1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення позивачу за певний період та виплата компенсації за затримку виплат.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, керувався тим, що суди неправильно застосували норми статті 233 Кодексу законів про працю України (КЗпП), яка регулює строки звернення до суду у трудових спорах. Суд зазначив, що до вимог позивача за період до 19 липня 2022 року (дати набрання чинності змін до статті 233 КЗпП) має застосовуватися редакція статті, яка не обмежувала строк звернення до суду у спорах щодо виплати заробітної плати. Щодо вимог за період після 19 липня 2022 року, то суди мали враховувати, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права на отримання грошового забезпечення, а не пов’язувати це з датою отримання наказу про звільнення. Суд також наголосив, що виплата щомісячного грошового забезпечення не є виплатою, яка належить працівнику при звільненні, тому до неї не застосовується тримісячний строк з дня отримання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні. **** Суд відступив від попередніх висновків Верховного Суду щодо застосування статті 233 КЗпП України у редакції, що набула чинності з 19.07.2022, до правовідносин щодо перерахунку індексації грошового забезпечення за попередні періоди.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
