Activity

lexcovery_bot wrote a new post 13 hours ago

Огляд судової практики Верховного Суду за 02/08/2025Справа №2/299 від 29/07/2025 1. Предметом спору є оскарження бездіяльності Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві (ГУ ДКСУ) щодо виконання ухвали суду про стягнення витрат на правничу допомогу. 2. Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх інстанцій, мотивуючи це тим, що ГУ ДКСУ не є органом примусового виконання рішень у розумінні Закону України “Про виконавче провадження”, а виконує функції з безспірного списання коштів на підставі Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень”. Суд зазначив, що дії або бездіяльність органів Казначейства, пов’язані з виконанням судових рішень про стягнення коштів, мають ознаки публічно-правового спору і підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а не господарського. Господарські суди не мають юрисдикції розглядати скарги на дії органів Казначейства. Велика Палата Верховного Суду вже висловлювала аналогічну позицію в інших справах. 3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та закрив провадження у справі, вказавши на необхідність розгляду спору в порядку адміністративного судочинства. Справа №550/1079/21 від 04/06/2025 1. Предметом спору є розірвання договору оренди земельної ділянки через її нецільове використання орендарем. 2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, зазначивши, що використання земельної ділянки не за цільовим призначенням є підставою для розірвання договору оренди та повернення ділянки власнику, посилаючись на статтю 629 Цивільного кодексу України, статтю 13 Закону України «Про оренду землі» та пункт “а” частини першої статті 143 Земельного кодексу України. Суд підкреслив, що договір є обов’язковим для виконання сторонами, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Суд також зазначив, що апеляційний суд помилково взяв до уваги акти комісії виконавчого комітету селищної ради, які не стосувалися періоду порушення, зафіксованого в акті перевірки. Водночас, суд визнав вимоги про скасування державної реєстрації права оренди та його припинення неналежними способами захисту, оскільки рішення про розірвання договору оренди є підставою для внесення відповідних змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. 3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду в частині відмови у задоволенні вимог про розірвання договору оренди та зобов’язання повернути земельну ділянку, залишивши в силі рішення суду першої інстанції про задоволення цих вимог, а також змінив мотивувальну частину постанови апеляційного суду стосовно відмови у скасуванні державної реєстрації права оренди та припинення цього права. Справа №287/770/21 від 22/07/2025 1. Предметом спору є законність закриття кримінального провадження судом першої інстанції у зв’язку із закінченням строків досудового розслідування, та обґрунтованість залишення цього рішення без змін апеляційним судом. 2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який підтримав закриття кримінального провадження, оскільки сторона обвинувачення не надала належних доказів повідомлення сторони захисту про завершення досудового розслідування в межах строків, встановлених КПК. Суд зазначив, що факт завершення досудового розслідування має бути належно підтверджений, як і факт повідомлення цієї інформації стороні захисту. Важливо, щоб обвинувальний акт був не лише складений, затверджений та вручений, а й направлений до суду в межах строку досудового розслідування. Суд підкреслив, що сторони мають рівні права на збирання та подання доказів, і саме на сторону обвинувачення покладено обов’язок довести належне повідомлення про завершення розслідування. Оскільки таких доказів надано не було, суд визнав закриття провадження обґрунтованим. 3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу прокурора без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін. Справа №564/1086/20 від 05/06/2025 1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за умисне вбивство (ч. 1 ст. 115 КК України). 2. Суд касаційної інстанції залишив вирок та ухвалу без змін, підкресливши, що вина засудженого доведена поза розумним сумнівом на основі сукупності доказів, включаючи покази свідків, протоколи огляду місця події та висновки експертиз. Суд зазначив, що покази свідків є логічними та узгоджуються з іншими доказами, а доводи сторони захисту про не встановлення мотиву та мети злочину є безпідставними, оскільки судом встановлено, що вбивство сталося на ґрунті особистих неприязних відносин. Також суд відхилив доводи про необхідність призначення комплексної експертизи, оскільки сторона захисту не обґрунтувала таку необхідність та не заявляла відповідного клопотання в судах попередніх інстанцій. Суд касаційної інстанції підкреслив, що призначене покарання є справедливим, враховуючи тяжкість злочину та обставини справи, а апеляційний суд належним чином перевірив усі доводи апеляційної скарги. 3. Верховний Суд залишив вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення. Справа №758/10410/22 від 28/07/2025 1. Предметом спору є визнання майнових прав на об’єкт незавершеного будівництва, а саме двокімнатну квартиру. 2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками апеляційного суду про те, що позивачка звернулася до неналежного відповідача, оскільки майнові права на об’єкт будівництва перейшли від ТОВ «Компанія «Будінвест Капітал» до Обслуговуючого кооперативу «ЖК «ІНФОРМАЦІЯ_1», який і є власником об’єкта незавершеного будівництва. Суд зазначив, що саме між позивачкою та ОК «ЖК «ІНФОРМАЦІЯ_1» виник спір щодо об’єкта нерухомості, але позивачка не заявила клопотання про залучення ОК «ЖК «ІНФОРМАЦІЯ_1» до участі у справі як співвідповідача. Суд підкреслив, що встановлення належності відповідачів є обов’язком суду під час розгляду справи, і пред’явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові. Суд також врахував, що вже розглядав справу з подібними правовідносинами, де ОК «ЖК «ІНФОРМАЦІЯ_1» був визнаний належним відповідачем. 3. Суд вирішив касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду – без змін. Справа №922/35/22 від 15/07/2025 Звісно, ось аналіз судового рішення, як ви просили: 1. Предметом спору є визнання незаконним рішення Харківської міської ради про приватизацію нежитлового приміщення шляхом викупу орендарем, визнання недійсним договору купівлі-продажу цього приміщення, скасування державної реєстрації права власності та зобов’язання повернути приміщення у комунальну власність. 2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації комунального майна шляхом викупу орендарем, оскільки орендар не здійснив невід’ємних поліпшень майна, які б давали йому право на викуп. Проте, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про пропуск прокурором строку позовної давності для оскарження договору купівлі-продажу, застосувавши спеціальний тримісячний строк, передбачений Законом України “Про приватизацію державного і комунального майна”. Суд касаційної інстанції підтвердив правильність застосування судами попередніх інстанцій положень Закону про приватизацію щодо строків позовної давності. Також, суд касаційної інстанції підкреслив, що вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, має розглядатися за правилами реституції, що передбачає застосування спеціальних строків позовної давності. Суд касаційної інстанції відхилив доводи прокурора про необхідність відступу від попередніх висновків Верховного Суду, оскільки не було надано достатніх обґрунтувань для такого відступу. 3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу прокурора без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін. Справа №521/1540/23 від 24/07/2025 1. Предметом спору у цій справі є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 296 КК України (хуліганство). 2. Верховний Суд, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, ймовірно, погодився з їхніми висновками щодо доведеності вини особи у вчиненні хуліганських дій. Суд, імовірно, не знайшов істотних порушень кримінального процесуального закону, які б ставили під сумнів законність і обґрунтованість судових рішень. Також, можливо, були враховані всі обставини справи, зокрема характер вчиненого правопорушення, дані про особу засудженого, а також аргументи, наведені стороною захисту в касаційній скарзі. Відсутність задоволення касаційної скарги свідчить про те, що суд касаційної інстанції не встановив підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень. 3. Верховний Суд залишив без зміни вирок районного суду та ухвалу апеляційного суду, а касаційну скаргу захисника – без задоволення. Справа №357/11021/23 від 24/07/2025 1. Предметом спору є скасування державної реєстрації припинення права оренди земельної ділянки, визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі та визнання відсутнім права оренди земельної ділянки. 2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову, оскільки ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» не довела наявності порушеного переважного права на поновлення договору оренди землі, враховуючи завчасне повідомлення орендодавцем про небажання продовжувати орендні відносини. Суд зазначив, що право оренди виникає з моменту державної реєстрації, а положення про автоматичне поновлення договорів оренди землі діяли лише до 19 листопада 2022 року. Суд також врахував, що договір оренди між сторонами закінчився 5 грудня 2022 року, тобто після припинення дії положення про автоматичне поновлення. Крім того, суд касаційної інстанції зменшив розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з позивача на користь відповідачів, враховуючи критерії реальності наданих послуг, розумності їхнього розміру та конкретні обставини справи. 3. Верховний Суд залишив касаційні скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін, частково задовольнивши вимоги відповідачів щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції. Справа №369/8241/23 від 28/07/2025 1. Предметом спору є поділ спільного майна подружжя, визнання майна особистою приватною власністю та зустрічний позов про поділ спільного майна. 2. Суд, залишаючи в силі рішення попередніх інстанцій, виходив з того, що позивачка за первісним позовом (колишня дружина) спростувала презумпцію спільності майна подружжя щодо земельної ділянки та житлового будинку, надавши докази, що кошти на їх придбання були подаровані їй батьком, а тому це майно є її особистою приватною власністю. Суд також врахував, що чоловік надав згоду на придбання цього майна дружиною на її умовах. Щодо автомобіля SSANG YONG, суд зазначив, що він був проданий під час шлюбу за згодою сторін, а вимоги про компенсацію вартості чоловік не заявляв. Щодо коштів від продажу автомобіля ВАЗ та квадроцикла, суд встановив, що вони були передані дружині та витрачені в інтересах сім’ї, а доказів зворотного чоловік не надав. Також, суд відхилив аргументи чоловіка щодо пропуску строку позовної давності, оскільки спір виник пізніше дати придбання майна. 3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін. Справа №686/20864/19 від 24/07/2025 1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду про повернення апеляційної скарги страхової компанії на вирок суду першої інстанції у кримінальному провадженні щодо обвинувачення особи у вчиненні ДТП та наркозлочину. 2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який відмовив страховій компанії у поновленні строку на апеляційне оскарження вироку. Суд зазначив, що представник страхової компанії був обізнаний про розгляд справи, мав можливість відстежувати її хід через онлайн-ресурси, і отримав копію вироку задовго до подання апеляційної скарги. При цьому, суд підкреслив, що поважними причинами пропуску строку є лише обставини, які об’єктивно унеможливлювали своєчасне звернення до суду, а велика кількість справ у представника не є такою поважною причиною. Суд також врахував, що представник страхової компанії спочатку подав лише клопотання про поновлення строку, а потім вже апеляційну скаргу, що свідчить про зволікання. Суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд діяв у межах своїх дискреційних повноважень, обґрунтовано відмовивши у поновленні строку, і це не порушує принцип юридичної визначеності. 3. Верховний Суд залишив ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу страхової компанії – без задоволення. Справа №753/11042/22 від 05/06/2025 1. Предметом спору є вирок суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду щодо засудження ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 111 КК України (державна зрада). 2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вважає, що було порушено право на справедливий суд через те, що суд першої інстанції відмовив захиснику обвинуваченої, яка розглядалася за процедурою in absentia, у задоволенні клопотання про колегіальний розгляд справи. Суд зазначив, що хоча зазвичай право на клопотання про колегіальний розгляд належить лише обвинуваченому, у випадку розгляду справи in absentia, коли обвинувачений фізично відсутній, захисник має право подавати таке клопотання в інтересах підзахисного. Відмова в такому клопотанні обмежує можливості захисту та ставить під сумнів ефективність захисту, що є порушенням конвенційних гарантій справедливого судового розгляду. Суд наголосив, що в провадженнях in absentia захиснику має бути надана реальна можливість реалізовувати процесуальні права обвинуваченого, інакше ці права стають декларативними. 3. Верховний Суд скасував вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і призначив новий розгляд у суді першої інстанції. Справа №522/10355/21 від 05/06/2025 1. Предметом спору є законність звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності. 2. Апеляційний суд скасував вирок суду першої інстанції та звільнив ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності на підставі закінчення строків давності, врахувавши період, коли ОСОБА_8 перебував у розшуку у зв’язку з ухиленням від суду. Верховний Суд погодився з таким рішенням, зазначивши, що для застосування положень про ухилення від суду необхідні доведені факти умисних дій, спрямованих на уникнення кримінальної відповідальності, та наявність процесуального рішення про зупинення провадження. Суд касаційної інстанції підкреслив, що неявка в судові засідання сама по собі не свідчить про ухилення від суду, якщо немає доказів належного повідомлення особи про дату, час і місце судових засідань. Верховний Суд також врахував, що після відновлення провадження суд першої інстанції не зупиняв його знову через ухилення обвинуваченого, а продовжив розгляд справи за його участю. 3. Верховний Суд залишив ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу представника потерпілого – без задоволення. Справа №461/3407/24 від 23/07/2025 1. Предметом спору є визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. 2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, мотивуючи це тим, що для вчинення виконавчого напису нотаріусу було надано кредитний договір, який не був нотаріально посвідчений, що є порушенням встановлених вимог. Суд врахував, що на момент вчинення виконавчого напису діяла редакція переліку документів, згідно з якою для стягнення заборгованості за кредитним договором, необхідне було його нотаріальне посвідчення. Суд також послався на постанову Великої Палати Верховного Суду, де зазначено, що нормативно-правовий акт втрачає чинність з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Крім того, суд касаційної інстанції врахував, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на зазначені позивачем обставини та вирішили справу з неправильним застосуванням норм матеріального права. Суд також частково задовольнив вимоги позивача щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, врахувавши заперечення відповідача та критерії співмірності витрат. 3. Суд задовольнив касаційну скаргу та визнав виконавчий напис нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Справа №523/18031/23 від 29/07/2025 1. Предметом спору є оскарження наказу про переведення працівника на іншу посаду в умовах воєнного стану та поновлення на попередній посаді. 2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, зазначивши, що в умовах воєнного стану роботодавець має право переводити працівників на інші роботи для ліквідації наслідків бойових дій, і таке переведення було обґрунтованим, оскільки на попередньому місці роботи працівника існувала загроза життю через пошкодження інфраструктури внаслідок воєнних дій. Суд також врахував, що працівник був повідомлений про переведення, не висловив незгоди у письмовій формі та приступив до виконання нових обов’язків. Суд зазначив, що відсутність письмової незгоди працівника з переведенням свідчить про його згоду на продовження роботи в нових умовах. Суд також відхилив аргументи касаційної скарги щодо родинних зв’язків між суддями різних інстанцій, оскільки вони не є підставою для відводу згідно з ЦПК України. 3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін, підтвердивши законність переведення працівника. Справа №638/3925/24 від 23/07/2025 1. Предметом спору є позбавлення батьківських прав батька відносно його неповнолітньої доньки. 2. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції про позбавлення батьківських прав, виходячи з того, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який застосовується лише у випадках винної поведінки батьків. Суд врахував бажання батька брати участь у вихованні дитини, частковий вплив незадовільного стану здоров’я та вимушеного перебування в евакуації на невиконання батьківських обов’язків, а також можливість збереження правового зв’язку між батьком і дитиною. Суд попередив батька про необхідність змінити ставлення до виховання дитини та поклав на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов’язків, враховуючи положення статті 19 Сімейного кодексу України, згідно з якою суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим або суперечить інтересам дитини. Верховний Суд погодився з цими висновками, зазначивши, що розрив сімейних відносин не відповідає інтересам дитини, якщо поведінка батька не має негативного впливу на неї. 3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін. Справа №136/2311/21 від 24/07/2025 1. Предметом спору є усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її повернення власнику. 2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, наголосивши, що позивач обрав неналежний спосіб захисту свого права. Суди попередніх інстанцій не врахували, що у випадку наявності зареєстрованого права оренди, належним способом захисту є вимога про визнання відсутності цього права оренди, а не вимога про повернення земельної ділянки. Суд зазначив, що вимога про повернення земельної ділянки може розглядатися лише разом з вимогою про визнання відсутності права оренди. Оскільки позивач не заявляв вимоги про визнання відсутності права оренди, суди не мали підстав для задоволення позову про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою. Суд також послався на практику Великої Палати Верховного Суду та Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду, яка підтверджує необхідність пред’явлення вимоги про визнання відсутності права оренди як належного способу захисту в подібних спорах. Суд наголосив, що будь-яке інше рішення суду, окрім рішення про визнання відсутності права оренди, не є підставою для державної реєстрації припинення права оренди. 3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та відмовив у задоволенні позову. Справа №521/1540/23 від 24/07/2025 1. Предметом спору є оскарження вироку та ухвали щодо засудження особи за хуліганство, а саме за розпилення газового балончика в автомобілі потерпілого. 2. Суд касаційної інстанції залишив вирок без змін, оскільки дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано визнали особу винною у хуліганстві, спираючись на сукупність доказів, зокрема покази потерпілого, результати впізнання, висновки експертизи та інші матеріали справи. Суд касаційної інстанції зазначив, що суди попередніх інстанцій належним чином дослідили та оцінили докази, доводи сторони захисту були ретельно перевірені та обґрунтовано відхилені. Суд також вказав, що сторона захисту не довела істотних порушень кримінального процесуального закону, які б могли вплинути на законність та обґрунтованість судових рішень. Крім того, суд касаційної інстанції підкреслив, що не має права переоцінювати докази, встановлені судами попередніх інстанцій. Суд касаційної інстанції погодився з висновками апеляційного суду щодо відсутності підстав для визнання доказів недопустимими та відхилив доводи сторони захисту про упередженість суду першої інстанції. 3. Суд вирішив залишити касаційну скаргу без задоволення, а вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду – без змін. Справа №715/3468/23 від 12/06/2025 1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за вчинення розпусних дій відносно малолітньої дитини. 2. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, оскільки суди попередніх інстанцій належним чином дослідили та оцінили докази, обґрунтовано визнали їх достатніми для доведення вини засудженого, а також правильно застосували норми матеріального та процесуального права. Суд касаційної інстанції не виявив порушень права на захист засудженого, зокрема, відсутність перекладача, оскільки засуджений підтвердив, що володіє українською мовою і не потребує перекладача. Крім того, апеляційний суд обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотань про повторний допит свідків, оскільки не було встановлено обставин, які б свідчили про неповноту або порушення при їх первинному допиті. Призначене покарання відповідає тяжкості злочину та особі засудженого. 3. Суд залишив вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення. Справа №159/5647/21 від 05/06/2025 1. Предметом спору є оскарження вироку та ухвали у кримінальному провадженні за обвинуваченням особи у завданні легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я (ч. 2 ст. 125 КК України). 2. Верховний Суд залишив судові рішення без змін, оскільки суди попередніх інстанцій, оцінивши докази в їх сукупності, дійшли обґрунтованого висновку про доведеність вини особи у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України. Суди взяли до уваги покази обвинуваченого, потерпілої, свідків, а також письмові докази, зокрема висновки експерта, протоколи слідчих дій. ВС зазначив, що суди обґрунтовано відхилили версію обвинуваченого про те, що від завданого ним удару потерпіла не могла отримати тілесні ушкодження. ВС також вказав, що апеляційний суд переглянув судове рішення відповідно до вимог ст. 404 КПК України, перевірив висновки місцевого суду, розглянув усі доводи апеляційної скарги обвинуваченого й навів переконливі мотиви для їх спростування. ВС не встановив істотних порушень кримінального процесуального закону або неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. 3. Верховний Суд залишив без змін вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, а касаційну скаргу засудженого залишив без задоволення. Справа №200/6907/14-ц від 24/07/2025 1. Предметом спору є витребування нежитлового приміщення з чужого незаконного володіння та скасування рішення про державну реєстрацію права власності. 2. Суд касаційної інстанції, погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій в частині витребування майна, зазначив, що майно вибуло з володіння позивача не з його волі та було відчужене відповідачу безоплатно особою, яка не мала права його відчужувати, що є підставою для витребування майна на підставі статті 388 ЦК України. Суд відхилив доводи відповідача про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини, оскільки витребування майна, набутого безоплатно, не покладає на нього надмірний тягар. Водночас, суд касаційної інстанції не погодився з висновками судів попередніх інстанцій в частині задоволення вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію права власності, оскільки вимога про витребування майна є ефективним способом захисту права власника, а вимога про скасування реєстрації не є необхідною для відновлення його права. Суд касаційної інстанції вказав, що рішення суду про витребування майна є достатньою підставою для внесення запису про право власності позивача в реєстр. 3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині скасування рішення про державну реєстрацію права власності та відмовив у задоволенні цієї позовної вимоги, а в іншій частині (витребування майна) залишив судові рішення без змін. Справа №170/416/22 від 24/07/2025 1. Предметом спору є оскарження вироку щодо особи, засудженої за порушення правил дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого, та залишення в небезпеці. 2. Верховний Суд залишив вирок без змін, підкресливши, що суди попередніх інстанцій ретельно дослідили докази, зокрема протокол огляду місця ДТП, покази свідків, висновки експертиз, та обґрунтовано визнали вину засудженого доведеною. Суд касаційної інстанції зазначив, що доводи касаційної скарги захисника зводяться до незгоди з оцінкою доказів, що не є підставою для скасування судових рішень. ВС наголосив, що суди забезпечили законність, обґрунтованість і вмотивованість своїх рішень, а призначене покарання відповідає тяжкості злочину та особі засудженого. Також, ВС врахував позицію ЄСПЛ щодо вмотивованості судових рішень, яка не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент сторони. 3. Верховний Суд ухвалив касаційну скаргу захисника залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду – без змін. Справа №756/10571/24 від 05/06/2025 1. Предметом спору є законність ухвали апеляційного суду, яким залишено без змін вирок суду першої інстанції щодо особи, засудженої за заволодіння наркотичними засобами шляхом шахрайства та незаконне використання документів на їх отримання, з урахуванням застосування ст. 75 КК України про звільнення від відбування покарання з випробуванням. 2. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду, вказуючи на те, що апеляційний суд не надав належної оцінки доводам прокурора щодо неправильного застосування ст. 75 КК України, не врахував попередні судимості особи, відсутність досудової доповіді про ризики вчинення повторних злочинів, а також формально підійшов до оцінки обставин, які пом’якшують покарання. Суд касаційної інстанції наголосив, що апеляційний суд не врахував, що ті ж самі обставини були враховані при призначенні покарання, і не дав належної оцінки попереднім злочинам засудженого, що ставить під сумнів щирість його каяття. Також, суд касаційної інстанції вказав на відсутність досудової доповіді щодо оцінки ризиків скоєння ОСОБА_7 повторних кримінальних правопорушень. 3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Справа №521/24137/23 від 28/07/2025 1. Предметом спору є позов про звільнення майна з-під арешту, поданий спадкоємцем, який вважає, що арешт перешкоджає йому реалізувати його спадкові права. 2. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, задовольнив позов, виходячи з того, що позивач обрав правильний спосіб захисту своїх прав, звернувшись до суду з позовом про звільнення майна з-під арешту, оскільки він є спадкоємцем майна, на яке помилково було накладено арешт. Суди зазначили, що вимоги позивача безпосередньо стосуються прав та обов’язків відповідача, на майно якого було накладено арешт. Апеляційний суд також підкреслив, що відповідач не має права вимагати захисту інтересів інших осіб, зокрема стягувача, в інтересах якого було накладено арешт. Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, зазначивши, що суди правильно розглядали справу в порядку позовного провадження, а метою позивача було виключно звільнення майна з-під арешту. Суд касаційної інстанції також врахував, що позивач вимагає звільнити майно, на яке він має певне право, від обтяження у вигляді арешту, накладеного в межах цивільної справи, стороною якої він не є. 3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін. Справа №127/30505/21 від 28/07/2025 1. Предметом спору є визнання права власності на частину будинку та земельної ділянки за набувальною давністю. 2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивачка не довела добросовісність володіння майном, адже знала про існування іншого спадкоємця та його права на частину спадкового майна; добросовісним є володіння, коли особа не знала і не могла знати про відсутність підстав для набуття права власності; сам факт користування майном та проведення ремонтних робіт не є достатньою підставою для набуття права власності за набувальною давністю; відсутність свідоцтва про право на спадщину у іншого спадкоємця не позбавляє його права на спадщину, яке виникає з моменту її відкриття; позивачка не довела, що майно є безхазяйним або власник невідомий, або власник відмовився від права власності. 3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін. Справа №750/18328/23 від 28/07/2025 1. Предметом спору є захист честі, гідності та ділової репутації позивача, який вважає, що відповідач поширив недостовірну інформацію про нього у заяві про видачу судового наказу щодо стягнення аліментів. 2. Суд, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що інформація, зазначена у заяві про видачу судового наказу, стосувалася предмета цього наказу і підлягала дослідженню при його винесенні. Суд зазначив, що метою подання заяви про видачу судового наказу було отримання аліментів, а не поширення недостовірної інформації. Також, суд вказав, що твердження про відсутність актуальної інформації щодо місця проживання та засобів зв’язку, припущення про погіршення подружніх відносин, не мають істотного значення для предмету спору і не можуть бути розцінені як такі, що характеризують позивача у негативному світлі. Суд підкреслив, що інформація, яка є складовою частиною правової позиції сторони, не може бути підставою для задоволення вимог про захист немайнових прав. Суд також врахував, що позивач не довів, що внаслідок поширеної інформації було порушено його особисті немайнові права. 3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін. Справа №183/7067/22 від 24/07/2025 1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження ОСОБА_7 за злочини, пов’язані зі зберіганням зброї та наркотиків, поширенням інформації про розміщення військових, а також закликами до дій, спрямованих на зміну меж території України. 2. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду, оскільки було встановлено порушення ст. 76 КПК України, а саме участь судді в апеляційному розгляді, яка раніше брала участь у цьому ж кримінальному провадженні на стадії досудового розслідування, що є безумовною підставою для скасування рішення. Суд касаційної інстанції відхилив доводи захисника щодо недопустимості доказів, отриманих під час обшуку, оскільки застосування кайданок до ОСОБА_7 було обґрунтовано необхідністю запобігання перешкоджанню проведенню обшуку, а не з метою отримання доказів. Також суд не погодився з доводами щодо виходу суду першої інстанції за межі обвинувачення за ст. 110 КК України, оскільки фактичні обставини, встановлені судом, не відрізнялися від пред’явленого обвинувачення, а неточності у формулюванні були виправлені при постановленні вироку. Суд касаційної інстанції підкреслив важливість безпосереднього дослідження доказів судом першої інстанції та зазначив, що місцевий суд дотримався цих вимог, взявши до уваги лише показання, надані свідками в судовому засіданні під присягою. 3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції, залишивши в силі вирок суду першої інстанції. Справа №170/416/22 від 24/07/2025 1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за залишення в небезпеці, що спричинило смерть, та порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого. 2. Верховний Суд залишив касаційну скаргу захисника без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін, оскільки встановив, що висновки судів про доведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень ґрунтуються на належних та допустимих доказах, досліджених під час судового розгляду, яким надано належну оцінку. Суд зазначив, що апеляційний суд ретельно перевірив доводи апеляційної скарги захисника та обґрунтовано відхилив їх, навівши докладні мотиви прийнятого рішення. ВС вказав на те, що перегляд оскаржуваних судових рішень за доводами, викладеними у касаційній скарзі захисника, не дає підстав для висновку про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність чи істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Також, ВС закрив касаційне провадження за скаргою потерпілої, ймовірно, через відсутність підстав для касаційного оскарження з її боку. 3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу захисника без задоволення, а вирок та ухвалу судів попередніх інстанцій щодо засудження особи за ч. 3 ст. 135 та ч. 2 ст. 286 КК України без змін, а касаційне провадження за касаційною скаргою потерпілої закрив. Справа №754/11506/21 від 05/06/2025 1. Предметом спору є оскарження прокурором ухвали апеляційного суду, який залишив без змін вирок суду першої інстанції щодо особи, засудженої за незаконне проникнення до житла та незаконне позбавлення волі. 2. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу прокурора, мотивуючи це тим, що апеляційний суд не врахував закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 162 КК України (незаконне проникнення до житла). Суд першої інстанції призначив покарання у вигляді штрафу за цей злочин. Верховний Суд зазначив, що на момент розгляду справи в апеляційному суді минуло більше трьох років з моменту вчинення цього злочину, а тому апеляційний суд мав звільнити особу від покарання на підставі статей 49 та 74 КК України. Оскільки касаційний суд має право змінювати рішення попередніх інстанцій, а особа не висловила своєї позиції щодо звільнення від відповідальності, Верховний Суд самостійно прийняв рішення про звільнення від покарання за ч. 1 ст. 162 КК України. Також, суд касаційної інстанції виключив посилання на призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, оскільки особу було звільнено від покарання за одним із злочинів. 3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу прокурора, звільнивши засудженого від покарання за ч. 1 ст. 162 КК України у зв’язку із закінченням строків давності, та виключив посилання на призначення покарання за сукупністю злочинів. Справа №761/35695/24 від 12/06/2025 1. Предметом спору є оскарження прокурором ухвали апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження за його скаргою на ухвалу слідчого судді щодо встановлення строку досудового розслідування. 2. Апеляційний суд відмовив у відкритті провадження, посилаючись на статтю 309 КПК України, яка містить вичерпний перелік ухвал слідчого судді, що можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, і ухвали про встановлення строку досудового розслідування в цьому переліку немає. Верховний Суд не погодився з таким рішенням, наголосивши на конституційному принципі забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Суд зазначив, що хоча стаття 309 КПК України і визначає перелік ухвал, які можуть бути оскаржені, судова практика сформувала підхід, за яким ухвали, не передбачені КПК України, також підлягають апеляційному оскарженню. Верховний Суд послався на постанову об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду № 51-7561 кмо 23 від 16 вересня 2024 року, в якій зазначено, що ухвала слідчого судді про встановлення строку для вчинення дій, необхідних для закінчення досудового розслідування, підлягає апеляційному оскарженню. На думку Верховного Суду, апеляційний суд, відмовивши у відкритті провадження, істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону. 3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Справа №757/32014/24-ц від 28/07/2025 1. Предметом спору є встановлення факту, що договори купівлі-продажу житлового будинку та земельних ділянок, укладені у 2011 році, є дійсними, оскільки заявнику було відмовлено у реєстрації права власності через помилки у документах та відсутність архіву нотаріуса. 2. Суд відмовив у задоволенні заяви, оскільки заявник не надав оригінали договорів, а лише їх копії, що не є достатнім доказом для встановлення юридичного факту. Суд також врахував, що заявник звернувся за реєстрацією права власності лише через 12 років після укладення договорів, що суперечить вимогам законодавства щодо своєчасної реєстрації. Крім того, заявник не довів, що вичерпав усі можливості для отримання або відновлення необхідних документів іншим шляхом, наприклад, через звернення до Мін’юсту, нотаріальних архівів або продавця. Суд зазначив, що відмова у встановленні факту не позбавляє заявника права захистити свої інтереси іншим способом. Суд також відхилив аргументи про необхідність допиту заявника як свідка, оскільки у справах про правочини пріоритет мають документальні докази. 3. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення. Справа №320/1303/23 від 29/07/2025 1. Предметом спору є правомірність податкового повідомлення-рішення, яким до ТОВ «Укренергоекспорт» застосовано штраф за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних. 2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій про скасування податкового повідомлення-рішення, оскільки контролюючий орган порушив процедуру, встановлену пунктом 86.7 статті 86 Податкового кодексу України. Зокрема, контролюючий орган не розглянув заперечення ТОВ «Укренергоекспорт» на акт перевірки, які були подані своєчасно. Суд наголосив, що платник податків має право на участь у розгляді заперечень, і це є важливою гарантією забезпечення його прав. Недотримання цієї процедури є істотним порушенням, яке впливає на правомірність податкового повідомлення-рішення. Суд також зазначив, що суди попередніх інстанцій не мали переходити до перевірки підстав позову по суті встановлених під час перевірки порушень податкового законодавства, а мали обмежитись лише процедурними порушеннями. Водночас, суд касаційної інстанції вирішив виключити з мотивувальних частин рішень судів першої та апеляційної інстанцій висновки по суті встановлених під час перевірки порушень податкового та/або іншого законодавства. 3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій про скасування податкового повідомлення-рішення – без змін, змінивши лише мотивувальну частину. Справа №520/35373/24 від 29/07/2025 1. Предметом спору є оскарження фізичною особою рішень селищної ради про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель населених пунктів. 2. Суди попередніх інстанцій повернули позовну заяву, вважаючи, що позивач пропустив строк звернення до суду, оскільки про оскаржувані рішення він дізнався лише за півроку до подачі позову. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що оскаржувані рішення є нормативно-правовими актами, які підлягали обов’язковому оприлюдненню, тому позивач повинен був дізнатися про них раніше. Верховний Суд не погодився з такими висновками, вказавши, що оскаржувані рішення є нормативно-правовими актами, а тому, відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України, їх оскарження не обмежено строком. Суд також послався на попередні рішення Великої Палати Верховного Суду, де було визначено, що рішення органів місцевого самоврядування про затвердження грошової оцінки земель є нормативно-правовими актами. 3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Справа №380/7179/24 від 29/07/2025 1. Предметом спору є правомірність дій Департаменту природних ресурсів та Управління державного контролю Львівської міської ради щодо обстеження земельної ділянки, що перебуває у постійному користуванні громадської організації. 2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що дії Департаменту містобудування Львівської міської ради щодо здійснення самоврядного контролю за використанням земель комунальної власності не порушують прав громадської організації, оскільки акти обстеження земельної ділянки не є рішеннями суб’єкта владних повноважень, не створюють жодних обов’язків для організації та є лише відображенням інформації про стан використання земельної ділянки. Суд зазначив, що Департамент діяв у межах своїх повноважень, визначених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Положенням про департамент містобудування Львівської міської ради, щодо здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності. Також, суд вказав, що громадська організація не довела, яким чином оскаржувані дії порушують її права та інтереси, а обраний спосіб захисту у вигляді оскарження дій щодо складання акта обстеження не є ефективним способом захисту прав, які, на думку позивача, були порушені. Крім того, суд підкреслив, що аналогічні висновки вже були зроблені Великою Палатою Верховного Суду та Верховним Судом у попередніх рішеннях. 3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу громадської організації без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін. Справа №120/12029/23 від 28/07/2025 1. Предметом спору є оскарження рішення податкового органу про відмову у видачі ліцензії на роздрібну торгівлю пальним. 2. Суд, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що модулі паливозаправні є заводськими виробами (рухомим майном), які не потребують будівельно-монтажних робіт для їх встановлення та встановлені без фундаменту, тому не є об`єктами нерухомого майна і не потребують прийняття в експлуатацію відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Суд також врахував, що позивач отримав дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію обладнання від Державної служби України з питань праці. Суд зазначив, що висновок експертного дослідження не є безумовною підставою для звільнення від доказування, але суди зробили висновки на підставі повної оцінки доказів. Суд також послався на те, що у випадку неоднозначного трактування прав і обов’язків суб’єкта господарювання, норма трактується в інтересах суб’єкта господарювання. 3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін. Справа №440/11934/24 від 29/07/2025 1. Предметом спору є оскарження рішення Головного управління Пенсійного фонду України про відмову у виплаті недоотриманої пенсії померлої особи. 2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд порушив норми процесуального права, не здійснивши повну перевірку обставин, які свідчать про скрутне матеріальне становище позивачки, зокрема, відсутність доходів за попередній календарний рік. Суд зазначив, що відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків є належним доказом відсутності доходів, і апеляційний суд безпідставно відхилив їх, посилаючись на припущення про можливі інші джерела доходу за кордоном. Верховний Суд наголосив, що право на доступ до суду не повинно обмежуватися таким чином, щоб звести нанівець саму суть цього права, і що суди повинні об’єктивно оцінювати майновий стан особи при вирішенні питання про звільнення від сплати судового збору. Суд також врахував практику Європейського суду з прав людини щодо забезпечення ефективного доступу до правосуддя. 3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до апеляційної інстанції. Справа №140/1998/24 від 29/07/2025 1. Предметом спору є оскарження рішення податкового органу про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та зобов’язання ДПС зареєструвати ці податкові накладні. 2. Верховний Суд встановив, що суди попередніх інстанцій не повно з’ясували обставини справи, зокрема, не дослідили питання отримання платником податків повідомлень про необхідність надання додаткових пояснень та документів, а також не надали правової оцінки поведінці позивача після отримання цих повідомлень. Суд зазначив, що суди зосередились на оцінці змісту квитанцій про зупинення реєстрації податкових накладних та документів, наданих платником після їх отримання, не врахувавши зміни в Порядку № 520, які набрали чинності з 08 березня 2023 року. Верховний Суд підкреслив, що до предмета доказування входять не тільки питання обґрунтованості вимоги податкового органу про надання додаткових документів, але й обставини прояву платником податків належної сумлінності у користуванні наданими йому правами та сприяння податковому органу у вирішенні питання реєстрації податкової накладної. Також, суди не надали оцінку доводам податкового органу про те, що до суду позивач надав інший, більш розширений пакет документів, ніж той, що було подано до податкового органу. 3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Справа №460/5634/24 від 29/07/2025 1. Предметом спору є оскарження бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України щодо невиплати недоотриманої пенсії позивачу за певний період та зобов’язання вчинити виплату з перерахунком та компенсацією. 2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, наголошуючи на тому, що положення статей 122, 123 КАС України щодо строків звернення до суду не застосовуються до спорів, пов’язаних з поновленням виплати пенсій громадянам України, які проживають за кордоном, на підставі рішення Конституційного Суду України від 2009 року. Суд підкреслив, що невиплата пенсії таким особам сталася з вини держави, тому поновлення виплати має відбуватися без будь-яких строкових обмежень. Суд також зазначив, що обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії певними строками є неприпустимим, і відновлення виплати пенсії має проводитися з дати ухвалення рішення Конституційного Суду України без обмеження її виплати жодними строками. Суд врахував правову позицію Великої Палати Верховного Суду щодо застосування процесуальних норм у таких справах. 3. Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Справа №990/45/24 від 28/07/2025 1. Предметом спору є рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККС) про визнання судді такою, що не відповідає займаній посаді, та внесення подання до Вищої ради правосуддя (ВРП) про її звільнення. 2. Суд обґрунтував своє рішення тим, що процедура кваліфікаційного оцінювання судді була завершена рішенням колегії ВККС, яке було підтримане ВРП, що внесла подання Президенту про призначення судді на посаду. Суд наголосив, що ВРП, як конституційний орган, вже оцінила відповідність судді критеріям доброчесності та професійної етики, і її рішення має юридичну силу. Повторне проведення кваліфікаційного оцінювання, на думку суду, не передбачено чинним законодавством та суперечить принципу правової визначеності. Суд також зазначив, що відсутність указу Президента про призначення судді не дає ВККС право продовжувати процедуру оцінювання. Суд підкреслив, що ВРП діяла в межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України, і ВККС не має права переоцінювати її рішення. Суд зазначив, що в даному рішенні він відступає від попередньої позиції, яка була в інших рішеннях Верховного Суду. 3. Суд задовольнив позов та скасував рішення ВККС про невідповідність судді займаній посаді. Справа №346/3843/22 від 29/07/2025 1. Предметом спору є відмова Івано-Франківської КЕЧ (району) у приватизації квартири позивачам та зобов’язання вчинити дії щодо оформлення приватизації. 2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши мотивувальну частину рішень судів попередніх інстанцій. Суд підкреслив, що у попередній справі № 346/4520/19, рішення в якій набрало законної сили, вже було встановлено, що спірна квартира не має статусу службової, і це є обов’язковим для врахування при розгляді даної справи. Суд вказав, що Івано-Франківська КЕЧ району неправомірно відмовила у приватизації, посилаючись на те, що судом не встановлено відсутність статусу службової квартири, хоча це вже було встановлено раніше. Проте, Верховний Суд погодився з рішенням судів попередніх інстанцій про зобов’язання відповідача повторно розглянути заяву про приватизацію, оскільки суди не встановили, чи виконані позивачами всі інші умови для приватизації, зокрема, чи не використали вони вже своє право на приватизацію житла. 3. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши судові рішення в частині мотивів задоволення позову, залишивши в силі рішення про зобов’язання Івано-Франківської КЕЧ району повторно розглянути заяву про приватизацію з урахуванням висновків суду. Справа №420/22123/24 від 29/07/2025 1. Предметом спору є оскарження бездіяльності Одеської міської ради щодо нерозгляду клопотання про надання дозволу на виготовлення проєкту землеустрою для відведення земельної ділянки в оренду під станцію технічного обслуговування (СТО). 2. Суд, залишаючи в силі рішення попередніх інстанцій, зазначив, що згідно із Земельним кодексом України, орган місцевого самоврядування зобов’язаний протягом місяця розглянути клопотання про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою та прийняти одне з рішень: або надати дозвіл, або надати мотивовану відмову. Суд підкреслив, що ненадання жодного з цих рішень у встановлений строк є протиправною бездіяльністю. Аргументи міської ради про те, що частина ділянки може належати іншим особам, не звільняють її від обов’язку прийняти рішення, надавши оцінку цим обставинам. Також суд відхилив посилання на обмежений доступ до Державного земельного кадастру через воєнний стан, оскільки існують врегульовані процедури отримання необхідних відомостей. Суд також зазначив, що правомірною поведінкою під час розгляду питання надання дозволу на розробку проекту землеустрою є прийняття органом місцевого самоврядування рішення про його надання або мотивованого рішення про відмову у наданні такого дозволу, в т.ч. в разі якщо частина земельної ділянки перебуває у власності інших осіб. 3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Одеської міської ради без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін. Справа №120/3384/24 від 29/07/2025 1. Предметом спору є вимога Головного управління ДПС у Вінницькій області про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України керівнику ПП «НАФТІМА» через наявність податкового боргу. 2. Суд відмовив у задоволенні позову податкового органу, оскільки для застосування тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон необхідна одночасна наявність двох умов: податковий борг має перевищувати 1 000 000,00 грн та бути несплаченим протягом 240 днів з моменту вручення податкової вимоги. У даній справі, хоча податковий борг і перевищив зазначену суму, 240-денний строк з моменту вручення податкової вимоги на цю суму ще не минув на момент звернення податкового органу до суду. Суд також врахував попередню практику Верховного Суду, зокрема постанову від 09 листопада 2023 року у справі № 160/5655/22, де було зазначено, що право на звернення до суду виникає лише після спливу 240 днів з дня вручення податкової вимоги на суму боргу, що перевищує 1 000 000,00 грн. Суд касаційної інстанції підкреслив, що не має права встановлювати нові обставини справи або переоцінювати докази, а суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права. 3. Суд залишив касаційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін. Справа №300/6143/24 від 29/07/2025 1. Предметом спору є оскарження дій військової частини щодо нарахування та виплати грошового забезпечення та грошової допомоги на оздоровлення без урахування встановленого законом розміру прожиткового мінімуму. 2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій невірно застосували норми процесуального права при вирішенні питання про дотримання строку звернення до суду, передбаченого статтею 233 Кодексу законів про працю України (КЗпП). Зокрема, суди не визначили, яку саме частину статті 233 КЗпП слід застосовувати до спірних правовідносин, що впливає на визначення дати початку обчислення строку звернення до суду. Крім того, суди не врахували вплив перебування позивача на військовій службі в період воєнного стану на дотримання ним строку звернення до суду. Суд касаційної інстанції наголосив на необхідності з’ясування дати, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, що є ключовим для визначення початку перебігу строку звернення до суду. В результаті, суди попередніх інстанцій не забезпечили повне з’ясування обставин справи, що призвело до передчасного висновку про пропуск строку звернення до суду. 3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та […]

Серпень 2025
Пн	Вт	Ср	Чт	Пт	Сб	Нд
				1	2	3
4	5	6	7	8	9	10
11	12	13	14	15	16	17
18	19	20	21	22	23	24
25	26	27	28	29	30	31