1. Суть рішення:
Європейський суд з прав людини виніс рішення у справі, що стосується двох українських активістів, яким було перешкоджено проводити демонстрації біля Генеральної прокуратури в Києві у 2013 році. Суд встановив порушення статті 11 (свобода зібрань) та статті 13 (право на ефективний засіб правового захисту) Конвенції для обох заявників, а також додатково встановив порушення статті 5 § 1 (право на свободу та особисту недоторканність) для другого заявника, якого було затримано поліцією.
2. Структура та основні положення:
– Суд розглянув три основні аспекти: обмеження свободи зібрань, відсутність ефективних засобів правового захисту та незаконне затримання
– Суд встановив, що українське законодавство (стаття 39 Конституції та стаття 182 Кодексу адміністративного судочинства) не становило достатніх правових підстав для обмеження свободи зібрань
– Рішення відповідає попередній позиції Суду у справі Черемських проти України щодо вимог якості закону
– Суд присудив компенсацію за немайнову шкоду: 5 800 євро першому заявнику та 9 800 євро другому заявнику, плюс 2 400 євро судових витрат
3. Ключові положення для практичного використання:
– Суд підтвердив, що оскарження після події не можуть вважатися ефективними засобами правового захисту при порушеннях свободи зібрань
– Саме існування кримінальної справи не може виправдати затримання без належної правової підстави та документації
– Суд наголосив, що обмеження свободи зібрань мають мати чіткі та достатні правові підстави у внутрішньому законодавстві
– Рішення встановлює, що загальні заборони демонстрацій у певних місцях на тривалий період є проблемними відповідно до Конвенції
– Суд підтвердив, що стаття 11 має тлумачитися у світлі статті 10, причому стаття 11 є спеціальним законом у справах про зібрання
