1. Предметом спору є стягнення з колишнього ректора Академії Державної пенітенціарної служби, ОСОБА_1, шкоди, завданої державі внаслідок незаконного звільнення працівника.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, керувався тим, що спір виник у зв’язку із завданням шкоди державі під час проходження відповідачем публічної служби, а тому відноситься до юрисдикції адміністративного суду. Суд врахував, що для вирішення питання про відшкодування шкоди необхідно оцінювати правомірність дій відповідача на посаді ректора, що є компетенцією адміністративного суду. Суд також зазначив, що обставини, встановлені у попередній справі про поновлення працівника на роботі, не мають преюдиційного значення, оскільки ОСОБА_1 не брав участі у її розгляді. Суд підкреслив, що помилковим є посилання прокурора на практику Верховного Суду щодо розгляду таких спорів у порядку цивільного судочинства, оскільки існують висновки Великої Палати Верховного Суду, які мають пріоритет. **** Суд касаційної інстанції підкреслив, що у випадку вирішення спору щодо зобов`язання особи, яка перебуває на посаді державної/публічної служби, відшкодувати шкоду або збитки, завдані внаслідок виконання нею службових/посадових обов`язків, перед судом постає питання не лише встановлення обсягу завданої шкоди/збитків, а й оцінки правомірності дій такої особи.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у справі, визначивши, що спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
