Ось розклад рішення Європейського суду з прав людини у справі “Сейхан та інші проти Туреччини”:
1. Справа “Сейхан та інші проти Туреччини”, в якій беруть участь понад 850 заявників, стосується справедливості судових розглядів і вироків у Туреччині за членство у “Фетхуллахістській терористичній організації/Паралельній державній структурі” (FETÖ/PDY), особливо у випадках, коли використання зашифрованого месенджера ByLock було ключовим доказом. Суд розглянув, чи порушили турецькі суди статтю 6 § 1 (право на справедливий суд) і статтю 7 (відсутність покарання без закону) Конвенції. Головним питанням було те, чи забезпечили національні суди належні гарантії щодо даних ByLock, що дозволили заявникам ефективно оскаржити докази проти них. Суд встановив порушення статті 6 § 1, посилаючись на однаковий підхід національних судів до доказів ByLock як до переконливого доказу вини, що не дозволяло ефективно їх оскаржити. Суд вирішив не розглядати окремо питання прийнятності та суті скарг за статтею 7.
2. Рішення структуровано наступним чином: Воно починається з викладу предмету справи, зосереджуючись на обвинувальних вироках заявників і ролі доказів ByLock. Далі розглядається об’єднання численних заяв через їхню подібну тематику. Суть рішення полягає в оцінці Судом ймовірних порушень статті 6 § 1 і статті 7 Конвенції. Суд розглядає аргументи, представлені як заявниками, так і урядом Туреччини, посилаючись на свої попередні рішення в аналогічних справах, зокрема “Юксель Ялчинкайя проти Туреччини” та “Демірхан та інші проти Туреччини”. Рішення також стосується інших ймовірних порушень Конвенції, остаточно вирішивши, що немає необхідності розглядати їх окремо через висновок щодо статті 6 § 1. Нарешті, у рішенні обговорюється застосування статті 41 Конвенції, що стосується справедливої сатисфакції для заявників.
3. Найважливішим аспектом цього рішення є підтвердження того, що підхід турецьких судів до доказів ByLock, розглядаючи саме лише його використання як переконливий доказ вини, порушує статтю 6 § 1 Конвенції. Це має значні наслідки для численних осіб, засуджених на подібних підставах у Туреччині. Суд підкреслює, що це порушення випливає з системної проблеми в рамках турецької судової системи щодо поводження з доказами ByLock, а не з окремих інцидентів. Рішення також наголошує на тому, що заявники мають можливість домагатися поновлення національного провадження у світлі принципів, викладених у справі “Юксель Ялчинкайя”.
