СПРАВА K.A. ПРОТИ АВСТРІЇ
Ось розбір рішення Європейського суду з прав людини у справі K.A. проти Австрії:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) постановив, що Австрія не порушила права пана К.А., громадянина Косово, якого було поміщено до судово-терапевтичного центру після засудження за домашнє насильство. Суд встановив, що його утримання під вартою було обґрунтованим відповідно до статті 5 § 1 (e) Конвенції, оскільки було достовірно доведено, що він є “недієздатною особою” через важкий психічний розлад. Суд також постановив, що провадження з перегляду його утримання під вартою було справедливим і відповідало статті 5 § 4, незважаючи на відсутність перекладача під час одного психіатричного обстеження. Крім того, Суд не встановив жодного порушення статті 6 щодо справедливості кримінального провадження або провадження з перегляду.
2. **Структура та основні положення:**
* **Вступ:** Встановлює контекст справи, зосереджуючись на ув’язненні заявника після засудження за домашнє насильство та його скаргах за статтями 5 та 6 Конвенції.
* **Факти:** Детально описує біографію заявника, включаючи його сімейне життя, випадки домашнього насильства, його арешт, кримінальне провадження проти нього та провадження з перегляду його звільнення з-під варти. Він також включає резюме свідчень свідків, висновки психіатричної експертизи та рішення суду.
* **Відповідна правова база:** Викладає австрійські закони, що стосуються кримінальної відповідальності, ув’язнення психічно хворих правопорушників, відповідних кримінальних правопорушень та процесуальних положень для допиту свідків.
* **Право:**
* **Об’єднання заяв:** Формально об’єднує дві заяви для розгляду.
* **Заявлене порушення статті 5:** Розглядає скарги заявника щодо його ув’язнення та справедливості провадження з перегляду. Включає подання сторін, оцінку Судом загальних принципів статті 5 та застосування цих принципів до конкретних фактів справи.
* **Заявлене порушення статті 6:** Розглядає твердження заявника про те, що його право на справедливий судовий розгляд було порушено через прийняття недоведених доказів та неналежну допомогу перекладача. Він представляє аргументи обох сторін та оцінку Суду, розрізняючи кримінальне провадження та провадження з перегляду.
* **Висновок:** Підсумовує висновки Суду, оголошуючи деякі скарги неприйнятними та стверджуючи, що не було жодних порушень статей 5 або 6 Конвенції.
3. **Основні положення для використання:**
* **Умови законного тримання під вартою осіб з психічними розладами (Стаття 5 § 1 (e)):** Рішення підкреслює три мінімальні умови: (1) надійну демонстрацію психічного розладу на основі об’єктивної медичної експертизи, (2) психічний розлад такого роду або ступеня, що виправдовує примусове ув’язнення, та (3) постійну чинність ув’язнення залежно від тривалості розладу.
* **Перегляд законності тримання під вартою (Стаття 5 § 4):** Рішення підкреслює, що перегляд повинен враховувати поточний стан здоров’я особи, підтверджений актуальними медичними оцінками.
* **Права на справедливий судовий розгляд (Стаття 6):** Рішення роз’яснює, що, хоча стаття 6 не визначає правил щодо допустимості доказів, принцип справедливості вимагає, щоб докази були представлені у присутності обвинуваченого для змагального обговорення. Воно також розглядає умови, за яких свідчення, отримані до суду, можуть бути прийняті, та важливість належної допомоги перекладача.
* **Контекст домашнього насильства:** Суд підкреслює вразливість жертв домашнього насильства та позитивний обов’язок держави захищати їхні права, включаючи розгляд статті 5 § 1 (e) у превентивних заходах, коли обвинувачений є недієздатною особою.
Сподіваюся, це допоможе у вашій роботі.
СПРАВА “МІЛАДЗЕ ПРОТИ ГРУЗІЇ”
Ось розбір рішення у справі “Міладзе проти Грузії”:
**1. Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) постановив, що Грузія не порушила статтю 10 (свобода вираження поглядів) Конвенції, коли в адміністративному порядку засудила та оштрафувала заявника за розміщення відео в TikTok. Відео містило надзвичайно грубі та відверто сексуальні образи, спрямовані на ідентифікованих державних посадовців. Суд встановив, що національні суди належним чином збалансували свободу вираження поглядів з необхідністю захисту громадського порядку та прав інших осіб, враховуючи насильницький характер мови, її широке поширення в соціальних мережах та обмежену суворість санкції.
**2. Структура та основні положення:**
* **Вступ:** Визначає предмет справи: засудження заявника за образливий публічний вислів та його твердження про порушення статті 10.
* **Факти:** Детально описує контекст реформи міського транспорту в Тбілісі, відео заявника в TikTok та його зміст (включаючи переклади образливої лексики), а також адміністративне провадження проти нього. Охоплює як “справу про відео в TikTok”, так і пов’язану з нею “справу про вручення повістки”.
* **Відповідна правова база та практика:** Викладає відповідні грузинські закони, включаючи Кодекс про адміністративні правопорушення та Закон про свободу вираження поглядів, а також прецедентне право Конституційного суду та інших грузинських судів щодо свободи вираження поглядів та визначення “публічного місця” в контексті соціальних мереж.
* **Право:**
* **Передбачуване порушення статті 10:** Представляє аргументи заявника про те, що його засудження порушило його свободу вираження поглядів.
* **Прийнятність:** Розглядає аргумент уряду про те, що заява має бути неприйнятною, оскільки заявник не зазнав значної шкоди. Суд відхиляє цей аргумент, зазначаючи, що справа порушує важливі принципові питання.
* **Суть справи:** Оцінює, чи було втручання у свободу вираження поглядів заявника виправданим відповідно до пункту 2 статті 10.
* **Подання заявника:** Деталізує аргументи заявника про те, що втручання не було передбачено законом, не переслідувало законну мету і не було необхідним у демократичному суспільстві.
* **Подання уряду:** Представляє контраргументи уряду, стверджуючи, що втручання було законним, переслідувало законні цілі і було необхідним і пропорційним.
* **Оцінка Суду:** Аналізує справу на основі принципів статті 10. Він встановлює, що втручання було передбачено законом, переслідувало законну мету і було необхідним у демократичному суспільстві, враховуючи характер використаної мови, контекст, охоплення відео, обґрунтування національних судів та обмежену суворість санкції.
* **Висновок:** Зазначає рішення Суду про відсутність порушення статті 10.
**3. Основні положення для використання:**
* **Балансування свободи вираження поглядів та громадського порядку:** Рішення наголошує на необхідності збалансування свободи вираження поглядів із захистом громадського порядку та прав інших осіб, особливо в контексті образливої лексики, спрямованої на державних посадовців.
* **Контекст має значення:** Рішення підкреслює важливість врахування контексту, змісту та форми вираження при оцінці того, чи підпадає воно під захист статті 10.
* **Міркування щодо соціальних мереж:** Рішення визнає специфічні характеристики соціальних мереж, таких як TikTok, включаючи їх швидке поширення, широкий охоплення та потенційний вплив, особливо на молодь. Це може виправдати більш суворий регуляторний підхід до незаконної або образливої мови в Інтернеті.
* **Межі розсуду:** Рішення підтверджує, що держави мають певні межі розсуду при оцінці необхідності обмежень свободи вираження поглядів, але це підлягає європейському нагляду.
* **Пропорційність санкцій:** Рішення наголошує на важливості пропорційності санкцій, накладених за правопорушення, пов’язані з висловлюваннями. Обмежена суворість штрафу в цій справі була ключовим фактором у висновку Суду про відсутність порушення.
СПРАВА СТАНКОВИЧ ПРОТИ БОСНІЇ І ГЕРЦЕГОВИНИ
Нижче наведено аналіз рішення у справі Станкович проти Боснії і Герцеговини:
1. **Суть:** Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) постановив, що не було дискримінації щодо заявниці, самозайнятої юристки, якій було відмовлено у виплаті компенсації по заробітній платі під час її лікарняного у зв’язку з вагітністю. Суд встановив, що згідно з відповідним Законом про медичне страхування 1999 року, самозайняті особи не перебували у відповідній схожій ситуації з найманими працівниками, які мали право на таку компенсацію. Рішення підкреслює, що різні права та обов’язки регулювали ці дві групи, і основи для розрахунку внесків на медичне страхування також відрізнялися. Суд наголосив, що держава має широкі межі розсуду при прийнятті загальних заходів економічної або соціальної політики. Хоча новий Закон про медичне страхування 2022 року тепер передбачає компенсацію по заробітній платі як для найманих працівників, так і для самозайнятих осіб, Суд зазначив, що попереднє законодавче поле не було несумісним з Конвенцією.
2. **Структура та основні положення:**
* **Вступ:** Викладає контекст заяви, що стосується ймовірної дискримінації у сфері медичних послуг.
* **Факти:** Детально описує ситуацію заявниці як самозайнятої юристки, її запит на компенсацію та подальші відмови Фонду медичного страхування Республіки Сербської та національних судів.
* **Відповідне правове поле:** Визначає ключові положення Закону про медичне страхування 1999 року та Закону про внески 2017 року, які регулювали обов’язкову схему медичного страхування та розрахунки внесків. Також згадується Закон про працю 2016 року щодо прав працівників.
* **Право:**
* **Імовірне порушення статті 1 Протоколу № 12:** Зосереджується на скарзі заявниці щодо дискримінації.
* **Прийнятність:** Визначає, що скарга підпадає під сферу дії статті 1 Протоколу № 12 і є прийнятною.
* **Суть справи:** Розглядає подання сторін та оцінку Суду, застосовуючи загальні принципи дискримінації.
* **Оцінка Суду:** Аналізує, чи перебувала заявниця в порівнянній ситуації з найманими працівниками, і робить висновок, що дискримінації не було.
* **Резолютивна частина:** Оголошує заяву прийнятною та постановляє, що не було порушення статті 1 Протоколу № 12.
3. **Основні положення для використання:**
* **Застосовність статті 1 Протоколу № 12:** Суд роз’яснює сферу дії статті 1 Протоколу № 12, підтверджуючи, що вона поширюється на випадки, коли особа зазнає дискримінації у користуванні будь-яким правом, конкретно наданим національним законодавством.
* **Порівнянні ситуації:** Рішення підкреслює, що для того, щоб скарга на дискримінацію була успішною, заявник повинен продемонструвати, що він перебуває в ситуації, порівнянній з ситуацією групи, яка отримує більш сприятливе ставлення.
* **Межі розсуду:** Суд підтверджує, що держави мають широкі межі розсуду при здійсненні загальних заходів економічної або соціальної стратегії.
* **Вплив подальшого законодавства:** Суд роз’яснює, що введення нового законодавства не обов’язково означає, що попереднє законодавче поле було несумісним з Конвенцією.
Це рішення роз’яснює сферу дії статті 1 Протоколу № 12 та умови, за яких можуть бути подані скарги на дискримінацію в контексті виплат соціального забезпечення.
СПРАВА «ЛЕОКАДІО ДЕ ЛЕМОС ПРОТИ ПОРТУГАЛІЇ»
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі «Леокадіо де Лемос проти Португалії», що стосується надмірної тривалості перегляду досудового тримання під вартою заявника. Заявник, якого було затримано за звинуваченням у торгівлі наркотиками, стверджував, що час, необхідний для розгляду його апеляції на досудове тримання під вартою, порушив його права за статтею 5 §§ 3 і 4 та статтею 13 Конвенції. Суд зосередився виключно на статті 5 § 4, яка гарантує право на швидке вирішення питання щодо законності тримання під вартою. ЄСПЛ встановив, що 85-денний термін, протягом якого Лісабонський апеляційний суд ухвалив рішення щодо апеляції заявника, був надмірно довгим, враховуючи відсутність складності справи та відсутність обґрунтування затримки з боку уряду. Отже, Суд постановив, що Португалія порушила статтю 5 § 4 Конвенції, та присудив заявнику 3250 євро відшкодування моральної шкоди.
Рішення має таку структуру: воно починається з викладу процесуальної історії та фактів справи, описуючи затримання заявника, апеляції та провадження у внутрішніх судах. Далі переходить до оцінки Суду, де він визнає заяву прийнятною та розглядає скаргу за статтею 5 § 4. Суд посилається на загальні принципи щодо тривалості провадження з перегляду, оцінює конкретні обставини справи та робить висновок про наявність порушення. Нарешті, він розглядає застосування статті 41, що стосується справедливої сатисфакції, присуджуючи заявнику компенсацію за моральну шкоду, але відхиляючи вимогу щодо відшкодування витрат і видатків через відсутність підтверджуючих доказів. Немає жодних ознак змін порівняно з попередніми версіями рішення.
Найважливішим положенням цього рішення є підтвердження вимоги «оперативності» згідно зі статтею 5 § 4 Конвенції, особливо в контексті перегляду законності досудового тримання під вартою. Рішення підкреслює, що навіть у випадках, коли внутрішнє законодавство передбачає системи оскарження, триваліші періоди перегляду не є автоматично виправданими. Суд наголошує, що дотримання процесуальних правил, таких як принцип змагальності, не може виправдовувати невиправдані затримки. Це рішення слугує нагадуванням державам про те, що вони повинні забезпечити оперативний розгляд апеляційних проваджень, пов’язаних з триманням під вартою, а затримки повинні бути належним чином обґрунтовані з урахуванням складності справи, поведінки заявника та характеру залученого суду.
