Activity

Огляд рішень ЄСПЛ за 11/09/2026Сьогодні не було опубліковано нових рішень

Review of ECHR decisions for 11/09/2026No new decisions were published today

Review of Ukrainian Supreme Court's decisions for 11/09/2026Case No. 757/7435/24-ts of 08/19/2026 Here is a detailed analysis of the court decision […]

Огляд судової практики Верховного Суду за 11/09/2026Справа №757/7435/24-ц від 19/08/2026 Ось детальний аналіз судового рішення, підготовлений для вашого інтерв’ю: 1. **Предмет спору:** Позов фізичної особи до НАЗК та ГО «РУХ ЧЕСНО» про захист честі, гідності та ділової репутації шляхом визнання інформації про вчинення державної зради недостовірною та її спростування. 2. **Аргументи суду:** – Верховний Суд насамперед звернув увагу на грубе порушення процесуальних норм судами попередніх інстанцій, які розглянули справу у порядку спрощеного провадження без виклику сторін, попри наявність клопотань про розгляд у загальному порядку та значний суспільний інтерес до справи. – Суд наголосив, що позови публічних осіб щодо захисту репутації вимагають фундаментального розгляду, а ігнорування судами клопотань сторін про виклик у засідання порушує принцип рівності сторін та право бути почутим. – Ключовим фактором для фінального рішення стала смерть позивача під час розгляду справи, що було підтверджено офіційними даними. – Оскільки предметом спору є захист особистих немайнових прав (честь, гідність, ділова репутація), які нерозривно пов’язані з особою, вони не входять до складу спадщини та не допускають правонаступництва. – Оскільки оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій були визнані незаконними через процесуальні порушення, Верховний Суд дійшов висновку, що вони не можуть залишатися в силі навіть з урахуванням факту смерті позивача. – Відтак, за відсутності можливості правонаступництва у таких правовідносинах, єдиним законним виходом є закриття провадження у справі. 3. **Рішення суду:** Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і закрив провадження у справі у зв’язку зі смертю позивача та неможливістю правонаступництва у спорах про захист особистих немайнових прав. Справа №922/3160/25 від 02/09/2026 Ось детальний аналіз судового рішення, підготовлений з урахуванням вашого запиту: 1. **Предмет спору:** Стягнення з АТ «Укрнафта» на користь Харківської міської ради коштів у розмірі орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою без оформлених правовстановлюючих документів. 2. **Аргументи суду:** * Суд виходив із фундаментального принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній об’єкта нерухомості, згідно з яким власник будівлі стає фактичним користувачем землі. * Оскільки договір оренди землі припинився у зв’язку із закінченням строку його дії, а новий договір укладено не було, користування ділянкою у спірний період відбувалося без достатніх правових підстав. * У таких випадках виникають кондикційні зобов’язання (стаття 1212 ЦК України), оскільки фактичний користувач безпідставно зберіг (заощадив) кошти, які мав сплатити як орендну плату. * Суд наголосив, що відсутність акта приймання-передачі землі не продовжує дію договору оренди, а лише свідчить про невиконання обов’язку щодо повернення ділянки. * Розрахунок суми безпідставно збережених коштів було визнано правомірним, оскільки він базувався на даних нормативної грошової оцінки та відомостях Державного земельного кадастру. * Верховний Суд підтвердив свою сталу практику, зазначивши, що право оренди виникає виключно з моменту державної реєстрації, а не з моменту набуття права власності на будівлю. * Доводи скаржника про необхідність відступлення від попередніх висновків Верховного Суду були відхилені як безпідставні, оскільки судова колегія не вбачає підстав для зміни правової позиції у цій категорії справ. 3. **Рішення суду:** Верховний Суд залишив касаційну скаргу АТ «Укрнафта» без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій про стягнення коштів — без змін. Справа №910/3239/26 від 01/09/2026 Вітаю. Як юрист з багаторічним досвідом, проаналізував надане вами судове рішення. Ось детальний аналіз для вашого матеріалу: 1. Предметом спору є правомірність повернення судом позовної заяви без розгляду через неусунення позивачем недоліків, визначених в ухвалі про залишення позову без руху. 2. Суд виходив з того, що позивач, намагаючись усунути недоліки, фактично подав нові вимоги, які не були заявлені спочатку, та не розподілив їх належним чином між двома відповідачами. Верховний Суд наголосив, що ціна позову, зазначена позивачем, не відповідала загальній сумі вимог, що свідчить про ігнорування вимог статті 162 Господарського процесуального кодексу України. Суд підкреслив, що право на зміну предмета позову може бути реалізоване лише після відкриття провадження у справі, а не на стадії усунення недоліків позовної заяви. Також було зазначено, що суд не має повноважень самостійно формулювати вимоги замість позивача, оскільки це є виключною прерогативою останнього. Аргументи скаржника про порушення права на доступ до правосуддя були відхилені, оскільки право на судовий захист має реалізовуватися виключно у спосіб, передбачений процесуальним законом. Зрештою, суд дійшов висновку, що позивач не виконав вимоги ухвали про залишення позову без руху, що є імперативною підставою для повернення заяви. 3. Верховний Суд залишив ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу — без задоволення. Справа №904/40/26 від 03/09/2026 Вітаю. Як фахівець із багаторічним досвідом, проаналізував надане вами судове рішення. Ось детальний аналіз: 1. Предметом спору є стягнення страхового відшкодування в порядку регресу з власника буксира, відповідальність якого, на думку позивача, мала бути покрита договором страхування, проте страховик відмовив у виплаті через відсутність у договорі ризику «буксирування». 2. Суд при винесенні рішення керувався тим, що договір страхування є результатом вільного волевиявлення сторін, а його умови, включаючи перелік страхових ризиків, є обов’язковими для виконання. Суди встановили, що відповідальність при буксируванні була виділена в окремий ризик у Правилах страхування, проте сторони не включили цей ризик до таблиці покриття конкретного договору. Оскільки спірна подія не підпадала під перелік застрахованих ризиків, страховик правомірно відмовив у виплаті страхового відшкодування. Відтак, обов’язок відшкодування шкоди, завданої майну третьої особи, покладається безпосередньо на власника буксира (відповідача) відповідно до норм Кодексу торговельного мореплавства України. Суд касаційної інстанції підкреслив, що не має повноважень переоцінювати докази, якщо суди попередніх інстанцій правильно застосували норми права та оцінили обставини справи. Верховний Суд також послався на свою попередню практику щодо обмеження відповідальності страхувальника лише тими випадками, коли у страховика не виникає обов’язку з виплати за договором. 3. Верховний Суд залишив рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу відповідача — без задоволення. Справа №904/3878/25 від 26/08/2026 Вітаю. Як юрист з багаторічним досвідом, проаналізував надане вами судове рішення. Ось стислий та професійний аналіз для вашого матеріалу: 1. **Предмет спору:** Прокурор звернувся до суду з вимогою припинити право постійного користування земельною ділянкою державної власності через систематичну несплату земельного податку та її фактичне невикористання користувачем. 2. **Аргументи суду:** Верховний Суд вказав, що суди попередніх інстанцій припустилися серйозних процесуальних помилок при оцінці права прокурора на представництво інтересів держави. Суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно відмовили у позові по суті, хоча, якщо вони мали сумніви щодо повноважень прокурора, вони повинні були діяти інакше. Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, якщо суд встановлює відсутність підстав для представництва прокурором, позов має бути залишений без розгляду, а не вирішений по суті з відмовою. Суди ж фактично проігнорували ці процесуальні вимоги, що зробило їхні рішення незаконними. Крім того, Верховний Суд наголосив, що прокурор виконав свій обов’язок, попередивши орган державної влади про звернення до суду, тому підстави для представництва були обґрунтовані належним чином. Оскільки суди не дослідили справу з дотриманням цих процесуальних норм, рішення не можуть залишатися в силі. 3. **Рішення суду:** Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Справа №910/15994/25 від 26/08/2026 Предметом спору є вимога АТ «Українська залізниця» до органів Державної казначейської служби про примусове списання коштів з рахунків боржника на виконання рішення суду, а також стягнення інфляційних втрат та 3% річних. Суд виходив з того, що органи Казначейства у правовідносинах щодо виконання судових рішень діють не як рівноправні учасники господарських відносин, а як суб’єкти владних повноважень. Оскільки спір стосується перевірки законності дій або бездіяльності такого суб’єкта при виконанні ним публічних функцій, він має публічно-правовий характер. Суд наголосив, що участь Казначейства у процесі виконання рішень за Законом «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» не робить його стороною виконавчого провадження у розумінні господарського процесу. Вимога про стягнення інфляційних втрат та 3% річних у цій справі є похідною від основної вимоги до Казначейства, тому вона не може розглядатися окремо в межах господарського судочинства. Суди попередніх інстанцій правильно встановили, що такий спір належить до юрисдикції адміністративних судів. Відповідно, закриття провадження у господарській справі є законним та обґрунтованим. Верховний Суд залишив ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду про закриття провадження без змін. Справа №520/15295/25 від 07/09/2026 Вітаю. Як фахівець із багаторічним досвідом, проаналізував надане вами судове рішення. Ось детальний розбір для вашого матеріалу: **1. Предмет спору** Предметом спору є правомірність дій та рішень органів місцевого самоврядування щодо примусового демонтажу паркану, який було визнано самовільно встановленим об’єктом благоустрою. **2. Аргументи суду** * Суд наголосив, що строк звернення до суду є інструментом забезпечення юридичної визначеності, тому він не може ігноруватися без вагомих підстав. * Ключовим фактором стало встановлення моменту, коли позивач дізнався про порушення своїх прав: суд дійшов висновку, що підприємство було обізнане про демонтаж ще у вересні 2023 року, оскільки його представники самі надавали гарантійні листи про добровільне знесення паркану. * Верховний Суд підкреслив, що сам факт введення воєнного стану не є автоматичною підставою для поновлення процесуальних строків, якщо позивач не довів прямий причинно-наслідковий зв’язок між бойовими діями та неможливістю звернутися до суду вчасно. * Суд відхилив доводи позивача про те, що його «ввели в оману» листами інших департаментів, зазначивши, що ці документи не стосувалися правомірності встановлення самого паркану. * Було чітко розмежовано поняття «дізнався» та «повинен був дізнатися», де суд вказав на пасивну поведінку позивача, який не вжив розумних заходів для захисту своїх інтересів протягом шести місяців. * Враховуючи значний пропуск строку (з вересня 2023 року до червня 2025 року) та відсутність доказів об’єктивних перешкод, суд визнав причини пропуску неповажними. **3. Рішення суду** Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду — без змін, підтвердивши правомірність залишення позову без розгляду в частині оскарження рішень про демонтаж. Справа №907/875/24 від 03/09/2026 Ось детальний юридичний аналіз судового рішення у справі № 907/875/24: 1. **Предмет спору:** Стягнення з виробника електроенергії за «зеленим» тарифом надмірно сплачених коштів у розмірі 5 622 330,15 грн, які виникли внаслідок коригування адміністратором комерційного обліку обсягів відпущеної електроенергії до нульових показників через її виробництво на тимчасово окупованій території. 2. **Аргументи суду:** * Суд виходив із того, що дані комерційного обліку не є остаточними та можуть бути уточнені адміністратором (НЕК «Укренерго») у разі отримання нової інформації про фактичні обсяги виробництва. * Встановлено, що об’єкти генерації відповідача перебували на тимчасово окупованій території та працювали несинхронно з Об’єднаною енергетичною системою України, що підтверджується листами оператора системи розподілу. * Суд підкреслив, що правовий статус окупованої території не залежить від наявності окремого рішення уряду, а має інформативне значення, тому коригування даних до «0 кВт*год» було правомірним. * Верховний Суд застосував правову позицію, сформовану Об’єднаною палатою у справі № 916/5633/23, згідно з якою протокол НКРЕКП № 48-п від 03.07.2023 є належним актом рекомендаційного характеру, на підставі якого адміністратор обліку мав право коригувати дані. * Суд відхилив доводи відповідача про «суперечливу поведінку» (venire contra factum proprium) позивача, зазначивши, що уточнення даних через отримання достовірної інформації про неможливість передачі енергії в мережу не є недобросовісним. * Також було зазначено, що можливість коригування даних існувала і до прийняття постанови НКРЕКП № 759, оскільки вона лише конкретизувала вже існуючі механізми обліку. * Верховний Суд підтвердив, що не вбачає підстав для відступу від своєї сталої практики, оскільки правозастосування у подібних справах є послідовним. 3. **Рішення суду:** Верховний Суд залишив без змін постанову апеляційного суду, якою позовні вимоги про стягнення коштів було задоволено в повному обсязі. Справа №870/4/25 від 27/08/2026 Вітаю. Як юрист з багаторічним стажем, проаналізував надане вами судове рішення. Ось детальний аналіз: 1. **Предмет спору:** Розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду щодо стягнення заборгованості за договором про надання транспортно-експедиторських послуг. 2. **Аргументи суду:** – Верховний Суд наголосив, що при розгляді заяви про видачу виконавчого документа господарський суд не переоцінює законність рішення третейського суду по суті, а лише перевіряє наявність або відсутність вичерпного переліку підстав для відмови, визначених статтею 355 ГПК України. – Суд встановив, що між сторонами існувала чинна третейська угода, а спір був підвідомчим третейському суду, тому підстави для скасування рішення через відсутність компетенції відсутні. – Щодо доводів про порушення процедури формування складу суду, Верховний Суд зазначив, що відповідач не скористався правом на відвід судді під час розгляду справи, а матеріали справи не містять доказів порушення регламенту третейського суду. – Суд підкреслив, що питання часткового погашення боргу не є підставою для відмови у видачі наказу, оскільки такі обставини мають враховуватися на стадії виконавчого провадження. – Верховний Суд підтвердив, що рішення третейського суду не порушує прав третіх осіб та не містить способів захисту, не передбачених законом. – Також було зазначено, що оскільки рішення третейського суду є чинним і не було скасоване, відсутні законні перешкоди для його примусового виконання. 3. **Рішення суду:** Верховний Суд залишив апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду — без змін. Справа №913/866/21(913/213/25) від 06/08/2026 Вітаю. Як юрист із 15-річним стажем, проаналізував надане вами судове рішення. Ось детальний аналіз: 1. Предметом спору є притягнення колишніх керівників та засновників ТОВ «Сагітта-Т» до субсидіарної відповідальності за зобов’язаннями боржника у зв’язку з доведенням підприємства до банкрутства. 2. Суд встановив, що протягом 2017–2018 років керівництво товариства здійснювало виведення коштів під виглядом надання фінансової допомоги пов’язаним особам без наміру їх повернення, що призвело до критичного погіршення фінансового стану. Суд підкреслив, що відповідачі не надали жодних доказів на спростування презумпції вини, зокрема не підтвердили економічну доцільність таких операцій. Окрему увагу суд приділив бездіяльності останнього керівника, який після призначення ухилився від передачі ліквідатору документації та печаток, що унеможливило формування ліквідаційної маси. Верховний Суд підтвердив, що право на звернення з вимогою про субсидіарну відповідальність виникає саме через неможливість задоволення вимог кредиторів внаслідок таких умисних дій. Суд також зазначив, що відсутність активів у ліквідаційній масі в даному випадку є прямим наслідком протиправної поведінки відповідачів, а не просто відсутністю майна. Зрештою, суд дійшов висновку, що відповідачі не довели добросовісність своїх дій, тому солідарна відповідальність у розмірі непогашених вимог кредиторів є обґрунтованою. 3. Верховний Суд залишив без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими позов про покладення субсидіарної відповідальності було задоволено повністю. Справа №907/1282/25 від 28/08/2026 Предметом цього спору є правомірність дій приватного виконавця щодо вилучення та передачі арештованого майна на зберігання третій особі, а також питання дотримання процесуальних строків на оскарження таких дій. Верховний Суд у своєму рішенні зосередився на критичному аналізі того, як суди попередніх інстанцій підійшли до питання поновлення процесуального строку для подання скарги на дії виконавця. Суд наголосив, що поновлення строку є винятковою мірою, яка потребує від заявника доведення об’єктивних та непереборних обставин, що перешкоджали вчасному зверненню до суду. У даному випадку суд першої інстанції просто процитував доводи скаржника, не надавши їм належної оцінки та не перевіривши їх на відповідність матеріалам справи. Зокрема, суд не врахував, що скаржник раніше вже звертався з аналогічними вимогами, що ставить під сумнів твердження про те, що він дізнався про порушення своїх прав лише в січні 2026 року. Верховний Суд підкреслив, що безпідставне поновлення процесуального строку без належного мотивування є грубим порушенням процесуального закону. Оскільки питання поновлення строку є першочерговим і передує розгляду скарги по суті, всі наступні рішення судів, ухвалені після такого неправомірного поновлення, підлягають скасуванню. Верховний Суд скасував ухвали судів першої та апеляційної інстанцій та направив справу до Господарського суду Закарпатської області для нового розгляду питання про поновлення процесуального строку. Справа №917/1239/25 від 03/09/2026 Вітаю. Як юрист із багаторічним досвідом, проаналізував надане вами судове рішення. Ось детальний аналіз: **1. Предмет спору** Предметом спору є стягнення з продавця суми попередньої оплати за непоставлений товар, пені за порушення строків поставки та відшкодування збитків, завданих покупцю внаслідок невиконання продавцем своїх зобов’язань. **2. Аргументи суду** Суд встановив, що факт здійснення попередньої оплати був доведений, оскільки сторони зарахували вартість нового замовлення в рахунок існуючої кредиторської заборгованості продавця перед покупцем, що підтверджується актом звірки та іншими документами. Верховний Суд підкреслив, що продавець не скористався правом на відмову від договору через нібито відсутність оплати, а навпаки, визнав неможливість поставки товару у своєму листуванні. Суд відхилив доводи відповідача про недопустимість листа з факсимільним підписом, зазначивши, що це є робочим листуванням, а не первинним документом, тому вимоги щодо оформлення правочинів тут не застосовуються. Щодо пені, суд визнав правомірним її нарахування, оскільки дилерський договір був автоматично пролонгований, а відповідач не надав доказів його розірвання. Суд також вказав, що відповідач поводився суперечливо, спочатку визнаючи заборгованість, а потім заперечуючи її в суді. Зрештою, суд дійшов висновку, що доводи скаржника зводяться до незгоди з оцінкою доказів, що не є підставою для скасування законного рішення. **3. Рішення суду** Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позову — без змін. Справа №924/113/23 (908/1341/25) від 26/08/2026 Вітаю. Як юрист з багаторічним досвідом, проаналізував надане вами судове рішення. Ось детальний аналіз: 1. Предметом спору є стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ТОВ «Кан Трейд Інновація» понад 14,6 млн грн як частини сплачених лізингових платежів, що за своєю правовою природою є попередньою оплатою за договором купівлі-продажу, який припинився після розірвання договору фінансового лізингу. 2. Суд виходив з того, що договір фінансового лізингу є змішаним правочином, який поєднує елементи оренди та купівлі-продажу, тому лізингові платежі включають як плату за користування майном, так і частину викупної ціни. Оскільки договір лізингу було розірвано, а об’єкт повернуто банку, у лізингоодержувача виникло право вимагати повернення сплаченої частини вартості майна як безпідставно утримуваної попередньої оплати на підставі статті 693 Цивільного кодексу України. Суд також врахував преюдиційне значення обставин, встановлених у попередніх судових справах між тими ж сторонами, де було констатовано відсутність підстав для зарахування зустрічних однорідних вимог, на яких наполягав банк. Верховний Суд підкреслив, що при вирішенні спорів слід керуватися актуальною правовою позицією, тому віддав перевагу останньому висновку суду, ухваленому в травні 2026 року, над більш ранніми рішеннями. Суд також зазначив, що доводи банку про неможливість повернення коштів через наявність зустрічних вимог є безпідставними, оскільки зобов’язання банку з повернення цих сум є чинними та не припиненими. В результаті, суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права, а підстави для скасування їхніх рішень відсутні. 3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій — без змін. Справа №902/1597/25 від 02/09/2026 Ось детальний аналіз судового рішення у справі № 902/1597/25: 1. Предметом спору є визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки, яку орендодавець (міська рада) відмовився продовжувати, мотивуючи це наміром виставити право оренди на земельні торги. 2. Суд при винесенні рішення керувався тим, що після державної реєстрації фермерського господарства саме воно, а не засновник-фізична особа, стає повноправним орендарем земельної ділянки та набуває всіх прав і обов’язків за договором. Верховний Суд підкреслив, що оскільки право оренди перейшло до господарства, права фізичної особи (засновника) у цих відносинах не були порушені, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні його позовних вимог. Водночас суд визнав, що господарство як належний орендар має право на захист своїх інтересів, а формальне зазначення в проєкті угоди імені засновника замість назви господарства не є критичним порушенням. Суд також підтвердив, що спори щодо користування землями фермерського господарства належать до юрисдикції господарських судів, незалежно від того, чи була ділянка спочатку надана фізичній особі. При цьому суд критично оцінив розмір витрат на правничу допомогу, визнавши їх завищеними та зменшивши суму до відшкодування. Важливо, що суд спирався на сталу практику Великої Палати Верховного Суду щодо переходу прав орендаря до фермерського господарства як юридичної особи. 3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу міської ради, скасувавши рішення апеляційного суду в частині задоволення позову фізичної особи та залишивши в силі рішення суду першої інстанції про відмову їй у позові, при цьому залишивши без змін рішення апеляції в частині позову фермерського господарства. Справа №925/338/24(925/472/25) від 07/09/2026 Вітаю. Як юрист з багаторічним досвідом, проаналізував надане вами судове рішення. Ось стислий аналіз для вашого матеріалу: 1. **Предмет спору:** Розгляд заяви ТОВ «Дізарт плюс» про стягнення з Білоцерківського відділу ДВС витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час касаційного провадження. 2. **Аргументи суду:** Суд керувався принципом відшкодування судових витрат стороні, на користь якої було ухвалено рішення, та врахував, що касаційне провадження було закрито через необґрунтованість скарги відповідача. Верховний Суд підкреслив, що витрати на адвоката мають бути реальними, обґрунтованими та співмірними зі складністю справи, що підтверджується договором про надання правової допомоги та актом виконаних робіт. Суд перевірив надані документи (договір, акт, докази участі адвоката у засіданні та подання відзиву) і дійшов висновку, що вони відповідають вимогам процесуального законодавства. Важливо, що суд не втручається у договірні відносини між клієнтом та адвокатом щодо розміру гонорару, якщо він є розумним та підтвердженим. Також було враховано, що заявник заздалегідь подав орієнтовний розрахунок витрат, що є обов’язковою процесуальною умовою. Зрештою, суд визнав суму у 10 000 гривень пропорційною обсягу наданих послуг та предмету спору. 3. **Рішення суду:** Верховний Суд задовольнив клопотання та ухвалив стягнути з Білоцерківського відділу ДВС на користь ТОВ «Дізарт плюс» 10 000 гривень витрат на професійну правничу допомогу. Справа №908/2470/21 від 03/09/2026 Вітаю. Як фахівець із багаторічним досвідом, проаналізував надане вами судове рішення. Ось детальний аналіз: 1. Предметом спору є визнання недійсними рішень загальних зборів ТОВ «Агро-Юні» та скасування відповідних реєстраційних дій, вчинених після смерті одного з учасників товариства. 2. Суд виходив з того, що рішення загальних зборів, прийняті одноособово іншим учасником (який володів лише 50% частки), порушують вимоги статуту товариства, де для прийняття рішень було встановлено поріг у понад 60% голосів. Верховний Суд підкреслив, що спадкоємець померлого учасника, який прийняв спадщину, має законний інтерес у тому, щоб управління товариством здійснювалося відповідно до закону та статуту, навіть до моменту офіційного набуття ним корпоративних прав. Суд чітко розмежував право на частку у статутному капіталі (яке переходить у спадщину) та корпоративні права (право на участь в управлінні), зазначивши, що спадкоємець має право на захист своїх інтересів щодо збереження частки. Також було встановлено, що закон передбачає можливість прийняття рішень без урахування голосів померлого учасника лише у виключних випадках (виключення учасника або ліквідація), які в цій справі були відсутні. Відтак, проведення зборів без належної кількості голосів є самостійною підставою для визнання їх рішень недійсними. Суд також відхилив доводи скаржника про застосування за аналогією норм, що стосуються інших видів господарських товариств, оскільки спеціальний закон про ТОВ має пріоритет. 3. Верховний Суд залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, визнавши позовні вимоги обґрунтованими, а касаційну скаргу — такою, що не підлягає задоволенню. Справа №179/472/26 від 26/08/2026 Вітаю. Як юрист з багаторічним досвідом, проаналізував надане вами судове рішення. Ось детальний розбір: 1. Предметом спору було оскарження бездіяльності органу державної виконавчої служби щодо зняття арешту з майна та правомірність повернення судами першої та апеляційної інстанцій скарги заявника без розгляду через нібито порушення правил її подання через систему «Електронний суд». 2. Суд касаційної інстанції прийшов до висновку, що суди попередніх інстанцій проявили надмірний формалізм, який порушив право особи на доступ до правосуддя. Верховний Суд наголосив, що при відправці документів через підсистему «Електронний суд» весь пакет даних, включаючи додатки, підписується кваліфікованим електронним підписом (КЕП) адвоката, що автоматично засвідчує справжність усіх документів у пакеті. Технічний алгоритм системи не дозволяє надіслати пакет без накладення КЕП, тому окремий підпис на кожному файлі не є обов’язковим, якщо вони подані як єдине ціле. Суд підкреслив, що скарга, яка додана як файл до супровідного листа в «Електронному суді», вважається підписаною, оскільки вона є частиною єдиного електронного документа. Верховний Суд вказав, що завдання цивільного судочинства — захист прав, а не створення штучних перешкод через технічні нюанси оформлення. Відтак, повернення скарги без розгляду було визнано незаконним та передчасним. 3. Верховний Суд скасував ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, направивши справу до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті. Справа №922/4075/24 від 31/08/2026 Вітаю. Як юрист з багаторічним досвідом, проаналізував для вас це судове рішення. Ось стислий виклад справи: 1. Предметом спору є заява Асоціації ОСББ про забезпечення позову шляхом заборони АТ «Харківобленерго» припиняти електропостачання багатоквартирних будинків на час розгляду справи про визнання відсутнім права вимоги щодо стягнення заборгованості. 2. Суд виходив з того, що інститут забезпечення позову є механізмом захисту від недобросовісних дій відповідача, які можуть унеможливити ефективний захист прав позивача. Було встановлено, що АТ «Харківобленерго» надсилало мешканцям погрози про відключення електроенергії, ігноруючи при цьому імперативну норму пункту 7.11 Правил роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ). Ця норма прямо забороняє припинення електропостачання на період розгляду судом спірних питань щодо порушень умов договорів. Суд наголосив, що відключення будинків призвело б до зупинки ліфтів, насосного обладнання та відсутності освітлення, що створює реальну загрозу безпеці мешканців. Вжиті заходи є співмірними, оскільки вони носять тимчасовий характер і не блокують господарську діяльність енергопостачальника. Верховний Суд підтвердив, що без такого забезпечення позивач був би змушений ініціювати нові судові спори для відновлення своїх прав, що є неефективним. 3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу АТ «Харківобленерго» без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій про забезпечення позову — без змін. Справа №320/28565/23 від 01/09/2026 Вітаю. Як юрист із багаторічним стажем, проаналізував надане вами судове рішення. Ось детальний аналіз справи: 1. **Предмет спору:** Оскарження правомірності застосування нульової ставки податку на репатріацію (дивіденди) до нерезидента (Нідерланди) та законності податкового повідомлення-рішення, яким було донараховано податкові зобов’язання через відмову податкового органу визнати купівлю корпоративних прав «інвестицією в капітал». 2. **Аргументи суду:** – Верховний Суд наголосив, що для застосування нульової ставки за Конвенцією з Нідерландами недостатньо простого факту придбання корпоративних прав у третьої особи, оскільки така операція не збільшує капітал компанії, що виплачує дивіденди. – Суд розмежував поняття «інвестиція» як господарська операція та «внесення в капітал компанії», зазначивши, що для цілей Конвенції інвестиція має бути спрямована безпосередньо на збільшення активів компанії (статутного чи додаткового капіталу). – Придбання частки у попереднього власника за договором купівлі-продажу не призводить до надходження коштів на баланс підприємства, тому така операція не відповідає вимогам підпункту «і» пункту 3 статті 10 Конвенції. – Суд визнав правомірними дії податкового органу щодо призначення перевірки на підставі підпункту 78.1.21 ПКУ, підкресливши, що факт проведення попередньої перевірки (навіть якщо її результати були скасовані судом з процедурних підстав) є достатньою підставою для призначення нового контрольного заходу за наявності інформації від іноземних органів. – Також було зазначено, що попередні висновки Верховного Суду у справі №340/3834/21 (щодо Конвенції з Кіпром) не є релевантними, оскільки формулювання Конвенції з Нідерландами є більш жорсткими та вимагають саме прямого внесення коштів у капітал компанії. – Внаслідок скасування рішень судів попередніх інстанцій по суті спору, було також скасовано додаткову постанову про стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки позивач програв справу. 3. **Рішення суду:** Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу податкового органу, скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині задоволення позову та ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Підприємства «БУНГЕ ЮКРЕЙН». Справа №464/6946/25 від 04/09/2026 Вітаю. Як юрист з багаторічним досвідом, проаналізував надане вами судове рішення. Ось стислий аналіз для вашого матеріалу: 1. **Предмет спору:** Спір щодо стягнення з фізичної особи – підприємця (ФОП) коштів пайової участі у розвитку інфраструктури міста, які не були сплачені замовником після прийняття об’єкта будівництва в експлуатацію. 2. **Аргументи суду:** Верховний Суд підтвердив правильність висновків судів попередніх інстанцій про те, що даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Суд виходив з того, що ключовими критеріями розмежування юрисдикції є суб’єктний склад учасників та характер спірних правовідносин. Оскільки відповідач виступав замовником будівництва саме у статусі ФОП, а всі дозвільні документи на будівництво були видані на його ім’я як суб’єкта підприємницької діяльності, спір безпосередньо пов’язаний із здійсненням ним господарської діяльності. Суд наголосив, що статус фізичної особи не відокремлюється від статусу підприємця, якщо правовідносини виникли саме в межах підприємницької діяльності. Відтак, за правилами господарського процесуального законодавства, такі справи мають розглядатися господарськими судами. Суд також зазначив, що навіть у разі припинення підприємницької діяльності, спори, що виникли з неї, продовжують підлягати розгляду за правилами господарського судочинства. У результаті, Верховний Суд не знайшов підстав для скасування рішень про закриття провадження у цивільному суді. 3. **Рішення суду:** Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду про закриття провадження у справі — без змін. Справа №912/473/25 від 02/09/2026 Ось детальний аналіз судового рішення, підготовлений для вас: 1. Предметом спору є правомірність зупинення апеляційного провадження у справі про визнання недійсними додаткових угод до договору про закупівлю електроенергії до моменту ухвалення рішення Конституційним Судом України щодо конституційності норми, яка регулює зміну ціни за одиницю товару. 2. Верховний Суд керувався тим, що зупинення провадження у справі через очікування рішення Конституційного Суду є винятковим заходом, який потребує належного обґрунтування. Суд наголосив, що сам факт відкриття конституційного провадження не створює автоматичної «об’єктивної неможливості» розгляду справи, оскільки закони діють до моменту визнання їх неконституційними. Апеляційний суд у своєму рішенні не пояснив, чому саме розгляд цієї конкретної справи неможливий без висновків Конституційного Суду та чому наявні докази не дозволяють вирішити спір самостійно. Верховний Суд підкреслив, що суд має конкретизувати зв’язок між очікуваним рішенням КСУ та предметом спору, чого в даному випадку зроблено не було. Таким чином, зупинення провадження було визнано передчасним та таким, що порушує процесуальні норми. Суд також підтвердив, що дотримується усталеної практики, згідно з якою господарські суди повинні самостійно оцінювати обставини справи на підставі чинного законодавства. 3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного господарського суду та направив справу до того ж суду для продовження розгляду по суті. Справа №910/12927/23 (910/12973/25) від 07/09/2026 Вітаю. Як юрист з багаторічним досвідом, проаналізував надане судове рішення. Ось детальний аналіз для вашого матеріалу: 1. **Предмет спору:** Розгляд заяви про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем під час касаційного провадження у справі про банкрутство. 2. **Аргументи суду:** – Суд підкреслив, що право на відшкодування витрат на правничу допомогу є однією з основних засад господарського судочинства, проте їх розмір має бути співмірним зі складністю справи та обсягом виконаних робіт. – Верховний Суд зазначив, що витрати на підготовку самої заяви про розподіл судових витрат не підлягають відшкодуванню, оскільки ця дія не створює додаткового правового результату у спорі. – Суд критично оцінив обсяг наданих послуг, вказавши, що відзив на касаційну скаргу фактично дублював правову позицію, яка вже була викладена відповідачем у судах попередніх інстанцій. – Враховуючи критерії розумності та реальності витрат, суд визнав заявлену суму в 50 000 грн завищеною та неспівмірною з обсягом виконаної адвокатами роботи. – Суд також врахував доводи позивача про те, що ліквідатор боржника, маючи відповідну кваліфікацію, міг самостійно здійснювати представництво, що додатково вплинуло на оцінку необхідності залучення зовнішніх адвокатів. – На підставі дискреційних повноважень та принципів справедливості, суд самостійно визначив розмір витрат, що підлягають компенсації, встановивши його на рівні 16 000 грн. 3. **Рішення суду:** Верховний Суд частково задовольнив заяву, стягнувши з позивача на користь відповідача 16 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, відмовивши у стягненні решти суми. Справа №523/14427/19 від 26/08/2026 Ось детальний аналіз судового рішення, підготовлений з професійної точки зору: 1. Предметом спору є вимога Одеської міської ради про визнання спадщини відумерлою, визнання права власності на квартиру та її витребування у добросовісного набувача. 2. Суд виходив з того, що територіальна громада не є спадкоємцем у класичному розумінні, а має лише цивільний інтерес на отримання майна, яке не має власників. Оскільки спірна квартира була неодноразово відчужена і наразі перебуває у власності інших осіб, суд застосував аналогію закону, зокрема положення статті 1280 Цивільного кодексу України. Суд зазначив, що право на витребування майна в натурі існує лише тоді, коли воно збереглося у власності територіальної громади або не було відчужене. У разі ж продажу спадкового майна добросовісному набувачу, територіальна громада втрачає право на повернення самого об’єкта нерухомості. Відповідно, єдиним ефективним способом захисту інтересів громади у такій ситуації є вимога про стягнення грошової компенсації вартості цього майна. Оскільки позивач обрав неефективний спосіб захисту (витребування майна), суд відмовив у задоволенні позову в частині повернення квартири. 3. Верховний Суд залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, підтвердивши неможливість витребування відумерлого майна у добросовісного набувача та необхідність обрання способу захисту у вигляді грошової компенсації. Справа №678/12/21 від 26/08/2026 Вітаю. Як юрист з багаторічним досвідом, проаналізував надане вами судове рішення. Ось стислий аналіз для вашого матеріалу: 1. **Предмет спору:** Позивач намагався повернути у свою власність земельну ділянку площею 0,36 га, яка, на його думку, була незаконно включена до складу іншої ділянки, переданої відповідачу, шляхом скасування наказів Держгеокадастру, записів у реєстрах та віндикації (витребування) майна. 2. **Аргументи суду:** Верховний Суд підтвердив, що вимоги про скасування наказів Держгеокадастру та записів у реєстрах є неефективними способами захисту, оскільки вони не відновлюють володіння майном, тому в цій частині рішення попередніх інстанцій залишено без змін. Водночас суд наголосив, що належним способом захисту є саме віндикаційний позов (витребування майна), якщо доведено факт накладення меж ділянок. Суд вказав, що апеляційна інстанція припустилася помилки, формально відхиливши докази позивача (висновок експерта та матеріали інвентаризації), не дослідивши їх у взаємозв’язку з правовстановлюючими документами на землю. Верховний Суд підкреслив, що право власності позивача на ділянку не було припинено, а тому суди зобов’язані були ретельно перевірити доводи про накладення меж. Оскільки для встановлення цих фактів необхідна оцінка доказів, яку касаційний суд проводити не має права, справу в частині витребування ділянки було направлено на новий розгляд. 3. **Рішення суду:** Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу: залишив без змін відмову в частині скасування наказів та записів, проте скасував рішення апеляційного суду в частині віндикації та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Справа №910/8373/25 від 31/08/2026 Вітаю. Як юрист з багаторічним досвідом, проаналізував надане вами судове рішення. Ось детальний розбір: 1. **Предмет спору:** Розгляд заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді касаційної інстанції. 2. **Аргументи суду:** Верховний Суд наголосив, що при розподілі витрат на правничу допомогу суд зобов’язаний оцінювати їхню співмірність зі складністю справи, обсягом виконаних робіт та витраченим часом. Суд підкреслив, що зменшення розміру витрат можливе лише за наявності обґрунтованого клопотання іншої сторони, проте суд не має права робити це з власної ініціативи. У даному випадку суд врахував, що адвокат представляв інтереси відповідача у попередніх інстанціях, тому правова позиція була сформована заздалегідь, а підготовка відзиву до касації не вимагала значних додаткових зусиль. Суд також взяв до уваги доводи позивача про те, що поданий відзив був ідентичним до попередніх процесуальних документів. Враховуючи критерії реальності, розумності та пропорційності витрат, суд дійшов висновку, що заявлена сума у 20 000 грн є завищеною. Відтак, суд застосував принципи справедливості та верховенства права, визначивши суму, яка відповідає фактичному обсягу наданої допомоги. 3. **Рішення суду:** Верховний Суд частково задовольнив заяву відповідача, стягнувши з позивача 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу замість заявлених 20 000 грн. Справа №910/184/26 від 02/09/2026 Ось аналіз судового рішення, підготовлений відповідно до вашого запиту: 1. Предметом спору є оскарження ухвали про забезпечення позову, яким було накладено арешт на частку в статутному капіталі товариства та заборонено вчинення реєстраційних дій щодо нього. 2. Верховний Суд підтвердив, що заходи забезпечення позову є інструментом запобігання ускладненню виконання майбутнього рішення суду, а не попередньою оцінкою обґрунтованості позову. Суд наголосив, що арешт частки в корпоративному спорі є співмірним заходом, оскільки він має тимчасовий характер і не зупиняє господарську діяльність підприємства, а лише обмежує відчуження спірного майна. Водночас Верховний Суд вказав на процесуальну помилку судів попередніх інстанцій, які без належного обґрунтування та доведення фактичних обставин кваліфікували директора товариства як «незаконного». Суд зазначив, що питання легітимності керівника є предметом спору по суті, тому передчасне визнання його дій «незаконними» у межах забезпечення позову є неприпустимим. З огляду на це, касаційна інстанція вирішила виключити з резолютивної частини судових рішень положення, що стосувалися заборони директору вчиняти дії, оскільки це виходило за межі необхідного забезпечення. 3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши рішення судів попередніх інстанцій шляхом виключення з них пункту про заборону директору вчиняти реєстраційні дії, залишивши в іншій частині заходи забезпечення позову без змін. Справа №340/7257/25 від 07/09/2026 Вітаю. Як фахівець із 15-річним досвідом, проаналізував надане вами судове рішення. Ось стислий виклад суті справи та позиції Верховного Суду: 1. Предметом спору є правомірність застосування Пенсійним фондом обмеження максимального розміру пенсії позивача під час її перерахунку на виконання попереднього судового рішення та питання дотримання строків звернення до суду. 2. Верховний Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій допустили суттєві процесуальні помилки при вирішенні питання про пропуск строку звернення до суду. Зокрема, суди формально підійшли до питання, не врахувавши, що пенсіонер міг дізнатися про фактичне застосування обмеження лише після проведення перерахунку на виконання рішення суду, а не в момент виникнення права на пенсію. Також суд касаційної інстанції вказав, що суди першої та апеляційної інстанцій не встановили всіх фактичних обставин справи, зокрема щодо правової природи пенсії позивача (за яким законом вона призначена) та моменту, коли саме відповідач застосував спірне обмеження. Верховний Суд наголосив, що суди не дослідили докази та не надали оцінку доводам сторін, що унеможливило ухвалення законного рішення. Через ці прогалини в установленні обставин справи, касаційна інстанція не мала можливості самостійно вирішити спір по суті. Таким чином, рішення судів попередніх інстанцій були визнані передчасними та необґрунтованими. 3. Верховний Суд прийняв рішення скасувати ухвалу та рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направити справу до суду першої інстанції на новий розгляд для повного та всебічного з’ясування обставин. Справа №905/54/26 від 03/09/2026 Ось детальний аналіз судового рішення у справі № 905/54/26: 1. **Предмет спору:** Стягнення заборгованості за договором про надання послуг з диспетчерського управління, зокрема в частині правомірності нарахування 3% річних на суми прострочених планових (декадних) платежів. 2. **Аргументи суду:** Верховний Суд вказав, що суди попередніх інстанцій помилково ототожнили планові платежі та оплату за фактичний обсяг послуг, вважаючи їх взаємовиключними. Суд наголосив, що за умовами договору користувач зобов’язаний здійснювати як поетапну оплату планової вартості протягом місяця, так і остаточний розрахунок за фактичний обсяг послуг після завершення місяця. Оскільки ці зобов’язання є самостійними та визначеними договором, їх невиконання є порушенням грошового зобов’язання в розумінні статті 625 Цивільного кодексу України. Суд підкреслив, що право на стягнення 3% річних виникає у кредитора незалежно від того, чи є платіж плановим, чи остаточним, якщо порушено встановлений договором строк оплати. Суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної оцінки розрахункам позивача та безпідставно відмовили у стягненні частини 3% річних. Оскільки суд касаційної інстанції не має повноважень самостійно перевіряти докази та встановлювати фактичні обставини, справу було направлено на новий розгляд для належної перевірки розрахунку заборгованості. 3. **Рішення суду:** Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасував рішення судів попередніх інстанцій у частині відмови у стягненні 15 564,55 грн (3% річних) і направив справу в цій частині на новий розгляд до Господарського суду Донецької області. Справа №Н/240/5632/23 від 07/09/2026 Предметом цього спору є правомірність відмови судів попередніх інстанцій у відкритті провадження за заявою позивача про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами. Верховний Суд у цій справі зосередився на дотриманні судами процесуального порядку розгляду заяв про перегляд рішень. Суд зазначив, що якщо заява не відповідає вимогам статті 364 КАС України (зокрема, щодо обґрунтування нововиявлених обставин), суд не має права одразу відмовляти у відкритті провадження. Натомість, відповідно до статті 169 КАС України, суд зобов’язаний залишити таку заяву без руху та надати заявнику строк для усунення недоліків. Суди першої та апеляційної інстанцій, на думку Верховного Суду, припустилися передчасної оцінки суті доводів позивача, замість того, щоб надати йому процесуальну можливість виправити форму заяви. Верховний Суд підкреслив, що питання відповідності обставин критеріям «нововиявлених» має вирішуватися вже після належного оформлення заяви. Таким чином, було встановлено порушення норм процесуального права, що перешкоджає подальшому провадженню у справі. Верховний Суд скасував ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, направивши справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Справа №320/28565/23 від 01/09/2026 Вітаю. Як фахівець із 15-річним досвідом, проаналізував надане вами рішення Верховного Суду. Ось детальний розбір: 1. **Предмет спору:** Справа стосується правомірності застосування нульової ставки податку на репатріацію (дивіденди) при виплаті доходу нерезиденту-інвестору з Нідерландів та правомірності призначення податкової перевірки на підставі інформації, отриманої від іноземних державних органів. 2. **Аргументи суду:** * Суд встановив, що для застосування нульової ставки згідно з Конвенцією з Нідерландами, інвестиція має бути внесена безпосередньо в капітал компанії, що виплачує дивіденди, а не просто шляхом купівлі корпоративних прав у попереднього власника. * Верховний Суд наголосив, що придбання частки у попереднього акціонера не є «внесенням інвестиції в капітал», оскільки кошти не надходять на баланс підприємства для його господарської діяльності, а передаються продавцю корпоративних прав. * Суд розмежував поняття «інвестиція» у загальному розумінні та вимоги конкретної міжнародної Конвенції, де ключовим є саме збільшення капіталу компанії-емітента. * Щодо процедури, суд визнав правомірним призначення позапланової перевірки на підставі інформації від іноземного податкового органу, навіть якщо попередня перевірка була скасована судом з формальних (процедурних) підстав. * Суд підкреслив, що факт проведення попередньої перевірки як фізичної дії є достатньою підставою для застосування механізму обміну інформацією з іноземними органами, незалежно від подальшого скасування її результатів. * Також суд зазначив, що попередні висновки ВС у справах щодо Конвенції з Кіпром не є релевантними, оскільки формулювання міжнародних договорів з Кіпром та Нідерландами суттєво відрізняються в частині вимог до інвестування. 3. **Рішення суду:** Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу податкового органу, скасував рішення судів попередніх інстанцій та ухвалив нове рішення про відмову в задоволенні позову підприємства, а також скасував додаткову постанову про стягнення витрат на правничу допомогу. **:** У цьому рішенні Верховний Суд чітко розмежовує тлумачення терміну «інвестиція» для цілей різних міжнародних угод, відступаючи від підходу, який раніше застосовувався судами нижчих інстанцій при посиланні на практику ВС щодо Кіпру, та встановлює жорсткіший стандарт доведення факту інвестування в капітал компанії. Справа №906/938/24 (906/543/25) від 29/07/2026 Ось детальний аналіз судового рішення, підготовлений відповідно до вашого запиту: 1. Предметом спору є зобов’язання ТОВ «Твій хліб», яке перебуває у процедурі банкрутства, звільнити самовільно зайняту земельну ділянку комунальної власності шляхом демонтажу розташованих на ній тимчасових споруд. 2. Суд апеляційної інстанції, з яким погодився Верховний Суд, виходив із того, що відповідач у 2018 році отримав право на розміщення споруд на підставі договору сервітуту та паспорта прив’язки, проте згодом ці дозвільні документи були анульовані через порушення містобудівних норм (зведення капітальних фундаментів замість тимчасових споруд). Суд встановив, що відповідач не надав доказів повернення земельної ділянки після закінчення строку дії сервітуту, що свідчить про її самовільне зайняття. Аргументи третьої особи про право власності на споруди були відхилені через відсутність належних правовстановлюючих документів на ці об’єкти. Суд також наголосив, що перебування відповідача у процедурі банкрутства не звільняє його від обов’язку дотримуватися правил землекористування та нести відповідальність за самовільне зайняття ділянки. Верховний Суд підкреслив, що встановлення фактичних обставин та оцінка доказів належать до виключної компетенції судів попередніх інстанцій, а доводи касаційної скарги фактично зводяться до спроби переоцінити ці докази. 3. Верховний Суд залишив постанову апеляційного господарського суду про задоволення позовних вимог без змін, а касаційну скаргу ліквідатора — без задоволення. Справа №440/16341/25 від 04/09/2026 Вітаю. Як юрист із багаторічним досвідом, проаналізував надане вами судове рішення. Ось стислий аналіз для вашого матеріалу: 1. **Предмет спору:** Оскарження правомірності дій Держгеокадастру щодо формування витягу про нормативну грошову оцінку земельної ділянки та вимога про його скасування через застосування нібито невірних коефіцієнтів. 2. **Аргументи суду:** Суд виходив із того, що позивач пропустив шестимісячний строк на звернення до суду, оскільки був обізнаний про існування спірного витягу ще під час участі в іншій господарській справі (№ 917/845/24) щонайменше з березня 2025 року. Верховний Суд наголосив, що початок перебігу строку пов’язується не з моментом виникнення майнових претензій, а з моментом, коли особа дізналася про сам факт прийняття оскаржуваного акта. Щодо посилання на мобілізацію директора, суд зазначив, що цей факт не є автоматичною підставою для поновлення строків, якщо юридична особа мала можливість користуватися послугами адвокатів, що підтверджується активною участю представника у судових процесах протягом 2025 року. Також суд відхилив довід про «триваючий характер правопорушення», вказавши, що формування витягу є разовим актом, який вичерпав свою дію в момент видачі. Відтак, пасивна поведінка позивача, який не звернувся до суду вчасно, позбавила його права на судовий захист у цій справі. 3. **Рішення суду:** Верховний Суд залишив без задоволення касаційну скаргу позивача, а рішення судів попередніх інстанцій про […]

Case No. 320/28565/23 dated 09/01/2026Greetings. As a specialist with 15 years of experience, I have analyzed the Supreme Court decision you provided. Here […]

Справа №320/28565/23 від 01/09/2026Вітаю. Як фахівець із 15-річним досвідом, проаналізува […]

Draft Law on Amendments to Article 141 of the Law of Ukraine "On the Judiciary and the Status of Judges" Regarding Social InsuranceThe analysis could not be performed. Full text by link

Проєкт Закону про внесення зміни до статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо соціального страхуванняАналіз виконати не вдалося. Повний текст за посиланням

Draft Law on Amendments to the Law of Ukraine "On the Judiciary and the Status of Judges" and certain other laws of Ukraine regarding the improvement of competitive procedures for the position of a member of the High Qualification Commission of Judges of Ukraine and a member of the High Council of JusticeThe analysis could not be performed. Full text by link

Проєкт Закону про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких інших законів України щодо удосконалення конкурсних процедур на зайняття посади члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, члена Вищої ради правосуддяАналіз виконати не вдалося. Повний текст за посиланням

Review of draft laws for 09/11/20269 draft laws have been registered: 16059 Draft Resolution on Certain Issues of Organizing the Work of the Verkhovna […]

Огляд законопроектів за 11/09/2026Зареєстровано 9 […]

Огляд законодавства ЄС за 11/09/2026Огляд зак […]

Review of the EU legislation for 11/09/2026Review of Legislative Acts Regulation (EU) 2024/1689 (Artificial Intelligence Act) This act establishes a […]

Review of Ukrainian legislation for 11/09/2026Please provide the texts of the regulatory legal acts that need to be analyzed. Currently, your request […]

Огляд українського законодавства за 11/09/2026Будь ласка, надайте тексти нормативно-правових актів, які необхідно проаналізувати. Наразі у вашому запиті відсутні вхідні дані для опрацювання. Чекаю на інформацію, щоб надати професійний дайджест у форматі HTML. А тепер розглянемо детальніше кожен з опублікованих сьогодні актів: Про облікову ціну банківських металів Про офіційний курс гривні щодо іноземних валют Про зміни в складі територіальних виборчих комісій, що здійснюють підготовку та проведення місцевих виборів Про реєстрацію народного депутата України Слободян О.М., обраної на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року в загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі Про призначення судді Про призначення Гвоздяр Г.Ю. заступником Міністра оборони України Про внесення зміни до складу Міжвідомчої робочої групи з питань координації заходів у сфері Шенгенського управління Про призначення Шемаєва В.В. заступником Міністра з відновлення, інфраструктури та транспорту України Про звільнення Комірного А.В. з посади заступника Міністра соціальної політики, сім’ї та єдності України з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації Деякі питання реалізації експериментального проекту щодо оплати послуг, пов’язаних із застосуванням методу остеоінтегративного протезування, за рахунок коштів державного бюджету Про внесення змін до деяких указів Президента України Деякі питання оптимізації захисту населення та реагування на загрози засобів повітряного нападу Про Концепцію сприяння розвитку пластового, скаутського руху в Україні та за її межами у 2027–2035 роках Деякі питання надання державної допомоги на навчання дітям деяких категорій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 12 серпня 2020 р. № 714 Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2026 р. № 645 Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 18 червня 2024 р. № 707 Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань цивільного захисту та визнання такою, що втратила чинність, постанови Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2004 р. № 460 Про затвердження Угоди (у формі обміну нотами) між Кабінетом Міністрів України та Урядом Румунії про внесення змін до Угоди (у формі обміну нотами) між Кабінетом Міністрів України та Урядом Румунії про відкриття нового міжнародного пункту пропуску через українсько-румунський державний кордон між населеними пунктами Біла Церква (Україна) та Сігету Мармацієй (Румунія) Про внесення змін до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам Про внесення змін до Порядку видачі висновку щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком Про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету Про затвердження Державної цільової соціальної програми протидії торгівлі людьми на період до 2030 року Про увільнення О. Камишіна від виконання обов’язків Радника Президента України зі стратегічних питань Про тимчасове виконання обов’язків Голови Державної прикордонної служби України Про увільнення від тимчасового виконання обов’язків Голови Державної прикордонної служби України Про призначення Григоровича О.Б. заступником Міністра внутрішніх справ України Про присвоєння спеціального звання Про присвоєння спеціального звання Про присвоєння військового звання Про затвердження Порядку проведення перевірок працівників Бюро економічної безпеки України на доброчесність та моніторингу способу їх життя Ухвала Великої палати Конституційного Суду України про усунення описки в тексті Ухвали Великої палати Конституційного Суду України від 2 липня 2026 року № 9-уп/2026 Про затвердження Положення про функціональну підсистему запобігання та ліквідації надзвичайних ситуацій у зоні відчуження і зоні безумовного (обов’язк […]