхилив доводи позивача про те, що перевірка робіт членом комісії у вихідний день є порушенням. Суд підкреслив, що не може перебирати на себе дискреційні повноваження ВККСУ щодо оцінювання робіт, але може зобов’язати комісію провести повторне оцінювання з урахуванням висновків суду.
3. Суд визнав протиправними та скасував рішення ВККСУ щодо результатів іспиту позивача та зобов’язав ВККСУ провести повторне оцінювання його робіт іншим складом комісії, відмовивши в задоволенні інших позовних вимог.
Справа №754/8517/23 від 03/09/2025
1. Предметом спору є визнання незаконним переміщення та утримування дитини в Україні та зобов’язання повернути дитину до місця її постійного проживання в Канаді.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вони не повною мірою дослідили обставини справи та докази, надані відповідачем, зокрема, висновки психологів щодо емоційного стану дитини та можливого ризику заподіяння їй шкоди в разі повернення до Канади. Суди не надали належної оцінки цим доказам, обмежуючись формальними висновками про їх неналежність, та не врахували вимоги статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо необхідності детального обґрунтування рішень у справах про повернення дітей. Суд касаційної інстанції наголосив, що суди повинні були провести ефективну перевірку наданих доказів, щоб встановити, чи існує реальний ризик для дитини в разі її повернення до Канади, та ухвалити рішення з урахуванням найкращих інтересів дитини. Суд також зазначив, що суди не врахували висновки психологів, які могли свідчити про наявність серйозного ризику для дитини, та не надали належної оцінки поведінці батька.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №607/21971/23 від 09/09/2025
1. Предметом спору було визнання протиправним рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на земельну ділянку за відповідачем та скасування відповідного запису в державному реєстрі.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили в задоволенні позову. Суди встановили, що позивач у 2014 році в рамках мирової угоди, затвердженої судом, визнав право власності відповідача на спірну земельну ділянку. Хоча позивач і зобов’язався оформити договір дарування, невиконання цієї умови не є підставою для скасування реєстрації, оскільки волевиявлення щодо передачі права власності вже було виражено в мировій угоді. Суд також врахував принцип добросовісності, зазначивши, що дії позивача з оскарження реєстрації є суперечливими, оскільки він спочатку визнав право власності відповідача, а потім намагався його оскаржити. Крім того, на ділянці знаходиться незавершений будинок, право власності на який також належить відповідачу. Суд касаційної інстанції підкреслив, що позивач не довів порушення його прав оскаржуваною реєстрацією, оскільки поділ майна подружжя вже відбувся за умовами мирової угоди.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №756/1559/19 від 20/08/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги та скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вони не дослідили належним чином всі докази у справі та не встановили, чи є обраний позивачами спосіб захисту ефективним у даній ситуації. Суд зазначив, що позивачі не були стороною кредитного договору, тому їх право на оскарження правочинів, що стосуються цього зобов’язання, є сумнівним. Крім того, суди не врахували, що на момент ухвалення рішень скасування запису про державну реєстрацію права вже не було передбачено Законом України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” як спосіб захисту. Суд також послався на висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування негаторного позову для захисту прав власника майна, щодо якого незаконно внесено запис про іпотеку. Суд наголосив, що відсутність у первісного кредитора оригіналів документів не впливає на дійсність договору відступлення права вимоги.
3. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №756/15417/21 від 10/09/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, укладеного без згоди органу опіки та піклування, де був зареєстрований малолітній син позивачки.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову, виходячи з того, що сам по собі факт відсутності дозволу органу опіки та піклування на продаж квартири, де була зареєстрована дитина, не є безумовною підставою для визнання договору недійсним. Суд врахував, що на момент укладення договору купівлі-продажу квартири дитина тривалий час проживала з матір’ю за іншою адресою, де мати мала зареєстроване місце проживання та право власності на частку квартири. Суд підкреслив, що для визнання правочину недійсним необхідно встановити, що він порушує права та інтереси дитини, звужує обсяг її майнових прав або порушує гарантії збереження права на житло, чого в даному випадку не було доведено. Суд також зазначив, що обов’язок доводити, що оспорюваний правочин суперечить інтересам дитини, покладається на позивача. Суд касаційної інстанції підкреслив, що суди попередніх інстанцій діяли в межах наданих їм повноважень, оцінюючи докази у їх сукупності, і не допустили порушень норм матеріального та процесуального права.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №947/15643/24 від 10/09/2025
1. Предметом спору є витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки позивач пропустив строк на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, а наведені ним причини пропуску строку (відсутність юридичної освіти, недостатній час для підготовки апеляційної скарги, фінансові труднощі) не були визнані судом поважними. Суд касаційної інстанції підкреслив, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, а поновлення строку на апеляційне оскарження є правом суду, яке реалізується лише за наявності об’єктивних перешкод для дотримання процесуальних строків. Також, суд касаційної інстанції зазначив, що доступ до суду не є абсолютним правом і може бути обмежений, якщо таке обмеження не завдає шкоди суті права і є пропорційним меті, яка має бути досягнута. Суд касаційної інстанції відмовив у задоволенні клопотання про постановлення окремої ухвали, оскільки не встановив порушень, які б давали підстави для цього.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №760/14237/22 від 10/09/2025
1. Предметом спору є оскарження наказу про звільнення працівника патрульної поліції за прогул, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
2. Суд, задовольняючи позов, виходив з того, що працівниця була відсутня на роботі через поважні причини, а саме перебування в Маріуполі на початку повномасштабного вторгнення, що унеможливлювало виїзд та виконання трудових обов’язків; суд наголосив, що роботодавець не надав доказів вжиття заходів для евакуації працівників з небезпечної зони, а також не повідомив працівницю про зміну місця роботи. Суд також врахував, що відповідач не отримав від позивачки пояснень щодо причин її відсутності на роботі, як це передбачено законодавством. Суд зазначив, що у воєнний час збереження життя та здоров’я працівників є пріоритетним, і відсутність на роботі з цієї причини вважається поважною. Суд також зазначив, що строк для звернення до суду за захистом порушеного права, встановленого статтею 233 КЗпП України, продовжено на строк дії карантину в силу закону.
3. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, підтвердивши незаконність звільнення працівниці та правомірність поновлення її на роботі, а також стягнув з Департаменту патрульної поліції на користь працівниці 4000 грн на відшкодування судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу під час касаційного провадження.
Справа №359/2365/25 від 10/09/2025
1. Предметом спору є визначення юрисдикції суду щодо розгляду справи за позовом ТОВ «Фаст Фуд Франчайзинг Груп Україна» до ОСОБА_1 про захист ділової репутації, зобов’язання спростувати недостовірну інформацію та відшкодування моральної шкоди.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що спір виник у зв’язку зі здійсненням господарської діяльності на підставі договору комерційної концесії між ТОВ «Фаст Фуд Франчайзинг Груп Україна» та ФОП ОСОБА_1. Суди встановили, що поширена відповідачем інформація стосувалася порядку виконання зобов’язань за цим договором. Важливо, що ОСОБА_1 висловлювався з приводу неналежного виконання ТОВ «Фаст Фуд Франчайзинг Груп Україна» зобов’язань за договором. Суд врахував, що ФОП ОСОБА_1 звертався з позовом до ТОВ «Фаст Фуд Франчайзинг Груп Україна» про стягнення збитків, завданих неправомірним одностороннім розірванням договору комерційної концесії, що підтверджує господарський характер спору. Суд також зазначив, що позов ТОВ «Фаст Фуд Франчайзинг Груп Україна» спрямований на захист ділової репутації, зокрема спростування інформації, поширеної стороною господарського договору, про порушення умов цього договору та порядку здійснення господарської діяльності.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ «Фаст Фуд Франчайзинг Груп Україна» без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду без змін, підтвердивши, що спір підлягає розгляду в господарському суді.
