Рішення у справі «Мішин та інші проти України» (заяви № 29381/16 та 13 інших) стосується системної проблеми здійснення правосуддя в Україні, а саме надмірної тривалості кримінального провадження. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) розглянув 14 об’єднаних заяв, у яких заявники стверджували, що їхні справи перебували на розгляді протягом необґрунтовано тривалого часу — від кількох років до понад десятиліття. Суд дійшов висновку, що органи влади України не забезпечили проведення цих кримінальних проваджень у «розумний строк», як того вимагає стаття 6 § 1 Конвенції. Крім того, Суд встановив, що заявники не мали жодного ефективного національного засобу юридичного захисту для оскарження цих затримок, що є порушенням статті 13. Як наслідок, Суд зобов’язав уряд України виплатити заявникам різні суми компенсації за моральну шкоду, завдану внаслідок цих затяжних судових процесів.
Структура рішення відповідає стандартному формату рішення Комітету П’ятої секції ЄСПЛ. Воно розпочинається з процесуальної історії та об’єднання заяв, що є звичайною практикою, коли кілька справ мають однаковий предмет спору. Основна частина рішення розділена на оцінку встановлених порушень статей 6 та 13, за якою слідує застосування статті 41 щодо справедливої сатисфакції. Це рішення узгоджується зі сталою прецедентною практикою, зокрема з посиланням на провідну справу «Нечай проти України» (2021), яка слугує прецедентом для висновків Суду щодо відсутності в Україні ефективних засобів юридичного захисту від тривалого розгляду справ. Рішення є примітним своїм консолідованим підходом, оскільки охоплює різнорідну групу заявників в одному документі з метою оптимізації судового процесу.
Найважливішими положеннями для юристів-практиків та спостерігачів є:
* **Критерій «розумного строку»:** Суд підтвердив, що розумність тривалості провадження оцінюється з огляду на складність справи, поведінку заявників та поведінку національних органів влади. Суд чітко зазначив, що не вбачає виправдань для затримок у цих справах, наголосивши, що тягар забезпечення своєчасного судового розгляду лежить на державі.
* **Системна відсутність засобів правового захисту:** Висновок Суду за статтею 13 підтверджує, що в українській правовій системі досі немає ефективного механізму, за допомогою якого особи могли б домогтися відшкодування або прискорення проваджень, що стали надмірно тривалими. Це критичний момент для майбутніх судових процесів, оскільки він підкреслює необхідність звернення до ЄСПЛ, коли національні засоби правового захисту вичерпані або відсутні.
* **Справедлива сатисфакція:** Суд присудив кожному заявнику грошову компенсацію у розмірі від 500 до 4 800 євро, залежно від тривалості та обставин кожної окремої справи. Ці виплати підлягають виконанню протягом трьох місяців; також передбачено положення про пеню у разі несвоєчасної виплати для забезпечення виконання рішення.
* **Прецедентне значення:** Посилаючись на справи «Нечай проти України» та «Ганиш та інші проти України», Суд підсилює послідовну лінію судової практики, сигналізуючи про те, що Україна залишається під наглядом через структурні недоліки у системі кримінального правосуддя щодо швидкості судових розглядів.
