Справа №991/361/25 від 10/02/2025
Предмет спору – затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим у справі про надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище.
Суд, затверджуючи угоду про визнання винуватості, керувався тим, що угода відповідає вимогам КПК України та закону України про кримінальну відповідальність, зокрема, узгоджена із заступником Генерального прокурора – керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Також суд врахував, що умови угоди не суперечать інтересам суспільства, оскільки обвинувачений зобов’язався співпрацювати у викритті інших корупційних злочинів та перерахувати значну суму коштів на підтримку Збройних Сил України. Суд переконався у добровільності укладення угоди, відсутності порушень прав сторін та можливості виконання обвинуваченим взятих на себе зобов’язань, зокрема, щодо надання викривальних показань та перерахування коштів. Важливим фактором стало визнання обвинуваченим своєї вини, що свідчить про наявність фактичних підстав для визнання його винуватим. Суд також врахував пом’якшуючі обставини, такі як щире каяття, служба в територіальній обороні та допомога ЗСУ.
Суд затвердив угоду про визнання винуватості та призначив узгоджене сторонами покарання.
Справа №991/2297/25 від 07/04/2025
1. Предметом спору є угода про визнання винуватості між прокурором та головним бухгалтером ТОВ «ІБК «САВІТАР» ОСОБА_6, обвинуваченою у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовим становищем, підробці документів та наданні неправомірної вигоди службовій особі.
2. Суд, затверджуючи угоду про визнання винуватості, керувався такими аргументами:
* Угода відповідає вимогам КПК України та КК України, зокрема, укладена добровільно, за участю захисника, та погоджена керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
* Обвинувачена викрила інших осіб, причетних до злочину, і потерпіла сторона надала згоду на укладення угоди.
* Умови угоди відповідають інтересам суспільства, забезпечуючи швидкий розгляд справи, викриття більшої кількості злочинів та відшкодування завданих збитків.
* Узгоджене покарання відповідає тяжкості злочину та особі обвинуваченої, враховуючи щире каяття та відсутність обтяжуючих обставин.
* Суд врахував строки давності притягнення до відповідальності за окремими епізодами злочину та звільнив обвинувачену від покарання за цими епізодами.
* Суд визначив іспитовий строк та поклав на обвинувачену обов’язки, передбачені законом, для забезпечення її виправлення.
3. Суд затвердив угоду про визнання винуватості та призначив ОСОБА_6 узгоджене покарання у виді 7 років 6 місяців позбавлення волі з іспитовим строком 3 роки, позбавленням права обіймати певні посади та без конфіскації майна, а також скасував запобіжний захід та арешт майна.
Справа №991/5772/25 від 01/08/2025
1. Предметом спору є обвинувачення ОСОБА_3 у пропозиції та обіцянці надати неправомірну вигоду за вплив на посадову особу з метою укладення договору про відступлення права вимоги.
2. Суд при винесенні рішення врахував повне визнання вини обвинуваченим, щире каяття та активне сприяння розслідуванню, а також виконання умов угоди про визнання винуватості в іншому кримінальному провадженні. Суд також врахував позитивні характеристики обвинуваченого, його сімейний стан та стан здоров’я. Обтяжуючою обставиною було визнано вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою. Суд зазначив, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення обвинуваченого, і дійшов висновку, що виправлення ОСОБА_3 можливе без ізоляції від суспільства. Суд також врахував покарання, призначені іншим співучасникам злочину. Щодо виплати винагороди викривачу, суд, оцінивши всі обставини, відмовив у виплаті винагороди ОСОБА_6, оскільки вона не відповідала критеріям викривача, встановленим Законом України “Про запобігання корупції”, зокрема, не перебувала у трудових або цивільно-правових відносинах з ТОВ «ТРІАР Україна».
3. Суд визнав ОСОБА_3 винним та призначив покарання у вигляді штрафу в розмірі 68 000 грн, а також вирішив виконувати попередній вирок суду самостійно.
Справа №917/2038/24 від 17/09/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Полтавської міської ради щодо закріплення об’єктів на земельних ділянках за комунальним підприємством, оскільки позивач вважає ці об’єкти своєю власністю.
2. Суд касаційної інстанції зазначив, що позивач обрав неефективний спосіб захисту своїх прав, оскільки вимога про скасування рішення органу місцевого самоврядування не призведе до відновлення його права власності, яке він вважає порушеним. Суд вказав, що у даному випадку існує спір про право власності на майно, який має вирішуватися шляхом подання позову про визнання права власності на майно (ст. 392 ЦК України) або про витребування майна з чужого незаконного володіння. Суд також врахував, що позивач фактично прагне визнання за собою права власності на спірні об’єкти, вважаючи їх створеними або придбаними за власні кошти. Тому, оскільки звернення до суду із застосуванням неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови в позові, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про відмову в задоволенні позовних вимог про скасування рішення Полтавської міської ради, але з інших підстав.
3. Суд касаційної інстанції змінив рішення судів попередніх інстанцій, виклавши їх мотивувальні частини в новій редакції, але залишив без змін рішення про відмову у задоволенні позову.
Справа №750/11648/14 від 17/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду щодо міри покарання ОСОБА_7, засудженого за незаконний обіг наркотичних засобів та прекурсорів.
2. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції про звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, мотивуючи це тим, що суд першої інстанції не врахував вказівки Верховного Суду про м’якість покарання, не обґрунтував можливість виправлення обвинуваченого без реального відбування покарання, а також врахував тяжкість злочину, пов’язаного з незаконним обігом наркотиків у великих розмірах. Суд також врахував пом’якшуючі обставини, такі як щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, що дозволило застосувати статтю 69 КК України та призначити покарання нижче від найнижчої межі. Апеляційний суд взяв до уваги стан здоров’я обвинуваченого, але дійшов висновку, що виправлення можливе лише за умови ізоляції від суспільства, призначивши реальний строк позбавлення волі з конфіскацією майна. Верховний Суд погодився з цими висновками, підкресливши, що покарання відповідає тяжкості злочину та особі засудженого.
3. Верховний Суд залишив вирок апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №759/29016/21 від 03/09/2025
1. Предметом спору є визнання незаконною державної реєстрації права власності на житловий будинок та квартиру, визнання майнових прав на квартиру та витребування цієї квартири з чужого незаконного володіння.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, зазначив, що апеляційний суд не проаналізував належним чином докази щодо підтвердження продавцем у додатковій угоді, що фактичним об’єктом інвестування є саме квартира під певним номером, а також не надав належної оцінки доводам позивача про технічну помилку в договорі купівлі-продажу майнових прав. Суд також не врахував, що акт приймання-передавання майнових прав підписується після остаточного розрахунку вартості майнових прав на підставі технічного паспорта, який оформлюється після введення об’єкта в експлуатацію. Верховний Суд підкреслив, що інвестор, який виконав умови інвестиційного договору, набуває майнові права на об’єкт інвестування, які трансформуються у право власності після завершення будівництва, і забудовник не має права відчужувати цей об’єкт іншій особі. Суд касаційної інстанції вказав на необхідність всебічного та повного дослідження доказів, а також на те, що апеляційний суд не виклав достатньо мотивів, на яких ґрунтується його рішення.
3. Верховний Суд скасував постанову Київського апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №910/8787/23 від 18/09/2025
1. Предметом спору є вимога колишнього директора ТОВ про визнання трудових відносин припиненими та стягнення вихідної допомоги, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за затримку розрахунку та заробітної плати.
2. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій, наголосивши, що суди не розрізнили поняття “припинення повноважень” директора та “звільнення” працівника, а також не дослідили обставини звільнення позивачки як працівника ТОВ, зокрема, чи був виданий наказ про звільнення, чи вносився запис до трудової книжки, чи здійснювалися нарахування та виплати належних сум при звільненні. Суд зазначив, що припинення повноважень директора не обов’язково означає припинення трудових відносин, і суди мали дослідити, чи були дотримані вимоги трудового законодавства при звільненні позивачки. Крім того, Верховний Суд вказав на необхідність дослідження доказів, наданих позивачкою, щодо розміру її заробітної плати та належних виплат, а також на обов’язок суду надати оцінку всім аргументам учасників справи та дослідженим доказам. Суд підкреслив, що суди попередніх інстанцій обмежились висновком про відсутність в матеріалах справи рішень єдиного учасника Товариства про встановлення позивачці як директору цього Товариства розміру винагороди та заробітної плати, залишили поза увагою та не надали належної оцінки іншим наявним в матеріалах справи доказам, наданим сторонами в обґрунтування розміру заробітної плати/винагороди позивачки.
3. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №910/8063/24 від 18/09/2025
1. Предметом спору є стягнення з Державного бюджету України збитків, завданих, на думку позивача, неправомірними діями державного виконавця.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову, оскільки позивач не вичерпав усіх можливих способів захисту свого порушеного права. Зокрема, позивач не довів неможливість стягнення безпідставно набутих коштів безпосередньо зі стягувача в рамках іншого судового провадження. Суд зазначив, що саме по собі визнання дій державного виконавця неправомірними не є безумовною підставою для стягнення збитків з держави, необхідно довести причинно-наслідковий зв’язок між цими діями та завданою шкодою. Також, суд касаційної інстанції вказав, що позивач вже обрав спосіб захисту свого права, звернувшись з позовом до особи, яка утримує кошти, про їх стягнення як безпідставно набуті. Суд врахував, що у справі про стягнення безпідставно набутих коштів остаточного рішення ще не прийнято.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №686/31963/24 від 22/09/2025
1. Предметом спору є стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.
2. Суд касаційної інстанції розглянув заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи положення ЦПК України, практику Великої Палати Верховного Суду та Об’єднаної палати Касаційного господарського суду. Суд зазначив, що розмір витрат на правничу допомогу має бути співмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони. Також суд врахував, що обов’язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат. Суд, посилаючись на засади цивільного законодавства щодо розумності та справедливості, зменшив заявлену суму витрат на професійну правничу допомогу, вважаючи її завищеною. Суд взяв до уваги критерії реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретні обставини справи, її складність та необхідні процесуальні дії сторони.
3. Суд задовольнив заяву про ухвалення додаткового рішення частково та постановив стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.
Справа №202/4129/20 від 16/09/2025
1. Предметом спору є стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу та оплату послуг поштового зв’язку, понесених відповідачем у зв’язку з розглядом справи про визнання недійсним договору дарування.
2. Суд касаційної інстанції, задовольняючи частково заяву про стягнення судових витрат, керувався такими аргументами: кожна сторона має право на професійну правничу допомогу, а однією з засад цивільного судочинства є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене рішення. Розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі поданих доказів, зокрема, договору про надання правничої допомоги, документів про оплату гонорару. Суд враховує критерії співмірності витрат із складністю справи, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони. Суд також бере до уваги загальні засади цивільного законодавства, такі як справедливість, добросовісність та розумність. У даному випадку, суд визнав обґрунтованим відшкодування частини витрат на правничу допомогу та витрат на поштові відправлення, враховуючи обсяг наданих послуг адвокатом та відсутність заперечень щодо розміру витрат.
3. Суд постановив частково задовольнити заяву про ухвалення додаткового рішення та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов’язані з оплатою поштових відправлень.
Справа №314/3063/24 від 10/09/2025
1. Предметом спору є встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу для захисту майнових інтересів заявниці після смерті чоловіка, зокрема для отримання виплат, передбачених для членів сім’ї загиблого військовослужбовця.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вони порушили норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Апеляційний суд помилково залишив заяву без розгляду, вважаючи, що є спір про право, оскільки не було залучено до участі у справі дочку померлого від першого шлюбу як заінтересовану особу, хоча її права та інтереси могли бути порушені. Суд першої інстанції мав можливість залучити дочку померлого до участі у справі та встановити, чи існує спір про право. Самі по собі заперечення відповідного органу (Міноборони України, ТЦК та СП) проти наявності у заявника права на отримання одноразової грошової допомоги, не свідчать про існування спору про право. Неповне з’ясування суб’єктного складу та розгляд справи без залучення усіх осіб, права яких можуть бути порушені або змінені, унеможливлює правильну правову кваліфікацію заявлених вимог і може призвести до ухвалення рішення, яке не відповідатиме принципу правової визначеності та не гарантуватиме ефективного захисту прав.
3. Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №761/23490/24 від 22/09/2025
1. Предметом спору є заява Головного управління Державної податкової служби у Сумській області про розкриття АТ «Креді Агріколь Банк» інформації, яка містить банківську таємницю, щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.
2. Суд відмовив у задоволенні касаційної скарги податкового органу, підтримавши рішення судів попередніх інстанцій, які встановили, що податковий орган не надав належних доказів неможливості проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 без розкриття банківської таємниці. Суд зазначив, що податковий орган не довів факту направлення ФОП ОСОБА_1 копії наказу про проведення документальної позапланової перевірки у встановленому законом порядку, що є необхідною умовою для проведення такої перевірки. Також, суд вказав, що податковий орган не довів існування обставин, за яких проведення перевірки є неможливим або існує інша об’єктивна потреба в розкритті банківської таємниці. Суд підкреслив, що органи державної влади повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд врахував попередні висновки Верховного Суду у подібних справах, де наголошувалося на необхідності дотримання встановленої процедури повідомлення платника податків про проведення перевірки.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби України у Сумській області без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №908/3082/21 від 16/09/2025
1. Предмет спору – оскарження ухвали апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою ліквідатора банкрута на ухвалу суду першої інстанції.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу апеляційного суду, мотивуючи це тим, що ліквідатор підприємства-банкрута пропустив строк на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, і причини пропуску строку не є поважними. Суд зазначив, що ліквідатор не надав доказів того, що попереднє керівництво підприємства не знало про оскаржувану ухвалу або не мало можливості її оскаржити. Також, суд вказав на те, що ліквідатор був призначений ще в червні 2024 року, а строк на оскарження закінчився в грудні 2024 року, тобто пропуск строку склав понад 6 місяців. Суд касаційної інстанції підкреслив, що дотримання строків оскарження є гарантією правової визначеності, а поновлення строку є винятком із загального правила. Крім того, суд відхилив клопотання про заміну сторони у справі, оскільки заявник не надав доказів повноважень діяти від імені юридичних осіб.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №824/86/24 від 11/09/2025
1. Предметом спору є заява АТ «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у справі за заявою «NORMA TRADE ENGINEERING» s.r.o. про визнання і надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду про стягнення боргу.
2. Верховний Суд залишив без змін ухвалу апеляційного суду, яким було відмовлено у задоволенні заяви АТ «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Суд виходив з того, що часткове добровільне виконання боржником рішення арбітражу не є підставою для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, оскільки стягувач не позбавлений можливості стягнути недоотримане за цим виконавчим документом. Крім того, суд зазначив, що на момент подання заяви виконавчий лист ще не був виданий, що робить вимогу АТ «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» передчасною. Верховний Суд також підкреслив, що АТ «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» не довело факту видачі виконавчого листа та не надало доказів порушення принципу non bis in idem. Суд вказав, що АТ «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» не позбавлене можливості захисту своїх прав у межах можливого виконавчого провадження.
3. Суд відмовив у задоволенні апеляційної скарги АТ «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» і залишив без змін ухвалу апеляційного суду.
Справа №127/5836/22 від 18/09/2025
1. Предметом спору є відмова апеляційного суду у поновленні строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді та повернення апеляційної скарги.
2. Верховний Суд, скасовуючи ухвалу апеляційного суду, вказує на необхідність ретельного дослідження обставин, що призвели до пропуску строку на апеляційне оскарження. Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що апеляційний суд має враховувати поважність причин пропуску строку, оцінювати їх у сукупності з іншими обставинами справи та доводами апеляційної скарги. Важливо, щоб апеляційний суд надав належну оцінку доводам заявника щодо причин пропуску строку, перевірив їх обґрунтованість та, у разі необхідності, дослідив додаткові докази. Також, апеляційний суд повинен зважати на те, чи є оскаржуване рішення слідчого судді таким, що може суттєво вплинути на права та інтереси особи. Необхідно забезпечити особі право на апеляційний перегляд судового рішення, якщо для цього є законні підстави та поважні причини пропуску строку.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №713/463/24 від 17/09/2025
1. Предметом спору є законність ухвали апеляційного суду про закриття кримінального провадження щодо особи, обвинуваченої у нарузі над могилою (ч. 1 ст. 297 КК України).
2. Апеляційний суд скасував вирок суду першої інстанції та закрив кримінальне провадження, мотивуючи це тим, що не встановлено достатніх доказів винуватості особи та вичерпано можливості їх отримання, визнавши протокол огляду місця події недопустимим доказом, оскільки, на думку суду, фактично було проведено обшук без відповідного дозволу слідчого судді. Суд апеляційної інстанції не дослідив безпосередньо відеозапис огляду місця події, на який посилалася сторона обвинувачення, та не надав належної оцінки сукупності доказів, зібраних у справі, зокрема, показанням свідків-понятих. Верховний Суд вказує, що апеляційний суд, скасовуючи вирок, повинен був безпосередньо дослідити докази, на які посилався суд першої інстанції, і надати їм власну оцінку. Також, ВС зазначив, що технічна фіксація судового засідання здійснювалася за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку, тому відсутність технічних носіїв інформації в матеріалах справи не є порушенням.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в апеляційній інстанції.
Справа №917/111/25 від 18/09/2025
1. Предметом спору є вимога ТОВ «Фірма Берізка» до колишнього директора ОСОБА_1 про зобов’язання повернути печатку та документи підприємства після звільнення з посади.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх судів, вказавши на те, що суди попередніх інстанцій не врахували важливі обставини, а саме: чи були вчинені товариством дії щодо фіксації стану справ після звільнення директора, чи висувалися вимоги до колишнього директора щодо передачі документів одразу після звільнення, чи обмежувалося ведення господарської діяльності товариства через відсутність документів, та чому вимога про передачу документів виникла лише через 10 років після звільнення директора. Суд також зазначив, що суди попередніх інстанцій застосували Інструкцію, яка втратила чинність на момент виникнення спірних правовідносин, що є порушенням норм процесуального права. Крім того, суди не конкретизували перелік документів, що підлягають поверненню, що робить судове рішення невиконуваним. Суд касаційної інстанції наголосив на необхідності всебічного та об’єктивного з’ясування обставин справи та оцінки доказів, чого не було зроблено судами попередніх інстанцій.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №910/14858/23 від 18/09/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі товариства та визначення розміру часток статутного капіталу.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який скасував рішення суду першої інстанції, мотивуючи це тим, що позивач не довів порушення його прав оскаржуваним договором, оскільки не надав належних доказів, що на момент укладення договору купівлі-продажу частка у статутному капіталі не була повністю сплачена. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що позивач не довів, яким чином оспорюваний договір порушує його права та інтереси, і не надав доказів звернення до учасників товариства з вимогою вирішити питання формування статутного капіталу. Крім того, суд звернув увагу на те, що позовну заяву та оспорюваний договір підписала одна й та сама особа, що свідчить про конфлікт інтересів, а також на те, що задоволення позову фактично відповідає інтересам одного з відповідачів. Суд касаційної інстанції також відхилив посилання позивача на висновки Верховного Суду щодо належності та ефективності способу захисту, оскільки вони не стосуються обставин цієї справи.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №904/4679/22 від 09/09/2025
1. Предметом спору є правомірність відхилення грошових вимог Головного управління Державної податкової служби (ГУ ДПС) у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) “М`ясна фабрика “Фаворит” у справі про банкрутство.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що донарахування нових податкових зобов’язань боржнику на підставі акту перевірки, проведеної після визнання боржника банкрутом, є безпідставним, оскільки згідно з Кодексом України з процедур банкрутства, з дня ухвалення постанови про визнання боржника банкрутом, у банкрута не виникає жодних додаткових зобов’язань, у тому числі зі сплати податків і зборів. Суд також зазначив, що контролюючий орган не довів належним чином підстави для визнання кредиторської заборгованості такою, що не підлягає погашенню станом на 31 грудня 2022 року, оскільки не було вказано конкретної фактичної підстави, яка б підтверджувала необхідність списання всієї кредиторської заборгованості в обліку підприємства саме в 2022 році. Крім того, суди врахували, що інформація щодо визнання підприємства банкрутом була відкритою і відомою контролюючому органу на дату проведення перевірки. Суд касаційної інстанції також врахував рішення адміністративного суду, яким було визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення, на підставі якого були заявлені грошові вимоги.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ГУ ДПС у Дніпропетровській області без задоволення, а ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області та постанову Центрального апеляційного господарського суду – без змін.
Справа №902/560/20 від 09/09/2025
1. Предметом спору є визнання грошових вимог ТОВ “Компані “Плазма” до Фермерського господарства “Ланецького” в межах справи про банкрутство.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими було відмовлено у визнанні грошових вимог ТОВ “Компані “Плазма” до боржника. Суди дійшли висновку, що кредитор не надав належних і допустимих доказів на підтвердження наявності заборгованості, зокрема, первинних документів, які б підтверджували факт передачі грошових коштів готівкою, а також їх оприбуткування боржником. Суди врахували, що передача значної суми коштів (1 000 000 грн) готівкою, а не безготівковим перерахуванням, викликає сумніви. Також, суди взяли до уваги неможливість фізичної присутності керівника боржника в місці передачі коштів (м. Харків) кожного дня протягом тривалого періоду часу. Суд наголосив на підвищеному стандарті доказування у справах про банкрутство, який вимагає від кредитора надання переконливих доказів на підтвердження обґрунтованості своїх вимог.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “Компані “Плазма” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №917/1946/24 від 17/09/2025
1. Предметом спору є визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі щодо поновлення договору оренди на новий строк.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, зазначивши, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позову, оскільки сторони не досягли згоди щодо істотних умов договору оренди, а саме строку оренди та розміру орендної плати. Суд касаційної інстанції підкреслив, що орендар, звертаючись із заявою про поновлення договору, не висловив незгоди з підвищенням орендної плати, запропонованим орендодавцем, а в проєкті додаткової угоди вказав, що інші умови договору залишаються незмінними. Також, суд касаційної інстанції наголосив, що суд не може підміняти собою волю сторін та самостійно формувати істотні умови договору, оскільки це суперечить принципу свободи договору. Суд касаційної інстанції підкреслив, що орендодавець мав намір змінити істотні умови договору в частині збільшення розміру орендної плати, що є його законним правом, а орендар не відреагував на запропоновані зміни. Суд касаційної інстанції також взяв до уваги, що однією з істотних умов договору оренди землі є його строк, щодо якого сторонами також не було досягнуто згоди.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову.
Справа №495/2695/24 від 22/09/2025
1. Предметом спору є вимога позивача до відповідачки про знесення самочинного будівництва та повернення житлового будинку у первісний стан.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не довів наявність порушеного права власності спірною забудовою, а також не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що будівництво відповідачки створює йому перешкоди у користуванні власністю. Суд врахував, що відповідачка мала дозвіл на будівництво сараю, хоча і з відхиленнями від проєктної документації. Також, суд взяв до уваги, що судові рішення про притягнення відповідачки до адміністративної відповідальності за незаконне будівництво були скасовані. Суд зазначив, що позивач не довів, чим саме відповідачка порушила його права та охоронювані законом інтереси, а також, що інші співвласники домоволодіння не заявляли про порушення їх прав. Суд касаційної інстанції підкреслив, що не може встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанцій, а також переоцінювати докази.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №905/306/25 від 18/09/2025
1. Предметом спору є стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “Виробниче об`єднання Слов`янський завод високовольтних ізоляторів” штрафу у розмірі 5 400 000,00 грн, накладеного Антимонопольним комітетом України за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, та відмова у наданні відстрочки виконання судового рішення про стягнення цього штрафу.
2. Верховний Суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими було задоволено позов Антимонопольного комітету України про стягнення штрафу та відмовлено у відстрочці виконання рішення. Суд касаційної інстанції зазначив, що відстрочення виконання судового рішення є правом, а не обов’язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав. ВС підкреслив, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано встановили відсутність доказів спроможності відповідача виконати судове рішення через рік, а також відсутність обставин, що сприятимуть відновленню платоспроможності підприємства протягом цього періоду. Суд також врахував, що надання відстрочки не стимулює погашення заборгованості та може порушити майнові інтереси стягувача, особливо з огляду на інфляційні процеси в державі. Крім того, ВС наголосив на важливості дотримання балансу інтересів сторін та неприпустимості ухилення від виконання судового рішення.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №161/1961/24 від 17/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку та ухвали судів попередніх інстанцій у кримінальному провадженні щодо особи, обвинуваченої у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України (легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров’я).
2. У резолютивній частині рішення не наведено аргументів, якими керувався суд при винесенні рішення. Відомо лише, що суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу захисника, скасував рішення судів попередніх інстанцій та призначив новий розгляд у суді першої інстанції. Повний текст постанови, з якого можна буде дізнатися про мотивацію суду, буде оголошено пізніше.
3. Верховний Суд скасував вирок районного суду та ухвалу апеляційного суду і призначив новий розгляд справи в суді першої інстанції.
Справа №159/1298/21 від 17/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за вчинення умисного вбивства, замаху на умисне вбивство та розбою, вчиненого за попередньою змовою групою осіб.
2. Верховний Суд залишив касаційні скарги без задоволення, підтримавши рішення судів попередніх інстанцій, які визнали доведеною вину особи на основі сукупності доказів, включаючи покази потерпілих, свідків, висновки експертиз (зокрема, генетичної, що виявила збіг ДНК засудженого на місці злочину), а також встановлені факти узгодженості дій нападників. Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій врахували стандарт доведення поза розумним сумнівом, спростувавши обґрунтовані сумніви сторони захисту. ВС наголосив, що встановлені факти свідчать про попередню змову групи осіб, а неконкретність обвинувачення через неможливість ідентифікації кожного нападника не впливає на обґрунтованість обвинувачення, оскільки дії вчинялися у співучасті. Також, ВС відхилив доводи про порушення права на захист, оскільки засуджений був повідомлений про суть обвинувачення, а судовий розгляд відбувався в межах пред’явленого обвинувачення. Суд касаційної інстанції підкреслив, що доводи про недостовірність доказів зводяться до незгоди з їх оцінкою судом, що не є предметом касаційного перегляду.
3. Верховний Суд залишив без змін вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду.
Справа №905/1491/24 від 09/09/2025
1. Предметом спору є стягнення з ПрАТ «Дтек-Пем Енерговугілля» на користь ПрАТ «НЕК «Укренерго» заборгованості за послуги з передачі електричної енергії, 3% річних та інфляційних втрат.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, вказавши, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про часткове задоволення позову, оскільки позивач не надав достатньо доказів для підтвердження відповідності визначеного в рахунках обсягу та вартості планового обсягу послуги, що унеможливлює встановлення правильності розрахунків позивача. Суд також зазначив, що не може переоцінювати обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, та втручатися в оцінку доказів. Крім того, суд відхилив доводи касаційної скарги про незалучення НКРЕКП до участі у справі, оскільки не було доведено, встановлення яких саме обставин, важливих для вирішення справи, стало неможливим через відхилення цього клопотання. Суд вказав, що висновки судів попередніх інстанцій узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в інших справах.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу ПрАТ «НЕК «Укренерго» без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №922/3315/24 від 09/09/2025
1. Предметом спору є внесення змін до договору оренди ставка щодо розміру орендної плати.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими було частково задоволено позов Золочівської селищної ради. Суди встановили, що згідно з договором оренди ставка, укладеним між селищною радою та фермерським господарством, існує можливість перегляду умов договору, зокрема, у разі зміни розмірів земельного податку. Крім того, суди послались на положення Податкового кодексу України, згідно з яким розмір орендної плати не може бути меншим за розмір земельного податку. Суди також врахували, що нормативну грошову оцінку земельної ділянки було проведено, а тому є підстави для встановлення орендної плати у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки. Доводи фермерського господарства про те, що спірна земельна ділянка відноситься до земель загального користування, були відхилені, оскільки, згідно з технічною документацією, ця земельна ділянка належить до земель водного фонду для рибогосподарських потреб.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу Фермерського господарства «Нива» без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/3343/22 (910/12405/24) від 08/09/2025
1. Предметом спору є стягнення з ТОВ “Ідеа Інтернешинал” на користь ТОВ “Бенефіт Юніон” 223 920 грн 00 коп. заборгованості за договором оренди.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову, вказавши на те, що відповідач надав докази сплати орендної плати за спірний період. Суд зазначив, що хоча відповідач і пропустив строк подання відзиву на позовну заяву, суди попередніх інстанцій правомірно взяли до уваги подані відповідачем докази, оскільки вони були надані в межах розумного строку розгляду справи. Також, суд касаційної інстанції відхилив аргументи позивача про те, що оплата була здійснена на інший рахунок, ніж той, що був вказаний в договорі, оскільки позивач не заперечував факту надходження коштів на рахунок саме боржника. Суд підкреслив, що позивач не надав доказів того, що кошти не були зараховані на рахунок боржника або були повернуті відповідачу. Суд касаційної інстанції наголосив на принципі змагальності сторін у господарському процесі, зазначивши, що позивач несе ризики, пов’язані з недостатністю доказів на підтвердження своїх вимог.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “Бенефіт Юніон” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №161/5405/24 від 22/09/2025
1. Предметом спору є заява ТОВ «Гіг-Ант» про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу, пов’язаних з розглядом касаційної скарги ОСОБА_1.
2. Верховний Суд, розглядаючи заяву про компенсацію витрат на правничу допомогу, керувався такими аргументами: по-перше, витрати на правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами, і їх розмір визначається згідно з договором про надання правничої допомоги та доказами щодо обсягу наданих послуг; по-друге, розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи, часом, обсягом наданих послуг та значенням справи для сторони; по-третє, суд може зменшити розмір витрат, якщо вони є неспівмірними, і обов’язок доведення неспівмірності покладається на іншу сторону; по-четверте, суд враховує критерії дійсності, необхідності та розумності розміру витрат, а також конкретні обставини справи, засади цивільного законодавства та практику Верховного Суду; по-п’яте, незважаючи на те, що касаційну скаргу було залишено без задоволення, заявлена сума витрат на правову допомогу може бути зменшена, якщо вона не відповідає засадам розумності та справедливості.
3. Суд задовольнив заяву ТОВ «Гіг-Ант» частково, зменшивши суму компенсації витрат на професійну правничу допомогу з 10 000 грн до 5 000 грн.
Справа №756/3328/20 від 22/09/2025
1. Предметом спору є скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на квартиру за товариством з обмеженою відповідальністю на підставі договору іпотеки.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивачі не довели порушення їхніх прав як співвласників квартири при реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, оскільки на момент укладення договору іпотеки їхні батьки не повідомили кредитору про наявність у дітей права власності на частину квартири. Суд також зазначив, що неправдиве повідомлення батьками про відсутність прав дитини на майно, яке передається в іпотеку, не може бути підставою для визнання іпотеки недійсною за позовом батьків, які зловживали своїми правами законних представників дитини. Крім того, суди попередніх інстанцій зазначили, що позивачі не є стороною іпотечного договору, а тому Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не може бути застосований. Суд касаційної інстанції також зазначив, що дублікат договору має таку саму юридичну силу, як і його оригінал.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №824/11/25 від 22/09/2025
1. Предметом спору є визнання та надання дозволу на виконання в Україні арбітражного рішення Міжнародної асоціації торгівлі зерном і кормами (GAFTA) про стягнення збитків з українського підприємства на користь іноземної компанії.
2. У рішенні не наведено аргументи суду.
3. Верховний Суд залишив без задоволення апеляційну скаргу українського підприємства та залишив без змін ухвалу апеляційного суду, яка дозволила виконання арбітражного рішення GAFTA в Україні, а також стягнув з українського підприємства на користь іноземної компанії витрати на професійну правничу допомогу.
Справа №911/2779/23 від 22/09/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за договором підряду, інфляційних втрат та 3% річних.
2. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду, оскільки апеляційний суд помилково розглянув справу в порядку спрощеного провадження, хоча ціна позову перевищувала сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що унеможливило встановлення важливих для справи фактичних обставин. Апеляційний суд не врахував вказівок Верховного Суду, наданих при попередньому перегляді справи, щодо необхідності з’ясування обставин виконання договору підряду, зокрема обсягів робіт, термінів, наявності проектної документації та дозвільних документів, а також не дослідив питання надання позивачем сертифікатів та інших документів на використані матеріали. Суд касаційної інстанції наголосив, що розгляд справи в порядку спрощеного провадження позбавив сторони можливості надати пояснення, подати додаткові докази та взяти участь у дослідженні доказів, що є важливим для встановлення об’єктивної істини у справі. Враховуючи принцип змагальності сторін, суд касаційної інстанції вказав на неприпустимість обмеження прав сторін на участь у повноцінному судовому процесі.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №918/1207/24 від 17/09/2025
1. Предметом спору є стягнення з ТОВ “Арслан Віталій Груп” на користь Рівненської міської ради 1 947 212,81 грн пайової участі у розвитку інфраструктури міста.
2. Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу ТОВ “Арслан Віталій Груп”, скасувавши постанову апеляційного суду та залишивши в силі рішення суду першої інстанції, виходячи з того, що відповідно до п.2 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №132-IX, розмір пайової участі визначається з урахуванням рішення органу місцевого самоврядування, чинного на день набрання чинності цим Законом, якщо цим рішенням встановлено менший розмір пайової участі. Суд встановив, що на момент набрання чинності Законом №132-IX, рішення Рівненської міської ради встановлювало менший розмір пайової участі (1,5%), ніж передбачено Законом, тому саме цей менший розмір і підлягає застосуванню. Суд підкреслив, що всі замовники будівництва, які розпочали будівництво до 01.01.2020, мають однакові можливості щодо сплати пайової участі, а саме за розміром, встановленим рішенням органу місцевого самоврядування. **** Суд також послався на свою попередню постанову від 17.04.2025 у справі №911/65/24, де було зроблено аналогічний висновок.
3. Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції.
Справа №305/1258/24 від 17/09/2025
1. Предметом спору є поділ майна подружжя, а саме визнання житлового будинку об’єктом спільної сумісної власності та визнання права власності на 1/2 частку цього будинку.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вони не встановили важливі обставини, а саме: чи був будинок придбаний до шлюбу, який ступінь готовності він мав на момент укладення шлюбу, та яка частина будинку була добудована/реконструйована під час шлюбу за спільні кошти. Суди попередніх інстанцій не врахували доводи відповідача про те, що значну частину будинку було збудовано до шлюбу, і не з’ясували, яка саме частина будинку є спільною сумісною власністю подружжя. Також, суди не провели порівняння вартості майна до та після поліпшень, що є необхідним для визначення істотності збільшення вартості майна. Суд касаційної інстанції наголосив, що суди повинні були встановити, чи була здійснена повна реконструкція будинку під час шлюбу, і підтвердити це відповідними доказами, а не робити висновки на підставі припущень.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій у частині визнання житлового будинку об’єктом спільної сумісної власності та визнання права власності на 1/2 частку цього будинку, і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №990/82/25 від 18/09/2025
1. Предметом спору є оскарження фізичною особою постанови Верховної Ради України про перейменування населених пунктів, а саме міста Червоноград та Червоноградського району.
2. Суд відмовив у відкритті провадження, мотивуючи це тим, що в порядку адміністративного судочинства можуть оскаржуватися лише ті акти Верховної Ради, які прийняті у правовідносинах, де парламент реалізує свої владні (управлінські) функції. Суд підкреслив, що прийняття законів та постанов, зокрема щодо перейменування населених пунктів, є частиною законотворчої діяльності Верховної Ради, а не реалізацією управлінських функцій. Тому, на думку суду, спір не є публічно-правовим і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Суд також зазначив, що перевірка відповідності таких постанов Конституції України належить до компетенції Конституційного Суду України. Велика Палата ВС підкреслила, що обмеження на оскарження діяльності суб’єкта владних повноважень не порушують суті права на доступ до суду, оскільки така діяльність може бути оскаржена, якщо вона допущена у правовідносинах, де парламент реалізує свої владні (управлінські) функції. Суд також врахував попередні рішення Великої Палати Верховного Суду в аналогічних справах.
3. Суд залишив апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції – без змін.
Справа №921/89/23 від 18/09/2025
1. Предметом спору є розірвання договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, повернення цієї частки позивачу та визначення її розміру.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи постанову апеляційного суду, зазначив, що для касаційного перегляду з підстави порушення норм матеріального права недостатньо просто послатися на висновки Верховного Суду в інших справах; необхідно довести подібність правовідносин у справі, що переглядається, та у справі, де Верховний Суд зробив висновки. Суд вказав, що відповідачка-1 не довела наявності підстав для касаційного перегляду з мотивів порушення норм матеріального права, а саме неправильного застосування судами положень статті 545 ЦК України. Водночас, суд касаційної інстанції погодився з доводами касаційної скарги щодо порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме статей 47-48 ГПК України, оскільки суди дійшли передчасного висновку про те, що відповідачка-1 є належним відповідачем, та задовольнили позов до неї. Суд касаційної інстанції підкреслив, що встановлення належного відповідача у справі є обов’язком суду, і від цього залежить вирішення позову по суті. Суд апеляційної інстанції, спочатку погодившись із зупиненням провадження у справі до вирішення питання про спадкування, потім відхилив клопотання про зупинення провадження з тих же підстав, що є непослідовним.
3. Верховний Суд постановив касаційну скаргу задовольнити частково, скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №757/35769/24-ц від 22/09/2025
1. Предметом спору є заява Головного управління Державної податкової служби (ГУ ДПС) про розкриття банківської таємниці фізичної особи у зв’язку з підозрою у здійсненні нею підприємницької діяльності без реєстрації.
2. Суд відмовив у задоволенні заяви ГУ ДПС, оскільки податковий орган не надав достатніх доказів, що підтверджують здійснення фізичною особою систематичної підприємницької діяльності, а також не довів неможливість проведення перевірки іншими способами, передбаченими Податковим кодексом України. Суд зазначив, що сам факт отримання грошового переказу не є достатнім доказом підприємницької діяльності. Крім того, суд вказав на відсутність доказів вжиття податковим органом усіх необхідних заходів для вручення особі повідомлення про проведення перевірки. Суд також підкреслив, що розкриття банківської таємниці можливе лише щодо особи, стосовно якої вимагається інформація, а не її контрагентів. Апеляційний суд погодився з цими висновками, підтвердивши законність рішення суду першої інстанції.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу ГУ ДПС без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №161/1961/24 від 17/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження ОСОБА_8 за завдання легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я, вчинених у стані алкогольного сп’яніння.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки встановив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, а саме порушення принципу диспозитивності та таємниці наради суддів. Суддя першої інстанції під час останнього слова обвинуваченого висловив свою позицію щодо винуватості, що свідчить про упередженість та вплив на об’єктивність судового рішення. Також, суд касаційної інстанції наголосив на важливості дотримання таємниці нарадчої кімнати, де судді повинні приймати рішення виключно на підставі внутрішнього переконання та досліджених доказів, без будь-якого зовнішнього впливу. Враховуючи ці порушення, Верховний Суд дійшов висновку, що вони могли вплинути на законність прийнятого рішення, що стало підставою для скасування вироку та ухвали. Суд першої інстанції при новому розгляді має перевірити всі доводи касаційної скарги та ухвалити законне, обґрунтоване й умотивоване рішення.
3. Верховний Суд скасував вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і призначив новий розгляд у суді першої інстанції.
Справа №910/4730/24 від 22/09/2025
1. Предметом спору є оскарження дій державного виконавця щодо повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.
2. Суд касаційної інстанції, залишаючи рішення попередніх інстанцій без змін, виходив з того, що державний виконавець неправомірно повернув виконавчий документ, посилаючись на відсутність строку пред’явлення рішення до виконання, оскільки такий строк був зазначений у виконавчому документі. Суд також зазначив, що відсутність коду ЄДРПОУ у Посольства республіки білорусь не є підставою для повернення виконавчого документа, оскільки Посольство є іноземною установою і не зобов’язане мати такий код. Суд відступив від принципу імунітету іноземної держави, враховуючи пособництво республіки білорусь у військовій агресії російської федерації проти України, що унеможливлює застосування до неї норм про судовий імунітет. Суд наголосив, що республіка білорусь, надаючи свою територію для агресії проти України, порушила міжнародне право, і тому не може користуватися імунітетом у розумінні ст. 79 Закону України “Про міжнародне приватне право”. Суд також врахував, що питання про можливість стягнення коштів з Посольства вже було вирішено судом першої інстанції при розгляді справи по суті.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №902/1061/24 від 09/09/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору довгострокового тимчасового користування лісами та зобов’язання повернути земельну ділянку.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення апеляційного суду, який визнав договір недійсним в цілому, оскільки об’єктом користування за договором була визначена лісова ділянка, яка включала в себе водний об’єкт (ставок), передача якого у користування відбулася з порушенням законодавства, а саме без погодження землекористувача та згоди власника такої ділянки. Суд зазначив, що істотними умовами договору довгострокового тимчасового користування лісами є об’єкт користування, мета користування, строк користування, обсяги лісокористування та умови відтворення лісів. Оскільки передача водного об’єкта відбулася з порушенням законодавства, це свідчить про недійсність істотної умови договору про об’єкт користування, а отже і про його недійсність в цілому. Суд також врахував, що скаржник не навів норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування у конкретних правовідносинах, і не обґрунтував необхідність його викладення Верховним Судом.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №906/1197/24 від 18/09/2025
1. Предметом спору є розірвання договору про надання послуг та стягнення передоплати, а також стягнення заборгованості за виконані роботи, інфляційних втрат, відсотків річних, пені та штрафу.
2. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій, оскільки вони не з’ясували чи був чинним договір на момент звернення до суду з позовом про його розірвання, не дослідили обставини розірвання додаткової угоди до договору в односторонньому порядку, не надали належної оцінки доводам про прийняття виконаних робіт за одностороннім актом через відсутність вмотивованих заперечень замовника, а також не перевірили обставини повного виконання робіт згідно з актом надання послуг. Суд також зазначив, що попередні інстанції не з’ясували правові підстави первісного позову та задовольнили його, посилаючись одночасно на різні правові норми, що регулюють різні правовідносини. Крім того, суди не врахували, що обов’язком суду є всебічне, повне та об’єктивне з’ясування обставин справи та оцінка доказів.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №915/741/21 від 16/09/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного господарського суду про закриття апеляційного провадження за скаргою ПАТ “Українська інноваційна компанія” на ухвалу суду першої інстанції щодо кредиторських вимог до ТОВ “Миколаївський Бізнес-центр “Олександрівський” у справі про банкрутство.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, зазначив, що апеляційний суд не врахував попередні вказівки Верховного Суду, надані при попередньому касаційному перегляді цієї ж справи, щодо необхідності надання оцінки обставинам набуття ПАТ “Українська інноваційна компанія” права вимоги до боржника за кредитними договорами, а також не дослідив обставини, пов’язані зі скасуванням реєстраційних записів щодо змін в установчих документах юридичної особи. Суд також підкреслив, що апеляційний суд не надав належної оцінки тому факту, що в ухвалі суду першої інстанції, прийнятій за результатами попереднього засідання, не було відображено наслідки розгляду грошових вимог ПАТ “Українська інноваційна компанія” до боржника. Крім того, Верховний Суд наголосив на обов’язковості врахування висновків, зроблених ним при попередньому розгляді справи, та вказав, що відсутність у судовому рішенні посилань на права та інтереси скаржника може стати підставою для відмови у відкритті провадження.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до апеляційного суду для продовження розгляду.
Справа №905/291/23 від 18/09/2025
1. Предметом спору є оскарження постанови про визнання ТОВ “Костянтинівський завод металургійного обладнання” банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
2. Суд касаційної інстанції залишив в силі рішення судів попередніх інстанцій, якими ТОВ “Костянтинівський завод металургійного обладнання” було визнано банкрутом, оскільки суди встановили факт неплатоспроможності підприємства, враховуючи значну дебіторську заборгованість, яка не може бути швидко стягнута, а також розташування майна боржника в зоні активних бойових дій, що ускладнює його реалізацію. Суд зазначив, що профіцит активів над пасивами є нереальним, оскільки значна частина дебіторської заборгованості припадає на підприємства, що також перебувають у стадії банкрутства. Також суди врахували відсутність плану санації та пропозицій від інвесторів, а також відсутність співпраці боржника з розпорядником майна. Суд касаційної інстанції підкреслив, що не може переоцінювати докази, надані судами попередніх інстанцій, і погодився з їх висновками про неможливість відновлення платоспроможності боржника без ліквідаційної процедури.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційні скарги без задоволення, а постанову апеляційного та рішення суду першої інстанції без змін.
Справа №904/1548/23 від 17/09/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним рішення загальних зборів об’єднання співвласників багатоквартирного будинку (ОСББ).
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, звернув увагу на декілька ключових аспектів. По-перше, суди попередніх інстанцій не дослідили питання щодо долучення доказів позивачем з точки зору дотримання процесуальних строків. По-друге, ВС наголосив на важливості наявності кошторису ОСББ при прийнятті рішення про розмір внесків, вказуючи, що відсутність кошторису позбавляє співвласників можливості ознайомитись з обґрунтуванням розміру внесків. По-третє, суд касаційної інстанції підкреслив необхідність врахування балансу інтересів усіх співвласників та самого ОСББ при вирішенні питання про визнання недійсними рішень загальних зборів, а також встановлення факту порушення прав та законних інтересів позивача оскаржуваним рішенням. Суд також зазначив, що суди попередніх інстанцій не встановили, які саме права та законні інтереси позивача були порушені оскаржуваним рішенням загальних зборів ОСББ, і яким чином скасування рішення загальних зборів відновить ці права.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №990/320/23 від 11/09/2025
1. Предметом спору є оскарження Указу Президента України в частині втрати громадянства України позивачем через набуття громадянства іншої держави.
2. Суд, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що позивач набув громадянство України, а згодом добровільно набув громадянство Держави Ізраїль, що є підставою для втрати громадянства України відповідно до чинного законодавства. Суд зазначив, що з 1997 року позивач мав знати про наслідки добровільного набуття громадянства іншої держави. Суд також вказав, що принцип незворотності дії закону в часі не порушено, оскільки правовідносини тривали до дати набрання чинності оскаржуваним Указом. Суд відхилив аргументи позивача про погіршення його правового становища, оскільки вибір громадянства залишався за його волевиявленням. Суд також визнав належними доказами документи, що підтверджують факт добровільного набуття позивачем громадянства Держави Ізраїль. Суд посилається на свою попередню практику щодо розмежування понять “втрата громадянства” та “позбавлення громадянства”.
3. Суд залишив апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.
Справа №734/1213/24 від 16/09/2025
1. Предметом спору є правильність зарахування строку попереднього ув’язнення та домашнього арешту в строк відбування покарання у виді пробаційного нагляду засудженому за незаконний збут наркотичних речовин.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення ст. 72 КК України щодо зарахування строку попереднього ув’язнення та домашнього арешту в строк відбування покарання. Суд зазначив, що відповідно до ч. 7 ст. 72 КК України, домашній арешт зараховується у строк покарання з розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту за один день позбавлення волі, а один день позбавлення волі відповідає двом дням пробаційного нагляду. Оскільки засудженому було призначено покарання у виді пробаційного нагляду, а в період досудового розслідування він перебував під цілодобовим домашнім арештом, цей строк підлягає зарахуванню в строк покарання з урахуванням вищезазначеного співвідношення. Суд касаційної інстанції підкреслив, що суди першої та апеляційної інстанцій не застосували ці положення закону, що є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
3. Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу прокурора та змінив судові рішення, зарахувавши строк перебування особи під цілодобовим домашнім арештом у строк покарання у виді пробаційного нагляду згідно з правилами, встановленими ст. 72 КК України.
Справа №303/8122/24 від 22/09/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору відступлення права вимоги за кредитним договором, укладеного між ТОВ «Інвестмент Юніон» та фізичною особою ОСОБА_2.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, виходячи з того, що за кредитним договором кредитором може бути лише банк або інша фінансова установа, а не фізична особа. Суд зазначив, що відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням Цивільного кодексу України, оскільки для зобов’язань, що виникли на підставі кредитного договору, характерний спеціальний суб’єкт, а саме кредитор – банк або інша фінансова установа. Суд також врахував, що первісний кредитор (банк) не перебував у процедурі ліквідації на момент відступлення права вимоги, що є додатковою умовою, за якої відступлення права вимоги на користь фізичної особи було б можливим. Суд відхилив аргументи касаційної скарги про те, що відступлено було право вимоги за грошовим зобов’язанням, яке виникло на підставі судового рішення, оскільки зобов’язання випливає з кредитного договору, а рішення суду лише визначило конкретний розмір заборгованості. Суд також не знайшов підстав для відступу від правової позиції Великої Палати Верховного Суду щодо неможливості відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи, якщо банк не перебуває у стані ліквідації.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №907/1187/23 від 19/09/2025
1. Предметом спору є розподіл судових витрат між сторонами у господарській справі, де прокуратура виступала в інтересах держави проти міської ради та ТОВ “Дукат-Ужгород” щодо земельної ділянки.
2. Верховний Суд розглянув питання розподілу судових витрат, оскільки це питання не було вирішено в основній постанові від 30.07.2025. Суд керувався нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема статтями 123, 129, 315, які регулюють порядок розподілу судових витрат між сторонами. Враховуючи, що позов було задоволено частково, суд вирішив розподілити судовий збір пропорційно до задоволених вимог. Оскільки касаційну скаргу ТОВ “Дукат-Ужгород” було задоволено частково, суд вирішив стягнути з прокуратури на користь ТОВ “Дукат-Ужгород” витрати на сплату судового збору за подання касаційної та апеляційної скарг. Суд також врахував, що у випадку, коли на одну сторону покладається більша сума судових витрат, вона сплачує різницю іншій стороні, звільняючись від обов’язку сплачувати інші частини витрат.
3. Суд постановив стягнути з Ужгородської міської ради на користь Закарпатської обласної прокуратури 2 684,00 грн судового збору, а також стягнути з Закарпатської обласної прокуратури на користь ТОВ “Дукат-Ужгород” 16 104,00 грн витрат на сплату судового збору за подання касаційної та апеляційної скарг.
Справа №917/1949/24 від 16/09/2025
1. Предметом спору є визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі щодо поновлення договору на новий строк.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову, оскільки сторони не досягли згоди щодо істотних умов договору оренди, а саме розміру орендної плати та строку дії договору. Суд зазначив, що орендодавець правомірно запропонував збільшення орендної плати, на що орендар не погодився. Також, суд врахував, що поновлення договору оренди, укладеного до набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству”, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення. Суд підкреслив, що добросовісність виконання сторонами договірних обов’язків і реалізація ними своїх прав є визначальним при оцінці правомірності позовних вимог, і в даному випадку відсутня згода сторін щодо істотних умов договору. Суд також зазначив, що орган місцевого самоврядування, як орендодавець, може відмовити орендарю в укладенні договору на запропонованих умовах, якщо має намір змінити істотні умови договору.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №308/15572/23 від 20/08/2025
1. Предметом спору є скасування рішення державного реєстратора про перехід права власності на квартиру від позивача до ТОВ «Діджи Фінанс» на підставі іпотечного договору.
2. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та задовольнив позов, мотивуючи це тим, що ТОВ «Діджи Фінанс» не надало належних доказів вручення позивачу письмової вимоги про усунення порушень за кредитним договором, що є обов’язковою умовою для звернення стягнення на іпотечне майно в позасудовому порядку. Суд зазначив, що повідомлення-вимоги надсилалися за адресою, де позивач не був зареєстрований, а відповідач, знаючи про фактичне місце проживання позивача у спірній квартирі, не вжив достатніх заходів для його повідомлення. Крім того, апеляційний суд вказав на невідповідність вартості спірної квартири, визначеної ТОВ «Діджи Фінанс», фактичним обставинам справи, а також на невідповідність суми заборгованості, зазначеної у вимозі, сумі, стягнутій за рішенням суду. На основі цих порушень, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недотримання ТОВ «Діджи Фінанс» вимог Закону України «Про іпотеку» та інших нормативних актів, що призвело до незаконного рішення державного реєстратора.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду і направив справу на новий розгляд до апеляційної інстанції.
Справа №635/1575/13-к від 22/09/2025
1. Предметом спору є касаційна скарга засудженого на вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, а також клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
2. Суд касаційної інстанції відмовив у відкритті касаційного провадження, оскільки засуджений подав касаційну скаргу з пропуском встановленого законом строку, а клопотання про поновлення цього строку подав безпосередньо до Верховного Суду, що не відповідає вимогам Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року. Суд зазначив, що згідно з КПК 1960 року, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження має подаватися до суду, який ухвалив вирок або ухвалу, що оскаржується. Оскільки засуджений звернувся з таким клопотанням до Верховного Суду, який не має повноважень на його розгляд, клопотання було залишено без розгляду. Крім того, суд врахував, що засуджений вже звертався до Верховного Суду з аналогічною касаційною скаргою, і йому було відмовлено у відкритті провадження через пропуск строку. Враховуючи, що строк касаційного оскарження не був поновлений компетентним судом, касаційна скарга не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції, і справа не підлягає витребуванню.
3. Суд постановив залишити без розгляду клопотання засудженого про поновлення строку на касаційне оскарження та відмовити у витребуванні кримінальної справи.
Справа №686/7154/22 від 16/09/2025
1. Предметом спору є законність закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_7, обвинуваченого у вчиненні корупційного злочину, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України, у зв’язку із закінченням строків досудового розслідування.
2. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду, вказавши на те, що апеляційний суд не повною мірою дотримався вимог кримінального процесуального закону при перегляді ухвали суду першої інстанції. Зокрема, апеляційний суд не перевірив належним чином доводи прокурора щодо повноважень заступника керівника прокуратури на продовження строків досудового розслідування, не зважив на положення Закону України «Про прокуратуру» та не здійснив аналіз причин відсутності керівника прокуратури на робочому місці. Крім того, апеляційний суд не врахував, що заступник керівника прокуратури був процесуальним керівником у справі, що надавало йому повноваження приймати процесуальні рішення, включаючи продовження строків досудового розслідування. Суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд обмежився цитуванням положень закону, не надавши переконливих мотивів для спростування доводів прокурора.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №542/375/24 від 19/09/2025
1. Предметом спору у справі є позбавлення батьківських прав матері відносно її неповнолітнього сина.
2. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, відмовив у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, мотивуючи це тим, що позивачем не було надано достатніх доказів винної поведінки матері та її свідомого ухилення від виконання батьківських обов’язків. Суди врахували, що мати не втратила інтересу до дитини, епізодично надавала матеріальну допомогу та спілкувалася з сином. Суди також зазначили, що сам факт притягнення до адміністративної відповідальності не є достатньою підставою для позбавлення батьківських прав, а висновок органу опіки та піклування не був достатньо обґрунтованим. Верховний Суд погодився з цими висновками, підкресливши, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який застосовується лише у виняткових випадках за наявності вини батьків та неможливості змінити їх поведінку. Суд також врахував практику Європейського суду з прав людини, яка вимагає справедливого балансу між інтересами дитини та батьків, з особливою увагою до найважливіших інтересів дитини.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №760/24364/21 від 18/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду щодо кваліфікації дій засудженого ОСОБА_6 та призначеного йому покарання за умисне тяжке тілесне ушкодження.
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок апеляційного суду без змін, підтримавши кваліфікацію дій ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 121 КК (умисне тяжке тілесне ушкодження), оскільки не було доведено наявність у нього прямого умислу на вбивство потерпілого, враховуючи характер і локалізацію поранень, відсутність перешкод для доведення злочину до кінця, а також хаотичність дій засудженого під час нанесення тілесних ушкоджень. Суд також підкреслив, що апеляційний суд обґрунтовано скасував рішення суду першої інстанції про звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, оскільки це не відповідало тяжкості злочину та обставинам його вчинення. Суд касаційної інстанції погодився з тим, що апеляційний суд належним чином перевірив доводи апеляційної скарги прокурора та дав на них вичерпні відповіді, а також правомірно відмовив у повторному дослідженні доказів, оскільки не було надано обґрунтувань щодо неповноти або порушень при їх дослідженні судом першої інстанції.
3. Суд ухвалив залишити вирок Київського апеляційного суду без змін, а касаційні скарги прокурорів – без задоволення.
Справа №953/8288/20 від 17/09/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними електронних торгів з продажу житлового будинку та скасування рішення приватного нотаріуса про реєстрацію права власності на цей будинок за переможцем торгів.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що суди не повно і всебічно дослідили обставини справи, зокрема, не надали належної оцінки доводам позивача про занижену вартість реалізованого майна, не врахували правові наслідки ухилення від проведення судової експертизи з оцінки майна, а також не з’ясували, чи було порушено право позивача на справедливу ціну реалізації її майна. Суд зазначив, що реалізація майна за заниженою ціною може завдати значних збитків боржнику, а такі торги є несправедливими. Суд також вказав, що хоча дії виконавця щодо оцінки майна мають самостійний спосіб оскарження, позивач має право оспорювати вартість майна в позові про визнання торгів недійсними, і суд повинен надати цим доводам належну оцінку.
3. Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №910/10621/23 від 18/09/2025
1. Предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у вигляді “гонорару успіху”.
2. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду, оскільки апеляційний суд не надав оцінки доводам позивача щодо стягнення “гонорару успіху”, що є порушенням норм процесуального права, зокрема статей 86, 236, 269, 282 ГПК України, які вимагають повного та всебічного розгляду всіх аргументів учасників справи. Суд касаційної інстанції наголосив на важливості забезпечення принципу рівності сторін та змагальності процесу, що передбачає надання кожній стороні можливості представити свою справу в умовах, які не ставлять її у невигідне становище. Також, Верховний Суд врахував доводи скаржника щодо технічних збоїв в роботі підсистеми “Електронний суд”, що ускладнило участь представника скаржника у судовому засіданні. Суд зазначив, що апеляційний суд мав надати правову кваліфікацію спірним правовідносинам, перевірити доводи та докази сторін, а також надати їм належну правову оцінку.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду в частині відмови у стягненні “гонорару успіху” та передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №212/5767/22 від 17/09/2025
1. Предметом спору є перекваліфікація дій ОСОБА_7 з ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК (замах на умисне вбивство) на ч. 1 ст. 121 КК (тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого) або іншу статтю.
2. Верховний Суд підтримав рішення апеляційного суду, який визнав ОСОБА_7 винною у замаху на умисне вбивство, враховуючи наступні аргументи:
* Характер і локалізація поранень: Засуджена завдала потерпілому сім ударів ножем, у тому числі в життєво важливі органи (грудна клітка, тулуб).
* Використання знаряддя злочину: Застосування ножа свідчить про умисел на заподіяння тяжких ушкоджень.
* Відсутність самостійного припинення дій: Потерпілий втік з місця події, а не засуджена добровільно припинила напад.
* Висновок судово-психіатричної експертизи: Засуджена усвідомлювала свої дії під час вчинення злочину.
* Позиція потерпілого не є визначальною: Прохання потерпілого про м’яке покарання не впливає на кваліфікацію злочину.
* Відсутність пом’якшуючих обставин: Суд не встановив щирого каяття або активного сприяння розкриттю злочину.
3. Верховний Суд залишив вирок апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_7 – без задоволення.
Справа №917/1957/24 від 09/09/2025
1. Предмет спору – визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі на новий строк.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, зазначивши, що для поновлення договору оренди землі необхідна згода сторін щодо всіх істотних умов, включаючи розмір орендної плати та строк дії договору. У даній справі, хоча орендар і виявив бажання поновити договір, орендодавець запропонував інші умови, на які орендар не погодився. Верховний Суд підкреслив, що суд не може самостійно визначати істотні умови договору замість сторін, оскільки це суперечить принципу свободи договору. Суд також зазначив, що якщо сторони не досягли згоди щодо істотних умов, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Суд касаційної інстанції підкреслив важливість добросовісних переговорів між сторонами, але визнав, що в даному випадку сторони не досягли згоди, що робить неможливим поновлення договору на умовах, запропонованих орендарем.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову.
Справа №910/17727/23 від 10/09/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії (“зелений” тариф).
2. Суд касаційної інстанції, переглядаючи справу, зазначив, що строк виконання зобов’язання з оплати за електричну енергію настав лише за періоди жовтень 2021 року, січень-березень 2022 року та серпень 2022 року, оскільки вартість послуг за інші періоди не була затверджена НКРЕКП на момент подання позову. Суд врахував, що сторони у договорі визначили порядок розрахунків відповідно до Порядку № 641, який передбачає оплату протягом певного строку після затвердження вартості послуги Регулятором. Також, суд взяв до уваги правову позицію Об’єднаної палати Касаційного господарського суду, згідно з якою Накази № 140 та № 206 не обмежують право виробника на отримання повної вартості електроенергії та не змінюють термінів виконання грошових зобов’язань. Суд здійснив перерахунок сум інфляційних втрат та 3% річних, погодившись з розрахунками апеляційного суду. Суд також врахував часткові оплати, здійснені відповідачем під час розгляду справи, та закрив провадження в частині вже сплаченої суми.
3. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу, залишивши в силі рішення апеляційного суду в частині стягнення 33 437 754,26 грн основного боргу, 1 132 372,10 грн 3% річних та 2 221 260,61 грн інфляційних втрат, та скасував його в частині стягнення боргу в сумі 40 609 081,82 грн, залишивши в силі рішення суду першої інстанції в цій частині.
Справа №910/3432/23 від 09/09/2025
1. Предметом спору є визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, ініційоване орендарем з метою поновлення договору на новий строк.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх судів, відмовивши у задоволенні позову орендаря, оскільки на орендованій ділянці знаходиться нерухоме майно (водонапірна башта), що належить державі та перебуває на праві господарського відання в іншої юридичної особи, що є об’єктом культурної спадщини. Суд підкреслив, що наявність на орендованій ділянці нерухомого майна, що належить іншій особі, унеможливлює поновлення договору оренди землі за процедурою, передбаченою статтею 33 Закону України “Про оренду землі”, оскільки це обмежує права власника земельної ділянки. Суд врахував попередні висновки Верховного Суду щодо принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній нерухомості, а також положення статті 120 Земельного кодексу України, згідно з якими власник нерухомості має право на оформлення прав на землю під нею. Суд відхилив аргументи орендаря про те, що власник башти не оформив права на землю, оскільки вирішальним є сам факт наявності на ділянці чужого нерухомого майна, що обмежує права власника землі. Суд також відхилив клопотання про передачу справи на розгляд об’єднаної палати та про зупинення провадження у справі.
3. Суд скасував рішення попередніх інстанцій та відмовив у задоволенні позову про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі.
Справа №904/2758/24 від 09/09/2025
1. Предметом спору є стягнення витрат на професійну правничу допомогу з відповідача на користь позивача.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення апеляційного суду, який зменшив суму відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, заявлену позивачем. Суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд, на відміну від суду першої інстанції, надав оцінку заяві про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та долученим до неї доказам, враховуючи критерії, визначені у Господарському процесуальному кодексі України, зокрема, співмірність заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу із складністю справи. Суд касаційної інстанції підкреслив, що вирішення питання щодо розподілу витрат на оплату послуг адвоката є дискрецією суду, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності. Суд касаційної інстанції також зазначив, що не є обов’язковими для суду зобов’язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Суд касаційної інстанції вказав, що подані стороною докази на підтвердження її витрат підлягають оцінці як з точки зору відповідності цих дій вимогам законодавства, так і їх спрямованості на забезпечення права сторони на відшкодування судових витрат.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №727/7144/22 від 17/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 186 КК України (грабіж, поєднаний з проникненням у житло).
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд не повною мірою перевірив доводи апеляційної скарги засудженого щодо неповноти судового розгляду та недопустимості доказів, зокрема, щодо протоколу огляду місця події, проведеного з можливим порушенням вимог щодо участі понятих. Апеляційний суд не надав належної оцінки доводам засудженого про відмову в задоволенні клопотань про допит важливих свідків та експертів, а також про упередженість судді першої інстанції. Крім того, в ухвалі апеляційного суду були виявлені неточності у відображенні дат та фактів, що містяться в матеріалах справи. Суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд зобов’язаний ретельно перевіряти всі доводи апеляційних скарг, оцінювати докази та надавати вичерпні відповіді на всі заявлені аргументи, чого в даному випадку зроблено не було. Суд зазначив, що відбирання біологічних зразків без понятих не є порушенням.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції, обравши засудженому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Справа №286/1606/22 від 22/09/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України (порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого або тяжке тілесне ушкодження).
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу представника потерпілих, скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в апеляційній інстанції. Причини такого рішення у резолютивній частині не зазначені, оскільки повний текст постанови буде складено пізніше. Зазвичай, це може бути пов’язано з істотними порушеннями кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність або невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. Можливо, апеляційний суд не повною мірою дослідив докази, не врахував важливі обставини, або допустив інші помилки, які вплинули на законність і обґрунтованість його рішення. Для більш точного розуміння причин скасування необхідно дочекатися повного тексту постанови.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду і призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №953/23960/19 від 17/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за шахрайство та замах на шахрайство з нерухомістю.
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок без змін, підкресливши, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано визнали особу винною у шахрайстві, оскільки вона використовувала підроблені документи для заволодіння квартирами, які їй не належали, з метою подальшого продажу. Суд зазначив, що введення в оману безпосередньо потерпілої сторони не є обов’язковою умовою для кваліфікації шахрайства, якщо особа вводить в оману інших учасників правовідносин, які мають право вчиняти юридично значимі дії щодо майна. Також, суд відхилив доводи захисту про недопустимість доказів, отриманих з інших кримінальних проваджень, оскільки ці докази були отримані на законних підставах за відповідним запитом. Суд касаційної інстанції підкреслив, що сторона захисту не заперечувала щодо долучення прокурором в судових засіданнях постанов про виділення та об’єднання матеріалів кримінального провадження від 30.09.2019, а також даних щодо руху кримінальних проваджень.
3. Верховний Суд залишив вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №296/12194/23 від 17/09/2025
1. Предметом спору є касаційна скарга прокурора на ухвалу апеляційного суду, який залишив без змін вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_9, засуджених за ч. 2 ст. 286 КК України (порушення правил дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого).
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення апеляційного суду, погодившись з тим, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано застосували ст. 75 КК України, звільнивши засуджених від відбування покарання з випробуванням. Суд врахував, що злочин був необережним, засуджені раніше не судимі, позитивно характеризуються, щиро каялися, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували шкоду потерпілій, а потерпіла не наполягала на суворому покаранні. Суд також зазначив, що не було встановлено обставин, які б свідчили про те, що ОСОБА_7 та ОСОБА_9 становлять значну небезпеку для суспільства, а загальні посилання прокурора на тяжкість злочину не є достатньою підставою для скасування рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням. Суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд досяг справедливого балансу між інтересами суспільства та правами засуджених, а призначене додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами є справедливим та співмірним.
3. Суд ухвалив: Ухвалу Житомирського апеляційного суду від 20 лютого 2025 року щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_9 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону – без задоволення.
Справа №922/4061/24 від 09/09/2025
1. Предмет спору – відкриття провадження у справі про банкрутство Державного підприємства “Дослідне господарство “Гонтарівка” за ініціативою кредитора, ТОВ “Укравіт Сайенс Парк”, через наявну заборгованість за поставлений товар.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення попередніх судів, наголосив на необхідності врахування спеціальних законодавчих обмежень, введених на період воєнного стану, щодо відкриття провадження у справах про банкрутство. Суд зазначив, що для прийняття обґрунтованого рішення необхідно дослідити господарські відносини між сторонами, зокрема, час виникнення заборгованості, причини її виникнення, майновий стан боржника, місцезнаходження його активів, а також наявність причинно-наслідкового зв’язку між збройною агресією та неможливістю виконання боржником своїх зобов’язань. **** Суд підкреслив, що суди попередніх інстанцій не врахували ці обставини, не дослідили належним чином докази щодо майнового стану боржника та причинно-наслідкового зв’язку між воєнними діями та неможливістю виконання зобов’язань, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права. Суд вказав, що сам факт знаходження підприємства на території можливих бойових дій не є безумовною підставою для відмови у відкритті провадження про банкрутство, а потребує всебічного аналізу обставин справи.
3. Суд вирішив касаційну скаргу задовольнити, скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №990/160/23 від 04/09/2025
1. Предметом спору є оскарження компанією «Євротрубпласт Холдінг Лтд» Указу Президента України про введення в дію рішення РНБО щодо застосування до неї санкцій.
2. Суд, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що санкції є інструментом реагування на загрози національній безпеці, і Президент діяв у межах своїх повноважень, вводячи в дію рішення РНБО. Суд врахував інформацію СБУ про діяльність компанії, яка може становити загрозу національним інтересам, а також рішення Вищого антикорупційного суду, яке встановило формальний характер зміни власників компанії. Суд наголосив, що санкції мають превентивний характер і не вимагають доведення вини, а також, що втручання у право власності є пропорційним меті захисту національної безпеки. Суд підкреслив, що його роль обмежена перевіркою дотримання процедури введення санкцій, а не переоцінкою обґрунтованості рішення, прийнятого РНБО та Президентом. Суд також зазначив, що компанія не надала достатніх доказів, які б спростували встановлені факти.
3. Суд залишив без змін рішення суду першої інстанції, відмовивши в задоволенні позову компанії.
Справа №990/264/24 від 11/09/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали Вищої ради правосуддя (ВРП) про зупинення розгляду заяви судді про відставку.
2. Суд, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що ВРП правомірно зупинила розгляд питання про звільнення судді у відставку, оскільки на момент розгляду заяви про відставку надійшла дисциплінарна скарга, в якій ставилось питання про отримання суддею громадянства іншої держави, що могло свідчити про дисциплінарний проступок. Суд зазначив, що ВРП має право зупинити розгляд питання про звільнення судді у відставку на час розгляду дисциплінарної скарги, якщо наслідки розгляду такої скарги можуть призвести до звільнення судді з підстав, передбачених Конституцією України. Суд також врахував, що статус судді у відставці передбачає певні гарантії, тому зупинення розгляду заяви про відставку для з’ясування обставин, які можуть вплинути на можливість звільнення судді, є пропорційним заходом. Суд відхилив доводи позивача про дискримінаційний підхід, оскільки не було надано доказів упередженого ставлення до неї. Також суд прийняв до уваги, що заяву про відставку вже було залишено без розгляду, що робить неможливим задоволення позовних вимог про зобов’язання ВРП розглянути заяву про відставку.
3. Суд залишив без змін рішення суду першої інстанції, яким було відмовлено у задоволенні позову судді до Вищої ради правосуддя.
Справа №756/5256/24 від 17/09/2025
1. Предметом спору є законність ухвали апеляційного суду, який залишив без змін вирок суду першої інстанції щодо особи, засудженої за незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів, а також за шахрайське отримання рецептів на наркотичні засоби, із застосуванням статті 75 КК України про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
2. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду, вказуючи на те, що апеляційний суд не надав належної оцінки доводам прокурора щодо безпідставного застосування статті 75 КК України, не врахував тяжкість одного із злочинів, вчинених засудженим, а також не взяв до уваги численні епізоди шахрайського заволодіння наркотичними засобами. Суд також зазначив, що апеляційний суд не надав належної оцінки характеристиці засудженого за місцем проживання та не перевірив належним чином інформацію про наявність у нього на утриманні матері похилого віку. Крім того, ВС вказав на формальний підхід апеляційного суду до оцінки доказів та обставин, що мають значення для правильного застосування статті 75 КК України, і наголосив на необхідності врахування всіх обставин справи при вирішенні питання про можливість виправлення засудженого без реального відбування покарання.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №295/6566/19 від 17/09/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за договором позики між фізичними особами.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які встановили, що між сторонами було укладено договір позики, що підтверджується розпискою відповідача про отримання грошових коштів у борг. Суд зазначив, що наявність оригіналу розписки у позивача свідчить про невиконання відповідачем зобов’язання з повернення коштів. Доводи відповідача про те, що розписка насправді фіксувала домовленість про виплату вартості частки у статутному капіталі товариства, були відхилені, оскільки вони спростовуються іншими доказами у справі, зокрема договором про відступлення частки, в якому зазначено, що оплата за частку була здійснена раніше. Суд також врахував часткове погашення боргу відповідачем, що було встановлено на підставі банківських виписок, та відповідно зменшив суму заборгованості, що підлягає стягненню. Суд відхилив посилання касатора на неврахування висновків Верховного Суду у подібних справах, оскільки обставини цих справ відрізняються від обставин даної справи.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №638/7646/20 від 22/09/2025
1. Предметом спору є захист права власності позивача на 1/3 квартири шляхом скасування рішення про державну реєстрацію права власності на цю квартиру за банком та витребування майна з чужого незаконного володіння.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову, оскільки іпотекодержатель (банк) правомірно звернув стягнення на предмет іпотеки (квартиру) у позасудовому порядку, оскільки договір іпотеки містив відповідне застереження, а іпотекодавець (дружина позивача) була належним чином повідомлена про порушення зобов’язань за кредитним договором. Суд зазначив, що дружина позивача порушила умови іпотечного договору, не повідомивши банк про наявність судового рішення, яким за позивачем було визнано право власності на 1/3 квартири. Суд також врахував, що позивач не оскаржив договір іпотеки, незважаючи на те, що знав про його укладення, і не зареєстрував своє право власності на 1/3 квартири. Крім того, суд підкреслив, що банк, як іпотекодержатель, діяв добросовісно, покладаючись на дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно з якими дружина позивача була одноосібним власником квартири. Суд також зазначив, що іпотека залишається дійсною, незалежно від зміни власника майна.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №906/1220/24 від 17/09/2025
1. Предметом спору є визнання протиправним рішення органу місцевого самоврядування щодо умов поновлення договору оренди землі та визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі на новий строк на умовах, запропонованих орендарем.
2. Верховний Суд погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, зазначивши, що для поновлення договору оренди землі необхідна згода обох сторін щодо всіх істотних умов договору, включаючи строк оренди та орендну плату. Оскільки сторони не досягли згоди щодо цих умов, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припинилося. Суд також вказав, що орган місцевого самоврядування має право змінювати істотні умови договору при його поновленні, а орендар не може примусити орендодавця до укладення договору на умовах, з якими останній не згоден. Крім того, суд зазначив, що вимога про скасування рішення органу місцевого самоврядування в частині визначення терміну оренди та орендної плати не є належним способом захисту прав орендаря. Суд також врахував, що орендар звернувся до орендодавця з листом та додав проект додаткової угоди, в якій самостійно без погодження з орендодавцем визначив строк продовження договору оренди в бік збільшення (на 20 років).
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №903/866/24 від 18/09/2025
1. Предметом спору є стягнення 10 000 000,00 грн заборгованості за договором про заміну боржника.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, який задовольнив позов, мотивуючи це тим, що договір про заміну боржника, укладений між ТОВ “Володимирська фабрика гофротари” та ПрАТ “Нововолинський ливарний завод”, за своєю суттю є договором про виконання зобов’язання третьою особою відповідно до статті 528 Цивільного кодексу України, а не класичним переведенням боргу. Апеляційний суд встановив, що ТОВ “Володимирська фабрика гофротари” (новий боржник) взяло на себе зобов’язання лише щодо оплати підрядних робіт за договором підряду між ПрАТ “Нововолинський ливарний завод” та ТОВ “Ергобуд”, не набуваючи інших прав чи вигод за цим договором. Оскільки договір підряду було достроково розірвано, ПрАТ “Нововолинський ливарний завод” зобов’язане повернути ТОВ “Володимирська фабрика гофротари” сплачені кошти, що передбачено умовами договору про заміну боржника. Касаційний суд погодився з тим, що апеляційний суд правильно кваліфікував правовідносини та застосував норми матеріального права.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №755/14322/24 від 15/09/2025
1. Предметом спору є правомірність повернення апеляційним судом апеляційної скарги адвоката на ухвалу суду першої інстанції про відмову в допуску його як захисника у кримінальному провадженні.
2. Верховний Суд не погодився з рішенням апеляційного суду про повернення апеляційної скарги адвоката, вважаючи, що адвокат має право оскаржувати рішення, які стосуються інтересів його клієнта, якого він уповноважений представляти. Проте, ВС зазначив, що ухвала суду першої інстанції про відмову в допуску захисника, винесена під час підготовчого судового засідання, окремому оскарженню в апеляційному порядку не підлягає. ВС вказав, що апеляційний суд мав відмовити у відкритті апеляційного провадження, а не повертати скаргу. В результаті, хоч ВС і не погодився з мотивами апеляційного суду, він залишив рішення апеляційного суду без змін, оскільки відсутні законні підстави для розгляду апеляційної скарги.
3. Верховний Суд залишив ухвалу апеляційного суду про повернення апеляційної скарги без змін, а касаційну скаргу адвоката – без задоволення.
Справа №212/8633/24 від 17/09/2025
1. Предметом спору є вимога працівника до колишніх роботодавців про відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням, отриманим внаслідок шкідливих умов праці.
2. Суд, задовольняючи частково позов, виходив з того, що працівник дійсно отримав професійні захворювання, працюючи на підприємствах відповідачів, що підтверджено медичними висновками та актом розслідування. Суд врахував тривалий стаж роботи позивача у шкідливих умовах, ступінь втрати працездатності, характер захворювань, а також фізичні та моральні страждання, яких він зазнав. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд керувався принципами розумності, виваженості та справедливості, враховуючи тяжкість вимушених змін у житті позивача. Суд також зазначив, що у таких випадках вина роботодавця презюмується, оскільки саме на нього покладається обов’язок забезпечити безпечні умови праці. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, підтвердивши обґрунтованість визначеного розміру моральної шкоди.
3. Суд вирішив касаційну скаргу ПрАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №760/24364/21 від 18/09/2025
Предметом спору у справі є оскарження вироку апеляційного суду про залишення без змін рішення щодо ОСОБА_6, обвинуваченого у замаху на вбивство.
У резолютивній частині постанови не наведено жодних аргументів суду, а лише зазначено, що повний текст рішення буде оголошено пізніше. Тому, на жаль, неможливо надати інформацію про аргументи суду, якими він керувався при винесенні рішення. З тексту видно лише те, що касаційні скарги прокурорів залишились без задоволення, а вирок апеляційного суду залишено без змін.
Суд ухвалив залишити вирок Київського апеляційного суду від 8 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_6 без змін, а касаційні скарги прокурорів – без задоволення.
Справа №824/11/25 від 22/09/2025
1. Предметом спору є заява про визнання та надання дозволу на виконання в Україні рішення Міжнародного комерційного арбітражу (GAFTA) щодо стягнення з ТОВ «АПК Докучаєвські чорноземи» на користь SOUFFLET NEGOCE BY INVIVO S.A.S. збитків, відсотків та арбітражних витрат за договором купівлі-продажу кукурудзи.
2. Суд, залишаючи в силі рішення апеляційного суду про задоволення заяви, виходив з того, що боржник не довів наявність підстав для відмови у визнанні та виконанні арбітражного рішення, передбачених Конвенцією про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень (Нью-Йоркська конвенція) та ЦПК України. Зокрема, суд зазначив, що боржник був належним чином повідомлений про арбітражний розгляд, оскільки кореспонденція надсилалася на електронну адресу, яка використовувалася боржником у господарській діяльності та була вказана у відкритих реєстрах. Суд також відхилив аргументи про порушення публічного порядку України, оскільки спір виник з приватних господарських правовідносин і не стосується основ державного ладу. Крім того, суд підкреслив, що закінчення строку дії договору не впливає на чинність арбітражного застереження, а реорганізація компанії-стягувача не перешкоджає правонаступництву щодо права вимоги за арбітражним рішенням. Суд також врахував, що боржник не надав доказів неспівмірності заявлених витрат на правничу допомогу, за винятком тих, що пов’язані з підготовкою документів, які були повернуті судом без розгляду.
3. Суд залишив апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін, поновивши її дію та стягнувши з ТОВ «АПК Докучаєвські чорноземи» на користь SOUFFLET NEGOCE BY INVIVO S.A.S. 3 390,00 євро витрат на професійну правничу допомогу.
Справа №755/589/24 від 20/08/2025
1. Предметом спору є припинення права власності відповідача на частку у спільному майні (квартирі) за позовом іншого співвласника (колишньої дружини).
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд не надав належної оцінки доказам щодо технічної неможливості поділу квартири та неможливості спільного користування нею через неприязні стосунки сторін, а також не спростував доводів позивача про наявність у відповідача іншого житла, що могло б свідчити про відсутність істотної шкоди від припинення права власності на частку у спірній квартирі; суд також зазначив, що апеляційний суд помилково залишив без розгляду заяву відповідача про відшкодування витрат на правничу допомогу, оскільки відповідач дотримався встановленої процедури подання такої заяви. Суд касаційної інстанції наголосив на необхідності всебічного та повного з’ясування обставин справи, а також на обов’язку суду наводити правове обґрунтування при відхиленні доводів сторін.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №205/8909/21 від 10/09/2025
1. Предметом спору є визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за законом, визнання недійсними прилюдних торгів та витребування майна з чужого незаконного володіння.
2. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду, оскільки апеляційний суд не дослідив належним чином докази, надані позивачем, зокрема, листи, які ставлять під сумнів законність проведення прилюдних торгів, на підставі яких було відчужено спірну квартиру. Суд касаційної інстанції вказав на необхідність перевірки обставин вибуття майна з власності спадкодавця та ефективності обраного позивачем способу захисту. Також, апеляційний суд не виконав вказівок касаційного суду, наданих при попередньому перегляді справи. Суд не надав належної оцінки заяві про застосування строку позовної давності. Верховний Суд наголосив на важливості всебічного та повного з’ясування обставин справи, а також на необхідності наведення судом обґрунтованих мотивів при відхиленні доводів сторін.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду в частині вирішення первісного позову та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №305/1164/16-ц від 10/09/2025
1. Предметом спору є стягнення боргу за розпискою.
2. Суд відмовив у перегляді судових рішень за виключними обставинами, посилаючись на рішення ЄСПЛ у справі «Баран та інші проти України», яким було встановлено лише порушення щодо надмірної тривалості провадження у справі позивача та відсутності ефективного засобу юридичного захисту від такої тривалості, а не порушення Конвенції при вирішенні справи по суті. Суд зазначив, що для перегляду справи за виключними обставинами необхідно, щоб рішення ЄСПЛ вказувало на необхідність вжиття додаткових заходів індивідуального характеру або щоб з самого рішення ЄСПЛ випливав висновок про необхідність відновлення попереднього юридичного стану особи, який вона мала до порушення Конвенції, шляхом повторного розгляду її справи. Велика Палата Верховного Суду підкреслила, що перегляд судових рішень за виключними обставинами не може застосовуватися у випадках, коли встановлені ЄСПЛ порушення мають бути усунені лише шляхом вжиття заходів загального характеру, не стосуються особи, яка подала заяву про перегляд судових рішень, не стосуються справи, про перегляд судового рішення в якій подана заява, або стосуються лише тривалості розгляду даної справи. Оскільки в рішенні ЄСПЛ не було встановлено порушень, які б вимагали перегляду справи по суті, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про перегляд судових рішень за виключними обставинами.
3. Суд відмовив у задоволенні заяви про перегляд рішення суду за виключними обставинами.
Справа №910/17727/23 від 10/09/2025
1. Предметом спору є стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення апеляційного суду, яким частково задоволено заяву ТОВ «Овід Вінд» про стягнення з ДП «Гарантований покупець» витрат на професійну правничу допомогу. Суд врахував складність справи, обсяг наданих послуг, критерії реальності, співмірності та розумності судових витрат. Апеляційний суд обґрунтовано відхилив доводи відповідача про завищені витрати, відсутність акту приймання-передачі послуг та порушення порядку подання доказів. Суд касаційної інстанції зазначив, що відповідач не навів конкретних аргументів щодо невідповідності розміру витрат складності справи та обсягу наданих послуг. Також, ВС вказав, що акт приймання-передачі не є єдиним доказом надання послуг. Суд касаційної інстанції вказав, що не встановлено наявності в матеріалах справи документів, які б свідчили заперечення позивачем обсягу наданих адвокатами послуг, які містяться у додатковій інформації до рахунків-фактури.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а додаткову постанову апеляційного господарського суду без змін.
Справа №910/5249/25 від 18/09/2025
1. Предметом спору є захист ділової репутації та стягнення моральної шкоди, де ТОВ “Вардингс” подало зустрічний позов, який суд першої інстанції повернув.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що ухвала про повернення зустрічного позову була винесена суддею, якому було заявлено відвід, і на момент винесення ухвали питання про відвід ще не було вирішено. Суд наголосив, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд має бути не лише об’єктивно, але й суб’єктивно безстороннім, а вигляд неупередженості є важливим для довіри громадськості до судової системи. Суд зазначив, що розгляд справи суддею, щодо якого не вирішено питання про відвід, є порушенням процесуальних норм і розцінюється як розгляд справи неповноважним складом суду. Суд також вказав, що апеляційний суд мав виявити це порушення незалежно від доводів апеляційної скарги. Водночас, суд констатував, що на момент касаційного розгляду, суд першої інстанції вже ухвалив рішення по суті первісного позову, що унеможливлює направлення зустрічного позову на новий розгляд.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій про повернення зустрічного позову, але не зміг направити справу на новий розгляд через те, що суд першої інстанції вже ухвалив рішення по суті первісного позову.
Справа №761/4014/21 від 10/09/2025
1. Предметом спору є позов працівника до компанії про поновлення на роботі, виплату заборгованості по заробітній платі, відшкодування за затримку розрахунку при звільненні, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, оскільки працівник вважає своє звільнення незаконним.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, зазначив, що апеляційний суд дійшов суперечливих висновків щодо законності звільнення позивача. Зокрема, апеляційний суд не дослідив належним чином питання наявності у директора з управління персоналом повноважень на видання наказу про звільнення, враховуючи наявну довіреність. Також, апеляційний суд застосував редакцію статті 234 КЗпП України, яка набрала чинності після виникнення спірних правовідносин, що є порушенням загальних принципів застосування норм матеріального права. Суд касаційної інстанції наголосив на необхідності врахування характеру порушеного права, причин пропуску строку звернення до суду та принципу верховенства права при вирішенні питання щодо поновлення пропущеного строку. Суд зазначив, що апеляційний суд не дав належної оцінки всім доводам сторін та не з’ясував обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №910/12300/24 від 17/09/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору факторингу в частині відступлення права вимоги, оскільки позивач вважає, що частина вимог за договором вже була погашена на момент укладення договору факторингу.
2. Суд відмовив у задоволенні касаційної скарги, підтримавши рішення попередніх інстанцій, виходячи з наступного:
* Сама по собі недійсність вимоги не робить недійсним договір про її відступлення, а лише породжує відповідальність первісного кредитора перед новим.
* Договір про відступлення права вимоги може бути визнаний недійсним лише за наявності окремих правових підстав, таких як укладення під впливом помилки, обману або насильства.
* Погашення частини боргу позивачем не було доведено належними доказами на момент укладення спірного договору.
* Посилання на форс-мажорні обставини не впливає на дійсність договору факторингу, оскільки не є підставою для визнання його недійсним.
* Суд також зазначив, що Велика Палата Верховного Суду вже відступала від попередніх висновків щодо наслідків відступлення недійсної вимоги.
* Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.
3. Суд постановив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №683/2853/24 від 22/09/2025
1. Предметом спору є визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
2. Суд відмовив у задоволенні позову про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, оскільки позивачка не надала доказів наявності об’єктивних, непереборних та істотних труднощів, які б завадили їй вчасно подати заяву про прийняття спадщини після смерті брата. Суд зазначив, що похилий вік, погіршення стану здоров’я, воєнний стан та необізнаність у законодавстві не є поважними причинами для пропуску строку. Суд також врахував, що позивачка не довела наявність перешкод у зверненні до нотаріуса протягом шестимісячного строку, а також можливість скористатися поштовими послугами. Суд підкреслив, що оцінка поважності причин пропуску строку повинна стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини до спливу шестимісячного строку. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, зазначивши, що вони надали належну оцінку обставинам справи та доводам сторін.
3. Суд касаційну скаргу залишив без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/18892/23 від 18/09/2025
1. Предметом спору є стягнення з ДП “Гарантований покупець” на користь ТОВ “Тавань Солар 1” 3% річних, пені та штрафу, нарахованих у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором купівлі-продажу електроенергії.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення апеляційного суду, виходячи з того, що спірні правовідносини виникли до введення воєнного стану в Україні, а отже, положення постанови НКРЕКП №332 про зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій на період воєнного стану не застосовуються до цих правовідносин. Суд врахував висновки об’єднаної палати КГС ВС у справі №908/948/23, яка підтвердила, що зазначена постанова не має зворотної дії в часі. Суд також зазначив, що апеляційний суд правомірно зменшив розмір пені та штрафу, реалізуючи свої дискреційні повноваження. Доводи касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду не знайшли свого підтвердження, оскільки від таких висновків Верховний Суд відступив.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу ДП “Гарантований покупець” без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №296/9143/23 від 18/09/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження ОСОБА_7.
2. У резолютивній частині постанови не наведено аргументи суду. Відомо лише, що касаційний суд частково задовольнив касаційні скарги засудженого та його захисника, скасував ухвалу апеляційного суду і призначив новий розгляд в апеляційційній інстанції. Причини скасування невідомі, оскільки повний текст постанови буде оголошено пізніше. Тому неможливо проаналізувати, якими саме аргументами керувався суд касаційної інстанції.
3. Верховний Суд скасував ухвалу Житомирського апеляційного суду від 02 грудня 2024 року щодо ОСОБА_7 та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №469/1433/24 від 09/09/2025
1. Предметом спору є закриття кримінального провадження про крадіжку у зв’язку з не встановленням особи, яка вчинила правопорушення, та закінченням строків давності.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, наголошуючи на тому, що суди не врахували важливі обставини, вказані потерпілим, зокрема, наявність конкретних осіб, причетних до злочину, та можливу наявність інших складів злочинів, що впливають на строки давності. Суд також зазначив, що органи досудового розслідування не провели необхідні слідчі дії, не виконали вказівки прокурора та слідчого судді, і суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки цим фактам. Верховний Суд підкреслив, що закриття кримінального провадження можливе лише після всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи, чого в даному випадку не було зроблено. Суд касаційної інстанції вказав на необхідність забезпечення повноти розслідування та врахування всіх доводів потерпілого щодо можливих злочинів, вчинених конкретними особами.
3. Верховний Суд скасував ухвали судів першої та апеляційної інстанцій і призначив новий розгляд у суді першої інстанції.
Справа №756/8522/19 від 06/08/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними договорів купівлі-продажу квартири, скасування державної реєстрації права власності та витребування майна на користь територіальної громади міста Києва.
2. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов про витребування майна, виходив з того, що первинний договір купівлі-продажу квартири є нікчемним, а тому не породжує жодних правових наслідків. Апеляційний суд також врахував обставини, які свідчать про недобросовісність останнього набувача, зокрема, неодноразове відчуження квартири за короткий проміжок часу, занижену вартість, наявність зареєстрованих у квартирі померлих осіб та заборгованість за комунальні послуги. Суд зазначив, що набувач мав можливість перевірити ці обставини перед укладенням договору. Проте, Верховний Суд не погодився з таким рішенням, оскільки апеляційний суд не вирішив питання щодо застосування строків позовної давності, про що заявляв відповідач, та не встановив коли саме територіальна громада міста Києва дізналась про порушення свого права власності на спірну квартиру.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до апеляційної інстанції для з’ясування питання щодо строків позовної давності.
Справа №754/6846/24 від 17/09/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними та скасування договорів про відступлення права вимоги за кредитним договором та договором іпотеки.
2. Суд залишив позов без розгляду, оскільки позивач, належним чином повідомлений про судові засідання, повторно не з’явився в підготовче засідання та не подав заяву про розгляд справи за його відсутності, що є підставою для залишення позову без розгляду згідно з ЦПК України; суди попередніх інстанцій зазначили, що позивач не надав належних доказів поважності причин неявки, а ухилення від участі в розгляді справи порушує права іншої сторони; Верховний Суд підкреслив, що процесуальний закон не вимагає врахування поважності причин повторної неявки позивача, оскільки це пов’язано з принципом диспозитивності цивільного судочинства, де особа самостійно розпоряджається своїми процесуальними правами; суд касаційної інстанції також зазначив, що позивач зобов’язаний проявляти ініціативу щодо своєчасного розгляду справи та добросовісно користуватися своїми процесуальними правами; ВС погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач був належним чином повідомлений про дату судового засідання.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №1001/1095/2012 від 10/09/2025
1. Предметом спору є стягнення з ТОВ «ФК Форт» на користь фізичної особи витрат на професійну правничу допомогу в рамках розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції щодо поновлення строку для пред’явлення виконавчого листа до виконання.
2. Суд касаційної інстанції скасував додаткову постанову апеляційного суду, мотивуючи це тим, що положення статей 133, 141 ЦПК України, які регулюють розподіл судових витрат, не застосовуються при розгляді заяв, пов’язаних з виконанням судових рішень, оскільки на цій стадії цивільного процесу відсутні сторони у класичному розумінні (позивач, відповідач). Суд зазначив, що метою відшкодування судових витрат є забезпечення ефективного захисту прав у разі необґрунтованого позову та стимулювання досудового врегулювання спору, що не відповідає суті стадії виконання судового рішення. Суд врахував висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 3 квітня 2024 року у справі № 755/3829/18, де зазначено, що положення статей 133, 141 ЦПК України не застосовуються при розгляді заяв для вирішення процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень (зокрема, заяв про видачу дубліката виконавчого листа), оскільки сторін на такому етапі цивільного судочинства немає. Апеляційний суд помилково застосував ці статті, дійшовши висновку про можливість розподілу витрат на професійну правничу допомогу на стадії виконання судових рішень.
3. Верховний Суд скасував додаткову постанову апеляційного суду та відмовив у задоволенні заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
