Вітаю. Як фахівець із 15-річним досвідом, проаналізував надане судове рішення. Ось детальний розбір для вашого матеріалу:
1. **Предмет спору:** Предметом спору є правомірність повернення позовної заяви ліквідатора банкрута через несплату судового збору та відмову суду в його відстроченні.
2. **Аргументи суду:**
* Суди попередніх інстанцій формально відмовили у відстроченні судового збору, посилаючись на те, що боржник у стадії ліквідації не входить до переліку осіб, визначених статтею 8 Закону України «Про судовий збір».
* Верховний Суд наголосив, що такий підхід є надмірно формальним і порушує право на доступ до правосуддя, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини.
* Суд підкреслив, що відсутність юридичної особи у переліку пільговиків не звільняє суд від обов’язку індивідуально оцінити її реальний майновий стан.
* Суди не дослідили надані ліквідатором докази (довідки про нульові залишки на рахунках, протоколи інвентаризації про відсутність майна), які підтверджували неможливість сплати збору.
* Верховний Суд вказав, що пропорційність обмеження доступу до суду має оцінюватися через баланс між інтересами держави та правом особи на судовий захист.
* Оскільки суди не надали оцінки пропорційності фінансового тягаря, їхні рішення визнано необґрунтованими.
* **:** Верховний Суд у цій справі спирається на позиції Великої Палати (зокрема, у справах № 925/1293/19 та № 917/1219/24), які вимагають від судів відступати від формального тлумачення статті 8 Закону «Про судовий збір» на користь оцінки реальної спроможності юридичної особи сплатити збір.
3. **Рішення суду:** Верховний Суд скасував ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, передавши справу на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області для належного вирішення питання про відстрочення судового збору.
