СПРАВА ЮРИЧ ПРОТИ ХОРВАТІЇ
Нижче наведено аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі Юрич проти Хорватії:
**1. Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив, що Хорватія порушила статтю 6 § 1 Конвенції (право на справедливий судовий розгляд) у справі Ванесси Юрич. Ключовим питанням було те, що хорватські суди відхилили позов Юрич про компенсацію за землю, відведену під дорогу, через закінчення строку позовної давності. ЄСПЛ визначив, що спосіб, у який хорватські суди обчислювали строк позовної давності, не був передбачуваним для Юрич, що непропорційно обмежувало її доступ до суду. Це випливало з незрозумілого правового статусу некласифікованих доріг у Хорватії до 2011 року та відсутності чітких сигналів про те, що землю Юрич було фактично експропрійовано. Як наслідок, ЄСПЛ дійшов висновку, що саму суть права Юрич на доступ до суду було порушено.
**2. Структура та основні положення:**
* **Вступ:** Містить короткий огляд справи, вказуючи, що вона стосується відчуження землі заявниці під некласифіковану під’їзну дорогу.
* **Факти:** Детально описує фактичні обставини, включаючи прийняття Закону про дороги 2011 року, успадкування заявницею землі, будівництво та асфальтування дороги, а також подальші судові провадження в Хорватії.
* **Відповідна нормативно-правова база та практика:** Викладає відповідні хорватські закони, включаючи Конституцію, різні Закони про дороги, законодавство про майнові права та Закон про зобов’язання. Він також включає резюме відповідних рішень Конституційного суду та Верховного суду Хорватії, а також посилання на юридичну доктрину.
* **Право:** Цей розділ містить:
* **Твердження про порушення статті 6 § 1 Конвенції:** Детально описує скаргу заявниці на те, що спосіб, у який національні суди обчислили строк позовної давності в її справі, був непередбачуваним і призвів до порушення її права на доступ до суду.
* **Прийнятність:** Оголошує скаргу прийнятною.
* **Суть:** Оцінює аргументи обох сторін (заявниці та Уряду) та оцінку Суду.
* **Інші заявлені порушення Конвенції:** Розглядає скарги заявниці за статтею 1 Протоколу № 1 і не бачить необхідності виносити окреме рішення щодо решти скарг.
* **Застосування статті 41 Конвенції:** Обговорює справедливу сатисфакцію, включаючи відшкодування шкоди та витрат.
* **Резолютивна частина:** Офіційно проголошує порушення, визначає розмір компенсації, яка має бути виплачена заявниці, та відхиляє решту вимог про справедливу сатисфакцію.
* **Спільна окрема думка:** Включає спільну окрему думку суддів Кренца, Куча та Адамської-Галлант.
**3. Основні положення для використання:**
* **Передбачуваність судових рішень:** Рішення підкреслює важливість передбачуваності при застосуванні строків позовної давності. Національні суди повинні забезпечити, щоб їх тлумачення та застосування законів були достатньо чіткими та передбачуваними для окремих осіб.
* **Ефективний доступ до суду:** Рішення підсилює принцип, згідно з яким доступ до суду має бути практичним та ефективним, а не теоретичним чи ілюзорним. Відхилення позову на підставі непередбачуваного застосування строків позовної давності може порушити це право.
* **Нечіткі правові ситуації:** ЄСПЛ розглядав незрозумілий правовий статус некласифікованих доріг у Хорватії до 2011 року як критичний фактор. Це підкреслює необхідність чітких і доступних законів, особливо коли зачіпаються майнові права.
* **Експропріація та компенсація:** Рішення торкається питання фактичної експропріації без компенсації. Суд наголосив, що влада не може отримувати вигоду з незаконних ситуацій, коли майно вилучається без належної правової процедури та справедливої компенсації.
* **Поновлення провадження:** Рішення згадує про можливість поновлення національного провадження після рішення ЄСПЛ, яким встановлено порушення. Це є важливим міркуванням для заявників, які прагнуть отримати відшкодування в аналогічних справах.
* **Витрати:** Суд присудив суму, заявлену заявницею, на відшкодування витрат, понесених у провадженні в Конституційному Суді та Суді, але відхилив її вимогу щодо інших витрат, понесених у національному провадженні. Більшість обґрунтували своє рішення тим, що «заявниця зможе отримати відшкодування (відповідної частини) цих витрат у провадженні після подання нею клопотання про поновлення».
Це рішення слугує нагадуванням державам про необхідність забезпечити, щоб їхні правові рамки були чіткими, передбачуваними та застосовувалися таким чином, щоб поважати основні права людини, зокрема право на справедливий судовий розгляд та доступ до правосуддя.
СПРАВА “КОНСТАНТІНУ ПРОТИ КІПРУ”
Ось аналіз рішення у справі “Константіну проти Кіпру” від Європейського суду з прав людини:
**Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини встановив, що Кіпр порушив статтю 6 § 1 Конвенції (право на справедливий суд), оскільки пану Константіну, судді, було відмовлено в доступі до суду для оскарження рішення перехідної Вищої ради судочинства (ВРС) про відмову у підвищенні його до посади голови окружного суду. Ця відмова сталася під час перехідного періоду судової реформи. Суд визначив, що стаття 6 була застосовною, оскільки існував реальний спір щодо права пана Константіну на справедливу процедуру в процесі підвищення. Суд наголосив на важливості незалежності судової влади та необхідності процедурних гарантій у рішеннях, що впливають на кар’єру судді. Він дійшов висновку, що відсутність судового перегляду зашкодила самій суті права пана Константіну на доступ до суду.
**Структура та основні положення:**
* **Вступ:** Коротко викладає предмет справи: відсутність судового перегляду відмови у підвищенні судді.
* **Факти:** Детально описує передісторію судових реформ на Кіпрі, створення перехідної ВРС, заяву пана Константіну про підвищення, відмову в його проханні та подальші невдалі судові оскарження в кіпрських судах (Адміністративному суді та Верховному конституційному суді).
* **Відповідна правова база та практика:** Роз’яснює кіпрські закони, що стосуються судової влади, включаючи Закон про відправлення правосуддя (різні положення), Закон про суди та процедури призначення та підвищення суддів. Він також посилається на відповідні матеріали Ради Європи, такі як висновки Венеційської комісії та звіти GRECO.
* **Право:** Цей розділ містить юридичне обґрунтування Суду.
* **Заявлене порушення статті 6 § 1:** Розглядає, чи було порушено статтю 6 щодо доступу до суду.
* **Прийнятність:** Розглядає аргументи уряду про те, що заява була подана з пропуском строку та що стаття 6 не була застосовною. Суд відхиляє ці аргументи.
* **Суть справи:** Оцінює основне питання про те, чи порушила відсутність судового перегляду статтю 6. Суд встановлює порушення.
* **Решта скарг:** Розглядає скаргу заявника щодо неупередженості Верховного конституційного суду, але вважає недоцільним приймати рішення щодо неї окремо.
* **Застосування статті 41:** Розглядає вимоги заявника щодо відшкодування збитків та витрат. Суд відхиляє вимогу про відшкодування матеріальної шкоди, вважає, що саме порушення є достатньою справедливою сатисфакцією за моральну шкоду, та присуджує суму на покриття витрат і видатків.
* **Резолютивна частина:** Офіційно оголошує скаргу прийнятною, констатує порушення статті 6 та визначає компенсацію, яка має бути виплачена заявнику.
**Ключові положення та важливість:**
* **Застосовність статті 6 до спорів щодо підвищення суддів:** Суд підтверджує, що стаття 6 може застосовуватися до спорів, що стосуються кар’єри судді, включаючи рішення про підвищення.
* **Тест Ескелінена:** Суд застосовує тест Ескелінена, щоб визначити, чи було виправдане виключення судового перегляду. Він встановлює, що друга умова тесту (обґрунтування на об’єктивних підставах в інтересах держави) не була виконана.
* **Важливість незалежності судової влади:** Рішення підкреслює важливість незалежності судової влади та необхідність процедурних гарантій у рішеннях, що впливають на кар’єру судді.
* **Право на справедливу процедуру:** Суд визнає, що судді мають право на справедливу процедуру в конкурсах на підвищення, що захищає від свавілля або неналежного використання дискреції.
* **Доступ до суду:** Суд наголошує, що виключення з доступу до суду повинні залишатися винятковими та підтримуватися вагомими причинами.
Це рішення підкреслює важливість незалежності судової влади та права на справедливий процес, навіть під час періодів судової реформи. Воно підсилює принцип, згідно з яким судді повинні мати доступ до судового перегляду, коли приймаються рішення, що впливають на їхню кар’єру.
СПРАВА «ШЕНЕР ПРОТИ ПОЛЬЩІ»
Ось аналіз рішення у справі «Шенер проти Польщі» Європейського суду з прав людини:
**1. Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) постановив, що Польща порушила права громадянина Туреччини Адіна Шенера, внісши його дані до Реєстру небажаних іноземців та Шенгенської інформаційної системи (SIS) на підставі міркувань національної безпеки. Ця реєстрація фактично призвела до його вислання з Польщі, де він законно проживав. Суд встановив, що внутрішньому провадженню не вистачало достатніх процесуальних гарантій, оскільки Шенера не було поінформовано про причини його вислання та не надано доступу до інформації, використаної проти нього. ЄСПЛ дійшов висновку, що ці обмеження його прав подавати заперечення проти його вислання та на перегляд його справи не були належним чином збалансовані, порушуючи статтю 1 Протоколу № 7 та статтю 8 Конвенції.
**2. Структура та основні положення:**
* **Вступ:** Викладає суть справи, скаргу заявника та відповідні статті Конвенції.
* **Факти:** Детально описує життя Шенера в Польщі, його дозволи на проживання, кримінальні судимості, внесення його даних до реєстрів та подальші судові провадження.
* **Відповідна правова база:** Цитує відповідні статті Конституції Польщі та Закону про іноземців 2013 року.
* **Право:**
* **Locus Standi:** Розглядає право доньки Шенера продовжувати справу після його смерті.
* **Обсяг справи:** Визначає конкретні питання, що розглядаються, виключаючи аспекти, пов’язані з погашеними судимостями та пізнішою кримінальною судимістю.
* **Попереднє заперечення щодо невичерпання:** Відхиляє аргумент польського уряду про те, що Шенер не вичерпав внутрішні засоби правового захисту.
* **Заявлене порушення статті 1 Протоколу № 7:** Аналізує, чи забезпечила Польща достатні процесуальні гарантії у процесі вислання.
* **Заявлене порушення статті 8:** Розглядає, чи завадило вислання праву Шенера на приватне та сімейне життя.
* **Застосування статті 41:** Розглядає питання справедливої сатисфакції, включаючи відшкодування збитків та витрат.
* **Резолютивна частина:** Викладає рішення Суду.
**3. Основні положення та значення:**
* **Застосовність статті 1 Протоколу № 7:** Суд підтверджує, що стаття 1 Протоколу № 7 застосовується до внесення даних іноземця до Реєстру небажаних іноземців та до SIS, що призводить до вислання.
* **Процесуальні гарантії:** Рішення підкреслює важливість інформування осіб про причини їх вислання та надання доступу до відповідної інформації, навіть у справах, пов’язаних з національною безпекою.
* **Збалансування факторів:** Суд наголошує, що обмеження процесуальних прав мають бути обґрунтованими та збалансованими такими заходами, як незалежний перегляд та юридичне представництво.
* **Вплив на сімейне життя:** Рішення визнає, що вислання може заважати праву на приватне та сімейне життя відповідно до статті 8 Конвенції.
* **Суть прав:** Суд встановив, що обмеження, накладені на реалізацію заявником його прав відповідно до статті 1 Протоколу № 7, не були збалансовані у внутрішньому провадженні таким чином, щоб зберегти суть цих прав.
Це рішення підкреслює необхідність для держав збалансовувати міркування національної безпеки з процесуальними правами осіб, забезпечуючи справедливість та прозорість у провадженнях щодо вислання.
СПРАВА “РОМАНІ ТА КАНЧЕЛЛІ ПРОТИ ІТАЛІЇ”
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) розглянув дві заяви, “Романі та Канчеллі проти Італії”, що стосувалися надмірної тривалості та неефективності цивільного провадження у справах про ймовірну лікарську недбалість, яка призвела до смерті родичів заявників. Заявники стверджували, що тривалість провадження порушила їхні права за статтями 2 та 6 Конвенції. Суд вирішив розглянути скарги виключно в рамках процесуального аспекту статті 2, зосереджуючись на тому, чи держава належним чином розслідувала смерті. ЄСПЛ встановив, що тривалість провадження, 14 років і 16 років і 7 місяців відповідно, разом зі значними затримками, свідчила про неспроможність національних судів діяти з необхідною ретельністю та оперативністю. Відповідно, Суд постановив, що Італія порушила статтю 2 Конвенції, і присудив заявникам компенсацію за моральну шкоду та витрати.
Рішення структуровано наступним чином: воно починається зі вступу, в якому викладено передісторію справи та скарги заявників. Потім розглядається об’єднання заяв у зв’язку з їхньою схожою тематикою. Попередні міркування роз’яснюють, які скарги є прийнятними. Далі Суд оцінює прийнятність заяв, відхиляючи заперечення Уряду щодо невичерпання національних засобів правового захисту. Суть справи розглядається за статтею 2, зосереджуючись на процесуальних зобов’язаннях держави у справах про лікарську недбалість. Нарешті, рішення стосується застосування статті 41, присуджуючи справедливу сатисфакцію заявникам за моральну шкоду та витрати. У тексті немає жодних ознак змін порівняно з попередніми версіями.
Найважливішим положенням цього рішення є висновок про те, що надмірна тривалість і затримки в цивільному провадженні порушили статтю 2 Конвенції, яка захищає право на життя. Це підкреслює обов’язок держави проводити ретельні та своєчасні розслідування випадків ймовірної лікарської недбалості, що призвела до смерті. Рішення підкреслює важливість ефективних судових процесів у забезпеченні підзвітності та справедливості в таких чутливих справах.
