СПРАВА “ІЗАІЯ ТА ІНШІ ПРОТИ ІТАЛІЇ”
Гаразд, я надам вам детальний опис рішення у справі “Ізаія та інші проти Італії”.
Ось розбивка:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) визнав Італію винною у порушенні статті 1 Протоколу № 1 (захист власності) через непропорційну “запобіжну конфіскацію” активів, що належали заявникам. Конфіскація була заснована на минулій злочинній діяльності першого заявника, при цьому національні суди не змогли належним чином встановити зв’язок між цією діяльністю та конфіскованими активами, особливо враховуючи значний час, що минув з моменту вчинення предикатних злочинів. ЄСПЛ підкреслив недоліки в рішеннях національних судів, вважаючи їх несумісними з національним законодавством і гарантіями судової практики. Суд дійшов висновку, що справедливого балансу між суспільними інтересами та правом заявників на мирне володіння своїм майном не було дотримано. ЄСПЛ зобов’язав Італію повернути конфісковані активи або, якщо це неможливо, надати фінансову компенсацію.
2. **Структура та основні положення:**
Рішення починається зі вступу, в якому викладено предмет справи: “запобіжна конфіскація” активів заявників. Далі представлено факти, деталізуючи поліцейське розслідування, рішення національних судів (арешт і подальша конфіскація) та апеляції заявників. У рішенні викладено відповідну національну правову базу, включаючи статті з Кодексу антимафіозного законодавства та запобіжних заходів. Воно також цитує національну судову практику щодо характеру злочинів, які виправдовують визнання особи небезпечною для суспільства, часової кореляції між періодом, коли особа становила небезпеку для суспільства, та придбанням активів, які підлягають конфіскації, а також розподілу тягаря доведення. Потім ЄСПЛ оцінює прийнятність заяв і переходить до суті, розглядаючи, чи було втручання у майнові права заявників і чи було це втручання обґрунтованим. Суд аналізує законність, суспільний інтерес і пропорційність заходу конфіскації. Нарешті, рішення стосується застосування статті 41 Конвенції (справедлива сатисфакція), зобов’язуючи повернути активи або виплатити компенсацію.
3. **Основні положення для використання:**
Найважливішими положеннями цього рішення є ті, що стосуються вимог до конфіскації, яка не базується на обвинувальному вироку, щоб вона була сумісною зі статтею 1 Протоколу № 1. ЄСПЛ наголошує на необхідності для національних судів:
* Надавати конкретні відомості щодо передбачуваної злочинної поведінки, яка призвела до отримання активів, що підлягають конфіскації.
* Встановити чіткий і очевидний зв’язок між цими активами та незаконною поведінкою, особливо враховуючи часовий аспект.
* Уникати посилання виключно на розбіжність між доходами та видатками для обґрунтування конфіскації.
* Забезпечити, щоб тягар доведення законного походження своїх активів, який покладається на осіб, не був надмірним, особливо коли минув значний час з моменту передбачуваної злочинної діяльності.
* Надавати достатні обґрунтування при конфіскації активів, які формально належать третім особам (наприклад, членам сім’ї), щоб продемонструвати, що ці активи, насправді, знаходяться в розпорядженні особи, яка вважається небезпечною.
Це рішення підкреслює важливість збалансування інтересів держави в боротьбі зі злочинністю із захистом індивідуальних прав власності, вимагаючи ретельного та обґрунтованого підходу до заходів конфіскації, які не базуються на обвинувальному вироку.
СПРАВА АЛІЄВА ПРОТИ АЗЕРБАЙДЖАНУ
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі Алієва проти Азербайджану, що стосується скарг на несправедливий судовий розгляд у провадженні про адміністративне правопорушення та незареєстроване затримання. Заявник стверджував про порушення статті 6 (право на справедливий суд) та статті 5 § 1 (право на свободу та особисту недоторканність) Європейської конвенції з прав людини. Суд встановив порушення статті 6 через неналежне обґрунтування рішень національних судів та відсутність у заявника доступу до адвоката за власним вибором. Крім того, Суд встановив порушення статті 5 § 1, оскільки не було жодного запису про затримання заявника протягом певного періоду. Суд посилався на свою усталену практику щодо аналогічних питань в Азербайджані. В результаті Суд присудив заявнику 2000 євро відшкодування моральної шкоди та 250 євро відшкодування витрат і зборів.
Рішення структуровано наступним чином: воно починається з процедури, де викладено походження справи та повідомлення уряду Азербайджану. Далі представлені факти, включаючи дані про заявника та суть скарг. У розділі “Право” розглядаються ймовірні порушення статті 6 з посиланням на попередні подібні справи проти Азербайджану, в яких були встановлені порушення. Також розглядається ймовірне порушення статті 5 § 1, знову ж таки з посиланням на усталену судову практику. Нарешті, розглядається застосування статті 41 (справедлива сатисфакція), присуджується компенсація заявнику. У додатку наведена зведена таблиця з ключовими деталями заяви, включаючи інформацію про заявника, характер адміністративних звинувачень та присуджені суми.
Найважливішими положеннями цього рішення є висновки про порушення статті 6 § 1 та статті 5 § 1 Конвенції. Суд прямо зазначає, що провадження у справі про адміністративне правопорушення проти заявника не відповідало гарантіям справедливого судового розгляду. Встановлення порушення статті 5 § 1 через відсутність запису про затримання також є значним, оскільки підкреслює важливість належної документації затримання для захисту від свавільного позбавлення волі. Посилання Суду на усталену судову практику в аналогічних справах проти Азербайджану підкреслює закономірність таких порушень у правовій системі країни.
СПРАВА “AVANTECH CONT S.R.L. ТА ІНШІ ПРОТИ РУМУНІЇ”
Це аналіз рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) у справі *Avantech Cont S.R.L. та інші проти Румунії*.
**Суть рішення:**
ЄСПЛ встановив, що Румунія порушила статтю 6 § 1 Конвенції (право на справедливий судовий розгляд) та статтю 1 Протоколу № 1 (захист майна) через невиконання або затримку виконання рішень національних судів на користь заявників. Суд наголосив, що виконання судового рішення є невід’ємною частиною “розгляду справи” згідно зі статтею 6. Він також підтвердив свою усталену прецедентну практику щодо питання затримки або невиконання національних судових рішень. Суд зобов’язав Румунію забезпечити повне виконання незавершених національних рішень та виплатити заявникам визначені суми за нематеріальну шкоду та витрати.
**Структура та основні положення:**
Рішення має таку структуру:
* **Процедура:** Коротко викладається ініціювання справи та повідомлення румунського уряду.
* **Факти:** Ідентифікуються заявники та суть їхніх скарг щодо невиконання національних рішень.
* **Право:**
* **Об’єднання заяв:** Суд вирішив розглядати заяви спільно через їхню схожу тематику.
* **Передбачуване порушення статті 6 § 1 Конвенції та статті 1 Протоколу № 1:** Цей розділ є серцевиною рішення, де Суд аналізує скарги, пов’язані з невиконанням або затримкою виконання національних рішень. Він посилається на попередню прецедентну практику, зокрема на справу *Foundation Hostel for Students of the Reformed Church and Stanomirescu v. Romania*, яка встановила аналогічні порушення. Суд визначив, що національні рішення, про які йдеться, становили “майно” згідно зі статтею 1 Протоколу № 1.
* **Інші передбачувані порушення Конвенції:** Розглядається конкретна скарга у заяві № 6969/19 щодо неможливості отримати відшкодування збитків за втрачений прибуток, відхиляючи її як явно необґрунтовану.
* **Застосування статті 41 Конвенції:** Вказуються суми, які мають бути присуджені заявникам за нематеріальну шкоду та витрати, з посиланням на попередню прецедентну практику. Також підкреслюється триваючий обов’язок Румунії виконувати рішення.
* **З цих підстав Суд одноголосно:** У цьому розділі викладаються рішення Суду, зокрема:
* Об’єднання заяв.
* Оголошення скарг щодо невиконання прийнятними, а решти заяви № 6969/19 неприйнятною.
* Встановлення, що заяви виявляють порушення статті 6 § 1 та статті 1 Протоколу № 1.
* Наказ Румунії забезпечити повне виконання незавершених національних рішень протягом трьох місяців.
* Наказ Румунії виплатити заявникам зазначені суми протягом трьох місяців з нарахуванням відсотків після закінчення цього терміну.
* **Додаток:** Надає таблицю зі списком заяв, відповідними деталями національних рішень та сумами, присудженими кожному заявнику.
**Основні положення для використання:**
Найважливішими положеннями цього рішення є:
* Підтвердження того, що виконання судового рішення є невід’ємною частиною права на справедливий судовий розгляд згідно зі статтею 6 § 1.
* Підтвердження того, що затримка або невиконання національних рішень може становити порушення статті 6 § 1 та статті 1 Протоколу № 1.
* Наказ Румунії забезпечити повне виконання незавершених національних рішень.
* Присудження компенсації заявникам за нематеріальну шкоду та витрати.
СПРАВА БАЛАЧЧІ ПРОТИ РЕСПУБЛІКИ МОЛДОВА
Ось аналіз рішення у справі “Балаччі проти Республіки Молдова”:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив, що Республіка Молдова порушила статтю 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (свобода вираження поглядів) у справі пана Вячеслава Балаччі. Заявника, колишнього начальника відділу Митної служби, було звільнено після повідомлення про митне шахрайство за участю високопосадовців. Суд дійшов висновку, що його звільнення було помстою за викриття, що порушує його право на свободу вираження поглядів. Суд підкреслив, що національні суди не змогли належним чином розглянути питання про помсту у зв’язку зі звільненням і не провели належної оцінки того, чи було звільнення виправданим відповідно до статті 10 § 2 Конвенції. Суд присудив заявнику 8 000 євро відшкодування збитків і 1 500 євро на відшкодування витрат і видатків.
2. **Структура та основні положення:**
* **Предмет справи:** Справа стосується звільнення заявника з Митної служби після викриття митного шахрайства, з акцентом на статті 6 (право на справедливий суд) і 10 (свобода вираження поглядів) Конвенції.
* **Передісторія:** Заявник зіткнувся з трьома звільненнями та кримінальним розслідуванням після повідомлення про незаконні дії в Митній службі у 2009 році. Національні суди спочатку ухвалили рішення на його користь, визнавши переслідування з боку Митної служби, але пізніше підтримали його третє звільнення.
* **Оцінка Суду:** ЄСПЛ розглянув справу переважно за статтею 10, враховуючи всі події, що відбулися після викриття заявником правопорушень. Він встановив, що національні суди не змогли належним чином розглянути питання про помсту у зв’язку з третім звільненням і суперечили своїм власним висновкам щодо повноважень посадової особи, яка підписала наказ про звільнення.
* **Порушення статті 10:** Суд дійшов висновку, що звільнення заявника було втручанням у його право на свободу вираження поглядів і не було “необхідним у демократичному суспільстві”.
* **Застосування статті 41:** Суд присудив заявнику 8 000 євро відшкодування матеріальної та моральної шкоди та 1 500 євро на відшкодування витрат і видатків.
3. **Основні положення для використання:**
* Рішення підсилює захист викривачів відповідно до статті 10 Конвенції.
* Воно підкреслює важливість ретельного вивчення національними судами справ про ймовірну помсту проти осіб, які повідомляють про правопорушення.
* Суд розглядає всю послідовність подій, що відбулися після викриття правопорушень, щоб визначити, чи було порушення свободи вираження поглядів.
* Рішення підкреслює необхідність надання національними судами належного обґрунтування та не суперечити попереднім висновкам у подібних провадженнях.
* Воно підтверджує, що звільнення після викриття правопорушень може вважатися втручанням у свободу вираження поглядів, що вимагає обґрунтування відповідно до статті 10 § 2.
Це рішення є нагадуванням про важливість захисту осіб, які виступають проти корупції та незаконних дій, і підкреслює зобов’язання держав-членів забезпечувати, щоб такі особи не зазнавали помсти.
СПРАВА «Д.Б. проти УКРАЇНИ»
Нижче наведено аналіз рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) у справі «Д.Б. проти України»:
1. **Суть рішення:**
Справа стосується порушення принципу юридичної визначеності, передбаченого статтею 6 § 1 Європейської конвенції з прав людини. Заявник, Д.Б., скаржився на те, що українські суди проігнорували висновки попередніх судових проваджень у цій самій справі, зокрема щодо дійсності договору про надання юридичних послуг та повноважень адміністратора банку. ЄСПЛ встановив, що українські суди в другому провадженні повторно розглянули та скасували питання, які вже були остаточно вирішені в попередній справі, не надавши достатнього обґрунтування для цього. Суд підкреслив, що, хоча res judicata (принцип, згідно з яким справа, що вже вирішена, не може бути переглянута) має обмеження, національні суди не змогли належним чином пояснити, чому попередні висновки не були обов’язковими. Зрештою, ЄСПЛ постановив, що Україна порушила статтю 6 § 1 Конвенції, яка гарантує право на справедливий судовий розгляд. Суд не присудив жодної компенсації, вважаючи встановлення порушення достатнім.
2. **Структура та основні положення:**
* **Передісторія:** Справа виникла з спору щодо договору про надання юридичних послуг між юридичною фірмою Д.Б. та банком, який перебував під тимчасовою адміністрацією. Ключовим питанням було те, чи був договір дійсним і чи мав тимчасовий адміністратор банку повноваження на його укладення.
* **Перше провадження:** Банк спочатку подав позов про визнання договору недійсним та повернення сплачених гонорарів. Українські суди підтримали дійсність договору та повноваження адміністратора.
* **Друге провадження:** Банк ініціював новий позов про визнання договору недійсним, висуваючи аналогічні аргументи. Цього разу суди ухвалили рішення на користь банку, що суперечило попереднім висновкам.
* **Оцінка Суду:**
* **Прийнятність:** Суд відхилив аргумент Уряду щодо зловживання правом на індивідуальну заяву.
* **Суть справи:** Суд зосередився на тому, чи порушило друге провадження принцип юридичної визначеності. Він дослідив “ad personam” (щодо залучених сторін) та “material scope” (щодо предмета спору) наслідки res judicata.
* **Порушення статті 6:** ЄСПЛ дійшов висновку, що національні суди не надали достатніх підстав для повторного розгляду вже вирішеного питання, порушивши таким чином статтю 6 § 1.
* **Застосування статті 41:** Суд визнав, що встановлення порушення є достатньою сатисфакцією, і не присудив жодної компенсації.
3. **Основні положення та значення:**
* **Стаття 6 § 1 (Право на справедливий судовий розгляд):** Рішення підкреслює, що це право включає принцип юридичної визначеності, що означає, що остаточні судові рішення не повинні легко ставитися під сумнів.
* **Res Judicata:** Рішення роз’яснює, що, хоча res judicata має обмеження, національні суди повинні надати чіткі та переконливі причини для повторного розгляду питань, які вже були вирішені в попередніх провадженнях.
* **Вплив на юридичну визначеність:** Рішення підкреслює важливість послідовного судового тлумачення та застосування закону для підтримки довіри суспільства до правової системи.
* **Наслідки “Ad Personam” та “Material Scope”:** Аналіз ЄСПЛ цих аспектів res judicata надає вказівки щодо того, як оцінити, чи слід вважати попереднє рішення обов’язковим у наступних провадженнях.
Це рішення слугує нагадуванням національним судам про важливість поваги до остаточних судових рішень та надання чітких обґрунтувань, коли повторний розгляд є виправданим.
СПРАВА ДЕМІРХАН ПРОТИ ТУРЕЧЧИНИ
Ось розбір рішення у справі “Демірхан проти Туреччини” від Європейського суду з прав людини:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини визнав Туреччину винною у порушенні статті 5 § 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод через надмірну тривалість провадження у Конституційному суді Туреччини щодо перегляду тримання заявника під вартою. Суд наголосив на важливості швидкого перегляду законності тримання під вартою, особливо коли йдеться про особисту свободу людини. Перегляд Конституційним судом, який тривав понад три роки та сім місяців, був визнаний необґрунтовано тривалим і таким, що не відповідає вимогам Конвенції. Суд відхилив аргумент про те, що надзвичайний стан виправдовує затримку, зазначивши, що рішення Конституційного суду було винесено значно пізніше скасування надзвичайного стану. У результаті заявнику було присуджено 500 євро відшкодування моральної шкоди та витрат.
2. **Структура та основні положення:**
* **Процедура:** Рішення починається з викладення процедурної історії справи, включаючи дату подання заяви, представництво заявника та повідомлення турецького уряду.
* **Факти:** У ньому підсумовуються відповідні факти справи, зокрема зосереджується увага на скарзі заявника щодо недоліків у провадженні з перегляду законності його тримання під вартою.
* **Право:** Далі в рішенні розглядається передбачуване порушення статті 5 § 4 Конвенції, яка гарантує право на швидкий перегляд законності тримання під вартою.
* **Обґрунтування Суду:** Суд посилається на свою усталену практику, підкреслюючи суворі стандарти для швидкого перегляду, коли йдеться про особисту свободу. Він цитує попередні справи, в яких були виявлені аналогічні порушення з боку Туреччини та Росії. Суд дійшов висновку, що тривалість провадження в Конституційному суді не сумісна з вимогою оперативності згідно зі статтею 5 § 4. Він також відхиляє обґрунтування, що базується на надзвичайному стані.
* **Застосування статті 41:** Насамкінець, у рішенні розглядається застосування статті 41 Конвенції, яка стосується справедливої сатисфакції. Суд присуджує заявнику 500 євро відшкодування моральної шкоди та витрат, посилаючись на попередню практику для обґрунтування суми.
* **Рішення:** Рішення завершується оголошенням заяви прийнятною, констатацією порушення статті 5 § 4 та зобов’язанням Туреччини виплатити заявнику зазначену суму протягом трьох місяців з нарахуванням відсотків на будь-які прострочені платежі.
3. **Основні положення для використання:**
* **Швидкий перегляд тримання під вартою:** Рішення підсилює принцип, згідно з яким перегляд законності тримання під вартою має здійснюватися оперативно, особливо конституційними судами.
* **Необґрунтовані затримки:** У ньому наголошується, що затримки на кілька років у перегляді тримання під вартою, ймовірно, вважатимуться порушенням статті 5 § 4.
* **Надзвичайний стан:** У рішенні роз’яснюється, що надзвичайний стан автоматично не виправдовує тривалі затримки в судових провадженнях, особливо якщо провадження триває ще довго після закінчення надзвичайного стану.
* **Послідовність із судовою практикою:** Посилання Суду на попередні справи, що стосуються аналогічних питань, демонструє послідовний підхід до порушень статті 5 § 4.
Це рішення слугує нагадуванням державам про їхнє зобов’язання забезпечувати оперативний перегляд тримання під вартою, і що затримки не можуть бути виправдані винятковими обставинами, якщо вони тривають ще довго після того, як ці обставини припинилися.
СПРАВА ІОСІФ ПРОТИ КІПРУ
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі *Іосіф проти Кіпру* (заява № 11500/23), що стосується упереджених заяв, зроблених у рішенні проти співвідповідача заявника, які порушують питання за статтею 6 § 2 Конвенції (презумпція невинуватості). Заявник, пан Іосіф, стверджував, що згадки про нього в рішенні проти його співвідповідачів натякали на його провину, тим самим підриваючи його право на справедливий судовий розгляд. Суд встановив порушення статті 6 § 2, наголошуючи, що конкретні формулювання, використані в рішенні проти співвідповідачів, разом із частотою згадок про заявника, свідчать про його безпосередню причетність до злочинів. Незважаючи на визнання того, що кіпрський суд формально не оголосив заявника винним і зобов’язався знову розглянути його справу, ЄСПЛ дійшов висновку, що численні згадки упереджують його право вважатися невинним. Суд відхилив скаргу заявника за статтею 13 (право на ефективний засіб правового захисту), але присудив йому 5000 євро за нематеріальну шкоду.
Рішення структуровано наступним чином: воно починається зі вступу, в якому викладено суть справи, за яким слідує детальний виклад фактів, включаючи кримінальне переслідування заявника, його оскарження обвинувального вироку нападникам і його невдале клопотання про припинення кримінального провадження проти нього. Потім у рішенні представлено правові аргументи, які розглядають імовірні порушення статті 6 § 2 та статті 13 Конвенції. Суд оцінює прийнятність заяви, розглядаючи заперечення уряду щодо зловживання правом на подання заяви, несумісності *ratione materiae*, статусу жертви, вичерпання національних засобів правового захисту та строків подання заяви. Після визнання заяви прийнятною щодо статті 6 § 2, Суд переходить до розгляду справи по суті, аналізуючи, чи було порушено право заявника вважатися невинним. Нарешті, рішення стосується застосування статті 41, присуджуючи заявнику відшкодування збитків.
Найважливіші положення цього рішення полягають в оцінці Судом того, чи порушують згадки про відсутнього відповідача у рішенні проти співвідповідачів презумпцію невинуватості. Суд визначає декілька факторів, які слід враховувати, причому конкретні використані формулювання мають найбільшу вагу. У рішенні наголошується, що навіть без чіткої заяви про вину, численні та конкретні згадки про причетність особи до злочину можуть зашкодити її праву на справедливий судовий розгляд. Ця справа є нагадуванням для національних судів проявляти обережність, коли посилаються на відсутніх відповідачів у рішеннях проти співвідповідачів, гарантуючи, що такі посилання мінімізовані та не натякають на провину.
СПРАВА “ЙОВАНОВІЧ ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ”
****
Ось аналіз рішення у справі “Йованович та інші проти України”:
1. **Суть:** Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив порушення Україною статті 5 § 3 Конвенції через надмірну тривалість досудового тримання під вартою заявників. Суд також виявив порушення, пов’язані з тривалістю судового перегляду, кримінального провадження, відсутністю ефективних засобів правового захисту та компенсацією за порушення статті 5, посилаючись на свою усталену практику. Скарги заявників були об’єднані, визнані прийнятними, і Суд присудив кожному заявнику 3900 євро за відшкодування збитків, плюс 250 євро за витрати. Рішення підкреслює важливість обґрунтованих строків тримання під вартою та ефективних засобів правового захисту.
2. **Структура та основні положення:**
* **Процедура:** Рішення починається з викладу історії справи, представництва заявників та повідомлення українського уряду.
* **Факти:** Ідентифікуються заявники та надаються відповідні деталі їхніх заяв. Основна скарга стосується надмірної тривалості досудового тримання під вартою.
* **Право:**
* **Об’єднання заяв:** Суд вирішив розглянути заяви спільно через їхню схожу тематику.
* **Порушення статті 5 § 3:** Суд повторює усталені принципи щодо права на судовий розгляд протягом розумного строку або звільнення під час судового розгляду. Він посилається на попередні рішення (Харченко проти України та Ігнатов проти України), де були встановлені подібні порушення. Суд доходить висновку, що тривалість досудового тримання під вартою заявників була надмірною, що становить порушення статті 5 § 3.
* **Інші стверджувані порушення:** Суд також розглядає інші скарги, пов’язані з Конвенцією, посилаючись на свою добре усталену практику. Ці скарги визнаються прийнятними, і Суд встановлює порушення на основі своїх попередніх висновків у подібних справах.
* **Застосування статті 41:** Суд, враховуючи документи та свою практику (особливо Ігнатов), присуджує заявникам конкретні суми як компенсацію.
* **Рішення:** Суд одноголосно:
* Об’єднує заяви.
* Визнає заяви прийнятними.
* Ухвалює, що мало місце порушення статті 5 § 3 щодо надмірного досудового тримання під вартою.
* Ухвалює, що мали місце порушення Конвенції щодо інших скарг згідно з усталеною практикою.
* Зобов’язує державу-відповідача виплатити заявникам зазначені суми протягом трьох місяців з нарахуванням відсотків на будь-які прострочені платежі.
* **Додаток:** Додаток містить детальний перелік заяв, включаючи імена заявників, дати народження, періоди тримання під вартою, конкретні недоліки у провадженні, інші скарги та присуджені суми.
3. **Основні положення для використання:**
* **Надмірна тривалість досудового тримання під вартою:** Рішення підсилює принцип, згідно з яким досудове тримання під вартою має бути обґрунтованим за тривалістю.
* **Непереконливість і повторюваність обґрунтування:** Суд наголошує на проблемі використання судами непереконливих і повторюваних обґрунтувань при продовженні тримання під вартою, що свідчить про відсутність індивідуальної оцінки.
* **Нерозгляд альтернативних заходів:** Рішення вказує на нерозгляд альтернативних заходів для забезпечення присутності заявників у суді, що є критичним аспектом обґрунтування досудового тримання під вартою.
* **Стосовно України:** Рішення підкреслює системні проблеми в системі правосуддя України, особливо щодо досудового тримання під вартою та ефективності засобів правового захисту.
* **Компенсація:** Рішення створює прецедент щодо розмірів компенсації у подібних справах, надаючи орієнтир для майбутніх рішень.
СПРАВА МАРТУЧЧІ ТА ФАЛАГАРІО ПРОТИ ІТАЛІЇ
Це рішення стосується справи пані Мартуччі та пані Фалаґаріо проти Італії щодо невиконання остаточного рішення суду на їхню користь і відмови у компенсації збитків, спричинених таким невиконанням. Заявниці, як спадкоємиці Н.М., здійснили виплати кредиторам сільськогосподарського кооперативу після смерті Н.М. Вони вимагали відшкодування від Міністерства сільськогосподарської, продовольчої та лісової політики після рішення суду, яке визнало незаконним положення, що обмежує державні гарантії для сільськогосподарських кооперативів. Consiglio di Stato відхилила їхні вимоги щодо виконання та компенсації, посилаючись на “юридичні та фактичні перешкоди” та “пробачну помилку” з боку влади. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив порушення статті 1 Протоколу № 1, зазначивши, що незаконне міністерське положення завадило заявницям отримати від держави взяття на себе боргів кооперативу. Відповідно, Суд присудив заявницям 1 150 805,49 євро за матеріальну шкоду та 6 000 євро за витрати та видатки.
Рішення структуровано наступним чином: Воно починається з історії процедури та фактів справи, викладаючи внутрішнє провадження та скарги заявниць. Далі розглядається питання прийнятності скарг, зокрема, зосереджуючись на вичерпанні внутрішніх засобів захисту. Суд переходить до оцінки суті скарги за статтею 1 Протоколу № 1, розглядаючи законність втручання у майно заявниць і те, чи було дотримано справедливого балансу. Нарешті, він розглядає застосування статті 41 Конвенції, визначаючи справедливу сатисфакцію, яка має бути присуджена заявницям. У тексті немає жодних ознак змін порівняно з попередніми версіями.
Найважливішим положенням цього рішення є висновок про те, що відхилення вимоги заявниць про компенсацію, незважаючи на визнану незаконність міністерського положення, становить порушення статті 1 Протоколу № 1. Суд підкреслив, що “пробачна помилка” внутрішніх органів влади не виправдовує втручання у майнові права, і заявниці не повинні нести наслідки таких помилок. Це підкреслює принцип, згідно з яким держави повинні забезпечувати, щоб внутрішні закони були достатньо доступними, точними та передбачуваними, і що фізичні особи повинні отримувати компенсацію за збитки, спричинені незаконними діями державних органів, навіть якщо ці дії були засновані на пробачній помилці.
СПРАВА МИРОНЕНКО ПРОТИ УКРАЇНИ
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі Мироненко проти України, яка стосується обмежень доступу до суду. Заявниця скаржилася на те, що розбіжності між різними судами щодо юрисдикції погіршили її доступ до правосуддя, порушуючи статтю 6 § 1 Конвенції. Суд встановив, що сама суть права заявниці на доступ до суду була порушена через тривалу юрисдикційну плутанину. Посилаючись на свою попередню практику, зокрема на справу Церква Села Сосулівка проти України, ЄСПЛ встановив порушення статті 6 § 1. Суд присудив заявниці 1500 євро відшкодування моральної шкоди.
Рішення має стандартну структуру, починаючи з процедури, в якій викладено, як справа була передана до Суду. Далі представлено факти справи, за якими слідує правовий аналіз, зосереджений на ймовірному порушенні статті 6 § 1 Конвенції. Суд підтверджує встановлені принципи щодо права на доступ до суду, підкреслюючи, що, хоча це право не є абсолютним, обмеження не повинні погіршувати його саму суть. У рішенні є посилання на попередню судову практику на підтримку своїх висновків. Нарешті, він розглядає застосування статті 41 Конвенції, що стосується справедливої сатисфакції, та визначає компенсацію, присуджену заявниці. Жодних змін у структурі порівняно з попередніми рішеннями немає.
**** Найважливішим положенням цього рішення є підтвердження принципу, згідно з яким тривала юрисдикційна плутанина, що призводить до значних затримок і невизначеності, може погіршити саму суть права на доступ до суду відповідно до статті 6 § 1 Конвенції. Це особливо актуально для України, де питання юрисдикції судів і процедурних затримок є постійними проблемами. Рішення слугує нагадуванням Україні про необхідність забезпечення чіткості та ефективності своєї судової системи, щоб уникнути порушення права осіб на справедливий судовий розгляд.
СПРАВА «ОКУЛ ТА ІНШІ ПРОТИ РЕСПУБЛІКИ МОЛДОВА»
Нижче наведено аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі «Окул та інші проти Республіки Молдова»:
1. **Суть рішення:** Справа стосується невиконання остаточного рішення національного суду на користь заявників проти державної компанії щодо заборгованості із заробітної плати та відшкодування моральної шкоди. Суд встановив, що Молдова не забезпечила виконання рішення, порушивши статтю 6 § 1 Конвенції (право на справедливий судовий розгляд) та статтю 1 Протоколу № 1 (захист власності). Суд наголосив, що держава несе відповідальність за борги державної компанії і не може використовувати відсутність коштів як виправдання для невиконання. Незважаючи на провадження у справі про неплатоспроможність та ліквідацію компанії, заявники не отримали належних виплат. Суд присудив заявникам компенсацію за матеріальну та моральну шкоду.
2. **Структура та основні положення:**
* Рішення починається з опису процедури, в якому викладено походження заяви та сторони, що беруть участь у справі.
* Далі детально описуються факти, включаючи початковий позов про заборгованість із заробітної плати, рішення національних судів на користь заявників, невдалі виконавчі провадження та подальше провадження у справі про неплатоспроможність компанії-боржника.
* Розділ “Право” містить скарги заявників відповідно до статті 6 § 1 та статті 1 Протоколу № 1, зауваження Уряду та оцінку Суду.
* Суд відхиляє заперечення Уряду щодо передчасного характеру скарг, наголошуючи на відповідальності держави за борги державної компанії.
* Суд повторює, що виконання рішення є невід’ємною частиною “розгляду” відповідно до статті 6, і посилається на свою усталену практику щодо невиконання рішень.
* Рішенням встановлено, що органи влади не доклали достатніх зусиль для забезпечення виконання рішення на користь заявників, що призвело до порушення Конвенції.
* Насамкінець, у ньому розглядається застосування статті 41, присуджуючи заявникам конкретні суми компенсації з урахуванням ліквідації компанії та відсутності інших засобів для заявників отримати заборгованість із заробітної плати.
3. **Основні положення для використання:**
* **Відповідальність держави за державні компанії:** Рішення підсилює принцип, згідно з яким держава несе відповідальність за борги компаній, якими вона володіє та контролює, навіть якщо ці компанії мають певний ступінь економічної незалежності.
* **Невиконання як порушення:** Воно підтверджує, що тривале невиконання остаточного рішення національного суду, особливо коли держава несе відповідальність, є порушенням статті 6 § 1 та статті 1 Протоколу № 1.
* **Провадження у справі про неплатоспроможність:** Рішення роз’яснює, що період невиконання включає не лише стадію виконання, але й період стягнення заборгованості під час провадження у справі про неплатоспроможність і навіть після його завершення.
* **Справедлива сатисфакція:** Підхід Суду до присудження компенсації з урахуванням відсутності інших засобів для заявників отримати належне, дає орієнтири для аналогічних справ.
Це рішення підкреслює важливість забезпечення державами виконання судових рішень і наголошує на їхній відповідальності за фінансові зобов’язання суб’єктів, що перебувають під їхнім контролем.
СПРАВА “ПОНТУАЛЕ ТА ІНШІ ПРОТИ ІТАЛІЇ”
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі “Понтуале та інші проти Італії”, що стосується надмірної тривалості цивільних проваджень в Італії. Заявники скаржилися на те, що тривалість їхніх відповідних цивільних справ порушує їхнє право на справедливий розгляд справи протягом розумного строку, як це гарантовано статтею 6 § 1 Європейської конвенції з прав людини. Суд вирішив об’єднати заяви та відхилив клопотання уряду Італії про виключення заяв зі списку справ, які перебувають на розгляді Суду. ЄСПЛ встановив, що тривалість проваджень у кожній справі дійсно була надмірною і, таким чином, становила порушення статті 6 § 1. Крім того, заявник в одній зі справ (№ 31452/15) також скаржився на відсутність ефективного засобу правового захисту для оскарження надмірної тривалості провадження, що, на думку Суду, також є порушенням статті 13 Конвенції. Суд присудив заявникам суми відшкодування моральної шкоди та витрат.
Рішення структуровано наступним чином: воно починається з викладу історії провадження, в якому окреслено заяви та повідомлення про них уряду Італії. Далі представлено факти справи, після чого йде посилання на відповідне внутрішнє законодавство та практику, встановлені в попередній справі (“Веррасціна та інші проти Італії”). Правовий аналіз включає об’єднання заяв, відхилення клопотання уряду про виключення заяв зі списку справ, які перебувають на розгляді Суду, та оцінку ймовірного порушення статті 6 § 1 з посиланням на усталену прецедентну практику. Він також стосується додаткової скарги за статтею 13. Нарешті, в ньому викладено застосування статті 41 щодо справедливої сатисфакції, із зазначенням сум, які мають бути виплачені заявникам. У тексті рішення немає жодних змін порівняно з попередніми версіями.
Найважливішими положеннями цього рішення є підтвердження усталеної прецедентної практики ЄСПЛ щодо вимоги “розумного строку” у статті 6 § 1 і встановлення того, що Італія не забезпечила ефективного засобу правового захисту від надмірно тривалого провадження, порушуючи статтю 13. Це рішення підкреслює поточну проблему тривалості судових проваджень в Італії та важливість забезпечення ефективних засобів правового захисту від таких порушень. Конкретні суми, присуджені для відшкодування моральної шкоди та витрат, також є значними, оскільки вони створюють прецедент для подібних справ.
СПРАВА “ПОРОЖАН ПРОТИ РЕСПУБЛІКИ МОЛДОВА”
Нижче наведено аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі “Порожан проти Республіки Молдова”:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив, що Молдова порушила статтю 6 §§ 1 і 3(c) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на справедливий судовий розгляд, включаючи право на юридичне представництво. Молдовські суди відмовилися розглянути апеляцію пана Порожана на його заочний вирок, поставивши під сумнів автентичність представництва його адвоката. ЄСПЛ дійшов висновку, що національні суди застосували надмірно формалістичний підхід, тим самим порушивши право пана Порожана на доступ до суду та на захист адвокатом за власним вибором.
2. **Структура та основні положення:**
* Справа виникла з заяви пана Руслана Порожана, який скаржився на те, що молдовські суди безпідставно обмежили його право на оскарження вироку через сумніви щодо повноважень його адвоката.
* ЄСПЛ розглянув, чи дії національних судів порушили статтю 6 §§ 1 і 3(c) Конвенції.
* Суд зазначив, що пана Порожана було засуджено заочно і що суди поставили під сумнів дійсність представництва його адвоката на підставі відсутності його особистого підтвердження та відсутності засвідчення його підпису на листі, що підтверджує повноваження його адвоката.
* ЄСПЛ підкреслив, що право на справедливий судовий розгляд включає право на ефективне юридичне представництво, навіть коли обвинувачений не присутній у суді.
* Суд встановив, що наполягання національних судів на конкретних формальностях, які не мали чіткої правової основи на той час, було надмірно формалістичним і погіршило суть прав пана Порожана.
* ЄСПЛ присудив пану Порожану 3600 євро за нематеріальну шкоду та 1535 євро за витрати та видатки.
3. **Основні положення та значення:**
* Рішення підкреслює важливість права на юридичне представництво як фундаментального аспекту справедливого судового розгляду, навіть коли обвинувачений відсутній.
* Воно роз’яснює, що суди повинні уникати надмірного формалізму при застосуванні процесуальних норм, особливо коли такий формалізм може підірвати справедливість провадження.
* Рішення підкреслює, що право на апеляцію не повинно підлягати надмірно суворим вимогам, які фактично позбавляють осіб можливості оскаржити їхні вироки.
* Акцент ЄСПЛ на доступній та передбачуваній правовій основі для процесуальних вимог має вирішальне значення для забезпечення того, щоб особи не були свавільно позбавлені своїх прав.
Це рішення слугує нагадуванням національним судам про необхідність знаходити баланс між процесуальними нормами та основними правами осіб, забезпечуючи ефективний захист права на справедливий судовий розгляд.
СПРАВА ПРІСАКАРУ ПРОТИ РЕСПУБЛІКИ МОЛДОВА
Нижче наведено аналіз рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) у справі Прісакару проти Республіки Молдова:
1. **Суть рішення:**
Справа стосувалася молдовського подружжя, Віргілії та Октавіана Прісакару, які скаржилися на те, що Вища судова палата Молдови відмовила їм у доступі до суду через їхню неспроможність сплатити необхідні судові збори. ЄСПЛ встановив, що Вища судова палата не провела належної оцінки фінансового становища заявників, коли відхилила їхнє клопотання про часткове звільнення від сплати судових зборів. Ця бездіяльність, на думку ЄСПЛ, порушила право заявників на справедливий судовий розгляд і доступ до суду, гарантоване статтею 6 § 1 Європейської конвенції з прав людини. Суд присудив заявникам компенсацію за моральну шкоду та витрати.
2. **Структура та основні положення:**
* Рішення починається з викладу обставин справи, включаючи початковий позов заявників щодо боргу, їхні апеляції та відмову Вищої судової палати розглядати їхню апеляцію через несплачені судові збори.
* Далі детально описано скарги заявників за статтею 6 § 1 (право на справедливий судовий розгляд) і статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції.
* Суд вирішив розглянути скаргу виключно з точки зору статті 6 § 1, вважаючи її більш конкретним положенням у цій справі.
* ЄСПЛ оцінив, чи врахувала Вища судова палата конкретні обставини заявників, коли відхилила їхнє клопотання про звільнення від сплати судових зборів.
* Суд дійшов висновку, що Вища судова палата не надала достатніх підстав для відхилення доказів, поданих заявниками щодо їхніх фінансових труднощів.
* Рішенням встановлено порушення статті 6 § 1 Конвенції.
* Насамкінець, Суд розглянув застосування статті 41 (справедлива сатисфакція), присудивши заявникам компенсацію за моральну шкоду та витрати, водночас відхиливши їхню вимогу про відшкодування матеріальної шкоди.
3. **Основні положення для використання:**
* **Право на доступ до суду:** Рішення підсилює принцип, згідно з яким право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, включаючи сплату судових зборів. Однак такі обмеження не повинні порушувати саму суть права і повинні бути пропорційними.
* **Оцінка фінансового становища:** Національні суди повинні проводити належну та ретельну оцінку здатності особи сплачувати судові збори, особливо коли подається клопотання про звільнення або зменшення. Ця оцінка повинна враховувати всі відповідні докази, представлені заявником.
* **Обов’язок надавати обґрунтування:** Суди повинні надавати достатні підстави для своїх рішень, особливо коли відхиляють докази, подані заявниками щодо їхнього фінансового становища. Невиконання цього може призвести до порушення статті 6 § 1 Конвенції.
* **Вимога справедливого судового розгляду:** Рішення підкреслює важливість справедливого судового розгляду, який включає розгляд доказів і надання обґрунтованих рішень національними судами.
Це рішення слугує нагадуванням державам про їхній обов’язок забезпечувати, щоб обмеження права на доступ до суду, такі як судові збори, не непропорційно впливали на осіб з обмеженими фінансовими можливостями.
СПРАВА «ШАХІ ПРОТИ ІТАЛІЇ»
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у справі «Шахі проти Італії» (заява № 52638/15) встановив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що стосується права на справедливий судовий розгляд. Заявника, громадянина Албанії, було засуджено заочно (*in absentia*) в Італії за звинуваченням у торгівлі наркотиками після оголошення його в розшук. ЄСПЛ дійшов висновку, що заявнику не було надано справедливого судового розгляду, оскільки його було засуджено заочно (*in absentia*) і йому не було надано ефективної можливості повторно розглянути суть висунутих проти нього звинувачень у його присутності. Суд підкреслив, що аргументів, використаних національними судами для обґрунтування статусу заявника як особи, яка переховується від правосуддя, було недостатньо, щоб довести, що він свідомо намагався ухилитися від суду або відмовився від свого права на явку. ЄСПЛ постановив, що представництво призначеним державою адвокатом не є достатньою гарантією від несправедливості.
Рішення починається з викладення фактів справи, включаючи початковий арешт заявника, провадження, які призвели до оголошення його в розшук, його заочне (*in absentia*) засудження та його подальший арешт і спроби оскарження. Потім оцінюється прийнятність заяви і визнається її прийнятною. Оцінка Суду зосереджується на тому, чи забезпечив заочний (*in absentia*) судовий розгляд справи заявника та подальші провадження справедливий судовий розгляд відповідно до статті 6 Конвенції. Суд посилається на свої попередні рішення, зокрема у справах «Седждович проти Італії» та «Хузунеану проти Італії», щоб встановити відповідні принципи. Нарешті, рішення стосується застосування статті 41 Конвенції щодо справедливої сатисфакції, відхиляючи вимогу заявника про відшкодування матеріальної шкоди та витрат, але зазначаючи, що встановлення порушення є достатньою компенсацією за нематеріальну шкоду.
Найважливішим положенням цього рішення є підтвердження принципів щодо судових розглядів *in absentia*. Суд підтвердив, що судовий розгляд *in absentia* є сумісним зі статтею 6 лише в тому випадку, якщо обвинувачений або відмовився від свого права бути присутнім, або, якщо ні, йому було надано ефективну можливість повторно розглянути суть висунутих проти нього звинувачень у його присутності. Рішення підкреслює важливість забезпечення того, щоб особи не були несправедливо позбавлені свого права на справедливий судовий розгляд, навіть якщо їх судять *in absentia*. Це рішення слугує нагадуванням державам про їхній обов’язок вживати належних заходів для забезпечення того, щоб обвинувачені були поінформовані про висунуті проти них звинувачення та мали можливість ефективно брати участь у судовому розгляді.
