1. Предметом спору є стягнення з банку коштів за договорами банківського вкладу, процентів, пені, 3% річних та інфляційних втрат.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, зазначив, що вирішальне значення мають повноваження працівника банку на час укладення договорів, а подальші зловживання працівників банку не впливають на спірні правовідносини щодо укладення договорів. Також, письмова форма договорів банківського вкладу підтверджується фактичними діями банку по видачі квитанцій про прийняття коштів від вкладника на поточний рахунок, про що сторони домовились в договорах, а також оформленням відповідних меморіальних ордерів, які містять розпорядження вкладника про переведення коштів з відкритого на її ім`я поточного рахунку на передбачений в тексті договорів вкладний рахунок. Суд також врахував, що ведення бази даних вкладників цілком покладено та залежить від працівників Банку, на що в жодний спосіб не могла вплинути вкладник, а отже часткова відсутність такої інформації за умови неналежного виконання працівниками Банку своїх посадових обов`язків, про що свідчить хоча б втрата довіри до них з боку Банку та їх звільнення з цих причин – повністю є відповідальністю Банку. Крім того, суд вказав, що інтереси вкладника забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України саме при простроченні виконання грошового зобов`язання. **:** Суд відступив від попередньої позиції щодо стягнення пені на підставі Закону про захист прав споживачів, вказавши, що після спливу строку договору банківського вкладу, договірні відносини припиняються і пеня не нараховується.
3. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу, залишивши в силі рішення судів попередніх інстанцій в частині стягнення сум депозитів та відсотків, а в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат – скасував та направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
