Справа №757/9390/24-ц від 13/08/2025
1. Предметом спору є зобов’язання КП «Київтеплоенерго» надати відповідь на адвокатський запит адвоката, який діє в інтересах свого клієнта у господарській справі.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки спір виник у зв’язку з наданням правової допомоги юридичній особі в господарській справі, а отже, має розглядатися в порядку господарського судочинства, а не цивільного. Суд врахував, що адвокатський запит був поданий в межах виконання договору про надання правничої допомоги юридичній особі у господарській справі. Верховний Суд послався на висновок Великої Палати Верховного Суду, згідно з яким спори щодо ненадання відповіді на адвокатський запит у таких випадках не є публічно-правовими і підлягають вирішенню за правилами господарського судочинства. Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій не дослідили суб’єктний склад та характер спірних правовідносин, а також не врахували висновок Великої Палати Верховного Суду. Апеляційний суд мав закрити провадження у справі, оскільки вона не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій і закрив провадження у справі, вказавши на необхідність розгляду спору в порядку господарського судочинства.
Справа №754/12394/20 від 13/08/2025
1. Предметом спору є витребування квартири з чужого незаконного володіння.
2. Суд касаційної інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що позивач набула майнові права на квартиру, повністю сплативши її вартість, а тому має право вимагати повернення цього майна від будь-якої іншої особи. Суд встановив, що відчуження квартири відбулося всупереч волі позивача та за відсутності правових підстав. Договір купівлі-продажу майнових прав, на підставі якого ТОВ «Грасса Груп» набуло право власності на квартиру, укладений всупереч волі первісного інвестора. Суд також зазначив, що відповідач, проявивши розумну обачність, могла і повинна була знати про те, що спірне майно вибуло з володіння позивача з порушенням вимог закону, що ставить під сумнів її добросовісність під час набуття цього майна у власність. Суд врахував висновки Великої Палати Верховного Суду щодо захисту прав інвесторів та можливості витребування майна, яке було відчужене всупереч їх волі.
3. Суд задовольнив касаційну скаргу та витребував квартиру з чужого незаконного володіння на користь позивача.
Справа №910/20100/23 від 06/08/2025
1. Предметом спору є оскарження прокурором рішення Київської міської ради про передачу в оренду ТОВ «П-18» земельної ділянки для реконструкції нежитлового будинку під житловий, а також оскарження договору оренди та рішення про державну реєстрацію права оренди на цю ділянку.
2. Верховний Суд встановив, що суди попередніх інстанцій не з’ясували важливу обставину: чи було оспорюваним рішенням Київради змінено вид цільового призначення земельної ділянки, як стверджував прокурор. Суд наголосив, що якщо прокурор вважає, що порушення інтересів держави полягає у незаконній зміні категорії земель, то вимога про визнання незаконним рішення міської ради в частині зміни цільового призначення є належною та ефективною. ВС підкреслив, що спосіб захисту має бути ефективним і забезпечувати поновлення порушеного права, а судове рішення не повинно породжувати стан невизначеності. Суд вказав, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки доводам прокурора щодо порушення порядку зміни цільового призначення земельної ділянки та не врахували правові позиції Великої Палати Верховного Суду щодо ефективності обраного способу захисту.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №932/14228/20 від 14/08/2025
1. Предметом спору є законність ухвали апеляційного суду про скасування виправдувального вироку та закриття кримінального провадження проти ОСОБА_7 у зв’язку із закінченням строків досудового розслідування.
2. Суд касаційної інстанції не погодився з рішенням апеляційного суду, вказуючи на те, що апеляційний суд неправильно застосував норми кримінального процесуального кодексу щодо обчислення строків досудового розслідування, оскільки кримінальне провадження було виділено з іншого, розпочатого до 16 березня 2018 року, коли набрали чинності зміни щодо строків досудового розслідування. Суд касаційної інстанції також зазначив, що у таких випадках продовження строків досудового розслідування відноситься до компетенції прокурора, а не слідчого судді. Крім того, суд касаційної інстанції послався на практику Верховного Суду, згідно з якою положення пункту 10 частини 1 статті 284 КПК України застосовується лише до кримінальних проваджень, відомості про які внесені до ЄРДР після 16 березня 2018 року. Суд також наголосив на обов’язковості врахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права іншими судами.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №296/817/21 від 12/08/2025
1. Предметом спору є законність закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_9 та ОСОБА_10, обвинувачених в отриманні неправомірної вигоди (ч. 3 ст. 368 КК України), у зв’язку із закінченням строків досудового розслідування.
2. Суд касаційної інстанції не погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які закрили кримінальне провадження, мотивуючи це тим, що строк досудового розслідування закінчився. Верховний Суд вказав, що відповідно до усталеної практики, день повідомлення особи про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів розслідування враховується у строк досудового розслідування. Суд наголосив, що після належного повідомлення підозрюваних про завершення розслідування, перебіг строку зупиняється, і повторне зупинення строку після повідомлення захисників не передбачено КПК. Таким чином, оскільки підозрювані були повідомлені про завершення розслідування до спливу двомісячного строку, висновок суду першої інстанції про скерування обвинувального акта поза межами строку є помилковим.
3. Верховний Суд скасував ухвали судів першої та апеляційної інстанцій та призначив новий розгляд у суді першої інстанції.
Справа №372/4472/21 від 14/08/2025
1. Предметом спору є виділення в натурі частки житлового будинку та земельної ділянки, а також припинення права спільної часткової власності.
2. Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції, мотивуючи це тим, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів технічної можливості виділу частки будинку та земельної ділянки в натурі, зокрема, висновок експерта не містив жодного варіанту виділу спірного домоволодіння, а питання щодо поділу спільних комунікацій будинку (водопостачання, газопостачання, опалення тощо) не було вирішено. Суд також зазначив, що позивачка не заявляла клопотань про призначення судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертиз. Верховний Суд підтримав позицію апеляційного суду, наголосивши на тому, що тягар доведення обґрунтованості позовних вимог покладається на позивача, а не на відповідачів. Суд касаційної інстанції також вказав, що згідно з принципом змагальності, саме сторони повинні збирати і готувати фактичний матеріал для вирішення спору, а суд лише оцінює надані матеріали.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №910/11650/24 від 19/08/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного господарського суду про відмову в перегляді за нововиявленими обставинами рішення у справі про стягнення заборгованості за договором підряду.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного суду про те, що обставини, на які посилається заявник, не є нововиявленими, оскільки вони або вже були предметом дослідження судами попередніх інстанцій, або могли бути відомі заявнику під час розгляду справи. Суд зазначив, що перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не передбачає повторної оцінки доказів, а має на меті врахування обставин, які не були відомі суду на момент ухвалення рішення. Також, суд підкреслив, що не можуть вважатися нововиявленими обставини, які виникли після ухвалення рішення, або ті, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами. Суд касаційної інстанції наголосив на важливості дотримання принципу правової певності, який передбачає, що остаточне судове рішення не може бути переглянуте лише з метою нового розгляду справи. Суд також врахував практику Європейського суду з прав людини щодо тлумачення права на справедливий судовий розгляд.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №748/5192/23 від 14/08/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за ч. 3 ст. 114-2 КК України (поширення інформації про розташування ЗСУ та інших військових формувань з метою надання її представнику держави-агресора).
2. Верховний Суд погодився з доводами прокурора про те, що апеляційний суд безпідставно перекваліфікував дії засудженого з ч. 3 на ч. 2 ст. 114-2 КК України, виключивши кваліфікуючу ознаку – поширення інформації з метою надання її представнику держави, що здійснює збройну агресію проти України. Суд касаційної інстанції вказав, що апеляційний суд формально розглянув провадження, не перевірив належним чином твердження, викладені в апеляційних скаргах, не дав належної оцінки наявним у кримінальному провадженні доказам у їх сукупності та дійшов передчасного висновку про перекваліфікацію дій. ВС наголосив, що апеляційний суд не врахував належним чином зміст переписки засудженого з абонентом, номер якого не обслуговується в Україні, де останній прямо вказував на свою приналежність до представників держави-агресора та запитував інформацію для завдання ударів по території України. Також, апеляційний суд не спростував доводів прокурора щодо невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого, і не обґрунтував належним чином рішення щодо допустимості доказів.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №724/1782/24 від 15/08/2025
1. Предметом спору є усунення перешкод у спілкуванні батька з дітьми та визначення способів його участі у вихованні.
2. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, частково задовольнив позов, зобов’язавши матір не чинити перешкод батькові у спілкуванні з дітьми та визначивши конкретні способи такого спілкування, враховуючи віддаленість проживання батька, навчальний процес дітей, їхні інтереси та бажання. Суди виходили з необхідності забезпечення балансу між правами батьків та інтересами дітей, наголошуючи на тому, що інтереси дітей мають пріоритет. Суд врахував принцип рівності прав батьків у вихованні дитини, зробивши висновок, що визначені дні та години спілкування батька з дітьми мають відбуватися за бажанням дітей, що не порушує прав та інтересів дітей і позивача, з огляду на віддаленість місця проживання дітей від батька. Суди також взяли до уваги висновок органу опіки та піклування, але не погодилися з ним у повному обсязі, оскільки вважали, що запропонований графік не повністю відповідає інтересам дітей. Апеляційний суд підтримав рішення першої інстанції, підкресливши, що воно відповідає якнайкращим інтересам дітей та забезпечує достатню участь батька у їх вихованні.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №709/1954/24 від 15/08/2025
1. Предметом спору є відмова суду у відкритті провадження за заявою про встановлення факту перебування неповнолітньої дитини на утриманні заявника, необхідного для отримання відстрочки від мобілізації.
2. Суд відмовив у відкритті провадження, оскільки вбачає спір про право, який має вирішуватися в порядку позовного провадження, враховуючи, що питання утримання дитини не може розглядатися безвідносно до обов’язків обох батьків. Суд послався на те, що встановлення факту утримання дитини одним із батьків може вплинути на права та обов’язки іншого з батьків щодо утримання та виховання дитини, а такі питання мають вирішуватися в позовному провадженні, де враховуються інтереси всіх заінтересованих сторін. Суд врахував правову позицію Великої Палати Верховного Суду, згідно з якою, якщо існує спір про участь одного з батьків в утриманні дитини, справа не може розглядатися в окремому провадженні. Суд також зазначив, що заявник не позбавлений права звернутися до суду з відповідним позовом у порядку позовного провадження. Суд вказав, що сімейні обов’язки є невідчужуваними, і питання утримання дитини має розглядатися з урахуванням дій обох батьків.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №689/22/25 від 19/08/2025
1. Предметом спору є позбавлення батьківських прав матері щодо її малолітнього сина.
2. Суд відмовив у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, оскільки позивач не надав достатніх доказів, що підтверджують свідоме ухилення відповідачки від виконання батьківських обов’язків, а позбавлення батьківських прав є крайнім заходом. Суд врахував, що відповідачка спілкується з сином, цікавиться його життям та навчанням, що свідчить про її участь у вихованні дитини. Суд також взяв до уваги пояснення малолітнього сина, який підтвердив спілкування з матір’ю та її приїзд. Суд не погодився з висновком органу опіки та піклування, оскільки він був недостатньо обґрунтованим і не містив відомостей про загрозу з боку матері для дитини. Суд наголосив, що заява відповідачки про визнання позову не може бути підставою для позбавлення її батьківських прав, оскільки це не відповідає інтересам дитини.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №331/6793/23 від 20/08/2025
1. Предметом спору є касаційна скарга засудженого ОСОБА_7 на вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо його засудження за ч. 1 ст. 115 КК України (умисне вбивство).
2. У зв’язку з тим, що оголошено лише резолютивну частину постанови, неможливо встановити конкретні аргументи, якими керувався Верховний Суд при прийнятті рішення. Судді послались на необхідність значного часу для складання повного тексту. Проте, з огляду на те, що касаційну скаргу залишено без задоволення, а вирок та ухвалу судів попередніх інстанцій – без змін, можна припустити, що Верховний Суд не знайшов істотних порушень кримінального процесуального закону або неправильного застосування кримінального закону, які б могли призвести до скасування або зміни судових рішень. Ймовірно, суди попередніх інстанцій повно та всебічно дослідили обставини справи, надали належну оцінку доказам і правильно кваліфікували дії засудженого. Також можливо, що касаційна скарга не містила переконливих аргументів, які б ставили під сумнів законність і обґрунтованість судових рішень. Захисник і засуджений брали участь у засіданні в режимі відеоконференції, що свідчить про забезпечення права на захист. Представник потерпілої також брав участь у засіданні.
3. Верховний Суд залишив без змін вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_7, а його касаційну скаргу – без задоволення.
Справа №505/361/22 від 06/08/2025
1. Предметом спору є визнання протиправними та скасування рішень Куяльницької сільської ради щодо надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою та передачі у власність земельної ділянки іншій особі, коли позивач вже мав дозвіл на виготовлення такої документації на цю ж ділянку.
2. Суд касаційної інстанції не погодився з висновками судів попередніх інстанцій, оскільки вони не перевірили, на якій підставі була сформована земельна ділянка з кадастровим номером, враховуючи, що на підставі заяв позивача та інших осіб вже був розроблений проект землеустрою. Суд зазначив, що спірна земельна ділянка вже була сформована до звернення іншої особи, але суди не перевірили, за яких обставин перевага була надана саме цій особі, яка звернулася пізніше. Крім того, апеляційний суд допустив помилки, плутаючи позивачів у справі та посилаючись на обставини, що не стосуються даної справи. Суд касаційної інстанції наголосив, що суди не надали належної оцінки діям Куяльницької сільської ради, яка спочатку відмовила позивачу у затвердженні проекту землеустрою, а потім передала земельну ділянку іншій особі, яка звернулася пізніше.
3. Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №461/5247/22 від 14/08/2025
1. Предметом спору є оскарження прокурором м’якості вироку, яким особу засуджено за збут наркотичних речовин, але звільнено від відбування покарання з випробуванням.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення апеляційного суду, підкресливши, що покарання має бути не тільки карою, а й засобом виправлення засудженого та запобігання новим злочинам. Суд врахував, що засуджений вперше притягується до кримінальної відповідальності, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, позитивно характеризується, працює, має на утриманні неповнолітню дитину та доглядає важкохворого батька, а також є волонтером. Апеляційний суд, переглядаючи справу, всебічно проаналізував обставини справи та дані про особу винного, встановивши, що пом’якшуючі обставини істотно знижують ступінь тяжкості злочину. Суд також взяв до уваги, що після вчинення злочину засуджений веде добропорядний спосіб життя, а на момент касаційного розгляду він став на захист України, перебуваючи на військовій службі.
3. Верховний Суд залишив ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.
Справа №546/705/23 від 14/08/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення суду щодо стягнення страхового відшкодування з Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» на користь власника пошкодженого автомобіля внаслідок ДТП, спричиненої засудженою особою.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, керуючись тим, що згідно зі статтею 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», автомобіль вважається фізично знищеним, якщо його ремонт економічно необґрунтований, і в такому випадку власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП. Суд зазначив, що експертний висновок підтвердив економічну недоцільність ремонту автомобіля, а страхова сума не перевищує ліміт відповідальності страховика. Також суд врахував, що представник страхової компанії не скористався правом поставити питання експерту щодо вартості ліквідних залишків автомобіля. Суд підкреслив, що згідно з практикою Великої Палати Верховного Суду, попереднє звернення потерпілого до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування не є обов’язковим для розгляду цивільного позову в межах кримінального провадження.
3. Суд ухвалив залишити без змін вирок районного суду та ухвалу апеляційного суду, а касаційну скаргу представника цивільного відповідача – без задоволення.
Справа №639/4310/24 від 14/08/2025
1. Предметом спору є відмова апеляційного суду у поновленні строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді про арешт майна.
2. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду, вказавши на те, що апеляційний суд не врахував важливі обставини, а саме те, що представник власника майна був присутній лише при оголошенні резолютивної частини ухвали слідчого судді, а повний текст ухвали отримав пізніше. Верховний Суд наголосив, що апеляційний суд не надав належної оцінки доводам апелянта щодо необізнаності з мотивами прийнятого рішення, що ускладнило своєчасне подання обґрунтованої апеляційної скарги. Також, Верховний Суд вказав на невірне обчислення строків апеляційного оскарження, оскільки апеляційний суд не врахував вихідні дні при визначенні останнього дня подання скарги. В результаті, Верховний Суд дійшов висновку, що апеляційний суд допустив істотні порушення кримінального процесуального закону, що перешкодило ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в апеляційній інстанції.
Справа №165/1291/20 від 28/05/2025
1. Предметом спору є відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок смерті матері позивача у ДТП, винуватцем якої був відповідач.
2. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу позивача, вказавши, що апеляційний суд помилково обмежив розмір відшкодування витрат на спорудження надгробного пам’ятника сумою страхового відшкодування, оскільки стаття 1201 ЦК України не встановлює жодних обмежень щодо розміру цих витрат, а положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» не застосовуються до цих правовідносин. Суд касаційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для відшкодування витрат на спорудження надгробного пам’ятника в частині, не відшкодованій страховою компанією. Водночас, суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом в частині відмови у відшкодуванні моральної шкоди, оскільки її вже було частково відшкодовано страховиком та відповідачем. Також, касаційний суд змінив рішення суду першої інстанції щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, зменшивши суму відшкодування пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду в частині відмови у відшкодуванні витрат на спорудження надгробного пам’ятника та залишив в силі рішення суду першої інстанції в цій частині, а також змінив рішення суду першої інстанції щодо суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Справа №504/4355/18 від 06/08/2025
1. Предметом спору є стягнення боргу за договором позики, процентів за користування позикою та відшкодування моральної шкоди.
2. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу, вказавши, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано стягнули основну суму боргу, оскільки розписка підтверджує факт укладення договору позики та отримання відповідачем коштів. Проте, апеляційний суд не спростував доводів апеляційної скарги про відсутність досудової вимоги про повернення коштів, що є важливим для нарахування трьох відсотків річних згідно зі статтею 625 ЦК України. Суд касаційної інстанції зазначив, що встановлення факту направлення досудової вимоги має значення для застосування статті 625 ЦК України. Оскільки апеляційний суд не встановив фактичні обставини, що мають значення для справи, рішення в частині стягнення трьох відсотків річних було скасовано для нового розгляду.
3. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу, залишивши без змін рішення судів попередніх інстанцій в частині стягнення основної суми боргу, але скасував постанову апеляційного суду в частині стягнення процентів та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №640/28727/20 від 14/08/2025
1. Предметом спору є оскарження наказу про звільнення позивача з посади першого заступника Директора Державного бюро розслідувань (ДБР) у зв’язку з наявністю конфлікту інтересів.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не повною мірою дослідили фактичні обставини справи та не надали належної правової оцінки доводам сторін, зокрема, щодо наявності чи відсутності конфлікту інтересів у позивача, можливості врегулювання конфлікту інтересів шляхом переведення на іншу посаду, а також не дослідили коло повноважень Першого заступника Директора ДБР щодо можливості впливу на хід досудового розслідування у кримінальних провадженнях. Суд зазначив, що суди не дослідили, чи дійсно пропонувалися інші посади позивачу, та не надали оцінку доводам позивача про наявність на момент звільнення вакантних посад, які він згоден був обійняти. Суд також підкреслив, що суди не врахували, що звільнення є крайнім заходом врегулювання конфлікту інтересів, і його застосування можливе лише у разі неможливості врегулювання конфлікту інтересів в інший спосіб. **** Суд вказав, що зазначений у листі НАЗК постійний конфлікт інтересів у діяльності позивача, який не досліджувався судами попередніх інстанцій, не є реалізацією дискреційних повноважень НАЗК, а є підставою для видання наказу про звільнення, який має перевірятися судом на відповідність вимогам, зазначеним у частині другій статті 2 КАС України, і доводитись суб`єктом владних повноважень.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №641/4984/24 від 14/08/2025
1. Предметом спору є оскарження прокурором вироку районного суду та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за шахрайство (ч. 1 ст. 190 КК України).
2. У резолютивній частині рішення не наведено аргументів суду, а лише зазначено, що касаційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду – без змін. Повний текст постанови, де будуть викладені мотиви прийнятого рішення, буде оголошено пізніше. Тому наразі неможливо встановити, якими саме аргументами керувався суд касаційної інстанції, залишаючи рішення попередніх судів без змін.
3. Рішення судів попередніх інстанцій щодо ОСОБА_7 залишено без змін, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.
Справа №753/23006/21 від 15/08/2025
1. Предметом спору є визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру, що була предметом іпотеки.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, які відмовили в задоволенні позову, виходячи з того, що банк-іпотекодержатель діяв правомірно, реалізуючи своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку. Суди встановили, що іпотечний договір містив застереження про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі права власності банку, що прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя. Також було встановлено, що банк належним чином повідомив іпотекодавців про необхідність усунення порушень за кредитним договором, провів оцінку майна та надав державному реєстратору необхідні документи для реєстрації права власності. Суд касаційної інстанції підкреслив, що не має повноважень переоцінювати докази та встановлювати нові обставини, а лише перевіряє правильність застосування норм права судами попередніх інстанцій.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №761/41948/21 від 19/08/2025
1. Предметом спору є усунення перешкод у користуванні квартирами та встановлення порядку користування нерухомим майном, що перебуває у спільній частковій власності колишнього подружжя.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які частково задовольнили позов, зобов’язавши відповідача передати ключі від однієї з квартир позивачці та встановивши порядок користування цією квартирою, враховуючи розмір часток сторін та ізольованість кімнат; суд виходив з того, що у випадку перешкоджання співвласником користуватися майном, інший співвласник має право вимагати усунення цих перешкод, а також, якщо сторони не можуть дійти згоди щодо порядку користування майном, суд може встановити такий порядок, виділяючи в користування частини, пропорційні часткам у праві власності; при цьому суд зазначив, що встановлення порядку користування не є поділом майна, а лише визначає спосіб користування спільним майном без зміни права власності; суд відмовив у задоволенні позову щодо іншої квартири, оскільки вона складається з однієї кімнати, і встановити порядок користування нею неможливо. Суд касаційної інстанції підкреслив, що суди попередніх інстанцій діяли в межах своїх повноважень, дослідивши всі докази та обставини справи, і їхні висновки відповідають нормам матеріального та процесуального права.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/6623/24 від 12/08/2025
1. Предметом спору є стягнення з товариств “Будівельна компанія “Основа-С” та “МБС-Укрінвест” солідарно 20 816 821,83 грн безпідставно збереженого пайового внеску на розвиток інфраструктури міста Києва.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх судів, оскільки вони не врахували висновки Верховного Суду щодо необхідності перевірки обґрунтованості розрахунку пайового внеску, здійсненого позивачем, та не надали належної оцінки контррозрахунку відповідача. Суди не перевірили, чи відповідає розрахунок позивача вимогам законодавства, зокрема, чи застосовано при розрахунку нормативні акти, чинні на момент виникнення обов’язку сплати пайового внеску. Також, суди не звернули увагу на розбіжності в сертифікатах про прийняття об’єкта в експлуатацію, використаних для розрахунку. Суд касаційної інстанції наголосив, що відповідність розрахованого розміру пайової участі має істотне значення для вирішення спору, і суд зобов’язаний належним чином дослідити та оцінити докази, на яких ґрунтується розрахунок.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №757/19782/23-ц від 19/08/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності Державного управління справами (ДУС) щодо ненадання дозволу на передачу гуртожитку у комунальну власність для подальшої приватизації кімнат мешканцями.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки Національний комплекс “Експоцентр України” (НК “Експоцентр України”) є національним закладом культури загальнодержавного значення, що не підлягає приватизації, а спірний гуртожиток входить до цілісного майнового комплексу цього закладу. Суд зазначив, що Закон України “Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності” розмежовує поняття “гуртожиток” та “цілісні майнові комплекси”. Оскільки НК “Експоцентр України” є національним закладом культури, передача його майна, включаючи гуртожиток, заборонена згідно з Указом Президента України. Суд підкреслив, що орган управління майном (ДУС) має дискреційні повноваження щодо управління об’єктами державної власності та погодження їх передачі у комунальну власність. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, зазначивши, що вони відповідають нормам матеріального і процесуального права.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №754/8232/24 від 12/08/2025
1. Предметом спору є законність звільнення ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 272 КК України у зв’язку з дійовим каяттям.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, зазначивши, що для звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 45 КК України необхідна сукупність умов: вчинення кримінального проступку вперше, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та повне відшкодування завданих збитків. Суд врахував, що обвинувачені раніше не були судимі, вчинили кримінальний проступок, повністю відшкодували шкоду потерпілому, визнали свою вину, щиро розкаялися та активно сприяли розкриттю злочину. Також було враховано позицію потерпілого, який підтвердив відшкодування шкоди та відсутність претензій, а також позицію прокурора, який не заперечував проти задоволення клопотання сторони захисту. Суд відхилив доводи прокурора про те, що обвинувачені недостатньо активно сприяли розкриттю злочину, оскільки вони надавали документи, свідчення та з’являлися до правоохоронних органів. Суд також підкреслив, що закриття кримінального провадження у підготовчому судовому засіданні є правомірним, якщо є підстави для звільнення особи від кримінальної відповідальності.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу прокурора без задоволення, а ухвали судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/15480/24 від 19/08/2025
1. Предметом спору є стягнення штрафних санкцій у розмірі 1 754 304,96 грн.
2. У рішенні не вказано аргументи суду.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №910/13407/23 від 19/08/2025
Предметом спору у справі є оскарження рішення Антимонопольного комітету України (АМКУ) в частині накладення штрафу на Приватне підприємство “Євро ІФ”.
Верховний Суд залишив без змін рішення попередніх інстанцій, підтримавши позицію ПП “Євро ІФ”. На жаль, з наданого тексту неможливо встановити конкретні аргументи суду. Однак, можна припустити, що суди попередніх інстанцій, з якими погодився Верховний Суд, могли врахувати недостатність доказів порушення конкуренційного законодавства з боку “Євро ІФ”, порушення процедури АМКУ при прийнятті рішення про штраф, або невідповідність розміру штрафу тяжкості вчиненого порушення (якщо таке було). Можливо, суди також взяли до уваги аргументи “Євро ІФ” щодо відсутності негативного впливу на конкуренцію внаслідок дій підприємства. Для більш точного аналізу необхідний повний текст судового рішення.
Рішення Господарського суду міста Києва та постанову Північного апеляційного господарського суду залишити без змін, а касаційну скаргу Антимонопольного комітету України – без задоволення.
Справа №725/4784/22 від 14/08/2025
1. Предметом спору є законність виправдувального вироку відносно особи, обвинуваченої у службовій недбалості, що спричинила тяжкі наслідки державному бюджету.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд не повною мірою проаналізував обставини справи та доводи прокурора щодо наявності причинно-наслідкового зв’язку між діями обвинуваченого та наслідками у вигляді незаконного виділення коштів з державного бюджету. Суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд не врахував специфіку складних управлінських рішень, де кожна дія службової особи є частиною ланцюга, що призводить до кінцевого результату. Також, суд касаційної інстанції звернув увагу на обов’язки обвинуваченого щодо контролю за обліком громадян, які потребують поліпшення житлових умов, та надання відповідних довідок, які стали підставою для виділення коштів. На думку суду касаційної інстанції, апеляційний суд не проаналізував належним чином відповідні положення законодавства та посадові інструкції обвинуваченого.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №2-1477/11 від 15/08/2025
1. Предметом спору є заміна сторони виконавчого провадження, а саме стягувача, у зв’язку з правонаступництвом.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, погодившись з тим, що ТОВ «Лекснавігатор» є правонаступником ПАТ «АБ «Синтез» у виконавчому провадженні, оскільки до нього перейшли права вимоги за кредитним договором. Суд зазначив, що при вирішенні питання про заміну сторони виконавчого провадження необхідно встановити факт вибуття сторони виконавчого провадження та переходу до особи матеріальних прав і обов`язків вибулої сторони. Суд відхилив доводи касаційної скарги про недійсність договору, на підставі якого відбулося правонаступництво, оскільки питання про дійсність договору не було предметом розгляду в даній справі. Суд також вказав, що переоцінка доказів не входить до компетенції касаційного суду.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій – без змін.
Справа №442/6328/23 від 06/08/2025
1. Предметом спору є визнання за банком права іпотекодержателя на майно, яке було передане в іпотеку, але згодом відчужене третім особам.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, які відмовили банку у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що суди не врахували обставини недобросовісності набувачів майна, а також помилково застосували положення про позовну давність. Суд зазначив, що відчуження майна відбулося між членами однієї сім’ї під час судового спору щодо стягнення кредитної заборгованості, що свідчить про намір уникнути виконання зобов’язань. Крім того, суд вказав, що строк позовної давності було призупинено у зв’язку з карантином та воєнним станом, тому банк звернувся до суду в межах встановленого строку. Суд врахував попередні висновки Великої Палати Верховного Суду щодо необхідності врахування добросовісності набувачів майна та чинності іпотеки незалежно від відомостей у Державному реєстрі іпотек.
3. Суд касаційної інстанції задовольнив позов банку та визнав за ним право іпотекодержателя на спірне майно.
Справа №359/10159/20 від 30/07/2025
1. Предметом спору є визнання майнових прав на квартири та визнання недійсними договорів купівлі-продажу частин незавершеного будівництва.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, погодився з висновками апеляційного суду про наявність у позивачів майнових прав на квартири, оскільки вони виконали умови договорів про сплату пайових внесків, укладених з обслуговуючим кооперативом. Суд зазначив, що інвестори, які повністю сплатили пайові внески, набувають майнові права на об’єкт інвестування, і ефективним способом захисту цих прав є визнання майнових прав на об’єкт інвестування. Водночас, суд касаційної інстанції не погодився з висновком апеляційного суду про неефективність вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу частин незавершеного будівництва, оскільки на момент укладення цих договорів майнові права на квартири вже належали позивачам, і забудовник не мав права відчужувати об’єкт незавершеного будівництва. Суд касаційної інстанції вказав, що витребування майна з чужого незаконного володіння є ефективним способом захисту, коли будинок завершено будівництвом та здано в експлуатацію, а у даній справі, враховуючи незавершеність будівництва, вимоги про визнання недійсними договорів купівлі-продажу є належним способом захисту.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними та направив справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, а касаційну скаргу ТОВ «КБ Зелена Планета» залишив без задоволення.
Справа №727/6140/22 від 20/08/2025
1. Предметом спору є оскарження прокурором ухвали апеляційного суду щодо кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України (незаконне переправлення осіб через державний кордон України).
2. У резолютивній частині рішення не наведено аргументи суду.
3. Верховний Суд постановив залишити ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.
Справа №641/4984/24 від 14/08/2025
1. Предметом спору є оскарження прокурором вироку та ухвали щодо засудження ОСОБА_7 за шахрайство (ч. 1 ст. 190 КК України) у зв’язку з декриміналізацією діяння.
2. Суд касаційної інстанції відмовив у задоволенні касаційної скарги прокурора, оскільки, по-перше, апеляційний суд надав мотиви відхилення аналогічних аргументів прокурора, по-друге, на момент розгляду справи апеляційним судом не було відомо про думку об’єднаної палати Верховного Суду щодо нерелевантності рішень Конституційного Суду України в аналогічних справах. По-третє, суд касаційної інстанції зазначив, що закон про декриміналізацію вже був застосований судом першої інстанції, який звільнив ОСОБА_7 від покарання на підставі ч. 2 ст. 74 КК України, і прокурор не оскаржував це рішення. Суд касаційної інстанції підкреслив, що повторне застосування закону про декриміналізацію в цій же справі суперечило б принципу юридичної визначеності та засадам змагальності сторін у кримінальному процесі. Також суд касаційної інстанції зазначив, що функції обвинувачення та захисту не можуть покладатися на один і той самий орган.
3. Верховний Суд залишив вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.
Справа №911/1927/24 від 15/08/2025
1. Предметом спору є заява ТОВ «Автоспецпром» про стягнення з Офісу Генерального прокурора витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв’язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції.
2. Верховний Суд частково задовольнив заяву ТОВ «Автоспецпром», враховуючи, що представник відповідача дійсно вчиняв дії щодо представництва клієнта в касаційній інстанції. Суд зазначив, що витрати на правничу допомогу підлягають розподілу незалежно від того, чи їх вже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено. Проте, суд також врахував критерії співмірності, складності справи, обсягу наданих послуг та їх необхідності. Суд зауважив, що на стадії касаційного розгляду правова позиція відповідача вже була сформована, і доказів додаткового комплексного вивчення спірних правовідносин не було надано. Також, суд взяв до уваги позицію Офісу Генерального прокурора щодо неспівмірності заявленого розміру витрат. Суд відхилив доводи прокурора про те, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, оскільки у рішеннях судів попередніх інстанцій не було таких висновків.
3. Суд вирішив стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ТОВ «Автоспецпром» 15 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв’язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції.
Справа №2-814/10 від 13/08/2025
1. Предметом спору є стягнення кредитної заборгованості з фізичної особи на користь банку.
2. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду, яким було відмовлено у відкритті апеляційного провадження, мотивуючи це тим, що апеляційний суд не врахував, що відповідач не був належним чином повідомлений про розгляд справи судом першої інстанції, що є порушенням права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд не дослідив доводи відповідача про причини пропуску строку на апеляційне оскарження та не надав їм належної правової оцінки. Також, суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд не навів мотивів відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі відповідача, що є порушенням вимог процесуального законодавства. Суд касаційної інстанції вказав на обов’язок суду повідомляти сторони про розгляд заяви про поновлення строку для пред’явлення виконавчого листа до виконання та видачу дубліката виконавчого листа, що не було зроблено в даній справі.
3. Суд касаційної інстанції ухвалив скасувати ухвалу апеляційного суду та передати справу на розгляд до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Справа №396/805/19 від 14/08/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за ч. 2 ст. 350 КК України (нанесення легких тілесних ушкоджень службовій особі) та виправдання за ч. 1 ст. 296 КК України (хуліганство).
2. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду, вказавши на формальний підхід до розгляду апеляційних скарг, оскільки апеляційний суд не надав вичерпних відповідей на всі доводи сторони захисту щодо недопустимості доказів, таких як протокол огляду медичних карток, висновок експертизи, протокол слідчого експерименту та відеозапис. Суд також звернув увагу на суперечності у вироку суду першої інстанції, де особу було засуджено за нанесення тілесних ушкоджень службовій особі, але при цьому суд зазначив про хуліганські мотиви, що суперечить виправданню за статтею про хуліганство. Апеляційний суд не усунув ці суперечності, що є неприпустимим. Верховний Суд підкреслив, що апеляційний розгляд має бути повним і всебічним, а рішення – законним, обґрунтованим та вмотивованим, чого в даному випадку не було дотримано.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №904/5467/23 від 14/08/2025
1. Предметом спору є обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника у справі про банкрутство фізичної особи, що виникли на підставі договору позики та розписки.
2. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій, оскільки суди формально підійшли до розгляду заяви кредитора, не здійснили належної оцінки поданим доказам на підтвердження виникнення грошових вимог та джерел походження коштів, зокрема, не дослідили договір позики, докази надання коштів, обґрунтованість нарахованих процентів, а також не врахували можливу зацікавленість кредитора щодо боржника через родинні зв’язки. Суд касаційної інстанції наголосив на необхідності всебічного дослідження доказів та встановлення обставин, що мають значення для справи про банкрутство, а також на підвищеному стандарті доказування у випадках, коли є сумніви щодо реальності зобов’язань. Суд також зазначив, що визнання вимог кредитора у справі про банкрутство має наслідки для інших кредиторів, тому потребує ретельної перевірки.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині визнання грошових вимог кредитора та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №907/407/24 від 18/08/2025
1. Предметом спору є клопотання ТОВ «Євротранстелеком» про стягнення з АТ «Українська залізниця» судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв’язку з розглядом касаційної скарги.
2. Суд задовольнив клопотання ТОВ «Євротранстелеком», мотивуючи це тим, що витрати на правничу допомогу підтверджені документально (договором, актом приймання-передачі послуг, платіжним дорученням) і є обґрунтованими, а АТ «Укрзалізниця» не змогла довести їх неспівмірність зі складністю справи та обсягом наданих послуг. Суд наголосив, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу можливе лише за клопотанням іншої сторони, яка має довести неспівмірність витрат. Також суд зазначив, що просте посилання на неспівмірність витрат без надання відповідних доказів не є підставою для відмови у задоволенні клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу. Суд врахував критерії реальності, співмірності та розумності судових витрат, а також результат перегляду справи в касаційному порядку.
3. Суд постановив задовольнити клопотання ТОВ «Євротранстелеком» та стягнути з АТ «Українська залізниця» 10 500,00 грн на відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.
Справа №357/7030/21 від 19/08/2025
Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду щодо засудженого ОСОБА_7, якого було визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286 (порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами) та ч. 2 ст. 15 – ч. 1 ст. 115 (замах на умисне вбивство) КК України.
Верховний Суд, розглядаючи касаційну скаргу захисника, встановив необхідність скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в апеляційційній інстанції. Приймаючи таке рішення, суд касаційної інстанції, ймовірно, виявив певні порушення норм процесуального права, допущені апеляційним судом при розгляді справи, або ж невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Враховуючи тяжкість злочинів, у яких обвинувачується ОСОБА_7, та з метою забезпечення його належної процесуальної поведінки, Верховний Суд обрав запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів. Це рішення підкреслює серйозність обвинувачень та необхідність запобігання ризикам, пов’язаним з можливим ухиленням від правосуддя.
Суд прийняв рішення касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити частково, скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 21 січня 2025 року стосовно ОСОБА_7 та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, обравши запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.
Справа №131/213/21 від 14/08/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за хуліганство, вчинене групою осіб.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про доведеність вини ОСОБА_7 у хуліганстві, мотивованому явною неповагою до суспільства та особливою зухвалістю, враховуючи показання потерпілих, свідка, відеозапис з камер спостереження та висновки експертів. Суд відхилив версію захисту про особистий конфлікт між засудженим і потерпілими, підкресливши, що дії ОСОБА_7 були спрямовані на порушення громадського порядку, а не на вчинення злочину проти особи з особистих мотивів. Також, суд зазначив, що висновки експертиз та відеозапис є допустимими доказами, оскільки вони отримані як загальні джерела доказів, а не специфічні для кримінальних проступків, і не потребують додаткової легалізації. Суд підкреслив, що розгляд справи відбувався в межах висунутого обвинувачення, а виділення матеріалів щодо іншої особи не вплинуло на фактичні обставини справи ОСОБА_7.
3. Верховний Суд залишив без змін вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_7, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №757/7613/22-ц від 13/08/2025
1. Предметом спору є вимога ОСОБА_1 до Апарату Верховної Ради України про стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за весь час затримки виплати такої компенсації.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати компенсації, неправильно застосували норми матеріального права, зокрема статті 116, 117 КЗпП України. Суд зазначив, що непроведення розрахунку з вини роботодавця є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за весь час затримки. Верховний Суд вказав, що суди не визначили розмір середнього заробітку за час затримки, не встановили відповідних фактичних обставин справи та не надали оцінки доказам, які містяться у матеріалах справи, зокрема, довідці про заробітну плату позивача. Також, суд зазначив, що висновок апеляційного суду про відсутність конкретної суми, яка підлягає компенсації при звільненні, є передчасним, оскільки така сума була зазначена у позовній заяві. Враховуючи, що встановлення обставин справи та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, а суд касаційної інстанції не має права досліджувати докази та встановлювати обставини, справу було направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у стягненні середнього заробітку за час затримки виплати компенсації та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №546/705/23 від 14/08/2025
Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду у кримінальному провадженні щодо засудження ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 286 КК України (порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого).
У резолютивній частині рішення не зазначено аргументів суду. Тому надати інформацію про аргументи суду неможливо.
Рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін, а касаційну скаргу представника цивільного відповідача – без задоволення.
Справа №522/6559/21 від 14/08/2025
1. Предметом спору є оскарження виправдувального вироку та ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8, обвинувачених у хуліганстві, вчиненому групою осіб (ч. 2 ст. 296 КК України).
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про недоведеність у діях ОСОБА_7 та ОСОБА_8 складу злочину хуліганства, оскільки стороною обвинувачення не було доведено наявності у їх діях мотиву явної неповаги до суспільства, що є обов’язковою ознакою цього злочину; суди встановили, що конфлікт між обвинуваченими та потерпілим виник на ґрунті особистої неприязні, а не з метою протиставлення себе суспільству чи зневаги до загальноприйнятих норм поведінки; суд касаційної інстанції також відхилив доводи прокурора про можливість перекваліфікації дій обвинувачених на ч. 2 ст. 125 КК України (легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров’я), оскільки сторона обвинувачення не довела, хто з обвинувачених які саме тілесні ушкодження заподіяв потерпілому, і не конкретизувала це в обвинувальному акті; суд касаційної інстанції підкреслив, що саме на сторону обвинувачення покладено обов’язок доведення винуватості особи у вчиненні злочину, а суд не може перебирати на себе ці функції.
3. Верховний Суд залишив ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.
Справа №914/1039/24 від 13/08/2025
1. Предметом спору є стягнення з ТОВ “Захід-Техномедбуд” на користь АТ “Енергоатом” пені, 3% річних та інфляційних втрат у зв’язку з несвоєчасною оплатою товару за договором купівлі-продажу.
2. Суд касаційної інстанції вирішив, що суди попередніх інстанцій не встановили належним чином факти порушення продавцем своїх зустрічних зобов’язань за договором, зокрема, чи завадило щось покупцю здійснити повну передоплату у встановлений строк, і чи були порушення з боку продавця щодо відвантаження товару. Також, суди не врахували, що договір укладався в умовах воєнного стану, а зупинення строків відвантаження було погоджено покупцем. Суд зазначив, що необхідно дослідити, чи було пов’язано припинення зобов’язання на суму 240 806,17 грн з невиконанням покупцем обов’язку щодо своєчасної оплати. Крім того, суд касаційної інстанції вказав, що висновок судів про порушення позивачем зобов’язань з відвантаження товару, базувався на встановленні фактів відвантаження товару в обсязі, меншому за розмір вже отриманої передоплати, хоча будь-яке відвантаження мало відбуватися лише після отримання всієї суми передоплати за договором.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №620/16598/23 від 20/08/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення, винесеного Головним управлінням ДПС у Чернігівській області щодо Фермерського господарства «Кронос-Агро».
2. Верховний Суд не наводить конкретних аргументів у цій постанові, оскільки скасовує рішення судів попередніх інстанцій та направляє справу на новий розгляд до суду першої інстанції; зазвичай, це відбувається через неповноту встановлення обставин справи або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права судами попередніх інстанцій, що унеможливлює прийняття законного та обґрунтованого рішення по суті спору. Суд касаційної інстанції, ймовірно, виявив порушення, які не можуть бути усунені на стадії касаційного перегляду, а потребують дослідження доказів та встановлення фактичних обставин справи судом першої інстанції. При новому розгляді суду необхідно буде всебічно, повно та об’єктивно дослідити всі обставини справи, дати належну оцінку доказам і правильно застосувати законодавство.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №990/70/23 від 20/08/2025
1. Предметом спору є оскарження Указу Президента України в частині.
2. У рішенні не наведено жодних аргументів, якими керувався суд, оскільки надано лише вступну та резолютивну частини. Для надання повної відповіді необхідний повний текст судового рішення. Без аргументації суду неможливо зрозуміти, чому суд відмовив у задоволенні позову.
3. Суд відмовив у задоволенні адміністративного позову.
Справа №320/2942/19 від 20/08/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими до фізичної особи застосовано штрафні санкції за порушення вимог законодавства у сфері готівкових розрахунків та обігу підакцизних товарів.
2. Верховний Суд погодився з рішенням апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки податковий орган пропустив річний строк на апеляційне оскарження, встановлений КАС України для суб’єктів владних повноважень. Суд зазначив, що річний строк є преклюзивним і не підлягає поновленню, за винятком випадків, коли суб’єкт владних повноважень не був повідомлений про розгляд справи або не був залучений до участі в ній, але рішення суду стосується його прав та обов’язків. У даній справі, податковий орган був повідомлений про розгляд справи, оскільки подавав відзив на позовну заяву, а тому винятки не застосовуються. Верховний Суд підкреслив, що учасники справи повинні добросовісно користуватися своїми процесуальними правами та вживати заходів для з’ясування стану розгляду справи, а отримання копії рішення суду лише через тривалий час після його ухвалення не є підставою для поновлення пропущеного строку.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №990/290/25 від 20/08/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККСУ) та зобов’язання ВККСУ вчинити певні дії.
2. На жаль, з наданої частини рішення неможливо встановити аргументи суду, оскільки відсутня мотивувальна частина. Для аналізу аргументів суду необхідний повний текст судового рішення.
3. Суд відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Справа №990/323/25 від 20/08/2025
1. Предметом спору є оскарження рішень Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та зобов’язання вчинити певні дії.
2. У рішенні відсутні аргументи суду, оскільки надано лише вступну та резолютивну частини. Для надання повної відповіді необхідний повний текст судового рішення.
3. Суд відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Справа №160/21545/24 від 20/08/2025
1. Предметом спору є оскарження податкової вимоги про сплату боргу з єдиного внеску.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій порушили процесуальне право, не надавши позивачу можливості повторно подати заяву про поновлення строку звернення до суду з вказівкою інших причин поважності пропуску строку, після того, як відповідач надав додаткові докази щодо отримання позивачем податкової вимоги. Суди мали спочатку залишити позовну заяву без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків, а саме – для надання заяви з обґрунтуванням поважності причин пропуску строку. Оскільки суди цього не зробили, це розцінюється як порушення процесуальних прав позивача, що перешкоджає подальшому провадженню у справі. Суд касаційної інстанції підкреслив, що аналогічна практика вже була висловлена Верховним Судом у попередніх рішеннях.
3. Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
