1. Предметом спору є оскарження дій приватного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження, з огляду на обмеження, встановлені законом для приватних виконавців, зокрема щодо виконання рішень стосовно юридичних осіб, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 25%, а також щодо дотримання правил територіальної юрисдикції.
2. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, підтримавши рішення судів попередніх інстанцій. Суд зазначив, що передача корпоративних прав в управління АРМА не змінює форми власності, а отже, обмеження, передбачені п. 2 ч. 2 ст. 5 Закону України “Про виконавче провадження”, не застосовуються до приватних виконавців у таких випадках. **** Суд відступив від попереднього висновку, що управління активами є тотожним праву власності. Також, суд підкреслив, що приватний виконавець має право відкривати виконавче провадження за місцезнаходженням майна боржника, зокрема грошових коштів на рахунках у банках, і наявність таких рахунків у Києві є достатньою підставою для відкриття виконавчого провадження у цьому місті. Суд врахував, що стягувач надав докази наявності у боржника відкритих рахунків у банківських установах, розташованих у м. Києві.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
