Огляд законодавства ЄС за 25/09/2025

Делегований регламент Комісії (ЄС) 2025/1493

Цей регламент удосконалює управління колегіями центральних контрагентів (ЦК), наглядовими органами, які здійснюють контроль за цими критично важливими фінансовими установами. Він включає зміни, внесені Регламентом (ЄС) 2024/2987, зокрема, щодо ролі співголів у цих колегіях. По суті, він спрощує порядок обміну інформацією між членами колегії, визначає обов’язки співголів і забезпечує центральну координуючу роль ESMA.

ДЕЛЕГОВАНИЙ РЕГЛАМЕНТ КОМІСІЇ (ЄС) 2025/1930

Цей регламент встановлює обмеження на використання Dechlorane Plus, стійкого органічного забруднювача. Він узгоджує законодавство ЄС зі Стокгольмською конвенцією. Він обмежує виробництво, маркетинг і використання цієї хімічної речовини, але передбачає деякі тимчасові винятки для критично важливих сфер, таких як аерокосмічна, оборонна та медична галузі.

Імплементаційний регламент Комісії (ЄС) 2025/1909

Цей регламент визначає, які країни та типи продуктів втратять свій преференційний тарифний режим у рамках Генералізованої системи преференцій (GSP) з 2026 по 2028 рік. Перелік країн і розділів продуктів, яких це стосується, наведено в додатку. Якщо країна експортує певні обсяги продукції до ЄС понад певний поріг, ЄС може вирішити призупинити зниження тарифів на цю конкретну продукцію.

Імплементаційний регламент Комісії (ЄС) 2025/1908

Цей регламент вносить зміни до правил щодо ветеринарного др
ug fluralaner. Він встановлює максимальні рівні залишків (MRL) флураланеру в плавниковій рибі. На практиці це розширює дозволене використання препарату з птиці на рибу шляхом встановлення ліміту 65 мкг/кг, який застосовується до м’яса та шкіри.

Рішення Загального Суду щодо Текфідери (численні справи)

Кілька рішень стосуються препарату Текфідера, який використовується для лікування розсіяного склерозу. Загальний суд скасував рішення Європейської комісії про надання додаткових років захисту ринку компанії Biogen, виробнику Текфідери. Ключовим питанням у кожній справі було те, чи виконала компанія Biogen вимогу отримати дозвіл на нове терапевтичне показання Текфідери протягом певного періоду часу.

Рішення Загального Суду у справі Barry’s Bootcamp проти Hummel

Це рішення стосується спору щодо використання фігуративного товарного знака, що складається з двох шевронів. Компанія Barry’s Bootcamp оскаржила використання знака компанією Hummel, стверджуючи, що він не використовувався належним чином. Загальний суд відхилив позов компанії Barry’s Bootcamp, підтримавши рішення Апеляційної ради, яка встановила, що компанія Hummel Holding A/S продемонструвала належне використання оспорюваного товарного знака.

Рішення Загального Суду у справі Digi International, Inc. проти Teraoka Seiko Co. Ltd

Це рішення стосується спору щодо товарного знака між компаніями Digi International і Teraoka Seiko Co. Ltd. Загальний суд скасував рішення Апеляційної ради EUIPO, постановивши, що Рада не надала достатніх пояснень щодо оцінки часу, характеру та обсягу належного використання.

А тепер розглянемо детальніше кожен з опублікованих сьогодні актів:

Делегований Регламент Комісії (ЄС) 2025/1493 від 11 червня 2025 року, що вносить зміни до Делегованого Регламенту Комісії (ЄС) № 876/2013, який доповнює Регламент (ЄС) № 648/2012 Європейського Парламенту та Ради щодо змін у функціонуванні та управлінні колегіями для центральних контрагентів

Цей Делегований Регламент Комісії (ЄС) 2025/1493 вносить зміни до чинного Делегованого Регламенту (ЄС) № 876/2013, який доповнює Регламент (ЄС) № 648/2012 (EMIR) щодо функціонування та управління колегіями для центральних контрагентів (ЦК). Новий регламент коригує правила, щоб відобразити зміни, внесені Регламентом (ЄС) 2024/2987, зокрема, щодо ролі співголів у колегіях ЦК та координації Європейським органом з цінних паперів та ринків (ESMA). Він спрямований на посилення наглядової конвергенції та послідовної роботи колегій ЦК.

Регламент змінює кілька статей Делегованого Регламенту (ЄС) № 876/2013. Він переглядає процес укладення письмових угод між членами колегії, уточнює ролі співголів, оновлює інформацію, якою слід ділитися в межах колегії, та зобов’язує використовувати центральну базу даних для обміну інформацією. Зокрема, він замінює пункти у статтях 2, 3, 4 та 5 та видаляє статтю 5a. Ці зміни забезпечують інтеграцію нової ролі співголови, сприяють координації ESMA та спрощують потік інформації.

Ключові положення включають посилену роль співголів в управлінні роботою колегії, особливо в обговоренні реалізації щорічних наглядових пріоритетів. Оновлений перелік інформаційних пунктів, якими слід ділитися з колегією, тепер включає звіти про інциденти, пов’язані з ІКТ та кібербезпекою, деталі щодо основних комерційних пропозицій, зміни в моделях ризиків, домовленості про аутсорсинг та домовленості про платежі/розрахунки. Вимога обмінюватися інформацією через центральну базу даних, передбачену статтею 17c Регламенту (ЄС) № 648/2012, також є значною зміною, спрямованою на підвищення ефективності та своєчасності потоку інформації між членами колегії.

Делегований Регламент (ЄС) 2025/1930 Комісії від 15 травня 2025 року, що вносить зміни до Регламенту (ЄС) 2019/1021 Європейського Парламенту та Ради стосовно Дехлорaну Плюс

ДЕЛЕГОВАНИЙ РЕГЛАМЕНТ (ЄС) 2025/1930 КОМІСІЇ вносить зміни до Регламенту (ЄС) 2019/1021 щодо стійких органічних забруднювачів, зокрема зосереджуючись на Дехлорaні Плюс. Регламент має на меті узгодити законодавство ЄС з міжнародними зобов’язаннями згідно зі Стокгольмською конвенцією, яка нещодавно додала Дехлорaн Плюс до свого списку заборонених хімічних речовин з конкретними винятками. Ця поправка обмежує виробництво, розміщення на ринку та використання Дехлорaну Плюс, одночасно надаючи тимчасові відхилення для певних критичних застосувань.

Регламент вносить зміни до Додатку I Регламенту (ЄС) 2019/1021, додаючи Дехлорaн Плюс до списку речовин. Він визначає граничні концентрації Дехлорaну Плюс як ненавмисного залишкового забруднювача, встановлюючи початковий ліміт 1 000 мг/кг до 15 квітня 2028 року, а потім зменшуючи його до 1 мг/кг після цієї дати. Регламент також передбачає конкретні винятки для використання Дехлорaну Плюс в аерокосмічній, космічній та оборонній промисловості, медичній візуалізації, пристроях для променевої терапії та як запасні частини для різних транспортних засобів, машин та обладнання. Ці винятки мають обмежений термін дії, більшість з яких закінчується до 26 лютого 2030 року або в кінці терміну служби відповідного продукту, але не пізніше 31 грудня 2043 року.

Найважливіші положення включають обмеження на Дехлорaн Плюс, визначені граничні концентрації для ненавмисного забруднення та конкретні обмежені в часі винятки для критичних застосувань. Підприємства повинні знати про терміни дії цих винятків та більш суворі граничні концентрації, які набудуть чинності у 2028 році. Регламент також дозволяє продовжувати використання виробів, що містять Дехлорaн Плюс, які вже використовувалися до дати закінчення терміну дії відповідного винятку, і дозволяє розміщення на ринку та використання запасних частин для аерокосмічної, космічної та оборонної промисловості, що містять Дехлорaн Плюс, які вже є в Союзі до закінчення терміну дії винятку.

Імплементаційний регламент (ЄС) 2025/1909 Комісії від 24 вересня 2025 року, що встановлює правила застосування Регламенту (ЄС) № 978/2012 Європейського Парламенту та Ради щодо призупинення на 2026-2028 роки певних тарифних преференцій, наданих деяким країнам-бенефіціарам СПТ

Цей Імплементаційний регламент (ЄС) 2025/1909 Комісії визначає, для яких країн і категорій товарів буде призупинено тарифні преференції в рамках Загальної системи преференцій (СПТ) на 2026-2028 роки. Він визначає конкретні країни-бенефіціари СПТ і розділи товарів, до яких не застосовуватимуться стандартні тарифні переваги під час експорту до ЄС. Це призупинення ґрунтується на перевищенні імпортних порогів, встановлених у всеосяжному Регламенті СПТ (ЄС) № 978/2012.

Регламент складається з преамбули, яка пояснює причини прийняття регламенту, двох статей, що визначають призупинення та термін його застосування, та додатку. Додаток містить таблицю із зазначенням країн-бенефіціарів СПТ (стовпець A) і відповідних розділів товарів СПТ (стовпець B) та їх описів (стовпець C), для яких призупинено тарифні преференції. Регламент ґрунтується на перегляді, який проводиться кожні три роки, як це передбачено Регламентом (ЄС) № 978/2012. Він оновлює перелік призупинень на основі торговельної статистики за 2021-2023 роки. Цей регламент скасовує та замінює попередній перелік, встановлений Імплементаційним регламентом (ЄС) 2022/1039, зі змінами, внесеними Імплементаційним регламентом (ЄС) 2023/2780, який застосовувався до 31 грудня 2025 року.

Найважливішим аспектом цього регламенту є додаток, який безпосередньо впливає на експортерів у країнах-бенефіціарах СПТ. Наприклад, якщо ви є експортером з Індії, ви побачите, що тарифні преференції призупинено для широкого спектру товарів, включаючи мінеральні продукти, хімікати, пластмаси, текстиль, вироби з каменю, дорогоцінні метали, залізо, сталь, машини та транспортні засоби. Подібним чином, експортери з Індонезії зіткнуться з призупиненнями на живих тварин, продукти тваринного походження, рослинні олії, мінеральні продукти та вироби з дерева. Кенійські експортери побачать призупинення на живі рослини та квітникарську продукцію. Підприємствам необхідно уважно перевірити додаток, щоб визначити, чи впливає призупинення тарифних преференцій на їхню продукцію, оскільки це вплине на вартість експорту цих товарів до ЄС.

Виконавчий регламент Комісії (ЄС) 2025/1908 від 24 вересня 2025 року, що вносить зміни до Регламенту (ЄС) № 37/2010 щодо класифікації речовини флураланер стосовно її максимального залишку в харчових продуктах тваринного походження

Цей Виконавчий регламент Комісії (ЄС) 2025/1908 вносить зміни до Регламенту (ЄС) № 37/2010, зокрема щодо максимальних залишків (MRLs) ветеринарного лікарського засобу флураланер у харчових продуктах тваринного походження. Ключова зміна запроваджує MRLs для флураланеру в кісткових рибах, розширюючи його дозволене використання за межі птиці. Це коригування відбувається після наукової оцінки, проведеної Європейським агентством з лікарських засобів (EMA), яке рекомендувало ці обмеження на основі заявки та оцінки.

Регламент складається з двох статей та додатка. Стаття 1 передбачає, що Додаток до Регламенту (ЄС) № 37/2010 змінюється, як зазначено в Додатку до цього регламенту. Стаття 2 визначає дату набрання чинності регламентом. Додаток замінює запис для флураланеру в Таблиці 1 Додатка до Регламенту (ЄС) № 37/2010, додаючи новий запис для кісткових риб з MRL 65 мкг/кг у м’язах та шкірі в натуральних пропорціях. Раніше флураланер був зазначений лише для птиці.

Найважливішим положенням є встановлення максимального залишку (MRL) для флураланеру в кісткових рибах на рівні 65 мкг/кг, що застосовується до м’язів та шкіри в натуральних пропорціях. Це означає, що засоби контролю безпечності харчових продуктів тепер будуть контролювати рівні залишків флураланеру в кісткових рибах, щоб забезпечити, що вони не перевищують цей ліміт, захищаючи споживачів від потенційного впливу надмірних рівнів речовини.

Рішення Загального суду (Четверта палата) від 24 вересня 2025 року. Teva GmbH проти Європейської комісії. Лікарські засоби для застосування людиною – Зміна умов реєстраційного посвідчення на лікарський засіб Tecfidera – Диметилфумарат, лікарський засіб для застосування людиною – Директива 2001/83/EC – Стаття 14(11) Регламенту (ЄС) № 726/2004 – Стаття 266 ДФЄС. Справа T-393/23.

Це рішення Загального суду Європейського Союзу щодо спору про продовження терміну захисту ринку лікарського засобу Tecfidera, який використовується для лікування розсіяного склерозу. Суд скасовує рішення Європейської комісії про надання додаткового року захисту ринку для Tecfidera. Це рішення є важливим, оскільки воно роз’яснює вимоги щодо продовження захисту ринку лікарських засобів на основі нових терапевтичних показань.

Рішення структуровано наступним чином: воно починається з викладу передісторії спору, включаючи залучені сторони (Teva GmbH, Європейська комісія та Biogen Netherlands BV), історію реєстраційних посвідчень на лікарський засіб Tecfidera та пов’язаний з ним продукт під назвою Fumaderm, а також відповідні регуляторні події. Потім суд детально описує форми вимог, заявлені сторонами, після чого йде аналіз допустимості позову. Основна частина рішення стосується суті справи, зосереджуючись на тому, чи правильно Комісія застосувала статтю 14(11) Регламенту № 726/2004, яка регулює продовження захисту ринку лікарських засобів. Насамкінець, суд ухвалює рішення щодо розподілу судових витрат.

Найважливішим положенням рішення є його тлумачення статті 14(11) Регламенту № 726/2004. Суд наголошує, що для отримання права на додатковий рік захисту ринку власник реєстраційного посвідчення повинен отримати дозвіл на нове терапевтичне показання протягом перших восьми років початкового десятирічного періоду захисту ринку. Суд вважає, що Комісія помилилася, надавши продовження, оскільки дозвіл на нове терапевтичне показання було отримано за межами цього восьмирічного вікна. Суд відхиляє аргументи Комісії про те, що виняткові обставини виправдовують затримку, стверджуючи, що правові вимоги повинні суворо дотримуватися. Це тлумачення підкреслює важливість дотримання термінів отримання регуляторних дозволів для отримання вигоди від продовження терміну ринкової ексклюзивності.

Рішення Суду (Четверта палата) від 24 вересня 2025 року.#Hexal AG проти Європейської Комісії.#Лікарські засоби для людини – Зміна дозволу на продаж лікарського засобу для людини Tecfidera – Диметилфумарат – Директива 2001/83/ЄС – Ст. 14, п. 11 Регламенту (ЄС) № 726/2004 – Ст. 266 ДФЄС.#Справа T-299/23.

Це рішення Загального суду Європейського Союзу щодо спору про дозвіл на продаж лікарського засобу Tecfidera, який використовується для лікування розсіяного склерозу.

**Суть акту:**

Рішення скасовує рішення Європейської Комісії про надання додаткового року захисту ринку для Tecfidera. Суд встановив, що Комісія невірно продовжила період захисту ринку, оскільки не було виконано вимогу щодо отримання дозволу на нове терапевтичне показання протягом перших восьми років після початкового дозволу на продаж. Суд наголошує на важливості дотримання термінів для збалансування стимулювання інновацій зі сприянням доступності генеричних препаратів.

**Структура та основні положення:**

Документ структурований як судове рішення, що включає:

* **Вступ:** Ідентифікує сторони, залучені до справи (Hexal AG як заявник, Європейська Комісія як відповідач та Biogen Netherlands BV як сторона, що вступила у справу), та мету позову (скасування рішення Комісії).
* **Передісторія:** Описує історію справи, включаючи початковий дозвіл на продаж Tecfidera, попередні судові оскарження та заяву про продовження захисту ринку.
* **Аргументи сторін:** Підсумовує аргументи, представлені Hexal AG (що Комісія не дотрималася терміну) та Комісією (за підтримки Biogen, що затримка була викликана попереднім рішенням суду).
* **Правовий аналіз:** Обґрунтування суду щодо скасування рішення Комісії, зосереджуючись на тлумаченні статті 14(11) Регламенту (ЄС) № 726/2004.
* **Рішення:** Рішення суду про скасування рішення Комісії.
* **Витрати:** Розподіл витрат між сторонами.

**Основні положення та зміни:**

Суть рішення обертається навколо статті 14(11) Регламенту (ЄС) № 726/2004, яка дозволяє продовжити захист ринку лікарського засобу на один рік (з 10 до 11 років), якщо власник дозволу на продаж отримує, протягом перших восьми років початкового 10-річного періоду, дозвіл на нове терапевтичне показання, яке забезпечує значну клінічну користь.

Суд тлумачить це положення суворо, заявляючи, що дозвіл на нове терапевтичне показання *має* бути отриманий протягом восьмирічного терміну. Рішення роз’яснює, що Комісія не може продовжити цей термін, навіть з огляду на попередні судові розгляди, які могли спричинити затримки.

**Найважливіші положення для використання:**

Для фармацевтичних компаній та тих, хто бере участь у наданні дозволів на продаж лікарських засобів, ключовим висновком є суворе тлумачення терміну отримання дозволу на нові терапевтичні показання для отримання права на додатковий рік захисту ринку. Компанії повинні забезпечити, щоб заявки на нові показання були подані та схвалені в межах восьмирічного терміну, щоб уникнути втрати можливості розширення ексклюзивності на ринку. Рішення також підкреслює обмеження повноважень Комісії відхилятися від встановлених правових положень, навіть діючи з метою виконання судових рішень.

Рішення Загального суду (Друга палата) від 24 вересня 2025 року. Barry’s Bootcamp Holdings LLC проти Відомства інтелектуальної власності Європейського Союзу. Торговельна марка ЄС – Провадження про скасування – Образотворча торговельна марка ЄС, що зображує два горизонтальні чорні шеврони – Позов про анулювання – Строки подання позову – Прийнятність – Фактичне використання знака – Стаття 18(1)(a) та стаття 58(1)(a) Регламенту (ЄС) 2017/1001 – Характер використання знака – Форма, що відрізняється елементами, які не змінюють відмітний характер знака – Обов’язок обґрунтування – Стаття 94(1) Регламенту 2017/1001. Справа T-390/23.

Це рішення стосується позову про анулювання, поданого компанією Barry’s Bootcamp Holdings LLC проти рішення Другої апеляційної ради Відомства інтелектуальної власності Європейського Союзу (EUIPO) щодо скасування образотворчої торговельної марки ЄС компанії Hummel Holding A/S, яка складається з двох горизонтальних чорних шевронів. Ключовим питанням є те, чи становить використання знака компанією Hummel фактичне використання, враховуючи варіації у зовнішньому вигляді знака. Загальний суд відхиляє позов Barry’s Bootcamp, підтримуючи рішення Апеляційної ради.

Рішення структуровано наступним чином: Воно починається з викладу передісторії спору, включаючи заяву про скасування, рішення Відділу скасування та рішення Апеляційної ради. Далі представлено форми судових рішень, яких вимагають сторони. Основна частина рішення стосується прийнятності позову та двох правових підстав, висунутих заявником: (1) порушення статті 94(1) Регламенту 2017/1001 (обов’язок обґрунтування) та (2) порушення статті 58(1)(a) Регламенту 2017/1001 (фактичне використання знака). Рішення завершується ухвалою про судові витрати.

Найважливіші положення рішення обертаються навколо тлумачення “фактичного використання” торговельної марки згідно зі статтею 58(1)(a) Регламенту 2017/1001 та статтею 18(1)(a), яка дозволяє варіації знака, що не змінюють його відмітного характеру. Суд роз’яснює, що торговельна марка може вважатися такою, що фактично використовується, навіть якщо вона з’являється у формі, яка відрізняється невідмітними елементами. Рішення також підкреслює, що використання знака має відповідати його основній функції як покажчика походження. Суд також розглядає питання про те, чи було використання оспорюваного знака суто декоративним, і зрештою робить висновок, що він дійсно використовувався як торговельна марка.

Рішення Загального суду (Друга палата) від 24 вересня 2025 року.Digi International, Inc. проти Відомства інтелектуальної власності Європейського Союзу.Торговельна марка ЄС – Провадження щодо заперечення – Міжнародна реєстрація із зазначенням Європейського Союзу – Образотворча марка DIGI – Раніша образотворча марка ЄС DIGI – Відносна підстава для відмови – Імовірність сплутування – Стаття 8(1)(b) Регламенту (ЄС) № 207/2009 – Фактичне використання ранішої марки – Стаття 42(2) Регламенту № 207/2009 – Обов’язок обґрунтування – Стаття 94(1) Регламенту (ЄС) 2017/1001.Справа T-196/24.

Це рішення Загального суду Європейського Союзу щодо спору про торговельну марку ЄС. Справа стосується заявки компанії Digi International, Inc. на реєстрацію образотворчої марки “DIGI” для товарів і послуг у класах 9, 38 і 42. Teraoka Seiko Co. Ltd заперечила проти цієї реєстрації на підставі її ранішої образотворчої марки ЄС “DIGI”, зареєстрованої для товарів у класах 7 і 9.

Суть рішення стосується того, чи правильно Апеляційна рада EUIPO оцінила фактичне використання ранішої марки і чи існувала ймовірність сплутування між двома марками. Загальний суд зрештою скасував рішення Апеляційної ради через недостатнє обґрунтування її висновків щодо часу, характеру та обсягу фактичного використання ранішої марки.

Рішення структуровано наступним чином: Воно починається з передісторії спору, описуючи залучені марки, товари та послуги, а також провадження щодо заперечення. Потім представлені вимоги заявника (Digi International) та EUIPO. Розділ “Право” деталізує доводи заявника, які включають спотворення доказів, неналежне обґрунтування та неправильну оцінку доказів. Суд зосереджується на доводі про неналежне обґрунтування, розглядаючи, чи достатньо Апеляційна рада пояснила свою оцінку часу, характеру та обсягу фактичного використання. Суд вважає, що обґрунтування Апеляційної ради було надто розпливчастим і неточним, що унеможливлює належний перегляд рішення судом. Як наслідок, Суд скасовує рішення Апеляційної ради.

Найважливішим положенням цього акту є те, що рішення EUIPO повинні бути чітко та однозначно обґрунтовані. Загальний суд наголосив, що Апеляційна рада повинна надавати достатньо деталей щодо доказів, на які вона посилалася, та обґрунтування, яким вона керувалася у своїх рішеннях, особливо під час оцінки фактичного використання торгової марки. Це включає чітке визначення розглянутих доказів, пояснення, як вони підтверджують висновки, та усунення будь-яких невідповідностей або двозначностей. Рішення підкреслює важливість прозорості та підзвітності в рішеннях EUIPO та забезпечує, щоб сторони мали можливість розуміти та ефективно оскаржувати ці рішення.

Рішення Загального суду (Третя палата) від 24 вересня 2025 року. AQ проти Європейського хімічного агентства. Доступ до документів – Регламент (ЄС) № 1049/2001 – Документ, що стосується повідомлень про експорт небезпечних хімічних речовин, які заборонені або суворо обмежені в межах Європейського Союзу – Рішення ECHA про надання доступу третій стороні – Виняток щодо захисту комерційних інтересів – Пропорційність. Справа T-1101/23.

Це рішення Загального суду Європейського Союзу щодо справи (T-1101/23) між компанією AQ та Європейським хімічним агентством (ECHA). Справа стосується доступу до документів, пов’язаних з повідомленнями про експорт небезпечних хімічних речовин, які заборонені або суворо обмежені в межах ЄС. AQ прагнула скасувати рішення ECHA про надання третій стороні (Public Eye, неурядовій організації) доступу до документа, що містить інформацію про експортні повідомлення AQ. Зрештою суд відхилив позов AQ, підтримавши рішення ECHA про надання доступу до запитуваних документів.

**Структура та основні положення:**

Рішення структуровано наступним чином:

* **Передумови:** Викладає контекст спору, включаючи ділову діяльність AQ, запит на доступ до документів та обмін листами між AQ та ECHA.
* **Форми позовних вимог:** Викладає вимоги, заявлені AQ (скасування рішення ECHA) та ECHA (відхилення позову та сплата судових витрат AQ).
* **Право:** Цей розділ становить основу рішення, розглядаючи допустимість доказів та суть позовних вимог AQ.
* **Допустимість:** Суд виніс рішення щодо допустимості певних доказів, поданих AQ, виключивши докази, про які ECHA не знало під час прийняття рішення.
* **Суть:** Суд розглянув дві заяви AQ:
* **Перша заява:** Стверджує, що ECHA допустила очевидну помилку в оцінці щодо ризику підриву комерційних інтересів AQ. Суд відхилив цю заяву, встановивши, що AQ недостатньо продемонструвала, яким чином розкриття інформації зашкодить її комерційним інтересам.
* **Друга заява:** Стверджує про порушення принципу пропорційності. Суд відхилив і цю заяву, встановивши, що оскільки розкриття інформації не підірвало комерційні інтереси AQ, ECHA не було зобов’язане збалансовувати протилежні інтереси.
* **Витрати:** Суд зобов’язав AQ сплатити судові витрати, оскільки вона була стороною, яка програла справу.

**Основні положення та ключові міркування:**

* **Доступ до документів:** Рішення підсилює принцип публічного доступу до документів, що зберігаються установами ЄС, як це встановлено в Регламенті № 1049/2001.
* **Винятки з доступу:** Роз’яснює, що винятки з цього принципу, такі як захист комерційних інтересів, повинні тлумачитися суворо. Сторона, яка намагається застосувати виняток, повинна надати конкретні докази того, яким чином розкриття інформації підірве захищений інтерес.
* **Строки подання доказів:** Рішення підкреслює, що законність рішення ECHA оцінюється на основі інформації, доступної йому на момент прийняття рішення. Компанії повинні надавати відповідні докази під час консультацій з ECHA.
* **Комерційні інтереси:** Суд роз’яснив, що не вся інформація, що стосується компанії та її ділових відносин, потребує захисту. Необхідно показати, що документи містять елементи, які, у разі розкриття, серйозно підірвуть комерційні інтереси компанії.
* **Пропорційність:** Принцип пропорційності вимагає збалансування інтересів. Однак, якщо жоден законний інтерес не поставлений на карту, орган не зобов’язаний проводити цю оцінку.

Рішення Загального суду (П’ята палата) від 24 вересня 2025 року. Cham Wings Airlines LLC проти Ради Європейського Союзу. Спільна зовнішня політика та політика безпеки – Обмежувальні заходи, вжиті у зв’язку із ситуацією в Сирії – Заморожування коштів – Переліки осіб, організацій та органів, на які поширюється заморожування коштів та економічних ресурсів – Залишення імені заявника у переліках – Поняття «зв’язок із сирійським режимом» – Помилка в оцінці – Обов’язок обґрунтування – Пропорційність. Справа T-415/24.

Це рішення Загального суду Європейського Союзу щодо обмежувальних заходів проти Cham Wings Airlines LLC у зв’язку із ситуацією в Сирії. Авіакомпанія вимагала скасування рішень і постанов Ради, якими її назву було залишено в переліку ЄС організацій, щодо яких застосовується заморожування коштів та економічних ресурсів. Зрештою суд відхилив позов авіакомпанії.

**Структура та основні положення:**

У рішенні розглядаються три доводи, висунуті Cham Wings Airlines: (1) помилки в оцінці Ради, (2) порушення принципу пропорційності та (3) порушення обов’язку обґрунтування.

* **Помилки в оцінці:** Авіакомпанія стверджувала, що Рада не змогла довести її зв’язок із сирійським режимом. Суд вивчив докази, надані Радою, включаючи належність авіакомпанії пану Шаммуту, її статус єдиної приватної авіакомпанії в Сирії та її ймовірну участь у таких видах діяльності, як перевезення найманців, торгівля зброєю, торгівля наркотиками та відмивання грошей. Суд встановив, що Рада надала достатньо доказів на підтримку своєї оцінки того, що авіакомпанія отримувала вигоду від сирійського режиму та підтримувала його.
* **Пропорційність:** Авіакомпанія стверджувала, що обмежувальні заходи були непропорційними, завдаючи шкоди її бізнесу та репутації. Суд встановив, що заходи були доцільними для досягнення законної мети захисту цивільного населення і що заходи були оборотними та тимчасовими.
* **Обов’язок обґрунтування:** Авіакомпанія стверджувала, що підстави, наведені Радою для залишення її назви у списку, були недостатніми. Суд встановив, що Рада надала чіткі та конкретні причини для свого рішення, що дозволило авіакомпанії зрозуміти та ефективно оскаржити ці заходи.

**Основні положення та зміни:**

Рішення не запроваджує нове законодавство та не змінює чинні нормативні акти. Воно тлумачить і застосовує чинне законодавство ЄС про обмежувальні заходи, зокрема ті, що стосуються Сирії. Рішення роз’яснює стандарт доказів, необхідний для демонстрації зв’язку з сирійським режимом, і фактори, які враховуються під час оцінки пропорційності обмежувальних заходів.

**Найважливіші положення для використання:**

Найважливішим аспектом цього рішення є роз’яснення стандарту доказів, необхідного для обґрунтування введення та підтримки обмежувальних заходів. Рада повинна надати «достатньо конкретну, точну та послідовну сукупність доказів» для встановлення зв’язку між організацією, щодо якої застосовано санкції, та режимом. Рішення також підкреслює важливість вивчення доказів у їх контексті та врахування всіх відповідних факторів, включаючи будь-які зауваження, подані організацією, щодо якої застосовано санкції.

Рішення Загального Суду (Четверта палата, розширений склад) від 24 вересня 2025 року. Mylan Ireland Ltd проти Європейської Комісії. Лікарські засоби для застосування людиною – Зміна реєстраційного посвідчення на лікарський засіб Tecfidera – Диметилфумарат, лікарський засіб для застосування людиною – Директива 2001/83/ЄС – Стаття 14(11) Регламенту (ЄС) № 726/2004 – Стаття 266 ДФЄС. Справа T-256/23.

Це рішення Загального Суду Європейського Союзу щодо спору про реєстраційне посвідчення на лікарський засіб Tecfidera, який використовується для лікування розсіяного склерозу. Справа стосується питання, чи слід продовжувати термін дії маркетингового захисту для Tecfidera на один рік. Mylan Ireland Ltd. оскаржує рішення Європейської Комісії надати це продовження компанії Biogen Netherlands BV, яка є власником реєстраційного посвідчення на Tecfidera.

Рішення має таку структуру: воно починається з викладення передісторії спору, включаючи історію реєстрації Tecfidera та пов’язані з нею судові процеси. Потім представлено форми вимог, заявлені залученими сторонами (Mylan, Комісією та Biogen). Основна частина рішення складається з юридичного аналізу Суду, в якому розглядаються питання прийнятності позовів Mylan та суть справи. Суд розглядає дев’ять правових підстав Mylan, зосереджуючись насамперед на тлумаченні статті 14(11) Регламенту № 726/2004, яка регулює продовження терміну дії маркетингового захисту лікарських засобів. Нарешті, рішення завершується постановою щодо судових витрат.

Найважливішим положенням для його застосування є тлумачення статті 14(11) Регламенту № 726/2004. Суд встановив, що Комісія неправильно надала додатковий рік маркетингового захисту препарату Tecfidera. Згідно з рішенням суду, щоб претендувати на це продовження, дозвіл на нове терапевтичне показання має бути отримано протягом перших восьми років початкового десятирічного періоду маркетингового захисту. Оскільки дозвіл на нове терапевтичне показання Tecfidera було надано поза цими термінами, продовження було визнано незаконним. Це роз’яснює суворі умови отримання продовженого маркетингового захисту лікарських засобів в ЄС.

Рішення Загального Суду (П’ята палата) від 24 вересня 2025 року. Боголюб Каріч проти Ради Європейського Союзу. Спільна зовнішня політика та політика безпеки – Обмежувальні заходи, вжиті у зв’язку з ситуацією в Білорусі та участю Білорусі в російській агресії проти України – Заморожування коштів – Обмеження на в’їзд на територію держав-членів – Перелік фізичних і юридичних осіб, організацій та органів, щодо яких застосовуються заморожування коштів та економічних ресурсів або обмеження на в’їзд на територію держав-членів – Залишення імені заявника у списку – Обов’язок обґрунтування – Помилка в оцінці. Справа T-238/24.

Ось розбір рішення Загального Суду у справі T-238/24, *Боголюб Каріч проти Ради*:

**1. Суть акту**

Це рішення стосується законності санкцій ЄС, накладених на пана Боголюба Каріча, сербського бізнесмена та політика, через його ймовірні зв’язки з режимом Лукашенка в Білорусі та участь Білорусі в російській агресії проти України. Загальний Суд відхиляє позов пана Каріча, підтримуючи рішення Ради залишити його ім’я у списку осіб, щодо яких застосовуються санкції ЄС. Суд встановив, що Рада надала достатні підстави для підтримки санкцій і не допустила помилок в оцінці, дійшовши висновку, що пан Каріч отримує вигоду від режиму Лукашенка та підтримує його.

**2. Структура та основні положення**

Рішення стосується оскарження паном Карічем Рішення Ради (CFSP) 2024/769 та Імплементаційного Регламенту Ради (ЄС) 2024/768, які продовжили обмежувальні заходи проти нього.

* **Передісторія:** У рішенні викладено історію обмежувальних заходів ЄС проти Білорусі, спочатку зосереджених на правах людини та демократії, а згодом розширених для вирішення ролі Білорусі в російській агресії проти України. Пана Каріча було вперше внесено до списку санкцій у 2022 році.
* **Аргументи заявника:** Пан Каріч висунув два основних доводи:
* Порушення його права на ефективний судовий захист та обов’язку обґрунтування.
* Помилки в оцінці, допущені Радою при висновку, що він отримує вигоду від режиму Лукашенка або підтримує його.
* **Аналіз Суду:**
* **Обґрунтування:** Суд встановив, що Рада надала належне обґрунтування, чітко визначивши критерії для санкцій (отримання вигоди від режиму Лукашенка або підтримка його) та конкретні причини внесення пана Каріча до списку.
* **Помилки в оцінці:** Суд відхилив аргументи пана Каріча, встановивши, що Рада мала достатньо міцну фактичну основу для висновку, що він отримує вигоду від режиму Лукашенка та підтримує його. Це ґрунтувалося на його зв’язках з компаніями з нерухомості в Білорусі (зокрема Dana Holdings і Dana Astra), мережі контактів його сім’ї з Лукашенком і преференційному режимі, який ці компанії отримували від режиму.
* **Відхилення:** Суд відхилив позов і зобов’язав пана Каріча сплатити судові витрати.

**3. Основні положення, важливі для використання**

* **Тягар доведення:** Рішення підтверджує, що Рада несе тягар доведення обґрунтованості причин накладення санкцій.
* **Стандарт перевірки:** Суд підкреслює, що він повинен забезпечити, щоб рішення Ради ґрунтувалося на достатньо міцній фактичній основі, і що він повинен перевірити фактичні твердження, викладені в обґрунтуванні.
* **Оцінка доказів:** Суд оцінює докази не ізольовано, а в контексті, враховуючи їх специфічність, точність і послідовність.
* **Превентивний характер санкцій:** Рішення визнає запобіжний і тимчасовий характер обмежувальних заходів, підкреслюючи необхідність проведення Радою оновлених оцінок для визначення того, чи є ці заходи все ще виправданими.
* **”Отримання вигоди від або підтримка”:** Суд роз’яснює, що критерій внесення до списку “отримання вигоди від або підтримка” режиму Лукашенка не обмежується прямою фінансовою чи матеріальною підтримкою, а охоплює будь-яку форму підтримки.
* **Актуальність минулих подій:** Суд підтверджує, що минулі події можуть бути актуальними для обґрунтування підтримки санкцій, за умови, що підстави для внесення до списку залишаються незмінними і контекст не змінився таким чином, що докази зараз застаріли.

**:** Ця справа пов’язана з обмежувальними заходами ЄС проти Білорусі через ситуацію в країні та її участь у російській агресії проти України. Це означає, що рішення має наслідки для фізичних та юридичних осіб, пов’язаних з білоруським режимом, а також для зовнішньої політики ЄС щодо Білорусі та України.

Рішення Загального суду (Друга палата) від 24 вересня 2025 року. Barry’s Bootcamp Holdings LLC проти Відомства інтелектуальної власності Європейського Союзу. Торговельна марка ЄС – Провадження про скасування – Міжнародна реєстрація із зазначенням Європейського Союзу – Образотворча марка, що представляє два шеврони, спрямовані вправо – Фактичне використання марки – Стаття 18(1)(a) та стаття 58(1)(a) Регламенту (ЄС) 2017/1001 – Характер використання марки – Форма, що відрізняється елементами, які не змінюють розрізняльний характер марки. Справа T-31/24.

Це рішення Загального суду Європейського Союзу щодо спору про торговельну марку ЄС. Справа обертається навколо заяви про скасування міжнародної реєстрації із зазначенням Європейського Союзу для образотворчої марки, що складається з двох шевронів, спрямованих вправо, що належить Hummel Holding A/S. Barry’s Bootcamp Holdings LLC прагнула скасувати марку на підставі аргументу, що вона не була введена в фактичне використання в ЄС.

Загальний суд відхилив позов, поданий Barry’s Bootcamp Holdings LLC, підтримавши рішення Апеляційної ради EUIPO, яка встановила, що Hummel Holding A/S продемонструвала фактичне використання оспорюваної торговельної марки для “спортивного взуття, взуття для відпочинку; модного взуття”. Суд розглянув аргументи, пов’язані з характером використання марки, зокрема, чи було використання лише декоративним, чи воно слугувало показником комерційного походження, і чи зміни у формі марки (наприклад, шеврони, спрямовані у протилежному напрямку, або зміни кольору) змінювали її розрізняльний характер.

Рішення роз’яснює тлумачення статті 18(1)(a) та статті 58(1)(a) Регламенту (ЄС) 2017/1001, особливо щодо того, що становить “фактичне використання” торговельної марки, і міри, до якої марка може бути змінена без втрати її захисту. Суд наголосив, що марка повинна використовуватися для гарантування ідентичності походження товарів і послуг, і що варіації у марці є прийнятними, якщо вони не змінюють її розрізняльний характер. Суд також роз’яснив, що оцінка фактичного використання повинна проводитися шляхом розгляду всіх доказів в цілому, а не шляхом вивчення кожного доказу окремо.

Рішення Загального Суду (Четверта палата) від 24 вересня 2025 року. Zakłady Farmaceutyczne Polpharma S.A. проти Європейської Комісії. Лікарські засоби для людини – Зміна реєстраційного посвідчення на Tecfidera – Диметилфумарат, лікарський засіб для людини – Директива 2001/83/EC – Стаття 14(11) Регламенту (EC) № 726/2004 – Стаття 266 ДФЄС. Справа T-258/23.

Це рішення Загального Суду Європейського Союзу щодо спору про реєстраційне посвідчення на лікарський засіб Tecfidera, який використовується для лікування розсіяного склерозу. Фармацевтична компанія Zakłady Farmaceutyczne Polpharma S.A. оскаржує рішення Європейської Комісії надати компанії Biogen, виробнику Tecfidera, додатковий рік ринкового захисту. Polpharma стверджує, що рішення Комісії було незаконним, оскільки Biogen не відповідала вимогам для продовження.

**Структура та основні положення:**

Рішення стосується позову, поданого Polpharma проти рішення Комісії C(2023) 3067 (остаточне) від 2 травня 2023 року, яким було внесено зміни до реєстраційного посвідчення на Tecfidera. Суть спору обертається навколо статті 14(11) Регламенту (EC) № 726/2004, яка дозволяє продовжити ринковий захист лікарського засобу на один рік (до 11 років), якщо власник реєстраційного посвідчення отримує дозвіл на нове терапевтичне показання протягом перших восьми років початкового десятирічного періоду захисту.

Загальний Суд розглядає вимоги Polpharma, які включають:

* Комісія не дотрималася терміну для отримання продовження ринкового захисту.
* Комісія неправильно витлумачила обсяг попереднього рішення.
* Комісія базувала своє рішення на невірних наукових фактах.
* Незаконність початкового імплементаційного рішення.
* Порушення основних прав.
* Порушення принципу юридичної визначеності та обґрунтованих очікувань.
* Порушення права власності та принципу пропорційності.
* Зловживання повноваженнями з боку Комісії.

Суд аналізує, чи правильно Комісія застосувала статтю 14(11) Регламенту № 726/2004 і чи мав рішення від 5 травня 2021 року, Pharmaceutical Works Polpharma v EMA (T‑611/18, EU:T:2021:241), будь-який вплив на відсутність дозволу на нове терапевтичне показання для Tecfidera протягом періоду, встановленого в статті 14(11) Регламенту № 726/2004.

**Основні положення для використання:**

Найважливішим положенням є тлумачення статті 14(11) Регламенту № 726/2004. Загальний Суд наголошує, що дозвіл на нове терапевтичне показання має бути отримано протягом перших восьми років ринкового захисту, щоб мати право на однорічне продовження. Суд встановив, що рішення Комісії надати додатковий рік ринкового захисту для Tecfidera було незаконним, оскільки дозвіл на нове терапевтичне показання не було отримано у встановлений термін. Загальний Суд скасовує рішення Комісії, що означає, що Tecfidera від Biogen не отримує додаткового року ринкового захисту.

Рішення Загального Суду (Сьома палата) від 24 вересня 2025 року. Confrasilvas – Construções S. A. проти Відомства інтелектуальної власності Європейського Союзу. Торговельна марка ЄС – Провадження щодо заперечення – Заявка на словесну торговельну марку ЄС Confrasilvas – Раніше використане позначення Confrasilvas – Відносна підстава для відмови – Використання у господарській діяльності позначення, яке має значення, що виходить за межі місцевого – Стаття 8(4) Регламенту (ЄС) 2017/1001. Справа T-557/24.

Це рішення Загального Суду Європейського Союзу щодо заперечення проти торговельної марки ЄС. Справа стосується заявки пана Ріккардо Зізіолі на реєстрацію словесної марки “Confrasilvas” для послуг, пов’язаних з будівництвом, та заперечення, поданого Confrasilvas – Construções, S. A., на підставі їх попереднього використання позначення “Confrasilvas” у господарській діяльності. Суд зрештою відхилив позов, поданий Confrasilvas – Construções, S. A., підтримавши рішення Апеляційної ради Відомства інтелектуальної власності Європейського Союзу (EUIPO).

Рішення структуровано наступним чином: Воно починається з викладення передісторії спору, включаючи заявку на торговельну марку, заперечення та рішення Відділу заперечень та Апеляційної ради. Заявник прагнув скасувати рішення Апеляційної ради та підтримати їх заперечення. Потім суд розглядає питання прийнятності нових доказів, поданих вперше до Загального Суду, зрештою визнавши значну їх частину неприйнятною. Суть справи зосереджена на тому, чи правильно Апеляційна рада застосувала статтю 8(4) Регламенту (ЄС) 2017/1001, яка стосується відносних підстав для відмови у реєстрації торговельної марки на підставі раніше незареєстрованих прав. Суд розглядає, чи використовувалося раніше використане позначення у господарській діяльності та чи мало воно значення, що виходить за межі місцевого.

Найважливішим положенням у цьому рішенні є тлумачення та застосування статті 8(4) Регламенту (ЄС) 2017/1001. Суд наголошує, що умови для успішного заперечення відповідно до цієї статті є кумулятивними. Це означає, що сторона, яка подає заперечення, повинна довести, що раніше використане позначення використовувалося у господарській діяльності, що воно мало значення, що виходить за межі місцевого, що право на позначення було набуто відповідно до законодавства відповідної держави-члена, і що позначення надає право забороняти використання наступної торговельної марки. Зосередження суду на кумулятивному характері цих умов та його ретельна перевірка доказів, представлених для демонстрації використання у господарській діяльності зі значенням, що виходить за межі місцевого, є ключовими висновками з цього рішення.

Рішення Загального суду (п’ята палата, розширений склад) від 24 вересня 2025 року. Sanofi BV, колишня Genzyme Europe BV проти Європейської комісії. Громадське здоров’я – Лікарські засоби для людини – Маркетингова авторизація лікарського засобу Nexviadyme (avalglucosidase alfa) – Невизнання avalglucosidase alfa як нової активної речовини – Директива 2001/83/ЄС – Регламент (ЄС) № 726/2004 – Документ Комісії «Повідомлення заявникам, Том 2A, Процедури маркетингової авторизації, Розділ 1, Маркетингова авторизація» – Стандарт доказування – Обов’язок обґрунтування – Принцип належного адміністрування – Право бути заслуханим – Рішення про вилучення лікарського засобу з Реєстру орфанних лікарських засобів Європейського Союзу – Регламент (ЄС) № 141/2000 – Регламент (ЄС) № 847/2000 – Істотна перевага – Стандарт доказування – Обов’язок обґрунтування. Справа T-483/22.

Це рішення Загального суду Європейського Союзу щодо маркетингової авторизації лікарського засобу Nexviadyme (avalglucosidase alfa), який використовується для лікування хвороби Помпе. Заявник, Sanofi BV, звернувся з проханням про часткове скасування рішення Європейської комісії, стверджуючи, що avalglucosidase alfa слід було визнати новою активною речовиною (NAS) і що продукт повинен був зберегти свою класифікацію як орфанний лікарський засіб. Суд зрештою відхилив позов, підтримавши рішення Комісії.

**Структура та основні положення:**

Рішення структуровано наступним чином:

1. **Передумови:** Детально описується правовий контекст, включаючи відповідні директиви та регламенти ЄС щодо лікарських засобів, маркетингових авторизацій та орфанних лікарських засобів. Також викладено історію розробки Nexviadyme та процедури, яких дотримувалися для подання заявки на маркетингову авторизацію.
2. **Форми заявлених вимог:** Підсумовує запити, зроблені заявником, Комісією та сторонами, що вступили в процес (Європейська конфедерація фармацевтичних підприємців (Eucope) та Європейське агентство з лікарських засобів (EMA)).
3. **Право:** Цей розділ представляє міркування суду та правовий аналіз, розділений на три основні доводи, висунуті заявником:

* **Перший довід:** Порушення Директиви 2001/83 та Регламенту № 726/2004, очевидна помилка оцінки та неналежне обґрунтування щодо відмови у визнанні avalglucosidase alfa новою активною речовиною.
* **Другий довід:** Порушення принципу належного адміністрування згідно зі статтею 41 Хартії основних прав Європейського Союзу, що містить твердження щодо неупередженості та доступу до документів під час процесу оцінки.
* **Третій довід:** Порушення Регламенту № 141/2000, очевидна помилка оцінки та неналежне обґрунтування щодо рішення про вилучення Nexviadyme з Реєстру орфанних лікарських засобів ЄС.
4. **Витрати:** Визначає, яка сторона несе відповідальність за покриття витрат на судовий процес.

**Основні положення та зміни:**

Рішення в першу чергу стосується тлумачення та застосування чинного фармацевтичного законодавства ЄС. Воно роз’яснює критерії визначення того, чи кваліфікується речовина як нова активна речовина (NAS), та вимоги для збереження статусу орфанного лікарського засобу. Суд наголошує на важливості наукових оцінок комітетів EMA (CHMP та COMP) та обмеженості судового перегляду в таких випадках.

**Найважливіші положення для використання:**

* **Визначення нової активної речовини (NAS):** Рішення надає розуміння того, як органи влади ЄС оцінюють, чи кваліфікується модифікована речовина як NAS, особливо в контексті біологічних лікарських засобів. Воно роз’яснює, що проста модифікація існуючої речовини автоматично не надає статус NAS; необхідно продемонструвати значні відмінності в безпеці та/або ефективності.
* **Статус орфанного лікарського засобу:** Рішення підкреслює суворі критерії для збереження статусу орфанного, вимагаючи “істотної переваги” над існуючими методами лікування. Воно роз’яснює, що клінічно значуща перевага або великий внесок у догляд за пацієнтами повинні бути продемонстровані конкретними та обґрунтованими доказами.
* **Судовий перегляд:** Рішення підкреслює обмежену роль судів ЄС у перегляді наукових оцінок, зроблених комітетами EMA. Суд може оцінювати лише процедурні аспекти, послідовність та обґрунтування оцінок, але не може замінювати власне наукове судження.
* **Належне адміністрування:** Рішення розглядає принципи неупередженості та прозорості в адміністративних процедурах. Воно роз’яснює права заявників бути заслуханими та мати доступ до відповідної інформації, одночасно визнаючи роль EMA у наданні наукової та регуляторної підтримки своїм комітетам.

Рішення Загального суду (П’ята палата) від 24 вересня 2025 року. Іссам Шаммут проти Ради Європейського Союзу. Спільна зовнішня політика та політика безпеки – Обмежувальні заходи, вжиті у зв’язку із ситуацією в Сирії – Заморожування коштів – Обмеження на в’їзд на територію держав-членів – Списки фізичних, юридичних осіб та органів, на які поширюється заморожування коштів та економічних ресурсів, а також обмеження на в’їзд на територію держав-членів – Збереження імені заявника у списках – Поняття «провідний підприємець, який діє в Сирії» – Презумпція зв’язку з сирійським режимом – Помилка в оцінці. Справа T-413/24.

Це рішення Загального суду Європейського Союзу щодо обмежувальних заходів проти сирійського бізнесмена Іссама Шаммута. Пан Шаммут оскаржив рішення Ради залишити його ім’я в санкційному списку ЄС, стверджуючи, що він не пов’язаний з сирійським режимом. Загальний суд відхилив його позов, визнавши, що Рада правомірно зберегла санкції.

**Структура та основні положення:**

* Рішення стосується позову, поданого паном Шаммутом проти Ради Європейського Союзу. Він вимагав скасування Рішення Ради (CFSP) 2024/1510 та Імплементаційного регламенту Ради (ЄС) 2024/1517, якими його ім’я було залишено у списку осіб, на яких поширюються обмежувальні заходи (заморожування активів та заборона на в’їзд) у зв’язку з ситуацією в Сирії.
* Рада спочатку внесла пана Шаммута до санкційного списку, оскільки він вважався “провідним підприємцем, який діє в Сирії” через його володіння та головування в Cham Wings Airlines та його керівництво Shammout Group.
* Пан Шаммут стверджував, що Рада помилилася в своїй оцінці, і що він спростував презумпцію зв’язку з сирійським режимом. Він стверджував про дискримінацію з боку режиму та заперечував будь-яку причетність до незаконної діяльності.
* Загальний суд підтримав рішення Ради, заявивши, що статус “провідного підприємця, який діє в Сирії” є достатнім критерієм для збереження санкцій. Суд встановив, що пан Шаммут не надав достатніх доказів для спростування презумпції зв’язку з сирійським режимом.
* Суд також заявив, що події, які відбулися після прийняття оскаржуваних актів, такі як ймовірне падіння сирійського режиму, не можуть бути використані для оскарження законності цих актів.

**Основні положення для використання:**

* Рішення роз’яснює застосування критерію “провідний підприємець, який діє в Сирії” для накладення санкцій. Воно підтверджує, що цей статус створює презумпцію зв’язку з сирійським режимом, яку можна спростувати.
* Рішення окреслює стандарт доказування, необхідний для осіб, які оскаржують їх включення до санкційного списку ЄС. Воно наголошує, що тягар доказування лежить на Раді, але заявник повинен надати достатньо доказів, щоб поставити під сумнів оцінку Ради.
* Рішення підтверджує, що законність санкцій оцінюється на основі фактів і права на момент їх прийняття, а не на основі подальших подій.

Рішення Загального Суду (Шоста палата) від 24 вересня 2025 року. Claims Balkans d.o.o. Beograd проти Відомства інтелектуальної власності Європейського Союзу. Торговельна марка ЄС – Заявка на реєстрацію образотворчої торговельної марки ЄС CLAIMS – Абсолютна підстава для відмови – Відсутність розрізняльної здатності – Стаття 7(1)(b) Регламенту (ЄС) 2017/1001 – Обов’язок обґрунтування – Права на захист – Стаття 94(1) Регламенту 2017/1001. Справа T-582/24.

Це рішення Загального Суду Європейського Союзу щодо заявки на реєстрацію торговельної марки ЄС. Суд підтримує рішення Відомства інтелектуальної власності Європейського Союзу (EUIPO) відхилити заявку на реєстрацію торговельної марки для образотворчого знака “CLAIMS” через відсутність у нього розрізняльної здатності. Заявник, Claims Balkans d.o.o. Beograd, прагнув зареєструвати знак для різних послуг у класах 35, 41 та 45, але EUIPO визнав термін “claims” загальним юридичним терміном, а отже, таким, що не здатний відрізнити послуги заявника від послуг інших підприємств.

Рішення структуроване наступним чином: воно починається з історії спору, деталізуючи заявку на реєстрацію торговельної марки ЄС, послуги, які вона мала охоплювати, та причини первинної відмови експертом. Потім у ньому викладено форми вимог, заявлені заявником та EUIPO. Основна частина рішення стосується доводів заявника, зокрема зосереджуючись на ймовірному порушенні статті 94(1) (права на захист, обов’язок обґрунтування), статті 7(1)(c) (описовий характер) та статті 7(1)(b) (розрізняльний характер) Регламенту 2017/1001. Суд відхиляє кожен із цих доводів, остаточно підтримуючи рішення EUIPO. Нарешті, рішення стосується розподілу витрат.

Найважливіші положення рішення обертаються навколо тлумачення та застосування статті 7(1)(b) Регламенту 2017/1001, що стосується розрізняльної здатності торговельної марки. Суд підкреслює, що для реєстрації торговельна марка повинна бути здатною ідентифікувати походження послуг і відрізняти їх від послуг інших підприємств. Рішення також роз’яснює, що хоча знак, який має кілька значень, є важливим фактором, заявник повинен продемонструвати, що інше значення слова “claims” здатне надати достатню розрізняльну здатність. Суд також наголошує, що стилізація знака була досить стандартною і суттєво не відрізнялася від шрифтів, запропонованих у широко використовуваних програмах обробки текстів.

Рішення Загального Суду (П’ята палата) від 24 вересня 2025 року. Al-Aqeelah Takaful Insurance Company проти Ради Європейського Союзу. Спільна зовнішня політика та політика безпеки – Обмежувальні заходи, ухвалені проти Сирії – Заморожування коштів – Перелік фізичних та юридичних осіб, організацій та органів, на які поширюється заморожування коштів та економічних ресурсів – Залишення імені заявника у списку – Позов про анулювання – Строк подання позову – Часткова неприйнятність – Обов’язок обґрунтування – Помилка в оцінці – Право власності – Свобода підприємницької діяльності – Пропорційність. Справа T-409/24.

Це рішення Загального Суду щодо обмежувальних заходів проти Сирії. Компанія Al-Aqeelah Takaful Insurance оскаржує рішення Ради залишити її назву у списку суб’єктів, на які поширюється заморожування коштів. Зрештою суд відхиляє позов компанії, підтримуючи рішення Ради.

**Структура та основні положення:**

Рішення стосується клопотання заявника про скасування Рішення Ради 2013/255/CFSP, Регламенту Ради (ЄС) № 36/2012, Рішення Ради (CFSP) 2024/1510 та Імплементаційного Регламенту Ради (ЄС) 2024/1517, оскільки вони стосуються його.

Суд розглядає прийнятність позову проти первинних актів, зрештою відхиляючи його через закінчення строку подання позову. Далі суд розглядає суть вимог заявника до рішення Ради залишити його назву у списку суб’єктів, на які поширюються обмежувальні заходи.

Заявник висуває три доводи: порушення обов’язку обґрунтування, помилка в оцінці та порушення принципу пропорційності, а також порушення принципу належного адміністрування. Суд відхиляє всі три доводи.

**Основні положення та важливі аспекти:**

* **Обов’язок обґрунтування:** Суд підтверджує, що Рада повинна надати чіткі та конкретні причини для введення обмежувальних заходів, дозволяючи постраждалій стороні зрозуміти підстави для прийняття рішення та оскаржити його в судовому порядку.
* **Помилка в оцінці:** Суд проводить ретельний перегляд доказів, представлених Радою на підтримку її рішення залишити заявника у списку. Він підкреслює, що Рада повинна мати достатньо міцну фактичну базу для свого рішення.
* **Принцип пропорційності:** Суд визнає, що обмежувальні заходи обмежують свободу підприємницької діяльності та право власності, але він вважає, що ці обмеження виправдані цілями загального інтересу, які переслідує ЄС, такими як захист цивільного населення та підтримка міжнародного миру та безпеки.
* **Принцип належного адміністрування:** Суд підкреслює, що Рада повинна ретельно та неупереджено розглядати всі відповідні аспекти конкретної справи. Однак він також зазначає, що Рада не зобов’язана прямо розглядати всі аргументи та інформацію, надані постраждалою стороною.

Рішення Загального Суду (Третя палата) від 24 вересня 2025 року. Western Australian Agriculture Authority (WAAA) проти Community Plant Variety Office. Сорти рослин – Заявка на отримання права на сорт рослин Співтовариства для сортів яблук Cripps Pink та Cripps Red – Провадження щодо недійсності – Стаття 53a Регламенту (ЄС) № 874/2009 – Серйозні сумніви – Стаття 10(1) Регламенту (ЄС) № 2100/94 – Новизна. Справа T-159/24.

Це рішення Загального Суду Європейського Союзу щодо спору про права на сорти рослин Співтовариства для сортів яблук “Cripps Pink” та “Cripps Red”. Western Australian Agriculture Authority (WAAA) оскаржує рішення Апеляційної ради Community Plant Variety Office (CPVO), яка зобов’язала CPVO повторно розглянути дійсність цих прав на сорти рослин через сумніви щодо їхньої новизни. Teak Enterprises Pty Ltd, інтервент, стверджує, що сорти були комерційно використані до встановленого законом терміну, отже, не мають новизни.

Суть рішення полягає в тому, чи повинен CPVO ініціювати провадження щодо недійсності (тобто провадження для оголошення права на сорт рослин недійсним) проти сортів яблук. Загальний Суд розглядає, чи правильно Апеляційна рада визначила, що існують “серйозні сумніви” щодо новизни сортів яблук Cripps Pink та Cripps Red, що виправдовувало б відкриття провадження щодо недійсності. Суд оцінює докази, надані Teak Enterprises, зосереджуючись на тому, чи були сорти комерційно використані до граничної дати за згодою селекціонера.

Загальний Суд відхиляє позов, поданий WAAA, підтримуючи рішення Апеляційної ради. Суд встановлює, що Апеляційна рада не помилилася в оцінці доказів, не переклала тягар доведення та невірно витлумачила поняття “згоди” щодо комерційного використання сортів яблук. Суд доходить висновку, що доказів, наданих Teak Enterprises, було достатньо, щоб викликати серйозні сумніви щодо новизни сортів рослин, що виправдовує повний повторний розгляд CPVO.

Найважливішими положеннями акту є ті, що стосуються критеріїв визначення новизни сорту рослин, зокрема стаття 10 Регламенту № 2100/94, та умови, за яких може бути ініційовано провадження щодо недійсності, як зазначено у статті 53a Регламенту № 874/2009. Рішення роз’яснює тлумачення “згоди” в контексті новизни, підтверджуючи, що неявна згода селекціонера на комерційне використання може позбавити чинності право на сорт рослин. Воно також наголошує на важливості оцінки нових доказів у провадженні щодо недійсності, навіть якщо подібні докази вже розглядалися у попередніх справах.

Рішення Загального Суду (Друга палата) від 24 вересня 2025 року. Tamasu Butterfly Europa GmbH проти Відомства Європейського Союзу з питань інтелектуальної власності. Торговельна марка ЄС – Провадження у справі про заперечення – Міжнародна реєстрація із зазначенням Європейського Союзу – Словесна марка BTFY – Раніша словесна марка ЄС Butterfly – Раніші національні комерційні найменування Butterfly та BTY – Відносні підстави для відмови – Відсутність імовірності плутанини – Стаття 8(1)(b) Регламенту (ЄС) 2017/1001 – Відсутність використання у комерційній діяльності позначення, яке має більше ніж суто місцеве значення – Стаття 8(4) Регламенту 2017/1001 – Відсутність шкоди репутації – Стаття 8(5) Регламенту 2017/1001. Справа T-326/24.

Це рішення Загального Суду Європейського Союзу щодо спору про торговельну марку ЄС. Суд ухвалив рішення щодо можливості реєстрації словесної марки “BTFY” в ЄС, зокрема, розглядаючи заперечення, подане компанією Tamasu Butterfly Europa GmbH, на підставі їхньої ранішої словесної марки ЄС “Butterfly” та німецьких комерційних найменувань “Butterfly” та “BTY”. Загальний Суд підтримав рішення Апеляційної ради EUIPO, встановивши відсутність імовірності плутанини між марками та відхиливши заперечення.

**Структура та основні положення:**

Рішення структуровано наступним чином:

* **Передісторія спору:** Цей розділ окреслює хронологію подій, включаючи міжнародну реєстрацію “BTFY”, заперечення, подане Tamasu Butterfly Europa GmbH, та підстави для заперечення на основі статті 8(1)(b), 8(4) та 8(5) Регламенту 2017/1001.
* **Форми позовних вимог:** Цей розділ підсумовує вимоги, висловлені заявником (Tamasu Butterfly Europa GmbH), EUIPO та третьою стороною (Domu Brands Ltd).
* **Право:** Цей розділ містить правове обґрунтування та аналіз суду, розділений на три правові підстави:
* Порушення статті 8(1)(b) Регламенту 2017/1001 (імовірність плутанини)
* Порушення статті 8(5) Регламенту 2017/1001 (шкода репутації)
* Порушення статті 8(4) Регламенту 2017/1001 (незареєстрована торговельна марка або позначення)
* **Витрати:** Цей розділ визначає, яка сторона несе відповідальність за покриття витрат на провадження.

**Основні положення та зміни:**

Суть рішення обертається навколо оцінки подібності між марками “BTFY” та “Butterfly”. Суд проводить детальний аналіз візуальних, фонетичних та концептуальних аспектів марок, зрештою дійшовши висновку, що вони несхожі.

* **Візуальна несхожість:** Суд наголошує на різниці в довжині та загальному враженні, зазначаючи, що середній споживач навряд чи сприйматиме чотири літери “BTFY” окремо в межах довшого слова “Butterfly”.
* **Фонетична несхожість:** Суд вважає, що “BTFY” вимовлятиметься по літерах (чотири склади), на відміну від трьох складів “Butterfly”.
* **Концептуальна несхожість:** Хоча суд визнає, що “Butterfly” має чітке значення для англомовного населення, він вважає, що “BTFY” не має внутрішнього значення, і що заявник не зміг довести, що громадськість сприйматиме його як абревіатуру від “Butterfly”.

**Важливі положення для використання:**

Найважливішими аспектами цього рішення є детальний аналіз подібності торговельних марок та застосування відповідних положень Регламенту 2017/1001.

* **Оцінка подібності:** Методологія суду для порівняння візуальних, фонетичних та концептуальних аспектів марок надає цінні вказівки для оцінки імовірності плутанини у спорах щодо торговельних марок.
* **Тягар доведення:** Рішення підкреслює важливість надання достатніх доказів для підтримки тверджень про подібність та використання в торгівлі. Нездатність заявника продемонструвати, що “BTFY” сприймається як абревіатура від “Butterfly”, була ключовим фактором у рішенні суду.
* **Умови для статті 8(4):** Рішення роз’яснює умови для успішного заперечення на підставі статті 8(4) Регламенту 2017/1001, зокрема вимогу використання в комерційній діяльності, яке має більше ніж суто місцеве значення.

Рішення Суду (п’ята палата) від 24 вересня 2025 року. #Йохан Ламі проти Європейського агентства прикордонної та берегової охорони. #Державна служба – Наймані працівники – Персонал Frontex – Щорічна відпустка – Статті 56 bis та 57 Статуту – Позмінна робота – Відрахування днів відпустки – Рівність у ставленні. #Справа T-552/24.

Це аналіз рішення Суду ЄС (п’ята палата) у справі T-552/24, *Йохан Ламі проти Frontex*, винесеного 24 вересня 2025 року. Справа стосується розрахунку щорічної відпустки для контрактних працівників Frontex (Європейського агентства прикордонної та берегової охорони), які працюють позмінно. Заявник, Йохан Ламі, оскаржив метод Frontex щодо відрахування днів відпустки за відсутність під час 12-годинних змін.

**Суть акту:**

Рішення стосується спору щодо того, як Frontex розраховує щорічну відпустку для своїх контрактних працівників, які працюють позмінно. Суд відхилив позов заявника про те, що Frontex неправильно розрахував його право на відпустку, віднімаючи 1,5 дня відпустки за кожну пропущену 12-годинну зміну. Суд підтримав метод Frontex, встановивши, що він не порушує Положення про персонал або принцип рівного ставлення.

**Структура та основні положення:**

Рішення структуровано наступним чином:

* **Передісторія:** Викладаються факти справи, включаючи умови працевлаштування заявника, конкретні інциденти, що призвели до спору (відрахування відпустки за відсутність), та внутрішню процедуру подання скарг.
* **Аргументи сторін:** Підсумовуються вимоги заявника (порушення правил надання відпустки, вимога про скасування рішень Frontex та повернення відрахованих днів відпустки) та захист Frontex (відхилення вимог як необґрунтованих).
* **Правовий аналіз:** Це є основною частиною рішення, де Суд розглядає аргументи заявника.
* **Юрисдикція:** Суд роз’яснює, що він не може видавати декларативні заяви або судові приписи адміністрації.
* **Предмет позовів про анулювання:** Роз’яснюється, що позов зосереджується на анулюванні початкових рішень Frontex, враховуючи обґрунтування відхилення внутрішньої скарги.
* **Суть справи:** Суд розглядає чотири підстави, наведені заявником:
* Порушення Директиви 2003/88/ЄС (робочий час) та внутрішнього рішення Frontex № 27/2023.
* Порушення статті 57 Положення про персонал (щорічна відпустка).
* Порушення права на достатній відпочинок.
* Порушення принципів рівного ставлення та прозорості.
* **Рішення:** Суд відхиляє вимоги заявника та зобов’язує його сплатити витрати.

**Основні положення та зміни:**

Ключовим положенням, що розглядається, є стаття 57 Положення про персонал, яка гарантує мінімум 24 робочих дні щорічної відпустки. Заявник стверджував, що метод Frontex фактично зменшив його право на відпустку, оскільки він повинен був використати 1,5 дня відпустки для покриття 12-годинної зміни.

Суд відхилив цей аргумент, заявивши, що стаття 57 не вимагає, щоб кожен день відпустки відповідав повному робочому дню, незалежно від кількості відпрацьованих годин. Він наголосив, що робочий час заявника, хоча й організований позмінно, не перевищував загальної річної кількості робочих годин персоналу зі стандартним графіком. Тому він не мав права на більшу відпустку.

Суд також розглянув аргументи заявника, засновані на Директиві 2003/88/ЄС (робочий час), Директиві 89/391/ЄЕС (безпека та охорона здоров’я на роботі), а також принципах рівного ставлення та прозорості, визнавши їх усі необґрунтованими.

**Найважливіші положення для використання:**

Найважливішими аспектами цього рішення є:

* **Тлумачення статті 57 Положення про персонал:** Рішення роз’яснює, що право на 24 дні щорічної відпустки не обов’язково означає право на 24 повні вихідні дні, незалежно від робочого часу працівника.
* **Застосування до позмінної роботи:** Рішення підтверджує, що Frontex може розраховувати відпустку для змінних працівників пропорційно до годин, які вони б відпрацювали під час зміни.
* **Рівне ставлення:** Рішення підкреслює, що рівне ставлення не вимагає ідентичного ставлення в усіх ситуаціях. Відмінності у ставленні допустимі, якщо вони об’єктивно обґрунтовані.

Це рішення надає роз’яснення щодо того, як агентства ЄС можуть розраховувати щорічну відпустку для персоналу, який працює за нестандартним графіком, забезпечуючи дотримання Положення про персонал та принципу рівного ставлення.

Рішення Суду (четверта палата) від 24 вересня 2025 року. #Aliud Pharma GmbH проти Європейської комісії. #Лікарські засоби для людини – Зміна дозволу на продаж лікарського засобу для людини Tecfidera – диметилфумарат – Директива 2001/83/ЄС – Стаття 14, параграф 11, Регламенту (ЄС) № 726/2004 – Стаття 266 ДФЄС. #Справа T-309/23.

Цей документ є рішенням Загального суду Європейського Союзу щодо спору про дозвіл на продаж лікарського засобу для людини Tecfidera, який містить диметилфумарат (DMF). Aliud Pharma GmbH, фармацевтична компанія, що виробляє генеричні лікарські засоби, оскаржує рішення Європейської комісії надати Biogen Netherlands BV, оригінальному виробнику Tecfidera, додатковий рік захисту ринку для цього препарату. Суть спору полягає в тому, чи слід вважати Tecfidera новим лікарським засобом, відмінним від Fumaderm, іншого препарату, що містить DMF разом з іншими речовинами.

Рішення структуровано наступним чином: Воно починається з викладення передісторії спору, включаючи початковий дозвіл на продаж Tecfidera, дебати щодо того, чи є DMF “новою активною речовиною” порівняно з Fumaderm, і попередні судові оскарження, пов’язані з генеричними версіями Tecfidera. Потім у рішенні представлено аргументи Aliud Pharma (заявника), Європейської комісії (відповідача) та Biogen Netherlands (інтервента, який підтримує Комісію). Далі суд переходить до свого правового аналізу, зосереджуючись на тому, чи правильно Комісія інтерпретувала та застосувала статтю 14(11) Регламенту (ЄС) № 726/2004, яка регулює продовження захисту ринку для лікарських засобів з новими терапевтичними показаннями.

Найважливішим положенням рішення є тлумачення судом статті 14(11) Регламенту № 726/2004. Суд доходить висновку, що Комісія помилилася, надавши Biogen додатковий рік захисту ринку для Tecfidera. Суд наголошує, що для отримання права на продовження, нове терапевтичне показання має бути дозволене протягом перших восьми років початкового десятирічного періоду захисту ринку. Оскільки нове показання для Tecfidera було дозволено після цього восьмирічного періоду, суд скасовує рішення Комісії. Це означає, що виробники генеричних препаратів, такі як Aliud Pharma, можуть вийти на ринок раніше, ніж передбачалося Biogen і Комісією.

Рішення Загального Суду (Сьома палата) від 24 вересня 2025 року. Rústicas del Guadalquivir SL проти Відомства інтелектуальної власності Європейського Союзу. Торговельна марка ЄС – Провадження щодо скасування – Словесна торговельна марка ЄС SEQUOÏA – Відсутність реального використання – Стаття 58(1)(a) Регламенту (ЄС) 2017/1001 – Характер використання. Справа T-301/24.

Це рішення Загального Суду Європейського Союзу щодо справи про скасування торговельної марки ЄС. Справа стосується словесної торговельної марки ЄС “SEQUOÏA”, зареєстрованої для “Свіжих фруктів і овочів” у Класі 31. Головне питання полягає в тому, чи продемонстрував власник торговельної марки, Rústicas del Guadalquivir SL, реальне використання знака протягом відповідного п’ятирічного періоду, як цього вимагає стаття 58(1)(a) Регламенту (ЄС) 2017/1001.

Загальний Суд підтримав рішення Апеляційної ради Відомства інтелектуальної власності Європейського Союзу (EUIPO), яка відхилила апеляцію Rústicas del Guadalquivir SL і підтвердила скасування торговельної марки. Суд встановив, що докази, представлені Rústicas del Guadalquivir SL, недостатньо демонструють, що термін “SEQUOÏA” використовувався як торговельна марка для позначення комерційного походження товарів. Натомість суд погодився з EUIPO, що цей термін часто використовувався для позначення різновиду фруктів, таким чином, не виконуючи основну функцію торговельної марки.

Ключовим положенням є стаття 58(1)(a) Регламенту (ЄС) 2017/1001, яка передбачає, що торговельна марка може бути скасована, якщо вона не використовувалася реально в ЄС протягом безперервного періоду в п’ять років. Рішення наголошує, що реальне використання повинно бути підтверджено вагомими та об’єктивними доказами, і торговельна марка повинна використовуватися відповідно до її основної функції, яка полягає в гарантуванні ідентичності походження товарів або послуг. Суд ретельно вивчив докази, надані Rústicas del Guadalquivir SL, включаючи рахунки-фактури, ліцензійні угоди та маркетингові матеріали, і встановив, що використання “SEQUOÏA” було непослідовним і неоднозначним, часто з’являючись як позначення сорту, а не як торговельна марка.

Рішення Суду (третя палата) від 24 вересня 2025 року. #Bioalchemilla Srl та Alkemilla Eco Bio Cosmetic Srl проти Відомства Європейського Союзу з питань інтелектуальної власності. #Торговельна марка Європейського Союзу – Процедура визнання недійсною – Образотворча торговельна марка Європейського Союзу NAMALEI – Підстава для абсолютної недійсності – Відсутність недобросовісності – Стаття 59, параграф 1, пункт b), Регламенту (ЄС) 2017/1001. #Справа T-555/24.

Це рішення Загального суду (Третя палата) від 24 вересня 2025 року у справі T-555/24 між Bioalchemilla Srl та Alkemilla Eco Bio Cosmetic Srl (заявники) та Відомством Європейського Союзу з питань інтелектуальної власності (EUIPO), де Паоло Морале є третьою стороною, яка бере участь у справі. Справа стосується дійсності торговельної марки ЄС “NAMALEI”. Заявники прагнули скасувати рішення П’ятої апеляційної ради EUIPO, яка відхилила їхню заяву про визнання недійсною торговельної марки NAMALEI. Загальний суд відхилив позов, підтримавши рішення EUIPO.

Структура рішення виглядає наступним чином:
* **Вступ:** Заявники прагнуть скасування та зміни рішення EUIPO.
* **Передісторія спору:** Деталі первісної заяви про визнання недійсною торговельної марки NAMALEI, товари та послуги, на які поширюється дія знаку, та підстави для визнання недійсною (недобросовісність та відносні підстави для відмови).
* **Висновки сторін:** Підсумовує вимоги заявників, EUIPO та третьої сторони, яка бере участь у справі.
* **Право:**
* **Прийнятність до розгляду клопотання про порушення статті 6septies Паризької конвенції, статті 5(3)(b) Директиви 2015/2436 та статті 8(3) Регламенту 2017/1001:** Суд визнав це клопотання неприйнятним, оскільки заявники не надали достатньої аргументації на його підтримку.
* **Клопотання про порушення статті 59(1)(b) Регламенту 2017/1001:** Суд розглянув, чи правильно Апеляційна рада дійшла висновку, що третя сторона, яка бере участь у справі, не діяла недобросовісно під час подання заявки на реєстрацію торговельної марки. Суд проаналізував докази, представлені заявниками, і дійшов висновку, що їх недостатньо для доведення недобросовісності.
* **Витрати:** Суд визначив, хто має нести витрати на провадження у справі.

Основні положення акту стосуються оцінки недобросовісності при реєстрації торговельної марки. Суд підкреслює, що тягар доведення лежить на стороні, яка стверджує про недобросовісність. Він також роз’яснює, що намір заявника на реєстрацію торговельної марки є суб’єктивним елементом, який необхідно визначати об’єктивно, враховуючи всі відповідні фактичні обставини. Суд перелічує кілька факторів, які можуть бути враховані в загальному аналізі недобросовісності, такі як обізнаність заявника про використання третьою стороною подібного знаку, намір заявника перешкодити третій стороні продовжувати використовувати знак та комерційна логіка, що лежить в основі подання заявки на реєстрацію торговельної марки.

Рішення Загального суду (Четверта палата) від 24 вересня 2025 року. XH проти Європейської Комісії. Державна служба – Посадові особи – Розслідування, проведене OLAF – Переведення на час розслідування – Стаття 7(1) Правил про персонал – Запит про допомогу – Запит про використання документів згідно зі статтею 19 Правил про персонал – Позов про анулювання – Акт, який не підлягає оскарженню – Підготовчий захід – Недотримання досудової процедури – Часткова неприйнятність – Інтереси служби – Еквівалентність посад – Відповідальність. Справа T-1083/23.

Це рішення Загального суду Європейського Союзу щодо позову, поданого посадовою особою OLAF, XH, проти Європейської Комісії. Справа стосується низки рішень, пов’язаних з розслідуванням OLAF, в якому була замішана XH, включаючи тимчасове переведення, запити про допомогу та дозвіл на використання документів. Зрештою, суд відхиляє позов XH, визнавши більшість її вимог неприйнятними або необґрунтованими.

Рішення структуровано наступним чином: воно починається з передісторії та фактів спору, потім окреслює форми судового рішення, яких домагаються обидві сторони. Основна частина рішення стосується предмету позову, прийнятності доказів, поданих заявником, загальної прийнятності позову, і, нарешті, суті вимог про анулювання та компенсацію. Вимоги про анулювання поділені на кілька частин, кожна з яких стосується конкретного рішення OLAF. Рішення завершується рішенням щодо витрат.

Найважливіші положення рішення стосуються прийнятності позовів. Суд вважає, що оскарження поточних розслідувань OLAF є неприйнятними, оскільки вони є підготовчими заходами і безпосередньо не впливають на правове становище заявника. Подібним чином, вимоги до відмови в наданні допомоги та відмови в дозволі на використання документів є неприйнятними, оскільки заявник не вичерпав внутрішні процедури подання скарг, перш ніж звернутися до суду. Суд розглядає по суті вимогу щодо рішення про переведення, вважаючи, що воно знаходиться в межах розсуду установи та в інтересах служби.

Рішення Загального Суду (Четверта палата) від 24 вересня 2025 року. Neuraxpharm Pharmaceuticals SL проти Європейської Комісії. Лікарські засоби для людини – Зміна реєстраційного посвідчення на лікарський засіб Tecfidera – Диметилфумарат, лікарський засіб для людини – Директива 2001/83/ЄС – Стаття 14(11) Регламенту (ЄС) № 726/2004 – Стаття 266 ДФЄС. Справа T-257/23.

Це рішення Загального Суду Європейського Союзу щодо спору про реєстраційне посвідчення на лікарський засіб Tecfidera, що використовується для лікування розсіяного склерозу. Справа стосується того, чи Європейська Комісія правомірно надала додатковий рік захисту ринку для Tecfidera. Це продовження було надано на підставі схвалення нового терапевтичного показання для препарату.

Рішення має таку структуру: воно починається з вступу, в якому викладено правові підстави для позову та конкретне рішення, яке оскаржується. Далі наводиться довідкова інформація про спір, включаючи історію реєстраційного посвідчення на Tecfidera, попередні судові оскарження та відповідні рішення, прийняті Європейським агентством з лікарських засобів (EMA) та Комісією. Потім у рішенні детально описуються аргументи, висловлені Neuraxpharm Pharmaceuticals (заявник), Комісією (відповідач) та Biogen Netherlands (інтервент). Нарешті, Суд представляє свої правові обґрунтування та рішення, скасовуючи рішення Комісії про надання додаткового року захисту ринку.

Ключовим положенням, яке розглядається, є стаття 14(11) Регламенту (ЄС) № 726/2004, яка дозволяє продовжити захист ринку лікарського засобу на один рік (до максимального терміну в 11 років), якщо власник реєстраційного посвідчення отримує дозвіл на одне або кілька нових терапевтичних показань протягом перших восьми років початкового десятирічного періоду захисту. Суд встановив, що Комісія неправомірно надала додатковий рік захисту, оскільки дозвіл на нове терапевтичне показання не було отримано у встановлений восьмирічний термін. Суд підкреслив, що суворе дотримання часових обмежень, передбачених статтею 14(11), є необхідним для збалансування цілей сприяння дослідженням нових методів лікування та заохочення виробництва генеричних лікарських засобів.

Рішення Загального Суду (Друга палата) від 24 вересня 2025 року. Manufaktur Jörg Geiger GmbH проти Відомства інтелектуальної власності Європейського Союзу. Торговельна марка ЄС – Провадження щодо недійсності – Словесна торговельна марка ЄС PriSecco – Раніше зареєстроване НМП “Prosecco” – Відносна підстава для недійсності – Стаття 8(4) та стаття 53(1)(c) Регламенту (EC) № 207/2009 – Стаття 103(2)(b) Регламенту (EU) № 1308/2013 – Концепція “викликання в уяві” НМП. Справа T-406/24.

Це рішення Загального Суду Європейського Союзу щодо спору стосовно торговельної марки ЄС. Справа стосується заяви про визнання недійсною словесної торговельної марки ЄС “PriSecco” на підставі її подібності до раніше зареєстрованого Захищеного Найменування Місця Походження (НМП) “Prosecco”. Consorzio di Tutela della Denominazione di Origine Controllata ‘Prosecco’ (Консорціум “Prosecco”) стверджував, що “PriSecco” викликає в уяві “Prosecco”, таким чином порушуючи захист, наданий НМП. Загальний Суд зрештою став на бік Консорціуму “Prosecco”, відхиливши позов, поданий Manufaktur Jörg Geiger GmbH, власником знаку “PriSecco”.

Рішення структуроване наступним чином: Воно починається з викладу передісторії спору, включаючи заявку на торговельну марку ЄС “PriSecco”, товари, які вона охоплює (безалкогольні коктейлі), та підстави для подання заяви про визнання недійсною на основі НМП “Prosecco”. Далі детально описуються провадження у EUIPO (Відомстві інтелектуальної власності Європейського Союзу) та Апеляційній раді, які спочатку визнали знак “PriSecco” недійсним. Рішення продовжує розгляд доводів, висунутих Manufaktur Jörg Geiger GmbH, які включають передбачувані порушення статті 53(1)(c) у поєднанні зі статтею 8(4) Регламенту № 207/2009 та статті 103(2) Регламенту № 1308/2013. Суд систематично відхиляє кожен з цих доводів, надаючи детальне обґрунтування своїх висновків. Нарешті, рішення стосується питання витрат, зобов’язуючи Manufaktur Jörg Geiger GmbH понести власні витрати та витрати Консорціуму “Prosecco”.

Найважливішими положеннями акту для його використання є ті, що стосуються “викликання в уяві” НМП. Суд наголошує, що “викликання в уяві” може відбуватися, навіть якщо продукти не є подібними. Ключовим критерієм є те, чи викликає оспорюваний знак образ продукту НМП безпосередньо в уяві споживача. Суд також підкреслює важливість візуальної та фонетичної подібності між знаками та потенціал для “викликання в уяві”, навіть коли оспорюваний знак лише частково включає НМП. Це рішення підсилює широкий захист, що надається НМП, і роз’яснює обсяг концепції “викликання в уяві”.

Рішення Суду (перша палата) від 24 вересня 2025 року. #Quality First GmbH проти Відомства Європейського Союзу з питань інтелектуальної власності. #Торговельна марка Європейського Союзу – Заявка на реєстрацію фігуративної торговельної марки Європейського Союзу CRAVE NO MORE – Абсолютна підстава для відмови – Відсутність розрізняльної здатності – Стаття 7, параграф 1, пункт b) Регламенту (ЄС) 2017/1001. #Справа T-33/25.

Це рішення Загального суду (Перша палата) від 24 вересня 2025 року, що стосується справи T-33/25 між Quality First GmbH та Відомством Європейського Союзу з питань інтелектуальної власності (EUIPO). Суд відхилив заявку Quality First GmbH на реєстрацію фігуративного знака “CRAVE NO MORE” як торговельної марки Європейського Союзу для товарів класів 1, 5, 29, 30 та 32. Суд підтримав рішення EUIPO про те, що знак не має розрізняльної здатності відповідно до статті 7(1)(b) Регламенту (ЄС) 2017/1001.

Рішення структуровано наступним чином: Воно починається зі вступу, в якому викладено прохання про скасування та зміну рішення EUIPO. Далі детально описується історія спору, включаючи заявку на реєстрацію торговельної марки, товари та послуги, які вона охоплювала, та початкову відмову експерта. Також описано провадження в Апеляційній раді та доводи сторін. Потім суд оцінює суть справи, розглядаючи два доводи заявника: порушення статті 7(1)(b) Регламенту 2017/1001 (відсутність розрізняльної здатності) та порушення принципу рівного ставлення. Суд відхиляє обидва доводи та відмовляє в задоволенні позову. Нарешті, він виносить рішення щодо витрат, зобов’язуючи кожну сторону нести власні витрати.

Найважливішими положеннями рішення є ті, що стосуються оцінки розрізняльної здатності торговельної марки. Суд підтверджує, що торговельна марка повинна дозволяти споживачам ідентифікувати походження продукту та відрізняти його від продуктів інших компаній. Він також наголошує, що оцінка повинна здійснюватися з урахуванням сприйняття відповідною громадськістю. Суд встановив, що знак “CRAVE NO MORE” буде сприйнятий англомовною громадськістю як рекламне повідомлення, а не як позначення комерційного походження, і що графічні елементи знака недостатньо розрізняльні, щоб подолати цю відсутність розрізняльної здатності.

Рішення Загального суду (Четверта палата) від 24 вересня 2025 року. Kern Pharma, SL проти Європейської комісії. Лікарські засоби для людини – Зміна реєстраційного посвідчення на лікарський засіб Tecfidera – Диметилфумарат, лікарський засіб для людини – Директива 2001/83/EC – Стаття 14(11) Регламенту (EC) № 726/2004 – Стаття 266 ДФЄС. Справа T-351/23.

Це рішення Загального суду щодо спору про реєстраційне посвідчення на лікарський засіб Tecfidera, який використовується для лікування розсіяного склерозу. Фармацевтична компанія Kern Pharma оскаржила рішення Європейської комісії надати Biogen Netherlands BV, власнику реєстраційного посвідчення на Tecfidera, додатковий рік захисту на ринку. Зрештою суд став на бік Kern Pharma, скасувавши рішення Комісії.

Рішення стосується тлумачення та застосування статті 14(11) Регламенту (EC) № 726/2004, яка дозволяє продовжити захист на ринку лікарського засобу на один рік (максимум до 11 років), якщо власник реєстраційного посвідчення отримує дозвіл на нове терапевтичне показання протягом перших восьми років початкового десятирічного періоду. Передісторія справи включає попередні судові оскарження щодо того, чи належить Tecfidera до тієї ж “глобальної реєстрації”, що й інший лікарський засіб, Fumaderm, який містить іншу комбінацію активних речовин. Цей попередній судовий процес вплинув на терміни прийняття Комісією рішення щодо додаткового року захисту на ринку.

Загальний суд скасував рішення Комісії, дійшовши висновку, що умова надання додаткового року захисту на ринку – отримання дозволу на нове терапевтичне показання протягом перших восьми років – не була виконана. Хоча Biogen подала заявку на внесення змін, щоб включити нове терапевтичне показання (для молодших пацієнтів), дозвіл було надано після того, як початковий восьмирічний період вже закінчився. Суд відхилив аргументи Комісії про те, що попередні судові оскарження виправдовують більш гнучке тлумачення терміну. Суд підкреслив, що Комісія не може посилатися на свій обов’язок виконувати судові рішення, щоб змінити сферу дії чинного законодавства. Суд підтримав принцип, що отримання дозволу на нове терапевтичне показання у встановлений термін є суворою передумовою для додаткового року захисту на ринку.

Рішення Загального суду (Четверта палата) від 24 вересня 2025 року. Zentiva k.s. і Zentiva Pharma GmbH проти Європейської комісії. Лікарські засоби для застосування людиною – Зміна реєстраційного посвідчення на лікарський засіб Tecfidera – Диметилфумарат, лікарський засіб для застосування людиною – Директива 2001/83/ЄС – Стаття 14(11) Регламенту (ЄС) № 726/2004 – Стаття 266 ДФЄС. Справа T-278/23.

Це рішення Загального суду Європейського Союзу щодо спору стосовно реєстраційного посвідчення на лікарський засіб Tecfidera, який використовується для лікування розсіяного склерозу. Фармацевтичні компанії Zentiva k.s. і Zentiva Pharma GmbH (заявники) оскаржують рішення Європейської комісії надати компанії Biogen Netherlands BV (інтервент), власнику реєстраційного посвідчення на Tecfidera, додатковий рік захисту ринку. Суть спору полягає в тому, чи мав право Tecfidera на це продовження відповідно до статті 14(11) Регламенту (ЄС) № 726/2004, яка вимагає, щоб нова терапевтична індикація була дозволена протягом перших восьми років після початкової реєстрації.

Структура рішення передбачає розгляд фактичних обставин, аргументів, представлених заявниками та Комісією, і правового обґрунтування, застосованого Загальним судом. Суд розглядає, чи правильно Комісія інтерпретувала та застосувала статтю 14(11) Регламенту № 726/2004, особливо у світлі попереднього рішення (Pharmaceutical Works Polpharma проти EMA), яке спочатку оголосило імплементаційне рішення від 30 січня 2014 року незастосовним. Загальний суд зрештою скасовує рішення Комісії, роблячи висновок, що додатковий рік захисту ринку було надано з порушенням законодавства ЄС.

Найважливішим положенням акту є стаття 14(11) Регламенту № 726/2004, яка визначає умови, за яких лікарський засіб може отримати вигоду від продовження терміну захисту ринку. Тлумачення цієї статті Загальним судом наголошує на суворому дотриманні восьмирічного терміну для отримання дозволу на нову терапевтичну індикацію. Це рішення роз’яснює, що недотримання цього терміну виключає надання додаткового року захисту ринку, незалежно від будь-яких проміжних судових процесів чи складнощів.

Рішення Суду (четверта палата) від 24 вересня 2025 року. #KF проти Європейського інвестиційного банку. #Публічна служба – Персонал ЄІБ – Скарга на психологічне домагання – Рішення, прийняте на виконання рішення Суду – Нове адміністративне розслідування – Помилка у факті – Помилка в оцінці – Відповідальність. #Справа T-222/24.

Це рішення Загального суду (четверта палата) від 24 вересня 2025 року у справі T-222/24, KF проти Європейського інвестиційного банку (ЄІБ). Справа стосується скарги на психологічне домагання, поданої KF, колишньою керівницею підрозділу в ЄІБ, проти банку.

Рішення стосується клопотання KF про скасування рішення ЄІБ від 17 січня 2024 року, яким частково відхилено її скаргу на психологічне домагання, та про отримання компенсації за моральну шкоду, яку вона нібито зазнала внаслідок цього. Суд частково скасовує рішення ЄІБ та зобов’язує ЄІБ виплатити 10 000 євро відшкодування збитків.

Структура рішення наступна:
1. **Передісторія спору:** У цьому розділі викладено фактичні обставини, включаючи історію працевлаштування KF в ЄІБ, інциденти, що призвели до її скарги, та попередні судові позови.
2. **Форми вимог:** У цьому розділі підсумовано вимоги, пред’явлені KF та ЄІБ до Суду.
3. **Право:** Це ядро рішення, де Суд аналізує правові аргументи та докази, представлені обома сторонами.
4. **Клопотання про компенсацію:** Суд аналізує клопотання про компенсацію.
5. **Витрати:** У цьому розділі визначається, яка сторона несе відповідальність за покриття судових витрат провадження.

Основні положення та зміни порівняно з попередніми версіями:
* Суд розглядає твердження KF про те, що ЄІБ порушив політику щодо поваги до гідності на робочому місці та допустив помилки в оцінці фактів, пов’язаних з імовірним домаганням.
* Суд зосереджується на тому, чи допустив ЄІБ помилку в оцінці щодо визначення “психологічного домагання” відповідно до відповідної політики ЄІБ.
* Суд оцінює ймовірні факти домагання, включаючи звинувачення у публічній критиці KF, звіт про оцінку, написаний B після повернення KF з лікарняного, та управлінські рішення щодо реінтеграції KF.
* Суд частково скасовує рішення ЄІБ, встановивши, що ЄІБ допустив помилки у фактах та оцінці, зробивши висновок, що B не займався психологічним домаганням.
* Суд зобов’язує ЄІБ виплатити KF 10 000 євро компенсації за моральну шкоду, заподіяну надмірною тривалістю процедури та невизначеністю, викликаною незаконним рішенням ЄІБ.

Основні положення акту, які можуть бути найбільш важливими для його використання:
* Рішення роз’яснює визначення та обсяг “психологічного домагання” відповідно до політики ЄІБ, підкреслюючи необхідність повторюваної та стійкої поведінки, яка підриває гідність людини та умови праці.
* Рішення підкреслює важливість ретельного та неупередженого адміністративного розслідування у випадках імовірного домагання з метою встановлення фактів та вжиття відповідних заходів.
* Рішення підкреслює обов’язок роботодавця піклуватися про працівників, особливо тих, хто повертається з лікарняного, та необхідність враховувати їхній добробут та уникати зайвого стресу.
* Рішення підтверджує, що скасування незаконного акту може бути достатньою компенсацією за моральну шкоду, якщо заявник не доведе додаткової шкоди, яку неможливо повністю відшкодувати скасуванням.
* Рішення роз’яснює, що надмірні затримки в адміністративних процедурах можуть завдати моральної шкоди та виправдовувати компенсацію.

Рішення Загального суду (Друга палата) від 24 вересня 2025 року. Barry’s Bootcamp Holdings LLC проти Відомства інтелектуальної власності Європейського Союзу. Торговельна марка ЄС – Провадження про скасування – Міжнародна реєстрація із зазначенням Європейського Союзу – Зображувальна торговельна марка, що представляє два перевернуті шеврони – Позов про анулювання – Строки подання позову – Прийнятність – Фактичне використання торговельної марки – Стаття 18(1)(a) та стаття 58(1)(a) Регламенту (ЄС) 2017/1001 – Характер використання торговельної марки – Форма, що відрізняється елементами, які не змінюють розрізняльний характер торговельної марки – Обов’язок обґрунтування – Стаття 94(1) Регламенту 2017/1001. Справа T-340/23.

Це рішення Загального суду Європейського Союзу щодо спору про торговельну марку ЄС. Справа стосується позову про анулювання, поданого компанією Barry’s Bootcamp Holdings LLC проти рішення Відомства інтелектуальної власності Європейського Союзу (EUIPO) щодо фактичного використання зображувальної торговельної марки, що представляє два перевернуті шеврони, що належить компанії Hummel Holding A/S. Суд повинен був вирішити, чи правомірно EUIPO підтвердило, що Hummel Holding A/S здійснила фактичне використання своєї торговельної марки.

Рішення структуровано наступним чином:
1. **Передісторія:** Викладається первісна заява про скасування, подана Barry’s Bootcamp проти міжнародної реєстрації Hummel Holding, рішення Відділу скасування про часткове скасування реєстрації та подальша апеляція до Апеляційної ради, яка була відхилена.
2. **Форми заявлених вимог:** Перелічено вимоги, висунуті заявником (Barry’s Bootcamp), EUIPO та вступником у справу (Hummel Holding) щодо анулювання оскаржуваного рішення та розподілу витрат.
3. **Право:** Представлено доводи заявника, які включають порушення статті 94(1) та статті 58(1)(a) Регламенту 2017/1001.
4. **Прийнятність позову:** Суд спочатку розглядає прийнятність позову, відхиляючи твердження вступника у справу про те, що строк подання позову було пропущено.
5. **Перший довід, що стверджує порушення статті 94(1) Регламенту 2017/1001:** Далі Суд оцінює доводи по суті, починаючи з передбачуваного порушення обов’язку обґрунтування.
6. **Другий довід, що стверджує порушення статті 58(1)(a) Регламенту 2017/1001:** Потім Суд розглядає передбачуване порушення статті 58(1)(a) Регламенту 2017/1001, яка стосується фактичного використання торговельної марки. Цей довід поділено на три частини, що стосуються бирок, декоративного використання торговельної марки та використання торговельної марки у формах, відмінних від зареєстрованої.
7. **Витрати:** Нарешті, в рішенні розглядається питання розподілу витрат.

Основні положення акта:
* **Прийнятність позову:** Суд підтверджує, що позов було подано в межах застосовного строку, включаючи продовження строку у зв’язку з віддаленістю, передбачене статтею 60 Регламенту процедури.
* **Обов’язок обґрунтування:** Суд встановлює, що Апеляційна рада надала достатнє обґрунтування свого рішення, відповідно до статті 94(1) Регламенту 2017/1001.
* **Фактичне використання торговельної марки:** Суд підтримує висновок Апеляційної ради про те, що Hummel Holding здійснила фактичне використання оскаржуваної міжнародної реєстрації, відповідно до статті 58(1)(a) Регламенту 2017/1001.
* **Використання у формі, відмінній від зареєстрованої:** Суд підтверджує, що Апеляційна рада правомірно врахувала використання торговельної марки у формах, що відрізняються елементами, які не змінюють її розрізняльний характер, як це передбачено статтею 18(1)(a) Регламенту 2017/1001.

Найважливішими положеннями цього рішення є ті, що стосуються оцінки фактичного використання торговельної марки, включаючи розгляд використання у формі, відмінній від зареєстрованої. Суд роз’яснює критерії для визначення того, чи змінюють варіації у використанні торговельної марки її розрізняльний характер, що є важливим для оцінки того, чи можна вважати таке використання фактичним використанням для цілей збереження реєстрації торговельної марки.

Рішення Загального суду (Шоста палата) від 24 вересня 2025 року. Mowi Poland S.A. проти Європейської комісії. Громадське здоров’я – Спеціальні правила гігієни харчових продуктів тваринного походження – Регламент (ЄС) № 853/2004 – Пункт 3(e) Додатку до Делегованого регламенту (ЄС) 2024/1141 – Позов про анулювання – Locus standi – Заінтересованість у порушенні провадження – Прийнятність – Поняття «заморожений продукт» – Відсутність консультацій з EFSA – Стаття 13 Регламенту № 853/2004. Справа T-354/24.

Це рішення Загального суду Європейського Союзу щодо анулювання положення в Делегованому регламенті Комісії (ЄС) 2024/1141, зокрема пункту 3(e) Додатку. Справа була порушена компанією Mowi Poland S.A., яка спеціалізується на переробці копченого лосося, проти Європейської комісії. Французька Республіка виступила на підтримку Комісії.

Суть рішення обертається навколо техніки «затвердіння», яку використовує Mowi Poland S.A., що передбачає зниження температури філе копченого лосося для полегшення нарізання. Оспорюване положення в Регламенті 2024/1141 встановлює 96-годинний термін для підтримання рибних продуктів при температурах, відмінних від стандартних температур зберігання, при використанні машин для нарізання або різання. Mowi Poland S.A. домагалася анулювання цього положення.

Загальний суд задовольнив позов Mowi Poland S.A. та анулював оспорюване положення, встановивши, що Комісія не проконсультувалася з Європейським органом з безпеки харчових продуктів (EFSA) перед його прийняттям, як того вимагає стаття 13 Регламенту № 853/2004. Суд визначив, що положення може мати значний вплив на здоров’я населення, що вимагає консультацій з EFSA. Суд також розглянув питання про прийнятність позову, підтвердивши право Mowi Poland S.A. на порушення провадження та її заінтересованість у цьому.

Найважливішим аспектом цього рішення є наголос на вимозі до Комісії консультуватися з EFSA з питань, пов’язаних з гігієною харчових продуктів, які можуть суттєво вплинути на здоров’я населення. Суд встановив, що 96-годинний термін, встановлений оспорюваним положенням, є новим зобов’язанням, яке вимагає наукової оцінки, і що Комісія не надала належного обґрунтування терміну або не консультувалася з EFSA щодо нього. Це підкреслює важливість наукових консультацій для підтримки законодавства ЄС про гігієну харчових продуктів.

Рішення Загального Суду (Друга палата) від 24 вересня 2025 року (Витяги). Barry’s Bootcamp Holdings LLC проти Відомства інтелектуальної власності Європейського Союзу. Торговельна марка ЄС – Провадження щодо скасування – Міжнародна реєстрація із зазначенням Європейського Союзу – Зображувальна торговельна марка, що представляє собою вісім перевернутих чорних шевронів – Фактичне використання торговельної марки – Стаття 18(1)(a) та стаття 58(1)(a) Регламенту (ЄС) 2017/1001 – Характер використання торговельної марки – Форма, що відрізняється елементами, які не змінюють розрізняльний характер торговельної марки – Зустрічний позов – Предмет позову – Заінтересованість у порушенні провадження – Прийнятність. Справа T-32/24.

Це рішення Загального Суду Європейського Союзу щодо спору між Barry’s Bootcamp Holdings LLC та Hummel Holding A/S стосовно торговельної марки ЄС. Справа стосується фактичного використання зображувальної торговельної марки, що представляє собою вісім перевернутих чорних шевронів, яка належить Hummel Holding A/S. Barry’s Bootcamp Holdings LLC подала заяву про скасування торговельної марки, стверджуючи, що вона не була введена в фактичне використання.

**Структура та основні положення:**

Рішення стосується позову, поданого Barry’s Bootcamp Holdings LLC проти рішення Апеляційної ради Відомства інтелектуальної власності Європейського Союзу (EUIPO). Апеляційна рада підтримала рішення Відділу скасування, який частково скасував міжнародну реєстрацію Hummel для зображувальної торговельної марки. Суд розглядає два доводи, висунуті Barry’s Bootcamp: (1) порушення статті 94(1) Регламенту 2017/1001 (неналежне обґрунтування) та (2) порушення статті 58(1)(a) Регламенту 2017/1001 (фактичне використання торговельної марки). Суд також розглядає зустрічний позов Hummel, в якому стверджується, що Апеляційна рада помилилася, встановивши, що фактичне використання не було доведено для певних товарів.

**Основні положення та зміни:**

* **Фактичне використання торговельної марки:** Суд аналізує, чи надала Hummel достатньо доказів фактичного використання торговельної марки в Європейському Союзі для товарів і послуг, для яких вона була зареєстрована. Це включає оцінку характеру, обсягу, місця та часу використання.
* **Використання в іншій формі:** Суд розглядає, чи використання торговельної марки у формі, що відрізняється від зареєстрованої форми (наприклад, зворотна кольорова схема), змінює розрізняльний характер торговельної марки. Він застосовує статтю 18(1)(a) Регламенту 2017/1001, яка допускає варіації, що не змінюють розрізняльний характер.
* **Декоративне використання проти використання як торговельної марки:** Суд розглядає, чи використання торговельної марки на предметах одягу сприймається як показник комерційного походження або лише як декоративний елемент.
* **Прийнятність зустрічного позову:** Суд оцінює прийнятність зустрічного позову Hummel, враховуючи, чи він спрямований проти того самого рішення, що й основний позов, і чи має Hummel заінтересованість у порушенні провадження.

**Найважливіші положення для використання:**

Найважливішими положеннями для розуміння цього рішення є ті, що стосуються оцінки фактичного використання торговельної марки, зокрема стаття 58(1)(a) та стаття 18(1)(a) Регламенту 2017/1001. Рішення містить вказівки щодо того, як визначити, чи була торговельна марка введена в фактичне використання, які докази необхідні для доведення такого використання та як оцінити, чи змінюють варіації у формі торговельної марки її розрізняльний характер. Аналіз судом декоративного використання проти використання як торговельної марки також важливий для розуміння обсягу захисту, що надається торговельним маркам.

Повідомлення про набрання чинності Протоколом про внесення змін до Марракеської угоди про заснування Світової організації торгівлі Угоди про субсидії у галузі рибальства

Це повідомлення оголошує про набрання чинності Протоколом про внесення змін до Марракеської угоди про заснування Світової організації торгівлі (СОТ) Угоди про субсидії у галузі рибальства. Зміна, яка має на меті ефективніше регулювання субсидій у галузі рибальства, набула чинності 15 вересня 2025 року. Це знаменує собою вирішальний крок до сталого рибальства та ліквідації шкідливих субсидій, які сприяють надмірному вилову риби та незаконному, непідзвітному та нерегульованому (ННН) рибальству.

Саме повідомлення є коротким, у ньому просто констатується факт набрання чинності Протоколом і міститься посилання на Офіційний вісник (ОВ), де можна знайти повний текст Протоколу про внесення змін (ОВ L 148, 8.6.2023, с. 3). Воно не містить детальної структури, положень чи змін. Щоб зрозуміти ці аспекти, потрібно звернутися до зазначеного Офіційного вісника.

Найважливішим аспектом цього повідомлення є дата набрання чинності: 15 вересня 2025 року. Це дата, з якої змінена Угода про субсидії у галузі рибальства стає юридично обов’язковою для членів СОТ, які її ратифікували.

Рішення № 1/2025 Комітету асоціації ЄС-Молдова у торговельній конфігурації від 19 вересня 2025 року про зниження та скасування митних зборів відповідно до статті 147(4) Угоди про асоціацію між Європейським Союзом та Європейським співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, з однієї сторони, та Республікою Молдова, з іншої сторони [2025/1961]

Нижче наведено аналіз Рішення № 1/2025 Комітету асоціації ЄС-Молдова у торговельній конфігурації:

**1. Суть акта:**

Це рішення спрямоване на поглиблення лібералізації торгівлі між ЄС та Молдовою шляхом зниження або скасування мит на різні товари. Воно встановлює новий Додаток (XV-E) до чинної Угоди про асоціацію, в якому викладено конкретні зобов’язання обох сторін щодо зниження або скасування митних зборів. Це рішення відображає збільшення обсягів торгівлі між ЄС та Молдовою та підтримує поточні переговори Молдови про вступ до ЄС шляхом узгодження її законодавства зі стандартами ЄС. Воно також передбачає механізм застосування запобіжних заходів у разі виникнення серйозних економічних труднощів внаслідок збільшення імпорту.

**2. Структура та основні положення:**

* **Стаття 1:** Додає Додаток XV-E до Угоди про асоціацію, в якому детально описані конкретні зобов’язання щодо зниження або скасування митних зборів. Цей новий додаток замінює попередні Додатки XV-A, XV-B та XV-D, які раніше регулювали митні збори.
* **Стаття 2:** Зобов’язує провести перегляд у 2027 році для оцінки узгоджених знижень та скасувань митних зборів. Під час цього перегляду буде розглянуто подальшу лібералізацію з урахуванням прогресу Молдови у вступі, виробничих потужностей, структури торгівлі, використання квот та конкретної чутливості обох сторін.
* **Стаття 3:** Зазначає, що текст рішення є автентичним усіма офіційними мовами ЄС.
* **Стаття 4:** Встановлює, що рішення набирає чинності на п’ятнадцятий день після його ухвалення.

**Додаток XV-E додатково поділяється на:**

* **Стаття 1:** Зазначає, що кожна сторона знижує або скасовує митні збори на товари походження іншої сторони відповідно до Додатку А. Також уточнюється, що у разі призупинення дії Додатку А застосовуються ставки мит, передбачені Додатками XV-A, XV-B та XV-D.
* **Стаття 2:** Вимагає від Молдови узгодити своє законодавство з конкретними виробничими стандартами ЄС, переліченими в Додатку B, до 31 грудня 2027 року (за винятком Регламенту (ЄС) 2017/625, який подовжує термін до 31 грудня 2028 року). Також встановлює вимоги до звітності для Молдови щодо демонстрації прогресу в узгодженні з законодавством ЄС. ЄС може призупинити преференції, якщо Молдова не виконає свої зобов’язання.
* **Стаття 3:** Дозволяє будь-якій стороні вжити запобіжних заходів у разі виникнення серйозних економічних, соціальних або екологічних труднощів внаслідок збільшення імпорту, що є результатом додаткової лібералізації. Встановлює процедуру повідомлення та консультацій перед застосуванням таких заходів.

**Додатки:**

* **Додаток A:** Перелічує продукти, на які поширюються річні безмитні тарифні квоти (для Союзу), та продукти, на які поширюється ціна входу (для яких компонент імпортного мита ad valorem звільняється для Союзу). Він також включає графік поступок для Республіки Молдова, в якому вказано застосовуване мито найбільшого сприяння (НСБ) та категорію для різних продуктів.
* **Додаток B:** Перелічує конкретні виробничі стандарти ЄС, з якими Молдова повинна узгодити своє законодавство, включаючи регламенти та директиви, що стосуються засобів захисту рослин, сталого використання пестицидів, офіційного контролю та захисту вод від забруднення нітратами.

**3. Основні положення для практичного використання:**

* **** Підприємства, які здійснюють торгівлю між ЄС та Молдовою, повинні уважно вивчити Додаток A до Додатку XV-E, щоб зрозуміти нові ставки митних зборів та тарифні квоти, які застосовуються до їхньої продукції. Це дозволить їм скористатися зниженими або скасованими митами.
* Молдовські виробники повинні звернути пильну увагу на Додаток B до Додатку XV-E, оскільки в ньому викладено виробничі стандарти ЄС, яким вони повинні відповідати, щоб скористатися заходами з лібералізації торгівлі. Відповідність цим стандартам має важливе значення для збереження доступу до ринку ЄС.
* Як суб’єкти ЄС, так і молдовські суб’єкти повинні знати про запобіжні заходи, викладені в статті 3 Додатку XV-E. Ці заходи можуть бути застосовані, якщо збільшення імпорту спричинить серйозні труднощі на будь-якому з ринків.
* **** Рішення є особливо актуальним для українських виробників та експортерів, які можуть розглядати Молдову як транзитну країну або базу для експорту товарів до ЄС, враховуючи посилення торговельних відносин між Молдовою та ЄС.

Рішення Наглядового органу ЄАВТ № 090/25/COL від 11 червня 2025 року про продаж нерухомості в Леренскузі (Норвегія) [2025/1950]

Це рішення Наглядового органу ЄАВТ (ESA) щодо справи про потенційну незаконну державну допомогу, надану норвезьким муніципалітетом Леренскуг компанії Masserud Utvikling AS, компанії з розвитку нерухомості. Справа стосується продажу нерухомості муніципалітетом компанії Masserud і подальшої несплати муніципалітетом за цю нерухомість.

Рішення структуровано наступним чином:

* **I. ФАКТИ:** У цьому розділі викладено передісторію справи, включаючи початкову скаргу, процедуру, якої дотримувався ESA, і опис відповідних заходів. Він деталізує угоди між муніципалітетом і Masserud, хронологію подій і відповідну інформацію про обидва суб’єкти.
* **II. ОЦІНКА:** Це основна частина рішення, де ESA оцінює, чи є ці заходи державною допомогою відповідно до статті 61(1) Угоди про ЄЕЗ. Він розглядає, чи передбачають заходи державні ресурси, чи відносяться вони до держави, чи є вони вибірковими та чи надають перевагу Masserud. Оцінка також враховує, чи спотворюють заходи конкуренцію та чи впливають вони на торгівлю між Договірними Сторонами.
* **III. ВИСНОВОК:** На основі оцінки ESA робить висновок, що неспроможність муніципалітету забезпечити виконання вимоги про сплату становить незаконну державну допомогу.
* **IV. ПРОЦЕДУРНІ ВИМОГИ:** ESA зазначає, що норвезька влада не повідомила ESA про цей захід, порушивши свої зобов’язання згідно з Протоколом 3 SCA.
* **V. СУМІСНІСТЬ ДОПОМОГИ:** ESA вважає, що допомога несумісна з функціонуванням Угоди про ЄЕЗ, оскільки вона не відповідає критеріям жодного з відступів згідно зі статтею 61(2) або (3) Угоди про ЄЕЗ.
* **VI. ПОВЕРНЕННЯ:** ESA наказує Королівству Норвегія стягнути незаконну допомогу з Masserud Utvikling AS, включно з відсотками, і встановлює терміни для процесу стягнення та інформування ESA про вжиті заходи.

Найважливішими положеннями акту є:

* **Стаття 2:** Ця стаття проголошує, що надання державної землі безоплатно компанії Masserud Utvikling AS через неспроможність муніципалітету забезпечити виконання своїх вимог становить незаконну державну допомогу в розмірі 7 709 058 норвезьких крон, що є несумісним з функціонуванням Угоди про ЄЕЗ.
* **Стаття 3:** Ця стаття зобов’язує Королівство Норвегія вжити всіх необхідних заходів для стягнення допомоги, зазначеної у статті 2, з Masserud Utvikling AS.
* **Стаття 4:** Ця стаття встановлює терміни для процесу стягнення, вимагаючи його завершення до 11 жовтня 2025 року, і визначає, що допомога, яка підлягає стягненню, повинна включати відсотки з дати, коли вона була в розпорядженні Masserud Utvikling AS.

Це рішення по суті визначає, що норвезький муніципалітет Леренскуг надав незаконну державну допомогу приватній компанії, не стягнувши плату за продаж нерухомості, і зобов’язує Норвегію стягнути цю суму з компанії.

Повідомлення Наглядового органу ЄАВТ про відсоткові ставки повернення державної допомоги та базові/дисконтні ставки для держав ЄАВТ, що застосовуються з 1 липня 2025 року (Опубліковано відповідно до правил щодо базових та дисконтних ставок, викладених у Частині VII Керівних принципів державної допомоги ESA та статті 10 Рішення ESA № 195/04/COL від 14 липня 2004 року)

Це повідомлення від Наглядового органу ЄАВТ (ESA) оголошує про застосовні відсоткові ставки для повернення державної допомоги та базові/дисконтні ставки для держав ЄАВТ (Ісландія, Ліхтенштейн та Норвегія), чинні з 1 липня 2025 року. Ці ставки є вирішальними для обчислення фінансового тягаря для компаній, які отримали незаконну державну допомогу, та для визначення переваги, наданої заходами допомоги.

Повідомлення структуровано у вигляді простої таблиці, що представляє базові ставки для кожної з трьох країн ЄАВТ. У ньому чітко зазначено методологію, яка використовується для обчислення цих базових ставок, з посиланням на відповідні розділи Керівних принципів державної допомоги ESA та конкретне Рішення ESA від 2008 року, яке внесло зміни до цих керівних принципів. У ньому також роз’яснюється, що застосовні базові ставки визначаються шляхом додавання відповідних марж до цих базових ставок, як це визначено в Керівних принципах державної допомоги.

Найважливішим аспектом цього повідомлення є самі базові ставки: 9,27% для Ісландії, 1,09% для Ліхтенштейну та 4,71% для Норвегії. Ці ставки є основою для обчислення загальних базових ставок і ставок повернення, які безпосередньо впливають на підприємства та уряди, залучені до справ про державну допомогу в регіоні ЄАВТ.

Рішення Суду від 5 червня 2025 року у справі E-25/24 – Dartride AS проти Норвезької держави, представленої Міністерством юстиції та громадської безпеки (Staten v/Justis- og beredskapsdepartementet), (Відповідальність держави – Порушення, що приписуються національному суду – Поняття суду, який приймає рішення в останній інстанції – Ефективний судовий захист – Однорідність)

Це рішення Суду ЄАВТ щодо умов, за яких держава може нести відповідальність за збитки, спричинені рішеннями її національних судів, які порушують право ЄЕЗ (Європейської економічної зони). Рішення роз’яснює, коли національний суд вважається таким, що приймає рішення в останній інстанції, і що становить явне порушення права ЄЕЗ, яке може спричинити відповідальність держави. Воно також стосується сумісності національного законодавства, яке намагається обмежити відповідальність держави в таких випадках, із правом ЄЕЗ.

Рішення структуроване навколо двох основних пунктів. Перший пункт встановлює, що держави ЄЕЗ можуть нести відповідальність за збитки, що виникають внаслідок порушень права ЄЕЗ національними судами, які приймають рішення в останній інстанції, але лише у виняткових випадках, коли суд явно порушив право ЄЕЗ. Він також роз’яснює, що коли всі внутрішні засоби захисту вичерпано, умова суду, який приймає рішення в останній інстанції, вважається виконаною. Другий пункт стверджує, що право ЄЕЗ не дозволяє національному законодавству загалом виключати відповідальність держави за порушення, допущені судами, які приймають рішення в останній інстанції, шляхом накладення додаткових умов, таких як вимога скасування або зміни рішення, скасовані рішення, що перешкоджають своєчасним апеляціям, або засудження державного службовця за кримінальний злочин, пов’язаний з рішенням.

Найважливішими положеннями цього рішення є ті, які визначають обставини, за яких держава може нести відповідальність за рішення своїх судів. Зокрема, вимога “явного порушення” права ЄЕЗ встановлює високу планку для встановлення відповідальності держави. Крім того, рішення роз’яснює, що національні закони не можуть накладати додаткові умови, які б ефективно захищали державу від відповідальності у випадках порушення права ЄЕЗ національними судами.

Запит на консультативний висновок від Суду ЄАВТ, датований 30 квітня 2025 року, у справі Dommages Aréas проти Gable Insurance AG в Konkurs (Справа E-8/25)

Цей документ є запитом від Князівського апеляційного суду до Суду ЄАВТ щодо консультативного висновку стосовно тлумачення Директиви Solvency II (2009/138/EC) у контексті страхової вимоги до Gable Insurance AG, яка перебуває у стані банкрутства. Основне питання полягає в тому, чи зберігає вимога потерпілої сторони, яка має пряме право на позов проти страховика та є суброгантом четвертої сторони, пріоритет як страхова вимога згідно зі статтею 268(1)(g) Директиви. Друге питання полягає в тому, чи слід вважати судові витрати, понесені на пред’явлення такої вимоги, також страховою вимогою з тим самим пріоритетом.

Документ структуровано як офіційний запит на консультативний висновок, що містить два конкретні питання для розгляду Судом ЄАВТ. Перше питання стосується пріоритету страхової вимоги в контексті встановленої законом суброгації, а друге питання стосується того, чи слід надавати пріоритет також судовим витратам, пов’язаним з вимогою. Безпосередніх змін порівняно з попередніми версіями немає, оскільки це початковий запит на тлумачення.

Найважливіше положення для практичного використання полягає в тлумаченні статті 268(1)(g) та статті 275(1) Директиви Solvency II. Висновок Суду ЄАВТ роз’яснить, чи поширюється пріоритет страхових вимог на потерпілих сторін з прямими правами на позов та встановленою законом суброгацією, і чи включені судові витрати до сфери пріоритетних вимог. Це роз’яснення матиме значні наслідки для розгляду страхових вимог у транскордонних провадженнях про неплатоспроможність у межах ЄЕЗ.

Рішення Суду від 5 червня 2025 року у справі E-26/24 – Наглядовий орган ЄАВТ проти Ісландії (Невиконання державою ЄАВТ своїх зобов’язань – Делегований регламент Комісії (ЄС) 2021/1118 – Регуляторні технічні стандарти)

Це рішення Суду ЄАВТ стосується невиконання Ісландією зобов’язання щодо включення Делегованого регламенту Комісії (ЄС) 2021/1118 до свого національного законодавства, як це передбачено Угодою про Європейський економічний простір (ЄЕП). Основною проблемою є невідповідність Ісландії своїм зобов’язанням згідно з Угодою про ЄЕП, зокрема статтею 7, щодо імплементації законодавства ЄС. Суд постановив, що Ісландія не виконала свої зобов’язання. Ісландії наказано відшкодувати судові витрати.

Рішення має просту структуру: воно ідентифікує справу, сторони, що беруть участь (Наглядовий орган ЄАВТ проти Ісландії), та правову основу для позову (невиконання зобов’язань згідно з Угодою про ЄЕП). Потім у ньому викладається рішення Суду, яке констатує невиконання Ісландією зобов’язання щодо включення зазначеного регламенту ЄС до її внутрішнього правопорядку, та наказує Ісландії сплатити витрати. Порівняно з попередніми версіями змін немає, оскільки це первинне рішення у цій справі.

Найважливішим положенням є констатація того, що Ісландія не виконала свої зобов’язання згідно зі статтею 7 Угоди про ЄЕП, не включивши Делегований регламент Комісії (ЄС) 2021/1118 до свого внутрішнього правопорядку. Цей регламент стосується регуляторних технічних стандартів для органів врегулювання щодо оцінки вимог до капіталу для суб’єктів врегулювання. Це означає, що Ісландія не дотримується спільних правил у ЄЕП, що може мати наслідки для фінансової стабільності та транскордонного співробітництва у фінансових питаннях у межах ЄЕП.