1. Предметом спору є оскарження бездіяльності прокуратури щодо ненарахування та невиплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні колишньому працівнику.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій допустили помилки при застосуванні норм матеріального права, зокрема статті 117 КЗпП України, не врахувавши зміни в законодавстві щодо обмеження періоду виплати середнього заробітку шістьма місяцями, а також не дослідили всі обставини справи, необхідні для визначення справедливого розміру відшкодування. Суд зазначив, що необхідно враховувати як період до 19 липня 2022 року (без обмеження строку виплати), так і період після цієї дати (з обмеженням у шість місяців), а також встановити співвідношення між загальною сумою, належною працівнику при звільненні, та невиплаченою сумою для визначення пропорційного розміру відшкодування. **** Суд також наголосив, що при вирішенні питання про розмір відшкодування необхідно керуватися принципами розумності, справедливості та пропорційності, враховуючи конкретні обставини справи, і відступив від висновку суду касаційної інстанції у попередній справі, вказавши на необхідність застосування критеріїв співмірності, встановлених Великою Палатою Верховного Суду.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для усунення порушень норм матеріального та процесуального права.
