Вітаю. Як юрист з 15-річним стажем, проаналізував надане вами рішення Верховного Суду. Ось детальний аналіз для вашого матеріалу:
1. **Предмет спору:** Стягнення з підрядника інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на суму неповернутого авансу за договором підряду, що фінансувався за кошти державного бюджету.
2. **Аргументи суду:**
– Верховний Суд наголосив, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, оскільки не надали належної оцінки всім аргументам сторін, зокрема щодо правової природи зобов’язань та впливу додаткових угод на строки повернення авансу.
– Суд підкреслив, що преюдиційне значення (обов’язковість врахування фактів з іншої справи) мають лише встановлені судом обставини, а не правова оцінка, надана іншим судом, тому суди не мали права ігнорувати нові обставини, що виникли після укладення додаткової угоди №62.
– Важливим є висновок, що суди не з’ясували, чи виконувала Служба відновлення публічно-владні функції, що є обов’язковою умовою для представництва прокурором інтересів держави в особі юридичних осіб.
– Суд вказав на необхідність застосування правил тлумачення правочинів (ст. 213 ЦК України), оскільки буквальне тлумачення умов договору без урахування мети та подальшої поведінки сторін призвело до помилкових висновків.
– Верховний Суд зазначив, що форс-мажор не звільняє від виконання грошових зобов’язань, проте суди повинні були дослідити, чи вплинули нові домовленості сторін (додаткова угода №62) на зміну строків виконання зобов’язань, що безпосередньо пов’язано з виникненням обов’язку повернення авансу.
– Суд наголосив, що викладення у рішенні лише доводів однієї сторони без належного спростування аргументів іншої є порушенням принципу рівності учасників процесу.
3. **Рішення суду:** Верховний Суд скасував рішення Господарського суду Львівської області та постанову Західного апеляційного господарського суду, передавши справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
**:** Суд у цьому рішенні відступає від попередньої позиції, яка була в інших рішеннях Верховного Суду, щодо застосування приписів статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та меж представництва прокурором інтересів держави в особі державних установ, що не наділені владними повноваженнями.
