Справа №755/19631/21 від 24/07/2025
1. Предметом спору є вимога нового власника квартири про виселення колишньої власниці, яка є поручителем за кредитним договором.
2. Суд касаційної інстанції залишив в силі рішення апеляційного суду, яким відмовлено у задоволенні позову про виселення поручительки, виходячи з наступного:
* Виселення поручительки з квартири, придбаної позивачем на торгах, буде непропорційним втручанням у її право на повагу до житла, гарантоване статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
* Суд врахував, що зобов’язання за кредитним договором, за яким поручилася відповідачка, припинилися ще до моменту придбання квартири позивачем.
* Позивач, купуючи квартиру на електронних торгах, міг і повинен був проявити розумну обачність та дізнатися про наявні обтяження, зокрема, про право колишньої власниці на проживання.
* Суд також взяв до уваги, що у поручительки відсутнє інше житло, а її виселення може призвести до порушення її права на приватне життя.
* Суд наголосив на необхідності дотримання справедливого балансу між захистом права власності позивача та забезпеченням права поручительки на житло, вважаючи, що в даному випадку виселення буде надмірним тягарем для відповідачки.
3. Верховний Суд залишив без змін рішення апеляційного суду про відмову у задоволенні позову про виселення поручительки.
Справа №761/4664/21 від 05/08/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними договорів дарування та купівлі-продажу квартири, а також скасування записів про право власності на неї.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині скасування державної реєстрації права власності на квартиру за відповідачем, оскільки позивач обрав неефективний спосіб захисту свого права. Суд зазначив, що у випадку, коли майно вибуло з володіння власника на підставі неукладеного договору, належним способом захисту є віндикаційний позов, тобто витребування майна з чужого незаконного володіння. Оскільки позивач не заявляв вимоги про витребування майна, а лише про скасування державної реєстрації, суд касаційної інстанції вирішив, що в цій частині позов не підлягає задоволенню. Суд також врахував висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування віндикаційного позову як належного способу захисту в подібних правовідносинах. Суд касаційної інстанції наголосив, що у спадкоємця, який прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, і він може захищати свої права, зокрема, шляхом витребування майна від добросовісного набувача, якщо воно вибуло з володіння спадкодавця поза його волею.
3. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу, скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині скасування державної реєстрації права власності на квартиру за відповідачем та відмовив у задоволенні позову в цій частині, наголосивши на необхідності застосування віндикаційного позову як належного способу захисту.
Справа №991/9618/24 від 11/08/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали Вищого антикорупційного суду про відмову в перегляді рішення щодо застосування санкції на підставі Закону України “Про санкції” за нововиявленими обставинами.
2. Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду залишила без змін ухвалу суду першої інстанції, мотивуючи це тим, що адвокат відповідача не довів наявність саме нововиявлених обставин, які б мали суттєве значення для перегляду справи. Суд зазначив, що представлені адвокатом докази не відповідають критеріям нововиявлених обставин, оскільки не були невідомі суду на час ухвалення рішення та не спростовують встановлені судом факти. Також суд врахував, що відповідач не надав переконливих аргументів, які б свідчили про те, що ці обставини могли вплинути на законність та обґрунтованість попереднього рішення суду. Суд підкреслив, що перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є винятковою процедурою, яка застосовується лише у разі виявлення дійсно важливих та невідомих раніше обставин.
3. Суд вирішив апеляційну скаргу представника відповідача залишити без задоволення, а ухвалу Вищого антикорупційного суду – без змін.
Справа №991/4379/25 від 04/08/2025
1. Предметом спору є визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави у справі, ініційованій прокурором САП проти депутата Київської міської ради ОСОБА_1 та його дружини ОСОБА_2.
2. Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду залишила без змін ухвалу суду першої інстанції про накладення арешту на майно відповідачів, оскільки існують ризики відчуження майна, частина активів вже була реалізована, а інша залишається у володінні відповідачів. Суд зазначив, що ОСОБА_2 є належним відповідачем, оскільки закон дозволяє пред’являти позов не тільки до особи, уповноваженої на виконання функцій держави, але й до фізичної особи, яка набула активи за дорученням такої особи. Суд також підкреслив, що розгляд заяви про забезпечення позову без повідомлення відповідачів є обґрунтованим, оскільки це могло б поставити під загрозу ефективність заходу забезпечення позову. Доводи апеляційної скарги про невідповідність вартості майна, дослідження видатків відповідачів, відсутність доказів майнового стану та сплив строку позовної давності були відхилені судом як необґрунтовані. Суд вказав, що при розгляді справ про необґрунтовані активи застосовується стандарт доказування “переваги більш вагомих доказів”, і відповідачі можуть подати власні докази для спростування даних позивача.
3. Суд постановив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Вищого антикорупційного суду без змін.
Справа №160/20154/23 від 11/08/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, винесених Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків на адресу ПАТ “АрселорМіттал Кривий Ріг”.
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу податкового органу, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій. Судді Касаційного адміністративного суду дійшли висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій не повною мірою з’ясували обставини справи та не надали належної оцінки доказам, що мають значення для правильного вирішення спору. Зокрема, залишилися не дослідженими питання щодо обґрунтованості донарахувань податкових зобов’язань та правомірності застосування штрафних санкцій до платника податків. Також, суди не врахували специфіку діяльності підприємства та особливості податкового законодавства, що регулює спірні правовідносини. Враховуючи зазначене, Верховний Суд вирішив, що для всебічного, повного та об’єктивного розгляду справи необхідно направити її на новий розгляд до суду першої інстанції.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Справа №676/2526/21 від 06/08/2025
1. Предметом спору є визнання незаконним рішення Квартирно-експлуатаційного відділу міста Чернівці про відмову у приватизації квартири, визнання права на приватизацію та зобов’язання вчинити певні дії щодо передачі квартири у власність позивачів.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову про приватизацію квартири, оскільки позивачі не мали законних підстав для вселення у спірне житлове приміщення, що було підтверджено рішенням суду про визнання недійсним ордеру на цю квартиру. Суд зазначив, що право на приватизацію державного житла мають лише особи, які законно вселилися в житлове приміщення. Договір купівлі-продажу, на який посилалися позивачі, не є підставою для приватизації, оскільки квартира була витребувана у попереднього власника (одного з позивачів) на користь держави, як майно, що вибуло з державної власності без її волі. Відсутність спору про виселення не означає наявність законних підстав для проживання, а лише свідчить про дотримання права на житло, гарантованого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №280/10167/23 від 11/08/2025
1. Предметом спору є правомірність виплати особі з інвалідністю внаслідок війни III групи разової грошової виплати до Дня Незалежності України у 2023 році в розмірі, встановленому Кабінетом Міністрів України, а не в розмірі семи мінімальних пенсій за віком, як це передбачалося раніше.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, керувався тим, що разова грошова виплата до Дня Незалежності України не є новим видом соціального забезпечення, а є щорічною разовою грошовою допомогою, зміна дати виплати та порядку визначення її розміру не змінює її суті як виду соціальної допомоги. Суд також зазначив, що тимчасове обмеження окремих соціальних пільг можливе за умови внесення змін до спеціального закону, яким є Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Верховний Суд підкреслив, що разова грошова виплата не належить до складових конституційного права громадян на соціальний захист, які не можуть бути скасовані законом, тому Верховна Рада може змінювати умови її виплати. Суд врахував, що зміни до закону були внесені з метою економного та раціонального використання державних коштів в умовах воєнного стану. **** Суд зазначив, що він відступає від попередньої позиції, викладеної в рішенні Верховного Суду від 05 березня 2024 року у зразковій справі № 440/14216/23, та посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2025 року у цій же зразковій справі.
3. Суд вирішив касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області задовольнити, постанову Третього апеляційного адміністративного суду скасувати, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду залишити в силі.
Справа №501/5346/23 від 07/08/2025
1. Предметом спору є визнання незаконним наказу про призупинення дії трудового договору та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що призупинення дії трудового договору було незаконним, оскільки роботодавець не довів абсолютної неможливості забезпечити працівника роботою у зв’язку з воєнними діями. Суд зазначив, що право роботодавця на призупинення дії трудового договору не є абсолютним і має бути обґрунтоване неможливістю надати роботу та її виконувати працівником. Суд також врахував, що підприємство продовжувало діяльність, а призупинення трудових відносин було застосовано вибірково до окремих працівників, що не було належним чином обґрунтовано роботодавцем. Суд підкреслив, що відшкодування заробітної плати за час призупинення дії трудового договору покладається на державу-агресора, але це не звільняє роботодавця від обов’язку обґрунтувати правомірність такого призупинення. Суд також зазначив, що висновки судів не суперечать попередній практиці Верховного Суду, оскільки ґрунтуються на інших фактичних обставинах справи.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №909/459/24 від 06/08/2025
1. Предметом спору є клопотання ТОВ «Євротранстелеком» про стягнення з АТ «Українська залізниця» судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв’язку з розглядом касаційної скарги.
2. Верховний Суд, розглядаючи клопотання, керувався тим, що розмір витрат на професійну правничу допомогу має бути співмірним зі складністю справи, обсягом наданих послуг, витраченим часом та значенням справи для сторони. Суд врахував надані докази щодо обсягу наданих послуг та їх вартості, але також взяв до уваги заперечення АТ «Укрзалізниця» щодо неспівмірності заявлених витрат. Суд зазначив, що не є обов’язковими для суду зобов’язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, та при вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Враховуючи критерії співмірності, реальності, розумності та пропорційності, суд дійшов висновку про зменшення заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.
3. Суд частково задовольнив клопотання ТОВ «Євротранстелеком» та постановив стягнути з АТ «Українська залізниця» на користь ТОВ «Євротранстелеком» 5 500,00 грн на відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції.
Справа №991/4835/25 від 08/08/2025
Предметом спору є позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.
У рішенні, суд задовольнив позов прокурора САП та ухвалив стягнути в дохід держави сім земельних ділянок, що належали відповідачу, визнавши їх необґрунтованими активами, оскільки вартість цих активів перевищувала доходи відповідача, а джерела походження коштів для їх придбання не були підтверджені. Суд встановив, що відповідач не надав достатніх доказів законності походження коштів, за які було придбано ці земельні ділянки. Також, суд врахував, що відповідач не зміг переконливо пояснити розбіжність між його офіційними доходами та вартістю набутих активів. Суд дійшов висновку, що активи були придбані за рахунок непідтверджених джерел, що є підставою для їх стягнення в дохід держави відповідно до антикорупційного законодавства.
Суд вирішив задовольнити позов та стягнути в дохід держави зазначені земельні ділянки.
Справа №904/5103/24 від 06/08/2025
1. Предметом спору є усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою комунальної власності шляхом демонтажу самочинно збудованого майна та припинення права власності на це майно.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій про закриття провадження у справі, оскільки вже існує рішення суду, яке набрало законної сили, у спорі між тими ж сторонами, з тим же предметом і на тих же підставах. Суд зазначив, що позовні вимоги у новій справі не змінюють суті, способу та підстав позову, заявленого у попередній справі, і фактично є повторним зверненням до суду з того ж самого спору. Доводи касаційної скарги про порушення права на доступ до суду були відхилені, оскільки вони спрямовані на повторний розгляд справи, спір у якій вже вирішено. Суд також підкреслив важливість принципу правової певності, який передбачає, що остаточне рішення суду не може бути переглянуте лише для нового судового розгляду. Суд відхилив посилання на інші підстави позову, оскільки суди встановили, що підстави є тими самими.
3. Верховний Суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій про закриття провадження у справі.
Справа №203/2925/21 від 11/08/2025
1. Предметом спору є витребування квартири з чужого незаконного володіння та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які задовольнили позов спадкоємця за заповітом, витребувавши квартиру у останнього набувача. Суд зазначив, що власник має право витребувати своє майно від будь-якої особи, яка незаконно ним заволоділа, незалежно від кількості перепродажів. Оскільки квартира вибула з володіння попереднього власника не з його волі, спадкоємець має право на її повернення, навіть якщо останній набувач є добросовісним. Суд також врахував, що останній набувач міг знати про судові спори щодо квартири, проявивши належну обачність. Суд вказав, що витребування майна в даному випадку є пропорційним заходом і не порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суд також відхилив доводи касаційної скарги про те, що ухвалюючи рішення про визнання за позивачем права власності на спірну квартиру в порядку спадкування суд фактично переглянув рішення у іншій справі, оскільки сторони та підстави позову про визнання права власності в порядку спадкування у справі, що переглядається, та у іншій справі є різними.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №804/7754/16 від 11/08/2025
Предметом спору у справі є оскарження податкового повідомлення-рішення, винесеного Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків на адресу Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат».
Верховний Суд залишив касаційні скарги обох сторін без задоволення, підтримавши рішення суду апеляційної інстанції. Суд, ймовірно, погодився з висновками апеляційного суду щодо обґрунтованості або необґрунтованості оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, беручи до уваги доводи сторін та обставини справи. При цьому, колегія суддів врахувала матеріали справи, попередні судові рішення, а також аргументи, наведені представником відповідача під час судового засідання. Рішення було прийнято на основі аналізу податкового законодавства та його застосування до конкретних обставин господарської діяльності підприємства. Суд також міг взяти до уваги практику розгляду аналогічних справ.
Суд вирішив залишити без змін постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2024 року.
Справа №160/12318/21 від 11/08/2025
1. Предметом спору є стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій помилково відмовили у перегляді рішення за нововиявленими обставинами, оскільки скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення, що переглядається, є нововиявленою обставиною, яка має преюдиційне значення. Суд зазначив, що рішення про поновлення позивача на посаді було скасовано Верховним Судом, що впливає на правомірність стягнення середнього заробітку за час затримки виконання цього рішення. Суд також вказав, що питання про поворот виконання судового рішення має бути вирішене після перегляду рішення за нововиявленими обставинами, з урахуванням особливостей, встановлених КАС України. Суд наголосив, що метою інституту повороту виконання є усунення наслідків скасованого рішення суду та поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого рішення.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №904/1381/24 від 07/08/2025
1. Предметом спору є звернення стягнення на предмет іпотеки (житловий будинок), що належав померлій особі, для погашення кредитної заборгованості.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх судів, оскільки вони не встановили важливі обставини, а саме: чи дотримався банк шестимісячного строку для пред’явлення вимог до спадкоємців після того, як дізнався про прийняття ними спадщини, як це передбачено статтею 1281 ЦК України; суди не дослідили належним чином докази щодо обізнаності банку про смерть іпотекодавця та прийняття спадщини відповідачами у попередні роки, коли банк звертався з іншими позовами щодо стягнення заборгованості за цими ж кредитними договорами; суди послалися на доводи банку, не підтверджені належними доказами, замість того, щоб ретельно перевірити всі обставини справи на основі наданих доказів. В результаті, суди не забезпечили повноцінний розгляд справи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору. Суд також зазначив, що неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування статті 1281 ЦК України є підставою для скасування рішень попередніх інстанцій.
3. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №990/62/24 від 07/08/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення ВККС, яким суддю визнано таким, що не відповідає займаній посаді, та зобов’язання ВККС внести рекомендацію про призначення на посаду судді.
2. Суд визнав протиправним рішення ВККС, оскільки дійшов висновку, що ВККС прийняла рішення неповноважним складом, а саме пленарним, тоді як на момент прийняття рішення, оцінювання судді на відповідність займаній посаді належало до виключної компетенції колегії ВККС. Суд зазначив, що ВККС помилково застосувала процедуру кваліфікаційного оцінювання, яка передбачає участь пленарного складу, до процедури оцінювання на відповідність займаній посаді. Суд також врахував, що на момент прийняття оскаржуваного рішення, законодавство не передбачало можливості перегляду рішення колегії ВККС пленарним складом. Суд підкреслив важливість дотримання принципу правової визначеності та чіткого визначення меж повноважень державних органів. Щодо вимоги зобов’язати ВККС внести рекомендацію про призначення судді на посаду, суд відмовив, оскільки це є дискреційним повноваженням ВККС, і суд не може втручатися в його здійснення.
3. Суд задовольнив позов частково, визнавши протиправним і скасувавши рішення ВККС, але відмовив у задоволенні вимоги про зобов’язання внести рекомендацію про призначення на посаду судді.
Справа №903/534/23 від 29/07/2025
1. Предметом спору є оскарження рішень судів попередніх інстанцій у справі про банкрутство щодо визнання кредитора заінтересованою особою, відсторонення арбітражного керуючого, припинення процедури розпорядження майном, визнання боржника банкрутом та введення ліквідаційної процедури.
2. Верховний Суд підтримав рішення апеляційного суду про визнання ТОВ “Партнер Дістрібьюшн” заінтересованою особою, оскільки засновником та кінцевим бенефіціарним власником обох компаній була одна й та сама особа, що свідчить про можливість впливу на діяльність боржника. Суд зазначив, що положення КУзПБ в новій редакції мають ретроспективну дію та застосовуються до справ, які вже перебувають у провадженні. ВС також вказав на правомірність дій арбітражного керуючого, зокрема проведення аналізу фінансово-господарської діяльності боржника із залученням спеціаліста, а також проведення зборів кредиторів за місцезнаходженням боржника. Суд врахував, що процедура розпорядження майном тривала значно довше встановленого строку, а можливості відновлення платоспроможності боржника відсутні, що обґрунтовує перехід до ліквідаційної процедури. ВС наголосив, що завдання суду – організувати судові провадження без затримок та ефективно.
3. Верховний Суд залишив касаційні скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №804/7754/16 від 11/08/2025
1. Предметом спору є правомірність податкового повідомлення-рішення, яким ПАТ «ДМК» зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток.
2. Верховний Суд погодився з судом апеляційної інстанції, який, застосовуючи правила преюдиції, врахував обставини, встановлені рішеннями судів у інших справах, що набрали законної сили, які свідчать про реальність господарських операцій позивача з контрагентами на суму 38 138 778 грн. Суд також погодився з висновком апеляційного суду про правомірність висновків контролюючого органу щодо нереальності господарських операцій позивача з іншими контрагентами, підтверджених рішеннями судів у інших справах, що набрали законної сили. Суд зазначив, що недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди. Доводи касаційних скарг не спростовують висновки судів попередніх інстанцій і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.
3. Верховний Суд залишив касаційні скарги без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.
Справа №914/972/24 від 06/08/2025
1. Предметом спору є клопотання ТОВ «Євротранстелеком» про стягнення з АТ «Українська залізниця» судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв’язку з розглядом касаційної скарги.
2. Суд, розглядаючи клопотання, керувався нормами ГПК України та Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», які регулюють питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу. Суд врахував, що розмір витрат на правничу допомогу має бути співмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг та значенням справи для сторони. Також суд взяв до уваги заяву АТ «Укрзалізниця» про зменшення суми судових витрат, в якій зазначалось про неспівмірність заявлених витрат зі складністю справи та обсягом виконаних робіт, а також про особливий статус залізниці як об’єкта критичної інфраструктури. Зважаючи на критерії співмірності, реальності, розумності та пропорційності, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання ТОВ «Євротранстелеком» та зменшення заявленої суми витрат. Суд також врахував сталість правової позиції ТОВ «Євротранстелеком» при вирішенні аналогічних спорів.
3. Суд частково задовольнив клопотання ТОВ «Євротранстелеком» та постановив стягнути з АТ «Українська залізниця» на користь ТОВ «Євротранстелеком» 5 500,00 грн на відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції.
Справа №203/4116/22 від 11/08/2025
1. Предметом спору є стягнення з відповідачів солідарно 3% річних за прострочення виконання зобов’язань за кредитним договором.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про закриття провадження у справі, оскільки спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Суд виходив з того, що кредитний договір було укладено між банком та фізичною особою-підприємцем для придбання основних фондів, тобто спір пов’язаний зі здійсненням господарської діяльності. Верховний Суд підкреслив, що вирішальним фактором є те, чи виступала фізична особа як суб’єкт господарювання у спірних правовідносинах. Наявність судового рішення про стягнення основного боргу в порядку цивільного судочинства не змінює правової природи та характеру правовідносин у даній справі. Суд також зазначив, що такий висновок узгоджується з попередньою практикою Верховного Суду у подібних справах.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №320/16081/24 від 04/08/2025
1. Предметом спору є оскарження ТОВ «Фьорст елемент» податкових повідомлень-рішень, винесених ГУ ДПС у м. Києві, щодо збільшення податкових зобов’язань з податку на прибуток, податку на дохід від букмекерської діяльності, ПДФО, військового збору та застосування штрафних санкцій за порушення у сфері РРО та неподання додатку ПН до декларації з податку на прибуток.
2. Суд касаційної інстанції частково погодився з висновками судів попередніх інстанцій, але скасував їх рішення в частині податку на прибуток та податкової різниці, вказавши на необхідність дослідження природи податку на дохід від букмекерської діяльності, його відображення в обліку та бази оподаткування. Суд підкреслив, що внесення гравцем депозиту не є продажем електронного грошового замінника, а є інвестицією у можливість участі в азартній грі, тому ці кошти не є доходом організатора і не повинні відображатися у фінансовій звітності як дохід від реалізації. Також, суд погодився, що повернення депозиту гравцю не є витратами організатора, оскільки не зменшує його власний капітал. Суд підтримав позицію, що позивач правомірно не застосовував РРО, оскільки розрахунки здійснюються через банківські системи дистанційного обслуговування та сервіси переказу коштів. Щодо ПДФО та військового збору, суд підтвердив, що “повернення депозиту” та “повернення ставки” не є доходом гравця, а тому не підлягають оподаткуванню.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині, що стосується податку на дохід від букмекерської діяльності та податкової різниці, та направив справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, а в іншій частині залишив рішення без змін.
Справа №465/5552/21 від 07/08/2025
1. Предмет спору – визнання особи, колишнього члена сім’ї власника, таким, що втратила право користування житловим приміщенням.
2. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції, оскільки відповідач не був належним чином повідомлений про судові засідання, що позбавило його можливості реалізувати свої процесуальні права. Суд апеляційної інстанції врахував, що спірна квартира є єдиним житлом відповідача, в яку він вселився зі згоди власників як член сім’ї, і він зберігає інтерес до цього житла. Позивач не надала достатніх доказів, що підтверджують тривале непроживання відповідача у квартирі без поважних причин. Також, суд звернув увагу на суперечливість позиції позивача, яка одночасно вимагає визнання відповідача таким, що втратив право користування житлом, і його виселення з цієї ж квартири. Верховний Суд погодився з висновками апеляційного суду, підкресливши важливість дотримання балансу інтересів сторін та врахування обставин щодо наявності іншого житла у відповідача.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №924/1351/20 (924/1009/20) від 07/08/2025
1. Предметом спору є стягнення витрат на професійну правничу допомогу з ПАТ “Проскурів” на користь КП “Агрофірма “Проскурів” у зв’язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції.
2. Суд обґрунтував рішення тим, що однією з основних засад господарського судочинства є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене рішення. Для розподілу судових витрат важливим є надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи, часом, обсягом наданих послуг та значенням справи для сторони. ПАТ “Проскурів” не скористалося правом подати клопотання про зменшення судових витрат на професійну правничу допомогу. Суд врахував надані КП “Агрофірма “Проскурів” договори та акти виконаних робіт, оцінив обґрунтованість і розумність розміру витрат, їх співмірність зі складністю справи та обсягом наданих послуг. Суд зазначив, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, і суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
3. Верховний Суд постановив задовольнити заяву КП “Агрофірма “Проскурів” та стягнути з ПАТ “Проскурів” 50 000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.
Справа №209/795/21 від 07/08/2025
1. Предметом спору є вимога ОСОБА_1 до Державного агентства України з управління зоною відчуження (ДАЗВ) про зобов’язання укласти з ним трудовий договір на посаду директора Державного спеціалізованого підприємства «Об’єднання «Радон» (ДСП «Об’єднання «Радон») на підставі статті 42-1 КЗпП України, а також стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не довів наявність у нього права на поворотне прийняття на роботу відповідно до статті 42-1 КЗпП України, адже ця норма передбачає право на укладення трудового договору з колишнім роботодавцем протягом року після звільнення у разі прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації. Суд встановив, що позивач раніше працював директором Київської міжобласної філії ДСП «Об’єднання «Радон», а не в самому ДАЗВ, і був звільнений з цієї посади у зв’язку зі скороченням штату. Оскільки ДАЗВ є органом управління ДСП «Об’єднання «Радон», а не роботодавцем позивача, у ДАЗВ не виникло обов’язку приймати його на роботу на підставі статті 42-1 КЗпП України. Крім того, позивач не надав доказів звернення до ДСП «Об’єднання «Радон» з заявою про поворотне прийняття на роботу, а також доказів, що це підприємство протягом року після звільнення позивача проводило прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №640/21967/22 від 11/08/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення про відмову у перетині державного кордону та бездіяльності Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо розгляду звернення громадянина.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, зазначивши, що в умовах воєнного стану обмеження права на виїзд з України є законним, якщо воно передбачене законом і має легітимну мету. Суд підкреслив, що для перетину кордону військовозобов’язані громадяни повинні надати не тільки паспорт, але й військово-облікові документи, які підтверджують їх право на відстрочку від мобілізації. У даному випадку, позивач не надав таких документів, що стало підставою для відмови у перетині кордону. Суд також зазначив, що надання відповідей на звернення позивача з роз’ясненням порядку перетину кордону не є протиправною бездіяльністю, оскільки Адміністрація діяла в межах своїх повноважень. Суд врахував усталену практику Верховного Суду щодо законності обмеження права на виїзд під час воєнного стану з метою забезпечення національної безпеки.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №907/407/24 від 06/08/2025
1. Предметом спору є встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку, що перебуває у постійному користуванні АТ «Укрзалізниця», для експлуатації та обслуговування волоконно-оптичного кабелю ТОВ «Євротранстелеком».
2. Суд відмовив у задоволенні позову АТ “Укрзалізниця”, мотивуючи це тим, що ініціювати встановлення сервітуту має право як власник/користувач земельної ділянки, так і заінтересована особа, але в даному випадку “Укрзалізниця” не довела необхідності встановлення сервітуту саме для “Євротранстелеком”, оскільки їхні відносини вже врегульовані генеральною угодою та угодою про співробітництво, які передбачають співпрацю сторін у будівництві та експлуатації мережі зв’язку. Суд зазначив, що “Укрзалізниця” не довела неможливість задоволення потреб “Євротранстелеком” іншим способом, ніж через встановлення сервітуту. Також, суд підкреслив, що обов’язковою умовою для встановлення сервітуту є вжиття заходів для його встановлення в добровільному порядку, чого в даному випадку не було достатньо доведено. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, підкресливши, що встановлення сервітуту має бути найменш обтяжливим для власника земельної ділянки.
3. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, відмовивши у задоволенні касаційної скарги АТ «Українська залізниця».
Справа №804/7754/16 від 11/08/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення, винесеного Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків щодо Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат».
2. У цій справі Верховний Суд виступав касаційною інстанцією, розглядаючи касаційні скарги обох сторін – як ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат», так і Східного міжрегіонального управління ДПС. Суд заслухав аргументи сторін, зокрема, представника відповідача. З тексту постанови видно, що суд ретельно проаналізував обставини справи та попереднє рішення Третього апеляційного адміністративного суду. Ключовим моментом є те, що Верховний Суд не знайшов підстав для задоволення касаційних скарг жодної зі сторін, підтвердивши законність та обґрунтованість рішення апеляційного суду. Це свідчить про те, що апеляційний суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права при розгляді справи.
3. Верховний Суд залишив касаційні скарги обох сторін без задоволення, а постанову Третього апеляційного адміністративного суду – без змін.
Справа №347/2019/22 від 30/07/2025
1. Предметом спору є неналежне виконання умов договору про надання інформаційно-консультаційних послуг з логістики та придбання автомобіля, відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди.
2. Суд касаційної інстанції не погодився з висновками апеляційного суду, який вважав, що стягнення збитків можливе лише у разі розірвання договору про надання послуг, і що кошти, сплачені позивачкою на виконання договірних зобов’язань, не є збитками в розумінні цивільного права, якщо договір не розірвано. Верховний Суд підкреслив, що апеляційний суд не встановив характеру спірних правовідносин, не з’ясував підстави позову, і не врахував, що чинне законодавство передбачає відповідальність у вигляді збитків за неналежне виконання або невиконання умов договору. Суд також зазначив, що апеляційний суд не надав належної оцінки умовам договору, зокрема щодо порядку надання та приймання послуг, їх оплати, а також правових наслідків порушення зобов’язань за договором, і залишив поза увагою надану відповідачкою копію угоди про врегулювання спору. В результаті, апеляційний суд не встановив обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, що є підставою для скасування його постанови.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №466/9632/23 від 05/08/2025
1. Предметом спору є стягнення пені з ТОВ «БІК «Рубікон Груп» на користь ОСОБА_1 за неналежне виконання умов попереднього договору купівлі-продажу квартири.
2. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції, мотивуючи це тим, що положення Закону України «Про захист прав споживачів» щодо нарахування пені за прострочення виконання робіт або надання послуг не поширюються на попередні договори купівлі-продажу квартири, оскільки такі договори не є договорами підряду або надання послуг. Суд зазначив, що попередній договір купівлі-продажу стосується майнових прав на квартиру, а не виконання робіт чи надання послуг. Також, суд врахував, що відповідач не зобов’язувався здійснювати будівельні роботи або виступати замовником будівництва, а лише зобов’язався укласти основний договір купівлі-продажу в майбутньому. Верховний Суд погодився з цими висновками, підкресливши, що пеня, передбачена Законом про захист прав споживачів, застосовується лише у випадках порушення умов договору про виконання робіт або надання послуг, а не у випадках купівлі-продажу майнових прав. Суд також зазначив, що способи захисту прав покупця за споживчим договором купівлі-продажу передбачені іншими статтями Закону про захист прав споживачів.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №343/1646/18 від 07/08/2025
1. Предметом спору є захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди, де позивач вважає, що відповідач поширив недостовірну інформацію та принижував його.
2. Суд залишив позов без розгляду через повторну неявку позивача в судові засідання, хоча він був належним чином повідомлений про час і місце їх проведення. Суд зазначив, що згідно з Цивільним процесуальним кодексом України, повторна неявка позивача без поважних причин дає суду право залишити позов без розгляду, незалежно від поважності причин неявки. Суд підкреслив, що позивач не скористався правом подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Також, суд вказав на обов’язок учасників судового процесу добросовісно користуватися своїми процесуальними правами та не зловживати ними, а також на необхідність дотримання балансу інтересів сторін. Суд врахував тривалий розгляд справи та неодноразові відкладення засідань, а також те, що представник позивача також не з’являвся в судові засідання в режимі відеоконференції.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №585/285/23 від 11/08/2025
1. Предметом спору є відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві.
2. Суд касаційної інстанції залишив в силі рішення апеляційного суду, яким частково задоволено позов про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві, виходячи з наступного:
* Роботодавець зобов’язаний забезпечити безпечні умови праці.
* У випадку смерті працівника внаслідок нещасного випадку на виробництві, моральна шкода відшкодовується членам сім’ї, незалежно від вини роботодавця, але з урахуванням вини потерпілого.
* Вина загиблого працівника не є підставою для повної відмови у відшкодуванні моральної шкоди, але враховується при визначенні її розміру.
* Апеляційний суд обґрунтовано зменшив розмір відшкодування, враховуючи порушення загиблим вимог охорони праці та стан алкогольного сп’яніння.
* Визначений апеляційним судом розмір відшкодування моральної шкоди відповідає вимогам розумності, виваженості та справедливості.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу АТ «Українська залізниця» без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №420/37047/23 від 07/08/2025
1. Предметом спору є стягнення податкового боргу з фізичної особи та оскарження податкових повідомлень-рішень, на підставі яких цей борг виник.
2. Суд касаційної інстанції вирішив, що суди попередніх інстанцій не повно встановили обставини справи, зокрема, чи змінював платник податків свою податкову адресу та чи повідомляв про це податковий орган, а також яким чином платник податків забезпечив отримання поштової кореспонденції за своєю податковою адресою, перебуваючи за кордоном. Крім того, суди не дослідили належним чином питання повідомлення платника податків про витребування документів та складання акта про їх ненадання. Суд зазначив, що контролюючий орган має право розраховувати на актуальність даних облікової картки платника податків, і платник несе ризик негативних наслідків у разі неповідомлення про зміну персональних даних. Верховний Суд підкреслив, що для правильного вирішення справи необхідно ретельно дослідити всі ці обставини, щоб забезпечити законність і обґрунтованість рішення.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №400/3106/21 від 17/07/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими ТОВ “Галицька торгівельна компанія “Лемберг” зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ та попереджено про необхідність складання та реєстрації податкових накладних.
2. Суд, залишаючи в силі рішення попередніх інстанцій, зазначив, що ТОВ “Галицька торгівельна компанія “Лемберг” не надало достатньо первинних документів під час податкової перевірки, зокрема, не забезпечило допуск до інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, що, відповідно до Податкового кодексу України, прирівнюється до відсутності таких документів. Суд також врахував інформацію про відсутність тютюнових виробів на орендованих складах, надану ГУ ДПС у Львівській області та СБУ. Відсутність доказів реалізації придбаного товару та неможливість підтвердження його наявності на складах дали суду підстави вважати, що товар використано в операціях, що не є господарською діяльністю, що тягне за собою обов’язок нарахування податкових зобов’язань з ПДВ. Суд підкреслив, що платник податків зобов’язаний надавати контролюючим органам всі необхідні документи та забезпечувати доступ до інвентаризації, а ненадання таких документів та відмова від інвентаризації є достатньою підставою для висновку про відсутність товару. Суд також врахував висновки експертизи, проведеної в межах кримінального провадження, яка встановила факти реалізації товару, не задекларовані позивачем.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “Галицька торгівельна компанія “Лемберг” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №521/2332/23 від 05/08/2025
1. Предметом спору є позов про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, ініційований працівником, звільненим на підставі пункту 6 частини першої статті 41 КЗпП України.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій про відмову у стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки на момент звільнення позивачки її трудовий договір був призупинений на підставі Закону України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану”. Суд зазначив, що призупинення дії трудового договору означає тимчасове припинення обов’язків обох сторін, включаючи виплату заробітної плати, і що відповідальність за відшкодування заробітної плати в такому випадку покладається на державу-агресора. Суд також врахував, що наказ про призупинення дії трудового договору позивачкою не оскаржувався і був чинний на момент звільнення. Суд підкреслив, що поновлення на роботі відновлює попередній юридичний стан – призупинення дії трудового договору, що виключає відповідальність роботодавця у вигляді виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №214/4980/22 від 06/08/2025
1. Предметом спору є встановлення факту родинних відносин між заявником та його померлим батьком для оформлення спадщини.
2. Суд задовольнив заяву, враховуючи розбіжності в документах, що ускладнюють оформлення спадщини, а також зважаючи на покази свідків та інші письмові докази, які в сукупності підтверджують родинний зв’язок. Суд зазначив, що цивільне законодавство не передбачає вичерпного переліку доказів для підтвердження родинних відносин, тому врахував наявні документи, покази свідків та відповіді компетентних органів. Суд також вказав, що незважаючи на принцип змагальності, він не зобов’язаний вважати доведеною обставину лише на підставі тверджень сторони, а вимагає більшої переконливості доказів. Відмова у проведенні молекулярно-генетичної експертизи була обґрунтована відсутністю спору щодо походження заявника від померлого батька. Суд касаційної інстанції підкреслив, що встановлення обставин справи та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, і він не має повноважень втручатися в оцінку доказів.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/1539/21 (910/2112/25) від 08/08/2025
1. Предметом спору є правомірність зупинення апеляційним судом провадження у справі про забезпечення позову.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд необґрунтовано зупинив апеляційне провадження, оскільки предметом перегляду була ухвала про забезпечення позову, а не рішення по суті спору, і апеляційний суд мав перевірити законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, а не обґрунтованість позовних вимог. Суд зазначив, що при вирішенні питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки це є предметом розгляду спору по суті. Апеляційний суд не обґрунтував неможливість перевірки правильності дотримання судом першої інстанції норм законодавства при забезпеченні позову до розгляду іншої справи. Суд касаційної інстанції підкреслив, що зупинення провадження можливе лише за наявності беззаперечних підстав, а неможливість розгляду справи має бути обумовлена обмеженістю юрисдикції суду.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Справа №203/4715/23 від 11/08/2025
1. Предметом спору є відшкодування моральної шкоди та втраченого заробітку особі, яка була виправдана судом після тривалого перебування під слідством та ув’язнення.
2. Суд, задовольняючи частково позов, виходив з того, що факт заподіяння моральної шкоди позивачу внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності та тривалого перебування під слідством і судом є доведеним. Суд зазначив, що мінімальний розмір відшкодування, визначений законом, не є достатнім для компенсації моральних страждань позивача, тому збільшив суму відшкодування до 3 000 000 грн. Водночас, суд відмовив у задоволенні вимог щодо відшкодування втраченого заробітку через відсутність доказів про розмір заробітної плати позивача. Суд врахував тривалість незаконного перебування під слідством та судом, глибину душевних страждань позивача, а також вимоги розумності та справедливості при визначенні розміру відшкодування.
3. Суд вирішив стягнути з держави України на користь позивача 3 000 000 грн на відшкодування моральної шкоди, відмовивши в задоволенні решти позовних вимог.
Справа №804/7754/16 від 11/08/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення, яким ПАТ «ДМК» зменшено суму від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками суду апеляційної інстанції, який, застосувавши положення про преюдиційність обставин, встановлених рішеннями судів в інших справах, дійшов висновку про часткове задоволення позову. Суд врахував, що в низці інших судових процесів було встановлено реальність господарських операцій ПАТ «ДМК» з певними контрагентами, що робить безпідставним зменшення суми від’ємного значення об’єкта оподаткування на відповідну суму. Водночас, щодо частини контрагентів, суди в інших справах підтвердили нереальність операцій, що виключає можливість врахування відповідних витрат при розрахунку податку на прибуток. Суд також зазначив, що наявність первинних документів не є безумовним доказом реальності операцій, якщо існують інші обставини, що свідчать про їх фіктивний характер. Суд відхилив доводи касаційних скарг, оскільки вони зводилися до переоцінки вже встановлених судами обставин.
3. Верховний Суд залишив без змін постанову апеляційного суду, що частково задовольнила позов ПАТ «ДМК», визнавши протиправним та скасувавши податкове повідомлення-рішення в частині зменшення суми від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 38 138 778 грн.
