Ось розклад рішення у справі “Айкач проти Туреччини”:
**1. Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини встановив, що Туреччина порушила право заявника на справедливий судовий розгляд згідно зі статтею 6 Конвенції. Це порушення випливало з двох ключових питань: заявнику було відмовлено в доступі до адвоката під час перебування під вартою в поліції, і заяви, отримані без юридичної допомоги, були використані проти нього. Крім того, заявник не зміг належним чином допитати свідків проти нього, оскільки їхні свідчення були отримані дистанційно без достатнього обґрунтування. Суд поновив розгляд заяви після того, як спочатку вилучив її зі списку справ на підставі односторонньої декларації уряду Туреччини, який визнав порушення, оскільки турецькі суди згодом відхилили клопотання заявника про поновлення кримінального провадження, що зробило зобов’язання уряду неефективним. Суд наголосив, що рішення внутрішніх судів про відхилення клопотання заявника про поновлення провадження ґрунтувалося на очевидній фактичній або юридичній помилці, що призвело до відмови у правосудді, яку Конституційний Суд не зміг усунути.
**2. Структура та основні положення:**
* **Вступ:** Визначає контекст, пояснюючи занепокоєння щодо передбачуваного несправедливого кримінального провадження проти заявника.
* **Факти:** Детально описує арешт заявника, перебування під вартою в поліції, заяви, зроблені без адвоката, і подальше кримінальне провадження проти нього, включаючи обвинувачення, використані докази та судові рішення.
* **Вилучення заяви зі списку справ на підставі односторонньої декларації Уряду:** Описує початкове визнання урядом порушення та первісне рішення Суду про вилучення справи на підставі цієї декларації.
* **Подальші події:** Пояснює спроби заявника поновити справу в турецьких судах, їх відхилення та рішення Конституційного Суду.
* **Відповідна правова база:** Визначає турецькі закони щодо доступу до адвоката на момент арешту заявника.
* **Право:** Цей розділ містить юридичний аналіз і висновки Суду, включаючи:
* **Попередні зауваження:** Обговорює наслідки односторонньої декларації уряду та обов’язок внутрішніх судів діяти відповідно до неї.
* **Передбачуване порушення статті 6 §§ 1 і 3 (c):** Зосереджується на відмові в юридичній допомозі та її впливі на справедливість судового розгляду.
* **Передбачуване порушення статті 6 §§ 1 і 3 (d):** Розглядає питання про неможливість заявника належним чином допитати свідків.
* **Застосування статті 41 Конвенції:** Розглядає питання справедливої сатисфакції (компенсації) для заявника.
* **Рішення:** Викладає остаточне рішення Суду, включаючи встановлення порушень та присудження відшкодування.
**Зміни порівняно з попередніми версіями:**
Ключовою зміною є поновлення заяви в списку справ Суду після того, як її було вилучено на підставі односторонньої декларації уряду Туреччини. Це поновлення було викликане неспроможністю турецьких судів поновити кримінальне провадження, незважаючи на визнання урядом порушення та існування внутрішнього законодавства, яке мало дозволити поновлення.
**3. Основні положення для використання:**
* **Право на юридичну допомогу:** Рішення підкреслює важливість доступу до адвоката під час перебування під вартою в поліції та наслідки використання заяв, отриманих без юридичної допомоги, у кримінальному провадженні.
* **Допит свідків:** Рішення підкреслює право обвинуваченого допитувати або мати можливість допитувати свідків проти нього та встановлює критерії використання доказів відсутніх свідків.
* **Односторонні декларації:** Рішення роз’яснює зобов’язання внутрішніх судів, коли уряд робить односторонню декларацію про визнання порушення Конвенції.
* **Відмова у правосудді:** Суд встановив, що рішення внутрішніх судів про відхилення клопотання заявника про поновлення провадження ґрунтувалося на очевидній фактичній або юридичній помилці, що призвело до відмови у правосудді, яку Конституційний Суд не зміг усунути.
**** Це рішення є особливо актуальним для України, оскільки підкреслює важливість забезпечення прав на справедливий судовий розгляд, включаючи доступ до юридичної допомоги та можливість допитувати свідків, навіть у складних справах. Воно також підкреслює необхідність для внутрішніх судів дотримуватися зобов’язань, взятих на себе урядом у міжнародних судових провадженнях.
