СПРАВА H.D. ПРОТИ ІТАЛІЇ
Ось аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі H.D. проти Італії:
**1. Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини визнав Італію винною у порушенні кількох статей Конвенції про права людини щодо поводження з неповнолітнім мігрантом без супроводу, H.D. Суд постановив, що затримання H.D. у центрі прийому для дорослих було незаконним, не мало чіткої правової основи, і що його не було належним чином поінформовано про причини його затримання. Крім того, умови в центрі прийому становили нелюдське та принизливе поводження через неналежні умови та відсутність послуг для неповнолітніх. Суд також встановив, що H.D. не мав доступу до ефективних засобів правового захисту для оскарження його затримання та умов, з якими він зіткнувся. В результаті Італії було наказано виплатити H.D. компенсацію за моральну шкоду та судові витрати.
**2. Структура та основні положення:**
* **Вступ:** Коротко представляє справу, зазначаючи, що вона стосується розміщення неповнолітнього мігранта без супроводу в центрі прийому для дорослих та пов’язаних з цим питань відповідно до Конвенції.
* **Факти:** Детально описує прибуття заявника до Італії, його розміщення в центрі прийому Sant’Anna, його спроби отримати засоби правового захисту в Італії та його остаточне переведення до міграційного центру для неповнолітніх після втручання Європейського суду з прав людини. Він включає розповідь заявника про умови життя в центрі Sant’Anna, докази, подані заявником (звіти різних організацій), та версію фактів італійського уряду.
* **Відповідна правова база:** Викладає відповідні внутрішні закони Італії, включаючи Конституцію, Цивільний процесуальний кодекс, Цивільний кодекс та конкретні положення щодо неповнолітніх без супроводу. Він також посилається на відповідну внутрішню судову практику.
* **Імовірні порушення статті 5:** Розглядає скарги заявника щодо незаконного позбавлення волі, відсутності інформації про причини затримання та неможливості оскаржити законність затримання. Він включає розділи про прийнятність (чи застосовується стаття 5, та вичерпання внутрішніх засобів правового захисту) та суть (аналіз статті 5 §§ 1, 2 та 4).
* **Імовірні порушення статей 3 та 13:** Розглядає скарги заявника щодо неналежних умов затримання та відсутності ефективних засобів правового захисту. Він включає розділи про прийнятність та суть, оцінюючи ефективність доступних засобів правового захисту та чи становили умови в центрі прийому нелюдське або принизливе поводження.
* **Правило 39 Регламенту Суду:** Визнає, що тимчасовий захід (переведення до відповідного закладу) було виконано, та знімає вказівку згідно з Правилом 39.
* **Застосування статті 41:** Розглядає питання справедливої сатисфакції, включаючи відшкодування збитків та витрати.
* **Резолютивна частина:** Суд формально оголошує статті, які були порушені, та зобов’язує Італію виплатити заявнику компенсацію.
**3. Основні положення для використання:**
* **Незаконне затримання (стаття 5):** Рішення підкреслює, що затримання неповнолітніх без супроводу в закладах для дорослих без чіткої правової основи порушує статтю 5 Конвенції. Суд ретельно вивчає обґрунтування затримання, особливо у світлі внутрішніх законів, що забороняють затримання неповнолітніх без супроводу.
* **Нелюдське та принизливе поводження (стаття 3):** Рішення підкреслює, що розміщення неповнолітніх без супроводу в неналежних умовах у центрах прийому для дорослих, без надання послуг, адаптованих до їхнього віку та вразливості, може становити нелюдське та принизливе поводження.
* **Ефективні засоби правового захисту (стаття 13):** Рішення підкреслює важливість надання ефективних засобів правового захисту особам, чиї права були порушені. У цій справі Суд встановив, що заявник не мав доступу до засобів правового захисту, які могли б ефективно вирішити питання його незаконного затримання та неналежних умов, з якими він зіткнувся.
* **Швидкий судовий перегляд (стаття 5(4)):** Рішення підкреслює необхідність оперативного судового перегляду законності затримання, особливо для вразливих осіб, таких як неповнолітні без супроводу. Затримки в процесі перегляду можуть зробити засіб правового захисту неефективним.
Це рішення має наслідки для того, як Італія та інші держави-члени поводяться з неповнолітніми мігрантами без супроводу, особливо щодо практики затримання та умов прийому. Воно підкреслює необхідність конкретного захисту та послуг для цієї вразливої групи населення.
СПРАВА “НОВАК ПРОТИ ЧЕХІЇ”
Нижче наведено аналіз рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) у справі “Новак проти Чехії”:
1. **Суть рішення:**
ЄСПЛ встановив, що Чеська Республіка порушила статтю 8 Конвенції (право на повагу до сімейного життя) у справі пана Новака. Головним питанням було те, як національні суди розглядали провадження щодо опіки після того, як мати дітей пана Новака в односторонньому порядку переїхала з ними. ЄСПЛ дійшов висновку, що чеські суди не змогли встановити справедливий баланс між інтересами всіх залучених сторін, особливо правами пана Новака як батька. Рішення національних судів, особливо відхилення тимчасових заходів, фактично узаконили незаконні дії матері та унеможливили для пана Новака отримання спільної або одноосібної опіки. Суд підкреслив, що національні суди не приділили належної уваги причинам дій матері та спробам батька запобігти їм.
2. **Структура та основні положення:**
* **Вступ:** Коротко описує справу, заявника та відповідну статтю Конвенції.
* **Факти:** Детально описує фактичні обставини, включаючи початкову угоду про опіку, переїзд матері, спроби заявника отримати тимчасові заходи та рішення національних судів.
* **Відповідна правова база та практика:** Підсумовує відповідні чеські закони, включаючи Цивільний кодекс, Цивільний процесуальний кодекс, Закон про спеціальне судове провадження та відповідну судову практику Конституційного суду Чехії. Він також містить висновки сімейно-правового симпозіуму щодо незаконного переміщення дітей.
* **Право:**
* **Передбачуване порушення статті 8:** Викладає аргументи заявника щодо порушення його права на сімейне життя.
* **Прийнятність:** Розглядає заперечення уряду щодо вичерпання національних засобів захисту. Суд визнав заяву прийнятною.
* **Суть:** Аналізує аргументи обох сторін і оцінює, чи встановили національні суди справедливий баланс між конкуруючими інтересами. Суд встановив порушення статті 8.
* **Застосування статті 41:** Розглядає вимоги заявника щодо відшкодування збитків і витрат. Суд присудив заявнику 12 000 євро за нематеріальну шкоду та 5 798 євро за витрати та видатки.
* **Резолютивна частина:** Оголошує заяву прийнятною, постановляє, що було порушено статтю 8 Конвенції, визначає суми, які мають бути виплачені заявнику, та відхиляє решту вимог заявника щодо справедливої сатисфакції.
3. **Основні положення для використання:**
* **Одностороннє переміщення:** Рішення підкреслює, що одностороннє переміщення батьком дітей без згоди іншого з батьків або рішення суду є значною проблемою, яку національні суди повинні вирішувати швидко та ефективно.
* **Тимчасові заходи:** ЄСПЛ наголошує на важливості тимчасових заходів у таких справах для збереження status quo та запобігання тому, щоб незаконні дії одного з батьків визначали результат провадження щодо опіки.
* **Найкращі інтереси дитини:** Хоча найкращі інтереси дитини є першорядними, ЄСПЛ роз’яснює, що цей принцип не може бути використаний для узаконення ситуації, створеної незаконною поведінкою одного з батьків.
* **Справедливий баланс:** Рішення підкреслює необхідність для національних судів встановити справедливий баланс між інтересами всіх залучених сторін, включаючи батьків, щодо яких було вчинено несправедливість внаслідок одностороннього переміщення.
* **Ефективний засіб захисту:** Рішення передбачає, що держави повинні забезпечити ефективні засоби захисту для вирішення ситуацій, коли один з батьків незаконно переміщується з дітьми, включаючи можливість зобов’язання повернути дітей до їхнього попереднього місця проживання.
Це рішення слугує нагадуванням національним судам діяти швидко та рішуче, коли вони стикаються зі справами про одностороннє переміщення дітей, забезпечуючи повагу до прав усіх сторін і справжній захист найкращих інтересів дитини.
: Це рішення може мати наслідки для подібних справ в Україні, особливо тих, що стосуються батьківських спорів і переміщення дітей, наголошуючи на необхідності для українських судів забезпечити справедливий баланс інтересів та ефективні засоби захисту в таких ситуаціях.
СПРАВА БАЙРАМАЛІЄВ ПРОТИ ТУРЕЧЧИНИ
Нижче наведено аналіз рішення у справі “Байрамалієв проти Туреччини” Європейського суду з прав людини:
1. **Суть рішення:**
Справа стосувалася затримання громадянина Азербайджану в Туреччині в очікуванні екстрадиції до Азербайджану. Заявник скаржився на те, що термін його тримання під вартою перевищив дозволені часові межі, і що Конституційний суд Туреччини не надав ефективного засобу правового захисту для оскарження законності його тримання під вартою. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) не встановив жодного порушення щодо тривалості та умов тримання під вартою (стаття 5 § 1 (f)). Однак Суд встановив порушення статті 5 § 4, оскільки перегляд Конституційним судом законності його тримання під вартою не був ефективним або швидким. Конституційний суд неправильно класифікував його скарги та не розглянув основне питання про законність його тримання під вартою в очікуванні екстрадиції.
2. **Структура та основні положення:**
* Рішення починається з викладу фактів справи, включаючи арешт заявника, тримання під вартою та провадження про екстрадицію.
* В ньому детально описані скарги заявника, з акцентом на статтю 5 § 1 (f) (законність тримання під вартою) та статтю 5 § 4 (право на швидке вирішення питання про законність тримання під вартою).
* Суд оцінює прийнятність скарг, відхиляючи аргумент уряду про невичерпання внутрішніх засобів правового захисту щодо статті 5 § 4.
* Потім Суд розглядає суть кожної скарги. Він не встановлює порушення статті 5 § 1 (f), роблячи висновок, що періоди тримання під вартою відповідали національному законодавству і що турецькі органи влади діяли з належною старанністю.
* Однак Суд встановлює порушення статті 5 § 4, критикуючи розгляд справи заявника Конституційним судом.
* Нарешті, рішення стосується статті 41 (справедлива сатисфакція), відхиляючи вимогу заявника про відшкодування матеріальної шкоди та вважаючи, що встановлення порушення є достатнім для відшкодування моральної шкоди.
3. **Основні положення для використання:**
* **Стаття 5 § 1 (f) – Законність тримання під вартою:** Суд підтверджує важливість діяти з особливою ретельністю у справах про екстрадицію, враховуючи презумпцію невинуватості та обмежені права затриманого на захист.
* **Стаття 5 § 4 – Ефективний засіб правового захисту:** Рішення підкреслює, що стаття 5 § 4 застосовується до проваджень у конституційних судах. Воно наголошує на тому, що суди повинні розглядати конкретні факти, на які посилається затриманий, і надавати достатні обґрунтування для своїх рішень. Формульні рішення, які не розглядають аргументи заявника, можуть становити порушення.
* **Вимога оперативності:** Суд роз’яснює, що, навіть якщо стандарт оперативності є менш суворим у суді апеляційної інстанції або конституційному суді, ці суди, як і раніше, зобов’язані дотримуватися вимог оперативності.
* **Неправильна класифікація скарг:** Суд встановив, що неправильна класифікація скарг і застосування неналежного правового обґрунтування можуть зробити засіб правового захисту неефективним.
Це рішення підкреслює важливість забезпечення того, щоб особи, затримані в очікуванні екстрадиції, мали доступ до ефективного та швидкого перегляду законності їхнього тримання під вартою, і щоб суди належним чином розглядали конкретні аргументи, висунуті заявником.
СПРАВА БЛАШКО ПРОТИ СЛОВАЧЧИНИ
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі Блашко проти Словаччини, що стосується порушень статті 6 §§ 1 та 2 Європейської конвенції з прав людини. Заявник, Маріан Блашко, стверджував, що його право на презумпцію невинуватості було порушено через формулювання вироку щодо його співзвинуваченого, в якому його називали злочинцем. Він також стверджував, що суддя М.Й., яка головувала як у справі його співзвинуваченого, так і в його власній, не була неупередженою. ЄСПЛ встановив, що заяви у вироку проти співзвинуваченого вийшли за межі опису “стану підозри” і представляли заявника як особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, тим самим порушуючи його право вважатися невинним. Крім того, Суд дійшов висновку, що обставини, включаючи той факт, що суддя М.Й. головувала в обох справах, і оскарження її неупередженості розглядалося тим же складом суду, викликали обґрунтовані сумніви щодо неупередженості районного суду. Отже, ЄСПЛ постановив, що мало місце порушення як статті 6 § 1 (право на справедливий суд), так і статті 6 § 2 (презумпція невинуватості) Конвенції.
Рішення структуровано наступним чином: Воно починається з процесуальної історії та викладу предмету справи, зосереджуючись на скаргах заявника щодо презумпції невинуватості та неупередженості. Потім Суд оцінює прийнятність заяви, встановивши, що заявник достатньою мірою порушив питання неупередженості на національному рівні. ЄСПЛ переходить до розгляду заявлених порушень статті 6, спочатку розглядаючи презумпцію невинуватості, а потім неупередженість судді. У своєму аналізі Суд посилається на встановлені принципи з попередньої практики. Нарешті, рішення завершується висновками Суду про порушення статті 6 §§ 1 та 2 і заявою щодо відсутності вимоги про справедливу сатисфакцію від заявника. Відсутні будь-які ознаки змін порівняно з попередніми версіями в наданому документі.
Найважливішими положеннями рішення є висновки про те, що Словаччина порушила статтю 6 § 1 та 6 § 2 Конвенції. Суд підкреслив, що заяви, зроблені суддями, підлягають більш ретельному вивченню і що формулювання, використані у вироку проти співзвинуваченого, створили враження про вину заявника, тим самим порушуючи його право вважатися невинним. Крім того, Суд наголосив, що неупередженість суду може бути піддана обґрунтованим сумнівам, коли один і той самий суддя головує у пов’язаних справах і коли оскарження неупередженості розглядаються тим самим складом суду. Ці висновки підкреслюють важливість ретельного розгляду мови, використаної у вироках, і забезпечення неупередженості судових проваджень для захисту основних прав обвинувачених.
СПРАВА «ФЕДЕРАЦІЯ ПРОФСПІЛОК ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ ПРОТИ УКРАЇНИ»
Ось розбір рішення Європейського суду з прав людини щодо справи «Федерація профспілок Чернігівської області проти України»:
**1. Суть рішення:**
Справа стосувалася скарги Федерації профспілок Чернігівської області на те, що її було позбавлено майна, яким вона володіла як правонаступник радянської профспілки. Раніше Суд встановив порушення статті 1 Протоколу № 1 через скасування правовстановлюючого документа організації на майно. Це рішення стосується питання справедливої сатисфакції відповідно до статті 41 Конвенції, зокрема щодо матеріальної та моральної шкоди, а також витрат і видатків. Після перегляду справи Верховним Судом України правовстановлюючий документ організації-заявника на майно було поновлено. Суд присудив організації-заявнику компенсацію за моральну шкоду та судові витрати.
**2. Структура та основні положення:**
* **Процедура:** У цьому розділі викладено передісторію справи, з посиланням на первісне рішення, в якому було встановлено порушення. Детально описано вимоги заявника щодо матеріальної та моральної шкоди, а також витрат і видатків. Також згадано рішення Суду відкласти питання статті 41 та запропонувати обом сторонам подати додаткові зауваження.
* **Право:** У цьому розділі наведено статтю 41 Конвенції, яка є підставою для справедливої сатисфакції.
* **Нові події та оновлені зауваження сторін:** У цій частині підсумовано розвиток подій у справі після первісного рішення, включаючи перегляд справи Верховним Судом та відновлення правовстановлюючого документа заявника на майно. Також представлено оновлені позиції організації-заявника та Уряду України щодо вимог про справедливу сатисфакцію.
* **Оцінка Суду:** Цей розділ містить аналіз Судом вимог щодо відшкодування збитків та витрат і рішення щодо них. Він стосується матеріальної шкоди, моральної шкоди, витрат і видатків, а також процентів за прострочення платежу.
* **Шкода:** Суд визнає, що відновлення правовстановлюючого документа на майно усуває необхідність у компенсації матеріальної шкоди. Однак він присуджує 3000 євро за моральну шкоду, враховуючи обставини справи та порушення, встановлене в основному рішенні.
* **Витрати та видатки:** Суд присуджує 2500 євро за правову допомогу в Суді, 1000 євро за представництво інтересів у Верховному Суді та 660 євро за звіт про оцінку майна.
* **Проценти за прострочення платежу:** Суд зазначає, що проценти за прострочення платежу повинні базуватися на маржинальній ставці кредитування Європейського центрального банку плюс три відсоткові пункти.
* **Резолютивна частина:** Рішення завершується зобов’язанням України виплатити зазначені суми за моральну шкоду та витрати і видатки, а також проценти за прострочення платежу протягом трьох місяців. Він відхиляє решту вимог про справедливу сатисфакцію.
**3. Основні положення для практичного використання:**
* **Компенсація моральної шкоди організаціям:** Рішення підсилює принцип, згідно з яким комерційним організаціям може бути присуджено компенсацію за моральну шкоду, враховуючи такі фактори, як шкода репутації, невизначеність у прийнятті рішень та порушення в управлінні.
* **Відшкодування витрат і видатків:** Рішення роз’яснює критерії відшкодування витрат і видатків, наголошуючи на тому, що вони повинні бути фактично і необхідним чином понесені та розумними за розміром.
* **Вплив внутрішнього перегляду:** Рішення підкреслює, як успішний перегляд справи на національному рівні після рішення ЄСПЛ може вплинути на оцінку справедливої сатисфакції, особливо щодо матеріальної шкоди.
****
Це рішення стосується України, оскільки справа стосується української організації та Уряду України. Рішення роз’яснює принципи справедливої сатисфакції відповідно до статті 41 Конвенції, що є актуальним для української правової практики та для громадян і організацій України, які звертаються за захистом до Європейського суду з прав людини.
СПРАВА ХАЛОЯНА ПРОТИ ВІРМЕНІЇ
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі Халоян проти Вірменії, що стосується скарги заявника щодо відсутності своєчасної правової допомоги під час кримінального провадження проти нього. Суд встановив порушення статті 6 §§ 1 і 3(c) Європейської конвенції з прав людини, яка гарантує право на справедливий судовий розгляд, включаючи право на правову допомогу. Заявнику не було своєчасно надано адвоката, і національні суди не змогли належним чином оцінити вплив цього обмеження на загальну справедливість судового розгляду. ЄСПЛ наголосив, що заявника було позбавлено основних послуг, пов’язаних з правовою допомогою, що зашкодило його можливості оскаржувати докази, які його викривають. Суд присудив заявнику 3600 євро за нематеріальну шкоду та 2500 євро за судові витрати.
Рішення починається з викладу фактів справи, включаючи арешт заявника, пред’явлені йому звинувачення та його запити на правову допомогу. Далі детально описуються внутрішні провадження, включаючи рішення районного суду, кримінального апеляційного суду та Касаційного суду. Суд оцінює прийнятність заяви, відхиляючи заперечення Уряду про те, що заявник не вичерпав національні засоби захисту. Далі в рішенні викладено загальні принципи, що стосуються права на доступ до адвоката, з посиланням на попередню судову практику. Суд аналізує конкретні обставини справи заявника, встановивши, що його право на правову допомогу було порушено. Нарешті, рішення стосується застосування статті 41 Конвенції, присуджуючи заявнику компенсацію за збитки та витрати. Немає жодних ознак змін порівняно з попередніми версіями рішення.
Найважливішим положенням цього рішення є акцент Суду на важливості своєчасної правової допомоги та всеосяжного спектру послуг, пов’язаних з нею. Суд підкреслює, що справедливість кримінального провадження вимагає, щоб обвинувачена особа мала доступ до правової допомоги з моменту висунення їй обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення. Це включає в себе можливість обговорити справу, організувати захист, зібрати докази, що виправдовують, підготуватися до допиту та перевірити умови тримання під вартою. Рішення також підкреслює превентивну роль доступу до адвоката, особливо у захисті від жорстокого поводження з боку поліції.
СПРАВА “ХОМАН ПРОТИ УКРАЇНИ”
Гаразд, ось аналіз рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) у справі *Хоман проти України*.
**Суть рішення:**
Справа стосується неефективного розслідування смерті сина заявниці, А.К., під час його військової служби в Україні. ЄСПЛ встановив, що українська влада не провела ефективного розслідування обставин смерті А.К., порушивши статтю 2 Європейської конвенції з прав людини (право на життя) в її процесуальному аспекті. Початкове розслідування було затьмарене серйозними недоліками, такими як неналежний огляд місця події, збір доказів та розгляд альтернативних версій. Суд підкреслив неодноразове скасування рішень про припинення кримінального розслідування як ознаку серйозних недоліків. Як наслідок, Суд присудив заявниці 15 000 євро відшкодування моральної шкоди.
**Структура та основні положення:**
Рішення відповідає стандартному формату ЄСПЛ.
* **Предмет справи:** Цей розділ (пункти 1-11) описує фактичні обставини, включаючи військову службу А.К., обставини його смерті, початкове розслідування та твердження заявниці про знущання.
* **Оцінка Суду:** Це є ядром рішення (пункти 12-20). У ньому детально описано скаргу заявниці (порушення статті 2), аргументи уряду та обґрунтування Суду. Суд посилається на свої усталені принципи щодо ефективних розслідувань, наголошуючи на необхідності ретельності, неупередженості та оперативності. Він підкреслює серйозні недоліки в початковому розслідуванні та неодноразові ухвали про повернення справи на додаткове розслідування.
* **Застосування статті 41 Конвенції:** Цей розділ (пункти 21-23) стосується справедливої сатисфакції. Представлено вимоги заявниці щодо відшкодування моральної шкоди та витрат/видатків, зазначено відповідь уряду та викладено рішення Суду щодо присудження відшкодування.
**Ключові положення та моменти для використання:**
* **Порушення статті 2 (процесуальний аспект):** Центральним висновком є порушення через неефективне розслідування. Це підкреслює обов’язок держави ретельно та неупереджено розслідувати смерті, особливо за обставин, що стосуються державних агентів (у цьому випадку військових).
* **Критика початкового розслідування:** Суд наголошує на відсутності огляду місця події, нездійсненні збору доказів та розгляді лише однієї версії (“нещасний випадок”). Це слугує нагадуванням про основні етапи належного розслідування.
* **Неодноразові ухвали про повернення справи на додаткове розслідування:** Суд розглядає неодноразове скасування рішень про припинення розслідування як ознаку серйозних недоліків. Це підкреслює важливість усунення недоліків, виявлених органами, що здійснюють перегляд.
Це рішення стосується України та має наслідки для українців, оскільки воно стосується відповідальності держави за проведення ефективних розслідувань смертей, особливо тих, що сталися під час військової служби. Воно підкреслює важливість ретельності та неупередженості в таких розслідуваннях.
СПРАВА «КІС І ЛЕВЧУК ПРОТИ УКРАЇНИ»
Ось аналіз рішення у справі *«Кіс і Левчук проти України»*.
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) визнав Україну винною у порушенні статті 8 (право на повагу до приватного і сімейного життя) у поєднанні зі статтею 14 (заборона дискримінації) Європейської конвенції з прав людини. Справа стосувалася неефективного розслідування нападу на одностатеву пару, яка брала участь у соціальному експерименті в Києві у 2015 році. На заявників напали з використанням перцевого балончика та завдавали ударів ногами після того, як вони виявили прихильність у громадському місці. Суд наголосив, що влада не провела ефективного розслідування потенційного злочину на ґрунті ненависті, зокрема щодо мотивів нападників та їхньої ідентифікації. ЄСПЛ підкреслив відсутність прогресу в ідентифікації винних осіб та закінчення терміну позовної давності за правопорушення.
2. **Структура та основні положення:**
Рішення починається з викладення фактів справи, включаючи соціальний експеримент, напад і подальшу кримінальну скаргу, подану заявниками. У ньому детально описується початкова кваліфікація правопорушення як хуліганство, неодноразове припинення та відновлення провадження, а також відсутність прогресу в ідентифікації нападників. Потім Суд оцінює прийнятність заяви, розглядаючи аргументи Уряду щодо вичерпання внутрішніх засобів правового захисту. ЄСПЛ відхиляє заперечення Уряду, вважаючи, що заявники не були зобов’язані використовувати засоби правового захисту, які навряд чи були б ефективними. По суті, Суд аналізує, чи було розслідування ефективним, враховуючи дії органів влади та тривалість провадження. Він доходить висновку, що розслідування було неефективним, що призвело до порушення статті 8 у поєднанні зі статтею 14. Нарешті, Суд розглядає застосування статті 41, присуджуючи заявникам компенсацію за моральну шкоду та витрати і видатки.
3. **Основні положення для використання:**
Найважливішим аспектом цього рішення є наголос ЄСПЛ на зобов’язанні держави проводити ефективне розслідування потенційних злочинів на ґрунті ненависті, особливо тих, що спрямовані проти вразливих груп, таких як ЛГБТК+ спільнота. Суд підкреслює, що розслідування має бути ретельним, неупередженим і проводитися у розумні строки. Рішення також підкреслює важливість встановлення мотивів таких нападів, включаючи будь-яку дискримінаційну упередженість. Цю справу можна використовувати для підтримки аргументів щодо більш ефективних розслідувань злочинів на ґрунті ненависті та для оскарження дискримінаційної практики з боку правоохоронних органів.
СПРАВА КІВІРЯНА ПРОТИ ВІРМЕНІЇ
Це рішення стосується справи пана Аргішті Ківіряна проти Вірменії, щодо його арештів під час двох окремих демонстрацій у 2013 та 2014 роках. Заявник стверджував про порушення статті 5 § 1 (право на свободу та особисту недоторканність), статті 10 (свобода вираження поглядів) та статті 11 (свобода зібрань) Конвенції. Суд встановив порушення статті 5 § 1 в обох випадках арешту, визначивши, що його затримання не було необхідним за даних обставин. Крім того, Суд встановив порушення статті 11 стосовно арешту у 2014 році, оскільки дії влади були визнані незаконними та непропорційними. Суд присудив заявнику 3000 євро за моральну шкоду та 2000 євро за витрати та видатки.
Рішення структуровано наступним чином: воно починається з процедурної інформації, включаючи сторони, залучені до справи, та історію справи. Потім у ньому викладаються факти справи, детально описуються два випадки арешту. Далі Суд розглядає попереднє заперечення, висловлене Урядом, яке він відхиляє. Рішення продовжується оцінкою передбачуваних порушень статті 5 § 1 та статті 11, надаючи обґрунтування та висновки Суду. Нарешті, воно стосується застосування статті 41 щодо справедливої сатисфакції, присуджуючи заявнику відшкодування збитків та витрат. Жодних змін порівняно з попередніми версіями, згаданими в тексті, немає.
Найважливішими положеннями цього рішення є висновки про порушення статті 5 § 1 та статті 11. Суд підкреслив, що позбавлення волі має бути не лише законним відповідно до національного законодавства, але й необхідним за даних обставин. Суд також наголосив, що свобода зібрань тісно пов’язана зі свободою вираження поглядів, і будь-яке втручання в ці права має бути обґрунтованим та пропорційним.
СПРАВА «L.P. ПРОТИ УГОРЩИНИ»
Ось розбір рішення у справі «L.P. проти Угорщини» від Європейського суду з прав людини:
1. **Суть рішення:** Справа стосується громадянина Китаю, L.P., який проживав в Угорщині з 1995 року і був висланий з міркувань національної безпеки. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив, що Угорщина порушила статтю 8 Конвенції (право на повагу до приватного та сімейного життя), оскільки вислання ґрунтувалося на секретній інформації, до якої заявник не мав доступу і яку не міг ефективно оскаржити. Суд наголосив, що процесуальні гарантії мають вирішальне значення у справах про депортацію, і Угорщина не надала достатніх гарантій проти свавілля. Суд також встановив, що зв’язкам заявника з Угорщиною не було приділено достатньої уваги.
2. **Структура та основні положення:**
* Рішення починається з викладу фактів справи, включаючи тривале проживання заявника в Угорщині, його сімейні зв’язки та причини його вислання на підставі звітів Управління захисту конституції (УЗК).
* Далі розглядається передбачуване порушення статті 8, і скаргу визнано прийнятною.
* Суд аналізує, чи були обмеження процесуальних прав заявника належним чином збалансовані. Він встановлює, що неможливість заявника отримати доступ до секретної інформації та ефективно оскаржити висунуті проти нього звинувачення становила значний недолік.
* У рішенні також розглядається питання про те, чи були достатньо враховані зв’язки заявника з Угорщиною, і робиться висновок, що ні.
* Щодо статті 1 Протоколу № 7 (процесуальні гарантії, пов’язані з висланням іноземців), Суд визнав її незастосовною, оскільки дозвіл заявника на проживання було скасовано до видання наказу про вислання, тобто на момент вислання він більше не проживав в Угорщині на законних підставах.
* Суд виключив скаргу за статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту), оскільки заявник не скористався нею.
* Нарешті, у рішенні розглядається стаття 41 (справедлива сатисфакція), якою заявнику присуджено 5200 євро за нематеріальну шкоду та 4000 євро за витрати і видатки.
3. **Основні положення для використання:**
* Рішення підкреслює важливість процесуальних гарантій у справах, коли вислання ґрунтується на міркуваннях національної безпеки.
* Воно наголошує на тому, що навіть коли йдеться про секретну інформацію, особи повинні мати можливість ефективно оскаржувати висунуті проти них звинувачення.
* У рішенні підкреслюється, що національні суди повинні наводити достатні обґрунтування і демонструвати, що вони дійсно оцінили доказову базу для занепокоєнь щодо національної безпеки.
* У ньому роз’яснюється, що обмеження процесуальних прав, зумовлені міркуваннями національної безпеки, повинні бути збалансовані відповідними гарантіями для забезпечення справедливості та запобігання свавіллю.
* Рішення підкреслює необхідність приділяти належну увагу зв’язкам особи з приймаючою країною під час оцінки пропорційності наказу про вислання.
Сподіваюся, цей аналіз буде корисним.
СПРАВА «МАМЕДОВ ПРОТИ УКРАЇНИ»
Нижче наведено аналіз рішення у справі «Мамедов проти України»:
**1. Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив порушення статті 6 § 1 Конвенції (право на справедливий суд) у справі пана Мамедова проти України. Справа стосувалася земельного спору між паном Мамедовим та його сусідом, де пан Мамедов стверджував, що межі земельної ділянки його сусіда, визначені в офіційних документах, посягають на його власність. ЄСПЛ дійшов висновку, що українські суди не змогли належним чином розглянути ключовий аргумент: чи не виходять межі земельної ділянки сусіда на землю, де розташований будинок пана Мамедова. Суд підкреслив, що національні суди не надали достатнього обґрунтування у своїх рішеннях, особливо щодо потенційного втручання у майнові права пана Мамедова. У результаті ЄСПЛ присудив пану Мамедову 1800 євро за моральну шкоду та 250 євро на відшкодування витрат і видатків.
**2. Структура та основні положення:**
* **Предмет спору:** Описує фактичні обставини, включаючи земельний спір, судові провадження та аргументи заявника.
* **Оцінка Суду:**
* **Попереднє питання:** Суд вирішив, що скаргу заявника слід розглядати відповідно до статті 6 § 1 Конвенції.
* **Твердження про порушення статті 6 § 1:** У цьому розділі представлені аргументи як Уряду, так і заявника, а також аналіз Суду.
* Суд підкреслив, що національні суди не розглянули ключовий аргумент заявника щодо меж земельної ділянки сусіда.
* Суд наголосив на важливості того, щоб національні суди надавали обґрунтовані рішення та розглядали всі відповідні докази.
* **Застосування статті 41:** Стосується справедливої сатисфакції, включаючи вимоги щодо матеріальної та моральної шкоди, а також витрат і видатків. Суд присудив заявнику конкретні суми.
* **Резолютивна частина:**
* Оголошує заяву прийнятною.
* Встановлює, що мало місце порушення статті 6 § 1 Конвенції.
* Зобов’язує державу-відповідача виплатити заявнику зазначені суми на відшкодування збитків і витрат.
* Відхиляє решту вимог заявника щодо справедливої сатисфакції.
**3. Основні положення для використання:**
* **Важливість обґрунтованих рішень:** Рішення підкреслює обов’язок національних судів надавати адекватне обґрунтування для своїх рішень, розглядаючи всі ключові аргументи та відповідні докази, представлені сторонами.
* **Розгляд майнових прав:** Суд наголосив, що коли існує потенційне втручання у майнові права, національні суди повинні провести детальний розгляд і надати чітку відповідь, враховуючи всі відповідні докази.
* **Субсидіарна роль ЄСПЛ:** Суд підтвердив свою субсидіарну роль і те, що саме національні суди мають першочергове завдання вирішувати питання тлумачення національного законодавства.
* **Поновлення провадження:** Суд зазначив, що національне законодавство передбачає можливість поновлення провадження після рішення Суду, що може дозволити повторно розглянути справу заявника.
**** Це рішення стосується України та підкреслює важливість принципів справедливого судового розгляду та захисту майнових прав у земельних спорах. Воно може бути корисним для громадян України, які беруть участь у подібних судових тяжбах.
СПРАВА РИЧКИ ПРОТИ УКРАЇНИ
Ось розбір рішення у справі “Ричка проти України” від Європейського суду з прав людини:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив порушення статті 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на справедливий суд. Справа стосувалася громадянина України, пана Рички, який скаржився, що йому не було надано можливості бути присутнім на слуханні у Вищому спеціалізованому суді з розгляду цивільних і кримінальних справ (ВССУ), коли його справу переглядали за касаційною скаргою. Суд встановив, що ця відсутність, особливо з огляду на присутність і виступи прокурора, порушує принцип рівності сторін. Суд наголосив, що заявник вжив необхідних заходів, щоб повідомити суд про своє бажання бути присутнім на слуханні, але йому не було надано такої можливості. Зрештою, Суд постановив, що встановлення порушення є достатньою справедливою сатисфакцією, і відхилив вимоги заявника щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
2. **Структура та основні положення:**
* **Предмет справи:** Рішення починається з викладу скарги заявника щодо порушення принципу рівності сторін згідно зі статтею 6 § 1 та статтею 13 Конвенції.
* **Передісторія:** Детально описується засудження заявника за вбивство, процес апеляції та його чітке прохання бути присутнім на касаційному слуханні.
* **Оцінка Суду:**
* **Порушення статті 6 § 1:** Цей розділ становить основу рішення. У ньому розглядається аргумент Уряду про те, що заявник не вичерпав внутрішні засоби захисту, належним чином не звернувшись з проханням бути присутнім на слуханні. Суд відхилив це заперечення, наголосивши, що заявник дійсно повідомив про своє бажання бути присутнім.
* Суд підтвердив важливість рівності сторін, вимагаючи, щоб кожна сторона мала розумну можливість представити свою справу без суттєвих недоліків. Він підкреслив, що присутність і виступи прокурора вимагали від заявника можливості відповісти.
* Суд дійшов висновку, що відсутність заявника на слуханні, незважаючи на його висловлене бажання бути присутнім, порушує статтю 6 § 1 Конвенції.
* **Застосування статті 41:** Далі в рішенні розглядаються вимоги заявника щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а також витрат і видатків. Суд відхилив вимоги про відшкодування матеріальної шкоди та витрат, не встановивши причинно-наслідкового зв’язку з порушенням і зазначивши про вже надану правову допомогу. Він визначив, що встановлення порушення є достатньою справедливою сатисфакцією за завдану моральну шкоду.
* **Резолютивна частина:** Рішення завершується рішенням Суду відхилити попереднє заперечення Уряду, оголосити заяву прийнятною, встановити, що мало місце порушення статті 6 § 1, і відхилити решту вимог заявника щодо справедливої сатисфакції.
3. **Основні положення для використання:**
* **Рівність сторін:** Рішення підкреслює принцип рівності сторін у кримінальному провадженні, особливо на касаційному рівні. Воно підкреслює, що якщо одна сторона (наприклад, прокурор) присутня і робить заяви, інша сторона (підсудний) також повинна мати можливість бути присутньою і відповідати.
* **Відповідальність держави:** Суд наголосив, що коли особа перебуває під повним контролем держави (наприклад, утримується у в’язниці), держава несе підвищену відповідальність за забезпечення поваги до її процесуальних прав. Якщо затриманий дотримується встановленої процедури запиту про участь у слуханні, держава не може згодом стверджувати, що затриманий не діяв.
* **Справедлива сатисфакція:** Рішення Суду не присуджувати фінансову компенсацію, окрім встановлення порушення, свідчить про те, що в цьому конкретному випадку визнання порушення було достатнім для відшкодування моральної шкоди, завданої заявнику.
Це рішення може бути особливо актуальним для українських юристів та осіб, залучених до кримінального провадження, особливо щодо прав затриманих осіб та важливості забезпечення справедливого представництва на всіх стадіях судового процесу.
СПРАВА SIMONCINI ПРОТИ САН-МАРИНО
Ось розбір рішення у справі Simoncini проти Сан-Марино:
1. **Суть Рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) визнав, що Сан-Марино порушило статтю 6 § 1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, що стосується права на справедливий судовий розгляд. Справа стосувалася дисциплінарного провадження проти судді з Сан-Марино, пана Сімончіні. ЄСПЛ встановив, що Президент Конституційного суду, діючи одноособово, неналежним чином оголосив апеляцію пана Сімончіні неприйнятною, оскільки внутрішнє законодавство вимагало, щоб колегія приймала такі рішення. Крім того, ЄСПЛ встановив, що національний суд не надав достатнього обґрунтування для відхилення аргументів пана Сімончіні щодо початкової відсутності у нього юридичного представника.
2. **Структура та Основні Положення:**
* **Предмет Справи:** Деталі дисциплінарного провадження проти пана Сімончіні, його апеляції та укази, видані Президентом Конституційного суду.
* **Оцінка Суду – Прийнятність:** Розглядає аргумент уряду про те, що заява є зловживанням правом на індивідуальну заяву, остаточно відхиляючи це заперечення та оголошуючи заяву прийнятною.
* **Оцінка Суду – Суть:**
* **Твердження про порушення статті 6 § 1 Конвенції щодо права на суд, встановлений законом:** Робить висновок, що укази, які оголошують апеляцію заявника неприйнятною, були видані судовою формацією, яка не передбачена внутрішнім законодавством, порушуючи статтю 6 § 1.
* **Твердження про порушення статті 6 § 1 Конвенції щодо обґрунтування національних рішень:** Встановлює, що указ від 22 вересня 2023 року не був достатньо обґрунтований щодо вирішальних аргументів, висунутих заявником, що також порушує статтю 6 § 1.
* **Застосування Статті 41 Конвенції:** Обговорює вимоги заявника щодо справедливої сатисфакції, включаючи вимогу про призначення повторного розгляду дисциплінарного провадження, матеріальну та моральну шкоду, а також витрати та видатки.
* **Резолютивна Частина:** Оголошує заяву прийнятною, постановляє, що було порушення статті 6 § 1 Конвенції, визначає суми, які мають бути виплачені заявнику у зв’язку з моральною шкодою та витратами і видатками, та відхиляє решту вимог заявника щодо справедливої сатисфакції.
3. **Основні Положення для Використання:**
* **Право на Суд, Встановлений Законом:** Рішення підкреслює, що склад суду, включаючи кількість суддів, повинен відповідати внутрішньому законодавству для дотримання вимог статті 6 § 1.
* **Обґрунтовані Рішення:** Національні суди повинні надавати адекватне обґрунтування для своїх рішень, зокрема, відповідаючи на аргументи, які є вирішальними для результату провадження.
* **Зловживання Правом на Подання Заяви:** Суд роз’яснює, що для того, щоб поведінка кваліфікувалася як зловживання правом на подання заяви, вона має бути навмисною, і цей намір має бути встановлений з достатньою певністю.
Сподіваюся, це допоможе!
