Справа №907/523/24 від 10/09/2025
1. Предмет спору – визнання укладеним договору оренди земельної ділянки між Департаментом міської інфраструктури Ужгородської міської ради та ТОВ “Цегельний завод №1” з певними умовами, зокрема щодо розміру штрафу за несвоєчасну сплату орендної плати.
2. У цій справі, суд касаційної інстанції розглядав питання про те, чи мають право суди попередніх інстанцій змінювати умови Типового договору оренди землі, затвердженого Кабінетом Міністрів України, зокрема, зменшувати розмір штрафу за несвоєчасну сплату орендної плати. Суд зазначив, що згідно з усталеною практикою Верховного Суду, суди не мають права відступати від положень Типового договору в частині розміру штрафу, оскільки це суперечить законодавству. Суд підкреслив, що зменшення розміру штрафу, встановленого Типовим договором, не є конкретизацією умов договору, а прямим порушенням законодавства. Суд також врахував, що Типовий договір є чинним і обов’язковим для застосування. На основі цього, суд вирішив, що апеляційний суд помилково змінив рішення суду першої інстанції щодо розміру штрафу.
3. Суд касаційної інстанції змінив рішення апеляційного суду, залишивши в силі положення про штраф у розмірі 100% річної орендної плати, як це передбачено Типовим договором оренди землі.
Справа №910/11352/24 від 10/09/2025
1. Предметом спору є стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
2. Суд касаційної інстанції залишив в силі рішення апеляційного суду про часткове задоволення заяви ТОВ “Газойлтехнопайп” про стягнення з ТОВ “Оператор ГТС України” витрат на професійну правничу допомогу, мотивуючи це тим, що позивач вчасно повідомив про намір подати докази понесених витрат після ухвалення рішення суду, що відповідає положенням ГПК України. Суд врахував, що позивач надав попередній розрахунок судових витрат у позовній заяві та подав докази протягом п’яти днів після ухвалення рішення, як це передбачено процесуальним законодавством. Також, суд касаційної інстанції зазначив, що відповідач не обґрунтував, яким чином подання рахунку-фактури та платіжної інструкції після ухвалення рішення впливає на принцип відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалено рішення. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, що причини неподання договору та додаткової угоди до ухвалення рішення були поважними, а також наголосив на необхідності уникати надмірного формалізму у вирішенні питання про відшкодування витрат на правничу допомогу.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу ТОВ “Оператор газотранспортної системи України” без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2025 у справі № 910/11352/24 – без змін.
Справа №911/1974/24 від 11/09/2025
1. Предметом спору є заява ТОВ «Автоспецпром» про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді касаційної інстанції у справі про стягнення з ТОВ «Автоспецпром» на користь держави в особі МОЗ України пені та штрафу.
2. Верховний Суд, розглядаючи заяву ТОВ «Автоспецпром», керувався принципом відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене рішення, а також необхідністю забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді. Суд врахував надані відповідачем докази щодо понесених витрат на професійну правничу допомогу, зокрема договір про надання правової допомоги, додаток до договору, акт приймання-передачі наданих послуг, рахунок на оплату та ордер адвоката. Водночас, суд взяв до уваги заперечення прокурора щодо неспівмірності заявлених витрат обсягу наданої правничої допомоги та критерії реальності, розумності розміру витрат. Зважаючи на те, що відзив на касаційну скаргу був підготовлений керівником ТОВ «Автоспецпром» в порядку самопредставництва, а не адвокатом, суд не включив вартість відповідних послуг до суми відшкодування. Також суд врахував сталу правову позицію відповідача у справі та відсутність обґрунтованих доводів прокурора щодо неспівмірності заявлених витрат.
3. Суд частково задовольнив заяву ТОВ «Автоспецпром» та ухвалив стягнути з Офісу Генерального прокурора 10 000 грн витрат на правову допомогу у суді касаційної інстанції.
Справа №913/451/24 від 09/09/2025
1. Предметом спору є стягнення з Відділу освіти Білокуракинської селищної ради на користь ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” 1 798 460,18 грн за договором постачання природного газу.
2. Верховний Суд встановив, що суд апеляційної інстанції не повно з’ясував обставини справи, зокрема, чи дійсно Позивач виконав умови договору щодо постачання газу, і чи виник у Відповідача обов’язок оплатити цей газ. Суд не з’ясував, чи звільняє ненаправлення оригіналу акта приймання-передачі від обов’язку оплати, і чи міг Відповідач визначити обсяг спожитого газу для оплати. Також, суд не дослідив питання початку прострочення боржника та правомірності нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат. Оскільки суд апеляційної інстанції не застосував належні критерії оцінки доказів, передбачені статтею 86 ГПК України, його рішення є необґрунтованим. Верховний Суд зазначив, що не обґрунтовано необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування зазначених норм права, а підставою для відмови в задоволенні позову стало встановлення судом апеляційної інстанції обставин невиконання Позивачем погоджених між сторонами умов Договору, якими визначається початок прострочення виконання зобов`язань, а не обставини постачання природного газу споживачам, які розміщені на території, яка в подальшому була окупована з боку російської федерації.
3. Верховний Суд скасував постанову Східного апеляційного господарського суду і передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №199/9896/22 від 13/08/2025
1. Предметом спору є витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та скасування рішення про державну реєстрацію права оренди.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову, оскільки прокурор не довів належними та допустимими доказами незаконність набуття відповідачем права власності на спірну земельну ділянку. Суд зазначив, що наявність двох копій наказу Держгеокадастру з різним змістом не є безумовним доказом підробки документів. Також, суд врахував, що розробка проектно-технічної документації та державна реєстрація земельної ділянки здійснювалися за ініціативою відповідача, і наявна копія наказу Держгеокадастру була надана державному реєстратору для реєстрації права власності. Водночас, суд касаційної інстанції встановив порушення правил юрисдикції при розгляді позовних вимог до одного з відповідачів, оскільки спір між територіальною громадою та юридичною особою підлягає розгляду в господарському суді.
3. Рішення судів попередніх інстанцій в частині позовних вимог до одного з відповідачів скасовано, провадження у справі в цій частині закрито, в іншій частині рішення залишено без змін.
Справа №644/3763/23 від 10/09/2025
1. Предметом спору є відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок неналежного надання медичної допомоги, що призвело до смерті новонародженої дитини та ушкодження здоров’я матері.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, які частково задовольнили позов про відшкодування моральної шкоди. Суд зазначив, що позивачка довела факт завдання їй моральної шкоди внаслідок недбалості лікаря пологового будинку, з яким вона перебувала в трудових відносинах. Суд врахував висновки експертиз, проведених у рамках кримінального провадження, які підтвердили причинно-наслідковий зв’язок між діями лікаря та негативними наслідками для здоров’я позивачки та її дитини. Також суд касаційної інстанції підкреслив, що пологовий будинок, як роботодавець, несе відповідальність за шкоду, завдану його працівником під час виконання трудових обов’язків. Визначаючи розмір відшкодування, суд виходив з принципів розумності, справедливості та співмірності, враховуючи глибину фізичних і душевних страждань позивачки, а також невідворотність втрати дитини. Суд касаційної інстанції підкреслив, що висновок експерта, отриманий у кримінальному провадженні, є належним доказом у цивільній справі, якщо він стосується обставин, що входять до предмету доказування.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/13288/24 від 11/09/2025
1. Предметом спору у справі є стягнення з двох відповідачів в солідарному порядку безпідставно збережених коштів пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва.
2. Суд касаційної інстанції, залишаючи в силі рішення апеляційного суду, виходив з наступного:
* Відсутні підстави для касаційного оскарження на підставі неврахування висновків Верховного Суду в подібних правовідносинах, оскільки обставини справи, на яку посилався скаржник, суттєво відрізняються. Зокрема, у справі, на яку посилався скаржник, позивач сам звернувся до органу місцевого самоврядування та уклав договір пайової участі, маючи намір забудови земельної ділянки, тоді як у даній справі Департамент не є стороною договору про забудову і не має повноважень вимагати його виконання.
* Обов’язок сплати пайового внеску покладається саме на замовника будівництва, яким є ДП «Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв».
* Відсутні підстави для солідарного стягнення з обох відповідачів, оскільки сплата пайового внеску не підпадає під вирішення правових і фінансових питань з третіми особами, за які передбачена солідарна відповідальність згідно з договором про забудову.
* Департамент безпідставно здійснив новий розрахунок пайового внеску з усієї площі будівництва, не врахувавши, що попередній договір про сплату пайової участі був виконаний забудовником у повному обсязі.
* Доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій та переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень касаційного суду.
3. Верховний Суд залишив без змін постанову апеляційного суду, якою частково задоволено позов, стягнувши з ДП «Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв» кошти пайової участі.
Справа №924/84/24 від 09/09/2025
1. Предметом спору є визнання недійсною додаткової угоди до договору про постачання електричної енергії та стягнення коштів, перерахованих за не отриманий товар.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення попередніх судів, зазначивши, що прокурор правомірно представляв інтереси держави, оскільки Хмельницька обласна рада не вжила належних заходів для захисту інтересів держави через відсутність коштів на сплату судового збору, що свідчить про її бездіяльність. Суд також погодився з тим, що укладена додаткова угода є неправомірною, оскільки зміна тарифів на електроенергію відбулася ще до укладення основного договору, і ТОВ “УКР ГАЗ РЕСУРС” було про це відомо, а отже, не було підстав для зміни ціни після укладення договору. Суд підкреслив, що ТОВ “УКР ГАЗ РЕСУРС”, будучи обізнаним про майбутнє збільшення тарифів, свідомо запропонувало нижчу ціну на тендері, щоб отримати перевагу над іншими учасниками. Крім того, суд зазначив, що додаткова угода не містила посилання на постанову, якою було змінено тариф на розподіл електроенергії, що є порушенням умов договору.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “УКР ГАЗ РЕСУРС” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/279/25 від 11/09/2025
1. Предметом спору є стягнення 1 750 099,86 грн безпідставно утриманих коштів банківської гарантії.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення попередніх інстанцій, виходячи з того, що ТОВ «Зернотрейд» повністю виконало договір поставки, хоча й з порушенням строків, за що сплатило штрафні санкції, а отже, ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» не мав підстав для утримання коштів банківської гарантії. Суд зазначив, що підставою для утримання банківської гарантії є саме невиконання договору, а не порушення строків його виконання. Суд також врахував положення Закону України «Про публічні закупівлі», який передбачає повернення забезпечення виконання договору після його виконання учасником-переможцем. Суд відхилив аргументи ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» про необхідність відступу від попередніх висновків Верховного Суду, оскільки не знайшов для цього достатніх підстав. Крім того, суд погодився з рішенням про часткове відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, вважаючи його обґрунтованим та пропорційним до складності справи.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №922/3820/24 від 11/09/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним та скасування рішення Антимонопольного комітету України (АМКУ) про порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій під час торгів.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, який визнав рішення АМКУ недійсним, оскільки АМКУ порушив строки притягнення до відповідальності, передбачені Законом України “Про захист економічної конкуренції”, а саме статтею 42, що є самостійною та достатньою підставою для скасування рішення АМКУ. Суд зазначив, що розгляд справи тривав понад 5 років, і АМКУ не довів наявності об’єктивних та поважних причин для такого тривалого провадження. Суд наголосив, що АМКУ має діяти вчасно та послідовно, а тривалий розгляд справи може стати надмірним тягарем для позивача. Суд також вказав, що хоча Закон не встановлює конкретних строків розгляду справи, розгляд має бути здійснений в межах строків давності притягнення до відповідальності.
3. Суд залишив касаційну скаргу Антимонопольного комітету України без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №902/173/25 від 11/09/2025
1. Предметом спору є стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених ТОВ «ВТК М’ясопродукт» у господарській справі.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення апеляційного суду, який погодився з рішенням суду першої інстанції про часткове задоволення вимог ТОВ «ВТК М’ясопродукт» щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Суд зазначив, що відшкодування судових витрат є одним з основних принципів господарського судочинства. Суд врахував, що ТОВ «ВТК М’ясопродукт» заявило про відшкодування витрат на правничу допомогу у першій заяві по суті спору та надало відповідні докази. Суд також взяв до уваги, що суди попередніх інстанцій зменшили суму відшкодування, враховуючи критерії співмірності та обґрунтованості витрат. Суд відхилив доводи ТОВ «ВКП «Вербівське» про те, що витрати були завищеними та необґрунтованими, оскільки суди попередніх інстанцій вже врахували ці аргументи при зменшенні суми відшкодування. Суд також зазначив, що надсилання копій документів іншій стороні через електронний кабінет в ЄСІТС є належним повідомленням.
3. Суд залишив касаційну скаргу ТОВ «ВКП «Вербівське» без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №944/537/22 від 03/09/2025
1. Предметом спору у цій справі є скасування усиновлення трьох дітей через, на думку позивачів, виявлення у дітей захворювань, про які вони не знали на момент усиновлення, та складні стосунки, що унеможливлюють спільне проживання.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивачі не довели, що поведінка дітей після усиновлення негативно вплинула на взаєморозуміння в сім’ї та стан здоров’я матері. Суд зазначив, що позивачі знали про стан здоров’я дітей на момент усиновлення, мали можливість додатково обстежити їх, але не зробили цього. Також, суд врахував, що позивачі не надали доказів звернення до фахівців для вирішення психоемоційних проблем у сім’ї. Суд наголосив на важливості забезпечення стабільних умов для розвитку дитини та неприпустимості скасування усиновлення, якщо це не відповідає інтересам дитини. Суд також взяв до уваги, що саме поведінка позивачів, а не обставини, що не залежали від їхньої волі, вплинула на стосунки з дітьми. Суд підкреслив, що усиновлення може бути скасоване лише у випадках, коли це суперечить інтересам дитини, і такі обставини мають бути беззаперечно встановлені судом.
3. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Справа №207/408/22 від 10/09/2025
1. Предметом спору є визнання незаконним рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на житловий будинок за ТОВ «Спектрум Ессетс» та припинення відповідного запису.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що ТОВ «Спектрум Ессетс» дотрималося процедури звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку, оскільки:
* Сторони в іпотечному договорі передбачили право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на підставі відповідного застереження.
* ТОВ «Спектрум Ессетс» двічі надсилало позивачці вимогу про усунення порушень за адресою місцезнаходження іпотечного майна, що відповідає умовам договору.
* Повернення поштових відправлень з відміткою про закінчення терміну зберігання вважається належним повідомленням позивача.
* На час прийняття приватним нотаріусом оспорюваного рішення, Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не діяв.
* Державний реєстратор при здійсненні реєстраційної дії дотримався вимог Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Водночас, суд касаційної інстанції зазначив, що державний реєстратор є неналежним відповідачем у спорах щодо оскарження реєстраційних дій, а належним відповідачем є особа, щодо якої вчинено ці дії.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши мотивувальну частину рішень судів попередніх інстанцій в частині вимог до приватного нотаріуса, але залишив самі рішення без змін.
Справа №910/13153/23 від 05/09/2025
1. Предметом спору є ухвала апеляційного суду про зупинення провадження у справі за заявою про розподіл судових витрат, поки Верховний Суд не розгляне касаційні скарги на рішення апеляційного суду щодо суті спору та питання правонаступництва.
2. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, зазначивши, що зупинення провадження було правомірним, оскільки на розгляді Верховного Суду перебували касаційні скарги як на рішення апеляційного суду по суті спору, так і на ухвалу про заміну сторони у справі, а матеріали справи були витребувані касаційним судом. Суд касаційної інстанції підкреслив, що відповідно до Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд зобов’язаний зупинити провадження у справі у разі направлення матеріалів справи до касаційної інстанції. Суд зазначив, що розгляд заяви про розподіл судових витрат без урахування результатів касаційного перегляду основного рішення є неможливим. Доводи скаржника про те, що питання правонаступництва не впливає на вирішення питання про розподіл судових витрат, були відхилені судом. Суд також врахував, що Верховний Суд вже зупинив дію постанови апеляційного суду у цій справі.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №420/32291/23 від 15/09/2025
1. Предметом спору є правомірність відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області перерахувати пенсію ОСОБА_1 з урахуванням індексації грошового забезпечення.
2. Верховний Суд підкреслив, що індексація грошового забезпечення має на меті підтримання купівельної спроможності громадян в умовах зростання цін і є об’єктом індексації доходу у вигляді пенсії, а не розміру грошового забезпечення діючого поліцейського. Суд зазначив, що нормативно-правові акти, які визначають розмір грошового забезпечення поліцейських, не передбачають індексацію як додатковий вид грошового забезпечення для перерахунку пенсії. Суд вказав, що помилкове включення індексації до довідки про грошове забезпечення не створює для Пенсійного фонду обов’язку враховувати її при перерахунку пенсії. Суд також врахував попередню правову позицію, висловлену Верховним Судом у постанові від 30 січня 2024 року у справі № 580/1974/23, яка стосується правової природи індексації.
3. Суд вирішив залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а постанову апеляційного суду, яка відмовила в задоволенні позову, без змін.
**** Суд в рішенні зазначає, що він відступає від попередньої позиції, яка була в інших рішеннях Верховного Суду.
