1. Предметом спору є стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, врахував, що між позивачем та відповідачем був укладений трудовий контракт, умови якого мають переважне значення при вирішенні спору щодо оплати праці. Суд зазначив, що зміни до контракту щодо розміру посадового окладу не вносилися, тому слід виходити з умов, визначених у контракті. Також, суд врахував обставини, що перешкоджали відповідачу своєчасно здійснити розрахунок з позивачем при звільненні, зокрема, зупинення фінансових операцій банком та арешт грошових коштів у кримінальному провадженні. Суд наголосив, що відсутність вини роботодавця у затримці розрахунку виключає його відповідальність у вигляді виплати середнього заробітку за час затримки. Крім того, суд касаційної інстанції здійснив перерозподіл судових витрат між сторонами, враховуючи часткове задоволення касаційної скарги відповідача. **** Суд касаційної інстанції підкреслив, що при тлумаченні трудового контракту слід виходити з принципів добросовісності, справедливості та розумності, а сумніви щодо його дійсності мають тлумачитися на користь його дійсності, за умови, що положення контракту не погіршують становище працівників.
3. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу відповідача, скасувавши рішення апеляційного суду в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, та відмовив у задоволенні касаційної скарги позивача.
