Skip to content Skip to sidebar Skip to footer

Огляд рішень ЄСПЛ за 29/05/2026

СПРАВА КОВАЛЕНКА ПРОТИ УКРАЇНИ

Ось розбір рішення у справі «Коваленко проти України» від Європейського суду з прав людини:

**1. Суть рішення:**

У справі «Коваленко проти України» Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив порушення Україною статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як у її матеріальному, так і в процесуальному аспектах. Справа стосувалася жорстокого поводження з заявником, паном Віктором Коваленком, з боку поліцейських не при виконанні службових обов’язків, і подальшого неефективного розслідування інциденту. Суд вирішив, що поліцейські не при виконанні службових обов’язків діяли, принаймні частково, у своїй офіційній якості, що робить державу відповідальною за їхні дії. Розслідування жорстокого поводження було визнано неефективним через затримки, відсутність незалежності та неспроможність усунути розбіжності у доказах. В результаті Суд присудив пану Коваленку 8 000 євро відшкодування моральної шкоди та 3 000 євро відшкодування витрат і видатків.

**2. Структура та основні положення:**

* **Вступ:** Коротко викладається предмет справи: ймовірне жорстоке поводження з боку поліцейських не при виконанні службових обов’язків і відсутність ефективного розслідування.
* **Факти:**
* Представлено версії подій 17 лютого 2008 року заявника та уряду, включаючи ймовірну бійку та отримані травми.
* Детально описано стан здоров’я заявника, судово-медичні експертизи та розбіжності в медичних висновках щодо тяжкості його травм (включаючи перелом черепа).
* Розглядається втрата медичної картки заявника під час передачі між установами.
* Підсумовуються дві пов’язані кримінальні справи: одна проти заявника за хуліганство та інша, порушена пізніше, за фактом хуліганських дій проти заявника.
* Описується кримінальне розслідування жорстокого поводження із заявником, включаючи свідчення свідків і неодноразові відмови у порушенні кримінальної справи.
* Описується кримінальне розслідування як за старим (1960), так і за новим (2012) Кримінальним процесуальним кодексом, підкреслюючи неефективність і затримки.
* Детально описуються кримінальні справи, порушені проти причетних поліцейських, які також були закриті через відсутність доказів.
* **Відповідна правова база:** Наводяться положення українського законодавства, що мають відношення до справи, включаючи Кримінальний процесуальний кодекс (версії 1960 та 2012 років) та Закон України «Про міліцію» від 1990 року.
* **Право:**
* Розглядається ймовірне порушення статті 3 Конвенції (заборона катування, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження).
* Розглядається прийнятність заяви, включаючи заперечення уряду щодо тяжкості травм і відповідальності держави за дії поліцейських не при виконанні службових обов’язків.
* Представлено позиції сторін щодо суті справи.
* Надається оцінка Суду, включаючи відповідні принципи з його прецедентного права щодо відповідальності держави та ефективного розслідування.
* Застосовуються ці принципи до даної справи, встановлюючи порушення як матеріального, так і процесуального аспектів статті 3.
* **Застосування статті 41:** Розглядається питання справедливої сатисфакції, присуджуючи заявнику відшкодування збитків і витрат.
* **Резолютивна частина:**
* Об’єднує попереднє заперечення Уряду щодо суті справи та відхиляє його.
* Оголошує заяву прийнятною.
* Встановлює порушення матеріального аспекту статті 3 Конвенції.
* Встановлює порушення процесуального аспекту статті 3 Конвенції.
* Наказує державі-відповідачу виплатити заявнику зазначені суми відшкодування збитків і витрат.
* Відхиляє решту вимог заявника щодо справедливої сатисфакції.

**3. Основні положення для використання:**

* **Відповідальність держави за поведінку не при виконанні службових обов’язків:** Рішення роз’яснює, що держава може нести відповідальність за дії співробітників правоохоронних органів не при виконанні службових обов’язків, якщо вони діють у спосіб, пов’язаний з їхнім офіційним статусом, або здійснюють поліцейські повноваження.
* **Мінімальний рівень тяжкості:** Суд повторює, що жорстоке поводження має досягати мінімального рівня тяжкості, щоб підпадати під дію статті 3, враховуючи такі фактори, як тривалість, фізичні та психічні наслідки та вразливість жертви.
* **Обов’язок проводити ефективне розслідування:** Рішення підкреслює зобов’язання держави проводити швидке, неупереджене та ефективне розслідування звинувачень у жорстокому поводженні, включаючи забезпечення збереження доказів, встановлення свідків і усунення розбіжностей у показаннях.
* **Незалежність слідчих органів:** ЄСПЛ підкреслює важливість незалежності слідчих органів від тих, хто причетний до ймовірного жорстокого поводження.
* **Висновки з неналежного розслідування:** Суд робить негативні висновки з неспроможності органів влади виконати відповідні слідчі дії та їхньої відмови у порушенні кримінальної справи, що призводить до висновку, що дії поліцейських не при виконанні службових обов’язків не були законним застосуванням сили.

Це рішення є важливим для України, оскільки воно підкреслює важливість належної поведінки співробітників правоохоронних органів, навіть не при виконанні службових обов’язків, і обов’язок держави ретельно розслідувати звинувачення у жорстокому поводженні. Воно також підкреслює необхідність незалежності та неупередженості в таких розслідуваннях.

СПРАВА “ПЕТРІНЬЯНІ ТА ІНШІ ПРОТИ ІТАЛІЇ”

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі “Петріньяні та інші проти Італії”, що стосується конфіскації майна заявників, яке було визнано еквівалентним доходам від злочинів, скоєних спільно з іншими особами, на підставі принципу солідарної відповідальності. Суд встановив порушення статті 7 Конвенції у справі пана Курчі, зазначивши, що конфіскація на підставі солідарної відповідальності не мала передбачуваної правової основи через відсутність чіткого законодавчого положення та послідовної судової практики. Однак він не встановив порушення статті 7 у справах пана Петріньяні та пана Карбоне, оскільки їх особиста відповідальність була належним чином встановлена, і вони були покарані за власну поведінку, а не за поведінку їхніх співучасників. Суд також встановив порушення статті 1 Протоколу № 1 стосовно всіх трьох заявників, оскільки постанови про конфіскацію були непропорційними та перевищували частку доходів від злочину, яка припадала на них, що наклало надмірний тягар. У результаті Суд присудив заявникам відшкодування збитків і наголосив на необхідності перегляду питання на національному рівні.

Рішення структуроване наступним чином: Воно починається з вступу, в якому викладено суть справи, за яким іде виклад фактів, включаючи деталі ситуації кожного заявника та відповідну національну правову базу та практику. Потім Суд розглядає питання об’єднання заяв і обсяг справи, перш ніж перейти до розгляду ймовірних порушень статті 7 Конвенції та статті 1 Протоколу № 1, представляючи аргументи як заявників, так і Уряду. Оцінка Суду включає міркування щодо прийнятності та детальний аналіз суті, із застосуванням загальних принципів права до конкретних обставин кожної справи. Нарешті, рішення стосується застосування статті 41 Конвенції, що стосується справедливої сатисфакції, та визначає суми, присуджені заявникам за збитки та витрати.

Основними положеннями рішення, які можуть бути найважливішими для його використання, є положення, що стосуються тлумачення та застосування статті 7 Конвенції та статті 1 Протоколу № 1 у контексті постанов про конфіскацію на підставі солідарної відповідальності. Наголос Суду на принципах законності, передбачуваності та пропорційності, а також його аналіз каральних і відновлювальних цілей конфіскації, надають цінні вказівки для оцінки сумісності таких заходів зі стандартами прав людини. Рішення також підкреслює важливість чітких правових положень, послідовної судової практики та процесуальних гарантій для забезпечення того, щоб постанови про конфіскацію не накладали надмірний тягар на окремих осіб і не призводили до свавільного покарання.

СПРАВА “АВРАМИЧ ПРОТИ УКРАЇНИ”

Нижче наведено аналіз рішення у справі “Аврамич проти України”:

**1. Суть рішення:**

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив, що Україна порушила статтю 6 §§ 1 і 3(b) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що стосується права на справедливий суд. Справа стосувалася пана Аврамича, якого було засуджено до адміністративного арешту за дрібне хуліганство невдовзі після ймовірного правопорушення. ЄСПЛ дійшов висновку, що надзвичайно короткий період між правопорушенням і судовим розглядом не надав йому достатньо часу та можливостей для належної підготовки свого захисту. Суд наголосив, що навіть апеляційне провадження не могло виправити це порушення, оскільки заявник вже відбув своє покарання на момент розгляду апеляції. Суд постановив, що встановлення факту порушення саме по собі є достатньою справедливою сатисфакцією за будь-яку нематеріальну шкоду, заподіяну заявнику.

**2. Структура та основні положення:**

* **Предмет:** Рішення починається з викладу суті питання: скарги заявника на те, що йому не було надано достатньо часу та можливостей для підготовки свого захисту в адміністративному провадженні.
* **Передісторія справи:** У ньому детально описано події, що призвели до адміністративного арешту заявника, включаючи його поведінку в Тиврівському районному суді та подальше адміністративне провадження проти нього.
* **Оцінка Суду:** У цьому розділі представлено юридичний аналіз ЄСПЛ. Він посилається на попередню судову практику, що встановлює принципи, пов’язані з порушеннями статті 6 §§ 1 і 3(b) в аналогічних справах про адміністративні правопорушення. Суд підтверджує свою усталену позицію, що дуже короткі терміни між правопорушенням і судовим розглядом можуть порушити право особи на підготовку захисту.
* **Застосування статті 41:** У рішенні розглядається вимога заявника про компенсацію (10 000 євро) за нематеріальну шкоду, але визначається, що встановлення факту порушення є достатньою сатисфакцією в даній конкретній справі.
* **Резолютивна частина:** Рішення завершується ухвалою Суду, в якій чітко зазначено, що заява є прийнятною, що мало місце порушення статті 6 §§ 1 і 3 (b) Конвенції, і що встановлення факту порушення є достатньою справедливою сатисфакцією.

**3. Основні положення для практичного використання:**

* **Час для підготовки захисту:** Рішення підкреслює важливість надання особам достатнього часу та можливостей для підготовки свого захисту, особливо у справах, які можуть призвести до позбавлення волі, навіть якщо це адміністративний арешт.
* **Зв’язок з попередньою судовою практикою:** Рішення посилається на попередні справи (Корнєв і Карпенко проти України, Вєрєнцов проти України та Михайлова проти України), підкреслюючи послідовну модель порушень, пов’язаних з недостатнім часом для підготовки захисту в адміністративних провадженнях України.
* **Вплив апеляційного провадження:** ЄСПЛ роз’яснює, що апеляційне провадження автоматично не виправляє первинне порушення, якщо заявник вже відбув покарання, призначене в результаті хибного первинного судового розгляду.
* **Справедлива сатисфакція:** Рішення Суду не присуджувати додаткову компенсацію, окрім встановлення факту порушення, свідчить про те, що за певних обставин визнання порушення прав вважається достатнім відшкодуванням.

Це рішення безпосередньо стосується України та висвітлює системну проблему в її адміністративних провадженнях. Воно служить нагадуванням українській владі про необхідність забезпечення прав на справедливий суд, особливо права на достатній час та можливості для підготовки захисту. Це рішення може бути актуальним для українців, які опинилися в подібних ситуаціях, і для юристів, які працюють у сфері прав людини в Україні.

СПРАВА БУЗИНИ ПРОТИ УКРАЇНИ

Ось розбір рішення Європейського суду з прав людини у справі Бузини проти України:

1. **Суть рішення:**

Справа стосується неефективного розслідування вбивства Олеся Бузини, журналіста з проросійськими поглядами, в Києві у 2015 році. Суд встановив порушення статті 2 Європейської конвенції з прав людини (право на життя) через тривале та неналежне розслідування, зокрема несвоєчасне відпрацювання версій щодо причетності додаткових осіб. Хоча Суд визнав початкові слідчі дії, які призвели до висунення обвинувачень двом особам, він розкритикував значні затримки на стадії судового розгляду та відсутність ретельності в перевірці ключових версій. Суд не визнав державу відповідальною за саме вбивство (відсутність порушення матеріального аспекту статті 2), але присудив матері потерпілого (пізніше його вдові, яка продовжила провадження) 12 000 євро відшкодування моральної шкоди, завданої недоліками розслідування.

2. **Структура та основні положення:**

* **Предмет:** Ознайомлює зі справою, жертвою та початком розслідування.
* **Факти:** Деталізує хронологію розслідування, обвинувачення, висунуті підозрюваним, різні слідчі заходи, які були вжиті (або не вжиті), та хід судового розгляду.
* **Оцінка Суду:**
* **Locus Standi:** Розглядає питання про те, чи могла вдова потерпілого продовжувати подання заяви після смерті матері. Суд підтвердив її право на це.
* **Імовірне порушення статті 2:** Формулює скарги за матеріальним і процесуальним аспектами статті 2 (право на життя).
* **Прийнятність:** Відхиляє заперечення Уряду щодо вичерпання національних засобів захисту.
* **Суть:**
* **Процесуальний аспект статті 2:** Аналізує ефективність і оперативність розслідування.
* **Матеріальний аспект статті 2:** Розглядає питання про те, чи несе держава відповідальність за саму смерть (негативні зобов’язання) і чи не спромоглася вона захистити жертву (позитивні зобов’язання).
* **Застосування статті 41:** Розглядає вимогу заявника про відшкодування збитків і присуджує компенсацію.
* **Резолютивна частина:** Офіційно оголошує заяву прийнятною, встановлює порушення (або їх відсутність), призначає виплату відшкодування та відхиляє решту вимог.

3. **Основні положення та значення:**

* **Процесуальне порушення статті 2:** Ключовим висновком є порушення через неефективне розслідування. Суд наголосив на надмірних затримках у судовому розгляді та недбалому розслідуванні версій щодо можливої причетності до вбивства інших осіб.
* **Наголос на оперативності та ретельності:** Рішення підкреслює важливість оперативного та ретельного розслідування у справах, що стосуються права на життя. Суд наголосив, що влада повинна перевіряти очевидні напрямки розслідування, навіть якщо вони зрештою виявляться безпідставними.
* **Право родичів:** Суд підтвердив право близьких родичів (у цьому випадку вдови) продовжувати провадження, пов’язані з порушеннями статті 2, навіть після смерті первинного заявника (матері).
* **Розмежування дій державних агентів та окремих осіб:** Суд роз’яснив, що не всі дії державних агентів можна приписувати самій державі, особливо коли ці дії є “грубим зловживанням” і далекі від їхніх службових обов’язків.

**** Це рішення підкреслює важливість зобов’язання України проводити ретельні та своєчасні розслідування насильницьких злочинів, особливо тих, що мають потенційні політичні мотиви або спрямовані проти журналістів. Рішення підкреслює необхідність ефективного функціонування системи правосуддя та відсутності невиправданих затримок, навіть у складних справах.

СПРАВА “ФОМІЧОВ І АЛАНД ГРУП, ТОВ ПРОТИ УКРАЇНИ”

Ось розбір рішення у справі “Фомічов і Аланд Груп, ТОВ проти України”:

1. **Суть рішення:** Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив порушення Україною статті 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на справедливий судовий розгляд. Справи стосувалися обмежень доступу до суду, зокрема щодо непомірних судових зборів для пенсіонера та юрисдикційних розбіжностей між різними судами для компанії. Суд вирішив, що ці обмеження порушили саму сутність права заявників на доступ до суду. Суд присудив кожному заявнику 1500 євро відшкодування моральної шкоди та 250 євро Фомічову відшкодування витрат і видатків.
2. **Структура та основні положення:** Рішення починається з процедури, що окреслює походження справи та повідомлення українського уряду. Далі представлено факти, що узагальнюють скарги заявників щодо обмежень доступу до суду. Правовий аналіз включає об’єднання заяв у зв’язку з їхньою подібною тематикою та розглядає питання locus standi (правової правоздатності) пані Валентини Миколаївни Фомічової, вдови одного із заявників, дозволяючи їй продовжувати розгляд заяви від імені її покійного чоловіка. Основна частина рішення зосереджена на ймовірному порушенні статті 6 § 1, посилаючись на усталену судову практику, згідно з якою право на доступ до суду не є абсолютним, але не може бути обмежене до ступеня, що порушує його саму сутність. Суд встановив порушення статті 6 § 1 і зобов’язав Україну виплатити зазначені суми відшкодування збитків і витрат.
3. **Основні положення для використання:** Найважливішим положенням є висновок Суду про те, що Україна порушила статтю 6 § 1 Конвенції через обмеження доступу до суду. Це рішення підсилює принцип, згідно з яким, хоча право на доступ до суду не є абсолютним, обмеження не повинні порушувати саму сутність цього права. Конкретні приклади непомірних судових зборів і юрисдикційних розбіжностей служать важливими ілюстраціями того, що становить неприйнятне обмеження. Прийняття Судом пані Фомічової як особи, що має locus standi, також заслуговує на увагу, оскільки це підтверджує право спадкоємців або близьких членів сім’ї продовжувати розгляд заяв від імені померлих заявників.

**** Це рішення стосується України.

СПРАВА ЛЕТУЧА ПРОТИ УКРАЇНИ

Ось аналіз рішення у справі “Летуча проти України”:

**Суть рішення:**

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) визнав Україну винною у порушенні статті 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод через відмову заявниці, пані Летучій, у доступі до апеляційного суду. Справа стосувалася провадження у справі про адміністративне правопорушення, де заявницю було визнано винною у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння. Її апеляційну скаргу було відхилено Київським апеляційним судом через подання її з пропуском строку, оскільки суд обчислював строк подання апеляційної скарги з дня проголошення вступної та резолютивної частин рішення, навіть якщо повний текст був доступний лише пізніше. ЄСПЛ постановив, що таке обмеження порушило саму суть права заявниці на доступ до суду. В результаті Україні було наказано виплатити пані Летучій 1500 євро відшкодування моральної шкоди та 250 євро відшкодування витрат і зборів.

**Структура та основні положення:**

Рішення має стандартний формат ЄСПЛ:

* **Процедура:** Описує ініціювання справи, залучені сторони та представництво.
* **Факти:** Коротко описує дані заявниці та відповідну історію справи.
* **Право:** Цей розділ є основою рішення:

* У ньому викладено скаргу заявниці: відмова в доступі до апеляційного суду з посиланням на статтю 6 § 1 Конвенції.
* У ньому повторюються загальні принципи статті 6 § 1, підкреслюючи, що право на доступ до суду не є абсолютним, а підлягає обмеженням. Ці обмеження не повинні порушувати суть цього права і повинні бути пропорційними законній меті.
* У ньому містяться посилання на попередні справи ЄСПЛ (“Давран проти Туреччини” та “Маресті проти Хорватії”), де були виявлені подібні порушення статті 6 § 1.
* У ньому зроблено висновок, що обмеження у справі пані Летучої порушили суть її права на доступ до суду, що становить порушення статті 6 § 1.
* **Застосування статті 41 Конвенції:** Розглядає питання справедливої сатисфакції. Суд присуджує заявниці компенсацію за моральну шкоду та витрати.
* **Резолютивні положення:** Офіційно оголошує заяву прийнятною, встановлює, що було порушення статті 6 § 1, і зобов’язує Україну виплатити заявниці зазначені суми.
* **Додаток:** Містить таблицю, що підсумовує основні деталі заяви, включаючи ім’я заявника, дату подання, конкретне оскаржуване порушення та присуджені суми.

**Основні положення для використання:**

* **Порушення статті 6 § 1:** Основним висновком є порушення права на справедливий суд через відмову в доступі до апеляційного суду.
* **Обмеження доступу до суду:** Рішення підкреслює принцип, згідно з яким обмеження доступу до суду не повинні порушувати саму суть цього права і повинні бути пропорційними законній меті.
* **Обчислення строків подання апеляційної скарги:** Справа підкреслює важливість забезпечення того, щоб строки подання апеляційної скарги обчислювалися з моменту, коли повний текст рішення є доступним, а не лише тоді, коли проголошуються вступна або резолютивна частини.
* **Прецедент:** У рішенні цитуються попередні справи (“Давран проти Туреччини” та “Маресті проти Хорватії”), які стосуються подібних питань, що зміцнює правову основу для встановлення порушення в цій справі.
* **Компенсація:** Присудження 1500 євро за моральну шкоду та 250 євро на покриття витрат і зборів є орієнтиром для аналогічних справ.

**** Це рішення є актуальним для України, оскільки воно висвітлює системну проблему щодо доступу до правосуддя та застосування процесуальних норм. Воно може мати наслідки для інших українців, які стикалися з подібними ситуаціями, коли строки подання апеляційних скарг застосовувалися несправедливо, що перешкоджало їхньому праву на справедливий суд.

СПРАВА ТРНКА ПРОТИ СЛОВАЧЧИНИ

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у справі Трнка проти Словаччини встановив порушення статті 10 Конвенції (свобода вираження поглядів). Справа стосувалася члена місцевої ради Словаччини, якому національні суди наказали вибачитися та виплатити компенсацію меру міста за заяви, зроблені щодо контрактів, пов’язаних із громадським паркуванням. ЄСПЛ постановив, що національні суди не змогли встановити справедливий баланс між захистом репутації мера та правом заявника на свободу вираження поглядів. Суд підкреслив важливість свободи вираження поглядів для обраних представників, ширші межі прийнятної критики для публічних осіб і той факт, що заяви були частиною політичної дискусії з питання, що викликає суспільний інтерес. ЄСПЛ також зазначив, що національні суди неправильно вимагали доказів правдивості оціночних суджень і що санкції, накладені на заявника, могли мати стримуючий вплив на участь у публічних дебатах.

Рішення починається з викладу фактів справи, включаючи заяви заявника, провадження у національних судах та скаргу заявника до ЄСПЛ. Далі оцінюється прийнятність заяви, і встановлюється, що заявник достатньо вичерпав національні засоби захисту. Суд переходить до розгляду питання про те, чи було втручання у свободу вираження поглядів заявника, чи було це втручання передбачено законом і чи переслідувало воно законну мету, і, найголовніше, чи було воно “необхідним у демократичному суспільстві”. Потім ЄСПЛ застосовує загальні принципи, що стосуються свободи вираження поглядів, особливо в контексті заяв, спрямованих проти політичних діячів. Рішенням встановлено порушення статті 10 та присуджено заявнику компенсацію матеріальної та моральної шкоди. Немає жодних ознак змін порівняно з попередніми версіями в тексті.

Найважливішими положеннями цього рішення є ті, які підтверджують високий рівень захисту, що надається свободі вираження поглядів, особливо для обраних посадових осіб, які висловлюються з питань, що становлять суспільний інтерес. Наголос ЄСПЛ на необхідності для національних судів уникати вимоги доказів правдивості оціночних суджень також є значним. Це рішення слугує нагадуванням національним судам про необхідність ретельно збалансовувати захист репутації з необхідністю забезпечення відкритих і активних дебатів з питань, що викликають суспільний інтерес.

Leave a comment

E-mail
Password
Confirm Password