СПРАВА МЛІНАРЕВІЧ ПРОТИ ХОРВАТІЇ
Ось розбір рішення у справі «Млінаревіч проти Хорватії» від Європейського суду з прав людини:
1. **Суть рішення:** Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив, що Хорватія порушила статтю 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на справедливий судовий розгляд незалежним і безстороннім судом. Справа стосувалася неупередженості Конституційного суду Хорватії у кримінальному провадженні проти заявника, пана Млінаревіча, та інших осіб, включно з колишнім прем’єр-міністром Хорватії, у справі, відомій як справа «Планінська». ЄСПЛ встановив, що присутність судді в колегії Конституційного суду, син якого був співробітником юридичної фірми, що представляла одного зі співвідповідачів Млінаревіча, викликала обґрунтовані сумніви щодо неупередженості суду. Суддя, про якого йдеться, не повідомив про цей конфлікт інтересів і не заявив самовідвід у справі.
2. **Структура та основні положення:**
* **Вступ:** Коротко представляє справу та її предмет.
* **Факти:** Підсумовує передісторію справи, включаючи кримінальне провадження проти заявника, склад колегії Конституційного суду та зв’язки між суддею, його сином та юридичною фірмою, що представляла співвідповідача.
* **Відповідна правова база:** Визначає відповідні статті Конституції Хорватії, Закону про Конституційний суд, Регламенту Конституційного суду та Кримінально-процесуального кодексу.
* **Імовірне порушення статті 6 § 1:** Детально описує скаргу заявника на те, що Конституційний суд не був неупередженим.
* **Прийнятність:** Розглядає аргумент уряду про те, що заявник не вичерпав внутрішні засоби захисту, та обґрунтування Суду для відхилення цього заперечення.
* **Суть справи:**
* **Подання сторін:** Підсумовує аргументи, представлені заявником та урядом.
* **Оцінка Суду:**
* **Загальні принципи:** Повторює встановлені принципи щодо неупередженості згідно зі статтею 6 § 1, включаючи суб’єктивний та об’єктивний тести.
* **Застосування цих принципів до цієї справи:** Застосовує принципи до конкретних фактів справи, встановивши, що сумніви заявника щодо неупередженості Конституційного суду були об’єктивно обґрунтованими.
* **Застосування статті 41:** Розглядає вимоги заявника щодо відшкодування збитків та витрат, присуджуючи суму на покриття витрат, але відхиляючи вимогу про відшкодування матеріальної шкоди та вважаючи, що встановлення порушення є достатньою справедливою сатисфакцією за нематеріальну шкоду.
* **Резолютивна частина:** Формально оголошує заяву прийнятною, констатує порушення статті 6 § 1 та зобов’язує державу-відповідача виплатити заявнику 2000 євро на покриття витрат.
3. **Основні положення для використання:**
* Рішення підкреслює важливість об’єктивної неупередженості в судових провадженнях.
* Воно наголошує, що навіть видимості упередженості може бути достатньо для порушення статті 6 § 1.
* Воно підкреслює обов’язок суддів розкривати потенційні конфлікти інтересів і заявляти самовідвід, коли це необхідно.
* Суд враховує родинні зв’язки та професійні відносини при оцінці неупередженості.
* Рішення підтверджує, що заявники не завжди зобов’язані завчасно просити про відвід суддів, неупередженість яких може бути поставлена під сумнів, особливо коли склад колегії нелегко передбачити.
Сподіваюся, цей аналіз буде корисним.
СПРАВА “НІКОЛАУ ТА ІНШІ ПРОТИ КІПРУ”
Нижче наведено аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі “Ніколау та інші проти Кіпру”:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) постановив, що Кіпр порушив майнові права десяти заявників через відмову уряду повернути частину землі, експропрійовану понад тридцять років тому. Земля, спочатку відібрана для розвитку промислової зони, тривалий час залишалася невикористаною. Суд встановив, що неспроможність кіпрської влади повернути землю, незважаючи на її невикористання за призначенням, порушила справедливий баланс між суспільними інтересами та захистом індивідуальних майнових прав. Суд підкреслив, що дії влади не ґрунтувалися на поточній вимозі суспільного інтересу, що призвело до порушення статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції.
2. **Структура та основні положення:**
* **Вступ:** Визначає предмет справи: відмова повернути експропрійовану землю.
* **Факти:** Деталізує експропріацію у 1976 році для промислової зони, подальші дії та відмову повернути 3 974 квадратних метри невикористаної землі. Згадуються різні невдалі плани використання землі, включаючи адміністративний центр і спортивний центр.
* **Відповідна правова база та практика:** Викладає відповідні статті Конституції Кіпру та Закон про примусове відчуження 1962 року, які передбачають повернення експропрійованого майна, якщо мета відчуження не досягнута. Також міститься посилання на внутрішню судову практику, зокрема на справу *Zinon Efthymiadis Ltd проти Республіки*, в якій наголошується на постійному обов’язку активно переслідувати мету експропріації в суспільних інтересах.
* **Право:**
* **Процесуальне правонаступництво:** Розглядає питання смерті одного із заявників та продовження справи його спадкоємцями.
* **Заявлене порушення статті 1 Протоколу № 1:** Розглядає скаргу заявників на те, що тривале позбавлення їх власності порушує їхні права.
* **Прийнятність:** Оголошує скаргу прийнятною.
* **Суть справи:**
* **Подання сторін:** Підсумовує аргументи заявників та уряду Кіпру.
* **Оцінка Суду:** Аналізує справу на основі загальних принципів статті 1 Протоколу № 1, включаючи вимогу “суспільного інтересу” та необхідність справедливого балансу між інтересами громади та правами окремих осіб. Суд встановлює, що відмова повернути землю не ґрунтувалася на вимозі суспільного інтересу і що заявники зазнали непропорційного тягаря.
* **Застосування статті 41:** Обговорює справедливу сатисфакцію, включаючи матеріальну та нематеріальну шкоду, а також витрати та видатки. Суд залишає відкритим питання про матеріальну шкоду, але присуджує заявникам 12 000 євро за нематеріальну шкоду та 5 000 євро на покриття витрат та видатків.
* **Окремі думки:** Включає окрему думку судді Сергідеса та особливу думку судді Сабато, що надають додаткові перспективи щодо справи.
3. **Основні положення для використання:**
* **Вимога суспільного інтересу:** Рішення підкреслює, що будь-яке позбавлення власності має бути обґрунтоване поточним і доведеним суспільним інтересом.
* **Справедливий баланс:** Рішення підкреслює необхідність встановлення справедливого балансу між загальним інтересом громади та захистом індивідуальних прав власності.
* **Право на реституцію:** Рішення підкреслює важливість внутрішніх правових рамок, які передбачають право на реституцію, коли мета експропріації не досягнута.
* **Терміни та невикористання:** Суд розглядає тривалість часу, протягом якого майно залишалося невикористаним, як важливий фактор при визначенні того, чи мало місце порушення.
* **Межі розсуду:** Визнаючи межі розсуду національних органів влади у питаннях суспільного інтересу, Суд підтверджує своє право переглядати, чи було дотримано необхідного балансу.
Це рішення слугує нагадуванням про те, що уряди повинні активно переслідувати мету суспільного інтересу, заради якої земля була експропрійована, і що тривале невикористання може призвести до порушення прав власності відповідно до Конвенції.
СПРАВА ТЕО NATIONAL CONSTRUCT S.R.L. ПРОТИ РЕСПУБЛІКИ МОЛДОВА
Це рішення стосується стадії справедливої сатисфакції у справі про “рейдерську атаку” проти Theo National Construct S.R.L. у Молдові. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) раніше встановив порушення статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції, що стосується незаконного вилучення майна компанії за сприяння корумпованих судів і правоохоронних органів. Компанія-заявник вимагала компенсацію за матеріальну та моральну шкоду. Суд відхилив вимоги про відшкодування матеріальної шкоди, не встановивши причинно-наслідкового зв’язку між заявленими збитками та порушенням, встановленим у первісному рішенні. Однак суд присудив компанії-заявнику 6 000 євро за моральну шкоду та 8 000 євро за судові витрати.
Структура рішення включає розділ процедури, відповідні фактичні обставини, що мали місце після основного рішення, право (стаття 41 Конвенції), матеріальну шкоду (аргументи сторін та оцінка суду), моральну шкоду (аргументи сторін та оцінка суду), судові витрати (аргументи сторін та оцінка суду), резолютивну частину та окрему думку судді Сергідеса. Рішення стосується вимог заявника про відшкодування матеріальної шкоди, включаючи вартість дорожньо-будівельного обладнання, втрачений прибуток та вартість закладеного будинку, а також вимог про відшкодування моральної шкоди та судових витрат. Суд оцінив ці вимоги у світлі попереднього рішення та відповідних змін у внутрішньому законодавстві, включаючи клопотання про перегляд, подані Урядовим агентом до Верховного суду.
Основними положеннями рішення є відхилення вимог заявника про відшкодування матеріальної шкоди через неможливість встановити причинно-наслідковий зв’язок з порушенням, встановленим в основному рішенні, та присудження 6 000 євро за моральну шкоду та 8 000 євро за судові витрати. Суд підкреслив, що, хоча він і встановив порушення прав заявника, компанія недостатньо продемонструвала, що заявлені нею фінансові збитки безпосередньо виникли внаслідок її виключення з компанії Q. Рішення також підкреслює важливість restitutio in integrum, де це можливо, але зазначає, що заявник не скористався доступними засобами правового захисту відповідно до внутрішнього законодавства для повернення своїх інвестицій.
СПРАВА АБДУЛЛАЄВ ТА ІНШІ ПРОТИ РОСІЇ
Ось аналіз рішення у справі “Абдуллаєв та інші проти Росії” від Європейського суду з прав людини:
**Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) визнав Росію винною у порушенні статті 11 (свобода зібрань) Конвенції про захист прав людини, що стосується непропорційних заходів, вжитих проти учасників мітингу на підтримку обвинувачених у “Бахчисарайській справі”, який відбувся в Москві 11 липня 2019 року. Заявників було заарештовано під час розгону мітингу і згодом засуджено за адміністративні правопорушення. Суд також встановив порушення щодо незаконного позбавлення волі та відсутності неупередженості в адміністративному провадженні через відсутність сторони обвинувачення. ЄСПЛ підтвердив свою юрисдикцію, оскільки події відбулися до того, як Росія припинила бути стороною Конвенції 16 вересня 2022 року. Кожному заявнику було присуджено 4 000 євро відшкодування моральної шкоди.
**Структура та основні положення:**
* **Процедура:** Деталі подання заяв та повідомлення російського уряду.
* **Факти:** Перелік заявників та надання відповідних деталей їхніх заяв, з акцентом на мітингу та подальших арештах.
* **Право:**
* **Об’єднання заяв:** Суд вирішив розглядати заяви спільно у зв’язку з їх схожою тематикою.
* **Юрисдикція:** Суд підтвердив свою юрисдикцію, оскільки події відбулися до виходу Росії з Конвенції.
* **Імовірне порушення статті 11:** Розглядаються скарги щодо непропорційних заходів проти учасників мітингу з посиланням на усталену судову практику щодо свободи зібрань та пропорційності втручання.
* **Інші ймовірні порушення:** Розглядаються додаткові скарги відповідно до Конвенції з посиланням на відповідну судову практику.
* **Решта скарг:** Визначено, що немає необхідності розглядати додаткові скарги за статтею 6 окремо.
* **Застосування статті 41:** Кожному заявнику присуджено 4 000 євро відшкодування моральної шкоди.
* **Додаток:** Надає перелік заяв, дані заявників, відомості про адміністративні правопорушення, покарання та остаточні рішення національних судів.
**Ключові положення для використання:**
* **Порушення статті 11:** Суд чітко встановив, що втручання у право заявників на свободу зібрань не було “необхідним у демократичному суспільстві”, підкреслюючи важливість захисту мирних зібрань.
* **Незаконне позбавлення волі:** Рішення підкреслює порушення, пов’язані з незаконним затриманням, включаючи незадокументоване затримання та затримання без судового рішення, наголошуючи на необхідності правової основи та належної правової процедури при арештах.
* **Відсутність неупередженості:** У рішенні зазначається відсутність сторони обвинувачення в адміністративному провадженні як порушення права на справедливий судовий розгляд, наголошуючи на важливості неупередженості в судових процесах.
* **Юрисдикція:** Підтвердження Судом юрисдикції, незважаючи на вихід Росії з Конвенції, є важливим для справ, пов’язаних з подіями, що відбулися до дати виходу.
* **Компенсація:** Присудження 4 000 євро кожному заявнику створює прецедент для компенсації у подібних випадках порушень Конвенції.
**** Рішення стосується порушення прав учасників мітингу на підтримку обвинувачених у “Бахчисарайській справі”.
СПРАВА АБРААМЯН ПРОТИ ВІРМЕНІЇ
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі Абраамян проти Вірменії (заява № 31326/17), встановивши порушення статті 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що стосується права на доступ до суду. Справа виникла через рішення Касаційного суду Вірменії відхилити касаційні скарги заявників через несплату ними суми судового збору, яку суд вважав правильною. ЄСПЛ встановив, що не було чіткої правової підстави для вимоги Касаційного суду про сплату заявниками одинадцятикратного стандартного збору, оскільки їхня справа стосувалася одинадцяти немайнових вимог. Суд також зазначив, що національна судова практика не була достатньо чіткою чи усталеною, щоб заявники могли передбачити таку вимогу. Отже, ЄСПЛ дійшов висновку, що рішення про визнання касаційних скарг заявників неприйнятними були непропорційними та порушили суть їхнього права на доступ до суду.
Рішення починається з викладу предмету справи, яким є відмова Касаційного суду прийняти касаційні скарги заявників через неправильні судові збори. Далі детально описуються фактичні обставини, включаючи початкову справу в адміністративному суді щодо реєстрації нерухомості, подальші апеляції та рішення Касаційного суду. Потім у рішенні оцінюється ймовірне порушення статті 6 § 1 Конвенції, розглядаються відповідні правові принципи та національне законодавство. Розглядається передбачуваність вимоги щодо судового збору, національна судова практика та ясність рішень Касаційного суду. Нарешті, рішення стосується ймовірного порушення статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції (захист власності) та застосування статті 41 Конвенції щодо справедливої сатисфакції, присуджуючи заявникам компенсацію за нематеріальну шкоду та витрати.
Найважливішим положенням цього рішення є наголос на необхідності чіткої правової основи та передбачуваного застосування правил щодо судових зборів, особливо коли такі правила обмежують доступ до вищих судів. ЄСПЛ підкреслив, що осіб не слід карати за розумне тлумачення правових положень, особливо коли національні суди самі застосовують суперечливі тлумачення. У рішенні також наголошується на важливості чіткого повідомлення судами щодо процесуальних вимог та надання сторонам достатніх можливостей для дотримання цих вимог.
СПРАВА ФЕДОРОВА ТА ІНШИХ ПРОТИ РОСІЇ
Нижче наведено аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федоров та інші проти Росії»:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини постановив, що Росія порушила статтю 11 Конвенції про права людини у справах Федорова та інших через непропорційні заходи, вжиті проти них як організаторів або учасників публічних зібрань. Заявників було заарештовано та засуджено за адміністративні правопорушення, пов’язані з розгоном цих зібрань. Суд встановив, що ці втручання у свободу зібрань заявників не були «необхідними в демократичному суспільстві». Крім того, Суд виявив порушення, пов’язані з незаконним затриманням, відсутністю неупередженості в адміністративних провадженнях, обмеженнями свободи вираження поглядів та непропорційними заходами проти одиночних демонстрантів, на основі своєї усталеної практики. Суд присудив заявникам суми за матеріальну та моральну шкоду.
2. **Структура та основні положення:**
* **Процедура:** Рішення стосується заяв, поданих проти Росії на підставі статті 34 Конвенції.
* **Факти:** Заявники скаржилися на непропорційні заходи, вжиті проти них як організаторів або учасників публічних зібрань.
* **Право:**
* **Об’єднання заяв:** Суд вирішив розглядати заяви разом через їхню подібну тематику.
* **Юрисдикція:** Суд заявив про юрисдикцію, оскільки події відбулися до того, як Росія припинила бути стороною Конвенції 16 вересня 2022 року.
* **Порушення статті 11:** Суд встановив порушення статті 11, посилаючись на свою усталену практику щодо свободи зібрань та пропорційності втручання.
* **Інші порушення:** Суд виявив додаткові порушення на основі попередніх рішень, включаючи незаконне позбавлення волі, відсутність сторони обвинувачення в адміністративних провадженнях, непропорційні заходи проти одиночних демонстрацій та обмеження публічних виступів як політичного вираження.
* **Решта скарг:** Суд вирішив не розглядати окремо додаткові скарги за статтею 6, враховуючи вже зроблені висновки.
* **Застосування статті 41:** Суд присудив заявникам суми відшкодування збитків, враховуючи свою практику та подані документи.
3. **Основні положення для використання:**
* **Порушення свободи зібрань (стаття 11):** Рішення підкреслює важливість свободи зібрань і наголошує на тому, що заходи проти організаторів та учасників повинні бути пропорційними та необхідними в демократичному суспільстві.
* **Незаконне затримання та справедливий судовий розгляд (статті 5 та 6):** Рішення підкреслює необхідність справедливих адміністративних проваджень, включаючи неупередженість та законні практики затримання.
* **Свобода вираження поглядів (стаття 10):** Рішення захищає різні форми політичного вираження, включаючи публічні демонстрації та одиночні протести, від непропорційних обмежень.
* **Юрисдикція щодо минулих подій:** Суд підтверджує свою юрисдикцію щодо подій, що відбулися до виходу Росії з Конвенції.
**** Це рішення особливо важливе для розуміння обсягу свободи зібрань та вираження поглядів, а також стандартів справедливого адміністративного провадження в контексті публічних демонстрацій та політичного активізму.
СПРАВА ФЕДОРОВ ПРОТИ РОСІЇ
Ось аналіз рішення у справі Федоров проти Росії:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) визнав Росію винною в порушенні статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод через неефективне розслідування тверджень про жорстоке поводження, вчинене приватними особами проти заявника, пана Федорова. Заявника, який є бісексуалом, заманили до квартири, побили та погрожували групою чоловіків, які вимагали гроші та відеозаяву про його гомосексуальність. Незважаючи на те, що заявник надав поліції детальну інформацію, включаючи особи зловмисників, розслідування неодноразово призупинялося і було визнано неефективним. Суд також встановив порушення статті 14 (заборона дискримінації) у поєднанні зі статтею 3, зазначивши про відсутність розслідування гомофобних мотивів жорстокого поводження. В результаті Суд присудив заявнику 3900 євро відшкодування збитків.
2. **Структура та основні положення:**
* **Процедура:** Рішення починається з викладу процесуальної історії справи, включаючи дату подання заяви, представництво та повідомлення російського уряду.
* **Факти:** У ньому підсумовується фактична основа, деталізуються твердження заявника про жорстоке поводження та подальше розслідування.
* **Право:**
* **Юрисдикція:** Суд стверджує свою юрисдикцію, оскільки події відбулися до того, як Росія припинила бути стороною Конвенції 16 вересня 2022 року.
* **Порушення статті 3:** У рішенні підтверджується зобов’язання держави проводити ефективне розслідування тверджень про жорстоке поводження, навіть якщо воно вчинене приватними особами. Підкреслюється, що розслідування має бути здатним встановити факти, виявити та покарати винних. Суд посилається на попередню судову практику, таку як «Денис Васильєв проти Росії», «Тягунова проти Росії», «Володіна проти Росії» та «Романов та інші проти Росії», де були встановлені подібні порушення.
* **Інші заявлені порушення:** Суд також розглядає скаргу за статтею 14 (заборона дискримінації) у поєднанні зі статтею 3, встановивши порушення на підставі нерозслідування гомофобного мотиву, посилаючись на справу «Лапунов проти Росії».
* **Застосування статті 41:** Суд присуджує заявнику 3900 євро відшкодування збитків, посилаючись на справу «Побокін проти України» для визначення суми.
* **Резолютивна частина:** Рішення завершується оголошенням заяви прийнятною, констатацією порушення статті 3 та порушення Конвенції та зобов’язанням Росії виплатити заявнику 3900 євро.
3. **Основні положення для використання:**
* **Зобов’язання держави проводити розслідування:** Рішення підкреслює відповідальність держави за проведення ефективного розслідування тверджень про жорстоке поводження, навіть якщо злочинці є приватними особами. Це зобов’язання включає вжиття розумних заходів для забезпечення доказів та оперативного розгляду скарг.
* **Нездатність перевірити мотиви:** Рішення підкреслює важливість перевірки потенційних дискримінаційних мотивів, таких як гомофобія, у випадках жорстокого поводження. Нерозслідування таких мотивів може призвести до порушення статті 14 у поєднанні зі статтею 3.
* **Юрисдикція щодо минулих подій:** Суд підтверджує свою юрисдикцію щодо справ, що стосуються подій, які відбулися до виходу Росії з Конвенції, за умови, що вони мали місце до 16 вересня 2022 року.
**** Це рішення особливо актуальне для справ, що стосуються неефективних розслідувань злочинів на ґрунті ненависті або жорстокого поводження, мотивованого дискримінацією, особливо в країнах з аналогічною правовою базою або там, де застосовуються принципи Європейської конвенції з прав людини.
СПРАВА ФРАНЧИШКОВИЧ ПРОТИ ХОРВАТІЇ
Ось розбір рішення у справі Франчишкович проти Хорватії:
1. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив, що Хорватія порушила статтю 10 Конвенції (свобода вираження поглядів) у справі Марка Франчишковича. Справа виникла з цивільного провадження, в якому Франчишковича зобов’язали виплатити компенсацію за заяву, яку він зробив проти Г.Р., стверджуючи про зв’язок Г.Р. з Контррозвідувальною службою (КРС). ЄСПЛ дійшов висновку, що національні суди не змогли встановити справедливий баланс між захистом репутації Г.Р. та правом Франчишковича висловлювати свою думку в політичному контексті. Суд підкреслив, що заяві, зробленій під час політичної кампанії та в розпал існуючих публічних дебатів, слід було надати більше свободи.
2. **Структура та основні положення:**
* **Предмет:** Рішення починається з викладу основного питання: цивільне провадження проти заявника за дифамаційну заяву.
* **Передісторія:** Деталізує фактичний контекст, включаючи політичну діяльність Франчишковича, зроблену заяву та подальші юридичні дії в Хорватії.
* **Рішення національних судів:** Підсумовує рішення Загребського муніципального суду, Осієцького окружного суду та Конституційного суду Хорватії.
* **Скарги до ЄСПЛ:** Вказує, що Франчишкович скаржився на порушення статті 10 (свобода вираження поглядів) та статті 6 (право на справедливий судовий розгляд).
* **Оцінка Суду:**
* **Стаття 10:**
* **Прийнятність:** Розглядає та відхиляє заперечення Уряду щодо застосовності статті 10 та значущості шкоди, завданої заявнику.
* **Суть:** Аналізує, чи було втручання у свободу вираження поглядів виправданим згідно з пунктом 2 статті 10, враховуючи, чи було воно “передбачене законом”, чи переслідувало “законну мету” та чи було “необхідним у демократичному суспільстві”.
* **Інша скарга:** Коротко розглядає скаргу за статтею 6, але вважає недоцільним розглядати її детально.
* **Стаття 41:**
* **Застосування статті 41 Конвенції:** Детально описує вимоги заявника щодо відшкодування збитків та витрат, а також присуджені Судом суми.
* **Резолютивна частина:** Завершується рішенням Суду, яким скаргу за статтею 10 визнано прийнятною, встановлено порушення статті 10 та присуджено відшкодування збитків та витрат.
3. **Ключові положення для використання:**
* **Політичний контекст:** ЄСПЛ підкреслив важливість політичного контексту, в якому було зроблено заяву. Це свідчить про те, що заяви, зроблені під час політичних кампаній або пов’язані з питаннями, що становлять суспільний інтерес, слід оцінювати з більшою толерантністю.
* **Публічні дебати:** Суд підкреслив існування попередніх публічних дебатів щодо ймовірного зв’язку Г.Р. з КРС. Це вказує на те, що коли заява стосується питання, яке вже є предметом публічного обговорення, обмеження свободи вираження поглядів слід тлумачити вузько.
* **Оціночне судження проти факту:** ЄСПЛ визначив, що заява була оціночним судженням, а не констатацією факту. Це розмежування є вирішальним, оскільки оціночні судження вимагають іншого стандарту доказування та допускають більш суб’єктивне вираження.
* **Пропорційність санкції:** Суд визнав суму присуджених збитків значною, що вплинуло на його висновок про те, що втручання у свободу вираження поглядів не було пропорційним.
Це рішення підкреслює важливість захисту свободи вираження поглядів, особливо в політичному контексті та коли заяви стосуються питань, що становлять суспільний інтерес. Воно також підкреслює необхідність для національних судів ретельно збалансовувати захист репутації з правом висловлювати думки та критику.
СПРАВА ГАСПАРІ ПРОТИ ВІРМЕНІЇ
Це рішення стосується справи пана Вартгеза Гаспарі проти Вірменії щодо його арештів під час двох різних демонстрацій у грудні 2013 року та подальших адміністративних проваджень. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив порушення статті 5 § 1 (право на свободу та особисту недоторканність) та статті 11 (свобода зібрань) Конвенції. Заявник скаржився на те, що його затримання були незаконними та свавільними, і що його права на свободу вираження поглядів та свободу зібрань були порушені. Суд вирішив об’єднати дві заяви через їхню подібну тематику та розглянув скарги в хронологічному порядку. ЄСПЛ дійшов висновку, що обидва адміністративні арешти були свавільними та необґрунтованими, порушуючи статтю 5 § 1. Крім того, Суд встановив, що влада невиправдано втрутилася в право заявника на свободу зібрань, порушуючи статтю 11.
Структура рішення включає розділи про предмет справи, факти, пов’язані з кожною заявою, об’єднання заяв, порядок розгляду скарг, оцінку Судом щодо ймовірних порушень статті 5 § 1 та статті 11, решту скарг та застосування статті 41 (справедлива сатисфакція). Рішення містить детальний звіт про події, провадження у національних судах та аргументи заявника. У ньому також викладено загальні принципи статті 5 § 1 та статті 11, встановлені в прецедентному праві Суду. Немає жодних ознак змін порівняно з попередніми версіями, оскільки це, очевидно, є початковим рішенням щодо цих заяв.
Найважливішими положеннями цього рішення є висновки про порушення статті 5 § 1 та статті 11. Суд наголосив, що позбавлення заявника волі не було “необхідним за обставин” і що влада не надала достатнього обґрунтування для втручання в його право на свободу зібрань. Це підкреслює важливість забезпечення того, щоб арешти під час демонстрацій не були свавільними і щоб обмеження свободи зібрань були пропорційними та обґрунтованими “відповідними та достатніми” причинами. Суд також присудив заявнику 3000 євро за нематеріальну шкоду та 2000 євро за витрати та видатки.
СПРАВА “ГРИГОР’ЄВА ТА ІНШІ ПРОТИ РОСІЇ”
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі *Григор’єва та інші проти Росії*, що стосується обмежень на проведення публічних заходів, запроваджених у зв’язку з COVID-19. Заявники скаржилися на те, що регіональні заборони на проведення публічних заходів, введені у відповідь на пандемію, порушили їхнє право на свободу зібрань відповідно до статті 11 Конвенції. Суд розглянув кілька заяв спільно, оскільки всі вони стосувалися схожих питань. ЄСПЛ встановив, що Росія дійсно порушила статтю 11 Конвенції. Незважаючи на визнання широких меж розсуду держави під час кризи охорони здоров’я, Суд дійшов висновку, що тотальні заборони на публічні протести були непропорційними, особливо з огляду на пом’якшення інших обмежень на комерційну та розважальну діяльність.
Рішення структуровано наступним чином: Воно починається з процедурної історії, що описує подання заяв і повідомлення російському уряду. Далі представлено факти, що узагальнюють скарги заявників щодо обмежень на проведення публічних заходів. Правовий аналіз включає об’єднання заяв, розгляд питань юрисдикції (враховуючи припинення участі Росії в Конвенції) та оцінку ймовірного порушення статті 11. Суд посилається на свою усталену практику щодо свободи зібрань та попередні аналогічні справи проти Росії. Він також розглядає дотримання шестимісячного терміну для подання заяв, враховуючи продовження термінів, пов’язані з COVID-19. Рішення завершується застосуванням статті 41, де зазначено, що констатація порушення є достатньою справедливою сатисфакцією. Додаток містить перелік усіх заяв із детальною інформацією.
Найважливішим положенням цього рішення є висновок про те, що тотальні заборони на публічні протести, обґрунтовані обмеженнями, пов’язаними з COVID-19, були непропорційним втручанням у право на свободу зібрань відповідно до статті 11 Конвенції. Суд підкреслив, що, хоча влада має широкі межі розсуду під час кризи охорони здоров’я, ці межі не є необмеженими. Рішення підкреслює важливість збалансування питань охорони здоров’я населення з основними правами, особливо коли інші сфери суспільного життя відновлюються. Це рішення підсилює принцип, згідно з яким обмеження свободи зібрань повинні бути обґрунтовані нагальною соціальною потребою та бути пропорційними до поставленої мети.
СПРАВА “ХАЧАТРЯН ПРОТИ ВІРМЕНІЇ”
Це рішення стосується справи пана Мовсеса Хачатряна проти Вірменії щодо смерті його сина під час обов’язкової військової служби через неналежне медичне обслуговування та подальше розслідування. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) визнав Вірменію винною у порушенні статті 2 Європейської конвенції з прав людини, як в її матеріальному, так і в процесуальному аспектах. Суд дійшов висновку, що влада не змогла захистити право сина на життя, коли він перебував під їхнім контролем, вказуючи на недоліки в запобіганні поширенню вітряної віспи у військовому шпиталі та затримки з належною діагностикою та лікуванням. Крім того, Суд встановив, що кримінальне розслідування смерті було неефективним, зокрема через надмірну тривалість судового розгляду, який зрештою було припинено через строки давності.
Структура рішення включає огляд фактів, що деталізує медичне лікування, яке отримав син заявника, внутрішнє розслідування Міністерства оборони та ініційоване кримінальне провадження. Далі Суд оцінює прийнятність заяви, відхиляючи заперечення Уряду щодо шестимісячного строку та вичерпання внутрішніх засобів захисту. Рішення переходить до аналізу матеріального та процесуального аспектів статті 2, надаючи правові принципи та застосовуючи їх до фактів справи. Нарешті, воно стосується застосування статті 41 щодо справедливої сатисфакції, присуджуючи заявнику компенсацію за нематеріальну шкоду та витрати. Немає жодних ознак змін порівняно з попередніми версіями, оскільки це, схоже, є первинним рішенням у цій справі.
Основними положеннями цього рішення, які можуть бути найважливішими для його використання, є висновки про порушення статті 2 як за її матеріальною, так і за її процесуальною частинами. Суд підкреслив позитивний обов’язок держави захищати право на життя осіб, які перебувають під її контролем, особливо в обставинах, коли особа залежить від держави у медичному обслуговуванні. Рішення також підкреслює важливість оперативного та ефективного розслідування смертей, що сталися за таких обставин, а незабезпечення цього призводить до порушення процесуального аспекту статті 2. Рішення також створює прецедент для справ, пов’язаних зі смертю під час військової служби внаслідок лікарської недбалості та неефективних розслідувань.
СПРАВА КІВІРЯН ПРОТИ ВІРМЕНІЇ
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі Ківіряна проти Вірменії (заява № 1593/16), що стосується ймовірних порушень прав заявника на свободу та свободу зібрань під час протесту в 2013 році. Суд встановив порушення статті 5 § 1 (право на свободу та особисту недоторканність) та статті 11 (свобода зібрань та об’єднань) Європейської конвенції з прав людини. Заявник, Аргішті Ківірян, брав участь у протесті проти приєднання Вірменії до Євразійського митного союзу і згодом був заарештований за нібито непокору поліцейським наказам. ЄСПЛ дійшов висновку, що його арешт був свавільним і що влада не змогла обґрунтувати його необхідність, порушивши його право на свободу. Крім того, Суд встановив, що розгін демонстрації та подальший штраф, накладений на Ківіряна, були непропорційним втручанням у його право на свободу зібрань.
Рішення починається з викладу фактів справи, включаючи участь заявника в протесті, його арешт і провадження у внутрішніх судах. Далі в ньому розглядається ймовірне порушення статті 5 § 1, вивчаючи, чи було позбавлення заявника волі виправданим згідно з національним законодавством і необхідним за даних обставин. Суд також оцінює ймовірне порушення статті 11, розглядаючи, чи було втручання в право заявника на свободу зібрань передбачене законом, чи переслідувало воно законну мету та чи було необхідним у демократичному суспільстві. Нарешті, рішення стосується застосування статті 41, що стосується справедливої сатисфакції, та присуджує заявнику компенсацію за нематеріальну шкоду та судові витрати. Попередні версії в тексті не згадуються.
Найважливішими положеннями рішення є положення, що стосуються порушень статті 5 § 1 та статті 11. Суд наголосив, що будь-яке позбавлення волі має здійснюватися не лише відповідно до національного законодавства, а й бути необхідним за даних обставин. У цій справі влада не змогла довести необхідність арешту заявника. Щодо статті 11, Суд підкреслив важливість врахування політичного контексту протесту та пропорційності будь-яких обмежень, накладених на право на свободу зібрань. Внутрішні суди не змогли належним чином оцінити ці фактори, що призвело до порушення прав заявника.
СПРАВА КОМАРОВА ПРОТИ РОСІЇ
Ось аналіз рішення у справі “Комаров проти Росії”:
**1. Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) визнав, що Росія порушила статтю 10 (свобода вираження поглядів), в контексті статті 11 (свобода зібрань) Конвенції. Справа стосувалася заявника, пана Комарова, якого було засуджено до трьох років позбавлення волі за спробу участі в масових заворушеннях. ЄСПЛ постановив, що хоча санкція могла бути виправданою для підтримки громадського порядку, тривалість тюремного ув’язнення була непропорційною і мала стримуючий ефект на заявника та інших осіб, причетних до акцій протесту. Суд підкреслив, що факти відбулися до того, як Росія перестала бути стороною Конвенції, що встановило юрисдикцію суду.
**2. Структура та основні положення:**
* **Процедура:** Деталі щодо походження заяви, представництва заявника та повідомлення Російського уряду.
* **Факти:** Посилається на додану таблицю для отримання інформації про заявника та відповідну інформацію.
* **Право:**
* **Юрисдикція:** Підтверджує юрисдикцію Суду, оскільки події відбулися до виходу Росії з Конвенції 16 вересня 2022 року, з посиланням на справу “Федотова та інші проти Росії”.
* **Заявлене порушення статті 10:** Зазначається скарга заявника щодо обмежень свободи вираження поглядів та свободи зібрань.
* **Оцінка Суду:** Цитує попередню справу “Тараненко проти Росії”, де аналогічний тюремний термін за участь у масових заворушеннях був визнаний непропорційним. Суд дійшов висновку, що тривалий тюремний термін, призначений пану Комарову, був непропорційним до легітимної мети, що переслідувалася, і мав стримуючий ефект на акції протесту.
* **Застосування статті 41:** Присуджує заявнику грошову суму, як зазначено в доданій таблиці.
* **Додаток:** Містить стислий виклад фактів, остаточне рішення, назву суду, покарання, правові питання та суму, присуджену до сплати.
**3. Основні положення для використання:**
* **Непропорційні санкції:** Рішення підкреслює, що надмірно суворі покарання за участь у протестах або масових заворушеннях можуть порушувати статтю 10, особливо якщо їх розглядати в контексті статті 11.
* **Стримуючий ефект:** Суд наголошує на “стримуючому ефекті”, який суворі санкції можуть мати на свободу вираження поглядів та свободу зібрань, стримуючи людей від участі в акціях протесту.
* **Юрисдикція:** Рішення підтверджує юрисдикцію Суду щодо справ, які стосуються подій, що відбулися до виходу Росії з Конвенції, надаючи чітку дату відліку (16 вересня 2022 року).
* **Посилання на справу “Тараненко проти Росії”:** У рішенні є посилання на аналогічну справу “Тараненко проти Росії”, яка може бути використана як прецедент у подібних справах, пов’язаних з непропорційними покараннями за діяльність, пов’язану з протестами.
СПРАВА ЛЕВЧЕНКО ПРОТИ УКРАЇНИ
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі “Левченко проти України”, що стосується вилучення автомобіля заявника під час кримінального провадження проти третіх осіб. Заявник, пан Віктор Миколайович Левченко, скаржився, що вилучення було свавільним і непропорційним, порушуючи статтю 1 Протоколу № 1 до Конвенції. Суд встановив, що вилучення, яке тривало понад чотири роки, було непропорційним, особливо з огляду на стагнацію кримінального розслідування. У результаті ЄСПЛ постановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1. Суд присудив заявнику 3000 євро відшкодування моральної шкоди та 2348 євро відшкодування витрат і видатків.
Рішення починається з викладу фабули справи, включаючи придбання автомобіля, кримінальне розслідування та вилучення транспортного засобу. Далі детально описуються внутрішні провадження, включаючи судові рішення щодо вилучення та його остаточного скасування. Оцінка Суду починається з питання прийнятності заяви, розглядаючи аргумент Уряду про те, що внутрішні засоби захисту не були вичерпані. ЄСПЛ відхилив цей аргумент, встановивши, що засоби захисту, на які посилався Уряд, не були застосовні до ситуації заявника. По суті, Суд розглянув, чи відповідає вилучення статті 1 Протоколу № 1, враховуючи, чи було воно законним, чи переслідувало законну мету та чи було пропорційним. Визнаючи законну мету забезпечення належного здійснення правосуддя, Суд визнав, що тривалість вилучення та стагнація розслідування зробили цей захід непропорційним. Нарешті, рішення стосується застосування статті 41 Конвенції, присуджуючи заявнику компенсацію за моральну шкоду та витрати і видатки.
Найважливішим положенням цього рішення є висновок про те, що тривале вилучення автомобіля заявника, особливо у світлі зупиненого кримінального розслідування, становило непропорційне втручання в його право на мирне володіння своїм майном відповідно до статті 1 Протоколу № 1. Це підкреслює важливість тривалості таких заходів та необхідність постійного обґрунтування, особливо коли розслідування не просуваються. Це рішення підсилює принцип, згідно з яким навіть заходи, які спочатку слугують законній меті, можуть стати непропорційними, якщо вони підтримуються протягом надмірного періоду без достатнього обґрунтування. **** Це особливо актуально для України, де тривалі розслідування та вилучення майна не є рідкістю, і це рішення слугує нагадуванням про необхідність процесуальних гарантій та пропорційності в таких випадках.
СПРАВА МАНУЧАРЯН ПРОТИ ВІРМЕНІЇ
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі Манучарян проти Вірменії, що стосується смерті брата заявника під час проходження строкової військової служби. Суд встановив порушення статті 2 Європейської конвенції з прав людини, як у її матеріальному, так і в процесуальному аспектах. Брат заявника помер від вогнепального поранення в голову під час виконання службових обов’язків. Внутрішнє розслідування дійшло висновку, що це було самогубство через жорстоке поводження з боку начальства, але заявник стверджував про приховування можливого вбивства. ЄСПЛ встановив, що влада не змогла захистити право на життя померлого і що розслідування смерті було неадекватним.
Рішення починається з викладення фактів справи, включаючи обставини смерті, внутрішнє розслідування та апеляції заявника. Потім воно оцінює ймовірне порушення статті 2 Конвенції, спочатку розглядаючи матеріальну частину щодо зобов’язання держави захищати життя, а потім процесуальну частину, що стосується ефективності розслідування. Суд посилається на попередню судову практику, щоб встановити принципи, застосовні до смертей під час військової служби, та вимоги до ефективного розслідування. Рішення завершується застосуванням статті 41, присуджуючи заявнику 30 000 євро відшкодування моральної шкоди. Жодних змін порівняно з попередніми версіями немає, оскільки це первинне рішення.
Найважливішими положеннями рішення є ті, що стосуються порушення статті 2. Суд наголошує на відповідальності держави за захист призовників під час військової служби та підкреслює недоліки в розслідуванні, такі як нез’ясовані травми, поводження з “діркою з обгорілими краями” на штанах і відсутність подальших дій щодо можливості причетності третіх осіб. Ці висновки підкреслюють важливість ретельного та неупередженого розслідування у випадках смерті під вартою або під опікою держави.
СПРАВА МАРЧЕНКА ПРОТИ РОСІЇ
Ось розбір рішення у справі Марченко проти Росії від Європейського суду з прав людини:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини встановив, що Росія порушила статтю 6 §§ 1 і 3(d) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка стосується права на справедливий судовий розгляд. Заявник, Олександр Марченко, скаржився, що не мав можливості допитати свідків, які давали свідчення проти нього в суді під час його кримінального процесу за звинуваченням у шпигунстві. Суд підкреслив, що неможливість перехресного допиту ключових свідків у поєднанні з неспроможністю національних судів вжити компенсаційних заходів призвела до несправедливого судового розгляду. Суд постановив, що встановлення порушення є достатньою справедливою сатисфакцією.
2. **Структура та основні положення:**
* **Процедура:** Рішення починається з викладу процесуальної історії справи, включаючи подання заяви, представництво заявника та повідомлення про заяву російському уряду. Також згадується про втручання у процес уряду України.
* **Факти:** У цьому розділі коротко згадується таблиця, додана до рішення, яка містить дані про заявника та інформацію, що стосується заяви.
* **Право:**
* **Юрисдикція:** Суд чітко заявляє про свою юрисдикцію розглядати заяву, оскільки події відбулися до того, як Росія перестала бути стороною Конвенції 16 вересня 2022 року.
* **Імовірне порушення статті 6 §§ 1 і 3 (d):** Це є суттю рішення. Воно посилається на усталену судову практику щодо права на допит свідків. Суд встановив, що неможливість для заявника перехресного допиту свідків у поєднанні з відсутністю компенсаційних заходів з боку національних судів є порушенням його права на справедливий судовий розгляд.
* **Застосування статті 41:** Суд вирішив, що встановлення порушення є достатньою справедливою сатисфакцією, посилаючись на те, що поновлення провадження було б найбільш прийнятною формою відшкодування.
* **Додаток:** У додатку міститься детальна таблиця, в якій підсумовано ключові аспекти заяви, зокрема дані про заявника, рішення національного суду та оцінку справедливості судового розгляду.
3. **Основні положення для використання:**
* **Юрисдикційні строки:** Рішення підтверджує юрисдикцію Суду щодо справ проти Росії щодо подій, які відбулися до 16 вересня 2022 року.
* **Право на допит свідків:** Рішення підкреслює важливість права на допит свідків у кримінальному провадженні. У ньому наголошується, що відсутність цієї можливості, особливо в поєднанні з відсутністю компенсаційних заходів, може призвести до порушення статті 6.
* **Компенсаційні заходи:** У рішенні наголошується на відповідальності національних судів за вжиття заходів для компенсації труднощів, з якими стикається захист, коли заяви свідків приймаються без можливості перехресного допиту.
* **Справедлива сатисфакція:** Суд визнав, що встановлення порушення є достатньою справедливою сатисфакцією.
**** Рішення може мати наслідки для інших подібних справ, що стосуються російських судів до виключення Росії з Ради Європи, особливо тих, що стосуються громадян України або питань, пов’язаних з конфліктом.
СПРАВА “МІНАСЯН І ГЕРАВЕТЯН ПРОТИ ВІРМЕНІЇ”
Це рішення стосується арешту та затримання двох заявників, пана Мінасяна та пана Гераветяна, під час демонстрації в Єревані, Вірменія. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив порушення статті 5 § 1 (право на свободу та особисту недоторканність) і статті 6 § 1 (право на справедливий судовий розгляд) Європейської конвенції з прав людини. Суд дійшов висновку, що адміністративний арешт заявників був свавільним, оскільки влада не змогла довести його необхідність за даних обставин. Крім того, Суд встановив, що Касаційний суд порушив право другого заявника на доступ до суду, відхиливши його касаційну скаргу на підставі процесуальних помилок. У результаті Суд присудив заявникам компенсацію за моральну шкоду та витрати.
Рішення структуровано наступним чином: воно починається з процесуальної історії, включаючи сторони, які беруть участь, і подані скарги. Потім представлено факти справи, детально описуючи події, що призвели до арешту заявників та подальшого судового розгляду у Вірменії. Далі Суд оцінює прийнятність скарг, об’єднуючи заяви через їхню подібну тематику. Основна частина рішення полягає в оцінці Судом заявлених порушень статті 5 § 1 та статті 6 § 1, де він надає свої обґрунтування для встановлення порушень. Нарешті, Суд розглядає застосування статті 41, присуджуючи справедливу сатисфакцію заявникам.
Найважливішими положеннями цього рішення є ті, що стосуються тлумачення та застосування статті 5 § 1 та статті 6 § 1. Суд підкреслює, що будь-яке позбавлення волі має бути не лише законним відповідно до національного законодавства, але й необхідним за конкретних обставин. Рішення також роз’яснює, що обмеження процесуальних прав не повинні порушувати саму суть права на доступ до суду. Ці принципи мають вирішальне значення для забезпечення захисту основних прав особи під час арешту, затримання та судового розгляду.
СПРАВА ТОВ “ГЕЛЕНДЖИК-СНАБ” ПРОТИ РОСІЇ
Ось аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі ТОВ “Геленджик-Снаб” проти Росії:
1. **Суть рішення:** Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) визнав Росію винною у порушенні статті 6 § 1 Конвенції (право на справедливий суд) та статті 1 Протоколу № 1 (захист власності) через невиконання рішення національного суду на користь ТОВ “Геленджик-Снаб” проти федерального державного унітарного підприємства (ФДУП). Суд встановив, що ФДУП не мало достатньої незалежності від держави, що робить державу відповідальною за його борги. Влада не вжила належних заходів для виконання рішення, що призвело до порушення. Суд також постановив, що немає необхідності окремо розглядати скаргу за статтею 13 Конвенції (право на ефективний засіб правового захисту). Суд зобов’язав Росію забезпечити виконання рішення національного суду та виплатити компанії-заявнику 2000 євро відшкодування моральної шкоди.
2. **Структура та основні положення:**
* **Процедура:** Детально описує походження справи, представництво заявника та повідомлення російського уряду.
* **Факти:** Підсумовує скаргу заявника щодо невиконання судового рішення проти федерального державного унітарного підприємства та відсутності ефективного засобу правового захисту.
* **Право:**
* **Юрисдикція:** Підтверджує юрисдикцію Суду у цій справі, оскільки відповідні події відбулися до того, як Росія перестала бути стороною Конвенції 16 вересня 2022 року.
* **Стаття 6 § 1 та стаття 1 Протоколу № 1:** Зазначає, що невиконання рішення є порушенням права на справедливий суд. Суд посилається на попередню практику, зокрема, на справу “Лісейцева та Маслов проти Росії”, яка стосувалася подібних питань. Суд доходить висновку, що держава несе відповідальність за борги ФДУП через його недостатню незалежність та неспроможність органів влади забезпечити виконання рішення.
* **Стаття 13:** Вважає за непотрібне виносити окреме рішення щодо відсутності ефективного засобу правового захисту, враховуючи висновки за статтею 6 § 1 та статтею 1 Протоколу № 1.
* **Стаття 41:** Зобов’язує Росію виконати рішення та виплатити компанії-заявнику 2000 євро.
* **Резолютивна частина:** Формально оголошує скарги прийнятними, встановлює порушення статті 6 § 1 та статті 1 Протоколу № 1, постановляє виконати рішення національного суду та зобов’язує виплатити компенсацію.
3. **Основні положення для використання:**
* **Відповідальність держави:** Рішення підсилює принцип, згідно з яким держава може нести відповідальність за борги державних підприємств, якщо ці підприємства не мають достатньої інституційної та операційної незалежності.
* **Виконання рішень:** Рішення підкреслює важливість своєчасного та ефективного виконання рішень національних судів як невід’ємної частини права на справедливий суд.
* **Юрисдикція щодо справ, що виникли до виходу з Конвенції:** Суд чітко стверджує свою юрисдикцію щодо справ, пов’язаних з подіями, які відбулися до виходу Росії з Конвенції.
: Це рішення може мати наслідки для українців, які мають аналогічні справи проти Росії, пов’язані з невиконанням рішень проти державних підприємств, особливо щодо подій, що відбулися до виключення Росії з Ради Європи.
СПРАВА OOO “КУЛЬТУРНЫЕ ПРОЕКТЫ” ПРОТИ РОСІЇ
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) ухвалив рішення у справі OOO “Культурные проекты” проти Росії, що стосується неспроможності Російської держави захистити право компанії-заявника на свободу вираження поглядів. Справа стосується зриву міжнародного ЛГБТ-кінофестивалю, організованого заявником, через неправдиве повідомлення про загрозу вибуху та подальшої відсутності належного розслідування. ЄСПЛ встановив, що Росія не забезпечила безпечне та безперебійне проведення фестивалю, порушивши статтю 10 Конвенції. Крім того, Суд розглянув відмову включити кінофестиваль до списку затверджених фестивалів, що було розцінено як дискримінаційне та порушення статті 14 у поєднанні зі статтею 10. Суд має юрисдикцію у цій справі, оскільки події відбулися до того, як Росія перестала бути стороною Конвенції 16 вересня 2022 року. Як наслідок, Суд присудив компанії-заявнику 7 500 євро відшкодування збитків.
Рішення структуровано наступним чином: воно починається з процедури, де викладено походження заяви та залучені сторони. Далі представлено факти справи, зосереджуючись на зриві кінофестивалю та відмові включити його до списку затверджених фестивалів. Юридичний аналіз, що слідує далі, стосується юрисдикції Суду та передбачуваних порушень статті 10 та статті 14 Конвенції. Суд посилається на попередню судову практику, зокрема, Side by Side International Film Festival and Others v. Russia та Bayev and Others v. Russia, щоб підтвердити свої висновки. Нарешті, рішення завершується застосуванням статті 41, присуджуючи відшкодування збитків компанії-заявнику. Порівняно з попередніми версіями змін немає, оскільки це первинне рішення.
Найважливішими положеннями цього рішення є ті, що стосуються порушення статті 10 через неспроможність держави захистити кінофестиваль, та порушення статті 14 у поєднанні зі статтею 10 через дискримінаційну практику. Рішення підсилює позитивне зобов’язання держав щодо захисту свободи вираження поглядів, особливо для вразливих груп, таких як ЛГБТ-спільнота. Воно також підкреслює неприпустимість дискримінаційних заходів, таких як відмова у включенні ЛГБТ-кінофестивалів до затверджених списків на підставі законів, що забороняють пропаганду гомосексуалізму.
СПРАВА ПОЛЯКОВ ПРОТИ РОСІЇ
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі Поляков проти Росії, що стосується порушень статті 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує свободу зібрань. Заявник скаржився на непропорційні заходи, вжиті проти нього за організацію або участь у публічних заходах. Суд встановив, що ці заходи, включаючи розгін політичного мітингу та подальше засудження заявника за адміністративне правопорушення, становили невиправдане втручання в його право на свободу зібрань. ЄСПЛ також розглянув додаткові скарги, пов’язані з обмеженнями щодо місця, часу або способу проведення публічних заходів, включаючи відмови адміністрації Бєлгорода у затвердженні запланованих політичних заходів, часто посилаючись на обмеження, пов’язані з COVID-19. Суд визначив, що ці обмеження також порушували статтю 11. В результаті Суд присудив заявнику 3500 євро відшкодування моральної шкоди.
Рішення починається з опису процедури, де викладено походження справи та сторони, які беруть у ній участь. Далі представлено факти справи, зосереджуючись на скаргах заявника щодо непропорційних заходів, вжитих проти нього під час публічних заходів. Юридичний аналіз стосується юрисдикції Суду, підтверджуючи його повноваження розглядати справу, оскільки події відбулися до того, як Росія перестала бути стороною Конвенції. Основна частина рішення полягає в оцінці передбачуваного порушення статті 11, де Суд посилається на усталені принципи та прецедентне право щодо свободи зібрань та пропорційності втручання. Він також розглядає інші передбачувані порушення відповідно до усталеного прецедентного права, зокрема щодо обмежень на місце або час проведення публічних заходів та застосування обмежень, пов’язаних з COVID-19. Нарешті, рішення стосується застосування статті 41, присуджуючи заявнику компенсацію за моральну шкоду.
Найважливішими положеннями цього рішення є ті, які підтверджують принципи свободи зібрань та необхідність того, щоб будь-які обмеження були пропорційними та необхідними в демократичному суспільстві. Висновки Суду про те, що заходи, вжиті проти заявника, були непропорційними та порушували статтю 11, підкреслюють важливість захисту права на мирні зібрання, навіть у контексті адміністративних правопорушень або проблем охорони здоров’я. Рішення також підкреслює послідовну позицію Суду щодо подібних питань, посилаючись на попередні справи, в яких було встановлено порушення щодо обмежень на публічні заходи.
СПРАВА СКЛЯРЕНКА ПРОТИ УКРАЇНИ
Ось аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі Скляренка проти України:
1. **Суть рішення:**
Справа стосується українського тюремного наглядача, пана Скляренка, на якого напав затриманий під час роботи в слідчому ізоляторі. Він скаржився, що держава не захистила його на робочому місці і що подальше розслідування нападу було неефективним. Суд встановив порушення статті 3 Європейської конвенції з прав людини, зокрема її процесуальної частини, через неефективне розслідування. Однак Суд відхилив скаргу щодо незабезпечення державою його безпеки на роботі, визнавши її явно необґрунтованою.
2. **Структура та основні положення:**
* **Предмет справи:** Визначає основне питання як напад на заявника та подальше розслідування.
* **Факти:** Детально описує події нападу в січні 2017 року, внутрішнє розслідування, проведене слідчим ізолятором, і кримінальні розслідування, розпочаті поліцією та Міністерством юстиції. У ньому викладено різні свідчення та судово-медичні експертизи, проведені.
* **Оцінка Суду:**
* **Процесуальна частина статті 3:** Зосереджується на ефективності розслідування. Суд розглядає хронологію, вжиті слідчі заходи та співпрацю заявника. Він доходить висновку, що розслідування було необґрунтовано тривалим і не мало значного прогресу, що призвело до порушення статті 3.
* **Матеріальна частина статті 3:** Розглядає твердження заявника про те, що держава не захистила його. Суд вважає, що заявник не надав достатньо доказів на підтримку цього твердження, зокрема, зазначивши, що під час нападу його супроводжували інші офіцери і що внутрішнє розслідування встановило, що він був у стані алкогольного сп’яніння на робочому місці.
* **Застосування статті 41:** Зазначається, що заявник не подавав вимог щодо справедливої сатисфакції, тому жодна сума не була присуджена.
3. **Основні положення для використання:**
* **Неефективне розслідування:** Суд підкреслює тривалу тривалість розслідування (вісім років) і відсутність значущих кроків, спрямованих на встановлення фактів та ідентифікацію винних. Це свідчить про неспроможність національних органів влади провести ефективне розслідування, що порушує процесуальний аспект статті 3.
* **Тягар доказування:** Суд підкреслює, що заявник не надав достатньо доказів, щоб довести відповідальність держави за напад. Це підкреслює важливість надання конкретних доказів на підтримку тверджень про відповідальність держави відповідно до матеріальної частини статті 3.
* **Співпраця зі слідством:** Суд визнає, що неявка заявника до поліції кілька разів сприяла тривалості провадження. Однак Суд зазначає, що органи влади вже мали в своєму розпорядженні достатньо інформації, і основна відповідальність за затягування розслідування лежить на них.
Це рішення підкреслює зобов’язання держави проводити ретельні та своєчасні розслідування заяв про жорстоке поводження, навіть якщо власні дії жертви могли сприяти ситуації.
СПРАВА СЛЕПАКОВА ПРОТИ РОСІЇ
Ось розбір рішення у справі “Слепаков проти Росії”:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) визнав Росію винною у порушенні статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод через неналежні умови тримання заявника, Василя Вікторовича Слепакова, під час перебування його під суворим режимом ув’язнення. Суд мав юрисдикцію, оскільки факти відбулися до того, як Росія перестала бути стороною Конвенції 16 вересня 2022 року. Скарги Слепакова щодо умов тримання під вартою були визнані прийнятними, а інші скарги за статтею 8 були відхилені. Суд присудив Слепакову 3000 євро відшкодування моральної шкоди. Це рішення узгоджується з усталеною практикою Суду щодо аналогічних питань, зокрема з посиланням на справу N.T. проти Росії.
2. **Структура та основні положення:**
* **Процедура:** Деталізовано походження справи, включаючи дату подання заяви та повідомлення російського уряду.
* **Факти:** Коротко описано заявника та відповідні обставини.
* **Право:**
* **Юрисдикція:** Підтверджує юрисдикцію Суду, оскільки події відбулися до виходу Росії з Конвенції.
* **Передбачуване порушення статті 3:** Зосереджено на скарзі заявника щодо неналежних умов тримання під вартою, з посиланням на встановлені принципи та попередні рішення, зокрема N.T. проти Росії.
* **Решта скарг:** Зазначається, що інші скарги за статтею 8 є неприйнятними.
* **Застосування статті 41:** Присуджує заявнику компенсацію, з посиланням на попередню практику Суду.
* **Рішення:**
* Оголошує юрисдикцію щодо справи.
* Оголошує скаргу щодо умов тримання під вартою прийнятною, а інші скарги неприйнятними.
* Встановлює, що статтю 3 було порушено.
* Зобов’язує Росію виплатити заявнику 3000 євро відшкодування збитків.
* **Додаток:** Містить конкретні відомості про заявника, термін тримання під вартою та суму відшкодування.
3. **Основні положення для використання:**
* **Юрисдикція:** Суд чітко заявляє про свою юрисдикцію щодо справ проти Росії щодо подій, що сталися до 16 вересня 2022 року.
* **Порушення статті 3:** Рішення підсилює позицію ЄСПЛ щодо того, що становить нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження під час тримання під вартою, особливо щодо умов тримання.
* **Компенсація:** Присудження 3000 євро є орієнтиром для аналогічних справ, пов’язаних з неналежними умовами тримання під вартою.
* **Посилання на N.T. проти Росії:** Ця справа виділяється як провідна справа з аналогічними питаннями, що свідчить про закономірність порушень Росією, пов’язаних з умовами тримання під вартою.
**** Це рішення може мати наслідки для українців, які були затримані в Росії до 16 вересня 2022 року і зазнали неналежних умов тримання під вартою. Вони можуть використовувати це рішення як прецедент у своїх власних справах у ЄСПЛ.
