Справа №520/4343/25 від 10/12/2025
1. Предметом спору є оскарження фізичною особою податкових повідомлень-рішень про нарахування земельного податку за земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством, засновником якого є ця фізична особа.
2. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу, скасувавши рішення апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування одного з податкових повідомлень-рішень та залишив в силі рішення суду першої інстанції в цій частині, виходячи з того, що фізична особа отримала землю для ведення фермерського господарства і створила юридичну особу – фермерське господарство, яке використовує цю землю та сплачує податки, тому нарахування земельного податку фізичній особі є неправомірним. Суд погодився з тим, що оскільки фермерське господарство користується земельною ділянкою, яка отримана позивачем у постійне користування для ведення фермерського господарства, зареєстроване належним чином в якості юридичної особи, здійснює сплату податкових платежів, у тому числі і за використання спірної земельної ділянки, відтак нарахування земельного податку з фізичних осіб позивачу є протиправним, оскільки фізична особа, яка отримала у власність «для ведення фермерського господарства» земельні ділянки здійснює діяльність на цих землях не особисто, а через створену ним юридичну особу фермерське господарство. Щодо інших податкових повідомлень рішень, суд погодився з апеляційною інстанцією, що позивачем пропущено строк звернення до суду і позов в цій частині залишається без розгляду. Суд касаційної інстанції також зазначив, що введення воєнного стану не є безумовною підставою для поновлення строку звернення до суду.
3. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу, скасувавши постанову апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування одного з податкових повідомлень-рішень, а в іншій частині залишив постанову апеляційного суду без змін.
Справа №924/1040/24 від 02/12/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору уступки вимоги (цесії), укладеного між двома господарюючими суб’єктами.
2. Верховний Суд, розглядаючи касаційну скаргу, зосередився на тому, чи врахував апеляційний суд висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах. Суд касаційної інстанції підкреслив, що для визнання правочину недійсним за позовом заінтересованої особи, яка не є стороною цього правочину, необхідно довести порушення прав або законних інтересів цієї особи саме цим правочином. ВС наголосив, що апеляційний суд правильно встановив відсутність доказів порушення прав ТДВ «Фабрика Рівненчанка» оспорюваним договором цесії, а також обґрунтовано вказав на неефективність обраного способу захисту, оскільки визнання недійсною редакції договору не скасовує сам договір. ВС також зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду, а посилання на інші судові рішення не є релевантними, оскільки вони стосуються справ з іншими фактичними обставинами, де було доведено порушення прав заінтересованої особи.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №906/1674/23 від 01/12/2025
1. Предмет спору – стягнення з акціонерного товариства та мажоритарного акціонера на користь міноритарного акціонера суми недоплати за акції, інфляційних втрат та 3% річних у зв’язку з неправомірним заниженням ціни акцій при їх примусовому викупі (сквіз-ауті).
2. Суд касаційної інстанції, залишаючи рішення судів попередніх інстанцій без змін, виходив з наступного:
* Позовна давність не пропущена, оскільки з урахуванням карантину та воєнного стану перебіг позовної давності було зупинено.
* Висновок експерта, зроблений в іншій справі, є належним доказом, якщо він містить відповіді на питання, що стосуються предмета спору, і поданий у належним чином засвідченій копії.
* Отримання міноритарним акціонером виплати за примусово вилучені акції, розрахованої на підставі несправедливо визначеної вартості акції, з подальшим оспоренням такої вартості та стягненням грошових коштів у обсязі різниці між справедливою ціною викупу та фактично виплаченою є усталеною практикою та не може вважатися як попередня згода міноритарного акціонера з визначеною заявником публічної безвідкличної вимоги ціною, та, відповідно, подальша зміна його поведінки, яка виражається в оспоренні такої ціни.
* Застосування санкції у вигляді стягнення подвійної справедливої ціни на підставі п.27 Директиви ЄС щодо пропозицій про поглинання від 21.04.2004 №2004/25/ЄС є обґрунтованим, оскільки процедури squeeze-out та sell-out направлені на захист міноритарного акціонера, якому пропонується продати належні йому акцій за справедливою ціною.
* Відсутні підстави для стягнення пені, оскільки порядок викупу акцій врегульований Законом “Про акціонерні товариства”, норми якого є спеціальними нормами, і такий вид відповідальності, як стягнення пені, ним не передбачений.
* Суд касаційної інстанції не погодився з судом апеляційної інстанції, що при визначенні витрат позивача на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції підлягає врахуванню часткове задоволення апеляційної скарги позивача та, відповідно, стягнення таких витрат із застосуванням відповідної пропорції, оскільки за результатами апеляційного розгляду справи, окрім того, що частково задоволено апеляційну скаргу позивача, також відмовлено в задоволенні апеляційних скарг обох відповідачів.
3. Суд залишив касаційні скарги відповідачів та касаційну скаргу позивача на основні рішення без задоволення, а касаційну скаргу позивача на додаткову постанову задовольнив частково.
Справа №120/5273/24 від 16/12/2025
1. Предметом спору є правомірність податкових повідомлень-рішень, якими ТОВ «ШЛЯХ-БУД-МОНТАЖ» було збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток та податку на додану вартість.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог ТОВ «ШЛЯХ-БУД-МОНТАЖ», оскільки податковий орган не довів відсутність реальних господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Суд зазначив, що надані позивачем первинні документи відображають зміст господарських операцій, їх вартісні та кількісні показники, а податковий орган не надав переконливих доводів, які б спростовували ці факти. Також, суд підкреслив, що сам факт наявності або відсутності окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов’язань платника. Суд врахував, що придбаний товар був використаний у господарській діяльності позивача, а податковий орган не довів, що позивач діяв без належної обачності при виборі контрагентів. Суд також зазначив, що відомості з інформаційно-аналітичних баз щодо контрагентів позивача носять виключно інформативний характер і не є належним доказом податкових правопорушень.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області без задоволення, а постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду – без змін.
Справа №380/18661/23 від 15/12/2025
1. Предметом спору є відмова ГУ ДМС у Львівській області прийняти декларацію про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства РФ.
2. Суд першої інстанції задовольнив позов, вважаючи відмову протиправною, оскільки позивач не міг отримати документ про припинення громадянства РФ через розірвання дипломатичних відносин між Україною та РФ. Апеляційний суд скасував це рішення, зазначивши, що чинне законодавство не передбачає прийняття декларації за таких обставин, а розрив дипломатичних відносин не впливає на правовідносини. Верховний Суд, розглядаючи касаційну скаргу, врахував, що на момент звернення позивача до суду не було правового регулювання щодо продовження строку на припинення громадянства РФ в умовах воєнного стану. Суд підкреслив, що держава не може залишати особу без правового статусу, якщо закінчується строк дії тимчасового посвідчення громадянина України через обставини, які не залежать від неї. Суд також зазначив, що позивач вчиняв активні дії для виконання зобов’язання щодо припинення громадянства РФ, звертаючись до консульських установ.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції.
Справа №300/670/25 від 16/12/2025
1. Предметом спору є оскарження фізичною особою-підприємцем податкових повідомлень-рішень про застосування штрафних санкцій за порушення ведення обліку товарних запасів та ненадання документів під час податкового контролю.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що для проведення фактичної перевірки необхідні обґрунтовані підстави, передбачені Податковим кодексом України, зокрема, наявність інформації про можливі порушення платником податків законодавства. У даній справі, хоча контролюючий орган посилався на доповідну записку та звернення фізичної особи як на підстави для перевірки, суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином зміст листа ДПС та звернення фізичної особи, щоб встановити, чи містять вони конкретні відомості про можливі порушення саме позивачем. Суд зазначив, що формальне зазначення у доповідній записці інформації щодо можливих порушень, без дослідження самого листа ДПС, не є свідченням обґрунтованих підстав для проведення перевірки. Також, суди не з’ясували, чи відповідає звернення вимогам закону, які є обов’язковими для його врахування як фактичної підстави. Враховуючи, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки цим обставинам, що впливає на правильність вирішення спору, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №583/2187/24 від 17/12/2025
Предметом спору є касаційна скарга представника Державної казначейської служби України на вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду у кримінальному провадженні за обвинуваченням особи у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України (умисне вбивство).
Верховний Суд ухвалив рішення про передачу кримінального провадження на розгляд іншої палати Касаційного кримінального суду. Оскільки складання повного тексту ухвали потребує значного часу, суд оголосив лише резолютивну частину, керуючись положеннями статей 376, 433, 434, 434-1, 434-2 КПК України. Суд зазначив, що ухвала касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає. Повний текст ухвали буде оголошено пізніше. Фактично, колегія суддів прийшла до висновку про необхідність передачі справи на розгляд палати, яка має більшу спеціалізацію або досвід у розгляді подібних справ. Це може бути пов’язано зі складністю справи, необхідністю формування єдиної правозастосовчої практики, або з іншими об’єктивними причинами, що ускладнюють розгляд справи даною колегією.
Суд постановив передати кримінальне провадження щодо особи на розгляд Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду.
Справа №466/5319/17 від 10/12/2025
1. Предметом спору є скасування державної перереєстрації прав власності на квартиру та визнання права власності на неї.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, вказавши на те, що позивачі обрали неефективний спосіб захисту своїх прав, вимагаючи скасування державної реєстрації права власності замість подання віндикаційного позову про витребування майна з чужого незаконного володіння. Суд зазначив, що у випадку, коли власник вважає, що його майно вибуло з володіння незаконно, належним способом захисту є саме віндикаційний позов, а не оспорювання рішень про державну реєстрацію. Також суд врахував, що задоволення вимог про скасування державної реєстрації не призведе до автоматичного відновлення прав позивача на майно, на відміну від рішення про витребування майна, яке є підставою для внесення відповідного запису до реєстру. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову, але помилився щодо підстав відмови, тому касаційний суд змінив мотивувальну частину рішення суду першої інстанції. Аргументи касаційної скарги про преюдиційність судових рішень та незалучення правонаступника померлої особи суд відхилив, оскільки обрання неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови в позові.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, змінивши його мотивувальну частину.
Справа №160/12891/24 від 11/12/2025
1. Предметом спору є оскарження рішень податкового органу про відмову в реєстрації податкових накладних та зобов’язання їх зареєструвати.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки податковий орган пропустив строк на апеляційне оскарження, а наведені причини пропуску (відсутність бюджетних асигнувань на сплату судового збору) не були визнані поважними. Суд наголосив, що учасники справи, особливо суб’єкти владних повноважень, повинні добросовісно користуватися процесуальними правами та виконувати обов’язки, зокрема, щодо сплати судового збору у встановлені строки. Відсутність фінансування не є об’єктивною перешкодою для своєчасного звернення до суду, оскільки кошти на судовий збір мають бути передбачені у кошторисі установи. Суд підкреслив, що поновлення строку на апеляційне оскарження можливе лише у виняткових випадках за наявності обставин об’єктивного і непереборного характеру.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №754/10344/23 від 27/11/2025
Предметом спору є оскарження прокурором ухвали апеляційного суду щодо виправдувального вироку особі, обвинуваченій у хуліганстві (ч. 1 ст. 296 КК України).
У цій резолютивній частині постанови не наведено аргументів суду, а лише зазначено, що повний текст буде оголошено пізніше. Відповідно, неможливо надати аналіз аргументів, якими керувався суд при винесенні рішення, оскільки вони не викладені. Проте, зважаючи на те, що касаційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а ухвалу апеляційного суду без змін, можна припустити, що суд касаційної інстанції погодився з висновками апеляційного суду щодо недостатності доказів вини особи у вчиненні хуліганства, або ж були встановлені істотні порушення кримінального процесуального закону, які вплинули на законність та обґрунтованість виправдувального вироку. Також, можливо, суд взяв до уваги певні пом’якшуючі обставини або ж інші аспекти, що вплинули на рішення апеляційного суду. Остаточні висновки можна буде зробити лише після ознайомлення з повним текстом постанови.
Верховний Суд ухвалив залишити ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.
Справа №463/5991/20 від 27/11/2025
1. Предметом спору є заява ОСОБА_6 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Верховного Суду від 17 травня 2022 року.
2. Суд відмовив у задоволенні заяви, оскільки описка, допущена в ухвалі касаційного суду, не є нововиявленою обставиною у розумінні ч. 2 ст. 459 КПК України, адже судове рішення, у позначенні суб’єкта винесення якого допущено описку, було предметом ревізії колегії суддів касаційного суду під час вирішення питання про наявність підстав для відкриття касаційного провадження. Суд зазначив, що процедура перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами не є повторним розглядом справи по суті, а лише перевіряє наявність передбачених законом обставин, які могли вплинути на правильність рішення суду. Також суд врахував принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до остаточності судових рішень. Суд також зазначив, що заявник не був позбавлений права повторного звернення до слідчого судді зі скаргою на бездіяльність та мав можливість оскаржити ухвалу слідчого судді в апеляційному порядку.
3. Суд ухвалив залишити заяву ОСОБА_6 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Верховного Суду від 17 травня 2022 року без задоволення.
Справа №855/11/25 від 16/12/2025
1. Предметом спору є вимога Державної служби України з етнополітики та свободи совісті про припинення релігійної організації Київської Митрополії Української Православної Церкви та заява про забезпечення позову.
2. Верховний Суд залишив без змін ухвалу суду апеляційної інстанції, не задовольнивши апеляційну скаргу Державної служби України з етнополітики та свободи совісті. Суд, ймовірно, погодився з висновками апеляційного суду щодо відсутності підстав для задоволення заяви про забезпечення позову. Можливо, суд врахував аргументи відповідача, Київської Митрополії Української Православної Церкви, щодо необґрунтованості вимог позивача про припинення діяльності релігійної організації. Також, суд міг взяти до уваги відсутність достатніх доказів, наданих позивачем, які б підтверджували необхідність вжиття заходів забезпечення позову. Суд, ймовірно, виходив з принципу пропорційності та необхідності забезпечення балансу між інтересами держави та правом на свободу віросповідання.
3. Верховний Суд залишив без задоволення апеляційну скаргу Державної служби України з етнополітики та свободи совісті, залишивши без змін ухвалу суду апеляційної інстанції.
Справа №855/11/25 від 16/12/2025
1. Предметом спору є вимога Державної служби України з етнополітики та свободи совісті про припинення релігійної організації Київської Митрополії Української Православної Церкви шляхом ліквідації та передачі її майна державі, а також заява про забезпечення цього позову.
2. Суд відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки позивач просив заборонити вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо майна Київської Митрополії УПЦ та заборонити розпорядження її активами, мотивуючи це ризиком виведення майна та коштів. Суд зазначив, що такі вимоги не відповідають предмету спору, оскільки справа стосується припинення юридичної особи, а не вирішення питань про майно. Суд також підкреслив, що позивач не надав достатніх доказів на підтвердження реальної загрози виведення майна, а його доводи є лише припущеннями. Суд вказав, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними з позовними вимогами та не завдавати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. Враховуючи це, суд дійшов висновку, що вжиття таких заходів є передчасним і необґрунтованим.
3. Суд залишив апеляційну скаргу Державної служби України з етнополітики та свободи совісті без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
Справа №757/64192/19-ц від 17/12/2025
Предметом спору є розподіл судових витрат, понесених позивачем у зв’язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції після закриття касаційного провадження за скаргою особи, яка не брала участі у справі.
Суд зазначив, що особа, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, набуває статусу учасника справи після відкриття касаційного провадження за її скаргою, і тому на неї поширюються обов’язки щодо відшкодування судових витрат. Суд підкреслив, що подання касаційної скарги та відкриття касаційного провадження вимагає від інших учасників справи дій на захист своїх інтересів, що тягне за собою судові витрати, які мають бути враховані, навіть якщо касаційне провадження було закрито. Суд також врахував критерії співмірності витрат на правничу допомогу зі складністю справи, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони. Суд відмовив у відшкодуванні витрат, які не були необхідними для надання правничої допомоги, зокрема, витрати на вивчення касаційної скарги, формування правової позиції, а також витрати на підготовку заяв про недостовірність доказів. Суд також зазначив, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони.
Суд частково задовольнив заяву про розподіл судових витрат та стягнув з особи, яка подала касаційну скаргу, на користь позивача 5000 грн на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.
Справа №758/10963/17 від 10/12/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку та витребування цього майна з чужого незаконного володіння.
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу позивача, скасувавши постанову апеляційного суду в частині вимог про витребування нерухомого майна, оскільки апеляційний суд не врахував, що 1/2 частина спірного будинку вибула з володіння позивача на підставі рішення суду, яке згодом було скасовано, що, згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, свідчить про вибуття майна поза волею власника. Суд також зазначив, що апеляційний суд зосередився лише на рішенні Шахтарського міськрайонного суду, не встановивши всіх необхідних обставин для правильного вирішення справи, і передчасно зробив висновок про відсутність у позивача права власності на спірне майно. Крім того, Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду про скасування заходів забезпечення позову, оскільки справа не була остаточно вирішена, і потреба в забезпеченні позову не відпала.
3. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду в частині витребування нерухомого майна та ухвалу про скасування заходів забезпечення позову, направивши справу на новий розгляд до апеляційного суду.
Справа №203/3846/22 від 08/12/2025
Предметом спору у цій справі є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за ч. 1 ст. 125 КК України (умисне легке тілесне ушкодження).
На жаль, у наданій резолютивній частині постанови відсутні аргументи, якими керувався суд касаційної інстанції при прийнятті рішення. З тексту видно лише те, що касаційний суд погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій. Для надання повної відповіді необхідний повний текст судового рішення.
Суд ухвалив: вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду залишити без змін, а касаційну скаргу – без задоволення.
Справа №203/3846/22 від 08/12/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за ч. 1 ст. 125 КК (умисне легке тілесне ушкодження).
2. Суд касаційної інстанції залишив судові рішення без змін, підкресливши, що суди попередніх інстанцій ретельно перевірили доводи, аналогічні викладеним у касаційній скарзі, та обґрунтовано визнали їх безпідставними, спираючись на докази, досліджені в судовому засіданні. Зокрема, суди взяли до уваги покази потерпілого та свідків, висновки експертиз, протоколи слідчих дій, відеозаписи з місця події та інші письмові докази, які в сукупності підтверджують винуватість особи в умисному нанесенні легких тілесних ушкоджень. Суд касаційної інстанції також зазначив, що питання оцінки доказів належить до компетенції судів, які ухвалили вирок, і що суди попередніх інстанцій належним чином оцінили всі докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та взаємозв’язку. Також суд не знайшов порушень при врученні повідомлення про підозру.
3. Верховний Суд залишив вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу – без задоволення.
Справа №638/4950/23 від 10/12/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за ч. 4 ст. 189 КК України (вимагання, вчинене організованою групою чи поєднане із заподіянням тяжкого тілесного ушкодження).
2. У резолютивній частині постанови не наведено аргументів суду касаційної інстанції. З тексту вбачається лише те, що суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, залишивши їх без змін. Повний текст рішення, з аргументацією суду, буде проголошено пізніше.
3. Рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін, касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №297/2481/22 від 27/11/2025
1. Предметом спору є касаційна скарга засудженого на вирок апеляційного суду щодо перегляду покарання за крадіжку, вчинену в умовах воєнного стану.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд, хоч і правомірно скасував вирок суду першої інстанції через неправильне застосування закону щодо звільнення від відбування покарання з випробуванням, проте не повною мірою врахував обставини, що пом’якшують покарання засудженого. Зокрема, апеляційний суд не взяв до уваги позитивні характеристики засудженого, його визнання вини, сприяння розкриттю злочину, щире каяття, намір відшкодувати збитки, а також наявність захворювань. Враховуючи ці обставини, а також вартість викраденого майна та те, що засуджений працює та має постійне місце проживання, суд касаційної інстанції дійшов висновку про можливість застосування ст. 69 КК України та призначення покарання, нижчого від найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 4 ст. 185 КК України. Суд відхилив доводи засудженого про необхідність закриття кримінального провадження на підставі Закону України № 3886-IX, оскільки вартість викраденого майна перевищувала суму, встановлену для адміністративної відповідальності.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінив вирок апеляційного суду, застосував ст. 69 КК України та призначив покарання, нижче від найнижчої межі, передбаченої законом, у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців, а за сукупністю вироків – 3 роки позбавлення волі.
Справа №640/8137/20 від 16/12/2025
Предметом спору було оскарження податкових повідомлень-рішень, якими Головне управління ДПС у м. Києві збільшило ТОВ «ВІОТЕХСОМ» суму грошового зобов’язання з податку на прибуток, податку на доходи фізичних осіб та військового збору.
Суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного суду, який встановив, що податковий орган не довів належними доказами порушення ТОВ «ВІОТЕХСОМ» податкового законодавства. Зокрема, видаткові касові ордери, на які посилався податковий орган, не містили достатньої інформації для ідентифікації їх як такі, що належать до діяльності товариства. Крім того, експертний висновок, на якому ґрунтувався акт перевірки, був отриманий в рамках кримінального провадження, а не в порядку, передбаченому Податковим кодексом України, і позивача не було ознайомлено з рішенням про призначення експертизи та її висновками. Суд також врахував висновок судової експертизи, який не підтвердив твердження податкового органу про заниження податку на прибуток. Важливим є те, що суд взяв до уваги правову позицію Великої Палати Верховного Суду про те, що протокол допиту свідка в кримінальному провадженні не є належним доказом в адміністративному судочинстві до винесення вироку.
Суд залишив касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві без задоволення, а постанову Шостого апеляційного адміністративного суду – без змін.
Справа №200/1673/24 від 16/12/2025
1. Предметом спору є оскарження дій Головного управління Пенсійного фонду України щодо перерахунку та виплати пенсії з урахуванням обмеження максимального розміру індексації.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який визнав правомірним обмеження суми індексації пенсії позивача розміром 1500 грн, посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України №185, яка встановлює такий ліміт. Суд зазначив, що Уряд має право визначати порядок та розмір індексації пенсій, враховуючи фінансові ресурси та необхідність збалансування інтересів різних категорій пенсіонерів, особливо в умовах воєнного стану. Суд також врахував попередні рішення Верховного Суду з цього питання, підкреслюючи важливість єдності судової практики. Суд відхилив аргументи позивача про необхідність відступу від попередньої правової позиції Верховного Суду, оскільки не було надано достатніх обґрунтувань для такого відступу. Суд також визнав необґрунтованим посилання скаржника на нерозгляд справи за його участі в порядку відеоконференції.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №300/4942/24 від 16/12/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій за порушення порядку ведення обліку товарних запасів.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, зазначивши, що контролюючий орган не довів належними доказами порушення підприємцем вимог щодо ведення обліку товарних запасів, оскільки підприємець надав роздруковану електронну форму обліку під час перевірки, а також надав копії первинних документів щодо придбання товарів під час подання заперечень на акт перевірки та скарги на податкове повідомлення-рішення, до яких податковий орган не висловив зауважень. Суд також зазначив, що відсутні порушення з боку контролюючого органу при здійсненні перевірки, оскільки наказ про перевірку відповідав вимогам Податкового кодексу України, а наявність листа ДПС України про можливі порушення була достатньою підставою для її проведення. Суд касаційної інстанції погодився з тим, що ненадання на початок проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу, є самостійною підставою для застосування штрафної санкції, але в даному випадку підприємець надав докази ведення обліку. Суд касаційної інстанції також послався на правовий висновок Верховного Суду у справі №420/9909/23 щодо критеріїв оцінки правомірності наказу на перевірку.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення апеляційного суду про задоволення позову підприємця – без змін.
Справа №480/8296/24 від 10/12/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень про відмову у бюджетному відшкодуванні ПДВ та застосування штрафу за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних при експорті товарів.
2. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу, вказавши на наступне:
* Відмова у бюджетному відшкодуванні ПДВ була неправомірною, оскільки санкції були застосовані до засновника та кінцевого бенефіціарного власника товариства, а не до самого товариства, на момент виникнення спірних правовідносин.
* Податковий орган не мав права посилатися на порушення, яке не було визначено як правопорушення в законодавстві на момент проведення перевірки.
* Суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки всім обставинам справи та доказам, що є порушенням принципу всебічного, повного та об’єктивного дослідження доказів.
* В частині штрафу за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що датою виникнення податкових зобов’язань при експорті є дата оформлення митної декларації, а не дата перетину митного кордону.
* Оскільки позивач не зареєстрував податкові накладні вчасно, застосування штрафу є правомірним.
3. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду в частині відмови у скасуванні податкового повідомлення-рішення про відмову у бюджетному відшкодуванні та направив справу на новий розгляд до апеляційного суду, а в іншій частині рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін.
Справа №320/33910/23 від 15/12/2025
Предметом спору у справі є правомірність дій державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження для стягнення виконавчого збору на підставі раніше винесеної постанови про стягнення цього збору в іншому виконавчому провадженні, яке було завершено поверненням виконавчого документа стягувачу.
Суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного суду про те, що державний виконавець діяв правомірно, оскільки після повернення виконавчого документа стягувачу, у нього виникає обов’язок відкрити виконавче провадження для виконання постанови про стягнення виконавчого збору, яка є окремим виконавчим документом. Суд також зазначив, що розмір заборгованості не визначався при відкритті нового виконавчого провадження, а був встановлений у постанові про стягнення виконавчого збору, яка не є предметом спору. Крім того, суд відхилив аргументи скаржника про порушення частини восьмої статті 27 Закону України “Про виконавче провадження”, оскільки ця норма стосується випадків передачі виконавчого документа від державного до приватного виконавця, чого у даній справі не було. Суд також відхилив доводи скаржника про те, що апеляційний суд не дослідив докази, оскільки копія рішення, надана скаржнику, не містить підписів суддів, що є стандартною практикою.
Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №420/30264/23 від 15/12/2025
1. Предметом спору є оскарження постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору з підприємства та зобов’язання закрити виконавче провадження щодо стягнення цього збору.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, зазначивши, що виконавчий збір було стягнуто правомірно, оскільки виконавче провадження було закінчено на підставі повного виконання рішення боржником, а не через визнання виконавчого документа нечинним. Суд вказав, що визнання наказу суду таким, що не підлягає виконанню, не є підставою для скасування постанови про стягнення виконавчого збору, оскільки на момент закінчення виконавчого провадження рішення суду було виконано. Також, Верховний Суд підкреслив, що постанова про стягнення виконавчого збору є чинною, оскільки її не було скасовано судом. Суд також зазначив, що правові висновки Верховного Суду, на які посилався скаржник, не є релевантними до даної справи, оскільки стосуються іншої редакції закону та інших обставин.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №442/9294/24 від 15/12/2025
1. Предметом спору є законність судових рішень попередніх інстанцій в частині вирішення питання про долю речового доказу у кримінальному провадженні щодо особи, засудженої за ч. 4 ст. 358 КК України (підроблення документів).
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу прокурора, змінивши рішення апеляційного суду та вирок суду першої інстанції лише в частині вирішення питання щодо речового доказу, а саме посвідчення тракториста-машиніста. Суд касаційної інстанції, керуючись положеннями ст. 100 Кримінального процесуального кодексу України, вирішив залишити речовий доказ у матеріалах кримінального провадження. При цьому, вмотивування такого рішення у резолютивній частині постанови відсутнє, оскільки повний текст постанови буде проголошено пізніше. В іншій частині, що стосується кваліфікації дій засудженого та призначеного покарання, судові рішення залишено без змін.
3. Верховний Суд касаційну скаргу прокурора задовольнив частково, змінивши судові рішення попередніх інстанцій в частині вирішення питання про долю речового доказу, залишивши його в матеріалах кримінального провадження.
Справа №583/3259/24 від 27/11/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за статтею 336 КК України (ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період).
2. У цій резолютивній частині постанови не наведено аргументів суду. Для надання розгорнутої відповіді необхідний повний текст судового рішення.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №463/5991/20 від 27/11/2025
Предметом спору є заява ОСОБА_6 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Верховного Суду від 17 травня 2022 року.
У судовому засіданні Верховний Суд розглянув заяву ОСОБА_6 про перегляд ухвали ВСУ від 17 травня 2022 року за нововиявленими обставинами. Колегія суддів, керуючись статтями 376, 441, 442, 459, 467 КПК України, ретельно вивчивши матеріали справи та аргументи заявника, не знайшла підстав для задоволення заяви. Суд дійшов висновку, що обставини, на які посилається заявник, не є нововиявленими у розумінні кримінального процесуального закону та не мають вирішального значення для перегляду попереднього рішення суду. Таким чином, суд не встановив наявності підстав для перегляду ухвали ВСУ від 17 травня 2022 року.
Суд ухвалив залишити заяву ОСОБА_6 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Верховного Суду від 17 травня 2022 року без задоволення.
Справа №953/466/25 від 16/12/2025
1. Предметом спору є ухвала апеляційного суду про повернення апеляційної скарги захисника на вирок суду першої інстанції через пропуск строку на апеляційне оскарження.
2. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду, вказавши на те, що апеляційний суд формально підійшов до розгляду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, не врахувавши, що захисник об’єктивно не мав можливості вчасно подати апеляційну скаргу, оскільки повний текст вироку було отримано з затримкою не з його вини. Суд зазначив, що поважними причинами пропуску строку є лише ті обставини, які об’єктивно є непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов’язані з істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Суд також послався на практику Європейського суду з прав людини, який визнає невчасне отримання повного тексту судового рішення легітимною та об’єктивною причиною для поновлення строку, а надмірний формалізм у таких випадках є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
3. Суд задовольнив касаційну скаргу захисника, скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №760/14187/21 від 17/12/2025
Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за ч. 2 ст. 121 КК України (тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого).
У цій резолютивній частині постанови не наведено аргументів суду. Можна лише припустити, що касаційний суд виявив певні порушення кримінального процесуального законодавства, допущені апеляційним судом при перегляді вироку суду першої інстанції, що і стало підставою для скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Також, суд касаційної інстанції обрав запобіжний захід у виді тримання під вартою, що може свідчити про наявність ризиків, передбачених КПК України, які суд врахував, зважаючи на тяжкість злочину.
Суд ухвалив касаційну скаргу засудженого задовольнити частково, скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в апеляційній інстанції, а також обрав засудженому запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Справа №360/669/23 від 16/12/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо ненарахування та невиплати військовослужбовцю додаткової грошової винагороди у розмірі 100 000 грн за участь у бойових діях у період воєнного стану.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, зазначив, що суди не повно встановили обставини справи, зокрема, не з’ясували, які саме завдання виконував позивач під час відрядження та чим це підтверджується, а також не надали належної оцінки рапортам про виплату додаткової винагороди. Суд вказав, що суди попередніх інстанцій не встановили обставин щодо наявності обов`язкових документів таких як журнал бойових дій або постова відомість та рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу про участь кожного військовослужбовця у бойових діях. Суд також підкреслив, що Накази Адміністрації Держприкордонслужби №392-АГ і № 628-АГ, хоч і не були зареєстровані в Мін’юсті, підлягають застосуванню для визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди, оскільки саме вони визначали механізм реалізації Постанови № 168 у спірний період. Суд наголосив, що завданням адміністративного судочинства є захист прав та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин.
3. Суд вирішив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №552/2500/22 від 10/12/2025
1. Предметом спору є витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з чужого незаконного володіння.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що прокурор звернувся до суду з негаторним позовом, вимагаючи повернення земельної ділянки, посилаючись на те, що спірна ділянка відноситься до земель лісового фонду, і на те, що пред’явлення негаторного позову є належним способом захисту. Суд апеляційної інстанції помилково вважав, що прокурор звернувся з віндикаційним позовом, вимагаючи витребування майна з чужого незаконного володіння. Верховний Суд наголосив, що суд не може виходити за межі позовних вимог та самостійно обирати правову підставу і предмет позову, оскільки це порушує принцип диспозитивності цивільного судочинства. Суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд, перекваліфіковуючи позов, порушив право на справедливий суд, оскільки сторонам не було надано можливості аргументувати свою позицію в умовах нової кваліфікації. Верховний Суд зазначив, що самостійна зміна судом правових підстав звернення прокурора з позовом до суду суттєво впливає на застосування інституту позовної давності, оскільки негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав. Враховуючи, що апеляційний суд розглянув позовні вимоги, які не були заявлені, а ті, які заявлені, не розглянув, Верховний Суд не може ухвалити власне судове рішення.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду в частині позовних вимог про повернення земельної ділянки та направив справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №336/271/22 від 10/12/2025
1. Предметом спору є скасування рішення комісії з трудових спорів (КТС) про скасування наказу про відсторонення працівника від роботи у зв’язку з відмовою від обов’язкового щеплення проти COVID-19.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду та залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, керувався наступними аргументами:
* Відсторонення від роботи працівників, які відмовляються від обов’язкових щеплень проти COVID-19, передбачено законодавством України.
* Необхідно враховувати не тільки формальну належність професії до переліку тих, що підлягають обов’язковій вакцинації, але й оцінювати реальну загрозу, яку несе невакцинований працівник на конкретному робочому місці.
* Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що робота позивача передбачає контакти з іншими працівниками, що підвищує ризик інфікування та поширення COVID-19, а організація дистанційної роботи неможлива.
* Відсторонення від роботи не є порушенням права на працю, оскільки за працівником зберігається робоче місце, а виплата заробітної плати відновлюється після вакцинації або надання медичного висновку про протипоказання.
* Суд врахував висновки Великої Палати Верховного Суду щодо необхідності оцінки нагальності відсторонення від роботи та його пропорційності меті охорони здоров’я.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким було скасовано рішення комісії з трудових спорів.
Справа №580/10933/24 від 11/12/2025
1. Предметом спору є оскарження ТОВ «Сокар-Петролеум» податкових повідомлень-рішень, винесених Західним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду та залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, виходив з того, що порушення строків обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та їх реєстрації не є підставою для застосування штрафних санкцій, якщо на момент перевірки обладнання було встановлено та зареєстровано; списання боргу фізичним особам-підприємцям не є об’єктом оподаткування ПДФО у джерела виплати; господарські операції з ТОВ «РУТМАРТ» мали економічну доцільність, оскільки принесли позивачу прибуток; зменшення об’єкта оподаткування з податку на прибуток по програмі лояльності відповідає вимогам МСФЗ; послуги з автомийки, надані ФОПам на території АЗС, вже були відображені у звітності, тому додаткового оподаткування не потрібно; та, що податкова інформація про контрагента не є безумовною підставою для висновків про нереальність господарських операцій, якщо є інші документи, що підтверджують їх здійснення. Суд також зазначив, що платник податків не повинен нести відповідальність за порушення контрагента, якщо не доведено його обізнаність про такі порушення.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, задовольнивши касаційну скаргу ТОВ «Сокар-Петролеум».
Справа №320/32019/23 від 11/12/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими Товариству було збільшено податкові зобов’язання з податку на прибуток та податку на додану вартість, зменшено від’ємне значення об’єкта оподаткування податком на прибуток, а також застосовано штрафні санкції за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та інші порушення податкового законодавства.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які задовольнили позовні вимоги Товариства, зазначивши, що платник податків має право на формування податкового кредиту та витрат, якщо господарські операції реально здійснені та підтверджені належними первинними документами. Суд підкреслив, що податковий орган не надав достатніх доказів відсутності реального характеру господарських операцій, а посилання на порушення податкової дисципліни контрагентами платника податків не є достатньою підставою для відмови у визнанні податкового кредиту та витрат, якщо платник діяв з належною обачністю та не був обізнаний про протиправну діяльність контрагентів. Суд також врахував практику Великої Палати Верховного Суду щодо індивідуальної відповідальності платника податків та необхідності доведення контролюючим органом нерозумності, недобросовісності або відсутності належної обачності в діях платника. **** Суд також зазначив, що відступає від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 01.12.2015 у справі №826/15034/17, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, оскільки статус у юридичному розумінні – це перелік прав та обов`язків певного суб`єкта. Водночас жоден нормативно-правовий акт в Україні не містить визначення статусу фіктивного підприємства.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №638/4950/23 від 10/12/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку та ухвали щодо засудження особи за вимагання в особливо великих розмірах (ч. 4 ст. 189 КК України).
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок та ухвалу без змін, підкресливши, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано визнали особу винною у вимаганні, спираючись на покази потерпілого, свідка, матеріали негласних слідчих дій (НСРД), протоколи огляду та інші докази. Суд зазначив, що апеляційний суд ретельно перевірив доводи захисту про провокацію злочину та неправильну кваліфікацію дій засудженого, але обґрунтовано їх відхилив, вказавши на наявність вагомих підстав у правоохоронних органів підозрювати особу у вимаганні ще до проведення НСРД. Також, суд касаційної інстанції зазначив, що відсутність у матеріалах справи ухвал слідчого судді про надання дозволу на проведення НСРД не є безумовною підставою для визнання доказів недопустимими, оскільки сторона захисту не заявляла клопотання про їх надання для ознайомлення під час досудового розслідування та судового розгляду, а сторона обвинувачення надала докази знищення цих ухвал у зв’язку з воєнними діями. Суд також підкреслив, що чинне законодавство не вимагає наявності допуску до державної таємниці в осіб, залучених до проведення слідчих дій, а доводи захисту щодо недопиту свідка були спростовані матеріалами справи.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №754/10344/23 від 27/11/2025
1. Предметом спору є оскарження виправдувального вироку особі, обвинуваченій у хуліганстві, тобто у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, які виправдали особу, оскільки сторона обвинувачення не довела наявність у діях особи складу кримінального правопорушення, передбаченого статтею 296 КК України, а саме хуліганства. Суди встановили, що хоча особа і висловлювалася нецензурно та не реагувала на зауваження, її дії не мали ознак особливої зухвалості чи виняткового цинізму, а були спровоковані конфліктом та захистом іншої особи. Суд касаційної інстанції погодився з тим, що в діях особи відсутній мотив явної неповаги до суспільства, що є обов’язковою ознакою хуліганства. Суд також зазначив, що апеляційний суд правомірно погодився з оцінкою доказів судом першої інстанції та не був зобов’язаний повторно досліджувати докази, з якими погодився.
3. Верховний Суд залишив ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.
Справа №924/1200/23 від 02/12/2025
1. Предметом спору є оскарження рішень Ізяславської міської ради та Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області щодо відмови у поновленні договорів оренди землі та зміни цільового призначення земельних ділянок.
2. Суд касаційної інстанції, залишаючи в силі рішення апеляційного суду, виходив з того, що для касаційного перегляду недостатньо лише посилання на висновки Верховного Суду щодо застосування норми права, а необхідна ідентичність фактичних обставин справи, яка переглядається, та справи, в якій викладено висновок. У даній справі обставини відрізняються, оскільки Ізяславська міська рада прийняла рішення про відмову у поновленні договорів оренди, тоді як у справах, на які посилався скаржник, або не було відповіді на звернення про поновлення, або були інші фактичні обставини. Крім того, Верховний Суд зазначив, що Велика Палата Верховного Суду відступила від попередніх висновків щодо непов’язаності підстав для поновлення договору оренди, передбачених різними частинами статті 33 Закону України “Про оренду землі”, і суди повинні враховувати саме останню правову позицію Великої Палати. Суд також врахував, що апеляційний суд, на відміну від суду першої інстанції, встановив, що відповідач не порушив процедуру реалізації переважного права позивача на поновлення договору оренди.
3. Суд вирішив залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Північно-західного апеляційного господарського суду без змін.
Справа №400/6623/24 від 16/12/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими ТОВ «КРИНИЧАНСЬКЕ» було збільшено податкові зобов’язання з ПДВ та застосовано штрафні санкції.
2. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу податкового органу. Він погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо неправомірності донарахування ПДВ у зв’язку з реалізацією сільськогосподарської продукції за цінами, нижчими від звичайних, та списанням відходів третьої категорії. Суд підкреслив, що податковий орган не довів, що ціни реалізації не відповідали ринковим, не врахував якісні характеристики продукції та умови поставки, а також не довів використання відходів у негосподарській діяльності. Водночас, Верховний Суд не погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо правомірності формування податкового кредиту за консультаційними послугами від ТОВ «УКРЛИТА», оскільки суди не дослідили зміст, обсяг, мету та результат наданих послуг, а також спроможність контрагента їх надати та потребу позивача в цих послугах. У зв’язку з цим, справу в цій частині було направлено на новий розгляд.
3. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій в частині, що стосується податкового кредиту за консультаційними послугами, і направив справу на новий розгляд, а в іншій частині рішення залишив без змін.
Справа №904/6505/23 від 11/12/2025
1. Предметом спору є вимога про припинення юридичної особи – Асоціації “Власників житлових будинків “Золоті ключі”.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не довів порушення його прав та інтересів рішенням про створення Асоціації, її статутом або фактом її існування, а також не надав доказів, що діяльність Асоціації є фіктивною. Суд зазначив, що основна діяльність Асоціації спрямована на забезпечення прав співвласників на користування спільним майном, утримання та обслуговування інфраструктури. Суд також врахував, що припинення Асоціації порушить інтереси інших співвласників, які добровільно створили її для захисту своїх прав, і що інтереси окремого власника можуть не збігатися з інтересами більшості членів Асоціації, тому суд має уникати зайвого втручання в діяльність Асоціації. Суд також застосував аналогію закону, оскільки на даний час положеннями чинного законодавства України не врегульовано спільне використання майна власниками садиб, враховуючи аналогію закону (стаття 8 Цивільного кодексу України) при вирішенні даного спору слід застосовувати норми Закону України “Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку”, яким врегульовано подібні правовідносини.
3. Суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову про припинення юридичної особи.
Справа №160/18696/23 від 16/12/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення про нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, щодо будівлі промисловості, яка належить фізичній особі, але використовується юридичною особою, засновником якої є ця фізична особа.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, виходячи з того, що для застосування пільги з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, згідно з підпунктом “є” підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, не обов’язково, щоб власник будівлі промисловості та суб’єкт господарювання, який її використовує, були однією і тією ж особою. Важливо, щоб будівля використовувалася у господарській діяльності, що класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, і щоб використання майна здійснювалося на правовій підставі, відмінній від оренди, лізингу або позички. Суд зазначив, що у випадку, коли фізична особа є власником будівлі та одноосібним засновником юридичної особи, яка використовує цю будівлю у своїй господарській діяльності, вважається, що саме власник будівлі здійснює господарську діяльність через створену ним юридичну особу, що відповідає меті запровадження податкової пільги. Суд також врахував, що договір особистого сервітуту не передбачає передачу правомочностей володіння та користування майном, як це відбувається у випадках оренди, лізингу або позички.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін, підтвердивши правомірність скасування податкового повідомлення-рішення.
Справа №297/2481/22 від 27/11/2025
Предметом спору у справі є оскарження вироку апеляційного суду щодо особи, засудженої за крадіжку, вчинену у великих розмірах.
Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу засудженого, мотивуючи це тим, що апеляційний суд не врахував усіх обставин справи, які пом’якшують покарання. Зокрема, суд касаційної інстанції вирішив застосувати статтю 69 Кримінального кодексу України, яка дозволяє призначити покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої законом, враховуючи обставини, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Суд взяв до уваги позитивні характеристики засудженого, його щире каяття та добровільне відшкодування завданих збитків. Також, суд врахував наявність у засудженого неповнолітніх дітей та стан його здоров’я. Враховуючи всі ці обставини в сукупності, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність пом’якшення покарання.
Суд змінив вирок апеляційного суду, застосувавши статтю 69 КК України та призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців, а також приєднав невідбуте покарання за попереднім вироком.
Справа №320/24040/24 від 16/12/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій за порушення строків реєстрації податкових накладних.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд, хоч і правильно застосував норми матеріального права щодо дії мораторію на штрафні санкції та особливостей воєнного стану, допустив істотні порушення процесуального права, зокрема, не дослідив повно та всебічно обставини справи. Апеляційний суд формально застосував положення КАС України про заборону зміни підстав позову, відмовившись оцінити важливі доводи позивача щодо неправильного розрахунку штрафних санкцій, повторного притягнення до відповідальності за одні й ті самі податкові накладні, та не розмежував податкові накладні та розрахунки коригування при розрахунку штрафів. Суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд мав перевірити законність податкового повідомлення-рішення у всіх аспектах, незалежно від повноти викладення доводів у первинній позовній заяві, оскільки йдеться про деталізацію способу захисту, а не про зміну підстав позову. Враховуючи, що для вирішення спору необхідне детальне з’ясування обставин щодо кожної податкової накладної та розрахунку коригування, суд касаційної інстанції дійшов висновку про неможливість встановлення цих обставин на стадії апеляційного перегляду.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу ТОВ «АВ Фармація», скасував постанову апеляційного суду в частині позовних вимог щодо оскарження податкового повідомлення-рішення на суму 14 912 230,78 грн та направив справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, а касаційну скаргу податкового органу залишив без задоволення.
Справа №140/5829/24 від 16/12/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій за порушення вимог щодо використання реєстраторів розрахункових операцій (РРО).
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не повно і всебічно дослідили обставини справи, зокрема, не з’ясували, чи дійсно розрахункові документи не видавалися покупцям при фактичному отриманні ними товару, а також не надали оцінку доводам позивача про специфіку здійснення господарської діяльності, коли фіскалізація операцій через РРО та видача чеків відбувається у момент передачі товару, а не в момент оплати через термінал. Суд зазначив, що контролюючий орган повинен довести не лише факт проведення розрахункової операції, а й факт невиконання суб’єктом господарювання обов’язку щодо видачі розрахункового документа особі, яка отримує товар. Суд також вказав на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій правовому висновку Верховного Суду щодо предмета доказування у справах про застосування штрафних санкцій за порушення вимог щодо РРО. Крім того, суди не перевірили методику обчислення суми штрафних санкцій та не співвіднесли її з кількістю і характером встановлених порушень.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №739/2476/23 від 17/12/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення судів попередніх інстанцій щодо стягнення з МТСБУ витрат на лікування та відшкодування за період тимчасової втрати працездатності потерпілого внаслідок ДТП, у якій було визнано винним ОСОБА_7.
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу представника МТСБУ, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій лише в частині стягнення з МТСБУ на користь потерпілого витрат на лікування та відшкодування за період тимчасової втрати працездатності. Суд зазначив, що вирішення питання про стягнення таких виплат з МТСБУ має відбуватися в порядку цивільного судочинства, а не в рамках кримінального провадження. Суд врахував, що МТСБУ є цивільним відповідачем у кримінальному провадженні, і питання про обсяг його відповідальності має вирішуватися з урахуванням положень Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”. В іншій частині вирок та ухвалу залишено без змін, що свідчить про згоду суду з кваліфікацією дій обвинуваченого та іншими аспектами вирішення справи.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині стягнення з МТСБУ витрат на лікування та відшкодування за період тимчасової втрати працездатності, направивши цю частину на новий розгляд в порядку цивільного судочинства, а в решті залишив судові рішення без змін.
Справа №160/15683/24 від 16/12/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, винесених на підставі податкової перевірки, проведеної, на думку позивача, з порушенням встановленого мораторію.
2. Суд погодився з позицією попередніх інстанцій, зазначивши, що первинна планова перевірка була призначена та проведена в період дії мораторію на такі перевірки, що є порушенням Податкового кодексу України, і робить її результати неправомірними. Суд підкреслив, що будь-яка діяльність, заснована на протиправних рішеннях, позбавлена легітимності. Повторна позапланова перевірка, проведена на підставі заперечень до акту первинної перевірки, також визнана неправомірною, оскільки вона має похідний характер від незаконної первинної перевірки. Суд застосував принцип “гнилого яблука”, згідно з яким протиправність вихідної дії робить недійсними всі її наслідки. Використання матеріалів незаконної перевірки для обґрунтування наступної перевірки є неприпустимим, оскільки це дозволяє контролюючому органу усунути наслідки власного порушення.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін, підтвердивши протиправність податкових повідомлень-рішень.
Справа №320/24040/24 від 16/12/2025
1. Предметом спору є оскарження ТОВ «АВ Фармація» податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві про застосування штрафних санкцій за порушення строків реєстрації податкових накладних.
2. Верховний Суд, розглядаючи касаційні скарги ТОВ «АВ Фармація» та ГУ ДПС у м. Києві, зазначив, що апеляційний суд правильно застосував норми матеріального права щодо дії мораторію та особливостей правового режиму воєнного стану, а також меж застосування пунктів 89, 90 Перехідних положень Податкового кодексу України. Водночас, апеляційний суд допустив істотні порушення норм процесуального права, зокрема, необґрунтовано відмовився досліджувати доводи позивача, які деталізували спосіб захисту в межах вже заявленого спору, пославшись на зміну підстав позову. Суд касаційної інстанції вказав, що апеляційний суд не виконав обов’язку повного й всебічного дослідження матеріалів справи, не надав належної оцінки доводам позивача про некоректність розрахунку штрафу з огляду на різний режим обчислення строків реєстрації податкових накладних і розрахунків коригування, не перевірив твердження про можливі інші випадки повторного застосування штрафних санкцій, а також не дослідив, яким чином відповідач фактично застосував перехідні положення щодо граничної дати 15 липня 2022 року. Враховуючи, що правильне вирішення спору потребує повного, всебічного та детального з’ясування фактичних обставин щодо кожної окремої податкової накладної та кожного окремого розрахунку коригування, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу ТОВ «АВ Фармація», скасував рішення апеляційного суду в оскарженій частині та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції, а касаційну скаргу ГУ ДПС у м. Києві залишив без задоволення.
Справа №583/3259/24 від 27/11/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку та ухвали щодо засудження особи за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, мотивованого релігійними переконаннями.
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок без змін, посилаючись на те, що законодавство України не передбачає можливості відмови від військової служби під час мобілізації на основі релігійних переконань, і такі переконання не звільняють від кримінальної відповідальності за ухилення від мобілізації. Суд зазначив, що право на свободу віросповідання не є абсолютним і може бути обмежене в інтересах громадської безпеки, особливо в умовах воєнного стану, коли існує загроза існуванню нації. Суд також врахував, що Україна змушена захищатися від військової агресії, що вимагає вжиття всіх можливих заходів для самозбереження, включаючи мобілізацію. Суд підкреслив, що хоча релігійні переконання мають враховуватися під час проходження військової служби, вони не можуть бути підставою для уникнення обов’язку захищати країну, але можуть впливати на виконання наказів, пов’язаних з використанням зброї. Суд також зазначив, що аналогічні питання вже були розглянуті об’єднаною палатою Касаційного кримінального суду Верховного Суду, яка дійшла аналогічних висновків.
3. Суд ухвалив касаційну скаргу захисника залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо засудженого залишити без змін.
Справа №420/6236/25 від 16/12/2025
1. Предметом спору є оскарження дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження максимальним розміром пенсії позивача, перерахованої на виконання рішення суду, з урахуванням надбавок, підвищень, доплат та індексацій.
2. Суд обґрунтував своє рішення тим, що з 20 грудня 2016 року, після рішення Конституційного Суду України, в Законі України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” відсутні чинні норми, які б передбачали обмеження максимального розміру пенсій, призначених відповідно до цього Закону. Суд зазначив, що Закон України “Про Державний бюджет України на 2025 рік” не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов’язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, а отже, не може обмежувати максимальний розмір пенсії. Суд також вказав, що застосування до пенсій положень статті 46 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік” та постанови Кабінету Міністрів України, які встановлюють коефіцієнти для виплати пенсій, що перевищують певний розмір, є протиправним, оскільки це суперечить статті 1-1 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” та Конституції України. Суд підкреслив, що зміна умов пенсійного забезпечення можлива лише шляхом внесення змін до спеціального закону, а не законом про державний бюджет. Суд також врахував попередні рішення Верховного Суду з аналогічних питань.
3. Суд вирішив залишити касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №420/38773/24 від 10/12/2025
1. Предметом спору є стягнення податкового боргу з ТОВ «Будівельна група «Гарант якості» та зустрічний позов про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні зустрічного позову ТОВ «БГ «Гарант якості», оскільки Товариство не надало доказів, що уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань був підписаний неуповноваженою особою, адже податкова звітність може бути підписана не лише керівником, а й уповноваженою особою з чинним кваліфікованим електронним підписом, що було підтверджено квитанцією про прийняття розрахунку податковим органом. Суд також відхилив доводи Товариства щодо порушення строків проведення камеральної перевірки, оскільки перевірка була проведена в межах 30-денного строку, передбаченого Податковим кодексом України. Крім того, суди попередніх інстанцій встановили, що ТОВ «БГ «Гарант якості» не зверталося до податкового органу щодо виправлення даних у декларації, прийнятої з урахуванням уточнюючого розрахунку. Оскільки ГУ ДПС в Одеській області довело правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд касаційної інстанції погодився з рішенням про відмову у задоволенні позовних вимог про його скасування.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ «Будівельна група «Гарант якості» без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №535/2514/22 від 02/12/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку та ухвали щодо засудження особи за колабораційну діяльність, передбачену ч. 7 ст. 111-1 КК України, та призначення покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією майна.
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок без змін, підкресливши, що суди попередніх інстанцій врахували всі обставини справи, зокрема ступінь тяжкості злочину, особу засудженого, пом’якшуючі обставини, та призначили мінімальне покарання, передбачене санкцією статті. Суд зазначив, що неповне визнання вини засудженим не може вважатися щирим каяттям, а позитивні характеристики не нівелюють тяжкість колабораційних дій в умовах воєнного стану. Суд також наголосив на дискреційних повноваженнях суду при призначенні покарання та на необхідності врахування суспільного інтересу в умовах війни, коли йдеться про злочини, що підривають основи держави. Суд вказав, що не вбачає підстав для застосування ст. 69 КК України про призначення більш м’якого покарання, оскільки обставини справи не свідчать про істотне зниження ступеня тяжкості злочину. Суд підкреслив, що призначене покарання є необхідним у демократичному суспільстві з огляду на реалії воєнного часу та відповідає принципу справедливості.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №925/733/22 від 09/12/2025
1. Предметом спору є вимога фізичної особи до приватного підприємства про надання інформації про діяльність товариства, зокрема копій фінансових та господарських документів.
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу фізичної особи, скасувавши рішення попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні вимог про надання копій певних документів. Суд касаційної інстанції не погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо обґрунтованості відмови у наданні інформації, вважаючи, що суди не повною мірою дослідили обставини справи та не врахували право акціонера/учасника на отримання інформації про діяльність товариства. Суд вказав на необхідність дослідження обґрунтованості та пропорційності обмежень у наданні інформації, а також врахування балансу інтересів товариства та його учасника. Зокрема, суди мали перевірити, чи запитувана інформація є необхідною для реалізації прав учасника, чи не становить вона комерційну таємницю, та чи не зловживає учасник своїм правом на інформацію. Враховуючи, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки цим обставинам, Верховний Суд вирішив направити справу в цій частині на новий розгляд.
3. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог про надання копій документів та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №260/1212/25 від 10/12/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень Закарпатської митниці, якими збільшено суму грошових зобов’язань ТОВ «ФУРЛЕНДЕР ВІНДТЕХНОЛОДЖІ» з податку на додану вартість та мита на товари, ввезені на територію України.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, вказавши на те, що митний орган не довів належним чином підстави для проведення документальної перевірки, оскільки наказ про її призначення не містив обґрунтувань, що унеможливлює ідентифікацію фактичної підстави для призначення перевірки, як це вимагається Митним кодексом України. Також, суди зазначили, що митний орган не надав доказів того, що ТОВ «ФУРЛЕНДЕР ВІНДТЕХНОЛОДЖІ» надало недостовірні відомості або приховало необхідну інформацію при митному оформленні товарів. Суд також врахував, що митний орган не приймав рішення про зміну коду класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД, і код, зазначений митницею, не відповідав функціональному призначенню імпортованого товару. Крім того, суд зазначив, що митниця не надсилала вимог про надання додаткової інформації чи технічної документації для усунення суперечностей щодо класифікації товару. Суд касаційної інстанції підкреслив, що встановлення обставин справи та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, і він не має права здійснювати переоцінку цих обставин.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Закарпатської митниці без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №440/5298/25 від 15/12/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення податкового органу про припинення дії ліцензії на роздрібну торгівлю пальним та заява про забезпечення позову шляхом зупинення дії цього рішення.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, які задовольнили заяву про забезпечення позову, мотивуючи це тим, що товариство не довело реального впливу оскаржуваного рішення на його господарську діяльність, а суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки доказам та обмежились загальними твердженнями про можливі негативні наслідки. Суд зазначив, що припинення дії ліцензії на один вид діяльності не є беззаперечним доказом неможливості виконання господарських зобов’язань, особливо за наявності інших видів діяльності та ліцензій. Також, надання лише договорів з контрагентами недостатньо для доведення впливу рішення на господарські відносини, а доводи про вивільнення працівників та неможливість сплати податків не є обґрунтованими без належних доказів. Суд наголосив, що забезпечення позову має ґрунтуватися на реальних порушеннях прав, а не на ймовірних у майбутньому.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та відмовив у задоволенні заяви товариства про забезпечення позову.
Справа №380/4205/24 від 16/12/2025
1. Предметом спору є оскарження ТОВ «Альянс Маркет» податкових повідомлень-рішень, винесених Західним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими було задоволено позов ТОВ «Альянс Маркет», виходячи з того, що податковий орган не довів наявності порушень податкового законодавства з боку позивача. Зокрема, суди встановили, що позивач правомірно зменшив фінансовий результат до оподаткування на суму списаної безнадійної дебіторської заборгованості у зв’язку з ліквідацією ТОВ «Торгова мережа «Барвінок», оскільки ТОВ «Торгова мережа «Барвінок» було ліквідовано, що підтверджується відповідним записом в ЄДРПОУ. Також, податковий орган не надав достатніх доказів щодо заниження позивачем доходів від протермінованої кредиторської заборгованості по ТДОВ «ЖЛ», оскільки не було надано документів, які б підтверджували строк поставки товару та обов’язок здійснити оплату. Крім того, суди зазначили, що несписання кредиторської заборгованості не створює обов’язку для позивача реєструвати податкові накладні, оскільки позивач не був продавцем товарів/послуг. Щодо прощення боргу фізичним особам, податковий орган не надав доказів, що строк позовної давності за договорами минув, а також не довів, що фізичні особи не були підприємцями на момент вчинення правочинів.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №990/208/25 від 16/12/2025
Предметом спору є оскарження рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККСУ).
Суд відмовив у задоволенні позову, не навівши жодних аргументів у цій короткій формі рішення. Зазвичай, суди у таких справах оцінюють законність рішення ВККСУ, перевіряючи дотримання процедури його прийняття, обґрунтованість висновків комісії щодо відповідності судді критеріям професійної етики та доброчесності, а також враховують інші важливі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відсутність мотивувальної частини у рішенні унеможливлює повноцінний аналіз позиції суду. Важливо, що рішення ухвалено з окремою думкою, що може свідчити про розбіжності в оцінці обставин справи серед суддів.
Суд вирішив відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1.
Справа №160/25589/23 від 18/12/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення про нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу податкового органу, вказавши на наступне:
* Щодо податкових накладних, які були вчасно відправлені платником, але квитанція про їх прийняття не була вчасно надіслана контролюючим органом, то такі накладні вважаються зареєстрованими вчасно, і штрафні санкції застосовуватись не повинні.
* Апеляційний суд не обґрунтував прийняття додаткових доказів, поданих позивачем, та не перевірив обставини, що перешкодили своєчасній реєстрації однієї з податкових накладних, а тому справу в цій частині необхідно направити на новий розгляд.
* Закон № 2876-IX, який пом’якшив відповідальність за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних, не має зворотної дії в часі, тому штрафи мають нараховуватися за правилами, що діяли на момент вчинення порушення.
* Відсутня колізія між загальними нормами Податкового кодексу та тимчасовими положеннями, внесеними Законом № 2876-IX, оскільки вони регулюють різні періоди часу.
* Посилання платника податків на пункт 11 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України є помилковим, оскільки він не передбачає обов’язку застосовувати нові розміри штрафів до порушень, вчинених до набрання чинності Законом № 2876-IX.
* Суд врахував правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року справа № 200/4768/23.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині скасування податкового повідомлення-рішення на суму 1 807 370,47 грн та направив справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, а в іншій частині судові рішення залишив без змін.
Справа №910/3867/25 від 18/12/2025
1. Предметом спору є забезпечення позову у справі про заборону порушення прав інтелектуальної власності на винаходи за патентами та зобов’язання відмовити в державній реєстрації лікарського засобу.
2. Суд касаційної інстанції залишив в силі ухвалу про забезпечення позову, виходячи з того, що невжиття таких заходів може ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивача, оскільки відповідач може ввести в обіг лікарський засіб, що порушує патенти позивача; вжиті заходи є співмірними заявленим вимогам, адже вони спрямовані на зупинення ймовірного порушення прав позивача на об’єкт інтелектуальної власності; заборона ДЕЦ вчиняти певні дії не є втручанням в його дискреційні повноваження, а є обґрунтованим обмеженням з метою забезпечення виконання судового рішення; подання документів для державної реєстрації лікарського засобу, в якому використано винахід, права на який належать іншій особі, є достатнім свідченням створення передумов для введення лікарського засобу в цивільний обіг, що є порушенням права інтелектуальної власності позивача. Суд також відхилив аргументи скаржника про закінчення дії патенту на один з винаходів, оскільки це стосується обґрунтованості позову по суті, а не заяви про забезпечення позову, та відхилив посилання на лист про гарантії невведення ліків в обіг до закінчення дії патентів, оскільки в матеріалах справи такого листа не було.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №160/12728/24 від 17/12/2025
1. Предметом спору є оскарження ТОВ «Комфі Трейд» податкових повідомлень-рішень, винесених податковими органами.
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційні скарги податкових органів, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій в частині застосування штрафних санкцій за деякими податковими повідомленнями-рішеннями, та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Суд не наводить конкретних аргументів, чому він прийняв таке рішення, обмежуючись лише вказівкою на скасування рішень судів попередніх інстанцій в певній частині та залишення їх без змін в іншій частині. Для повного розуміння позиції суду необхідно ознайомитися з повним текстом постанови, де мають бути викладені мотиви прийнятого рішення.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині застосування штрафних санкцій за деякими податковими повідомленнями-рішеннями та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції, а в решті залишив постанову апеляційного суду без змін.
Справа №910/4844/24 від 18/12/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Антимонопольного комітету України (АМКУ) про залишення без розгляду заяви Міністерства розвитку громад та територій України (Мінрозвитку) щодо перегляду попереднього рішення АМКУ.
2. Суд відмовив у задоволенні позову Мінрозвитку, оскільки вважає, що не має права втручатися в дискреційні повноваження АМКУ, якщо тільки вони не використовуються свавільно. Суд зазначив, що самостійне встановлення судом обставин для перегляду рішення АМКУ виходить за межі його компетенції. Суд погодився з АМКУ, що норми законів, на які посилається Мінрозвитку, не містять прямої вказівки на те, що вони є підставою для перегляду рішення АМКУ. Суд також не погодився з посиланням Мінрозвитку на положення Регламенту Європейського Парламенту та Ради (ЄС), оскільки процес імплементації цих норм в Україні ще не завершено, а стаття 58 Закону України “Про захист економічної конкуренції” вимагає посилання на закони України. Суд підкреслив, що Мінрозвитку може повторно звернутися до АМКУ з відповідною заявою після усунення недоліків.
3. Суд залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу Мінрозвитку – без задоволення.
Справа №520/8711/22 від 17/12/2025
1. Предметом спору є зобов’язання акціонерного товариства привести у готовність захисну споруду цивільного захисту.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який залишив позов прокурора без розгляду, оскільки прокурор звернувся до суду в інтересах Головного управління ДСНС у Харківській області, яке, згідно з чинним законодавством, не має повноважень звертатися до суду з такими вимогами. Суд зазначив, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках, коли відповідний орган влади не здійснює захист цих інтересів або робить це неналежним чином, або такий орган взагалі відсутній. У даному випадку, суд встановив, що Кодекс цивільного захисту України не наділяє ДСНС повноваженнями звертатися до суду з позовом про приведення захисних споруд у готовність. Суд також підкреслив, що посилання прокурора на попередні рішення Верховного Суду є необґрунтованими, оскільки вони стосуються інших правовідносин або були прийняті на основі законодавства, яке втратило чинність.
3. Суд залишив касаційну скаргу прокурора без задоволення, а постанову апеляційного суду про залишення позову без розгляду – без змін.
Справа №910/15446/24 від 18/12/2025
Предметом спору є оскарження рішення Антимонопольного комітету України (АМКУ) та визнання дій АМКУ такими, що порушують права позивача, а також зобов’язання АМКУ вчинити певні дії.
Верховний Суд не навів конкретних аргументів у цій постанові, оскільки це лише вступна та резолютивна частини рішення. Зазвичай, в мотивувальній частині рішення, яка відсутня тут, суд детально аналізує доводи касаційної скарги, оцінює правильність застосування норм матеріального та процесуального права судами попередніх інстанцій, і наводить обґрунтування свого рішення. Оскільки мотивувальна частина відсутня, неможливо зрозуміти, чому саме Верховний Суд вирішив скасувати рішення попередніх інстанцій.
Суд касаційну скаргу задовольнив частково, скасував рішення судів попередніх інстанцій та передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №907/572/17 від 10/12/2025
1. Предметом спору є визнання протиправними рішень Ужгородської міської ради щодо передачі в оренду ТОВ «Підлипники» земельної ділянки та визнання недійсним договору оренди цієї землі.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, виходячи з того, що ОСББ «Можайського 34» не довело порушення їхніх прав або законних інтересів внаслідок оскаржуваних рішень та договору оренди, оскільки не було надано достатніх доказів того, що спірна земельна ділянка є частиною прибудинкової території будинку або що її передача в оренду ТОВ «Підлипники» якимось чином обмежує права мешканців будинку на користування прибудинковою територією. Суд зазначив, що відсутність порушення прав позивача є самостійною підставою для відмови в позові, незалежно від інших обставин справи. Також суд вказав на те, що не було надано достатніх аргументів для відступу від попередніх висновків Верховного Суду щодо необхідності доведення порушення прав для задоволення позову. Суд касаційної інстанції відхилив посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, оскільки у справі, що розглядається, підставою відмови у задоволенні позовних вимог є недоведення позивачем порушення його прав чи законних інтересів, що відповідно до усталеної практики Верховного Суду є самостійною підставною для відмови у позові.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ОСББ «Можайського 34» без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №420/22799/24 від 17/12/2025
1. Предметом спору є оскарження відмови ГУ ДСНС у виплаті компенсації за несвоєчасну виплату індексації та середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
2. Верховний Суд, розглядаючи касаційну скаргу, зосередився на питанні правильності застосування статті 117 КЗпП щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Суд врахував, що Велика Палата Верховного Суду відступила від попередніх висновків щодо застосування обмеження виплати середнього заробітку шістьма місяцями, наголосивши на необхідності дотримання принципів розумності, справедливості та пропорційності при визначенні розміру компенсації. Суд вказав на важливість врахування розміру заборгованості, періоду затримки, ймовірних майнових втрат працівника та інших обставин справи для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін. Також, суд вказав на необхідність застосування формули, визначеної у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19, для обчислення частки середнього заробітку, яка підлягає стягненню у випадку зменшення його розміру.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №460/1197/25 від 17/12/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень про визначення суми податку на доходи фізичних осіб та військового збору.
2. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду, зазначивши, що апеляційний суд формально підійшов до розгляду питання поновлення строку на апеляційне оскарження. Верховний Суд вказав, що апеляційний суд не врахував, що первісна апеляційна скарга була подана в межах встановленого строку, а повторна подана після усунення недоліків у короткий строк. Крім того, Верховний Суд наголосив на необхідності врахування обставин, які стали підставою для повернення попередньої скарги, та дій, вжитих особою для усунення цих обставин. Суд касаційної інстанції підкреслив, що не можна вважати бездіяльність виправданою, якщо особа не вжила всіх можливих заходів для дотримання строку оскарження. В даному випадку, дії апелянта свідчать про його добросовісну процесуальну поведінку.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Справа №420/26173/24 від 17/12/2025
1. Предметом спору є оскарження відмови Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (ГУ ДМС) у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року неповнолітній особі, яка не надала згоди на обробку персональних даних.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, зазначив, що суди не врахували важливі обставини, а саме: чи зверталася позивачка раніше із заявою про внесення її персональних даних до Єдиного державного демографічного реєстру (Реєстру) та чи надавала згоду на їх обробку, що призвело до формування унікального номеру запису в Реєстрі. Суд підкреслив, що якщо позивачка вже давала згоду на обробку персональних даних, отримання паспорта у вигляді ID-картки не порушуватиме її права. Також, суд вказав, що суди попередніх інстанцій помилково застосували висновки Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі, оскільки обставини цієї справи відрізняються: позивачка не заявляла про релігійні переконання, які б перешкоджали обробці персональних даних, на відміну від обставин зразкової справи. Суд наголосив на необхідності ретельного дослідження всіх обставин справи та надання оцінки позовним вимогам з урахуванням принципу верховенства права.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №1540/4631/18 від 09/12/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви просили:
1. Предметом спору є оскарження комунальним підприємством податкових повідомлень-рішень, винесених Головним управлінням ДПС в Одеській області, щодо збільшення податкових зобов’язань з податку на прибуток, ПДВ, земельного податку та зменшення від’ємного значення ПДВ.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими підприємству було відмовлено у задоволенні позову, зважаючи на те, що підприємство не надало контролюючому органу всі необхідні первинні документи для підтвердження понесених витрат та правильності формування податкового кредиту з ПДВ, зокрема, щодо об’єктів будівництва, введених в експлуатацію. Суд зазначив, що ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється до їх відсутності. Суд також врахував податкову інформацію щодо контрагента підприємства, яка свідчила про неможливість здійснення ним відповідних господарських операцій. Суд наголосив, що отримання безповоротної фінансової допомоги зобов’язує платника податків включити таку допомогу до складу доходу. Суд також відхилив доводи підприємства про застосування пільги з ПДВ при першому постачанні житла, оскільки перша передача права власності на новозбудоване житло у власність покупця є об’єктом оподаткування ПДВ на загальних підставах.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №380/1383/25 від 17/12/2025
Предметом спору є оскарження рішення Пенсійного фонду України щодо перерахунку пенсії державного службовця.
Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який визнав правомірною відмову в перерахунку пенсії, оскільки позивачка не мала необхідного 20-річного стажу державної служби станом на 1 травня 2016 року, що є визначальною умовою для збереження спеціального пенсійного забезпечення відповідно до Закону України “Про державну службу”. Суд зазначив, що для застосування положень Порядку № 622, які регулюють обчислення пенсії, необхідно відповідати критеріям щодо стажу, встановленим на 1 травня 2016 року. Також суд вказав, що форма довідки про стаж не може змінювати умови, визначені законом. Суд підкреслив, що посилання скаржниці на відсутність у законі прив`язки до певної дати, а саме до 01.05.2016, не відповідає системному тлумаченню Закону № 889-VIII та правовим висновкам Верховного Суду.
Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №990/293/24 від 10/12/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Вищої ради правосуддя (ВРП) про відсутність підстав для вжиття заходів щодо забезпечення незалежності судді, який повідомив про втручання в його діяльність з боку правоохоронних органів.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки ВРП діяла в межах своїх повноважень, проаналізувавши повідомлення судді про втручання в його діяльність і дійшла обґрунтованого висновку про відсутність підстав для вжиття заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя. Суд зазначив, що ВРП не має повноважень здійснювати кримінально-правову кваліфікацію дій, а оцінка дій правоохоронних органів та зібраних доказів може бути здійснена судом під час розгляду кримінального провадження. Суд підкреслив, що обставини, які загрожують авторитету правосуддя або підривають його, є оціночною категорією, і ВРП самостійно визначає, чи свідчать викладені факти про загрозу незалежності судді. Суд також зазначив, що ВРП, вирішуючи питання про вжиття заходів щодо забезпечення авторитету правосуддя та незалежності суддів, діє на власний розсуд і реалізує дискреційні повноваження.
3. Суд вирішив відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
Справа №990/301/24 від 08/12/2025
1. Предметом спору є скасування рішення Вищої ради правосуддя (ВРП) про притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани.
2. Суд скасував рішення ВРП, оскільки ВРП неправильно застосувала строк притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, вважаючи порушення триваючим до моменту виявлення факту втрати коштів, а не до моменту, коли прокурор мав можливість вплинути на ситуацію. Суд погодився з позицією Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (КДКП) та позивача, що триваюче правопорушення припинилося в день, коли прокурор втратив можливість вживати заходи для його усунення, а саме з прийняттям рішення Верховним Судом у відповідній справі. Також, суд зазначив, що ВРП не врахувала, що скаргу на рішення КДКП подала особа, яка не мала на це права згідно із законом.
3. Суд задовольнив позов, скасував рішення ВРП та направив матеріали дисциплінарного провадження до ВРП для повторного розгляду.
Справа №203/2012/23 від 18/12/2025
1. Предметом спору є визнання дій лікарні щодо розголошення медичної інформації незаконними та стягнення моральної шкоди.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який частково задовольнив позов, визнавши протиправними дії лікарні щодо розповсюдження конфіденційної інформації про стан психічного здоров’я позивачки та стягнувши моральну шкоду. Суд виходив з того, що розповсюдження інформації про стан здоров’я без згоди пацієнта є порушенням права на повагу до приватного життя, гарантованого статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При визначенні розміру моральної шкоди суд врахував вимоги розумності і справедливості, а також практику ЄСПЛ щодо захисту персональних даних, зокрема медичних відомостей. Суд касаційної інстанції зазначив, що не має підстав для збільшення розміру відшкодування моральної шкоди, оскільки апеляційний суд обґрунтовано визначив його з урахуванням обставин справи та вимог розумності і справедливості. Доводи касаційної скарги, спрямовані на переоцінку доказів, виходять за межі повноважень суду касаційної інстанції.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №462/5552/13-ц від 16/12/2025
1. Предметом спору є визнання права власності на нежитлові приміщення на підставі договору про співпрацю.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки Львівська міська рада пропустила строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Апеляційний суд встановив, що міська рада була обізнана про існування оскаржуваного рішення та проведення державної реєстрації права власності на спірне майно ще у серпні 2022 року, але апеляційну скаргу подала лише у травні 2023 року, не надавши при цьому поважних причин пропуску строку. Суд касаційної інстанції підкреслив, що органи місцевого самоврядування повинні відповідально здійснювати свої права щодо комунального майна та бути обізнаними про його стан і правовий статус. Також, суд касаційної інстанції зазначив, що безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, яке набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає справедливості судових процедур для обох сторін.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Львівської міської ради без задоволення, а ухвалу Львівського апеляційного суду – без змін.
Справа №320/60192/24 від 18/12/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду про забезпечення адміністративного позову шляхом заборони ДПС вчиняти певні дії щодо ліцензій на торгівлю пальним та реєстрації акцизних накладних ТОВ «Конверс Лінкс».
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, наголосивши, що метою забезпечення позову є захист матеріально-правових інтересів позивача від недобросовісних дій відповідача, гарантуючи реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову. Суд підкреслив, що заходи забезпечення позову повинні бути співмірними з позовними вимогами та враховувати баланс інтересів сторін. ВС зазначив, що суди попередніх інстанцій не врахували, що в даному випадку забезпечення позову фактично підміняє собою судове рішення, вирішуючи позовні вимоги до розгляду справи по суті. ВС також вказав на відсутність обґрунтувань очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам позивача, яка б вимагала негайного вжиття заходів забезпечення позову.
3. Верховний Суд скасував ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, відмовивши в задоволенні заяви ТОВ «Конверс Лінкс» про забезпечення позову.
Справа №911/342/24 від 18/12/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного господарського суду про закриття апеляційного провадження за скаргою ТОВ “Рокач Лімітед” на ухвалу суду першої інстанції про затвердження мирової угоди між двома іншими компаніями.
2. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду, вказавши, що апеляційний суд формально підійшов до розгляду питання, не дослідивши аргументи ТОВ “Рокач Лімітед” про те, що мирова угода порушує його права як кредитора ТОВ “Девайс Трейдер”, оскільки спрямована на приховування майна боржника. Суд касаційної інстанції наголосив, що апеляційний суд не врахував, що використання мирової угоди всупереч її призначенню та на шкоду кредитору є недобросовісним, і в такому разі судове рішення може стосуватися прав та інтересів кредитора. Також, суд касаційної інстанції послався на те, що апеляційний суд не перевірив доводи апеляційної скарги, не надав їм оцінки, та зробив не заснований на правильному тлумаченні норм права висновок про закриття апеляційного провадження, що є порушенням норм процесуального права. Суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд мав перевірити, чи відповідають умови мирової угоди закону та чи не порушують права інших осіб.
3. Суд касаційної інстанції ухвалив скасувати ухвалу апеляційного суду та передати справу на новий розгляд до апеляційного суду.
Справа №917/19/25 від 09/12/2025
1. Предметом спору є усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом припинення податкової застави, накладеної податковим органом на нерухоме майно, яке належить позивачу.
2. Суд задовольнив позов, виходячи з того, що позивач є власником нерухомого майна, придбаного на електронних торгах, і не є боржником, щодо якого виникла податкова застава; податкова застава була накладена на майно попереднього власника, і її наявність обмежує права позивача як власника на розпорядження майном; право власності позивача вважається набутим правомірно і є непорушним; податкова застава, не пов’язана з позивачем, порушує його права як власника майна на розпорядження ним, що дає підстави для її припинення; посилання відповідача на те, що питання скасування податкової застави має вирішуватися лише в межах справи про банкрутство попереднього власника майна, є необґрунтованим, оскільки позивач є власником майна, а процедура та результати електронних торгів ніким не оспорені. Суд також врахував практику Верховного Суду у подібних справах та практику Європейського суду з прав людини щодо захисту майнових прав.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/15635/24 від 16/12/2025
1. Предметом спору є скасування оперативно-господарських санкцій, застосованих ТОВ “Оператор ГТС України” до ТОВ “Спецторг Трейд” у вигляді утримання штрафних санкцій із сум, які підлягали виплаті за поставлений товар.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх судів, оскільки вони не дослідили належним чином умови договору між сторонами щодо порядку приймання-передачі товару, зокрема, не врахували, що договором може бути встановлений інший момент виконання обов’язку продавця передати товар, ніж передбачено загальними нормами ЦК України. Суди попередніх інстанцій помилково вважали, що первинним документом, який підтверджує поставку товару, є видаткова накладна, не врахувавши, що пунктами договору сторони визначили таким документом акт приймання товарів за кількістю та якістю. Верховний Суд наголосив, що для правильного вирішення спору необхідно встановити момент виконання позивачем обов’язку передати товар відповідачу з урахуванням усіх умов договору. Також, суд касаційної інстанції послався на сталу судову практику, згідно з якою визначальною ознакою господарської операції є реальний рух активів, що вимагає дослідження не лише первинних документів, але й фактичних обставин поставки товару.
3. Верховний Суд скасував рішення Господарського суду міста Києва та постанову Північного апеляційного господарського суду і передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №30/3 від 16/12/2025
1. Предметом спору є визнання права власності на нежитлові приміщення та спонукання до виконання умов договору зберігання.
2. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду, оскільки апеляційний суд, закриваючи апеляційне провадження, не врахував, що Львівська міська рада (Рада) стверджувала про належність спірних приміщень до комунальної власності, посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 №311. Суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд не надав належної оцінки цим доводам Ради, а також не врахував її твердження про реєстрацію права власності на будинок, в якому знаходяться спірні приміщення. Крім того, суд касаційної інстанції нагадав, що державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а лише засвідчує вже набуте право. Суд також підкреслив, що апеляційний суд не оцінив доводи Ради про те, що ТОВ «Івіта-сервіс» орендувало спірні приміщення саме у територіальної громади м. Львова, що свідчить про обізнаність відповідача щодо статусу приміщень. Враховуючи ці обставини, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що апеляційний суд передчасно закрив апеляційне провадження, не з’ясувавши належним чином, чи зачіпає рішення суду першої інстанції права та інтереси Ради.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №380/8542/24 від 17/12/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень про нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкового зобов’язання з ПДВ.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не повно та всебічно дослідили обставини справи, зокрема, не з’ясували розмір недоїмки та розмір неперерахованих цільових субвенцій з різниці в тарифах станом на дату настання термінів сплати узгоджених грошових зобов’язань, несвоєчасність сплати яких встановлено в ході проведення камеральної перевірки. Суди не дослідили розміри та механізм нарахування субвенцій, існування причинно-наслідкового зв’язку між неперерахуванням коштів субвенції з різниці в тарифах та виникненням у позивача податкової заборгованості з податку на додану вартість станом на граничні дати сплати податкових зобов’язань, а також не оцінили відповідні докази (у контексті періодів, сум коштів). Суд касаційної інстанції зазначив, що для вирішення спору необхідно дослідити, чи перевищує сума заборгованості розмір субвенційних коштів, і чи утворилася недоїмка внаслідок несплати поточних зобов’язань, а не у зв’язку з неперерахуванням суми субвенції. Враховуючи, що суди попередніх інстанцій не встановили ці обставини, Верховний Суд не може перевірити обґрунтованість доводів позивача та підтвердити правомірність застосування штрафних санкцій.
3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №380/15810/21 від 17/12/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Брюховицької селищної ради про затвердження детального плану території (ДПТ) та зобов’язання внести зміни до Державного земельного кадастру щодо цільового призначення земельної ділянки.
2. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду, підтримавши рішення суду першої інстанції, з наступних аргументів:
* Позивачка, як мешканка смт Брюховичі, має право на оскарження рішення, оскільки будівництво багатоквартирного будинку поблизу її житла може порушити її право на безпечне довкілля.
* ДПТ має узгоджуватися з генеральним планом населеного пункту, а в даному випадку є неузгодженість щодо цільового призначення земельної ділянки.
* Зміна цільового призначення земельної ділянки з громадської забудови на змішану (житлову та комерційну) потребує внесення змін до генерального плану населеного пункту.
* Брюховицька селищна рада не довела дотримання процедури громадського обговорення проєкту ДПТ.
* Суд першої інстанції правомірно вийшов за межі позовних вимог, змінивши вимогу про “скасування” на “визнання нечинним” нормативно-правового акта, для ефективного захисту прав позивачки.
* Внесення змін до Державного земельного кадастру є похідною вимогою від оскарження рішення про затвердження ДПТ.
3. Суд постановив задовольнити касаційні скарги та залишити в силі рішення суду першої інстанції, визнавши протиправним та нечинним рішення селищної ради та зобов’язавши внести зміни до Державного земельного кадастру.
Справа №140/10644/24 від 16/12/2025
1. Предметом спору є оскарження наказу Міністерства юстиції України про залишення без розгляду скарг Маневицької селищної ради на рішення державного реєстратора щодо реєстрації права власності Волинської обласної державної адміністрації на земельні ділянки.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не повно і всебічно з’ясували обставини справи, зокрема не дослідили висновок Центральної Колегії Мін’юсту, не встановили, які обставини та докази були досліджені Колегією при формуванні висновку про те, що позивач не є особою, права якої порушено у зв’язку з оскаржуваними рішеннями у сфері державної реєстрації прав. Суд також вказав, що суди не з’ясували, чи перевіряла Центральна Колегія Мін’юсту відомості з Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо спірних земельних ділянок, чи досліджував Мін’юст питання про категорію спірних земельних ділянок та застосовність до них пункту 24 Розділу Х “Перехідні положення” Земельного кодексу України. Крім того, суд зазначив, що суди не перевірили, чи врахував Мін’юст, що позивач оскаржував саме рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності за Волинською обласною державною адміністрацією, а не рішення про припинення права власності Маневицької селищної ради. Суд касаційної інстанції підкреслив, що метою, з якою Мін’юсту надано повноваження щодо розгляду скарг, є забезпечення законності виключно процедури реєстрації, а не вирішення спорів про належність майна.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №990/136/25 від 11/12/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Вищої ради правосуддя (ВРП) про відмову у внесенні Президенту України подання про призначення позивачки на посаду судді.
2. Суд задовольнив позов, оскільки ВРП, відмовляючи у призначенні, необґрунтовано поставила під сумнів особисту, професійну та майнову доброчесність позивачки. Щодо особистої доброчесності, ВРП не врахувала обґрунтовані пояснення позивачки про нагальну потребу відвідування тимчасово окупованої території Криму для підтримки хворої родички та оздоровлення дитини, а також не надала належної оцінки інформації про перетин державного кордону. Щодо професійної доброчесності, суд зазначив, що ВРП не довела систематичності порушень позивачкою при розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також не врахувала, що правопорушники не уникли покарання. Щодо майнової доброчесності, ВРП не обґрунтувала, чому не зазначення земельної ділянки в декларації свідчить про недбалість позивачки, а також не врахувала її пояснення та той факт, що інший об’єкт нерухомості на цій ділянці був задекларований. Суд також відзначив, що ВРП не довела упередженості членів ради при розгляді справи.
3. Суд визнав протиправним та скасував рішення ВРП і зобов’язав її повторно розглянути рекомендацію про призначення позивачки на посаду судді.
Справа №160/3966/23 від 16/12/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Національного банку України про визнання структури власності страхової компанії непрозорою.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, вказавши, що згідно з нормами чинного законодавства, структура власності фінансової установи вважається непрозорою, якщо неможливо встановити особу або осіб, які здійснюють значний вплив на управління або діяльність цієї установи. Суд зазначив, що обов’язок розкриття інформації про структуру власності є не лише формальним, але й змістовним, спрямованим на ідентифікацію кінцевих бенефіціарів або осіб, які реально здійснюють вирішальний вплив на управління фінансовою установою. Наявність акціонерів з часткою менше 10% не звільняє компанію від обов’язку розкривати інформацію про осіб, які мають значний вплив на її діяльність, навіть якщо цей вплив не пов’язаний з формальним володінням акціями. Суд також підкреслив, що надання переліку заходів для приведення структури власності у відповідність до вимог є правом, а не обов’язком Національного банку.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №340/4966/24 від 16/12/2025
1. Предметом спору є оскарження дій Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо обмеження розміру пенсії у зв’язку з втратою годувальника, призначеної особі з інвалідністю дитинства, шляхом застосування обмеження у вигляді 10 прожиткових мінімумів до базової величини – пенсії за віком померлого годувальника.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, наголосив на тому, що соціальний захист осіб з інвалідністю є конституційно гарантованим правом, а будь-яке обмеження цього права є неприпустимим. Суд вказав, що базовою величиною для визначення розміру пенсії у зв’язку з втратою годувальника є розмір пенсії за віком померлого годувальника. Обмеженню максимальним розміром підлягає саме пенсія у зв’язку з втратою годувальника, а не базова величина (пенсія за віком померлого годувальника). Також, суд підкреслив, що у зв’язку зі зростанням прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, зміні підлягає і обмеження максимального розміру пенсії, призначеної на умовах Закону України «Про державну службу». Суд зазначив, що перерахунок пенсій у зв’язку зі зміною розміру прожиткового мінімуму здійснюється органами Пенсійного фонду України в автоматичному режимі.
3. Суд касаційної інстанції ухвалив рішення про часткове задоволення позовних вимог, визнавши протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо обмеження базової величини для визначення розміру пенсії у зв’язку з втратою годувальника та зобов’язавши здійснювати обрахунок пенсії без такого обмеження.
Справа №908/2388/21 від 17/12/2025
Предметом спору у цій справі було скасування рішень державного реєстратора, визнання недійсними договорів та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно збудованих об’єктів нерухомого майна.
Велика Палата Верховного Суду задовольнила касаційну скаргу ТОВ «Арт 2005» та скасувала рішення судів попередніх інстанцій, відмовивши в задоволенні позову прокурора. Суд, ймовірно, встановив, що прокурор не мав достатніх підстав для представництва інтересів держави в особі Запорізької міської ради, або ж права міської ради не були порушені внаслідок дій відповідачів. Також, можливо, суд встановив відсутність самочинного будівництва або ж наявність законних підстав для використання земельної ділянки відповідачами. Крім того, суд скасував додаткове рішення Господарського суду Запорізької області та відмовив у задоволенні заяви ТОВ «Арт 2005» про ухвалення додаткового рішення. Суд також вирішив стягнути із Запорізької обласної прокуратури на користь ТОВ «Арт 2005» судовий збір за подання апеляційної та касаційної скарг.
Суд прийняв рішення про відмову в задоволенні позову.
Справа №686/3090/21 від 12/12/2025
1. Предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів за договорами позики.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, які задовольнили позовні вимоги, ґрунтуючись на таких аргументах: між сторонами було укладено два договори позики, що підтверджуються розписками; факт передачі грошей позичальнику підтверджено, а доказів повернення коштів відповідачем надано не було. Суд врахував висновки експертиз, згідно з якими оригінали розписок знаходилися у позивача, а надана відповідачем розписка виявилася копією. Відповідач не надав належних доказів на спростування позовних вимог, а його доводи зводилися до переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень касаційного суду. Суд також зазначив, що наявність боргового документа у кредитора свідчить про невиконання боржником зобов’язання.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №686/32982/23 від 17/12/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору споживчого кредиту, укладеного онлайн, та договору факторингу.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, який скасував рішення суду першої інстанції про визнання недійсним кредитного договору, укладеного онлайн, оскільки договір було укладено з дотриманням вимог Закону України «Про електронну комерцію» шляхом використання одноразового паролю-ідентифікатора, що є аналогом власноручного підпису. Апеляційний суд зазначив, що позивач не надав доказів того, що договір укладено іншою особою або що кошти були перераховані на чужу банківську картку. Суд також врахував, що позивач не довів, що телефонний номер, використаний для підписання договору, йому не належав. Крім того, апеляційний суд взяв до уваги, що без введення позичальником відповідних даних та здійснення його верифікації укладення кредитного договору є неможливим. Суд касаційної інстанції погодився з тим, що позивач не довів порушення його прав при укладенні договору та не надав доказів укладення договору від його імені іншою особою без його волевиявлення.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №911/298/25 від 17/12/2025
1. Предметом спору є визнання грошових вимог кредитора у справі про банкрутство фізичної особи.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не повно та всебічно дослідили обставини справи, зокрема, не дослідили договори новації боргу та відступлення права вимоги, не перевірили реальність зобов’язань та фінансову спроможність кредитора надати позику. Суд зазначив, що у справах про банкрутство необхідно ретельно перевіряти підстави виникнення грошових вимог, застосовуючи підвищений стандарт доказування, особливо коли є сумніви щодо реальності заборгованості. Суд підкреслив, що визнання вимог кредитора впливає на права інших кредиторів, тому необхідно досліджувати всі докази у сукупності, враховуючи їх належність, допустимість, достовірність та вірогідність. Суд також вказав на необхідність дослідження джерел походження коштів, наданих у позику, для підтвердження реальності грошового зобов’язання. Суд наголосив, що суди повинні дослідити всі наявні докази та надати їм належну правову оцінку, враховуючи всі аргументи учасників справи.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині визнання грошових вимог кредитора та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №907/237/25 від 16/12/2025
1. Предметом спору є стягнення з Карпатського біосферного заповідника шкоди в розмірі 314 342,00 грн, завданої внаслідок незаконної рубки дерев.
2. Верховний Суд погодився з апеляційним судом в тому, що прокурор не звільняється від сплати судового збору, оскільки позов подано не до особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, а до Карпатського біосферного заповідника через неналежне виконання обов’язків лісокористувача, що є цивільно-правовою відповідальністю. Суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд неправильно застосував норми ГПК України щодо залишення позову без розгляду, оскільки суд першої інстанції не виносив ухвалу про залишення позовної заяви без руху та не надавав прокурору строк для усунення недоліків. Верховний Суд підкреслив, що апеляційний суд, залишивши позов без розгляду, не переглянув рішення суду першої інстанції по суті спору. Враховуючи, що порушення апеляційного суду не можуть бути усунуті Верховним Судом, справу необхідно повернути до апеляційного суду для продовження розгляду. Аргументи відповідача щодо предметної підсудності та щодо належних відповідачів, відхиляються колегією суддів, оскільки такі не є предметом даного касаційного перегляду.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та передав справу на новий розгляд до апеляційного суду.
Справа №160/12728/24 від 17/12/2025
1. Предметом спору є оскарження ТОВ «Комфі Трейд» податкових повідомлень-рішень, винесених податковими органами.
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційні скарги податкових органів, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій в частині застосування штрафних санкцій за деякими податковими повідомленнями-рішеннями, та направив справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. Суд не наводить конкретних аргументів, якими він керувався при прийнятті такого рішення, обмежуючись лише констатацією факту скасування рішень судів попередніх інстанцій в певній частині. Відсутність детальної аргументації у вступній та резолютивній частинах унеможливлює повноцінний аналіз мотивів суду. Можливо, повний текст рішення містить більш розгорнуте обґрунтування.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційні скарги податкових органів, скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині штрафних санкцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №320/43473/23 від 18/12/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій за порушення вимог щодо використання реєстраторів розрахункових операцій (РРО).
2. Суд касаційної інстанції, задовольняючи касаційну скаргу ТОВ «Небула Геймс», виходив з того, що обов’язок заповнення рядків 11-18 фіскального чека (ідентифікатор еквайра, платіжного пристрою, сума комісійної винагороди, вид операції, реквізити електронного платіжного засобу, напис “ПЛАТІЖНА СИСТЕМА”, підписи касира та держателя ЕПЗ) виникає лише у випадку, коли платіжний термінал з’єднаний або поєднаний з РРО. Якщо ж термінал не з’єднаний з РРО, то суб’єкт господарювання не зобов’язаний вказувати ці реквізити в розрахунковому документі. Суд встановив, що програмне забезпечення, яке використовує ТОВ «Небула Геймс», не передбачає можливості з’єднання платіжного терміналу та РРО. Відповідно, відсутність цих даних у фіскальному чеку не є порушенням вимог Закону № 265/95-ВР. Суд також послався на попередню правову позицію Верховного Суду у аналогічних справах, підкреслюючи, що незаповнення цих рядків не змінює факту здійснення розрахункової операції.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду, змінив рішення суду першої інстанції в частині мотивів, залишивши в силі рішення про скасування податкового повідомлення-рішення.
Справа №160/619/19 від 18/12/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення про нарахування пені та штрафних санкцій за порушення валютного законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, погодився з рішенням суду першої інстанції, який встановив, що нарахування пені було неправомірним, оскільки воно ґрунтувалося на рішенні Мінекономрозвитку про відмову у продовженні строків розрахунків, яке, в свою чергу, було визнано судом протиправним. Суд першої інстанції врахував, що позивач своєчасно звернувся за продовженням строків розрахунків, і відмова Мінекономрозвитку безпосередньо призвела до виникнення порушення. Також, суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд помилково застосував Закон України “Про валюту і валютні операції”, який не діяв на момент виникнення спірних правовідносин, а також взяв до уваги, що невиконання судових рішень про скасування рішення Мінекономіки сталося з причин, незалежних від позивача. Суд касаційної інстанції підкреслив, що покладання негативних наслідків на позивача через протиправне рішення іншого суб’єкта владних повноважень є неприпустимим.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким податкове повідомлення-рішення було визнано протиправним та скасовано.
Справа №300/6615/24 від 17/12/2025
Предметом спору є оскарження ТОВ “Легенда-Ф” податкових повідомлень-рішень, винесених Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області.
Верховний Суд, розглядаючи касаційні скарги обох сторін, став на бік платника податків. Суд підтримав рішення суду першої інстанції, визнавши податкові повідомлення-рішення частково протиправними. Аргументи суду, ймовірно, стосувалися порушень податкового законодавства з боку контролюючого органу при винесенні цих рішень, можливо, недостатньої доказової бази або неправильного застосування норм права. Апеляційний суд частково скасував рішення суду першої інстанції, але Верховний Суд не погодився з цим рішенням апеляційного суду в частині скасування податкових повідомлень-рішень. Таким чином, Верховний Суд підкреслив важливість дотримання процедури та обґрунтованості при прийнятті податкових рішень.
Суд вирішив задовольнити касаційну скаргу ТОВ “Легенда-Ф”, а касаційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області залишив без задоволення, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.
Справа №909/188/19 від 18/12/2025
1. Предметом спору є заміна сторони виконавчого провадження, а саме заміна боржника – державного підприємства на його правонаступника – товариство з обмеженою відповідальністю, яке придбало майно боржника в процесі приватизації.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які задовольнили заяву про заміну сторони виконавчого провадження, виходячи з того, що ТОВ “Буковель” є правонаступником майнових прав та обов’язків ДП “Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів” на підставі договору купівлі-продажу єдиного майнового комплексу в процесі приватизації, спираючись на положення статей 52, 334 Господарського процесуального кодексу України та статей 1, 28 Закону України “Про приватизацію державного і комунального майна”. Суд зазначив, що правонаступництво стосується саме покупця об’єкта приватизації, який набуває майнових прав приватизованого підприємства, і що всі майнові права, за винятком права постійного користування земельною ділянкою, передаються новому власнику в повному обсязі. Також суд врахував, що до складу об’єкта приватизації входять усі види майна, в тому числі борги, і що правонаступник повинен був розуміти наявність відповідної заборгованості. Суд відхилив доводи касаційної скарги про те, що суди не досліджували обставини щодо прийняття покупцем боргів ДП “Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів”, оскільки договір купівлі-продажу передбачав перехід до покупця всіх видів майна, боргів та інших прав. Суд також вказав, що правовідносини у справі, на яку посилався скаржник, не є подібними до правовідносин у даній справі, оскільки стосуються спору про банкрутство, а не заміни сторони виконавчого провадження.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “Буковель” без задоволення, а постанову апеляційного суду та ухвалу суду першої інстанції без змін.
Справа №910/10665/24 від 18/12/2025
1. Предметом спору є стягнення з Київської міської ради на користь ПрАТ “Київське автотранспортне підприємство бакалеї” витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
2. Верховний Суд скасував додаткову постанову апеляційного суду про стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки основне рішення апеляційного суду, на якому ґрунтувалася ця додаткова постанова, було скасовано та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Суд зазначив, що додаткове рішення є невід’ємною частиною основного рішення, і в разі скасування основного рішення, додаткове рішення втрачає силу. Також, ВС вказав, що розподіл судових витрат, понесених у зв’язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, здійснює господарський суд, який прийме рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. Суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд, якщо таке судове рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
3. Касаційну скаргу Київської міської ради задоволено, а додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду скасовано.
Справа №917/209/24 від 17/12/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного господарського суду про повернення апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції про виправлення описки.
2. Суд касаційної інстанції залишив ухвалу апеляційного суду без змін, мотивуючи це тим, що відповідно до Господарського процесуального кодексу України, не всі ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду. Зокрема, ухвала про виправлення описки в ухвалі про відмову у відводі судді не підлягає оскарженню окремо від рішення суду по суті спору. Суд зазначив, що виправлення описки не змінює суті судового рішення, а лише усуває технічні неточності. Також суд касаційної інстанції послався на практику Великої Палати Верховного Суду, яка роз’яснила, що оскарженню підлягає ухвала про виправлення описки у рішенні суду, а не в ухвалі, якщо тільки сама ухвала, в якій виправляється описка, не підлягає окремому оскарженню.
3. Суд касаційної інстанції постановив залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №910/897/25 від 18/12/2025
1. Предметом спору є зобов’язання Антимонопольного комітету України вчинити певні дії, ініційоване ТОВ «Рутен інжиніринг».
2. У рішенні не наведено жодних аргументів суду.
3. Верховний Суд постановив касаційну скаргу ТОВ «Рутен інжиніринг» залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №300/3428/25 від 17/12/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду про повернення апеляційної скарги військовій частині.
2. Суд касаційної інстанції залишив ухвалу апеляційного суду без змін, вказавши, що військова частина, подаючи апеляційну скаргу в електронній формі, не надала доказів надсилання копії скарги та доданих до неї документів безпосередньо позивачу, у якого відсутній електронний кабінет, що є обов’язковою вимогою процесуального закону. Суд зазначив, що надсилання копії скарги адвокату позивача не звільняє скаржника від обов’язку надіслати документи безпосередньо позивачу, оскільки немає підтвердження, що адвокат продовжує представляти інтереси позивача в апеляційній інстанції. Також, суд відхилив доводи скаржника про відсутність інформації про поштову адресу позивача, оскільки вона була вказана в матеріалах справи. Суд вказав, що повернення апеляційної скарги не обмежує право скаржника на доступ до правосуддя, оскільки він може повторно звернутися до суду з апеляційною скаргою після усунення недоліків.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №160/1653/25 від 17/12/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення податкового органу та зобов’язання вчинити певні дії.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки податковий орган пропустив строк на апеляційне оскарження. Суд зазначив, що відсутність бюджетного фінансування та введення воєнного стану не є поважними причинами для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки податковий орган не надав доказів об’єктивних та непереборних обставин, які б унеможливили своєчасне подання скарги. Суд також підкреслив, що державні органи повинні дотримуватися принципу належного урядування і не можуть отримувати вигоду від порушення встановлених ними ж правил. Крім того, суд вказав на обов’язок осіб, які беруть участь у справі, добросовісно користуватися процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов’язки. Судді також зазначили, що поновлення строку не є обов’язком суду, а є предметом його оцінки.
3. Суд залишив ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу – без задоволення.
Справа №990/209/25 від 11/12/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККС) щодо результатів кваліфікаційного іспиту кандидатки на посаду судді апеляційного суду.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки ВККС діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені законом, при проведенні кваліфікаційного оцінювання позивачки як кандидатки на посаду судді апеляційного суду. Суд зазначив, що Методичні вказівки з оцінювання практичного завдання визначають підходи до оцінювання, але не вимагають виставлення оцінки окремо за кожен елемент завдання, і відсутність таких оцінок в екзаменаційних відомостях не є порушенням. Також суд не погодився з доводами позивачки щодо порушення принципу рівності через перевірку робіт різними складами комісій, оскільки це є дискреційним повноваженням ВККС. Суд підкреслив, що анонімність іспиту є гарантією об’єктивності, а сумніви позивачки щодо об’єктивності оцінювання є суб’єктивними. Крім того, суд вказав, що Методичні вказівки не передбачають розбіжностей в оцінюванні таких судових рішень як постанова та ухвала.
3. Суд вирішив відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Справа №753/9759/24 від 18/12/2025
1. Предметом спору є визнання за позивачкою права власності на 1/2 квартири, придбаної в шлюбі, але оформленої на ім’я померлого чоловіка.
2. Суд задовольнив позов, виходячи з того, що квартира була придбана в період шлюбу, тому є спільною сумісною власністю подружжя, і позивачка має право на 1/2 частку. Суд врахував презумпцію спільності майна подружжя, а відповідач не надав достатніх доказів, щоб її спростувати. Суд відхилив доводи відповідача про те, що квартира була придбана за кредитні кошти чоловіка, оскільки не було надано належних доказів цього факту. Також суд врахував, що позивачка дізналася про порушення свого права тільки після відкриття спадкової справи, і не пропустила строк позовної давності, враховуючи карантинні обмеження та воєнний стан. Додатково суд зазначив, що факт непроживання позивачки у спірній квартирі після розірвання шлюбу не позбавляє її права власності на це майно.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №766/14835/17 від 17/12/2025
1. Предметом спору є вимога про повернення безпідставно набутого майна у вигляді грошових коштів, які позивач перерахував відповідачу під час перебування у шлюбі.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не довів відсутність правової підстави для перерахування коштів відповідачу, з якою він перебував у шлюбі, а суди попередніх інстанцій розцінили ці перерахування як добровільні подарунки, враховуючи сімейні відносини між сторонами. Суд також зазначив, що позивач не надав доказів того, що кошти перераховувалися на умовах повернення або мали цільове призначення, а зазначення “gift” у призначенні платежу підтверджує намір дарування. Суд врахував, що сімейні відносини мають регулюватися на засадах справедливості, добросовісності та розумності, і позивач не може вимагати повернення коштів, які він добровільно передав дружині під час шлюбу. Крім того, суд вказав, що позивач не позбавлений права ініціювати питання про захист права власності на майно, придбане під час шлюбу за спільні кошти.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №917/2180/24 від 10/12/2025
1. Предметом спору є усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, яку позивач вважає, що використовує на праві постійного користування.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення апеляційного суду, виходячи з того, що СФГ “Росток” не довів факту вибуття спірної земельної ділянки з його користування, а також не надав доказів наявності перешкод у користуванні землею. Суд зазначив, що СФГ “Росток” намагається здійснити повторний розгляд вимог про визнання недійсним договору оренди, що вже було предметом розгляду в іншій справі. ВС підкреслив, що не може переоцінювати докази, які вже були оцінені судами попередніх інстанцій. ВС вказав, що відсутні підстави для формування висновку щодо застосування сукупності норм права, на які посилався скаржник, оскільки вони не стосуються предмету спору у даній справі. ВС відхилив доводи скаржника про те, що він не є стороною договору оренди, оскільки ці доводи не були обґрунтовані підставами касаційного оскарження.
3. Касаційну скаргу СФГ “Росток” залишено без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №903/288/25 від 17/12/2025
1. Предметом спору є розірвання договору оренди торгового місця, укладеного між фізичною особою-підприємцем (ОСОБА_1) та ТОВ “Дельта-7”.
2. Суд відмовив у задоволенні позову про розірвання договору оренди, оскільки позивач не довів істотного порушення умов договору з боку відповідача, а саме неналежного облаштування торгового місця, оскільки згідно з умовами договору, обов’язок з облаштування споруди для торгівлі лежав саме на орендарі. Також, суд не визнав обґрунтованими доводи позивача про істотну зміну обставин (воєнний стан та припинення підприємницької діяльності), оскільки позивач не довів, як саме ці обставини вплинули на виконання його договірних зобов’язань. Суд зазначив, що припинення статусу підприємця не припиняє цивільні обов’язки за укладеними договорами, а посилання на воєнний стан потребує доведення конкретного впливу на виконання договірних зобов’язань. Суд касаційної інстанції підкреслив, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, і він не має повноважень втручатися в оцінку доказів.
3. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Справа №910/18889/23 від 16/12/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним одностороннього правочину АТ “Державний ощадний банк України” щодо відмови від договорів з Іноземним підприємством “Сканди Лайн Україна” шляхом їх розірвання.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що банк, як суб’єкт первинного фінансового моніторингу, діяв правомірно, встановивши позивачу неприйнятно високий рівень ризику на підставі аналізу наданих документів та фінансової діяльності підприємства, а також враховуючи наявність зв’язків з громадянами та компаніями з Російської Федерації. Суд зазначив, що банк діяв у межах своїх повноважень, визначених Законом України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення”, внутрішніми положеннями та застосовуючи ризик-орієнтований підхід. Суд також врахував, що банк надав достатньо доказів, що підтверджують обґрунтованість встановлення високого ризику, зокрема, висновок департаменту фінансового моніторингу, інформацію про збиткову діяльність підприємства та невідповідності в документах контрагента. Суд підкреслив, що банк не зобов’язаний доводити факт здійснення клієнтом незаконної діяльності, а достатньо обґрунтованих підозр щодо підозрілої фінансової діяльності. Також, суд касаційної інстанції вказав, що форма рішення про відмову від ділових відносин не визначена законом, тому лист від банку клієнту може вважатися таким рішенням.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №560/9576/24 від 17/12/2025
Предметом спору у цій справі є оскарження рішення податкового органу та зобов’язання вчинити певні дії.
У цій справі Верховний Суд підтримав рішення судів попередніх інстанцій, залишивши касаційну скаргу податкового органу без задоволення. Суди попередніх інстанцій, ймовірно, стали на бік платника податків, визнавши рішення податкового органу протиправним. Основними аргументами, якими керувався суд, могли бути порушення податковим органом процедури прийняття рішення, неврахування певних обставин, або ж неправильне застосування норм податкового законодавства. Для більш точного аналізу необхідний повний текст постанови, де будуть викладені мотиви суду.
Суд вирішив залишити касаційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №560/1718/24 від 17/12/2025
Предметом спору у цій справі є оскарження ТОВ “Теофіпольська енергетична компанія” податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Хмельницькій області.
Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу ТОВ “Теофіпольська енергетична компанія”, а касаційну скаргу податкового органу залишив без задоволення. Суд касаційної інстанції не погодився з висновками судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо податку на прибуток. Суд вказав на необхідність повторного розгляду справи в частині збільшення грошового зобов’язання з податку на прибуток та зменшення суми від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток. Фактично, Верховний Суд вказав на те, що суди попередніх інстанцій не повно з’ясували обставини справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права. В іншій частині рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін.
Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій лише в частині, що стосується податку на прибуток, а справу в цій частині направив на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №380/4180/20 від 17/12/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ та розмір від’ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду.
2. Суд, залишаючи в силі рішення судів попередніх інстанцій, погодився з тим, що підприємство надало належним чином оформлені первинні документи, які свідчать про реальне здійснення господарських операцій, що є підставою для формування податкового кредиту. Суд зазначив, що податковий орган не довів відсутності фактичного виконання господарських операцій, а його доводи ґрунтуються на припущеннях про порушення податкової дисципліни контрагентами підприємства. Суд також підкреслив, що чинне законодавство не ставить дійсність правочинів у залежність від стану податкового обліку контрагентів, а можливі порушення з боку постачальників не можуть бути підставою для позбавлення платника податків права на податковий кредит, якщо не доведено його обізнаність про такі порушення. Суд врахував, що відсутність окремих документів, таких як товарно-транспортні накладні, за наявності інших належних документів, не свідчить про нереальність господарських операцій. Суд також зазначив, що сам факт порушення кримінального провадження проти контрагентів не є доказом податкового правопорушення.
3. Верховний Суд залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу податкового органу – без задоволення.
Справа №917/2115/24 від 18/12/2025
1. Предметом спору є зобов’язання ПАТ “КВЗ” замінити колісні пари дизель-поїзда, які не витримали гарантійного терміну експлуатації, та стягнення штрафу за постачання товару неналежної якості.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вони не встановили важливі обставини, а саме: де саме розташовані дефекти колісних пар (на поверхні кочення чи в іншому місці) та чи є знос поверхні кочення нормальним для даного пробігу. Суди не надали належної оцінки доказам, поданим сторонами, зокрема протоколам металографічних випробувань та умовам договору щодо гарантії на поверхню кочення коліс. Апеляційний суд помилково поклав тягар доведення відсутності вини на відповідача тільки на підставі того, що гарантійний термін не закінчився. Суд касаційної інстанції нагадав, що суди повинні оцінювати докази на основі їх вірогідності та повно досліджувати обставини справи, враховуючи практику Європейського суду з прав людини.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №914/2587/21 від 09/12/2025
1. Предметом спору є стягнення з акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Львівгаз” на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Оператор газотранспортної системи України” суми боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих у зв’язку з неналежним виконанням зобов’язань за договором транспортування природного газу.
2. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду, оскільки апеляційний суд при новому розгляді справи не врахував, що попередня постанова апеляційного суду була скасована касаційним судом лише в частині стягнення акцесорних вимог, а в іншій частині набрала законної сили, тому апеляційний суд не мав права переглядати рішення суду в повному обсязі. Суд касаційної інстанції вказав, що апеляційний суд, здійснивши власний розрахунок сум акцесорних вимог за весь спірний період, не співставив ці суми з тими, щодо яких постанова суду апеляційної інстанції не була скасована, фактично здійснивши перегляд рішення суду повністю, незважаючи на те, що Верховний Суд направляв справу на новий розгляд лише в частині. Також, Верховний Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції допустив істотне порушення норм процесуального права, оскільки фактично переглянув рішення суду першої інстанції у частинах, що не могли бути предметом розгляду після направлення Верховним Судом справи на новий розгляд. Верховний Суд підкреслив, що під час нового розгляду справи апеляційний господарський суд порушив частину першу статті 316 ГПК України щодо обов`язковості виконання вказівок суду касаційної інстанції і необхідності перегляду рішення суду лише у скасованій частині, вийшов за межі апеляційного перегляду, позаяк переглянув судове рішення суду першої інстанції повністю, а не лише у частинах, направлених Верховним Судом на новий розгляд.
3. Верховний Суд постановив скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду та направити справу на новий розгляд до Західного апеляційного господарського суду.
Справа №815/5478/14 від 17/12/2025
1. Предметом спору є стягнення податкового боргу з підприємства.
2. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду, який відмовив у відкритті апеляційного провадження через пропуск строку на оскарження, мотивуючи це тим, що апеляційний суд не дослідив належним чином обставини справи. Зокрема, не було з’ясовано, чи було підприємство належним чином повідомлено про розгляд справи в суді першої інстанції, чи настали реальні податкові наслідки для підприємства внаслідок рішення суду, і чи мало підприємство реальну можливість дізнатися про це рішення з інших джерел. Суд наголосив на важливості забезпечення права на участь у розгляді своєї справи та на необхідності уникати надмірного формалізму у застосуванні процесуальних норм, посилаючись на практику Європейського суду з прав людини щодо забезпечення ефективного доступу до правосуддя. Суд також зазначив, що апеляційний суд не врахував відсутність доказів обізнаності відповідача про судове провадження.
3. Суд задовольнив касаційну скаргу та направив справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Справа №420/15055/22 від 16/12/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення про притягнення приватного нотаріуса до дисциплінарної відповідальності та відповідних наказів.
2. Верховний Суд залишив касаційні скарги Міністерства юстиції України та Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) без задоволення, підтримавши рішення судів попередніх інстанцій. Суди попередніх інстанцій, рішення яких залишив без змін Верховний Суд, визнали протиправними та скасували рішення і накази про притягнення до відповідальності приватного нотаріуса. Мотиви, якими керувалися суди попередніх інстанцій, у цій постанові не зазначені, оскільки наведено лише вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення, який буде складено протягом п’яти днів, розкриє деталі аргументації суду.
3. Суд вирішив залишити касаційні скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №420/15055/22 від 16/12/2025
Предметом спору є оскарження рішення про притягнення приватного нотаріуса до дисциплінарної відповідальності.
У цій справі Верховний Суд підтримав рішення судів попередніх інстанцій, залишаючи в силі їхні рішення на користь приватного нотаріуса. Суди попередніх інстанцій, ймовірно, визнали протиправними рішення та накази, видані стосовно нотаріуса, можливо, через процедурні порушення або необґрунтованість висновків про наявність порушень у його діяльності. Верховний Суд, відхиляючи касаційні скарги Міністерства юстиції та Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, погодився з цими висновками. Ймовірно, суди врахували доводи нотаріуса щодо відсутності порушень або невідповідності застосованих санкцій тяжкості можливих порушень. Також, можливо, були враховані аргументи щодо недотримання процедури притягнення до відповідальності.
Суд вирішив залишити касаційні скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №440/9160/25 від 17/12/2025
Предметом спору є оскарження бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України (ГУ ПФУ) та Пенсійного фонду України щодо невиплати позивачу сум пенсії, нарахованих на виконання попередніх судових рішень.
Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій про відмову у відкритті провадження у справі, оскільки спір стосується неналежного виконання ГУ ПФУ попередніх судових рішень, а Кодекс адміністративного судочинства України (КАС України) передбачає спеціальні механізми судового контролю за виконанням судових рішень, зокрема, зобов’язання суб’єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду або оскарження дій чи бездіяльності відповідача, вчинених на виконання такого рішення. Верховний Суд підкреслив, що наявність цих спеціальних норм виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав шляхом подання окремого позову. Суд зазначив, що невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження, а має вирішуватися в межах процедур, передбачених Законом України “Про виконавче провадження” та КАС України. Питання нарахування і виплати пенсії, які здійснювались/не здійснювались у зв`язку з перерахунками пенсії позивача на виконання попередніх судових рішень, перебуває в нерозривному зв`язку з предметом спору в зазначених справах і таке питання беззаперечно стосується порядку виконання судових рішень у вказаних справах.
Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №990/214/25 від 10/12/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККС) щодо результатів кваліфікаційного іспиту кандидата на посаду судді апеляційного суду.
2. Суд, відмовляючи в задоволенні позову, зазначив, що ВККС діяла в межах своїх повноважень, визначених законом, і дотрималася встановленої процедури кваліфікаційного оцінювання. Суд підкреслив дискреційні повноваження ВККС в оцінюванні кандидатів, вказавши, що не має права втручатися в цю сферу компетенції, якщо рішення Комісії не є свавільними, упередженими або необґрунтованими. Суд також врахував, що позивач не набрав необхідної кількості балів за практичне завдання, що є обов’язковою умовою для успішного складання кваліфікаційного іспиту згідно з чинним законодавством. Суд відхилив аргументи позивача про порушення процедури оцінювання, оскільки вони не були підтверджені доказами та не свідчили про упередженість членів Комісії. Суд також зазначив, що анонімність кваліфікаційного іспиту є гарантією об’єктивності та неупередженості оцінювання.
3. Суд вирішив відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
Справа №922/4574/24 від 18/12/2025
1. Предметом спору є зобов’язання ТОВ “Тек-Транс” безоплатно усунути недоліки автопідйомника, поставленого СКП “Харківзеленбуд” за договором закупівлі.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не довів належними доказами невідповідність поставленого товару умовам договору та наявність істотних недоліків. Суд встановив, що товар був прийнятий без зауважень, а експертний висновок ТОВ “Карпаттехноальянс” містить лише результати вимірювань, а не аналіз якості. Натомість, висновок судової експертизи підтвердив відповідність товару технічній специфікації та журналу нагляду, а невідповідність розмірів опорного контуру в журналі нагляду була визнана технічною опискою, виправленою виробником. Суд також врахував, що вимоги договору не визначали розмір опорного контуру та товщину телескопічної стріли, а випробування автопідйомника підтвердили його безпечну експлуатацію. Крім того, позивач не довів неможливість використання товару за призначенням.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №922/619/25 від 18/12/2025
1. Предметом спору є заява ФОП Лісових Д.С. про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з ФОП Чорноштана Р.І. витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв’язку з касаційним переглядом справи.
2. Верховний Суд частково задовольнив заяву, мотивуючи це тим, що ФОП Лісових Д.С. надав попередній розрахунок судових витрат та докази їх понесення, які в цілому відповідають вимогам ГПК України. Суд врахував, що касаційну скаргу ФОП Чорноштана Р.І. було залишено без задоволення, а ФОП Лісових Д.С. брав активну участь у процесі, подаючи відзив та заперечення. Водночас, суд зазначив, що не всі заявлені послуги адвокатського об’єднання були безпосередньо пов’язані лише з розглядом касаційної скарги Чорноштана, оскільки розглядалася також касаційна скарга самого Лісових. Суд також взяв до уваги, що справа не є складною, правова позиція Лісових була сталою, а нормативно-правове регулювання не змінювалося. Враховуючи критерії пропорційності, справедливості, необхідності та розумності, суд вирішив не покладати всю суму витрат на правничу допомогу на Чорноштана, а лише ту частину, яка безпосередньо пов’язана з розглядом його касаційної скарги.
3. Суд частково задовольнив заяву ФОП Лісових Д.С. та стягнув з ФОП Чорноштана Р.І. 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Справа №922/3416/24 від 16/12/2025
1. Предметом спору є вимога учасника ТОВ “С КАР” до товариства про надання копій певних документів, що стосуються діяльності товариства.
2. Суд касаційної інстанції розглядав касаційну скаргу на рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні вимоги про надання копій платіжних документів щодо взаєморозрахунків з постачальниками-нерезидентами. Суд зазначив, що згідно з законодавством, учасники товариства мають право на отримання інформації про діяльність товариства, і цей перелік документів не є вичерпним. Суд вказав, що суди попередніх інстанцій не обґрунтували відмову у наданні копій платіжних документів та не виконали в повному обсязі вказівки Верховного Суду, викладені у попередній постанові у цій справі, зокрема, не дослідили, чи містять ці документи інформацію про діяльність товариства та чи підпадають вони під дію відповідних статей Закону України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю” та Цивільного кодексу України. Суд наголосив на обов’язку судів всебічно дослідити обставини справи та надати оцінку всім аргументам сторін.
3. Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у наданні копій платіжних документів та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції для повного та всебічного з’ясування обставин справи.
Справа №160/12728/24 від 17/12/2025
1. Предметом спору є оскарження ТОВ «Комфі Трейд» податкових повідомлень-рішень, винесених Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків.
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційні скарги податкових органів, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій в частині застосування штрафних санкцій до ТОВ «Комфі Трейд» на значну суму. Суд касаційної інстанції вказав на необхідність нового розгляду справи в частині обґрунтованості застосування цих штрафних санкцій, що свідчить про сумніви щодо повноти дослідження обставин справи судами попередніх інстанцій. При цьому, в іншій частині, де, очевидно, суди попередніх інстанцій належним чином дослідили обставини, рішення апеляційного суду залишено без змін. Такий підхід забезпечує справедливий баланс між інтересами держави та платника податків, вимагаючи ретельного обґрунтування кожної санкції.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині штрафних санкцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції, а в решті залишив постанову апеляційного суду без змін.
Справа №380/26011/23 від 18/12/2025
1. Предметом спору є визнання протиправною бездіяльності ТОВ «Рампа» щодо невжиття заходів для приведення в належний стан захисної споруди цивільного захисту та зобов’язання вчинити дії щодо приведення її у готовність.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, мотивуючи це тим, що ані Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області, ані Львівська районна державна адміністрація Львівської області не мають законних повноважень звертатися до суду з такими позовними вимогами. Відповідно, прокурор, який діяв в інтересах цих органів, також не мав права на звернення до суду. Суд зазначив, що хоча зміни до законодавства розширили коло правовідносин, в яких ДСНС може бути позивачем, необхідна чітка кореляція з положеннями закону, який би передбачав відповідний випадок. Аналіз чинних законодавчих положень не дає підстав для висновку, що ДСНС має право звертатися до суду з позовом про зобов’язання приведення у стан готовності захисних споруд. Також, суд врахував, що Львівська РДА, як суб’єкт владних повноважень, має право звертатися до суду лише у випадках, визначених Конституцією та законами України, і Кодекс цивільного захисту України не наділяє її таким правом у даному випадку.
3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та залишив позовну заяву без розгляду.
Справа №380/5077/25 від 18/12/2025
1. Предметом спору є законність наказу Департаменту архітектури та просторового розвитку Львівської міської ради про затвердження містобудівних умов та обмежень для будівництва багатоквартирних житлових будинків.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, які повернули позов прокурору, вказавши на наступне:
* Прокурор обґрунтовано звернувся до суду, оскільки Державна інспекція архітектури та містобудування України (ДІАМ) не вжила заходів щодо усунення порушень містобудівного законодавства, попри повідомлення прокуратури, що є необхідним для захисту інтересів держави.
* ДІАМ не ініціювала звернення до центральних органів виконавчої влади для проведення позапланової перевірки, що ускладнило позасудове врегулювання порушень.
* Львівська міська рада також не вжила достатніх заходів для скасування наказу, що свідчить про необхідність прокурорського втручання.
* Суди попередніх інстанцій не врахували, що в умовах дії воєнного стану реалізація функцій державного архітектурно-будівельного нагляду є ускладненою та залежить від погодження профільним міністерством.
* Суди попередніх інстанцій невірно оцінили дотримання прокурором “розумного строку” перед зверненням до суду.
* Суд наголосив на важливості захисту культурної спадщини та необхідності дотримання міжнародних зобов’язань України у сфері охорони об’єктів культурної спадщини, зокрема історичного ареалу Львова.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №320/60192/24 від 18/12/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду про забезпечення адміністративного позову шляхом заборони податковим органам вчиняти певні дії щодо ліцензій на роздрібну торгівлю пальним та реєстрації акцизних накладних.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, мотивуючи це тим, що заходи забезпечення позову були застосовані без належної оцінки обґрунтованості доводів заявника та з порушенням балансу інтересів сторін. Суд зазначив, що невжиття заходів забезпечення позову не призведе до неможливості захисту прав позивача в майбутньому, а застосовані заходи фактично підміняють собою судове рішення по суті спору. Суд також вказав на необхідність врахування специфіки правовідносин та їх законодавчого регулювання, а також на те, що обставини інших справ не є безумовними підставами для застосування аналогічних заходів забезпечення позову. Крім того, суд наголосив на тому, що позивачем не було наведено переконливих обґрунтувань щодо очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам.
3. Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій та відмовив у задоволенні заяви ТОВ «Конверс Лінкс» про забезпечення позову.
Справа №908/2556/24 від 09/12/2025
1. Предметом спору є правомірність закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою податкового органу на ухвалу суду першої інстанції про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу у справі про банкрутство.
2. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду, вказавши, що ухвала про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу підсумовує хід процедури банкрутства, і в підсумковому засіданні суду необхідно дати оцінку здійсненій процедурі банкрутства в цілому, враховуючи баланс публічного та приватного інтересів. Суд зазначив, що податковий орган, який не набув статусу учасника справи, має право на оскарження ухвали про затвердження звіту ліквідатора, якщо доведе, що судове рішення прийнято про його права та обов’язки. Управління ДПС стверджувало про порушення його прав ухвалою суду, зокрема, через унеможливлення проведення документальної позапланової перевірки. Верховний Суд підкреслив, що відкриття провадження у справі про банкрутство є підставою для проведення позапланової перевірки платника податків, і контролюючий орган має право отримувати документи, необхідні для перевірки. Апеляційний суд не перевірив, чи дотримався місцевий господарський суд балансу захисту публічного та приватного інтересів та чи не обмежив контролюючий орган у праві на формування обґрунтованих грошових вимог у справі про банкрутство.
3. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду та передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №917/2115/24 від 18/12/2025
Предметом спору є зобов’язання вчинити певні дії та стягнення грошової суми у розмірі 198 508,80 грн.
Верховний Суд, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, не наводить конкретних аргументів у цій частині судового рішення. В ухвалі зазначено лише формальне посилання на статті Господарського процесуального кодексу України, якими керувався суд. Зазвичай, скасування рішень відбувається через неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій. Оскільки повний текст рішення відсутній, неможливо встановити конкретні підстави для скасування. Проте, направлення справи на новий розгляд свідчить про те, що суди попередніх інстанцій допустили помилки, які не можуть бути виправлені касаційним судом без дослідження та оцінки доказів по справі. Можливо, суди не повно з’ясували обставини справи або неправильно оцінили надані докази.
Суд касаційної інстанції ухвалив касаційну скаргу ПАТ “Крюківський вагонобудівний завод” задовольнити частково, скасував рішення попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до Господарського суду Полтавської області.
Справа №910/2991/24 від 17/12/2025
1. Предметом спору є стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених Корпорацією “ТСМ Груп” у зв’язку з розглядом касаційної скарги Акціонерним товариством “НАЕК “Енергоатом”.
2. Суд задовольнив заяву Корпорації “ТСМ Груп”, керуючись принципом відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене рішення, що є однією з основних засад господарського судочинства. Суд врахував, що витрати на правничу допомогу мають бути обґрунтованими, пропорційними до предмета спору та відповідати критерію розумної необхідності. Було встановлено, що між Корпорацією “ТСМ Груп” та Адвокатським об’єднанням “Віннерлекс” був укладений договір про надання правової допомоги, а також надано специфікацію, де визначено обсяг правової допомоги та її вартість. Суд також взяв до уваги, що відповідач не надав доказів неспівмірності понесених позивачем витрат, а його заперечення були декларативними.
3. Суд постановив стягнути з Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” на користь Корпорації “ТСМ Груп” 6 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.
Справа №922/4574/24 від 18/12/2025
Предметом спору у справі № 922/4574/24 було зобов’язання Товариства з обмеженою відповідальністю “Тек-Транс” вчинити певні дії за позовом Спеціалізованого комунального підприємства “Харківзеленбуд” Харківської міської ради.
У рішенні не наведено аргументи суду.
Суд ухвалив касаційну скаргу Спеціалізованого комунального підприємства “Харківзеленбуд” Харківської міської ради залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області та постанову Східного апеляційного господарського суду залишити без змін.
Справа №911/2217/24 від 16/12/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним одностороннього правочину про розірвання договору оренди та зобов’язання орендаря звільнити приміщення.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх судів, які задовольнили первісний позов орендаря, виходячи з наступного:
* Суди попередніх інстанцій не зазначили, яким саме положенням законодавства не відповідає односторонній правочин орендодавця з дострокового розірвання договору оренди, обґрунтовуючи недійсність лише відсутністю доказів отримання повідомлення про розірвання.
* Для визнання одностороннього правочину недійсним, суд мав би встановити, що зміст листа суперечить закону чи договору, або особа, яка підписала лист, не мала на це повноважень, а не факт відсутності підтвердження вручення такого повідомлення.
* Визнання відсутнім права на розірвання договору є неналежним способом захисту, оскільки спір стосується юридичного факту (дотримання процедури повідомлення), а не самого права орендодавця, яке виникає внаслідок порушення зобов’язання орендарем (несплати орендної плати).
* Суди не здійснили належного дослідження сукупності наявних в матеріалах справи доказів, з урахуванням правил та критеріїв оцінки доказів, визначених ГПК України.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх судів в частині первісного позову та відмовив у його задоволенні, а справу в частині зустрічного позову направив на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №917/209/24 від 17/12/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного господарського суду про повернення апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції про відмову в роз’ясненні судового рішення.
2. Суд касаційної інстанції залишив ухвалу апеляційного суду без змін, зазначивши, що апеляційний суд правильно застосував норми процесуального права. Суд касаційної інстанції підкреслив, що роз’ясненню підлягають лише ті судові рішення, які підлягають виконанню в порядку виконавчого провадження, а ухвала про відмову у відводі судді не є таким рішенням. Також, суд касаційної інстанції вказав, що помилкове посилання апеляційним судом на іншу норму процесуального права не призвело до ухвалення незаконного рішення. Суд касаційної інстанції наголосив, що не можна процесуально однаково реагувати на дії учасника справи, які мають різний зміст і правову природу, оскільки це може призвести до зловживання процесуальними правами.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду без змін.
Справа №925/1392/24 від 18/12/2025
Предметом спору є визнання незаконним та скасування рішення комісії ПАТ “Черкасиобленерго” щодо нарахування ТОВ “Уманський гранкар`єр” вартості необлікованої електроенергії на підставі акта про порушення ПРРЕЕ.
Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вони не встановили належним чином факт втручання споживача в роботу засобів вимірювальної техніки, що є необхідною умовою для нарахування вартості необлікованої електроенергії, а також не дослідили всі докази у справі, зокрема, лист НКРЕКП. Суди попередніх інстанцій не врахували, що згідно з ПРРЕЕ, факт втручання споживача в роботу засобів вимірювальної техніки має бути підтверджений експертизою, проведеною спеціалізованою організацією. Крім того, суди безпідставно прийняли докази від відповідача після закриття підготовчого провадження, чим порушили процесуальні норми. Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій не повно і всебічно з`ясували обставини, що входять до предмету доказування у цій справі.
Суд вирішив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №240/21813/25 від 17/12/2025
1. Предметом спору є оскарження наказу Міністерства юстиції України про анулювання рішень державних реєстраторів щодо переходу права власності на нерухоме майно до ТОВ “Юні Люкс”, прийнятого за результатами розгляду скарги іншої компанії.
2. Суд касаційної інстанції не погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які вважали, що спір має приватноправовий характер і підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки суди не врахували зміни в законодавстві, внесені Законом України «Про адміністративну процедуру», які чітко визначають, що накази міністерств можуть бути оскаржені до адміністративного суду. Суд наголосив, що оскаржуваний наказ є індивідуальним адміністративним актом, прийнятим в межах владних управлінських функцій Мін’юсту у сфері державної реєстрації, і що правовідносини, пов’язані з адміністративним оскарженням рішень державних реєстраторів, є публічно-правовими. Суд також зазначив, що скасування Мін’юстом рішення про державну реєстрацію права власності ТОВ “Юні Люкс” є втручанням у його право власності, і що позивач має право захищати свої права від протиправних дій Мін’юсту, а не від будь-якого суб’єкта приватного права. Суд вказав, що адміністративні суди мають виключну компетенцію щодо перевірки дотримання процедури прийняття індивідуального акта суб’єктом владних повноважень, і що віднесення спору до господарської юрисдикції призведе до неможливості здійснення судового контролю за законністю наказу Мін’юсту.
3. Суд задовольнив касаційну скаргу ТОВ “Юні Люкс”, скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Справа №320/37208/24 від 17/12/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення про переведення позивачки на іншу посаду, відмову у перенесенні невикористаних відпусток та нездійснення дій щодо трудової книжки.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо пропуску позивачкою місячного строку звернення до суду, встановленого частиною п’ятою статті 122 КАС України, оскільки спір стосується проходження позивачкою публічної служби. Суд зазначив, що позивачка дізналася про порушення своїх прав 24 січня 2024 року, коли ознайомилася з наказом про переведення, а до суду звернулася лише 30 липня 2024 року. Суд відхилив доводи позивачки про поважність причин пропуску строку, таких як перебування у відпустці по догляду за дитиною та воєнний стан, оскільки вони не були об’єктивно непереборними. Суд також не погодився з твердженням позивачки про застосування тримісячного строку, оскільки досудовий порядок вирішення спору у справах щодо проходження публічної служби не передбачений. Водночас, суд касаційної інстанції визнав помилковим висновок суду апеляційної інстанції про застосування положень статті 233 КЗпП України щодо частини позовних вимог, пов’язаних з відпустками.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №460/6098/24 від 16/12/2025
1. Спір стосується відмови Головного управління Пенсійного фонду України у призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.
2. Суд касаційної інстанції, залишаючи в силі рішення апеляційного суду, виходив з того, що для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, необхідна наявність доказів постійного проживання або роботи особи в зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років станом на 1 січня 1993 року. Суд врахував, що період навчання позивачки в інституті, розташованому не на території гарантованого добровільного відселення, не може бути зарахований до періоду проживання в цій зоні. Також, суд поставив під сумнів факт проживання позивачки в зоні відчуження на підставі рішення суду, оскільки в цій справі не були досліджені документи про освіту та трудова книжка позивачки, а орган, що призначає пенсію, не був залучений до участі у справі. Водночас, суд не погодився з висновком апеляційного суду про те, що робота позивачки в населеному пункті, який належить до зони посиленого радіологічного контролю, виключає її проживання в зоні гарантованого добровільного відселення.
3. Верховний Суд постановив залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №990/228/25 від 10/12/2025
1. Предметом спору є оскарження дій та рішень Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККС) щодо оцінювання практичних завдань та результатів кваліфікаційного іспиту кандидатки на посаду судді апеляційного суду, що призвело до її недопуску до наступного етапу конкурсу.
2. Суд, дослідивши обставини справи, встановив, що ВККС діяла в межах своїх повноважень, визначених Законом України “Про судоустрій і статус суддів” та Положенням про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів. Суд зазначив, що повноваження ВККС щодо оцінювання кандидатів є дискреційними, і він не може перебирати на себе функції Комісії, зокрема, в частині виставлення балів за практичні завдання. Суд також врахував, що рішення ВККС були обґрунтованими, містили посилання на відповідні правові норми та опис обставин, до яких вони застосовані. Важливо, що анонімність кваліфікаційного іспиту є гарантією об’єктивності та неупередженості оцінювання. Суд також підкреслив, що відсутність суттєвих розбіжностей в оцінках членів екзаменаційної комісії свідчить про дотримання єдиних підходів до перевірки робіт.
3. Суд вирішив відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1.
Справа №910/15446/24 від 18/12/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Антимонопольного комітету України (АМКУ) щодо визнання ТОВ “Інтевро” винним у антиконкурентних узгоджених діях, які стосуються спотворення результатів торгів, та накладення штрафу.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вони не дослідили та не надали належної оцінки ряду важливих обставин і доказів, які могли вплинути на правильність висновків АМКУ, зокрема, взаємозв’язок між ТОВ “Інтевро” та іншим учасником торгів, фінансові операції між ними, використання спільних IP-адрес, синхронність дій під час торгів, а також не оцінили пояснення позивача щодо цих обставин. Суд наголосив на необхідності всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх наявних у справі доказів у їх сукупності та взаємозв’язку, а також врахування висновків Верховного Суду, викладених у попередніх постановах щодо застосування статті 86 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України). Крім того, суд вказав на можливість залучення до справи іншого учасника торгів як третьої особи для повного встановлення обставин справи.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №160/11520/25 від 18/12/2025
1. Предметом спору є оскарження дій державного виконавця щодо реалізації майна, яке перебуває у податковій заставі, без попередньої згоди контролюючого органу.
2. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду, вказавши, що апеляційний суд формально підійшов до розгляду питання поновлення строку на апеляційне оскарження. Суд касаційної інстанції наголосив, що сам факт повернення апеляційної скарги не є безумовною підставою для відмови у поновленні строку, особливо коли недоліки були оперативно усунені. ВС зазначив, що апеляційний суд мав врахувати, що первинна апеляційна скарга була подана в межах встановленого строку, а повторне подання відбулося відразу після усунення недоліків. Також, ВС вказав на необхідність дотримання балансу між забезпеченням належної процесуальної поведінки та правом на апеляційне оскарження, а надмірний формалізм у даному випадку призвів до порушення права на судовий захист. Суд касаційної інстанції підкреслив, що не вбачає в діях апелянта ознак зловживання процесуальними правами, враховуючи швидке усунення недоліків та повторне звернення до суду.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №580/3011/24 від 18/12/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій за порушення термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, зазначивши, що платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних лише в період дії мораторію, запровадженого пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу XX “Перехідні положення” Податкового кодексу України, тобто з 1 березня 2020 року по 26 травня 2022 року. Оскільки податкові накладні були зареєстровані після скасування мораторію, то застосовуються загальні правила щодо відповідальності за порушення термінів реєстрації. Суд також вказав, що Закон № 2876-IX, який передбачає зменшені розміри штрафів, не має зворотної дії в часі і застосовується лише до податкових накладних, складених та зареєстрованих після набрання ним чинності. Крім того, суд підкреслив, що відсутня колізія між загальними нормами (статті 120-1 і 201 ПК України) і тимчасовими (пункти 89 і 90 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України), оскільки відсутні підстави вважати, що одне і те саме питання станом на час виникнення спірних правовідносин врегульовувалося різними нормами права по-різному.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким у задоволенні позову відмовлено.
Справа №120/9601/24 від 17/12/2025
Предметом спору у цій справі є оскарження податкового повідомлення-рішення, винесеного Головним управлінням ДПС у Вінницькій області щодо ТОВ «ОРАТІВЛАТІНВЕСТ».
Верховний Суд залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, підтримавши рішення судів попередніх інстанцій. Суди попередніх інстанцій, рішення яких залишив без змін Верховний Суд, ймовірно, виходили з того, що податкове повідомлення-рішення було винесено з порушенням норм податкового законодавства, можливо, через неналежне встановлення обставин, що мають значення для справи, або неправильне застосування норм матеріального права. Також, суди могли врахувати доводи платника податків щодо відсутності підстав для нарахування податкового зобов’язання або невідповідність процедури прийняття рішення вимогам закону. Важливо, що Верховний Суд погодився з оцінкою доказів та застосуванням норм права, здійсненими судами першої та апеляційної інстанцій.
Суд вирішив залишити касаційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/5679/25 від 18/12/2025
Предметом спору є стягнення 15 638 678,40 грн.
У рішенні не наведено жодних аргументів суду, лише вказано, що касаційні скарги задоволено частково, постанову апеляційного суду скасовано, а справу передано на новий розгляд до апеляційного суду. Відсутність мотивувальної частини у наданому уривку унеможливлює надання більш детального аналізу.
Суд постановив касаційні скарги задовольнити частково, скасувати постанову апеляційного суду та передати справу на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
Справа №160/12728/24 від 17/12/2025
1. Предметом спору є оскарження ТОВ «Комфі Трейд» податкових повідомлень-рішень, винесених податковими органами.
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційні скарги податкових органів, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій в частині застосування штрафних санкцій до ТОВ «Комфі Трейд» на значну суму, та направив справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки суди попередніх інстанцій не повною мірою дослідили обставини справи, що стосуються правомірності нарахування штрафних санкцій. Суд касаційної інстанції вказав на необхідність ретельного аналізу первинних документів та обґрунтованості доводів податкового органу щодо порушень, допущених платником податків. При цьому, в іншій частині, де суди попередніх інстанцій прийняли законні та обґрунтовані рішення, Верховний Суд залишив постанову апеляційного суду без змін. Таким чином, Верховний Суд підкреслив важливість всебічного та об’єктивного розгляду справи для забезпечення законності та обґрунтованості рішень у податкових спорах.
3. Суд касаційну скаргу податкових органів задовольнив частково, скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині штрафних санкцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №910/32/25 від 18/12/2025
Предметом спору є вимога компанії “Інтернешнл Партс Сепплай Корпорейшн” до Адміністрації Державної прикордонної служби України про внесення змін до договору, а також зустрічний позов Адміністрації до компанії про стягнення 2 532 296,66 доларів США.
Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу компанії “Інтернешнл Партс Сепплай Корпорейшн”, скасувавши рішення попередніх інстанцій в частині стягнення 3% річних у сумі 61 092,79 долара США на користь Адміністрації Державної прикордонної служби України, і відмовив у задоволенні зустрічних позовних вимог у цій частині. Суд, ймовірно, не погодився з розрахунком або обґрунтованістю нарахування цих відсотків, можливо, через неправильне застосування норм матеріального права або неналежне дослідження обставин справи судами попередніх інстанцій. В іншій частині рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін, що може свідчити про обґрунтованість інших вимог Адміністрації Державної прикордонної служби України або відсутність достатніх підстав для їх скасування. Також, Верховний Суд постановив стягнути з Адміністрації Державної прикордонної служби України на користь компанії “Інтернешнл Партс Сепплай Корпорейшн” судовий збір за подання касаційної скарги.
Суд ухвалив рішення про часткове задоволення касаційної скарги, скасувавши стягнення 3% річних з компанії та залишивши в силі рішення в іншій частині.
Справа №910/10665/24 від 03/12/2025
1. Предметом спору є вимога ПрАТ “Київське автотранспортне підприємство бакалеї” до Київської міської ради про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, вказуючи на те, що суди не врахували наявність на спірній земельній ділянці двох власників нерухомого майна, що впливає на переважне право орендаря на поновлення договору оренди. Суд зазначив, що чинне законодавство, зокрема стаття 120 Земельного кодексу України, обумовлює фактичне використання земельної ділянки власником нерухомого майна, що унеможливлює передання цієї ділянки в оренду іншим особам. Також, суди не проаналізували зміст додаткової угоди на предмет відповідності вимогам статті 33 Закону України “Про оренду землі” та статті 126-1 Земельного кодексу України, а також не врахували зміни об’єкта оренди з моменту укладення первинного договору. Суд також врахував, що наявність іншого власника нерухомого майна на ділянці унеможливлює передачу всієї ділянки в оренду лише одному власнику нерухомості. Враховуючи ці обставини, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність нового розгляду справи судом першої інстанції.
3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №910/32/25 від 18/12/2025
1. Предметом спору є розбіжності між компанією-постачальником та Адміністрацією Державної прикордонної служби України щодо внесення змін до контракту на поставку продукції оборонного призначення та стягнення штрафних санкцій за порушення умов контракту.
2. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу компанії-постачальника, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій в частині стягнення 3% річних, оскільки суди неправильно застосували положення статті 625 Цивільного кодексу України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов’язання, а не зобов’язання з поставки товару. Суд зазначив, що оскільки поставка продукції була здійснена хоч і з затримкою, у повному обсязі, у суду не було правових підстав для задоволення вимог про стягнення 3% річних. Суд також вказав, що обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові. Суд відхилив клопотання скаржника про зменшення розміру задоволених судами попередніх інстанцій штрафних санкцій, оскільки апеляційний господарський суд, оцінивши за внутрішнім переконанням встановлені обставини та подані докази в сукупності обґрунтовано визначив, що зазначені скаржником обставини не є винятковими, а розмір пені не є надмірним.
3. Суд касаційної інстанції частково скасував рішення попередніх судів в частині стягнення 3% річних та відмовив у задоволенні цієї вимоги, а в іншій частині залишив рішення без змін.
Справа №925/1392/24 від 18/12/2025
Предметом спору є визнання незаконним та скасування рішення ПАТ “Черкасиобленерго”.
Верховний Суд, розглядаючи касаційну скаргу ТОВ “Уманський гранкар`єр”, встановив, що суди попередніх інстанцій не повно з’ясували обставини справи та не надали належної оцінки доказам, що мають значення для правильного вирішення спору. Зокрема, не було досліджено питання щодо правомірності прийняття рішення ПАТ “Черкасиобленерго”, яке оскаржується позивачем, з урахуванням усіх фактичних обставин та норм чинного законодавства. Суд наголосив на необхідності всебічного, повного та об’єктивного розгляду справи, а також на обов’язку судів дослідити всі докази, надані сторонами, та дати їм належну правову оцінку. Крім того, судом касаційної інстанції було враховано доводи скаржника щодо порушень норм процесуального права, допущених судами попередніх інстанцій під час розгляду справи.
Верховний Суд постановив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та передати справу на новий розгляд до Господарського суду Черкаської області.
Справа №910/15635/24 від 16/12/2025
Предметом спору є оскарження ТОВ “Спецторг Трейд” застосованих до нього оперативно-господарських санкцій з боку ТОВ “Оператор газотранспортної системи України”.
Верховний Суд, скасовуючи рішення попередніх інстанцій, не наводить конкретних аргументів у цій частині судового рішення. Проте, зважаючи на резолютивну частину, можна припустити, що суди попередніх інстанцій, на думку Верховного Суду, неповно з’ясували обставини справи або неправильно застосували норми матеріального чи процесуального права. Можливо, були допущені порушення, що вплинули на всебічність та об’єктивність розгляду справи, або ж суди не врахували важливі докази чи аргументи сторін. Передача справи на новий розгляд свідчить про необхідність повторного дослідження обставин справи та надання їм належної правової оцінки. Суд касаційної інстанції, ймовірно, вказав на конкретні недоліки, які мають бути усунені при новому розгляді справи в суді першої інстанції.
Верховний Суд скасував рішення Господарського суду міста Києва та постанову Північного апеляційного господарського суду, передавши справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №910/5763/24 від 17/12/2025
1. Предметом спору є вимога Обслуговуючого кооперативу “Садово-дачне товариство “Гайок-МІ” про визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельної ділянки, на якій, як стверджує позивач, розташована ділянка, якою користуються члени кооперативу.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки кооператив не довів порушення його прав у зв’язку з реєстрацією спірної земельної ділянки, адже право на отримання земельної ділянки за давністю користування мають безпосередньо громадяни, а не кооператив. Суд зазначив, що кооператив не надав доказів перебування у його власності або користуванні спірної земельної ділянки. Також суд вказав, що обставини правомірності включення спірної земельної ділянки до складу Національного природного парку “Голосіївський” та набуття ним права постійного користування на неї вже були встановлені судовим рішенням в іншій справі. Суд касаційної інстанції підкреслив, що відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові незалежно від інших встановлених судом обставин. Суд касаційної інстанції відхилив аргументи скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду, оскільки правовідносини у порівнюваних справах не є подібними.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №917/209/24 від 17/12/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду про повернення апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції про відмову в роз’ясненні судового рішення.
2. Суд касаційної інстанції залишив ухвалу апеляційного суду без змін, зазначивши, що право на апеляційне оскарження ухвали про роз’яснення судового рішення виникає лише тоді, коли роз’ясненню підлягає рішення, яке підлягає примусовому виконанню; оскільки ухвала суду першої інстанції, про роз’яснення якої просив скаржник, не підлягає примусовому виконанню, то і право на її оскарження в апеляційному порядку не виникає; суд наголосив, що помилкове посилання апеляційним судом на іншу норму процесуального права не призвело до ухвалення незаконного рішення, а також зазначив, що заперечення проти ухвал, які не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду. Суд також зазначив, що не повинен реагувати однаково на дії учасника справи, які мають розглядатись за правилами статті 245 ГПК України, та на ті дії, до яких ці приписи не застосовні, щоб не створювати підґрунтя для зловживання процесуальними правами.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №990/208/25 від 16/12/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККС) щодо результатів кваліфікаційного іспиту кандидатки на посаду судді апеляційного суду.
2. Суд, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що повноваження ВККС у процедурі кваліфікаційного оцінювання є дискреційними, і суд не повинен втручатися у спосіб реалізації цих повноважень, якщо вони здійснюються в межах закону. Суд зазначив, що ВККС має право самостійно визначати критерії оцінювання та обирати спосіб реалізації процедур кваліфікаційного оцінювання. Суд також врахував, що Методичні вказівки з оцінювання практичного завдання містять орієнтовні показники оцінювання, але не вимагають виставлення оцінки окремо за кожний елемент практичного завдання. Суд підкреслив, що відсутність деталізованої інформації про нараховані бали за кожним елементом практичного завдання не свідчить про порушення відповідачем порядку оцінювання учасників іспиту. Суд також послався на попередню практику Великої Палати Верховного Суду, яка підтримує такий підхід до оцінки дискреційних повноважень ВККС.
3. Суд вирішив відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1.
Справа №910/11880/24 від 09/12/2025
1. Предметом спору є визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію права власності на гаражі за ПрАТ “Київський меблевий комбінат”, оскільки Автогаражний кооператив “Чайка” (АК “Чайка”) стверджував, що не видавав документи, на підставі яких було здійснено реєстрацію.
2. Суд касаційної інстанції залишив в силі рішення судів попередніх інстанцій, які відмовили в задоволенні позову АК “Чайка”, мотивуючи це тим, що ПрАТ “Київський меблевий комбінат” мав право на будівництво гаражів та реєстрацію права власності на них на підставі угоди від 18.10.2002 та договору від 30.11.2018, укладених з АК “Чайка”. Суд зазначив, що АК “Чайка” не надав належних доказів підробки довідок, на підставі яких було здійснено реєстрацію, а відсутність реєстрації цих довідок у внутрішньому журналі АК “Чайка” не є доказом їх фальсифікації. Також, суд врахував, що ПрАТ “Київський меблевий комбінат” регулярно сплачував пайові внески до АК “Чайка”, що підтверджує правомірність дій відповідача. Суд відхилив висновок експерта, наданий позивачем, з огляду на наявність дисциплінарного стягнення у експерта та відсутність повного доступу до об’єктів дослідження.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Автогаражного кооперативу “Чайка” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №909/1227/24 від 18/12/2025
1. Предметом спору є стягнення з ТОВ “Ребдрон” на користь ДП МОУ “Агенція оборонних закупівель” штрафу у розмірі 11 634 000 грн за нібито відмову від поставки товару за державним контрактом.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки Агенція не довела факту відмови Товариства від поставки товару, а також не надала доказів виконання власного зобов’язання щодо попередньої оплати товару, що було передбачено умовами контракту. Суд зазначив, що контракт між сторонами є двостороннім, і невиконання однією стороною своїх зобов’язань дає право іншій стороні призупинити виконання своїх. Суд також врахував, що сторони уклали додаткову угоду до контракту, що свідчить про відсутність наміру розірвати контракт. Суд підкреслив, що встановлення обставин справи та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, і касаційний суд не має права втручатися в оцінку доказів. Суд також зазначив, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, який би дозволив задовольнити касаційну скаргу Агенції.
3. Суд залишив касаційну скаргу Агенції без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №161/14280/15-ц від 17/12/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за кредитним договором з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних.
2. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду, оскільки апеляційний суд помилково застосував норми ЦПК України, які діяли на момент ухвалення рішення судом першої інстанції, замість норм, чинних на момент подання апеляційної скарги. Верховний Суд підкреслив, що процесуальне право на оскарження виникає після ухвали про перегляд заочного рішення, і строк на апеляційне оскарження має обчислюватися за правилами ЦПК України, що діють на момент подання скарги (30 днів). Суд касаційної інстанції вказав, що апеляційний суд невірно визначив початок відліку строку на апеляційне оскарження та не врахував, що заявник подав апеляційну скаргу в межах встановленого строку. В результаті, апеляційний суд необґрунтовано обмежив право особи на апеляційне оскарження судового рішення.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Справа №753/19298/23 від 17/12/2025
1. Предметом спору є розірвання кооперативної угоди та стягнення сплаченого пайового внеску у зв’язку з невиконанням відповідачем зобов’язань з будівництва та передачі об’єкта нерухомості.
2. Суд, задовольняючи позов, виходив з того, що між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання послуг бронювання та кооперативну угоду, за якою позивач вніс пайовий внесок з метою отримання у власність квартири в майбутньому. Відповідач не виконав зобов’язання з будівництва та передачі квартири у строк, визначений угодою, а також визнав неможливість виконання цих зобов’язань. Суд врахував, що позивач є споживачем у цих правовідносинах, а відповідач порушив умови договору, що є істотним порушенням, яке позбавляє позивача того, на що він розраховував при укладенні договору. Посилаючись на Закон України «Про захист прав споживачів» та положення ЦК України щодо розірвання договору у разі істотного порушення його умов, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо розірвання кооперативної угоди та повернення сплаченого пайового внеску. Суд також зазначив, що відповідач не довів наявність обставин непереборної сили, які б перешкоджали виконанню зобов’язань за договором.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №279/7236/23 від 17/12/2025
1. Предметом спору є визнання протиправним та скасування наказу про призупинення дії трудового договору та зобов’язання нарахувати і виплатити заробітну плату.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який відмовив у задоволенні позову, оскільки раніше вже було рішення суду, яке набрало законної сили, у справі між тими ж сторонами щодо оскарження того ж самого наказу про призупинення дії трудового договору, і в тому рішенні суд визнав правомірним призупинення дії трудового договору у зв’язку з неможливістю забезпечення безпечних умов праці через близькість до військового об’єкта; ці обставини є преюдиційними і не підлягають повторному доказуванню. Зміна підстав позову, а саме посилання на відсутність погодження наказу з військовою адміністрацією, не впливає на законність наказу, оскільки на момент його видання така вимога ще не була встановлена законом. Аргументи щодо безпідставної відмови у поновленні дії трудового договору з травня 2023 року не є предметом цього спору, оскільки стосуються іншого рішення роботодавця.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №240/17152/24 від 17/12/2025
1. Предметом спору є правомірність дій Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області щодо зазначення у довідці про розмір грошового забезпечення, яка враховується для перерахунку пенсії, надбавки за особливості проходження служби у розмірі 50% замість 100% та премії у розмірі 14% замість 170%.
2. Верховний Суд, задовольняючи касаційну скаргу позивача, виходив з того, що відповідно до частини третьої статті 51 Закону України № 2262-ХІІ, перерахунок пенсій у зв’язку зі зміною розміру грошового забезпечення або введенням нових щомісячних додаткових виплат має проводитися з дати виникнення права на нього без обмеження строком. Суд підкреслив, що підхід щодо зазначення у довідках різних відсоткових показників надбавки за особливості проходження служби та премії для діючих військовослужбовців та пенсіонерів є протиправним. Суд врахував, що надбавка за особливості проходження служби та премія є щомісячними додатковими виплатами, які мають бути зазначені у довідках про розмір грошового забезпечення у середніх розмірах, що фактично виплачені за місяць, у якому виникло право на перерахунок пенсії. Суд також послався на правову позицію, викладену у рішенні Верховного Суду від 05.03.2024 у зразковій справі №380/19324/23, де вже розглядалися подібні правовідносини. Суд вказав, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду, які є обов’язковими для врахування при розгляді справ.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким позовні вимоги було задоволено.
Справа №380/15810/21 від 17/12/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Брюховицької селищної ради про затвердження детального плану території (ДПТ), яким було надано згоду на зміну виду використання земельної ділянки.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, керувався такими аргументами:
* Позивачка, як мешканка територіальної громади, має право на оскарження рішення, яке може порушувати її право на безпечне довкілля.
* ДПТ має узгоджуватися з генеральним планом населеного пункту, а в даному випадку було встановлено невідповідність у цільовому призначенні земельної ділянки.
* Зміна цільового призначення земельної ділянки з громадської на житлову забудову має відображатися у генеральному плані населеного пункту.
* Було встановлено порушення порядку проведення громадського обговорення проєкту ДПТ, зокрема, відсутність протоколу громадських слухань.
* Суд першої інстанції правомірно вийшов за межі позовних вимог, визнавши рішення нечинним, оскільки це є ефективним способом захисту порушених прав.
* Вимога про внесення змін до Державного земельного кадастру є похідною від вимоги про визнання рішення протиправним.
3. Суд вирішив задовольнити касаційні скарги та залишити в силі рішення суду першої інстанції, визнавши рішення селищної ради протиправним і зобов’язавши внести зміни до Державного земельного кадастру.
Справа №755/13628/25 від 17/12/2025
1. Предметом спору є оскарження постанови про адміністративне правопорушення, а саме її скасування.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, які повернули позовну заяву позивачеві, мотивуючи це тим, що адвокат позивача подав позов через систему “Електронний суд”, долучивши ордер, засвідчений електронним підписом, що відповідає вимогам чинного законодавства. Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій не врахували зміни до Положення про ордер на надання правничої допомоги, які дозволяють засвідчувати ордер електронним підписом, якщо він подається як додаток до електронного документа, підписаного тим же електронним підписом. Верховний Суд підкреслив, що суди повинні сприяти плюралізму способів взаємодії між судами та учасниками судового процесу, особливо в умовах воєнного стану та інтенсивної діджиталізації. Суд також зазначив, що практика Верховного Суду, на яку посилалися суди попередніх інстанцій, була сформована до внесення змін до Положення про ордер. **:** Суд відступив від попередньої позиції щодо вимог до підписання ордеру.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Справа №120/10580/23 від 17/12/2025
1. Предметом спору є бездіяльність військової частини щодо ненарахування та невиплати військовослужбовцю додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн за участь у бойових діях.
2. Верховний Суд, розглядаючи справу, наголосив, що для виплати додаткової винагороди військовослужбовцю важливим є документальне підтвердження його участі у бойових діях, а не лише формальні списки. Суд зазначив, що навіть якщо у документах є певні недоліки, але вони підтверджують фактичну участь військовослужбовця у бойових діях, це може бути достатньо для нарахування винагороди. Суд вказав, що не можна перекладати наслідки недбалості посадових осіб на військовослужбовця, позбавляючи його права на винагороду. Також, Верховний Суд підкреслив, що суди повинні ретельно досліджувати всі докази у справі, а не лише формальні списки, і встановлювати дійсні обставини справи. Суд звернув увагу на те, що апеляційний суд не дослідив довідку про участь у бойових діях, видану військовою частиною, та не перевірив, чи підтверджується участь військовослужбовця іншими доказами.
3. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до апеляційної інстанції.
Справа №320/40791/23 від 17/12/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності НКРЕКП щодо нездійснення коригування тарифів на розподіл електроенергії АТ “СУМИОБЛЕНЕРГО” для компенсації недоотриманих коштів через попереднє протиправне зменшення цих тарифів.
2. Суд підтримав позицію попередніх інстанцій, зазначивши, що НКРЕКП протиправно не врахувала скасування постанови №956, якою було здійснено зменшення тарифів АТ “СУМИОБЛЕНЕРГО”, що призвело до недоотримання компанією належних коштів. Суд наголосив, що хоча встановлення тарифів є дискреційним повноваженням НКРЕКП, у даному випадку, після скасування постанови №956, у Регулятора виник обов’язок відкоригувати тарифи для відновлення порушених прав АТ “СУМИОБЛЕНЕРГО”. Суд вказав, що бездіяльність НКРЕКП порушує право компанії на отримання тарифів, які б забезпечували відшкодування обґрунтованих витрат та отримання прибутку. Суд також зазначив, що посилання НКРЕКП на відсутність зобов’язань за рішенням у справі №480/3369/20 є безпідставним, оскільки відновлення прав вимагає реального коригування тарифів. Суд підкреслив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і виключати подальші зловживання з боку органів державної влади.
3. Суд залишив касаційну скаргу НКРЕКП без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №640/1880/19 від 17/12/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, винесених Головним управлінням ДПС у м. Києві щодо ТОВ «ТСВ Сервіс».
2. Суд касаційної інстанції, задовольняючи касаційну скаргу ДПС, виходив з того, що апеляційний суд формально підійшов до вирішення питання поновлення строку на апеляційне оскарження. Верховний Суд наголосив, що сам факт повернення апеляційної скарги не завжди є безумовною підставою для відмови у поновленні строку, і суди повинні враховувати причини повернення попередньої скарги, а також дії особи протягом періоду після отримання рішення про повернення. Суд касаційної інстанції зазначив, що ДПС оперативно усунуло недоліки першої апеляційної скарги, що свідчить про відсутність зловживань процесуальними правами. Також, Верховний Суд підкреслив важливість дотримання балансу між забезпеченням належної процесуальної поведінки та правом на судовий захист, вказуючи на те, що надмірний формалізм призвів до порушення права ДПС на апеляційне оскарження.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження та направив справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Справа №420/12385/24 від 18/12/2025
1. Предметом спору є перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду щодо зобов’язання університету привести у належний стан протирадіаційне укриття.
2. Суд відмовив у перегляді рішення за нововиявленими обставинами, оскільки університет посилався на постанову Верховного Суду в іншій справі, що, на думку суду, не є нововиявленою обставиною у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України). Суд зазначив, що нововиявлені обставини – це юридичні факти, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику. Суд підкреслив, що зміна правової позиції суду в інших подібних справах не вважається нововиявленою обставиною. Суд також вказав, що перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а врахування обставин, про існування яких стало відомо після ухвалення рішення. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення заяви університету.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу університету без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №924/1040/24 від 18/12/2025
1. Предметом спору є стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді касаційної інстанції.
2. Верховний Суд задовольнив заяву про ухвалення додаткового рішення, оскільки заявник дотримався вимог щодо подання попереднього розрахунку витрат і доказів їх понесення. Суд врахував, що витрати на правничу допомогу підтверджені договором, додатковою угодою та актом приймання-передачі наданих послуг. Доводи ТДВ “Фабрика Рівненчанка” про неспівмірність витрат не були належним чином обґрунтовані, а фіксований розмір гонорару, погоджений сторонами, унеможливлює перегляд його розміру на підставі обсягу фактично наданих послуг. Суд також зазначив, що сама лише незгода з розміром витрат без належного доведення їх неспівмірності не є підставою для зменшення суми відшкодування.
3. Суд постановив стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю “Фабрика Рівненчанка” на користь ОСОБА_1 15 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді касаційної інстанції.
Справа №161/727/25 від 10/12/2025
1. Предметом спору є захист честі, гідності та ділової репутації позивача, який вважав, що відповідач поширив недостовірну інформацію у відеосюжетах.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, виходив з того, що позивач є публічною особою, а отже, межа допустимої критики щодо нього є значно ширшою, ніж щодо звичайних громадян. Суд зазначив, що поширена інформація стосувалася не приватного життя позивача, а його професійної діяльності, що відповідає критерію суспільного інтересу. Використані мовностилістичні засоби, такі як “наші джерела кажуть”, “нібито”, “схоже”, свідчать про те, що інформація має характер оціночних суджень, а не стверджень про факти. Суд також врахував, що журналісти діяли добросовісно, намагаючись надати точну та достовірну інформацію, і що висловлювання відповідача не переходять межі допустимої критики. Суд наголосив на необхідності забезпечення балансу між свободою вираження поглядів та правом на повагу до гідності, честі та ділової репутації.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та відмовив у задоволенні позову про захист честі, гідності та ділової репутації.
Справа №944/1035/24 від 17/12/2025
1. Предметом спору є розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем у суді касаційної інстанції у справі про захист честі, гідності та ділової репутації та стягнення моральної шкоди.
2. Верховний Суд, розглядаючи заяву про розподіл судових витрат, керувався принципом відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене рішення, а також положеннями ЦПК України щодо розподілу судових витрат, зокрема витрат на професійну правничу допомогу. Суд врахував критерії реальності та розумності адвокатських витрат, складність справи, обсяг наданих послуг, а також фінансовий стан сторін. Суд поновив відповідачу строк для подання доказів понесення судових витрат, оскільки визнав причини пропуску строку поважними. Водночас, суд зменшив розмір витрат на професійну правничу допомогу, заявлений відповідачем, вважаючи його завищеним, виходячи з конкретних обставин справи. Суд також зазначив, що не підлягають відшкодуванню витрати на підготовку заяв, які безпосередньо не пов’язані з переглядом справи.
3. Суд частково задовольнив заяву про розподіл судових витрат, стягнувши з позивача на користь відповідача 5 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, надану у суді касаційної інстанції.
Справа №522/8660/22 від 17/12/2025
1. Предметом спору є скасування рішень про державну реєстрацію прав на квартиру, скасування декларації про готовність об’єкта до експлуатації, припинення права власності на квартиру та зобов’язання привести самочинно реконструйовану квартиру у попередній стан.
2. Суди попередніх інстанцій відмовили в задоволенні позову прокурора, виходячи з того, що відповідачка діяла у відповідності до законодавства, подавши повідомлення про початок будівельних робіт та отримавши декларацію про готовність об’єкта до експлуатації, які не були скасовані уповноваженим органом. Суди також зазначили, що реконструкція квартири здійснювалася без зміни зовнішніх геометричних розмірів фундаментів у плані, тому не вимагалося надання документів на земельну ділянку. Крім того, суди послались на те, що земельна ділянка перебуває на балансі ОСББ, а реконструкція відбулася без порушення прав інших мешканців будинку, за їх згодою. Верховний Суд не погодився з такими висновками, вказавши, що апеляційний суд не надав належної оцінки доводам прокурора щодо самовільного зайняття земельної ділянки та збільшення площі квартири за рахунок незаконної прибудови, а також не дослідив правові підстави виникнення права власності на терасу, за рахунок якої збільшилась площа квартири.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №643/4568/24 від 17/12/2025
1. Предметом спору було визначення місця проживання дитини після розірвання шлюбу між батьками.
2. Суд відмовив у задоволенні позову матері про визначення місця проживання дитини з нею, оскільки на момент звернення до суду дитина вже проживала з матір’ю, і батько не заперечував проти цього, не вимагав зміни місця проживання дитини та не звертався з відповідним позовом до суду, що свідчило про відсутність спору між батьками щодо місця проживання дитини, який потребував би вирішення в судовому порядку; суд також врахував, що інтереси дитини не потребують втручання держави у сімейні відносини, які врегульовані за згодою між батьками, і позивачка не довела необхідності захисту її прав чи інтересів дитини. Суд також взяв до уваги мирову угоду між батьками щодо участі батька у вихованні сина. Суд касаційної інстанції підкреслив, що встановлення обставин справи та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, і він не має повноважень втручатися в оцінку доказів.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №990/369/25 від 10/12/2025
1. Предметом спору є рішення ВККС України про непідтвердження суддею здатності здійснювати правосуддя в апеляційному адміністративному суді за критерієм соціальної компетентності.
2. Суд скасував рішення ВККС, оскільки Комісія, оцінюючи соціальну компетентність судді, не навела конкретні мотиви та обґрунтування, якому саме з критеріїв і за якими елементами не відповідає позивачка, а також не обґрунтувала виставлені оцінки у взаємозв’язку із критеріями соціальної компетентності. Суд підкреслив, що методологія оцінювання соціальної компетентності, закріплена у Положенні, вимагає встановлення конкретних фактів, які б суперечили позитивним ознакам соціально компетентної особи, а не просто констатації недостатнього рівня компетентності без належного обґрунтування. Суд зазначив, що хоча Комісія має дискреційні повноваження при оцінюванні кандидатів, ці повноваження не є безмежними і повинні здійснюватися з дотриманням об’єктивності та обґрунтованості. Рішення Комісії має бути вмотивованим і зрозумілим, а також демонструвати, що доводи кандидата були враховані. В даному випадку, Комісія не пояснила, чому саме надана кандидатом інформація та результати співбесіди не продемонстрували належного рівня соціальної компетентності.
3. Суд визнав протиправним і скасував рішення ВККС України та зобов’язав Комісію поновити участь позивачки у конкурсі та повторно розглянути питання про її кваліфікаційне оцінювання.
Справа №140/2813/25 від 16/12/2025
1. Предметом спору є правомірність дій Головного управління Пенсійного фонду України щодо обмеження максимальним розміром пенсії позивача та застосування понижуючих коефіцієнтів при її перерахунку.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які визнали протиправними дії Пенсійного фонду. Суд зазначив, що Закон України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” є спеціальним законом, який регулює порядок призначення, перерахунку та виплати пенсій військовослужбовцям. Застосування положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік” та постанови Кабінету Міністрів України, якими передбачено виплату пенсій із застосуванням коефіцієнтів до суми пенсії, що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, є протиправним, оскільки обмежує гарантоване право на належний соціальний захист. Суд також підкреслив, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, не відповідає сутності соціальних гарантій високого рівня для військовослужбовців, що було підтверджено рішеннями Конституційного Суду України.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №340/6211/24 від 17/12/2025
1. Предметом спору є правомірність відмови Департаменту містобудування у видачі ФОП містобудівних умов та обмежень для будівництва магазину на орендованій земельній ділянці.
2. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду, підтримавши позицію суду першої інстанції, виходячи з наступного: по-перше, цільове призначення земельної ділянки (для будівництва та обслуговування будівель торгівлі) відповідає намірам ФОП щодо будівництва магазину; по-друге, згідно з планом зонування міста, земельна ділянка знаходиться в рекреаційній зоні активного відпочинку, де розміщення магазинів передбачено як супутній вид використання; по-третє, відмова Департаменту містобудування не містить конкретного обґрунтування невідповідності намірів забудови вимогам містобудівної документації, а є формальним посиланням на статтю закону; по-четверте, відповідач не довів, що будівництво магазину порушить планувально-просторову організацію забудови або є недоцільним у межах рекреаційної зони. Суд наголосив, що відмова у видачі містобудівних умов та обмежень має бути вмотивованою та обґрунтованою, а не формальною.
3. Верховний Суд постановив касаційну скаргу ФОП задовольнити, скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, зобов’язавши Департамент містобудування відшкодувати ФОП судові витрати.
Справа №990/103/25 від 16/12/2025
Предметом спору є оскарження рішень Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та Вищої ради правосуддя.
У рішенні не наведено жодних аргументів, якими керувався суд, лише зазначено, що у задоволенні позову відмовлено повністю. Відсутність мотивувальної частини у наданому уривку рішення не дозволяє встановити, чому саме суд дійшов такого висновку. Неможливо зрозуміти, які доводи позивача та відповідачів були враховані, які норми права застосовані, та чи відступав суд від будь-якої попередньої правової позиції.
Суд вирішив відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1.
Справа №380/13399/24 від 17/12/2025
1. Предметом спору є оскарження військовою частиною ухвали апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження через пропуск строку на апеляційне оскарження.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, зазначивши, що дотримання строків оскарження є важливим для правової визначеності. Суд наголосив на обов’язку учасників справи добросовісно користуватися процесуальними правами. Затримка зі сплатою судового збору через відсутність бюджетного фінансування не є об’єктивною та непереборною обставиною, а є суб’єктивною причиною, за яку відповідає суб’єкт владних повноважень. Повернення апеляційної скарги через несплату судового збору не дає права на безумовне поновлення строку на апеляційне оскарження. Суд також послався на практику Великої Палати Верховного Суду щодо цих питань.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №200/5250/24 від 17/12/2025
1. Предметом спору є оскарження дій військової частини щодо нарахування та виплати грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації за невикористані відпустки без урахування актуального розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову. Суд зазначив, що з 20 травня 2023 року, з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України № 481, для розрахунку посадових окладів та окладів за військовим званням було запроваджено сталу розрахункову величину в розмірі 1762 грн замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року. Суд підкреслив, що органи державної влади повинні діяти в межах повноважень та у спосіб, визначені законом, а визначення розміру грошового забезпечення делеговано Кабінету Міністрів України. Також суд врахував, що на момент розгляду справи у Верховному Суді, рішенням суду було визнано протиправним пункт постанови КМУ, який вносив зміни щодо розрахункової величини, але це не впливає на оцінку дій відповідача, вчинених у період дії оскаржуваної норми. Суд також наголосив, що оскарження нормативно-правового акту є належним способом захисту у випадку незгоди з ним, а суд не може перебирати на себе правотворчі функції.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №640/14850/20 від 16/12/2025
Предметом спору у справі є оскарження податкових повідомлень-рішень, винесених Головним управлінням ДПС у місті Києві щодо ТОВ «Нью Ворлд Грейн Юкрейн».
Верховний Суд, задовольняючи касаційну скаргу ТОВ «Нью Ворлд Грейн Юкрейн», не навів конкретних аргументів у вступній та резолютивній частинах постанови. Проте, зважаючи на скасування постанови апеляційного суду та залишення в силі рішень суду першої інстанції, можна припустити, що Верховний Суд погодився з доводами суду першої інстанції, який, ймовірно, визнав податкові повідомлення-рішення протиправними та скасував їх. Можливо, суд першої інстанції встановив порушення податковим органом процедури прийняття рішень, неправильне застосування норм податкового законодавства або відсутність належних доказів порушення ТОВ «Нью Ворлд Грейн Юкрейн» податкового законодавства. Для повної картини необхідно аналізувати повний текст постанови, де мають бути викладені мотиви прийняття рішення Верховним Судом.
Суд касаційну скаргу ТОВ «Нью Ворлд Грейн Юкрейн» задовольнив.
Справа №910/13246/24 від 16/12/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору оренди комунального майна та зобов’язання повернути це майно.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх судів, оскільки вони не врахували попередні висновки Верховного Суду щодо застосування статті 80 Закону України “Про освіту”, яка регулює оренду майна освітніх закладів. Суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що договір оренди передбачав використання майна для поліграфічної діяльності з метою отримання прибутку, що не пов’язано безпосередньо з освітнім процесом. Крім того, суди не дослідили, чи не погіршує така оренда соціально-побутові умови учасників освітнього процесу. Суд касаційної інстанції також зазначив, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки доводам про те, що основний вид діяльності орендаря не пов’язаний з освітніми послугами. Враховуючи ці порушення, Верховний Суд вирішив, що справу необхідно повернути до суду першої інстанції для нового розгляду.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх судів та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №916/91/24 від 17/12/2025
Предметом спору є оскарження додаткової постанови апеляційного господарського суду щодо розподілу судових витрат у справі про усунення перешкод у користуванні майном та зобов’язання вчинити певні дії.
Суд касаційної інстанції залишив без змін додаткову постанову апеляційного суду, зазначивши, що апеляційний суд правомірно вирішив питання розподілу судових витрат після часткового скасування рішення суду першої інстанції. Верховний Суд вказав, що додаткове рішення не змінює суті основного рішення, а лише усуває недоліки щодо його повноти, зокрема, у питанні розподілу судових витрат. Суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд, розподіляючи судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог, діяв у відповідності до норм Господарського процесуального кодексу України. Також, Верховний Суд зазначив, що зазначення апеляційним судом про скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення судових витрат не змінює суті вчиненої ним процесуальної дії з розподілу судових витрат та не свідчить про зміну у такий спосіб змісту основного судового рішення.
Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а додаткову постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №910/1840/25 від 15/12/2025
Предметом спору є стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем у зв’язку з касаційним переглядом справи.
Суд задовольнив заяву ТОВ “Теплоенергокомплект”, оскільки відповідач надав докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції, а саме: договір про надання правничої допомоги, додаткову угоду до договору, акт приймання-передачі наданої правничої допомоги та платіжну інструкцію, що підтверджує оплату послуг адвоката. Суд врахував, що відповідач заявив про свій намір понести судові витрати у відзиві на касаційну скаргу, що є першою заявою по суті справи в касаційній інстанції, а також подав докази понесених витрат у встановлений законом строк. Суд зазначив, що розмір витрат є доведеним, документально обґрунтованим та відповідає критерію розумної необхідності, що не було спростовано позивачем. Суд також підкреслив, що позивач не надав доказів неспівмірності понесених відповідачем витрат.
Суд постановив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоенергокомплект» витрати на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції в розмірі 9 900,00 грн.
Справа №910/18889/23 від 16/12/2025
Предметом спору є визнання недійсним одностороннього правочину.
На жаль, з наданої частини постанови неможливо визначити аргументи суду. У вступній та резолютивній частинах рішення суду не міститься обґрунтування позиції суду, а лише перелічено учасників справи, реквізити оскаржуваних рішень та висновок суду касаційної інстанції. Для надання повної відповіді необхідний повний текст судового рішення, де викладено мотиви, з яких виходив суд, залишаючи рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/507/24 від 11/12/2025
1. Предметом спору є стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених ТОВ “Норма Плюс” у зв’язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.
2. Верховний Суд скасував додаткову постанову апеляційного суду, мотивуючи це тим, що основне рішення у справі, на підставі якого було ухвалено додаткове рішення про розподіл судових витрат, було скасовано постановою Верховного Суду та направлено на новий розгляд до суду першої інстанції; у зв’язку з цим, розподіл судових витрат, включаючи витрати на професійну правничу допомогу, має бути здійснений судом, який прийматиме рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, встановленими Господарським процесуальним кодексом України; таким чином, додаткова постанова апеляційного суду підлягає скасуванню незалежно від підстав, наведених скаржником у касаційній скарзі.
3. Верховний Суд постановив касаційну скаргу ТОВ “Оператор газотранспортної системи України” задовольнити частково, а додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду скасувати.
Справа №910/9264/24 від 19/11/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору поставки між Фермерським господарством “Отрадне Плюс” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Ордер Систем” та стягнення в дохід держави 13 536 394,20 грн.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для визнання недійсним договору поставки, оскільки податкова служба не довела, що договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків, а наявні видаткові та товарно-транспортні накладні свідчать про реальність господарської операції. Суд зазначив, що відсутність руху коштів на рахунках відповідачів за спірним правочином не була доведена податковою службою. Також, суд вказав, що вимога про стягнення в дохід держави коштів, отриманих за договором, суперечить твердженню податкової служби про безтоварність договору та його невиконання сторонами. Водночас, суд касаційної інстанції вказав на помилковість посилання судів попередніх інстанцій на необхідність наявності вироку суду про притягнення учасників правочину до кримінальної відповідальності для визнання договору недійсним на підставі порушення публічного порядку, оскільки в даному випадку правовою підставою позову є частина третя статті 228 ЦК України, яка не вимагає наявності такого вироку.
3. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши мотивувальні частини рішень судів попередніх інстанцій, але залишивши їх в решті без змін.
Справа №640/13169/19 від 16/12/2025
1. Предметом спору є оскарження постанови про накладення штрафу за створення перешкод у проведенні перевірки щодо дотримання законодавства про захист прав споживачів.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність постанови про накладення штрафу, оскільки відповідач (Держпродспоживслужба) фактично двічі притягнув позивача до відповідальності за одне й те ж порушення – недопуск до перевірки, спочатку за Законом “Про ціни і ціноутворення”, а потім за Законом “Про захист прав споживачів”. Суд зазначив, що відповідальність за недопуск до перевірки передбачена спеціальними нормативно-правовими актами у відповідних сферах, але в даному випадку ознака повторності порушення відсутня, оскільки недопуск стався вперше в межах конкретного планового заходу. Крім того, суд підкреслив, що при визначенні розміру штрафу має бути дотриманий принцип пропорційності порушення і покарання, а орган контролю зобов’язаний обґрунтувати в рішенні ступінь тяжкості порушення та неможливість застосування меншого розміру штрафу, чого в даній справі зроблено не було. Суд також врахував принцип презумпції правомірності діяльності суб’єкта господарювання, згідно з яким у разі неоднозначного трактування норм, вони трактуються на користь суб’єкта господарювання.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/4844/24 від 18/12/2025
Предметом спору є оскарження рішення Антимонопольного комітету України та зобов’язання вчинити певні дії.
Верховний Суд розглянув касаційну скаргу Міністерства розвитку громад та територій України на рішення судів попередніх інстанцій. Суд касаційної інстанції встановив, що в частині касаційної скарги, поданої з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, касаційне провадження підлягає закриттю. Це може бути пов’язано з тим, що доводи касаційної скарги в цій частині не підпадають під визначені законом підстави для касаційного оскарження, або ж обставини, на які посилається скаржник, не підтверджені належними доказами. В іншій частині касаційну скаргу залишено без задоволення, що свідчить про те, що суд не знайшов підстав для скасування рішень попередніх інстанцій. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, вважаючи їх законними та обґрунтованими.
Суд залишив без змін рішення Господарського суду міста Києва та постанову Північного апеляційного господарського суду.
Справа №910/1920/18 від 18/12/2025
1. Предметом спору є скарга Антимонопольного комітету України (АМКУ) на дії державного виконавця щодо закінчення виконавчого провадження, оскільки АМКУ вважає, що Державна авіаційна служба України (Державіаслужба) не виконала рішення суду про розробку та затвердження нормативно-правового акта, який би забезпечував недискримінаційний доступ суб’єктів господарювання на ринки послуг з наземного обслуговування в аеропортах.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, зазначивши, що Державіаслужба виконала рішення суду, затвердивши Авіаційні правила України, які були погоджені Головою АМКУ, і містять норми щодо декларативного порядку доступу до надання послуг з наземного обслуговування. Суд вказав, що незгода АМКУ зі змістом наказу Державіаслужби не свідчить про невиконання рішення суду, оскільки державний виконавець не має повноважень оцінювати зміст нормативно-правового акта, прийнятого на виконання судового рішення. Суд також зазначив, що АМКУ фактично не згоден зі змістом прийнятого нормативно-правового акта, тому вирішення цього питання знаходиться поза межами здійснення державним виконавцем примусового виконання наказу. Суд касаційної інстанції підкреслив, що його функція полягає в перевірці правильності застосування норм права, а не у встановленні фактичних обставин справи, і доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.
3. Верховний Суд залишив ухвалу Господарського суду міста Києва та постанову Північного апеляційного господарського суду без змін, а касаційну скаргу Антимонопольного комітету України – без задоволення.
Справа №909/1227/24 від 18/12/2025
Предметом спору є стягнення штрафу в розмірі 11 634 000 грн.
На жаль, з наданої витягу постанови неможливо зробити аналіз аргументів суду, оскільки відсутня мотивувальна частина судового рішення. Я не можу надати інформацію про те, чому суди попередніх інстанцій, а також Верховний Суд, відмовили у задоволенні позову про стягнення штрафу. Для надання повної відповіді необхідний повний текст судового рішення.
Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
