СПРАВА ФОНДУ БОРОТЬБИ З КОРУПЦІЄЮ (FBK) ТА ІНШИХ ПРОТИ РОСІЇ
Добре, я надам вам детальний опис рішення у справі Фонду боротьби з корупцією (FBK) та інших проти Росії.
**1. Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) визнав Росію винною в порушенні кількох статей Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у справі Фонду боротьби з корупцією (FBK) та інших проти Росії. Справа стосувалася заходів, вжитих проти Олексія Навального, його соратників і організацій, пов’язаних з ним, включаючи масові обшуки, заморожування банківських рахунків, присвоєння статусу “іноземних агентів” і “екстремістських” організацій, а також подальшу ліквідацію або заборону їхньої діяльності. Суд дійшов висновку, що ці заходи не були “відповідними до закону”, непропорційними і переслідували приховану мету придушення політичної опозиції. ЄСПЛ постановив, що Росія порушила права на повагу до приватного життя, свободу об’єднань і право на мирне володіння майном.
**2. Структура та основні положення рішення:**
Рішення починається зі вступу, в якому викладено суть справи, за яким іде детальний виклад фактів, включаючи передісторію політичної діяльності Олексія Навального, розслідування відмивання грошей, заморожування банківських рахунків, обшуки в будинках і офісах, присвоєння FBK статусу “іноземного агента” та провадження у справі про екстремізм. Потім Суд оцінює попередні питання, такі як об’єднання заяв, його юрисдикція, наслідки неучасті російського уряду в провадженні та locus standi заявників. Далі в рішенні аналізуються ймовірні порушення статті 8 (право на повагу до приватного і сімейного життя), статті 1 Протоколу № 1 (захист власності), статей 10 і 11 (свобода вираження поглядів і об’єднань) і статті 18 (обмеження на використання обмежень прав). Насамкінець Суд розглядає застосування статей 41 і 46 (справедлива сатисфакція та виконання судових рішень). У рішенні наголошується на відсутності індивідуального обґрунтування в ордерах на обшук і наказах про заморожування, надмірно широкому тлумаченні “екстремізму” в російському законодавстві та стримувальному впливі заходів на політичне вираження поглядів і об’єднання.
**3. Основні положення та важливість для використання:**
Найважливішими положеннями цього рішення є ті, що стосуються порушень статті 8, статті 1 Протоколу № 1 та статей 10 і 11, усі в сукупності зі статтею 18. Особливо важливим є висновок Суду про те, що російська влада переслідувала приховану мету, обмежуючи права заявників. Це рішення підкреслює важливість забезпечення того, щоб будь-які обмеження основних прав були передбачені законом, переслідували законну мету та були необхідними в демократичному суспільстві. У рішенні також підкреслюється необхідність того, щоб внутрішнє законодавство забезпечувало адекватні гарантії проти свавільного втручання з боку органів державної влади. Це рішення може бути використане як прецедент у справах, що стосуються аналогічних обмежень основних прав і свобод, особливо в контексті політичної опозиції та громадянського суспільства.
**** Це рішення пов’язане з Україною, оскільки воно висвітлює придушення російською владою політичної опозиції та громадянського суспільства, що є важливим для розуміння ширшого контексту дій Росії щодо України та українців.
СПРАВА «ЕМРЕ ПРОТИ ТУРЕЧЧИНИ»
Ось розбір рішення у справі «Емре проти Туреччини» від Європейського суду з прав людини:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини встановив, що Туреччина порушила статтю 8 Конвенції (право на повагу до сімейного життя) через відхилення прохання пана Емре про переведення до в’язниці, розташованої ближче до його сім’ї. Суд встановив, що турецькі органи влади не провели індивідуальної оцінки відповідних інтересів, враховуючи конкретні обставини пана Емре та труднощі, з якими стикалася його сім’я під час відвідувань. Рішення підкреслює, що хоча призначення до в’язниці на основі безпеки та інших факторів є прийнятним, підтримка сімейних зв’язків також має бути ключовим міркуванням. Суд наголосив, що географічна відстань впливає на частоту сімейних відвідувань і міцність сімейних зв’язків, особливо коли відстань значна і зберігається протягом багатьох років.
2. **Структура та основні положення:**
* **Вступ:** Коротко представляє справу, зосереджуючись на відхиленні клопотання заявника про переведення до в’язниці.
* **Факти:** Деталізує засудження заявника, його прохання про переведення до в’язниці, розташованої ближче до його сім’ї, причини відхилення турецькою владою та його подальші апеляції до національних судів, включаючи Конституційний суд.
* **Відповідна правова база та практика:** Викладає відповідні турецькі закони та правила щодо переведення в’язнів, включаючи Закон № 5275 та Циркуляр № 167.
* **Заявлене порушення статті 8 Конвенції:** Представляє скаргу заявника про те, що відхилення його клопотання про переведення порушило його право на повагу до сімейного життя, посилаючись на труднощі, з якими стикалася його сім’я під час відвідування.
* **Прийнятність:** Розглядає попередні заперечення уряду Туреччини щодо вичерпання внутрішніх засобів правового захисту. Суд відхиляє ці заперечення, встановивши, що заявник належним чином порушив свої питання у національних судах.
* **Суть справи:** Оцінює суть скарги заявника відповідно до статті 8. Суд встановлює, що було втручання в право заявника на повагу до сімейного життя і що це втручання не було «необхідним у демократичному суспільстві», оскільки національні органи влади не провели індивідуального збалансування відповідних інтересів.
* **Застосування статті 41 Конвенції:** Зазначає, що заявник не подав вимогу про справедливу сатисфакцію, тому жодна компенсація не присуджується.
* **Резолютивна частина:** Оголошує заяву прийнятною та постановляє, що було порушення статті 8 Конвенції.
3. **Основні положення для використання:**
* **Індивідуальна оцінка:** Основний висновок полягає у вимозі до національних органів влади проводити індивідуальну оцінку клопотань в’язнів про переведення, збалансовуючи міркування безпеки з необхідністю підтримки сімейних зв’язків.
* **Врахування сімейних обставин:** Органи влади повинні враховувати конкретні обставини сім’ї в’язня, включаючи відстань, яку потрібно подолати, фінансове становище, здоров’я та вік членів сім’ї, а також вплив відстані на сімейні відвідування.
* **Географічна відстань:** Рішення підкреслює, що географічна відстань є важливим фактором, що впливає на частоту сімейних відвідувань і міцність сімейних зв’язків.
* **Пропорційність:** Будь-яке втручання в право на сімейне життя має бути пропорційним до законної мети, що переслідується, тобто влада повинна вивчити альтернативні засоби підтримки сімейного контакту, такі як триваліші відвідування або телефонні розмови, якщо переведення неможливе.
Сподіваюся, цей аналіз буде корисним.
СПРАВА “ГОНДЕРТ ПРОТИ НІМЕЧЧИНИ”
Ось аналіз рішення у справі “Гондерт проти Німеччини” від Європейського суду з прав людини:
1. **Суть рішення:** Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) визнав Німеччину винною у порушенні статті 6 § 1 Конвенції (право на справедливий судовий розгляд), оскільки Федеральний суд справедливості не надав достатнього обґрунтування для непередання справи до Суду Європейського Союзу (СЄС) для попереднього рішення, незважаючи на чітке прохання заявника та детальні подання. Заявник стверджував, що відмова національних судів звернутися за попереднім рішенням до СЄС була свавільною, оскільки Федеральний суд справедливості не вказав, чи були питання для передачі розглянуті на основі критеріїв CILFIT. ЄСПЛ підкреслив, що, хоча національні суди мають право вирішувати питання про передачу справ до СЄС, вони повинні надавати обґрунтування своєї відмови, особливо коли сторона спеціально звернулася з проханням про передачу та надала детальні обґрунтування. Суд постановив, що відсутність обґрунтування підірвала справедливість провадження, оскільки заявник не зміг зрозуміти, чому було відхилено прохання про передачу.
2. **Структура та основні положення:**
* **Вступ:** Рішення починається з викладу предмету справи, який стосується рішення національних судів не передавати справу до СЄС для попереднього рішення, незважаючи на прохання заявника.
* **Факти:** У цьому розділі детально викладено фактичні обставини справи, включаючи історію працевлаштування заявника, спір щодо його пенсійної схеми та рішення німецьких судів.
* **Відповідна правова база та практика:** У цьому розділі викладено відповідні німецькі та європейські закони та практику Європейського Союзу, включаючи Цивільний процесуальний кодекс Німеччини, Договір про функціонування Європейського Союзу (TFEU) та прецедентне право СЄС щодо попередніх рішень (критерії CILFIT).
* **Право:** У цьому розділі представлено правовий аналіз Суду, включаючи ймовірне порушення статті 6 § 1 Конвенції, подання сторін та оцінку Суду.
* **Застосування статті 41 Конвенції:** У цьому розділі розглядається застосування статті 41 Конвенції, яка передбачає справедливу сатисфакцію для потерпілої сторони.
* **Резолютивна частина:** Рішення завершується рішенням Суду, яким скаргу визнано прийнятною, встановлено порушення статті 6 § 1 Конвенції та присуджено заявнику 3000 євро відшкодування моральної шкоди та 2000 євро відшкодування витрат і зборів.
3. **Основні положення для використання:**
* **Обов’язок надання обґрунтування:** Ключовим висновком є наголос на обов’язку національних судів, особливо судів останньої інстанції, надавати обґрунтування відмови у передачі справи до СЄС для попереднього рішення, коли сторона спеціально про це просила та надала детальні обґрунтування.
* **Посилання на критерії CILFIT:** Суд підкреслює, що обґрунтування відмови у передачі має ґрунтуватися на винятках, передбачених прецедентним правом СЄС відповідно до критеріїв CILFIT. Це означає, що національний суд повинен вказати, чому він вважає питання нерелевантним, чому положення права ЄС, про яке йдеться, вже було інтерпретовано СЄС, або чому правильне застосування права ЄС є настільки очевидним, що не залишає місця для будь-яких обґрунтованих сумнівів.
* **Запобіжник проти свавілля:** Суд підкреслює, що надання обґрунтування для рішень є життєво важливим запобіжником проти свавілля, дозволяючи сторонам зрозуміти судове рішення та демонструючи, що їх було заслухано.
Сподіваюся, це допоможе!
СПРАВА ВЕКУА ПРОТИ ГРУЗІЇ
Ось аналіз рішення у справі “Векуа проти Грузії” Європейського суду з прав людини:
1. **Суть рішення:** Справа стосувалася заявниці, пані Векуа, яка стверджувала про порушення її права на презумпцію невинуватості (стаття 6 § 2 Конвенції) через рішення адміністративних судів, які скасували реєстрацію майна на підставі документа, визнаного шахрайським. Кримінальне провадження проти неї за шахрайство, пов’язане з тим самим документом, було припинено раніше у зв’язку із закінченням терміну давності. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) не встановив жодного порушення, мотивуючи це тим, що формулювання та контекст адміністративних судів не становили явного покладання кримінальної вини, і що вони діяли в межах адміністративного права, вивчаючи докази та застосовуючи цивільний тягар доказування. Суд також визнав неприйнятною її скаргу за статтею 1 Протоколу № 1, що стосується захисту майна, через невичерпання внутрішніх засобів захисту, оскільки відповідне цивільне провадження ще тривало в Грузії.
2. **Структура та основні положення:**
* **Вступ:** Визначає предмет справи: ймовірне порушення презумпції невинуватості та справедливості адміністративного провадження.
* **Факти:** Детально описує передісторію, включаючи передачу майна, кримінальне провадження проти пані Векуа за нібито використання підробленого документа та подальше адміністративне провадження, ініційоване Агентством власності для скасування реєстрації майна. У ньому також викладено рішення Потійського міського суду, Кутаїського апеляційного суду та Верховного суду Грузії.
* **Відповідна правова база:** Цитує грузинське законодавство щодо адміністративної процедури, судової влади та оскарження адміністративних актів.
* **Право:**
* *Стаття 6 §§ 1 і 2 Конвенції:* Зосереджується на статті 6 § 2, презумпції невинуватості.
* *Прийнятність:* Розглядає аргументи уряду про те, що пані Векуа не мала статусу жертви і що стаття 6 § 2 не застосовується. Суд відхилив ці аргументи, встановивши, що права пані Векуа були порушені адміністративним провадженням і що існує достатній зв’язок між припиненим кримінальним провадженням і адміністративним провадженням.
* *По суті справи:* Оцінює, чи порушили внутрішні суди право пані Векуа на презумпцію невинуватості. Він підтверджує загальні принципи, що стосуються презумпції невинуватості після закінчення кримінального провадження іншим способом, ніж обвинувальний вирок.
* *Стаття 1 Протоколу № 1:* Розглядає скаргу заявниці про те, що її майнові права були порушені.
* **Рішення:** Оголошує скаргу за статтею 6 § 2 прийнятною, але не встановлює жодного порушення. Оголошує решту заяви неприйнятною.
3. **Основні положення для використання:**
* **Застосовність статті 6 § 2:** Рішення роз’яснює, коли стаття 6 § 2 застосовується у провадженнях після завершення кримінального провадження. Ключовим фактором є зв’язок між завершеним кримінальним провадженням і подальшим провадженням.
* **Покладання кримінальної відповідальності:** ЄСПЛ наголошує, що порушення статті 6 § 2 відбувається, якщо внутрішні суди в подальшому провадженні покладають кримінальну відповідальність на заявника, по суті, ставлячись до нього як до винного, незважаючи на відсутність обвинувального вироку.
* **Формулювання та контекст:** Суд підкреслює важливість формулювання, яке використовується внутрішніми судами, та загального контексту провадження при визначенні того, чи було порушення презумпції невинуватості.
* **Тягар доказування:** Рішення підкреслює, що в подальшому цивільному або адміністративному провадженні стандартом доказування є цивільний стандарт, і що особа, як і раніше, підпадає під звичайне застосування внутрішніх правил щодо доказів.
Це рішення слугує нагадуванням про те, що навіть після припинення кримінального провадження влада повинна уникати формулювань або дій, які свідчать про вину, поважаючи презумпцію невинуватості.
СПРАВА Z ТА ІНШИХ ПРОТИ ФІНЛЯНДІЇ
Ось розбір рішення Європейського суду з прав людини у справі Z та інші проти Фінляндії:
1. **Суть рішення:**
Справа стосувалася рішення фінських судів повернути двох дітей до Росії відповідно до Гаазької конвенції про міжнародне викрадення дітей після того, як їх вивіз з Росії до Фінляндії їхній батько. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив, що фінські суди належним чином розглянули аргументи батька проти повернення, включаючи заперечення дітей і ризик заподіяння шкоди в Росії. ЄСПЛ дійшов висновку, що наказ про повернення не порушує право заявників на сімейне життя згідно зі статтею 8 Європейської конвенції з прав людини. Суд також не знайшов жодних суттєвих підстав вважати, що діти зазнають жорстокого поводження в Росії, відхиливши скаргу за статтею 3.
2. **Структура та основні положення:**
* **Вступ:** Коротко описує предмет справи.
* **Факти:** Деталізує передісторію, включаючи сімейну ситуацію, вивезення дітей до Фінляндії, заяви про надання притулку та провадження у внутрішніх судах.
* **Відповідна правова база та практика:** Визначає чинне міжнародне право (Гаазька конвенція, Конвенція ООН про права дитини) та фінське законодавство (Закон про опіку над дітьми та право на доступ).
* **Право:**
* *Імовірне порушення статті 8:*
* *Прийнятність:* Оцінює, чи є скарга прийнятною відповідно до Конвенції.
* *Суть справи:* Розглядає суть скарги за статтею 8, включаючи аргументи заявників, уряду та третіх сторін, які втручаються. Застосовує встановлені принципи щодо права на сімейне життя та Гаазької конвенції.
* *Імовірне порушення статті 3:*
* *Прийнятність:* Оцінює, чи є скарга прийнятною відповідно до Конвенції.
* *Правило 39 Регламенту Суду:* Розглядає тимчасові заходи.
* **З цих підстав Суд:** Викладає рішення Суду.
* **Спільна окрема думка суддів Юксель і Мерсера:** Надає додаткові обґрунтування рішення.
* **Додаток:** Список заявників.
3.
**Основні положення та важливість:**
* **Стаття 8 та Гаазька конвенція:** Рішення підтверджує важливість цілей Гаазької конвенції у справах про міжнародне викрадення дітей. Воно підкреслює, що винятки із негайного повернення дитини повинні бути належним чином розглянуті внутрішніми судами.
* **Найкращі інтереси дитини:** Рішення підкреслює, що найкращі інтереси дитини є першорядними у всіх рішеннях, що стосуються дітей, включаючи накази про повернення відповідно до Гаазької конвенції.
* **Заперечення дітей:** Рішення визнає, що думка дітей, які заперечують проти повернення, повинна бути врахована, якщо вони досягли відповідного віку та ступеня зрілості.
* **Статус притулку:** Рішення розглядає складне питання про те, як статус притулку взаємодіє з провадженнями за Гаазькою конвенцією. Воно встановлює, що автоматичне надання притулку дітям на підставі статусу їхнього батька автоматично не перешкоджає їхньому поверненню відповідно до Гаазької конвенції.
* **Процедурні вимоги:** Рішення підкреслює процесуальні зобов’язання внутрішніх судів надавати достатнє обґрунтування при відхиленні заперечень проти повернення дітей відповідно до Гаазької конвенції.
Окрема думка викликає занепокоєння щодо автоматичного характеру надання притулку дітям і того, чи достатньо внутрішній суд переоцінив ризики, з якими вони стикаються, у світлі їхнього статусу притулку.
СПРАВА “БОЗЙОКУШ ТА ІНШІ ПРОТИ ТУРЕЧЧИНИ”
Нижче наведено аналіз рішення у справі “Бозйокуш та інші проти Туреччини”:
1. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) розглянув низку заяв, що стосувалися засуджень у Туреччині за членство в “Фетхуллахістській терористичній організації/Паралельній державній структурі” (FETÖ/PDY), яку турецька влада вважає відповідальною за спробу державного перевороту 2016 року. Засудження в основному ґрунтувалися на використанні заявниками зашифрованого месенджера ByLock, який внутрішні суди вважали виключним для членів FETÖ/PDY. ЄСПЛ встановив, що ці засудження порушують статтю 7 Конвенції (ніякого покарання без закону), оскільки саме лише використання ByLock розглядалося як переконливий доказ членства в терористичній організації. Суд послався на свої попередні рішення у справах “Юксель Ялчинкайя проти Туреччини” та “Демірхан та інші проти Туреччини”, які стосувалися подібних питань. ЄСПЛ вирішив не розглядати окремо скарги щодо статті 6 § 1 (право на справедливий судовий розгляд) та інших статей Конвенції, вважаючи порушення статті 7 достатнім. Суд постановив, що встановлення порушення статті 7 є достатньою справедливою сатисфакцією за будь-яку нематеріальну шкоду, завдану заявникам, зазначивши про можливість поновлення провадження у внутрішніх судах.
2. Судове рішення починається з викладу предмету справи, зосереджуючись на засудженнях заявників і покладанні на ByLock як на основний доказ. Воно посилається на ширший контекст, встановлений у попередніх справах, таких як “Юксель Ялчинкайя проти Туреччини”. Структура далі переходить до оцінки Суду, яка включає об’єднання заяв через їхню подібну тематику. Основна частина рішення стосується ймовірного порушення статті 7 Конвенції, з аргументами Уряду та міркуваннями Суду. Воно також зачіпає ймовірне порушення статті 6 § 1, але в кінцевому підсумку вирішує не розглядати його окремо. Судове рішення завершується застосуванням статті 41, що стосується справедливої сатисфакції та витрат. Порівняно з попередніми рішеннями, це судове рішення підсилює принципи, встановлені у справах “Юксель Ялчинкайя” та “Демірхан”, застосовуючи їх до нової групи заявників з подібними обставинами.
3. Найважливішим положенням є висновок про те, що підхід турецьких судів, який розглядає саме лише використання ByLock як переконливий доказ членства в терористичній організації, порушує статтю 7 Конвенції. Це підтверджує, що особи не повинні нести об’єктивну відповідальність виключно на підставі використання ними цього додатку. Рішення також підкреслює можливість для заявників домагатися поновлення провадження у внутрішніх судах відповідно до статті 311 § 1 (f) Кримінально-процесуального кодексу, пропонуючи потенційний шлях для відшкодування збитків. Цей аспект є особливо важливим для тих, хто був засуджений на подібних підставах, оскільки він забезпечує правову основу для оскарження їхніх вироків.
СПРАВА “РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ ГАЗЕТИ ТА ІНТЕРНЕТ-ПОРТАЛУ “MAGYAR HANG” ТА “ALHAMBRA PRESS BT” ПРОТИ УГОРЩИНИ
Нижче наведено аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі “Редакційна колегія газети та інтернет-порталу “Magyar Hang” та “Alhambra Press Bt” проти Угорщини”:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив, що Угорщина порушила статтю 10 (свобода вираження поглядів) Конвенції. Справа стосувалася газетної статті, опублікованої Magyar Hang, в якій повідомлялося про звинувачення у шахрайстві, пов’язаному з продажем готелю за участю зятя прем’єр-міністра. Угорські суди зобов’язали газету опублікувати спростування і взяти на себе судові витрати після того, як зять заявив, що стаття містить неправдиві твердження. ЄСПЛ постановив, що угорські суди не змогли належним чином збалансувати право на свободу вираження поглядів із захистом репутації, особливо враховуючи те, що стаття повідомляла про питання, що становить суспільний інтерес, і що залучена особа є публічною фігурою.
2. **Структура та основні положення:**
* Рішення починається з викладення фактів справи, включаючи публікацію статті, судовий позов, поданий зятем прем’єр-міністра (І.Т.), та рішення угорських судів.
* Далі переходить до скарги заявників, яка зосереджується на порушенні їхнього права на свободу вираження поглядів відповідно до статті 10 Конвенції.
* Суд оголошує заяву прийнятною.
* Суд оцінює, чи було втручання у свободу вираження поглядів “необхідним у демократичному суспільстві”, враховуючи такі фактори, як внесок у дебати, що становлять загальний інтерес, суспільний профіль особи, спосіб отримання інформації та суворість санкції.
* Суд доходить висновку, що угорські суди не застосували стандарти Конвенції та не надали достатніх підстав для наказу про спростування та зобов’язання нести витрати, таким чином порушивши статтю 10.
* Нарешті, Суд розглядає застосування статті 41 (справедлива сатисфакція) і визначає, що присудження відшкодування не є необхідним, оскільки заявники не подали вимогу.
3. **Основні положення та важливість:**
* **Суспільний інтерес:** Суд підкреслює, що стаття повідомляла про питання, що становить суспільний інтерес, що схиляє до захисту свободи вираження поглядів.
* **Публічна фігура:** Суд вважає зятя прем’єр-міністра публічною фігурою через його успіхи в бізнесі та родинні зв’язки, а це означає, що він повинен мати вищу толерантність до критики.
* **Належна обачність проти об’єктивної відповідальності:** Суд критикує угорські суди за покладання на заявників об’єктивної відповідальності за відтворення заяв третіх сторін (скарги політика та інших джерел у ЗМІ) без урахування того, чи діяли журналісти сумлінно та з належною обачністю. Це ключовий момент, оскільки він захищає журналістів від надмірного покарання за повідомлення про заяви, зроблені іншими.
* **Вплив на журналістську свободу:** Суд зазначає, що до заходів, які відвертають пресу від участі в обговореннях законних суспільних проблем, слід ставитися з обережністю.
Це рішення підкреслює важливість захисту журналістської свободи, особливо при висвітленні питань, що становлять суспільний інтерес, і за участю публічних осіб. Воно роз’яснює, що журналісти не повинні нести об’єктивну відповідальність за відтворення заяв, зроблених іншими, за умови, що вони діють сумлінно та з належною обачністю.
СПРАВА “ХУСЕЙН ПРОТИ ТУРЕЧЧИНИ”
Нижче наведено аналіз рішення у справі “Хусейн проти Туреччини” від Європейського суду з прав людини:
**1. Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив, що Туреччина порушила статтю 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на справедливий судовий розгляд. Справа стосувалася громадянина Сирії, пана Хусейна, якого було засуджено в Туреччині за членство в збройній терористичній організації (PYD/YPG). ЄСПЛ дійшов висновку, що турецькі суди не надали достатнього обґрунтування для його засудження, зокрема, не розглянули ключові аргументи захисту і покладалися на розпливчасті посилання на докази. Суд наголосив, що в рішеннях має бути чітко роз’яснено підстави для засудження, особливо у серйозних справах із суворими покараннями. Як наслідок, ЄСПЛ присудив пану Хусейну компенсацію за моральну шкоду та витрати.
**2. Структура та основні положення:**
* **Вступ:** Рішення починається з ідентифікації сторін, юридичного представництва та відповідної інформації про обставини справи, включаючи первісну заяву до Суду.
* **Предмет спору:** У цьому розділі викладено суть питання: ймовірну відсутність достатнього обґрунтування в рішеннях національних судів, що призвели до засудження пана Хусейна.
* **Факти:** У цій частині детально описано події, що призвели до подання заяви, зокрема арешт пана Хусейна, докази, представлені проти нього (заяви, дані мобільного телефону), різні судові провадження та аргументи, які він висував на свій захист.
* **Оцінка Суду:**
* **Прийнятність:** Суд розглядає та відхиляє заперечення турецького уряду щодо неприйнятності заяви.
* **Суть:** Це є ядром рішення. Воно включає в себе:
* **Подання сторін:** Короткий виклад аргументів, представлених паном Хусейном і турецьким урядом.
* **Загальні принципи:** ЄСПЛ повторює усталені принципи щодо права на мотивоване судове рішення згідно зі статтею 6 § 1, посилаючись на попередню практику Суду.
* **Застосування цих принципів до цієї справи:** Суд аналізує, чи надали національні суди достатнє обґрунтування для засудження пана Хусейна, і доходить висновку, що вони не достатньою мірою розглянули аргументи його захисту і не надали чіткої основи для своїх висновків.
* **Застосування статті 41 Конвенції:** Суд розглядає вимогу заявника про відшкодування збитків і витрат, присуджуючи йому 6 000 євро за моральну шкоду та 2 000 євро за витрати.
* **Резолютивна частина:** Рішення завершується рішенням Суду, яким заяву визнано прийнятною, констатовано порушення статті 6 § 1, зобов’язано Туреччину виплатити заявнику зазначені суми та відхилено решту вимог заявника щодо справедливої сатисфакції.
**3. Основні положення для використання:**
* **Право на мотивоване судове рішення:** Рішення підкреслює важливість надання судами чітких і конкретних причин для своїх рішень, особливо у кримінальних справах. Суди повинні розглядати ключові аргументи, представлені захистом, і пояснювати, чому вони були прийняті або відхилені.
* **Оцінка доказів:** Суди повинні продемонструвати, що вони належним чином оцінили релевантність і достатність представлених доказів. Простого переліку доказів недостатньо; суд повинен пояснити, як докази підтверджують його висновки.
* **Вплив рішення:** ЄСПЛ зазначає, що найбільш прийнятною формою відшкодування було б повторне слухання справи відповідно до вимог статті 6 Конвенції, якщо заявник про це попросить.
СПРАВА KARAKASIDIS ПРОТИ ГРЕЦІЇ
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі Karakasidis проти Греції, що стосується порушення прав заявника на презумпцію невинуватості та справедливий судовий розгляд згідно зі статтею 6 §§ 1 та 2 Конвенції. Заявник, пан Хараламбос Каракасідіс, був засуджений за прийняття доходів від злочину після того, як в його автомобілі були знайдені ювелірні вироби та дорогоцінне каміння. Грецькі суди засудили його на підставі того, що ці предмети були знайдені в його автомобілі, стверджуючи, що він не зміг довести, що вони належать його дружині, фактично переклавши тягар доведення на нього. ЄСПЛ встановив, що національні суди не надали достатнього обґрунтування для підтримки обвинувального вироку, оскільки не було представлено жодних доказів, які б підтверджували, що предмети були вкрадені або що заявник знав про їх незаконне походження. Отже, ЄСПЛ постановив, що Греція порушила статтю 6 §§ 1 та 2 Конвенції. Суд присудив заявнику 6000 євро за нематеріальну шкоду та 1240 євро за витрати та видатки.
Рішення структуровано наступним чином: воно починається з процесуальних деталей, включаючи сторони, які беруть участь, та історію справи. Потім викладається предмет розгляду справи, зокрема скарги заявника щодо порушення статті 6 §§ 1 та 2. Суд представляє факти справи, включаючи арешт заявника, провадження у національних судах та аргументи, висловлені як заявником, так і урядом Греції. Після цього Суд надає свою оцінку, аналізуючи ймовірне порушення статті 6 §§ 1 та 2, посилаючись на відповідну судову практику, і, зрештою, робить висновок, що порушення мало місце. Нарешті, рішення стосується застосування статті 41 Конвенції щодо справедливої сатисфакції та визначає суми, які мають бути присуджені заявнику за збитки та витрати. Попередніх версій рішення немає.
Найважливішими положеннями цього рішення є ті, що стосуються тлумачення та застосування статті 6 §§ 1 та 2 Конвенції. ЄСПЛ повторив ключові принципи, такі як презумпція невинуватості, тягар доведення, що покладається на обвинувачення, та вимога до національних судів надавати достатнє обґрунтування для своїх рішень. Суд підкреслив, що перекладання тягаря доведення з обвинувачення на захист є порушенням презумпції невинуватості. Це рішення слугує нагадуванням національним судам про необхідність забезпечення того, щоб кримінальні обвинувачення ґрунтувалися на переконливих доказах і обґрунтованих міркуваннях, а також щоб права обвинувачених повністю поважалися протягом усього судового процесу.
СПРАВА KARSLI AND OTHERS v. TÜRKİYE
Гаразд, я надам вам детальний опис рішення у справі *Karslı and Others v. Türkiye*.
**1. Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення стосовно численних заяв проти Туреччини, які всі стосуються засуджень за членство в “Організації терористів Фетхуллахістів/Паралельній державній структурі” (FETÖ/PDY). Ці засудження в основному базувалися на використанні заявниками зашифрованого додатку для обміну повідомленнями “ByLock”. ЄСПЛ встановив, що Туреччина порушила статтю 7 (відсутність покарання без закону) та статтю 6 § 1 (право на справедливий суд) Європейської конвенції з прав людини. Суд визначив, що підхід турецьких національних судів, який автоматично прирівнював використання ByLock до членства в терористичній організації, є порушенням принципу законності. Суд також виявив недоліки в процесуальних рамках кримінального провадження, зокрема нездатність заявників ефективно оскаржити докази ByLock.
**2. Структура та основні положення:**
* **Предмет розгляду:** Рішення стосується скарг численних заявників, які були засуджені в Туреччині за членство в збройній терористичній організації (FETÖ/PDY). Основним доказом проти них було використання додатку ByLock.
* **Об’єднання заяв:** Суд вирішив розглянути всі заяви спільно через їхню схожу тематику.
* **Передбачуване порушення статей 7 та 6 § 1:** Заявники стверджували, що їхні засудження порушують принцип відсутності покарання без закону (стаття 7) та право на справедливий суд (стаття 6 § 1).
* **Оцінка Суду:** ЄСПЛ послався на своє попереднє рішення у справі *Yüksel Yalçınkaya v. Türkiye* та свої висновки у справі *Demirhan and Others v. Türkiye*, підтвердивши, що підхід турецьких судів до доказів ByLock був проблематичним. Суд встановив, що саме лише використання ByLock розглядалося як беззаперечний доказ вини, що суперечило принципу законності. Суд також зазначив, що процесуальні права заявників згідно зі статтею 6 § 1 були підірвані.
* **Інші передбачувані порушення:** Суд не вважав за необхідне розглядати інші скарги, подані заявниками за різними статтями Конвенції.
* **Застосування статті 41:** Суд постановив, що встановлення порушення статей 7 та 6 § 1 є достатньою справедливою сатисфакцією за будь-яку нематеріальну шкоду, заподіяну заявникам. Він також зазначив, що заявники мають можливість звернутися з проханням про поновлення національного провадження.
**3. Основні положення для використання:**
* Рішення підсилює принцип законності згідно зі статтею 7, наголошуючи на тому, що осіб не слід засуджувати виключно на підставі використання конкретного додатку без додаткових доказів злочинного умислу чи діяльності.
* Воно підкреслює важливість прав на справедливий суд згідно зі статтею 6 § 1, зокрема право захисту ефективно оскаржувати докази, представлені проти них.
* Рішення передбачає, що турецькі суди повинні забезпечити відповідні гарантії при розгляді цифрових доказів, забезпечуючи, щоб підсудні мали можливість оскаржити докази і щоб суди надавали достатні обґрунтування для своїх рішень.
* Рішення є важливим для українців, оскільки воно підкреслює важливість прав на справедливий суд та принцип законності, які є важливими для забезпечення правосуддя та захисту осіб від свавільного переслідування.
Сподіваюся, цей опис буде вам корисним.
СПРАВА “СЕЙХАН ТА ІНШІ ПРОТИ ТУРЕЧЧИНИ”
Нижче наведено аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі “Сейхан та інші проти Туреччини”:
1. Справа “Сейхан та інші проти Туреччини”, в якій беруть участь понад 850 заявників, стосується справедливості судових розглядів і вироків у Туреччині за членство в “Фетхуллахістській терористичній організації/Паралельній державній структурі” (FETÖ/PDY), зокрема у випадках, коли використання зашифрованого месенджера ByLock було ключовим доказом. Суд розглянув питання про те, чи порушили турецькі суди статтю 6 § 1 (право на справедливий судовий розгляд) і статтю 7 (відсутність покарання без закону) Конвенції. Ключовим питанням було те, чи забезпечили національні суди адекватні гарантії щодо даних ByLock, дозволяючи заявникам ефективно оскаржувати докази, представлені проти них. Суд встановив порушення статті 6 § 1, посилаючись на єдиний підхід національних судів до доказів ByLock як на переконливий доказ вини, що не дозволяло ефективно оскаржувати їх. Суд вирішив не розглядати окремо прийнятність і обґрунтованість скарг за статтею 7.
2. Рішення структуровано наступним чином: воно починається з викладу суті справи, зосереджуючись на обвинувальних вироках заявників і ролі доказів ByLock. Далі розглядається об’єднання численних заяв через їхню подібну тематику. Суть рішення полягає в оцінці Судом ймовірних порушень статті 6 § 1 і статті 7 Конвенції. Суд розглядає аргументи, представлені як заявниками, так і урядом Туреччини, посилаючись на свої попередні рішення в аналогічних справах, зокрема “Юксель Ялчинкая проти Туреччини” та “Демірхан та інші проти Туреччини”. Рішення також стосується інших ймовірних порушень Конвенції, зрештою вирішуючи, що немає необхідності розглядати їх окремо через висновки щодо статті 6 § 1. Насамкінець, у рішенні обговорюється застосування статті 41 Конвенції, що стосується справедливої сатисфакції для заявників.
3. **** Найважливішим аспектом цього рішення є підтвердження того, що підхід турецьких судів до доказів ByLock, який розглядає саме використання як переконливий доказ вини, порушує статтю 6 § 1 Конвенції. Це має значні наслідки для численних осіб, засуджених на подібних підставах у Туреччині. Суд підкреслює, що це порушення випливає з системної проблеми в рамках турецької судової системи щодо обробки доказів ByLock, а не з окремих інцидентів. Рішення також підкреслює, що заявники мають можливість домагатися поновлення національного провадження у світлі принципів, викладених у справі “Юксель Ялчинкая”.
