Справа №914/466/23(914/2764/23) від 09/07/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними договорів іпотеки та купівлі-продажу нерухомого майна, а також витребування майна в межах справи про банкрутство ТОВ “Олімпекс Купе Інтернейшнл”.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, який задовольнив позовні вимоги, виходячи з того, що боржник (ТОВ “Олімпекс Купе Інтернейшнл”) вчинив низку правочинів (іпотека, факторинг, купівля-продаж) напередодні відкриття провадження у справі про банкрутство, що свідчить про намір вивести активи з метою уникнення задоволення вимог кредиторів. Суд врахував, що майно було відчужено за заниженою ціною, а набувач (ТОВ “Зерновий порт”) є заінтересованою особою щодо боржника, оскільки має спільних бенефіціарних власників. Також, суд зазначив, що розпорядник майна боржника має право подавати позови про визнання недійсними правочинів та витребування майна. Суд відхилив аргументи відповідачів про порушення правил підсудності, оскільки всі майнові спори в межах справи про банкрутство розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство. Суд також визнав обґрунтованим визнання недійсним договору іпотеки, укладеного ТОВ “Зерновий порт”, оскільки на момент укладення договору ТОВ “Зерновий порт” не було власником майна і не могло бути іпотекодавцем.
3. Верховний Суд залишив касаційні скарги без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №904/1110/24 від 31/07/2025
1. Предметом спору є зобов’язання Садівничого товариства забезпечити проведення аудиту фінансової звітності на вимогу одного з членів товариства.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову, оскільки позивач не є стороною договору про проведення аудиту, укладеного між товариством та аудиторською фірмою, і, відповідно, її права не були порушені невиконанням цього договору. Суд зазначив, що право вимагати виконання договору мають лише його сторони. Крім того, суд вказав, що вимога позивача фактично зводиться до спонукання товариства виконати договір з аудиторською фірмою, який вже припинив свою дію, а не до реалізації її права як члена товариства вимагати проведення аудиту чи надання документів для самостійного аудиту. Суд також врахував, що позивач не зверталася до товариства з вимогою про проведення аудиторської перевірки, а вимагала лише надання фінансових звітів. Суд касаційної інстанції закрив касаційне провадження в частині посилання на неврахування висновків Верховного Суду в подібних справах, оскільки встановив, що правовідносини в тих справах не є подібними до даної справи.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №914/2182/24 від 12/08/2025
1. Предметом спору є визнання частково недійсним та скасування рішення Антимонопольного комітету України.
2. Верховний Суд, залишаючи без змін рішення апеляційного суду, погодився з тим, що Відділення АМК не надало достатніх доказів порушення Товариством конкуренційного законодавства. Суд касаційної інстанції підкреслив важливість дотримання Відділенням АМК процедури збору та аналізу доказів, а також обґрунтованості прийнятого рішення. Також, суд взяв до уваги аргументи позивача та третьої особи щодо відсутності узгоджених дій, які б призвели до обмеження конкуренції на ринку. Суд зазначив, що апеляційний суд повно та всебічно дослідив обставини справи та надав належну оцінку доказам, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Відділення АМК без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №541/2278/22 від 06/08/2025
1. Предметом спору є визнання неправомірними дій АТ «Полтавагаз» щодо припинення газопостачання та стягнення матеріальної і моральної шкоди.
2. Суд касаційної інстанції зазначив, що суди попередніх інстанцій невірно встановили обставини справи, а саме не врахували, що позивач фактично приєднався до договору розподілу природного газу, сплативши за спожитий газ. Також, суди не врахували, що несплата за послуги з газопостачання не є підставою для механічного від’єднання споживача від газопостачання. Крім того, суди не взяли до уваги, що заява попереднього власника про відключення від газопостачання не має юридичної сили після зміни власника. Суд наголосив, що припинення газопостачання в односторонньому порядку шляхом механічного роз’єднання вводу до домоволодіння позивача є незаконним. Суд також послався на пункт 2 глави 6 розділу XI Кодексу ГРМ, який передбачає відшкодування матеріальної та/або моральної шкоди оператором ГРМ у разі безпідставного припинення газопостачання.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині позовних вимог до АТ «Полтавагаз» та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №203/7774/23 від 05/08/2025
1. Предметом спору є усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом її повернення у власність держави з незаконного володіння.
2. Суд відмовив у задоволенні позову прокуратури, оскільки раніше вже було ухвалене рішення суду про витребування цієї земельної ділянки з незаконного володіння відповідача на користь держави, що фактично відновило порушені права держави. Суд вказав, що наявність зареєстрованого права власності на земельну ділянку за відповідачем не створює перешкод у користуванні та розпорядженні нею, оскільки попереднім рішенням суду ділянку вже було витребувано з його незаконного володіння. Суд також зазначив, що прокуратура обрала неефективний спосіб захисту, оскільки віндикаційний позов вже був задоволений. Крім того, суди погодилися з рішенням про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з прокуратури на користь відповідача, оскільки представник відповідача надав достатні докази обсягу наданих послуг та їх вартості. Суд врахував, що витрати на правничу допомогу були співмірними зі складністю справи та обсягом наданих послуг.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №645/989/22 від 06/08/2025
1. Предметом спору є поділ спільного майна подружжя, а саме квартири, придбаної за кредитні кошти, та визначення прав і обов’язків за кредитним і іпотечним договорами.
2. Суд касаційної інстанції погодився з судами попередніх інстанцій в частині поділу квартири між подружжям у рівних частках, оскільки майно було набуте під час шлюбу і є спільною сумісною власністю. При цьому, наявність іпотеки не є перешкодою для такого поділу, оскільки іпотека зберігає свою чинність, а новий співвласник стає співіпотекодавцем. Водночас, суд касаційної інстанції не погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині визначення прав та обов’язків за кредитним і іпотечним договорами, оскільки це фактично призводить до заміни боржника в зобов’язанні без згоди кредитора, що суперечить положенням цивільного законодавства. Суд зазначив, що переведення боргу з одного з подружжя на іншого не може відбуватися автоматично і без згоди кредитора на підставі лише рішення суду про поділ майна подружжя. Кредитор, в даному випадку банк, не давав згоди на таку заміну, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині визначення прав та обов’язків за кредитним і іпотечним договорами, відмовивши в задоволенні позову в цій частині, а в частині поділу квартири рішення залишив без змін.
Справа №335/7130/23 від 06/08/2025
1. Предметом спору є законність звільнення позивача з посади директора комунального підприємства у зв’язку з тривалою непрацездатністю.
2. Суд першої інстанції задовольнив позов, вважаючи звільнення незаконним, оскільки позивач був відсторонений від роботи, що нівелює підставу для звільнення через нез’явлення на роботу у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, а також не було виробничої необхідності у звільненні. Апеляційний суд скасував це рішення, зазначивши, що звільнення на підставі пункту 5 статті 40 КЗпП України є законним, оскільки безперервний чотирьохмісячний період непрацездатності позивача був дотриманий, і відсторонення не звільняло його від обов’язку дотримуватися трудового розпорядку. Верховний Суд не погодився з апеляційним судом, вказавши, що оскільки трудові відносини були розірвані за пунктом 4 статті 40 КЗпП України, і саме за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 був на лікарняному, це унеможливило розірвання трудових відносин за ініціативи роботодавця під час перебування працівника у вимушеному прогулі.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову.
Справа №711/171/24 від 05/08/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за шахрайство, пособництво у підробленні документів та використання підроблених документів для отримання державної соціальної допомоги.
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок без змін, оскільки встановив, що повідомлення про підозру було вручено належним чином, хоч і не письмово, але з відеофіксацією відмови від отримання та оголошенням змісту підозри вголос. Суд зазначив, що метою повідомлення є доведення інформації до адресата, і відеозапис є достатнім засобом фіксації належного повідомлення. Також суд не погодився з доводами захисту про відсутність умислу в діях засудженої, оскільки вона подавала заяви на отримання соціальних виплат на підставі підроблених довідок, про що вона не могла не знати, враховуючи сукупність неправдивої інформації в цих довідках. Суд підкреслив, що відсутність захисника під час оголошення підозри не є порушенням, оскільки КПК не вимагає обов’язкової присутності захисника на цьому етапі.
3. Верховний Суд залишив без змін вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_8, а касаційну скаргу захисника залишив без задоволення.
Справа №953/6038/22 від 07/08/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження ОСОБА_7 за державну зраду та інші злочини.
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок без змін, оскільки встановив, що суди попередніх інстанцій ретельно дослідили докази, надані стороною обвинувачення, зокрема, протоколи обшуку, огляду речей, висновки експертиз та інформацію від командування ЗСУ, і дали їм належну оцінку в сукупності. Суд зазначив, що доводи захисника про неповноту судового розгляду та незаконність вироку є безпідставними, оскільки місцевий суд належним чином вирішив питання допустимості доказів та обґрунтовано встановив вину ОСОБА_7 поза розумним сумнівом. Апеляційний суд також перевірив усі доводи апеляційних скарг і надав мотивовані відповіді на них, дотримавшись вимог ст. 419 КПК України. Суд касаційної інстанції підкреслив, що не має права переоцінювати докази, а лише перевіряє дотримання судами попередніх інстанцій вимог кримінального процесуального закону.
3. Верховний Суд залишив вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №916/506/23 від 05/08/2025
1. Предметом спору є стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю суми попередньої оплати, інфляційних втрат, пені та 3% річних за договором підряду у зв’язку з неналежним виконанням зобов’язань.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, погодившись з їх висновками про те, що товариство не підтвердило належними доказами (актами приймання виконаних будівельних робіт та довідками про вартість виконаних будівельних робіт) використання отриманої попередньої оплати протягом встановленого строку. Суд зазначив, що надані відповідачем документи (видаткові накладні, платіжні доручення) підтверджують лише факт придбання матеріалів, але не доводять їх використання саме для виконання робіт за спірним договором. Також суд підкреслив, що товариство не надало відомостей про місцезнаходження придбаних матеріалів та не передавало їх замовнику. Суд відхилив доводи про форс-мажорні обставини, оскільки вони не звільняють від обов’язку підтвердити використання авансу у встановлений строк. Суд також відзначив, що угода про розірвання договору не впливає на зобов’язання щодо повернення невикористаної попередньої оплати, яке виникло раніше.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій – без змін.
Справа №758/5555/18 від 07/08/2025
1. Предметом спору є відмова суду апеляційної інстанції поновити строк на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції про відмову в компенсації процесуальних витрат на правову допомогу потерпілому.
2. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду, вказавши на те, що апеляційний суд не врахував поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження. Зокрема, суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд не взяв до уваги, що повний текст ухвали суду першої інстанції було надіслано представнику потерпілого з порушенням встановленого законом строку, що унеможливило своєчасне ознайомлення з мотивами рішення. Також, суд касаційної інстанції підкреслив, що для належного обґрунтування апеляційної скарги недостатньо знати лише результат розгляду справи, а необхідно знати мотиви прийнятого рішення. Суд касаційної інстанції послався на те, що необізнаність з мотивами рішення може бути поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження. Суд касаційної інстанції вказав, що апеляційний суд не з’ясував усіх обставин, які мають правове значення, і невмотивовано відмовив у поновленні строку, чим позбавив права на оскарження судового рішення.
3. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №199/5307/19 від 07/08/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за умисне вбивство (ч. 1 ст. 115 КК) та грабіж, поєднаний з насильством (ч. 2 ст. 186 КК).
2. Верховний Суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, незважаючи на касаційні скарги засудженого та його захисника. Суд, очевидно, погодився з висновками судів нижчих інстанцій щодо доведеності вини ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих йому злочинів. Рішення ґрунтується на оцінці доказів, наданих сторонами в ході судового розгляду, та їх достатності для підтвердження винуватості особи. Також, ймовірно, були враховані обставини, що обтяжують або пом’якшують покарання, та правильність застосування норм матеріального і процесуального права. Відсутність детального опису аргументів у резолютивній частині унеможливлює повний аналіз мотивів суду.
3. Верховний Суд залишив касаційні скарги без задоволення, а вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №367/3739/22 від 07/08/2025
1. Предметом спору є закриття кримінального провадження проти ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 345 КК України у зв’язку із закінченням строків досудового розслідування.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій про закриття кримінального провадження, оскільки прокурор направив обвинувальний акт до суду після закінчення строку досудового розслідування, встановленого ст. 219 КПК України. Суд зазначив, що повідомлення про завершення досудового розслідування має бути належним чином доведено до відома підозрюваного та його захисника, а просто відправлення повідомлення через месенджер без підтвердження його отримання недостатньо. Суд також врахував, що прокурор не надав належних пояснень, чому повідомлення про завершення досудового розслідування було надіслано на іншу адресу, ніж місце проживання підозрюваного, і що захиснику взагалі не було надіслано повідомлення. Суд підкреслив, що строк досудового розслідування включає в себе не лише складання та затвердження обвинувального акту, а й його направлення до суду в межах встановлених строків. Також суд прийняв до уваги, що початок повномасштабного вторгнення РФ в Україну вплинув на можливість належного виконання процесуальних обов’язків учасниками кримінального провадження, але це не виправдовує порушення строків досудового розслідування.
3. Верховний Суд залишив ухвалу Ірпінського міського суду Київської області та ухвалу Київського апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.
Справа №753/15491/22 від 05/08/2025
1. Предметом спору є оскарження прокурором ухвали апеляційного суду, який залишив без змін вирок суду першої інстанції щодо перекваліфікації дій обвинуваченого з ч. 3 ст. 307 КК (незаконне придбання та зберігання психотропних речовин з метою збуту) на ч. 3 ст. 309 КК (незаконне придбання та зберігання психотропних речовин без мети збуту).
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, зазначивши, що апеляційний суд ретельно перевірив доводи прокурора та надав на них обґрунтовані відповіді. Суд касаційної інстанції підкреслив, що для кваліфікації злочину, пов’язаного з наркотичними засобами, важливо оцінювати наміри та мотиви особи, а великий розмір речовини сам по собі не є беззаперечним доказом наміру збуту. Суд врахував, що обвинувачений є наркозалежною особою, придбав психотропну речовину для особистого вживання, і сторона обвинувачення не надала достатніх доказів наявності у нього умислу на збут. Також, суд касаційної інстанції підкреслив важливість дотримання стандарту доведення винуватості поза розумним сумнівом, що вимагає спростування будь-яких обґрунтованих сумнівів у версії обвинувачення.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу прокурора без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного суду – без змін.
Справа №184/2418/23 від 07/08/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду щодо міри покарання за умисне тяжке тілесне ушкодження (ч. 1 ст. 121 КК України).
2. Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції щодо умовного звільнення від відбування покарання, врахував тяжкість злочину, який відноситься до категорії тяжких злочинів, та конкретні обставини справи, зокрема характер дій засудженого. Суд також взяв до уваги пом’якшуючі обставини, такі як щире каяття, добровільна компенсація шкоди та наявність малолітньої дитини на утриманні. Однак, оцінивши всі обставини в сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових злочинів неможливе без його ізоляції від суспільства. Суд зазначив, що думка потерпілого не є вирішальною при призначенні покарання, оскільки суд реалізує свої дискреційні повноваження відповідно до закону. Враховуючи всі ці фактори, апеляційний суд вирішив, що застосування реального покарання у вигляді позбавлення волі є необхідним для досягнення мети покарання.
3. Верховний Суд залишив вирок Дніпровського апеляційного суду без змін, а касаційні скарги засудженого та його захисника – без задоволення.
Справа №910/13367/19 від 07/08/2025
1. Предметом спору є покладення субсидіарної відповідальності на колишнього керівника та одноосібного власника ТОВ “Кімет-Плюс” за зобов’язаннями товариства у зв’язку з доведенням його до банкрутства.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, оскільки апеляційний суд не надав належної оцінки доводам відповідача, викладеним в апеляційній скарзі, та запереченням ліквідатора, а також не здійснив належної перевірки висновків суду першої інстанції щодо наявності в діях відповідача складу цивільного правопорушення. Суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд не врахував вимоги статей 86, 236, 269, 282 Господарського процесуального кодексу України щодо оцінки доводів учасників справи, наявних доказів, всебічного та об’єктивного розгляду обставин справи, а також не розглянув заяву відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності. Суд касаційної інстанції також підкреслив важливість встановлення причинно-наслідкового зв’язку між діями відповідача та настанням негативних наслідків для боржника, а також врахування актуальних висновків Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права. Суд касаційної інстанції вказав, що для покладення субсидіарної відповідальності необхідно довести наявність у діях відповідача складу господарського правопорушення, що має наслідком тягар субсидіарного обов’язку за зобов’язаннями боржника.
3. Суд скасував постанову апеляційного суду та передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №404/136/22 від 07/08/2025
1. Предметом спору є оскарження наказу про звільнення позивача з посади завідувача відділення консультативної поліклініки у зв’язку зі скороченням штату, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, оскільки встановив, що звільнення позивача відбулося з дотриманням вимог трудового законодавства, зокрема, позивача було попереджено про майбутнє вивільнення за два місяці, роботодавець пропонував позивачу всі наявні вакантні посади, від переведення на будь-яку з яких позивач відмовився. Суд зазначив, що обов’язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору. Також суд врахував, що посада заступника головного лікаря, на яку претендував позивач, не була вакантною на момент звільнення. Суд касаційної інстанції підкреслив, що не може переоцінювати докази та не має підстав не погодитись з висновками судів попередніх інстанцій щодо встановлених обставин справи.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №295/8823/23 від 07/08/2025
Предметом спору у цій справі є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження ОСОБА_7 та ОСОБА_9 за злочини, пов’язані з незаконним виготовленням та збутом підакцизних товарів, вчинені за попередньою змовою групою осіб.
У резолютивній частині рішення не міститься обґрунтування позиції суду касаційної інстанції. З тексту вбачається, що повний текст постанови буде оголошено пізніше, тому наразі неможливо надати інформацію про аргументи суду.
Рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін, а касаційні скарги захисника – без задоволення.
Справа №522/16263/22 від 29/07/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за ч. 2 ст. 125 КК України (умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я).
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, оскільки дійшов висновку, що вина особи була доведена поза розумним сумнівом на підставі сукупності доказів, зокрема, показань потерпілого, свідків, висновку експерта та відеозапису з місця події. Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій належним чином дослідили та оцінили всі докази, а також врахували обставини, що пом’якшують покарання. Доводи касаційної скарги про порушення права на захист та необхідність призначення медичної експертизи були відхилені, оскільки суд вважає, що сторона захисту мала можливість реалізувати свої права, але не скористалася ними в повному обсязі. Суд також наголосив, що не має права переоцінювати докази, встановлені судами попередніх інстанцій.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу засудженого без задоволення, а вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №910/3330/24 від 05/08/2025
1. Предметом спору є розірвання договору купівлі-продажу, оформленого актом про реалізацію активів на електронних торгах, у зв’язку з тим, що продавець (АРМА) не передав покупцю (ТОВ “Ісагіс”) придбаний на аукціоні актив.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, вказавши на те, що апеляційний суд не встановив фактичний характер спірних правовідносин між сторонами, не дослідив дотримання порядку реалізації арештованих активів на електронних торгах на кожному з етапів, а також не перевірив виконання сторонами своїх зобов’язань. Суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд не надав належної правової оцінки доводам сторін та не встановив, чи було порушено право позивача, і чи правильно він обрав спосіб захисту. Також, суд касаційної інстанції вказав на те, що апеляційний суд не дослідив всі обставини, які мають значення для справи, зокрема, чи було дотримано порядок реалізації арештованих активів на електронних торгах на кожному з етапів.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №359/113/18 від 05/08/2025
1. Предметом спору є касаційна скарга прокурора на ухвалу апеляційного суду, якою залишено в силі виправдувальний вирок щодо ОСОБА_7, обвинуваченого у розтраті майна та службовому підробленні.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, зазначивши, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно дослідили обставини справи. Зокрема, було встановлено, що ОСОБА_7, приймаючи рішення про повернення автомобіля, діяв на підставі наданих йому документів, які підтверджували право власності громадянина ФРН. Прокурор не надав доказів недостовірності цих документів. Суд також врахував, що автомобіль не був арештований у кримінальному провадженні, а прокурор не зміг чітко пояснити, які саме докази необхідно було дослідити повторно та яку інформацію могли надати свідки. Крім того, суд звернув увагу на те, що прокурор не оскаржував попередню ухвалу апеляційного суду, якою також було залишено в силі виправдувальний вирок, що свідчить про його згоду з таким рішенням.
3. Верховний Суд залишив ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.
Справа №646/1972/23 від 06/08/2025
1. Предметом спору є захист честі, гідності та ділової репутації позивача, який вважав, що відповідач поширив про нього недостовірну інформацію в соціальній мережі Facebook.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, керувався тим, що для задоволення позову про захист честі, гідності та ділової репутації необхідно встановити факт поширення інформації, що ця інформація стосується позивача, є недостовірною та порушує його особисті немайнові права. Суд зазначив, що слід розрізняти фактичні твердження та оціночні судження, оскільки оціночні судження не підлягають спростуванню. В даному випадку, спірна інформація, поширена відповідачем, є його суб’єктивною думкою, критикою та оцінкою, а не фактичними відомостями, тому не може бути підставою для задоволення позову. Суд також врахував контекст, в якому була поширена інформація, та зазначив, що позивач не позбавлений можливості скористатися правом на відповідь.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та відмовив у задоволенні позову про захист честі, гідності та ділової репутації.
Справа №757/42367/24-ц від 06/08/2025
1. Предметом спору є стягнення 1 000 029,00 грн матеріальної і моральної шкоди з Офісу Генерального прокурора на користь Фермерського господарства «Бурки Віталія Володимировича».
2. Суди першої та апеляційної інстанцій повернули позовну заяву, вважаючи, що представник позивача, який не є адвокатом, не має права підписувати позовну заяву, оскільки справа не є малозначною, а також не надав доказів наявності у нього повноважень адвоката. Верховний Суд не погодився з такими висновками, зазначивши, що представник діяв в порядку самопредставництва юридичної особи. Верховний Суд врахував, що до апеляційної скарги було додано виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, з якої вбачається, що представнику надано повноваження вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори та подавати документи для державної реєстрації. Суд зазначив, що наявність таких відомостей в реєстрі є достатнім підтвердженням права особи діяти від імені юридичної особи в порядку самопредставництва.
3. Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і передав справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Справа №753/15491/22 від 05/08/2025
1. Предметом спору є оскарження прокурором ухвали апеляційного суду щодо кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України (незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів у великих розмірах).
2. На жаль, з наданої резолютивної частини постанови неможливо встановити аргументи суду. У тексті відсутні будь-які обґрунтування позиції суду касаційної інстанції, а також мотиви, якими керувався апеляційний суд при прийнятті оскаржуваного рішення. Для надання повної відповіді необхідний повний текст судового рішення.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу прокурора без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного суду щодо ОСОБА_7 без змін.
Справа №642/6142/23 від 07/08/2025
1. Предметом спору є законність звільнення особи від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 382 КК України у зв’язку із закінченням строків давності.
2. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, звільнив особу від кримінальної відповідальності, вважаючи, що злочин, передбачений ч. 1 ст. 382 КК України, був вчинений у період з 25 травня 2018 року по 07 грудня 2018 року, а отже, строк давності минув. Верховний Суд не погодився з таким висновком, вказавши, що об’єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, вичерпується діянням, з моменту вчинення якого злочин визнається закінченим, і яке полягає у невиконанні судового акту. З моменту невиконання судового акту, злочин набуває триваючого характеру. Прийняття державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження не свідчить про закінчення вчинення кримінального правопорушення, а лише констатує факт закінчення вжиття заходів, спрямованих на примусове виконання судового рішення.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та призначив новий розгляд в суді першої інстанції.
Справа №199/5307/19 від 07/08/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку щодо особи, засудженої за умисне вбивство (ч. 1 ст. 115 КК) та грабіж, поєднаний з насильством (ч. 2 ст. 186 КК).
2. Суд, залишаючи вирок без змін, зазначив, що вина засудженого у вчиненні інкримінованих злочинів доведена на підставі зібраних доказів, які були належним чином досліджені та оцінені судами попередніх інстанцій відповідно до ст. 94 КПК. Зокрема, суд врахував покази потерпілого від грабежу, який впізнав засудженого, а також докази здачі засудженим викраденого телефону в ломбард. Щодо обвинувачення у вбивстві, суд взяв до уваги характер нанесених тілесних ушкоджень, знаряддя злочину, а також поведінку засудженого до та після вчинення злочину, що свідчить про наявність умислу на позбавлення життя потерпілого. Суд також відхилив доводи сторони захисту про самозахист, оскільки не було встановлено факту небезпечного посягання з боку потерпілого. Апеляційний суд, переглядаючи справу, надав вичерпні відповіді на всі доводи апеляційних скарг сторони захисту, дотримавшись вимог ст. 419 КПК.
3. Верховний Суд залишив касаційні скарги без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій – без змін.
Справа №349/1828/23 від 07/08/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду щодо міри покарання за крадіжку, вчинену повторно в умовах воєнного стану.
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок апеляційного суду без змін, оскільки апеляційний суд обґрунтовано врахував ступінь тяжкості злочину, наслідки, дані про особу засудженого, високий ризик повторного злочину, а також рецидив як обтяжуючу обставину. Апеляційний суд правильно застосував положення ст. 69 КК, призначивши більш м’яке покарання, ніж передбачено законом, враховуючи всі обставини справи. Суд касаційної інстанції не встановив істотних порушень кримінального процесуального закону або неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які б були підставами для скасування вироку апеляційного суду.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а вирок апеляційного суду без змін.
Справа №761/8119/22 від 06/08/2025
1. Предметом спору є скасування наказів про переведення працівника на іншу посаду та призупинення дії трудового договору, а також стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд не з’ясував, чи відповідав наказ про переведення позивача меті переведення, обумовленій Законом України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану”, оскільки переведення було мотивоване виробничою необхідністю, а не обставинами, що становили загрозу життю чи нормальним життєвим умовам людей. Також, апеляційний суд не врахував, що неефективна робота працівника має ознаки дисциплінарного проступку, за який передбачена дисциплінарна відповідальність. Крім того, суд касаційної інстанції зазначив, що сам факт військової агресії проти України не є безумовною підставою для призупинення дії трудового договору, а необхідно встановити одночасну неможливість роботодавця надати роботу і неможливість працівника її виконувати. Суд також послався на постанову Верховного Суду від 05 травня 2025 року у справі № 758/4178/22, де вказано, що у випадку незаконного призупинення дії трудового договору, на роботодавця покладається обов’язок відшкодувати працівнику середню заробітну плату за час вимушеного прогулу.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду і направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №925/1160/24 від 12/08/2025
1. Предметом спору є стягнення з відповідача заборгованості, а саме 3% річних та інфляційних втрат.
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасувавши рішення попередніх інстанцій в частині відмови у стягненні 3% річних та інфляційних втрат. Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій не повною мірою дослідили обставини справи та не врахували індекси інфляції за відповідний період при розрахунку інфляційних втрат. Крім того, ВС вказав на необхідність врахування правової природи спірних нарахувань як компенсації за знецінення грошових коштів внаслідок інфляції. Суд також звернув увагу на те, що відсутність заперечень відповідача щодо періоду нарахування інфляційних втрат не звільняє суд від обов’язку перевірити правильність розрахунку. Враховуючи зазначене, ВС вирішив, що справа в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягає передачі на новий розгляд до суду першої інстанції для повного та всебічного з’ясування обставин справи.
3. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій в частині відмови у стягненні 3% річних та інфляційних втрат і передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №493/1804/23 від 22/07/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку та ухвали апеляційного суду щодо засудження ОСОБА_8 за ч. 4 ст. 185 КК України (крадіжка, вчинена в умовах воєнного стану).
2. Верховний Суд залишив вирок без змін, оскільки суд першої інстанції, дослідивши докази, встановив, що ОСОБА_8 таємно викрав майно потерпілого в умовах воєнного стану, що підтверджується показаннями потерпілого та свідків, протоколом огляду місця події, висновками експертів щодо вартості викраденого майна. Суд зазначив, що сторонам було забезпечено право на змагальність і захист, а доводи захисту про недопустимість доказів є необґрунтованими. Апеляційний суд перевірив ці доводи та надав їм належну оцінку, погодившись з висновками суду першої інстанції. Верховний Суд вказав, що хоч апеляційний суд і допустив деякі помилки, вони не впливають на об’єктивність висновку про доведеність вини ОСОБА_8.
3. Суд постановив касаційну скаргу захисника залишити без задоволення, а вирок та ухвалу апеляційного суду стосовно ОСОБА_8 – без змін.
Справа №363/4797/19 від 05/08/2025
1. Предметом спору є закриття кримінального провадження судом першої інстанції у зв’язку із закінченням строку досудового розслідування, яке було підтримано апеляційним судом, та оскаржене прокурором в касаційному порядку.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, зазначивши, що строк досудового розслідування закінчився, а обвинувальний акт був направлений до суду поза межами цього строку. Суд підкреслив, що строк досудового розслідування обчислюється з моменту повідомлення особі про підозру до дня звернення до суду з обвинувальним актом. Також, суд зазначив, що сторона обвинувачення повинна належним чином організовувати свою роботу, щоб не допускати пропуску строків досудового розслідування. Суд відхилив аргументи прокурора про те, що строки досудового розслідування необхідно обчислювати окремо для кожного обвинуваченого, оскільки провадження закривається в цілому, а не щодо конкретної особи. Суд також відхилив доводи прокурора щодо неналежної оцінки судами попередніх інстанцій доказів, оскільки прокурор не надав жодних доказів, які б спростували висновки судів.
3. Верховний Суд залишив ухвалу суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.
Справа №757/33293/25-к від 07/08/2025
Предметом спору є клопотання захисника про зміну підсудності кримінального провадження та передачу його з одного суду до іншого в межах територіальної юрисдикції різних апеляційних судів.
Верховний Суд задовольнив клопотання захисника, мотивуючи це тим, що існують обставини, які ставлять під сумнів об’єктивність та неупередженість розгляду справи в Печерському районному суді м. Києва. Суд врахував складність справи, суспільний резонанс, а також необхідність забезпечення дотримання прав обвинувачених на справедливий суд. Зміна підсудності, на думку суду, сприятиме більш об’єктивному та неупередженому розгляду справи, оскільки Шевченківський районний суд м. Запоріжжя не має тих зв’язків та обставин, які можуть вплинути на об’єктивність розгляду справи в Печерському районному суді м. Києва. Суд також взяв до уваги аргументи захисника щодо можливого тиску на суддів та необхідності забезпечення довіри суспільства до судової системи. Враховуючи всі обставини, суд дійшов висновку, що передача справи до іншого суду є необхідною для забезпечення справедливого та неупередженого розгляду справи.
Суд постановив задовольнити клопотання захисника та передати кримінальне провадження з Печерського районного суду м. Києва до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя.
Справа №127/38062/24 від 05/08/2025
1. Предметом спору є закриття апеляційного провадження за скаргою засудженого на ухвалу слідчого судді про відмову в задоволенні скарги на незаконне тримання під вартою.
2. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду, мотивуючи це тим, що апеляційний суд істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону, а саме провів розгляд апеляційної скарги засудженого, засудженого до довічного позбавлення волі, без обов’язкової участі захисника, що є порушенням права на захист, гарантованого Конституцією України, КПК та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Суд наголосив, що забезпечення права на захист є однією з найважливіших гарантій захисту прав і свобод людини. Суд також зазначив, що реалізація положень кримінального процесуального закону про обов’язкову участь захисника є необхідною для здійснення захисту особи на усіх передбачених законом стадіях кримінального провадження, у тому числі після набрання вироком законної сили.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в апеляційній інстанції.
Справа №283/2588/22 від 07/08/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку щодо особи, засудженої за порушення правил безпеки руху, що спричинило тілесні ушкодження середньої тяжкості.
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок без змін, підкресливши, що апеляційний суд обґрунтовано визнав доведеною вину особи у порушенні правил дорожнього руху, що призвело до тілесних ушкоджень середньої тяжкості потерпілому, що є “іншими тяжкими наслідками” в розумінні ст. 291 КК України; суд врахував, що апеляційний суд належним чином розглянув та відхилив доводи захисту про відсутність складу злочину, а також про те, що тілесні ушкодження середньої тяжкості не є тяжкими наслідками; суд також зазначив, що скасування статусу потерпілого у особи, якій було завдано шкоду, не впливає на кваліфікацію злочину, оскільки справа не є провадженням приватного обвинувачення; суд підкреслив, що ухвала апеляційного суду містить детальний аналіз усіх доводів апеляційної скарги та відповідає вимогам ст. 419 КПК України; суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо доведеності вини та відсутності підстав для скасування чи зміни судових рішень.
3. Суд ухвалив залишити ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №456/2672/17 від 08/08/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок у приватну власність та витребування цих ділянок на користь держави.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки прокурор обрав неефективний спосіб захисту, вимагаючи визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування замість витребування майна, що було б більш дієвим для повернення землі державі. Крім того, суд зазначив, що прокурор не надав достатніх доказів того, що спірні земельні ділянки належать до земель лісового фонду, на які поширюється особливий режим захисту, і що на них розташований заповідний об’єкт. Суд також врахував, що судові експертизи не були проведені через ненадання необхідних документів, а наявні матеріали не дозволяють достовірно встановити факт накладення земельних ділянок. Суд касаційної інстанції підкреслив, що переоцінка доказів не входить до його компетенції, і що закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав не є преюдиційним фактом для вирішення даної справи.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №824/84/24 від 31/07/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення третейського суду про стягнення з фізичної особи заборгованості за кредитним договором та штрафу за неналежне виконання договору іпотеки.
2. Суд, відмовляючи у задоволенні скарги, виходив з того, що існує окрема третейська угода, підписана боржником, яка передбачає передачу спорів на розгляд третейського суду, і боржник не надав доказів недійсності цієї угоди або обману при її підписанні. Суд також встановив, що кредитний договір не є споживчим, оскільки він був укладений з метою розвитку підприємницької діяльності, а не для особистих потреб. Суд зазначив, що сам факт, що обраний третейський суддя є адвокатом, не є підставою для скасування рішення, якщо не доведено його необ’єктивність. Суд також вказав, що сторони погодили, що призначення складу третейського суду відбувається відповідно до регламенту третейського суду, і відсутні підстави вважати, що це порушення може впливати на необхідність скасування рішення. Суд також зазначив, що доводи заявника зводяться до незгоди з оцінкою доказів судом першої інстанції, а також до власного тлумачення процедури призначення третейських суддів, що є компетенцією третейського суду.
3. Суд залишив без змін ухвалу апеляційного суду про відмову в задоволенні заяви про скасування рішення третейського суду.
Справа №917/1297/23 від 05/08/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за поставлений природний газ постачальником “останньої надії”.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, виходячи з того, що ТОВ «ГК «Нафтогаз України» вже здійснювало постачання природного газу ПАТ «Гадячгаз» з початку 2022 року протягом граничного строку, встановленого Типовим договором, а саме 59 діб. Суд підкреслив, що зміни до Закону України «Про ринок природного газу», внесені Законом № 2479-IX, щодо включення операторів газорозподільних систем до переліку винятків, застосовуються лише до правовідносин з 01.01.2022 до 28.02.2022. Оскільки станом на 01.05.2022 ПАТ «Гадячгаз» мало заборгованість перед ТОВ «ГК «Нафтогаз України», то на нього не поширюються ці винятки. Суд також зазначив, що застосування умов Типового договору за відсутності належним чином укладеного договору є необґрунтованим, а відносини між сторонами є кондикційними, тому суди попередніх інстанцій обґрунтовано стягнули вартість безпідставно набутого газу, виходячи з ринкової ціни на газ на момент розгляду справи. Суд відхилив доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права щодо відмови в зупиненні провадження у справі, оскільки не було встановлено об’єктивної неможливості розгляду справи.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №331/5427/21 від 06/08/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду про повернення апеляційної скарги позивачу на ухвалу суду першої інстанції про відмову у прийнятті заяви про зміну предмету позову.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд помилково повернув апеляційну скаргу позивачу, вважаючи, що ухвала про відмову у прийнятті заяви про зміну предмету позову не підлягає оскарженню окремо від рішення суду. Верховний Суд наголосив, що процесуальним наслідком відмови у прийнятті заяви про зміну предмету позову є її повернення, а повернення заяви може бути оскаржене в апеляційному порядку. Також, Верховний Суд послався на аналогію закону та практику ЄСПЛ щодо забезпечення права на апеляційний перегляд справи. **** Суд зазначив, що відступає від попередніх висновків Верховного Суду у подібних справах, викладених у постанові від 08 квітня 2021 року у справі № 177/1251/18.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду і направив справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Справа №398/2733/23 від 07/08/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду щодо особи, засудженої за крадіжки, вчинені повторно в умовах воєнного стану, з проникненням у житло та сховище, а також за незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно.
2. Верховний Суд скасував вирок апеляційного суду, оскільки апеляційний суд, закриваючи кримінальне провадження за епізодами крадіжки, де вартість викраденого майна не перевищувала встановлений ліміт для кримінальної відповідальності, не перекваліфікував дії засудженого за епізодами крадіжки з проникненням у житло на статтю 162 КК України (порушення недоторканності житла). Суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд не врахував правову позицію, висловлену Об’єднаною палатою Касаційного кримінального суду Верховного Суду, яка вимагає кваліфікації дій за статтею 162 КК України у випадках незаконного проникнення до житла чи іншого володіння особи, навіть якщо вартість викраденого майна є незначною. Також, апеляційний суд не взяв до уваги аргументи прокурора про необхідність такої перекваліфікації, що зробило апеляційний розгляд неповним і таким, що не відповідає вимогам законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення. Враховуючи, що Верховний Суд забезпечує сталість та єдність судової практики, а висновки щодо застосування норм права, викладені в його постановах, є обов’язковими для інших судів, було вирішено скасувати вирок апеляційного суду та призначити новий розгляд.
3. Верховний Суд скасував вирок апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №349/1828/23 від 07/08/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду щодо особи, засудженої за крадіжку, вчинену у великих розмірах.
2. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, підтримавши рішення апеляційного суду, оскільки не встановив істотних порушень кримінального процесуального закону або неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність, які б вплинули на законність і обґрунтованість судового рішення. Суд касаційної інстанції виходить з презумпції правильності рішень судів першої та апеляційної інстанцій, якщо вони належним чином мотивовані та ґрунтуються на досліджених доказах. У даному випадку, ВС не знайшов підстав для перегляду висновків апеляційного суду щодо доведеності вини та кваліфікації дій засудженого. Також, ВС врахував, що апеляційний суд перевірив усі доводи апеляційної скарги захисника і надав на них вичерпні відповіді.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а вирок апеляційного суду без змін.
Справа №758/5555/18 від 07/08/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду представником потерпілого у кримінальному провадженні.
2. У резолютивній частині рішення не наведено жодних аргументів суду. З тексту вбачається лише те, що касаційну скаргу задоволено, а ухвалу апеляційного суду скасовано з призначенням нового розгляду в апеляційційній інстанції. Повний текст постанови, де мають бути викладені мотиви прийнятого рішення, буде проголошено пізніше. Наразі, неможливо встановити, якими саме аргументами керувався суд касаційної інстанції, оскільки доступна лише резолютивна частина.
3. Суд задовольнив касаційну скаргу представника потерпілого, скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №184/2418/23 від 07/08/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду щодо засудження особи за ч. 1 ст. 121 КК України (умисне тяжке тілесне ушкодження).
2. У резолютивній частині постанови не наведено аргументів суду касаційної інстанції. З тексту вбачається лише те, що касаційний суд погодився з рішенням апеляційного суду та залишив його без змін, відмовивши у задоволенні касаційних скарг засудженого та його захисника. Повний текст рішення, де будуть викладені мотиви суду, буде оголошено пізніше.
3. Верховний Суд залишив вирок Дніпровського апеляційного суду без змін, а касаційні скарги засудженого та його захисника – без задоволення.
Справа №910/9025/24 від 11/08/2025
1. Предметом спору є розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених ТОВ «Солар Карпати» у суді касаційної інстанції у справі про стягнення боргу з ДП «Гарантований покупець».
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи заяву ТОВ «Солар Карпати» про розподіл судових витрат, керувався принципом відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене рішення, а також необхідністю забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді. Суд врахував критерії реальності, необхідності та розумності адвокатських витрат, а також практику Європейського суду з прав людини щодо компенсації судових витрат. Суд зазначив, що розмір гонорару визначається за погодженням між адвокатом і клієнтом, але суд не вправі втручатися в ці правовідносини, однак, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Суд також взяв до уваги, що сторона може доводити неспівмірність витрат, посилаючись на складність справи, ціну позову, обсяг матеріалів у справі, кількість підготовлених процесуальних документів, тривалість розгляду справи судом тощо. Суд відхилив заперечення відповідача, оскільки вони не містили належного обґрунтування неспівмірності суми фіксованого гонорару зі складністю та обсягом матеріалів справи, аналізу підготовлених процесуальних документів. Суд також врахував, що адвокат, який представляв інтереси позивача, не вчиняв дій, які могли б призвести до затягування розгляду справи.
3. Суд ухвалив задовольнити заяву ТОВ «Солар Карпати» та стягнути з ДП «Гарантований покупець» 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції.
Справа №295/8823/23 від 07/08/2025
1. Предметом спору є законність застосування спеціальної конфіскації грошових коштів, вилучених у засуджених за незаконне виготовлення та збут підакцизних товарів.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, зазначивши, що метою спеціальної конфіскації є припинення використання майна, набутого злочинним шляхом. Суд підкреслив, що конфіскація була правомірною, оскільки засуджені визнали свою провину та підтвердили, що їхні доходи були отримані від незаконної діяльності. Суд також врахував, що сторона захисту не надала достатніх доказів на підтвердження того, що конфісковані кошти належали іншим особам, а не були отримані в результаті злочинної діяльності. Крім того, суд зазначив, що адвокат, подаючи касаційні скарги, фактично порушив питання про зміну судових рішень на користь осіб, які не скористалися правом на оскарження. Суд апеляційної інстанції ретельно перевірив усі доводи скаржника і залишив апеляційні скарги без задоволення, що відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
3. Верховний Суд залишив касаційні скарги без задоволення, а вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №606/1326/23 від 07/08/2025
1. Предметом спору є касаційна скарга прокурора на ухвалу апеляційного суду щодо засудженого за ч. 2 ст. 156 КК України (розбещення неповнолітніх).
2. У резолютивній частині постанови не наведено аргументів суду касаційної інстанції. Відомо лише, що касаційну скаргу прокурора задоволено, а ухвалу апеляційного суду скасовано з призначенням нового розгляду в апеляційній інстанції. Причини скасування ухвали апеляційного суду не зазначені, оскільки оголошено лише резолютивну частину рішення. Повний текст постанови буде проголошено пізніше.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №606/1326/23 від 07/08/2025
1. Предметом спору є оскарження прокурором м’якості вироку, яким особу засуджено за розпусні дії щодо власної дочки, з умовним звільненням від відбування покарання.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд не врахував характеру і тривалості злочинних дій засудженого щодо малолітньої дитини, а також негативних наслідків таких дій для її психічного та фізичного розвитку. Суд також не взяв до уваги негативну характеристику засудженого за місцем проживання та сумнівність факту утримання ним двох дітей, оскільки злочин було скоєно щодо дочки, яка виховується в іншій сім’ї. Крім того, суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд невірно оцінив відсутність претензій з боку потерпілої, оскільки вона перебувала під впливом батька. Враховуючи зазначене, Верховний Суд дійшов висновку, що апеляційний суд не дав належної оцінки всім обставинам, які мають правове значення для справи, і тому його ухвала є необґрунтованою та не відповідає вимогам кримінального процесуального закону.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в апеляційній інстанції.
Справа №600/1109/20-а від 12/08/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень про нарахування орендної плати за землю, оскільки позивач вважає, що при розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки контролюючим органом було неправомірно застосовано підвищений коефіцієнт.
2. Суд погодився з доводами позивача, що цільове призначення її земельної ділянки не змінювалось, і контролюючий орган безпідставно застосував підвищені коефіцієнти при розрахунку нормативної грошової оцінки, що призвело до завищення суми орендної плати. Суд зазначив, що згідно з технічною документацією, розробленою ДП «Центр Державного земельного кадастру» та затвердженою Мамалигівською сільською радою, для земель промисловості встановлено коефіцієнт 1,2. Проте, Головне управління Держгеокадастру в Чернівецькій області надало податковому органу витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки на 2017, 2018 та 2019 роки без зазначення цільового призначення, що призвело до застосування коефіцієнтів 2,0 та 3,0. Суд також врахував, що помилка у відомостях Державного земельного кадастру була допущена не з вини позивача, і вона не повинна нести відповідальність за це. Крім того, суд зазначив, що контролюючий орган мав перевірити правомірність та обґрунтованість наданих даних, які впливають на вартість грошової оцінки земельної ділянки, особливо враховуючи звернення позивача про уточнення розміру орендної плати.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін, підтвердивши скасування податкових повідомлень-рішень.
Справа №400/1849/21 від 12/08/2025
1. Предметом спору є правомірність нарахування штрафу за зберігання пального без ліцензії.
2. Суд першої інстанції задовольнив позов, оскільки контролюючий орган не довів факту зберігання пального, а лише факт його придбання. Апеляційний суд скасував це рішення, мотивуючи це тим, що позивач не надав доказів використання палива без зберігання. Верховний Суд, скасовуючи рішення апеляційного суду, зазначив, що для встановлення факту порушення необхідне підтвердження не лише придбання, а й зберігання пального у спосіб, що вимагає ліцензії. Суд врахував, що позивач є сільськогосподарським підприємством, яке використовує пальне для власних потреб, а зберігає його в паливних баках техніки. Верховний Суд підкреслив, що зберігання пального у паливних баках транспортних засобів для власних потреб не вимагає отримання ліцензії. Суд також зазначив, що акт перевірки не містив достатніх доказів зберігання пального у спосіб, що потребує ліцензії.
3. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, визнавши протиправним податкове повідомлення-рішення.
Справа №140/3866/25 від 12/08/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності Пенсійного фонду щодо індексації пенсії та зарахування певних періодів роботи до пільгового стажу.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій про повернення позовної заяви в частині вимог щодо індексації пенсії за період з 2020 по 2024 роки, оскільки позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду, встановлений статтею 122 КАС України, і не надав доказів поважних причин пропуску цього строку. Суд зазначив, що отримання пенсії щомісяця давало позивачу можливість знати про її розмір та можливі порушення прав, а звернення до Пенсійного фонду не змінює момент, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав. Суд також врахував практику Верховного Суду у подібних справах, де наголошується на необхідності активних дій особи для захисту своїх прав у встановлені законом строки. Суд відхилив доводи позивача про те, що він дізнався про порушення своїх прав лише після отримання офіційної відповіді від Пенсійного фонду, оскільки це не змінює початковий момент, коли він повинен був дізнатися про порушення.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №520/10530/24 від 12/08/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Пенсійного фонду про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (Закон №1058-IV) із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2021-2023 роки.
2. Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції, виходячи з того, що позивачка вже отримує пенсію на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення” (Закон №1788-ХІІ). Суд апеляційної інстанції врахував позицію Верховного Суду, згідно з якою пільгова пенсія за віком, призначена з урахуванням положень Закону №1788-XII, призначається та виплачується в порядку та на умовах, визначених Законом №1058-IV. Тому, особа, яка вже отримує таку пенсію, не має права на перехід на пенсію за віком на загальних підставах відповідно до Закону №1058-IV після досягнення пенсійного віку. Верховний Суд також підкреслив, що поновлення строку на апеляційне оскарження було обґрунтованим, оскільки масований ракетний обстріл Львова 04.09.2024 об’єктивно унеможливив своєчасне подання апеляційної скарги. Доводи скаржника про неповідомлення представника про розгляд справи відхилено, оскільки позивача було повідомлено належним чином, а окреме повідомлення представника не є обов’язковим.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції – без змін.
Справа №380/14347/24 від 12/08/2025
1. Предметом спору є оскарження ТОВ «Августіно» податкових повідомлень-рішень, винесених ГУ ДПС у Львівській області, щодо збільшення грошових зобов’язань з податку на прибуток, ПДВ, ПДФО, військового збору та застосування штрафних санкцій.
2. Суд, залишаючи в силі рішення судів попередніх інстанцій, виходив з наступного:
* Щодо ПДФО та військового збору, нарахованих на вартість палива, придбаного у вихідні дні, податковий орган не довів факту отримання працівниками додаткового блага, оскільки не спростував використання палива для потреб підприємства.
* Щодо штрафу за неподання документів, ТОВ надало документи, хоч і з порушенням строку, встановленого податковим органом, що не є підставою для штрафу.
* Щодо податку на прибуток та ПДВ, нарахованих на підставі господарських операцій з ФОП та ТОВ, ТОВ не надало належних первинних документів, які б підтверджували реальність операцій та їх зв’язок з господарською діяльністю підприємства. Суд зазначив, що акти наданих послуг не містили достатньо детального опису послуг, обсягу, часу та місця їх надання, а також інформації про кваліфікацію працівників, задіяних у наданні послуг.
* Суд також підкреслив, що включення ТОВ до плану-графіку перевірок було правомірним, оскільки підприємство відповідало критеріям ризику несплати податків, встановленим підпунктом 69.35-2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України. Суд вказав, що податкове законодавство не вимагає затвердження окремого нормативно-правового акта, який би визначав уніфікований алгоритм розрахунку зазначених показників за галузями або окремо по платниках, а податкові органи мають право самостійно здійснювати відповідний аналіз з використанням наявних даних податкової звітності, інформаційних систем та аналітичних інструментів.
3. Суд залишив касаційні скарги ТОВ «Августіно» та ГУ ДПС у Львівській області без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №500/7390/24 від 12/08/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень про донарахування мита та ПДВ на імпортовані товари.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не повно і всебічно дослідили обставини справи, зокрема, не з’ясували, чи були договори зберігання товару укладені в межах договорів транспортного експедирування чи окремо, а також чи мали відношення особи, з якими укладалися договори зберігання, до транспортування товару. Суд зазначив, що стаття 58 Митного кодексу України чітко не визначає можливість включення витрат на зберігання до митної вартості, а суди попередніх інстанцій помилково застосували статтю 929 Цивільного кодексу України, яка регулює договори транспортного експедирування, але не регулює податкові відносини. Суд також підкреслив, що договори зберігання можуть укладатися як в межах договорів транспортного експедирування, так і окремо, і це має значення для визначення можливості включення витрат на зберігання до митної вартості. Враховуючи зазначені недоліки, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції для повного та всебічного з’ясування обставин справи.
3. Суд вирішив касаційну скаргу задовольнити частково, скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №520/26076/23 від 12/08/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності ПАТ «Коннектор» щодо утримання захисних споруд цивільного захисту (сховищ) у належному стані.
2. Суд касаційної інстанції залишив позов прокурора без задоволення, оскільки прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій (ГУ ДСНС), яке, згідно з чинним законодавством, не має повноважень звертатися до суду з такими вимогами. Суд зазначив, що повноваження прокурора на представництво інтересів держави в суді не є безмежними і виникають лише у випадках, коли уповноважений орган не здійснює захист або робить це неналежно, або такий орган взагалі відсутній. Суд підкреслив, що ДСНС має право звертатися до суду лише у випадках, прямо передбачених законом, і зобов’язання балансоутримувача привести захисні споруди в належний стан до таких випадків не належить. Суд також врахував, що особливий період не відміняє конституційного принципу законності, який вимагає, щоб органи державної влади діяли виключно в межах повноважень, визначених законом.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №300/2785/22 від 12/08/2025
1. Предметом спору є правомірність податкового повідомлення-рішення, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД-АГРО МХП» зменшено розмір бюджетного відшкодування ПДВ та застосовано штрафні санкції.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, виходив з того, що товариство надало достатньо документів, які підтверджують використання паливно-мастильних матеріалів, мінеральних добрив та засобів захисту рослин у господарській діяльності, а саме при вирощуванні сільськогосподарських культур. Суд зазначив, що особливістю виїзної податкової перевірки є те, що вона проводиться за місцезнаходженням платника податків, і податковий орган не вказав, які обставини перешкодили йому отримати доступ до документів за місцезнаходженням товариства. Також, суд звернув увагу на те, що відповідь товариства про наявність усіх документів була отримана податковим органом до закінчення перевірки. Суд наголосив, що дії контролюючого органу не можна визнати обґрунтованими та добросовісними, а отже, надання товариством певних документів до суду є виправданим. Крім того, суд врахував введення в Україні воєнного стану, що об’єктивно вплинуло на можливість подання заперечень на акт перевірки.
3. Суд касаційної інстанції задовольнив касаційну скаргу ТОВ «ЗАХІД-АГРО МХП», скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції.
Справа №200/307/23 від 12/08/2025
1. Предметом спору є бездіяльність військової частини щодо ненарахування та невиплати військовослужбовцю додаткової винагороди в розмірі до 100 000 грн за участь у бойових діях у період воєнного стану.
2. Верховний Суд встановив, що суди попередніх інстанцій не повно встановили обставини справи, зокрема не дослідили всі докази, надані позивачем, та не врахували звернення представника позивача з адвокатськими запитами до військових частин щодо надання копій документів, які підтверджують участь позивача у бойових діях. Суди не з’ясували, які саме завдання і де виконував позивач, перебуваючи у відрядженні, та чим це підтверджується. Також, суди не надали належної оцінки довідці, виданій військовою частиною, про участь позивача у бойових діях, та не з’ясували підстави її видачі. Крім того, відповідач не виконав ухвалу суду про надання доказів щодо нарахування та виплати додаткової винагороди позивачу. Суд наголосив, що для визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, передбаченої Постановою № 168, у спірний період підлягають застосуванню Накази №392-АГ і № 628-АГ.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №500/1516/22 від 12/08/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими Товариству було збільшено суму грошових зобов’язань з мита та ПДВ через непідтвердження преференційного походження імпортованого товару.
2. Суд першої інстанції та апеляційний суд відмовили у задоволенні позову, виходячи з того, що отримання інформації від уповноважених органів Королівства Іспанія про непідтвердження преференційного походження товару зобов’язує митницю не застосовувати пільги. Верховний Суд не погодився з такими висновками, зазначивши, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки змісту відповіді уповноваженого іноземного митного органу, яка, по суті, підтверджувала лише факт неподання експортером додаткових даних про походження товару, а не встановлення відсутності такого походження. Крім того, суди не врахували доводи Товариства про наявність додаткових відомостей, що підтверджують країну походження товару, зокрема, інформацію, що міститься у міжнародному ідентифікаційному номері транспортного засобу (VIN). Суд наголосив, що суди не перевірили докази відповідності вимогам достовірності та правильності інформації про європейське походження товару, а також підтвердження тих обставини, що позивач не підтвердив відповідність товару, вимогам правил про преференційне походження товару.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №320/2796/21 від 12/08/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення, яким ТОВ «Аверс солд» було відмовлено у бюджетному відшкодуванні ПДВ, та зобов’язання ДПС внести дані до Реєстру заяв про відшкодування ПДВ.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які встановили, що ТОВ «Аверс солд» правомірно включило до податкового кредиту суми ПДВ за операціями з контрагентами, оскільки ці операції були підтверджені належними первинними документами, відбулися реальні зміни в майновому стані платника податків, а господарські операції спричинили зміни в структурі активів і зобов’язань платника податків, сприяли отриманню доходу. Суд також врахував, що ДПС не надала достатніх доказів відсутності фактичного виконання господарських операцій або обізнаності ТОВ «Аверс солд» з можливими протиправними діями постачальників. Верховний Суд підкреслив, що платник податків не повинен нести відповідальність за порушення податкової дисципліни його контрагентами, якщо він діяв добросовісно та з належною обачністю. **** Суд зазначив, що Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку про те, що статус фіктивного підприємства несумісний з легальною діяльністю, і наголосила на необхідності доведення контролюючим органом нерозумності, недобросовісності або відсутності належної обачності платника податків при використанні первинних документів.
3. Верховний Суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позову ТОВ «Аверс солд», скасувавши податкове повідомлення-рішення та зобов’язавши ДПС внести необхідні дані до Реєстру заяв про відшкодування ПДВ.
Справа №580/11517/24 від 12/08/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими позивачу було збільшено суму грошових зобов’язань з мита та ПДВ на ввезені транспортні засоби, а також застосовано штрафні санкції.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вони не дослідили повно обставини справи, зокрема, не надали належної оцінки доводам позивача щодо порушення відповідачем податкової процедури при прийнятті податкових повідомлень-рішень, а також щодо застосування підвищеного розміру штрафних санкцій. Суди попередніх інстанцій не розглянули питання дотримання податкової процедури та застосування штрафних санкцій, що є порушенням норм процесуального права. Суд наголосив, що для повного з’ясування обставин справи необхідно надати правову оцінку кожному доказу та їх сукупності, враховуючи відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Суд вказав, що обставини цієї справи досліджені в неповному обсязі.
3. Суд вирішив касаційну скаргу задовольнити частково, скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №200/3760/23 від 12/08/2025
1. Спір виник щодо правомірності відмови військової частини нарахувати та виплатити військовослужбовцю додаткову грошову винагороду в розмірі 100 000 грн за період безпосередньої участі у заходах з національної безпеки і оборони.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не повно встановили обставини справи, зокрема, які саме завдання і де виконував позивач, перебуваючи у відрядженні в оперативному підпорядкуванні іншої військової частини, а також не дослідили питання щодо складання рапортів про участь позивача у бойових діях та не витребували довідку про безпосередню участь позивача в бойових діях. Суд зазначив, що сам факт віднесення території до районів ведення бойових дій не є безумовною підставою для виплати додаткової винагороди у збільшеному розмірі. Суд також підкреслив, що накази Адміністрації Держприкордонслужби № 392-АГ та № 628-АГ підлягають застосуванню для визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди, а Інструкція № 188 не може застосовуватися до правовідносин, пов’язаних з виплатою додаткової винагороди під час дії воєнного стану. Суд вказав, що для вирішення спору важливо встановити, чи виконував позивач бойові завдання або інші завдання, які дають підстави для виплати додаткової винагороди, і якщо не виконував, то які саме завдання він виконував або де проходив службу у цей час.
3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №640/16760/22 від 12/08/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, винесених Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків щодо ТОВ «КАТМА ГРУП».
2. У цій справі Верховний Суд виступав як касаційна інстанція, переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій. Суди першої та апеляційної інстанцій стали на сторону ТОВ «КАТМА ГРУП», визнавши податкові повідомлення-рішення протиправними та скасувавши їх. Центральне міжрегіональне управління ДПС, не погодившись із цими рішеннями, подало касаційну скаргу до Верховного Суду. Верховний Суд, розглянувши матеріали справи, не знайшов підстав для задоволення касаційної скарги податкового органу. Суд підкреслив, що суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального та процесуального права, всебічно та повно з’ясували обставини справи, і дійшов висновку про відсутність підстав для скасування їх рішень.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій – без змін.
Справа №160/32109/23 від 12/08/2025
1. Предметом спору є правомірність відмови Одеської митниці у митному оформленні товарів (феросилікомарганцю) в режимі реімпорту, що були раніше експортовані.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, які визнали відмову митниці неправомірною, зазначивши, що компанія-позивач надала достатньо документів для ідентифікації товару, який повертався в Україну у зв’язку з невиконанням умов зовнішньоекономічного договору, і що товар було ввезено в межах встановленого шестимісячного терміну. Суд наголосив, що для реімпорту товарів, які не мають індивідуальних ідентифікаційних ознак, достатньо підтвердження відповідності кількісних та якісних характеристик товару, що ввозиться, характеристикам раніше експортованого товару, і в даному випадку позивач це довів. Суд також зазначив, що митниця не надала конкретних аргументів, чому надані документи не дозволяли ідентифікувати товар, і не вказала, які додаткові документи необхідно було надати. Суд підкреслив, що момент ввезення товару визначається фактом фізичного переміщення через митний кордон, а не датою митного оформлення.
3. Суд залишив касаційну скаргу Одеської митниці без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №420/29813/23 від 12/08/2025
1. ТОВ «ЄВРОСТАНДАРТ» оскаржувало податкові повідомлення-рішення, винесені Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків.
2. Верховний Суд залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, підтримавши рішення судів попередніх інстанцій. Суди попередніх інстанцій стали на сторону платника податків, тобто ТОВ «ЄВРОСТАНДАРТ». Це означає, що суди погодилися з тим, що податкові повідомлення-рішення були протиправними. Ймовірно, суди взяли до уваги аргументи платника податків щодо неправомірності дій податкового органу при винесенні цих рішень. Можливо, були порушення в процедурі перевірки, або невірно застосоване податкове законодавство. Для більш точного аналізу потрібно знати повний текст рішення, щоб зрозуміти конкретні обставини справи та аргументи сторін.
3. Верховний Суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, підтвердивши протиправність податкових повідомлень-рішень.
Справа №640/20560/20 від 12/08/2025
1. Предметом спору є оскарження фізичною особою містобудівних умов та обмежень, виданих Департаментом містобудування та архітектури для будівництва на певній земельній ділянці.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не повно і всебічно з’ясували обставини справи, зокрема, не дослідили містобудівну документацію на місцевому рівні та не оцінили, чи відповідають їй оскаржувані містобудівні умови та обмеження. Суди попередніх інстанцій не дослідили зміст експертного звіту, на який посилались, та не оцінили, яким чином він спростовує доводи позивача щодо невідповідності містобудівних умов та обмежень вимогам містобудівної документації на місцевому рівні. Суд касаційної інстанції зазначив, що суди повинні були встановити, чи підпадає територія забудови земельної ділянки під комплексну забудову сусідніх будинків, та чи відповідає це чинному законодавству. Також, суд касаційної інстанції вказав, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки тому факту, що позивач проживає поруч із земельною ділянкою, на якій планується будівництво, що може свідчити про порушення його прав та інтересів.
3. Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №380/14347/24 від 12/08/2025
1. Предметом спору є оскарження ТОВ «Августіно» податкових повідомлень-рішень, винесених Головним управлінням ДПС у Львівській області.
2. Суд, залишаючи в силі рішення судів попередніх інстанцій, частково погодився з доводами податкового органу щодо порушень ТОВ «Августіно» податкового законодавства, зокрема, щодо завищення витрат з податку на прибуток через непідтверджені первинними документами операції з ФОП та ТОВ, а також щодо несвоєчасної реєстрації податкових накладних. Суд підкреслив, що первинні документи повинні містити достатньо інформації для ідентифікації господарської операції та її зв’язку з господарською діяльністю підприємства. Водночас, суд підтримав позицію ТОВ «Августіно» в частині донарахування податку на доходи фізичних осіб та військового збору, оскільки податковий орган не довів факту надання додаткового блага працівникам підприємства у вигляді використання палива у вихідні дні. Також, суд визнав необґрунтованим штраф за ненадання документів, оскільки ТОВ «Августіно» надало документи, хоч і з порушенням строків. Щодо включення ТОВ «Августіно» до плану-графіка перевірок, суд зазначив, що податкові органи мають право самостійно аналізувати показники платників податків для виявлення ризиків.
3. Суд залишив касаційні скарги ТОВ «Августіно» та Головного управління ДПС у Львівській області без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №200/3078/23 від 12/08/2025
1. Предметом спору є оскарження податкової вимоги Державного підприємства «Добропіллявугілля – видобуток» до Державної податкової служби України.
2. У рішенні не наведено жодних аргументів суду, тому я не можу їх проаналізувати.
3. Суд залишив касаційну скаргу Державного підприємства «Добропіллявугілля – видобуток» без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №560/12637/24 від 12/08/2025
1. Предметом спору є правомірність донарахування податковим органом податку на прибуток іноземних юридичних осіб у зв’язку із застосуванням платником податку зменшеної ставки оподаткування при виплаті процентів компанії-нерезиденту.
2. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, відмовив у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що компанія-нерезидент не є бенефіціарним отримувачем доходу, а є лише посередником між українським підприємством та компанією, зареєстрованою на Кайманових островах, оскільки виплати за привілейованими акціями акціонеру компанії-нерезидента здійснювалися безпосередньо на користь компанії з Кайманових островів. Суди не дослідили повною мірою фінансові звіти компанії-нерезидента та не надали належної оцінки доказам, наданим позивачем, які підтверджують статус компанії-нерезидента як бенефіціарного власника доходу. Зокрема, не було досліджено питання щодо наявності у компанії-нерезидента економічної присутності в країні реєстрації, а також питання щодо того, хто фактично несе ризики, пов’язані з наданням позики резиденту. Суди не проаналізували, чи дійсно компанія-нерезидент мала зобов’язання з викупу привілейованих акцій саме за рахунок отриманих від позивача процентних доходів, а також не врахували висновок експерта, який підтверджував відсутність завищення податку з доходів нерезидента.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №380/13930/24 від 12/08/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення податкового органу про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та зобов’язання ДПС зареєструвати ці податкові накладні.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не повно і всебічно дослідили обставини справи, зокрема, не встановили підставу отримання авансу, за яким були виписані податкові накладні, не дослідили договірні умови та платіжні документи, що унеможливило встановлення виду платежу та підстав його перерахування. Також суди не з’ясували, чи правильно позивач склав податкові накладні, чи вірно визначив дату виникнення податкових зобов’язань, та які саме документи необхідні для підтвердження правомірності формування податкового зобов’язання при отриманні авансу. Суд зазначив, що податковий орган дійсно припустився помилки, не зазначивши перелік документів, які мав надати платник податків при формуванні податкових зобов’язань при “оплаті авансу”. Суд наголосив на важливості встановлення дійсних обставин справи та наданні оцінки всім доводам учасників справи, чого не було зроблено судами попередніх інстанцій.
3. Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій та передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №280/6631/24 від 12/08/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення, яким платнику податків було відмовлено у бюджетному відшкодуванні ПДВ через застосування санкцій до його акціонерів.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, які визнали протиправним податкове повідомлення-рішення. Суди виходили з того, що на момент виникнення спірних правовідносин, чинна редакція Податкового кодексу України не передбачала відмову у бюджетному відшкодуванні ПДВ платнику податків у зв’язку із застосуванням санкцій до його акціонерів. Суд акцентував увагу на тому, що санкції були застосовані до акціонерів, а не до самого підприємства, і на момент перевірки не існувало норми, яка б забороняла відшкодування у такому випадку. Зміни до Податкового кодексу, які розширили підстави для відмови у відшкодуванні, набрали чинності пізніше і не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки закони не мають зворотної сили. Суд також відхилив аргументи податкового органу про суспільний інтерес, зазначивши, що вони не можуть ігнорувати чіткі положення законодавства.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін, підтвердивши правомірність бюджетного відшкодування ПДВ.
Справа №320/1916/22 від 12/08/2025
1. Предметом спору є рішення Бородянської селищної ради про дострокове припинення повноважень селищного голови та скасування запису про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу щодо зміни керівника юридичної особи.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками апеляційного суду, що рада порушила процедуру припинення повноважень селищного голови, оскільки постійна комісія не розглянула питання по суті, не дослідила фактичні обставини та документи, що підтверджують порушення, а протокол засідання комісії лише фіксує цитати з доповіді депутата, а не факти порушення законодавства. Також, селищна рада не забезпечила участь ОСОБА_1 у засіданні комісії для надання пояснень, що є порушенням його права на участь у процесі прийняття рішення. Суд підкреслив, що кожен факт правопорушення має бути доведений у встановленому законом порядку, і недотримання цього обов’язку тягне за собою скасування рішення. Суд зазначив, що формальні процедурні порушення, які не призвели до істотної помилки при прийнятті рішення, не є безумовною підставою для його скасування, проте в даному випадку порушення були суттєвими.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №280/9997/23 від 12/08/2025
1. Предметом спору є оскарження ТОВ «ВАЙН-ФУД» податкових повідомлень-рішень, винесених ГУ ДПС у Львівській області, щодо порушень у сфері застосування РРО та обігу підакцизних товарів.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій невірно встановили обставини справи, зосередившись на відсутності рядків 11-18 у фіскальних чеках, хоча податковий орган ставив за провину відсутність інших обов’язкових реквізитів (індивідуального податкового номера платника ПДВ, літерного позначення та розміру ставки акцизного податку, невідповідність коду УКТЗЕД). Суд зазначив, що відсутність обов’язкових реквізитів у фіскальному чеку позбавляє його статусу розрахункового документа, що є порушенням вимог Закону про РРО. Також, суди не врахували, що штрафні санкції були застосовані за декількома порушеннями, кожне з яких є самостійним. Крім того, суд касаційної інстанції звернув увагу на нез’ясованість питання щодо застосування 150% штрафу без встановлення факту повторності порушення.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог ТОВ «ВАЙН-ФУД» та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №500/5316/21 від 12/08/2025
1. Предметом спору є оскарження фізичною особою-підприємцем (ФОП) податкових повідомлень-рішень, винесених податковим органом за нібито порушення вимог законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій (РРО) та правил торгівлі підакцизними товарами.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, зазначив, що відповідальність за порушення у сфері застосування РРО настає лише у випадках, коли дії платника податків спрямовані на приховування розрахункової операції або коли відсутність певних обов’язкових реквізитів у розрахунковому документі унеможливлює підтвердження факту здійснення операції та впливає на правильність визначення податкових зобов’язань. Суд підкреслив, що проста відсутність певних реквізитів, якщо це не заважає ідентифікувати операцію, не може бути підставою для штрафу. Крім того, суд вказав на те, що податкова інформація з системи обліку даних РРО сама по собі не є достатнім доказом порушення, а вимагає підтвердження безпосередньо розрахунковими документами, яких у матеріалах справи було недостатньо.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу ФОП, скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині оскарження двох податкових повідомлень-рішень та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №280/12187/24 від 12/08/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності податкового органу щодо невнесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ та стягнення відповідної заборгованості та пені.
2. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду, наголошуючи на тому, що апеляційний суд формально підійшов до розгляду питання поновлення строку на апеляційне оскарження. Суд касаційної інстанції вказав, що повернення апеляційної скарги не позбавляє права на повторне звернення, і апеляційний суд мав врахувати, що податковий орган вжив невідкладних заходів для повторного подання скарги, сплативши судовий збір. ВС підкреслив, що незважаючи на те, що фінансові труднощі зазвичай не є поважною причиною для поновлення строку, у даному випадку розмір судового збору міг вплинути на тривалість процедури сплати. Суд також послався на практику ЄСПЛ, яка вимагає гнучкості та відсутності надмірного формалізму при встановленні обмежень доступу до суду. ВС наголосив, що забезпечення права на апеляційний перегляд є однією з основних засад адміністративного судочинства.
3. Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу податкового органу, скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
