1. Предметом спору є витребування Міністерством оборони України приміщення магазину з незаконного володіння фізичної особи.
2. Апеляційний суд задовольнив позов, витребувавши майно на користь держави, оскільки встановив, що майно вибуло з володіння держави поза її волею, а договір купівлі-продажу, на підставі якого відповідач набув право власності, укладено з порушенням встановленого порядку. Суд врахував преюдиційні обставини, встановлені у попередніх судових рішеннях, зокрема, що відчуження майна відбулося без згоди власника та погодження Фонду держмайна. Суд апеляційної інстанції зазначив, що рішення суду першої інстанції, на яке посилалася відповідачка, було скасовано, а отже, не може бути підставою для набуття права власності. Також, апеляційний суд відхилив доводи відповідачки про пропуск строку позовної давності, оскільки така заява не подавалась до суду першої інстанції. Верховний Суд не погодився з таким висновком, оскільки суд першої інстанції розглянув справу в порядку спрощеного провадження, чим позбавив відповідача можливості подати клопотання про застосування строку позовної давності. Також, Верховний Суд вказав на те, що суди не врахували положення Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача», який набрав чинності 09 квітня 2025 року та має зворотну дію в часі, а тому необхідно встановити, чи є останній набувач – ОСОБА_1 добросовісним, чи підлягає стягненню на її користь компенсація вартості витребуваного майна, її розмір.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
