Ось детальний аналіз цього судового рішення:
1. Предметом спору є законність передачі у приватну власність та подальшої оренди земельної ділянки, яка входить до складу земель природно-заповідного фонду.
2. Верховний Суд керувався тим, що вимога про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування є неефективним способом захисту, оскільки таке рішення вже вичерпало свою дію виконанням (реєстрацією права власності). Суд наголосив, що замість скасування таких актів, суди повинні надавати їм правову оцінку безпосередньо у мотивувальній частині рішення при вирішенні спору по суті. Щодо вимог до Фермерського господарства, Суд дійшов висновку про порушення правил предметної юрисдикції, оскільки спір між територіальною громадою та юридичною особою щодо майна має розглядатися в порядку господарського, а не цивільного судочинства. **** Суд послався на позицію Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2025 року у справі № 446/478/19, підтверджуючи, що оскарження вже виконаних рішень органів влади є неефективним способом захисту, відступаючи від підходів, де такі вимоги задовольнялися. Крім того, Верховний Суд зазначив, що в частині вимог до фізичної особи (ОСОБА_1), які не були оскаржені в касаційному порядку, він не має повноважень переглядати рішення, оскільки обмежений межами касаційної скарги. Таким чином, Суд застосував диференційований підхід: відмова у позові через неналежний спосіб захисту, закриття провадження через порушення юрисдикції та залишення в силі рішення в частині, що не оскаржувалася.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу: скасував рішення попередніх інстанцій, відмовив у позові в частині скасування рішення селищної ради, закрив провадження у справі в частині вимог до Фермерського господарства та залишив без змін рішення в частині вимог до фізичної особи.
