Справа №199/3181/23 від 30/07/2025
1. Предметом спору є витребування земельної ділянки сільськогосподарського призначення з чужого незаконного володіння та скасування рішення про державну реєстрацію права оренди.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що прокурор не довів належними та допустимими доказами незаконність набуття права власності на земельну ділянку відповідачем, оскільки наказ про передання земельної ділянки у власність, внесений до електронної системи, має юридичну силу оригіналу, якщо він оформлений відповідно до вимог чинного законодавства, а прокурор не надав достатніх доказів підробки цього наказу. Суд наголосив, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права. Також суд врахував, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, і суд касаційної інстанції не має повноважень втручатися в оцінку доказів. Водночас, суд касаційної інстанції вказав на порушення судами попередніх інстанцій правил юрисдикції загальних судів при розгляді позовних вимог дочірнього підприємства, оскільки спір є земельним спором між територіальною громадою та юридичною особою, що належить до господарської юрисдикції.
3. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій в частині позовних вимог до Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» та закривши провадження у цій частині, а в іншій частині рішення залишив без змін.
Справа №920/1497/24 від 05/08/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним рішення міської ради та поновлення договорів оренди землі.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення апеляційного суду, який відмовив у задоволенні заяви ТОВ “Агріпорт-Норд” про забезпечення позову, поданої безпосередньо до апеляційного суду, мотивуючи це тим, що заявлені заходи забезпечення позову не були предметом розгляду судом першої інстанції. Суд касаційної інстанції підкреслив, що заява про забезпечення позову має подаватися до суду, який розглядає справу по суті, і що апеляційний суд може вирішувати питання забезпечення позову лише на стадії апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції по суті спору. Суд також зазначив, що апеляційний суд порушив процесуальні норми, виклавши ухвалу про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову як частину постанови, але це не призвело до неправильного вирішення справи. Суд касаційної інстанції також вказав, що у касаційному порядку можуть переглядатися ухвали суду апеляційної інстанції щодо забезпечення позову, як ті, якими задоволено заяву, так і ті, якими відмовлено в такому забезпеченні, посилаючись на правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу ТОВ “Агріпорт-Норд” без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №8/471-23/1 від 05/08/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного господарського суду про закриття апеляційного провадження за скаргою фізичної особи, яка не є учасником справи про банкрутство, на ухвалу суду першої інстанції про введення процедури санації боржника та затвердження плану санації.
2. Суд касаційної інстанції залишив ухвалу апеляційного суду без змін, підкресливши, що право на апеляційне оскарження мають або учасники справи про банкрутство, або особи, чиї права та обов’язки безпосередньо вирішуються судовим рішенням. Верховний Суд зазначив, що особа, яка подає апеляційну скаргу, повинна довести, що оскаржуване рішення безпосередньо стосується її прав та інтересів, а цей зв’язок має бути очевидним і безумовним. У даному випадку, апеляційний суд обґрунтовано встановив, що ухвала про введення санації та затвердження плану санації безпосередньо не порушує прав скаржниці на приватизацію житла, оскільки не вирішує це питання. Також, Верховний Суд наголосив, що скаржниця не довела, яким чином затвердження плану санації безпосередньо впливає на її майновий стан або право проживання, а посилання на можливий вплив є недостатнім для визнання її права на оскарження.
3. Верховний Суд постановив залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №127/3189/24 від 01/08/2025
1. Предметом спору є відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП.
2. Апеляційний суд закрив провадження у справі, оскільки вважав, що позивач повторно звернувся до суду з тим самим позовом (ті самі сторони, предмет і підстави), що вже був вирішений у іншій справі, рішення по якій набрало законної сили. Позивач оскаржив це рішення, стверджуючи, що в новій справі він заявив вимоги на меншу суму та додав новий висновок експертного дослідження, що, на його думку, робить позови нетотожними. Верховний Суд не погодився з цими доводами, зазначивши, що тотожність позову визначається збігом сторін, предмета та підстав. Суд встановив, що в обох справах сторони, обставини, якими обґрунтовуються вимоги, та суть вимог (відшкодування шкоди внаслідок ДТП) є ідентичними. Додаткові докази не змінюють суті спору.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №1326/10462/2012 від 30/07/2025
1. Предметом спору є усунення перешкод у користуванні гаражем та повернення ключів від нього.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу апеляційного суду, яким було відмовлено у відкритті апеляційного провадження за скаргою прокурора через пропуск строку на оскарження. Верховний Суд підкреслив, що апеляційний суд правильно застосував норми ЦПК України, які діяли на момент ухвалення рішення судом першої інстанції, щодо строків апеляційного оскарження. Суд касаційної інстанції зазначив, що хоча процедура апеляційного оскарження визначається за правилами, чинними на момент подання скарги, прокурор не надав поважних причин для поновлення пропущеного строку. Верховний Суд вказав, що необхідність дотримання процедури інформування органу місцевого самоврядування про порушення інтересів держави не є об’єктивно непереборною обставиною, особливо враховуючи тривалий час, що минув з моменту ухвалення рішення суду першої інстанції.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №910/18031/14 (910/10741/23) від 29/07/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута та договору купівлі-продажу, укладеного за результатами цього аукціону.
2. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій, оскільки вони не дослідили важливі обставини, а саме: чи перебуває спірне майно у власності учасника аукціону на момент розгляду справи, чи було залучено до справи організатора аукціону, чи заявлялись вимоги щодо наслідків визнання аукціону недійсним, а також чи не порушить задоволення позовних вимог право на мирне володіння майном. Суди попередніх інстанцій не дослідили всі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, чи відповідає суб’єктний склад заявленим вимогам, чи правильно обраний спосіб захисту порушеного права, та чи не порушить задоволення позовних вимог право на “мирне володіння майном” в розумінні практики ЄСПЛ. Суд касаційної інстанції наголосив на необхідності застосування принципу рівності сторін у процесі, що передбачає надання кожній стороні розумної можливості представити свою справу в умовах, які не ставлять її у суттєво невигідне становище відносно іншої сторони. Також, ВС вказав, що рішення суду має бути законним та обґрунтованим, тобто ухваленим відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин справи.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №910/17925/14 від 31/07/2025
1. Спір виник щодо розподілу судових витрат на правову допомогу особі, яка вважає себе учасником справи про банкрутство, але не є стороною у цій справі.
2. Суд касаційної інстанції погодився з судами попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні заяви ОСОБА_1 про розподіл судових витрат, оскільки, хоча ОСОБА_1 і брав участь у окремих провадженнях в межах справи про банкрутство (зокрема, щодо визнання недійсними договорів купівлі-продажу квартири), він не набув статусу сторони у справі про банкрутство в цілому. Суд зазначив, що згідно з Господарським процесуальним кодексом України та Кодексом України з процедур банкрутства, розподіл судових витрат можливий лише між сторонами у справі, а оскільки ОСОБА_1 не є стороною у справі про банкрутство, відсутні правові підстави для покладення на кредитора обов’язку відшкодувати його витрати. Суд також підкреслив, що реалізація права на судовий захист не повинна суперечити нормативному регулюванню, встановленому Верховною Радою України, і принципу поділу влади. Суд касаційної інстанції підкреслив, що особа не позбавлена права на відшкодування судових витрат в межах тих позовних проваджень, в яких вона брала участь, але це не означає автоматичного набуття статусу сторони у справі про банкрутство.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №911/3122/13 від 30/07/2025
1. Предметом спору є заміна кредитора у справі про банкрутство ТОВ ВЗФ “Унікум” з ВАТ АКБ “Східно-Європейський банк” на ТОВ “Лекснавігатор” як правонаступника.
2. Суд відмовив у задоволенні касаційної скарги НБУ, оскільки ТОВ “Лекснавігатор” не довело належними доказами перехід до нього прав кредитора в повному обсязі. Суд зазначив, що НБУ, звертаючись із заявою про заміну кредитора, фактично діяв в інтересах іншого кредитора, а не у своїх власних, що суперечить принципам господарського судочинства. Суд також врахував, що ТОВ “Лекснавігатор” раніше вже зверталося з аналогічною заявою, і їй було відмовлено, а також, що не надано всіх необхідних документів, які б підтверджували обсяг прав та обов’язків, переданих ТОВ “Лекснавігатор”. Суд підкреслив, що для встановлення процесуального правонаступництва необхідно чітко визначити підстави такого правонаступництва та обсяг прав і обов’язків, які перейшли до правонаступника.
3. Суд залишив касаційну скаргу НБУ без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін, відмовивши у заміні кредитора у справі про банкрутство.
Справа №910/12208/24 від 29/07/2025
1. Предметом спору є стягнення 2 964 622,41 грн як безпідставно отриманих коштів відповідачем.
2. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду, зазначивши, що апеляційний суд не врахував попередні висновки Верховного Суду щодо застосування статей 560 та 1212 Цивільного кодексу України. Суд касаційної інстанції підкреслив, що гарант зобов’язаний здійснити платіж за гарантією, якщо вимога та додані документи відповідають умовам гарантії, і перелік підстав для відмови у виплаті є вичерпним. ВС наголосив, що у випадку виникнення спору щодо наявності чи відсутності боргу, саме принципал має позиватися до бенефіціара щодо стягнення коштів, отриманих без достатньої правової підстави. Також, ВС вказав на те, що апеляційний суд не врахував, що укладення додаткової угоди є результатом вільного волевиявлення сторін, а не обов’язком, і що кожна сторона повинна діяти добросовісно та нести ризики своєї підприємницької діяльності.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, відмовивши у задоволенні позову про стягнення безпідставно набутих коштів, а також здійснив поворот виконання рішення апеляційного суду.
Справа №185/2868/21 від 09/07/2025
1. Предметом спору є оскарження дій державної виконавиці щодо закінчення виконавчого провадження про витребування автомобіля з незаконного володіння.
2. Суд касаційної інстанції не погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні скарги стягувачки, вважаючи дії державного виконавця правомірними. Верховний Суд наголосив, що виконання рішення про витребування майна не вимагає обов’язкової участі боржника, і виконавець повинен вжити всіх можливих заходів для встановлення місцезнаходження майна, оголосити його в розшук та накласти арешт. Суд підкреслив, що дії виконавця з відкриття провадження, виклику боржника, накладення штрафів та надсилання повідомлення про кримінальне правопорушення є недостатніми для примусового виконання рішення про витребування автомобіля. Суд також зазначив, що суди попередніх інстанцій помилково вважали рішення про витребування автомобіля рішенням зобов’язального характеру, оскільки його виконання не залежить від волі боржника.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та задовольнив скаргу стягувачки, визнавши дії державної виконавиці неправомірними та скасувавши постанову про закінчення виконавчого провадження.
Справа №759/24565/23 від 31/07/2025
1. Предметом спору є законність застосування судом першої інстанції статті 75 Кримінального кодексу України про звільнення від відбування покарання з випробуванням до особи, засудженої за крадіжку, вчинену в умовах воєнного стану.
2. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду, вказавши на формальний підхід апеляційного суду до розгляду апеляційної скарги прокурора, який обґрунтовано ставив під сумнів можливість застосування статті 75 КК України до особи, яка раніше вже була засуджена та звільнена від відбування покарання з випробуванням, але знову вчинила злочин. Суд касаційної інстанції наголосив, що апеляційний суд не надав належної оцінки тяжкості злочину, особі винного та іншим обставинам справи, зокрема, факту вчинення злочину в умовах воєнного стану та попередній судимості особи. Верховний Суд підкреслив, що обставина, яка пом’якшує покарання, має враховуватися під час призначення покарання, а не при вирішенні питання про звільнення від його відбування з випробуванням. Також, ВС вказав на те, що апеляційний суд не спростував доводи прокурора щодо неможливості виправлення засудженого без реального відбування покарання.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №910/12100/23 від 05/08/2025
Предметом спору є визнання недійсним рішення загальних зборів Автогаражного кооперативу “Північ”.
Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, підтримавши рішення апеляційного суду. Суд касаційної інстанції, ймовірно, погодився з висновками апеляційного суду щодо відсутності порушень норм матеріального чи процесуального права, які б могли призвести до скасування рішення загальних зборів кооперативу. Можливо, апеляційний суд встановив, що позивачі не довели факт порушення їхніх прав або законних інтересів оскаржуваним рішенням, або що процедура проведення зборів відповідала вимогам законодавства та статуту кооперативу. Також, суд міг взяти до уваги, що позивачі не надали достатніх доказів на підтримку своїх вимог. Важливо, що Верховний Суд не знайшов підстав для перегляду рішення апеляційного суду, підкреслюючи тим самим його законність та обґрунтованість.
Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а додаткову постанову апеляційного суду без змін.
Справа №199/9919/22 від 30/07/2025
1. Предметом спору є витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та скасування рішення про державну реєстрацію права оренди.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що прокурор не довів належними та допустимими доказами незаконність набуття права власності відповідачем на спірну земельну ділянку, враховуючи, що розробка проєктно-технічної документації та державна реєстрація земельної ділянки здійснювалися за ініціативою відповідача, а в матеріалах справи наявна копія наказу, який був наданий державному реєстратору для реєстрації права власності. Суд також врахував принцип “належного урядування”, згідно з яким ризик будь-якої помилки державного органу покладається на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Водночас, суд касаційної інстанції звернув увагу на порушення судами попередніх інстанцій правил юрисдикції загальних судів, оскільки спір між органом місцевого самоврядування та юридичною особою (ДП «Ілліч-Агро Донбас») є земельним спором, який відноситься до господарської юрисдикції.
3. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій в частині позовних вимог до ДП «Ілліч-Агро Донбас» та закривши провадження у цій частині, а в іншій частині рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін.
Справа №916/4559/24 від 29/07/2025
1. Предметом спору є стягнення з ТОВ “Джексонвіль” на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради заборгованості з орендної плати, пені та неустойки за прострочення повернення об’єкта оренди.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх судів у частині відмови у стягненні неустойки, оскільки суди не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування статей 785 та 614 Цивільного кодексу України, які регулюють відповідальність орендаря за несвоєчасне повернення майна. Судді попередніх інстанцій не перевірили, чи дотримано відповідачем умов договору та вимог щодо повернення об’єкта оренди, чи вживалися орендарем належні заходи для цього, а також чи були дії позивача, спрямовані на ухилення від прийняття майна. Крім того, суди не встановили наявність або відсутність вини відповідача у неповерненні майна, що є необхідною умовою для притягнення до відповідальності. Суд наголосив на необхідності врахування принципу добросовісності при розгляді справи, а також на обов’язку суду оцінювати всі обставини справи відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у стягненні неустойки та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №916/437/24 від 05/08/2025
1. Предметом спору є стягнення з відповідачів шкоди у розмірі 6 650 000,00 грн, завданої позивачу у зв’язку зі створенням перешкод у користуванні землею та гаражами, побудованими членами громадської організації.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про закриття провадження в частині позовних вимог до Південнівської міської ради та ПП “Південьпарксервіс”, оскільки спір фактично стосується захисту інтересів членів громадської організації, а не її власних інтересів як юридичної особи, і між позивачем та цими відповідачами відсутні господарські відносини. Водночас, Верховний Суд не погодився з закриттям провадження в частині позовних вимог до Головного управління Національної поліції в Одеській області, оскільки суди не врахували, що позивач вже звертався з аналогічним позовом до суду цивільної юрисдикції, де йому було відмовлено у відкритті провадження з роз’ясненням про необхідність звернення до господарського суду. Суд касаційної інстанції наголосив на необхідності забезпечення права позивача на доступ до суду та ефективний засіб юридичного захисту, враховуючи юрисдикційний конфлікт, та вказав на те, що суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином обставини попереднього звернення до суду цивільної юрисдикції.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій в частині закриття провадження щодо позовних вимог до Головного управління Національної поліції в Одеській області та направив справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №520/14792/24 від 05/08/2025
1. Предметом спору є оскарження дій відповідача щодо неповного зазначення складових грошового забезпечення у довідці для перерахунку пенсії.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не повністю з’ясували обставини справи, зокрема, не витребували докази щодо фактичних розмірів надбавки за особливості проходження служби та премії, які виплачувалися позивачці або на аналогічній посаді в січні 2023 року, що є важливим для правильного визначення розміру пенсії. Суд зазначив, що суди повинні були активно з’ясовувати всі обставини справи, а їхні висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях. Також, суд врахував попередню правову позицію Верховного Суду, згідно з якою щомісячні виплати, такі як надбавка за особливості проходження служби та премія, мають бути зазначені у довідках про розмір грошового забезпечення у середніх розмірах, що фактично виплачені за місяць, у якому виникло право на перерахунок пенсії.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №362/7978/23 від 30/07/2025
1. Предметом спору є скасування рішення сільської ради про передачу земельної ділянки у приватну власність, скасування державної реєстрації права власності на цю ділянку та визнання недійсним договору купівлі-продажу.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки позивачка обрала неефективний спосіб захисту свого права, а саме вимоги про скасування рішень та державної реєстрації, які самі по собі не відновлюють її володіння земельною ділянкою. Суд зазначив, що належним способом захисту в такому випадку є віндикаційний позов (витребування майна з чужого незаконного володіння) або позов про усунення перешкод у користуванні майном, якщо позивачці перешкоджають у реалізації її прав на землю. Суд підкреслив, що задоволення вимог про скасування рішень та державної реєстрації не призведе до повернення земельної ділянки у володіння позивачки, а отже, потребуватиме додаткових засобів судового захисту. Суд також послався на практику Великої Палати Верховного Суду, яка вказує на неефективність оскарження рішень органів влади та правочинів замість витребування майна з чужого володіння.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1.
Справа №932/3819/24 від 24/07/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за кредитним договором, де суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, а апеляційний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження через пропуск строку на апеляційне оскарження.
2. Верховний Суд не погодився з рішенням апеляційного суду, вказавши, що апеляційний суд мав перевірити, чи надсилалася копія заочного рішення судом першої інстанції позивачу, оскільки відсутність доказів такого надсилання робить висновок про пропуск строку на апеляційне оскарження помилковим. Суд касаційної інстанції наголосив, що забезпечення права на апеляційний перегляд є однією з основних засад судочинства. ВС зазначив, що апеляційний суд міг самостійно витребувати інформацію з Центральної бази даних автоматизованої системи документообігу ДСА України щодо надсилання судового рішення стороні. ВС вказав, що апеляційний суд не врахував, що подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду є достатньою підставою для поновлення пропущеного строку. Верховний Суд також звернув увагу на наявність у системі “Електронний суд” даних про надходження копії заочного рішення в електронний кабінет позивача, що апеляційний суд проігнорував.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Справа №643/674/18 від 25/06/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними окремих умов кредитного договору, зокрема щодо сплати щомісячної комісійної винагороди та пені.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для визнання недійсними умов кредитного договору щодо щомісячної комісійної винагороди та пені, оскільки вони могли бути несправедливими стосовно споживача. Проте, суд врахував заяву відповідача про сплив позовної давності та зазначив, що позивач пропустив строк звернення до суду. Верховний Суд підкреслив, що умови кредитного договору не були сформульовані нечітко або двозначно, що могло б ввести позивача в оману, тому вони не є нікчемними в силу закону, а лише оспорюваними. Суд зазначив, що позивач мав можливість дізнатися про порушення своїх прав раніше, ніж він це зробив, тому апеляційний суд правильно відмовив у задоволенні позову через сплив позовної давності.
3. Суд вирішив залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №546/262/16-ц від 30/07/2025
1. Предметом спору є перегляд за нововиявленими обставинами рішення та ухвали суду першої інстанції щодо стягнення грошових коштів за договором поставки.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими було відмовлено у перегляді за нововиявленими обставинами, оскільки обставини, на які посилався заявник, не були визнані нововиявленими у розумінні процесуального закону, оскільки не вплинули на висновки суду по суті справи. Суд зазначив, що скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення, що переглядається, має призвести до ухвалення нового, протилежного за змістом рішення, чого в даній справі не відбулося. Також, Верховний Суд підкреслив, що обставини недійсності договорів поставки, встановлені в іншій справі, не впливають на суть спору в даній справі та не дають підстав для скасування рішень за нововиявленими обставинами. Суд касаційної інстанції наголосив, що перегляд за нововиявленими обставинами не передбачає переоцінку доказів, які вже були оцінені судами, а стосується лише тих обставин, які не були і не могли бути відомі на час розгляду справи.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №757/50671/18-ц від 05/08/2025
1. Предметом спору є відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.
2. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, які залишили позов без розгляду на підставі повторної неявки позивача в підготовче засідання. Суд зазначив, що позивач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судових засідань, але повторно не з’явився і не подав заяву про розгляд справи за його відсутності. Верховний Суд підкреслив, що положення ЦПК України дисциплінують позивача як ініціатора судового розгляду та стимулюють його належно користуватися своїми процесуальними правами, щоб не допустити затягування розгляду справи. Суд також врахував, що справа розглядалася тривалий час, і позивач мав відповідально ставитися до своїх процесуальних обов’язків. Доводи касаційної скарги про те, що наслідки неявки не поширюються на підготовчі засідання, були відхилені з посиланням на відповідні положення ЦПК України.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №372/5701/23 від 30/07/2025
1. Предметом спору є витребування земельних ділянок лісогосподарського призначення з незаконного володіння відповідачів на користь держави.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позову прокурора, помилково застосував наслідки спливу позовної давності, не з’ясувавши поважність причин пропуску строку звернення до суду. Прокурор стверджував, що Київська обласна державна адміністрація, в інтересах якої подано позов, дізналася про порушення права лише у 2023 році, а не у 2008, як встановив апеляційний суд. Верховний Суд наголосив, що апеляційний суд не дослідив ці обставини та не надав їм належної оцінки, що є порушенням норм процесуального права. Також, суд касаційної інстанції зазначив, що не може самостійно встановлювати нові обставини справи, тому необхідно направити справу на новий розгляд до апеляційного суду для повного та всебічного дослідження всіх обставин, зокрема, причин пропуску позовної давності.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №922/1137/20 від 30/07/2025
1. Предметом спору є розподіл судових витрат між сторонами у господарській справі, де прокуратура оскаржувала законність рішення міської ради та договору купівлі-продажу комунального майна.
2. Верховний Суд ухвалив додаткове рішення, оскільки у попередній постанові не було вирішено питання розподілу судових витрат щодо Управління комунального майна. Суд керувався нормами ГПК України, які регулюють розподіл судових витрат пропорційно до задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги були задоволені частково, суд вирішив стягнути з Харківської міської ради, Управління комунального майна та ТОВ “Сніжинка” судовий збір на користь прокуратури. Водночас, враховуючи часткове задоволення касаційної скарги Управління комунального майна, суд вирішив стягнути з прокуратури на користь управління витрати на сплату судового збору за подання касаційної та апеляційної скарг, зменшивши цю суму на розмір судового збору, який підлягав стягненню з управління на користь прокуратури. Суд також застосував положення про можливість зобов’язання сторони, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні.
3. Суд постановив стягнути з Харківської обласної прокуратури на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради витрати зі сплати судового збору за подання касаційної та апеляційної скарг у сумі 13 309,67 грн.
Справа №910/20940/21 (910/19965/23) від 29/07/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними договорів фінансового кредиту, іпотеки та залучення фінансових активів, укладених між різними товариствами, у межах справи про банкрутство ТОВ “ФК “Горизонт”.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення попередніх судів без змін, оскільки розпорядник майна ТОВ “ФК “Горизонт” не довів, що оспорювані правочини були фраудаторними або укладені з метою завдання шкоди кредиторам, адже укладення цих договорів не призвело до зменшення обсягу майнових активів боржника; суди попередніх інстанцій встановили, що договір про залучення фінансових активів був виконаний, кошти повернуті, а доводи про пов’язаність осіб не були належним чином підтверджені; розпорядник майна не надав достатніх доказів, які б свідчили про неможливість подання додаткових доказів до суду першої інстанції з об’єктивних причин, що унеможливило їх врахування апеляційним судом; суди врахували, що ТОВ “ФК “Горизонт” не є стороною оспорюваних правочинів, і не доведено порушення прав боржника цими угодами; суди також взяли до уваги, що скаржником не доведено, що укладення цих договорів призвело до зменшення обсягу майнових активів боржника, що є важливим для визнання правочинів фраудаторними.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій – без змін.
Справа №910/8491/24 від 05/08/2025
1. Предметом спору є стягнення 469 964,78 грн за позовом ТОВ “АЛМОРА” та зобов’язання вчинити певні дії за зустрічним позовом ТОВ “Крона-Компані”.
2. Верховний Суд відмовив у передачі справи на розгляд Великої Палати, не вказавши конкретних аргументів у цій частині рішення. Суд касаційної інстанції, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, фактично погодився з їхніми висновками щодо обґрунтованості первісного та зустрічного позовів. Оскільки в тексті відсутні мотиви прийняття рішення, неможливо встановити, якими саме аргументами керувався суд, підтримуючи рішення попередніх інстанцій. Можливо, суди попередніх інстанцій дослідили докази, встановили фактичні обставини справи та правильно застосували норми матеріального і процесуального права, що і стало підставою для залишення їхніх рішень без змін. Відсутність деталізації в тексті ускладнює розуміння конкретних правових підстав для такого рішення.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “АЛМОРА” без задоволення, а рішення попередніх інстанцій – без змін.
Справа №554/5294/19 від 05/08/2025
Предметом спору є подання Полтавського апеляційного суду про направлення матеріалів провадження за клопотанням адвоката про скасування арешту майна з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів.
Верховний Суд, розглядаючи подання Полтавського апеляційного суду, керувався статтями 32, 34, 376 Кримінального процесуального кодексу України. Суд врахував, що питання про скасування арешту майна має розглядатися судом, який наклав арешт, або судом, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться арештоване майно. Оскільки в поданні не було наведено достатніх підстав для передачі справи до іншого суду в межах юрисдикції іншого апеляційного суду, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення подання Полтавського апеляційного суду. Суд також зазначив, що ухвала оскарженню не підлягає, що підкреслює остаточність прийнятого рішення.
Суд постановив залишити без задоволення подання Полтавського апеляційного суду про направлення матеріалів провадження за клопотанням адвоката про скасування арешту майна з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів.
Справа №916/3718/21 від 30/07/2025
1. Предметом спору є вимога ОСББ про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на земельну ділянку, виданого ТОВ “Сув-Град”, а також про припинення права власності ТОВ “Сув-Град” на цю ділянку, на якій розташовані багатоквартирні будинки.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, взяв до уваги, що апеляційний суд відмовив у задоволенні позову, вважаючи, що ОСББ обрало неналежний спосіб захисту, оскільки вимога про скасування свідоцтва про право власності та припинення права власності не є ефективним способом відновлення порушеного права. Водночас, апеляційний суд помилково зазначив, що зі створенням ОСББ співвласники автоматично набули право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки під будинками. Верховний Суд підкреслив, що саме по собі створення ОСББ не припиняє право власності ТОВ “Сув-Град” на землю, і відсутні підстави вважати, що право власності відповідача припинилося у зв’язку з реєстрацією ОСББ. Суд також зазначив, що відсутність порушення прав позивача є самостійною підставою для відмови в позові, незалежно від обраного способу захисту. Посилаючись на попередню практику Верховного Суду, зокрема постанову від 14.07.2021 у справі № 686/24919/17, суд підтвердив, що набуття права власності на багатоквартирний будинок не є підставою для автоматичного набуття права власності на землю під ним.
3. Суд касаційної інстанції постановив змінити постанову апеляційного суду, виклавши її мотивувальну частину в новій редакції, але залишивши рішення про відмову в задоволенні позову без змін.
Справа №920/1491/23 від 05/08/2025
1. Предметом спору є стягнення з ТОВ “ЕНЕРА СУМИ” на користь АТ “НАЕК “Енергоатом” 3% річних та інфляційних втрат у зв’язку з простроченням оплати за договором купівлі-продажу електричної енергії.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, погодився з тим, що у випадку прострочення виконання грошового зобов’язання, боржник зобов’язаний сплатити кредитору інфляційні втрати. Суд підкреслив, що порядок індексації грошових коштів визначається із застосуванням індексу споживчих цін, який публікується Держстатом. Водночас, суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не врахували, що згідно з умовами договору, оплата здійснюється у формі попередньої поетапної оплати, де кожен платіж є окремим грошовим зобов’язанням. Враховуючи, що прострочення по окремим етапам оплати у жовтні 2022 року було менше 15 днів, суди не мали підстав для нарахування інфляційних втрат за ці періоди. Також, суд касаційної інстанції виявив помилки в розрахунках позивача щодо суми, на яку слід було нараховувати інфляційні втрати за третім етапом оплати у жовтні 2022 року.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу ТОВ “ЕНЕРА СУМИ”, скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині стягнення інфляційних втрат за жовтень 2022 року у розмірі 526 583,77 грн та зменшив загальну суму інфляційних втрат, що підлягає стягненню з відповідача.
Справа №489/4939/23 від 09/07/2025
1. Предметом спору є стягнення з банку коштів, які були несанкціоновано списані з пенсійного рахунку позивача внаслідок шахрайських дій.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що позивач повідомив невідомій особі чотири останні цифри своєї банківської картки, що, на їхню думку, сприяло шахрайським діям. Верховний Суд не погодився з цим висновком, зазначивши, що повідомлення лише чотирьох останніх цифр картки не є достатнім для ініціювання платіжних операцій і не може вважатися сприянням шахрайству. Суд підкреслив, що банк не довів, що позивач розголосив або сприяв розголошенню CVV-коду, строку дії картки, ПІН-коду або одноразового СМС-коду. Також, Верховний Суд наголосив, що саме банк має довести, що клієнт своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті коштів, а за відсутності таких доказів сумніви мають тлумачитися на користь споживача.
3. Суд вирішив касаційну скаргу задовольнити та стягнути з банку на користь позивача 63 500,00 грн.
Справа №914/466/23(914/2764/23) від 09/07/2025
Предметом спору є визнання недійсними договорів іпотеки та купівлі-продажу нерухомого майна, а також витребування майна в межах справи про банкрутство ТОВ “Олімпекс Купе Інтернейшнл”.
У рішенні не наведено аргументів суду.
Суд постановив касаційні скарги ТОВ “Зерновий порт” та ПАТ “Банк Восток” залишити без задоволення, а постанову Західного апеляційного господарського суду залишити без змін.
Справа №916/5432/24 від 05/08/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за кредитним договором.
2. Суди попередніх інстанцій повернули позовну заяву банку, вважаючи неналежними доказами направлення копії позову відповідачу квитанцію та опис вкладення від “Е-Пост”, оскільки документи приймаються в електронному вигляді та не містять власноручного підпису, а також через зазначення невірного номеру телефону відповідача у квитанції. Верховний Суд не погодився з цим, вказавши, що ТОВ “Поштова служба “Е-Пост” є оператором поштового зв’язку, а докази направлення копії позовної заяви через цього оператора є належними. Також, ВС зазначив, що суди не надали належної оцінки доводам позивача щодо правильності вказаного номеру телефону відповідача, який був зазначений у документах, наданих самим відповідачем. Суд касаційної інстанції наділений достатнім обсягом повноважень щодо перевірки та надання оцінки доказам, наданим на підтвердження вчинення або невчинення учасниками справи процесуальних дій, що є складовою перевірки правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права і впливає на відповідні висновки Суду.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Справа №462/4445/24 від 28/07/2025
1. Предметом спору є внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо площі об’єкта.
2. Суд касаційної інстанції залишив у силі рішення судів попередніх інстанцій, якими було відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі, оскільки спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Суд врахував суб’єктний склад сторін, де позивач та більшість відповідачів є юридичними особами, а спір виник з господарських відносин (договір купівлі-продажу між юридичними особами). При цьому, залучення державного реєстратора як співвідповідача не змінює суті спору, оскільки він діяв як посадова особа при вчиненні реєстраційних дій. Суд також взяв до уваги, що позивач вже звертався до господарського суду з аналогічним позовом, де було визначено господарську юрисдикцію спору. Верховний Суд підкреслив, що помилки судів попередніх інстанцій не мають фундаментального значення, щоб скасовувати правильні по суті рішення.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №991/2084/23 від 31/07/2025
1. Предметом спору є оскарження виправдувального вироку особі, обвинуваченій у внесенні недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення апеляційного суду, який погодився з виправдувальним вироком суду першої інстанції, оскільки прокурор не довів поза розумним сумнівом, що обвинувачений користувався майном та проживав з іншою особою протягом достатнього періоду часу, щоб виник обов’язок декларувати відповідні відомості. Суд врахував суперечливі дані в протоколах огляду, листи оператора мобільного зв’язку, висновок експерта, а також відсутність доказів, що спростовують ці докази захисту. Суд також підкреслив, що сторона захисту має право самостійно збирати докази, зокрема залучати експертів, і що прокурор не скористався своїм правом на проведення додаткової експертизи.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу прокурора без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №308/13634/22 від 24/07/2025
1. Предметом спору є поділ майна подружжя, а саме садового будинку та земельної ділянки, набутих під час шлюбу.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що спірне майно є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки договори купівлі-продажу були укладені відповідачем під час шлюбу за письмовою згодою позивачки, що підтверджує придбання майна за спільні кошти. Суд відхилив аргументи відповідача про те, що майно було придбане за його особисті кошти, отримані у позику від батька, оскільки використання договору позики для спростування презумпції спільності майна подружжя є недобросовісним. Також, суд зазначив, що суди попередніх інстанцій не порушили норм процесуального права, відмовивши у зупиненні провадження у справі, оскільки відповідач не оскаржив ухвалу про відмову у зупиненні провадження разом із рішенням суду щодо суті спору. Водночас, суд касаційної інстанції вказав на помилку судів попередніх інстанцій щодо формулювання рішення про поділ майна, зазначивши, що слід визнавати не право власності на 1/2 частину майна, а право на 1/2 частку у праві спільної часткової власності на відповідне майно.
3. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши рішення судів попередніх інстанцій у частині формулювання рішення про поділ майна, визначивши за кожною зі сторін право на 1/2 частку у праві спільної часткової власності на спірне майно, а в іншій частині рішення залишив без змін.
Справа №389/803/24 від 05/08/2025
1. Предметом спору є встановлення факту проживання фізичної особи зі спадкодавцем на час прийняття спадщини для оформлення спадщини за законом.
2. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, який скасував рішення суду першої інстанції та залишив заяву про встановлення факту проживання зі спадкодавцем без розгляду, оскільки в даній справі наявний спір про право, що виключає розгляд справи в порядку окремого провадження. Суд зазначив, що встановлення факту проживання заявниці зі спадкодавцем має значення для визначення її права на спадщину, на яку також претендує територіальна громада, вважаючи майно відумерлим. Суд підкреслив, що спір про право вимагає розгляду в порядку позовного провадження, де всі заінтересовані сторони можуть представити докази та аргументи. Суд також зазначив, що апеляційний суд обґрунтовано врахував докази, подані Управлінням комунальної власності Кропивницької міської ради, оскільки вони були важливі для встановлення обставин справи.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №752/15649/24 від 24/07/2025
1. Спір стосується стягнення боргу за житлово-комунальні послуги, де суд першої інстанції повернув позовну заяву, мотивуючи це недостатністю документів, що підтверджують повноваження представника позивача, а апеляційний суд підтримав це рішення.
2. Суди попередніх інстанцій вважали, що для підтвердження повноважень представника юридичної особи, який діє на підставі довіреності, необхідно надати не лише довіреність, а й документи, що визначають обсяг його повноважень (статут, положення, трудовий договір). Позивач наполягав на тому, що у малозначних справах представництво може здійснюватися фізичною особою на підставі довіреності. Верховний Суд, аналізуючи положення Конституції України та Цивільного процесуального кодексу України, зазначив, що у малозначних спорах представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років і має цивільну процесуальну дієздатність, а її повноваження підтверджуються довіреністю. Суд вказав, що немає необхідності додатково надавати статут, положення, трудовий договір, навіть якщо у довіреності вказана посада повіреного. Верховний Суд підкреслив, що суди попередніх інстанцій не врахували, що у малозначній справі представництво може здійснювати фізична особа на підставі довіреності, виданої уповноваженою особою юридичної особи.
3. Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направив справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Справа №916/4577/24 від 29/07/2025
1. Предметом спору є зобов’язання Департаменту комунальної власності звільнити громадську організацію від орендної плати за комунальне майно на період воєнного стану.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх судів, виходячи з того, що громадська організація обрала неналежний спосіб захисту своїх прав, оскільки вже тривав судовий процес за позовом Департаменту про стягнення заборгованості з орендної плати, розірвання договору та виселення, ініціювання окремого позову ставить під сумнів судове рішення в іншій справі, яке є остаточним і набрало законної сили. Суд наголосив на принципі “res judicata”, який забезпечує остаточність судових рішень, їх стабільність і правову визначеність, і зазначив, що позивач мав захищати свої права під час розгляду справи за позовом Департаменту, а не ініціювати окрему судову справу. Також, суд врахував попередні рішення Верховного Суду у справі про стягнення заборгованості, де вже оцінювалися обставини щодо правомірності нарахування орендної плати в період воєнного стану.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх судів та відмовив у задоволенні позову громадської організації.
Справа №499/949/21 від 05/08/2025
1. Предметом спору є законність передачі у приватну власність земельної ділянки, що відноситься до земель водного фонду.
2. Суд касаційної інстанції залишив в силі рішення судів попередніх інстанцій, якими було визнано незаконним рішення сільської ради про передачу у власність громадянину земельної ділянки, оскільки ця ділянка знаходиться в межах прибережної захисної смуги річки та відноситься до земель водного фонду, що прямо заборонено Земельним та Водним кодексами України; суди обґрунтовано виходили з того, що при наданні земельної ділянки за відсутності проєкту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених законом; суди врахували, що відсутність окремого проєкту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом; Верховний Суд відхилив аргументи касаційної скарги щодо повноважень прокурора, оскільки прокурор звертався до уповноваженого органу з вимогою усунути порушення, але той не вжив жодних заходів. Суд також зазначив, що повернення державі земельної ділянки водного фонду, незаконно відчуженої фізичній особі, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів.
3. Суд вирішив касаційну скаргу Коноплянської сільської ради залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №404/5951/23 від 31/07/2025
Предметом спору є визначення місця проживання дитини після розірвання шлюбу між батьками.
Суд, залишаючи дитину проживати з батьком, керувався тим, що дитина, якій на момент розгляду справи було 12 років, висловила чітке бажання проживати з батьком, і суди не виявили суперечностей між цим бажанням та найкращими інтересами дитини; суди врахували психологічний стан дитини, її сталі соціальні зв’язки та відсутність обставин, які б свідчили про негативний вплив проживання з батьком на її розвиток; суди також взяли до уваги, що дитина не втратила зв’язків з матір’ю та іншими членами сім’ї, які підтримують з нею спілкування; висновок органу опіки та піклування не був визначений як вирішальний, оскільки суди встановили обставини, які відрізнялися від тих, що були підставою для висновку органу опіки; суди також врахували принцип збереження стабільності в оточенні дитини, зокрема постійність місця проживання, відвідування школи та спілкування з друзями; наявність статусу військовослужбовця у батька не впливає на виконання ним батьківських обов’язків та не створює загрози безпеці дитини.
Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №607/6377/20 від 30/07/2025
1. Предметом спору є визнання припиненим іпотечного договору та зняття заборони відчуження нерухомого майна, оскільки позивачі стверджують, що кредитний договір, забезпечений іпотекою, було повністю виконано.
2. Суди першої та апеляційної інстанцій задовольнили позов, виходячи з того, що позивачі надали достатньо доказів повного погашення заборгованості за кредитним договором, зокрема довідку з банку та квитанції про сплату. Однак, Верховний Суд не погодився з цим рішенням, оскільки відповідач заперечував достовірність цих доказів та заявляв про необхідність проведення судової експертизи, в чому йому було відмовлено. ВС наголосив, що суди не забезпечили належної змагальності сторін і не врахували важливість експертизи для встановлення істини у справі, особливо враховуючи заперечення відповідача щодо дійсності наданих позивачами доказів. Суд також не дав оцінку аргументам відповідача щодо підписання довідки банком не уповноваженою особою.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №910/18031/14 (910/10741/23) від 29/07/2025
1. Предметом спору є стягнення з ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу, заявлених ліквідатором ТОВ “БК “Київрембуд” арбітражним керуючим Сибалем А.М.
2. Верховний Суд скасував додаткову постанову апеляційного суду, вказавши, що арбітражний керуючий не є стороною у справі про банкрутство, а є службовою особою, і КУзПБ не надає йому права делегувати свої обов’язки третім особам. Суд зазначив, що оскарження майнових дій боржника входить до безпосередніх обов’язків арбітражного керуючого, і ні ГПК України, ні КУзПБ не передбачають безумовну компенсацію витрат на адвоката, залученого для представництва інтересів арбітражного керуючого з питань, що входять до його компетенції. Також, ВС підкреслив, що професійна діяльність арбітражного керуючого є оплачуваною, і він повинен враховувати всі ризики та наслідки при наданні згоди на виконання обов’язків у справі про банкрутство. Суд вказав на відсутність мотивованої заяви арбітражного керуючого про необхідність участі адвоката та дозволу кредиторів і суду на залучення такої особи. ВС наголосив, що стягнення витрат на правову допомогу не повинно бути способом надмірного збагачення та має відповідати меті процедури неплатоспроможності.
3. Суд касаційної інстанції задовольнив касаційну скаргу ОСОБА_2 та скасував додаткову постанову апеляційного суду, відмовивши у задоволенні заяви ліквідатора про стягнення витрат на правову допомогу.
Справа №161/4076/24 від 05/08/2025
1. Предметом спору є визнання протиправною відмови у погодженні виплати премії та стягнення премії генеральному директору державного підприємства.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який відмовив у задоволенні позову, оскільки виплата премії керівнику державного підприємства не є автоматичною і залежить від виконання ряду умов, зокрема, досягнення фінансових показників, відсутності заборгованості з виплати заробітної плати, відсутності порушень трудової дисципліни та виконання умов контракту. Суд зазначив, що премія є складовою додаткової заробітної плати, а не основної, і її виплата є правом, а не обов’язком роботодавця. Також було враховано, що Міністерство економіки, як орган управління підприємством, встановило факти погіршення фінансово-господарського стану підприємства та накладало на позивача дисциплінарне стягнення, що стало підставою для відмови у погодженні виплати премії. Суд також врахував, що позивач, продовжуючи працювати на підприємстві, фактично погодився з тим, що ненарахування йому премії відповідає фінансовим можливостям підприємства.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №759/6521/17 від 30/07/2025
1. Предметом спору є визнання незаконним розпорядження Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про приватизацію квартири та скасування свідоцтва про право власності на цю квартиру, оскільки позивачі вважають, що їх право на участь у приватизації було порушено.
2. Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції, зазначивши, що позивачі звернулися з позовом до неналежного відповідача, а саме до Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, замість власників квартири, які набули право власності на підставі оскаржуваного розпорядження. Суд підкреслив, що визначення відповідачів є правом позивача, але встановлення належності відповідачів є обов’язком суду. Оскільки позов не був пред’явлений до власників квартири, суд вирішив, що не може розглядати справу по суті через неналежний суб’єктний склад. Верховний Суд погодився з цим висновком, підкресливши, що цивільно-правовий характер спору стосується прав на нерухоме майно, і тому власники майна є належними відповідачами. Також, Верховний Суд зазначив на помилкові висновки районного суду щодо неможливості виключення померлої особи зі складу учасників справи, але визнав, що це не вплинуло на правильність вирішення справи апеляційним судом.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін, підтвердивши, що позов було пред’явлено до неналежного відповідача.
Справа №910/3330/24 від 05/08/2025
1. Предметом спору є розірвання договору між Товариством з обмеженою відповідальністю “Ісагіс” та Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
2. Верховний Суд не наводить конкретних аргументів у вступній та резолютивній частинах постанови. Проте, зважаючи на те, що касаційну скаргу задоволено частково, а постанову апеляційного суду скасовано з передачею справи на новий розгляд, можна припустити, що суд касаційної інстанції виявив певні порушення норм матеріального або процесуального права, допущені апеляційним судом при розгляді справи. Можливо, апеляційний суд неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, або неправильно застосував норми права, що регулюють спірні правовідносини щодо розірвання договору. Також, можливо, були порушені процесуальні права учасників справи. Для більш точного аналізу необхідне ознайомлення з повним текстом судового рішення, де викладені мотиви, з яких виходив суд касаційної інстанції.
3. Верховний Суд скасував постанову Північного апеляційного господарського суду та передав справу на новий розгляд до цього ж суду.
Справа №914/1360/24 від 29/07/2025
1. Предметом спору є визнання грошових вимог Головного управління ДПС у Львівській області до банкрута ТОВ “Вільєна” в межах справи про банкрутство.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими частково визнано вимоги податкового органу, а в частині пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД відмовлено, оскільки відповідне податкове повідомлення-рішення було скасовано в адміністративному суді, рішення якого набрало законної сили. Верховний Суд підкреслив, що момент виникнення грошового зобов’язання не залежить від наявності податкового повідомлення-рішення, проте у даному випадку скасування цього рішення в адміністративному порядку є підставою для відхилення вимог щодо пені. Суд також зазначив, що не має повноважень переоцінювати докази, встановлені судами попередніх інстанцій, і що доводи скаржника не спростовують обґрунтованість висновків цих судів. Додатково, Верховний Суд відхилив аргументи скаржника про необхідність відступу від попередніх правових висновків Верховного Суду, оскільки справи, на які посилався скаржник, не є подібними до даної справи за предметом спору та фактичними обставинами.
3. Суд касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишив без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №922/586/22 від 05/08/2025
1. Предметом спору є стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати з ТОВ “Дак-Буд” на користь Харківської міської ради.
2. Суд касаційної інстанції залишив в силі ухвалу апеляційного суду про закриття апеляційного провадження за скаргою ТОВ “ПРОФ-ГРУП Х”, оскільки рішення суду першої інстанції у справі про стягнення коштів з ТОВ “Дак-Буд” безпосередньо не стосувалося прав та обов’язків ТОВ “ПРОФ-ГРУП Х”. Суд підкреслив, що для оскарження рішення особою, яка не брала участі у справі, необхідно довести, що рішення безпосередньо вирішує питання про її права, інтереси чи обов’язки, а не просто гіпотетично впливає на них. Сам факт можливого звернення стягнення на майно ТОВ “Дак-Буд”, яке згодом було придбане ТОВ “ПРОФ-ГРУП Х”, не робить останнє стороною, чиї права порушені рішенням у справі про стягнення коштів. Суд також зазначив, що ТОВ “ПРОФ-ГРУП Х” може захищати свої права в окремому судовому процесі, якщо вважає, що звернення стягнення на майно є неправомірним. Суд касаційної інстанції підкреслив важливість дотримання процесуальних норм та принципу правової визначеності, а також врахував практику Європейського суду з прав людини щодо обмежень права на звернення до суду.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “ПРОФ-ГРУП Х” без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №752/18895/23 від 05/08/2025
1. Предметом спору є вимога ОСОБА_1 до АТ «ОТП Банк» про відшкодування збитків у розмірі 91 233,14 дол. США, завданих, на його думку, внаслідок порушення банком умов кредитного договору.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками апеляційного суду, який скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що позивач не довів наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для стягнення збитків. Зокрема, позивач не надав належних доказів завдання йому шкоди саме відповідачем, не довів наявності причинного зв’язку між діями банку та завданими збитками, а також не обґрунтував, яке саме порушення зобов’язань за договором з боку відповідача спричинило йому збитки у заявленому розмірі. Суд зазначив, що позивач був ознайомлений з умовами кредитного договору та достроково виконав свої зобов’язання за ним, а тому відсутні підстави для покладення відповідальності на банк. Суд касаційної інстанції підкреслив, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, і він не має повноважень втручатися в оцінку доказів.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду – без змін.
Справа №551/682/23 від 25/06/2025
1. Предметом спору є вимога власниці земельної ділянки про її повернення орендарем та скасування рішення про державну реєстрацію права оренди, оскільки вона стверджує, що не підписувала договір оренди.
2. Суд касаційної інстанції не погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які задовольнили позовні вимоги власниці земельної ділянки. Верховний Суд зазначив, що належним способом захисту в даному випадку є вимога про визнання відсутності права оренди у відповідача, а не вимога про повернення земельної ділянки та скасування рішення про державну реєстрацію, оскільки остання не є належною підставою для припинення права оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Суд підкреслив, що кожна особа має право на ефективний спосіб захисту своїх прав, і в даному випадку таким способом є саме вимога про визнання відсутності права оренди. Суд також врахував принцип диспозитивності цивільного процесу, згідно з яким суд розглядає справу в межах заявлених вимог, однак може запропонувати належний спосіб захисту. Верховний Суд послався на попередні рішення Великої Палати Верховного Суду та Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду, які підтверджують цю позицію.
3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та ухвалив нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Справа №405/7040/24 від 28/07/2025
1. Предметом спору є відмова судів попередніх інстанцій у відкритті провадження за заявою про встановлення факту належності житлового будинку до спільної сумісної власності подружжя та визнання помилковим віднесення цього будинку до колгоспного двору.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про наявність спору про право, оскільки встановлення факту належності майна до спільної сумісної власності подружжя та визнання помилковим віднесення будинку до колгоспного двору може вплинути на права та обов’язки членів колгоспного двору, а заявник не залучив до участі у справі власника іншої 1/2 частини спірного будинку. Суд зазначив, що юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту прав самого заявника, а не для вирішення спору про право, який має розглядатися в порядку позовного провадження. Також, суд врахував, що заявник звертався до органів влади з вимогою виправити помилку, що свідчить про наявність спору, який не може бути вирішений у порядку окремого провадження.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №916/2027/23 від 06/08/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору, скасування рішення про державну реєстрацію прав та повернення майна за первісним позовом, а також визнання добросовісним набувачем за зустрічним позовом.
2. Верховний Суд залишив ухвалу апеляційного суду без змін, підтримавши рішення про закриття апеляційного провадження, оскільки ТОВ “Атрікс А” не довело, що рішення суду першої інстанції безпосередньо стосується його прав та інтересів. Суд касаційної інстанції зазначив, що для розгляду апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, необхідно встановити, що судове рішення безпосередньо вирішує питання про її права, інтереси або обов’язки, а не просто може вплинути на них. Суд вказав, що згадка про ТОВ “Атрікс А” у мотивувальній частині рішення у контексті іншої справи не означає, що рішення стосується його прав та інтересів у даному спорі. Також, Верховний Суд підкреслив, що судове рішення діє inter partes, тобто має правові наслідки тільки для сторін у справі, і не може бути протиставлене особі, яка не брала участі в цій справі.
3. Верховний Суд постановив залишити касаційну скаргу ТОВ “Атрікс А” без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №910/16868/19 від 05/08/2025
1. Предметом спору є розподіл судових витрат, понесених відповідачем у зв’язку з касаційним переглядом справи.
2. Суд частково задовольнив заяву про розподіл судових витрат, враховуючи критерії реальності та розумності адвокатських витрат, а також їх співмірність з обсягом виконаної роботи. Суд взяв до уваги сталість правової позиції відповідача протягом розгляду справи, відсутність змін у нормативно-правовому регулюванні, а також те, що адвокат відповідача вже надавав правову допомогу у попередніх інстанціях, що зменшило обсяг необхідної підготовки до касаційного розгляду. Суд також врахував, що аргументи касаційної скарги були частково задоволені. Суд відхилив доводи позивача про неналежне оформлення заяви про розподіл судових витрат, оскільки її було подано через систему “Електронний суд” з накладенням електронного цифрового підпису. Також суд відхилив доводи про неповідомлення третьої особи, оскільки заява стосувалася виключно позивача, а його представник був належним чином повідомлений.
3. Суд ухвалив стягнути з І-Бі-Сі Істерн Беверідж Кампані Лімітед на користь ОСОБА_1 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції, відмовивши в задоволенні решти суми.
Справа №646/3927/23 від 31/07/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за пособництво державі-агресору.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що дії засудженого правильно кваліфіковано як пособництво державі-агресору, оскільки він надавав допомогу збройним формуванням держави-агресора шляхом передачі матеріальних ресурсів, що належали державному підприємству “Укрзалізниця”, а не особисто йому. Суд зазначив, що для розмежування колабораційної діяльності та пособництва державі-агресору важливо враховувати, кому належали матеріальні ресурси, що передавалися. Суд відхилив доводи захисту про примус, оскільки вони не були підтверджені належними доказами. Також суд визнав обґрунтованим призначене покарання, враховуючи тяжкість злочину та відсутність пом’якшуючих обставин.
3. Верховний Суд залишив без змін вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №369/6352/22 від 29/07/2025
1. Предметом спору є поділ майна подружжя, а саме житлового будинку та земельної ділянки, набутих під час шлюбу.
2. Суд першої інстанції задовольнив первісний позов ОСОБА_2, визнавши майно спільною сумісною власністю подружжя, оскільки ОСОБА_1 не довів відсутність фінансової участі колишньої дружини у придбанні майна. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1, суд зазначив, що не доведено використання позикових коштів в інтересах сім’ї, а отже, відсутні підстави для визнання боргових зобов’язань спільними. Апеляційний суд погодився з цими висновками, підкресливши, що розписки про позику складені без участі ОСОБА_2, і доказів використання цих коштів на придбання майна немає. Щодо премій ОСОБА_1, суд зазначив, що вони є складовою частиною заробітної плати та є спільним майном подружжя, оскільки ОСОБА_2 сприяла їх одержанню веденням спільного господарства та вихованням дітей. Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, зазначивши, що ОСОБА_1 не спростував презумпцію спільності майна подружжя та не довів використання позикових коштів саме на придбання спірного майна в інтересах сім’ї.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №620/15158/24 від 05/08/2025
1. Предметом спору є оскарження дій Головного управління Пенсійного фонду України щодо відмови у виплаті заборгованості по пенсії, яка виникла внаслідок перерахунків, здійснених на виконання попередніх судових рішень.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про закриття провадження у справі, оскільки існують спеціальні норми в КАС України, які регулюють порядок виконання судових рішень, зокрема, статті 382 та 383 КАС України, що передбачають можливість зобов’язання суб’єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення або оскарження його дій чи бездіяльності, пов’язаних з невиконанням рішення суду. Верховний Суд підкреслив, що наявність цих спеціальних норм виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав шляхом подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення. Суд зазначив, що невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження, а має вирішуватися в межах процедур, передбачених Законом України “Про виконавче провадження” та КАС України. Питання нарахування та виплати пенсії, які здійснювались/не здійснювались у зв`язку з перерахунками пенсії позивача на виконання рішень судів, перебуває в нерозривному зв`язку з предметами спорів у попередніх справах і стосується порядку виконання судових рішень у вказаних справах.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій про закриття провадження у справі – без змін.
Справа №160/9521/24 від 06/08/2025
1. Предметом спору є правомірність відмови митниці у митному оформленні товару (медичної марлі) за ставкою ПДВ 7% замість 20%.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, виходив з того, що позивач надав всі необхідні документи, які підтверджують, що товар відповідає критеріям медичного виробу, зокрема декларацію про відповідність, сертифікат якості, а також інформацію про товар внесено до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення. Суд зазначив, що відповідач не надав належних доказів на спростування доводів позивача, а посилання на лист-роз’яснення Міністерства охорони здоров’я є безпідставним, оскільки такий лист має лише рекомендаційний характер і не є нормативно-правовим актом. Крім того, суд підкреслив, що класифікатор медичних виробів не містить обмежень щодо довжини чи ширини марлевої смужки, що імпортувалася. Суд також врахував, що відповідачем не доведено невідповідність товару вимогам підпункту “в” пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу України, який передбачає ставку ПДВ 7% для медичних виробів.
3. Суд задовольнив касаційну скаргу ТОВ «Екобинт», скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким визнано протиправною картку відмови митниці та зобов’язано митницю здійснити митне оформлення товару за ставкою ПДВ 7%.
Справа №2а-279-2007 від 05/08/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду про повернення апеляційної скарги у зв’язку з неусуненням недоліків, а саме ненадання відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету.
2. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду, зазначивши, що фізичні особи (за винятком адвокатів та інших, передбачених законом осіб) мають право, але не зобов’язані реєструвати електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі. Суд підкреслив, що апеляційний суд не врахував заяву позивачки про відсутність у неї електронного кабінету. ВС наголосив, що згідно з вимогами до “якості закону”, фізична особа має чітко розуміти, що реєстрація електронного кабінету є добровільною, а подання документів в електронній формі з кваліфікованим електронним підписом є правомірним способом звернення до суду. Суд вказав, що апеляційний суд порушив норми процесуального права, не надавши належної оцінки заяві позивачки та невірно застосувавши положення щодо обов’язкової реєстрації електронного кабінету.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №280/5120/19 від 06/08/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою на ухвалу суду першої інстанції щодо прийняття звіту про виконання судового рішення.
2. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом в частині пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки позивач не навів поважних причин для його поновлення. Верховний Суд зазначив, що хоча позивач і не повинен сплачувати судовий збір за оскарження ухвали про встановлення судового контролю, оскільки це суперечить Конституції України, проте це не є підставою для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Суд підкреслив, що чіткі строки звернення до суду є гарантією рівності сторін, і недопустимо безпідставно їх поновлювати. Позивач мав можливість оскаржити попередні ухвали про повернення апеляційної скарги, але не зробив цього, що свідчить про відсутність активних дій для захисту своїх прав.
3. Суд вирішив касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
