Справа №910/12208/24 від 29/07/2025
1. Предметом спору є стягнення 2 964 622,41 грн.
2. Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу ТОВ “Оператор газотранспортної системи України”, скасувавши постанову апеляційного суду та залишивши в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи це тим, що апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права та не врахував усіх обставин справи. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням суду першої інстанції, який, ймовірно, більш повно та об’єктивно дослідив докази та встановив фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Також, ВС здійснив поворот виконання рішення апеляційного суду, стягнувши з ТОВ “Інженерно-Технічний центр “Сигнал” на користь ТОВ “Оператор газотранспортної системи України” раніше отримані кошти та судові витрати. Це свідчить про те, що апеляційний суд помилково задовольнив позовні вимоги, які були правомірно відхилені судом першої інстанції.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, задовольнивши касаційну скаргу ТОВ “Оператор газотранспортної системи України”.
Справа №916/4168/24 від 31/07/2025
1. Предметом спору є правомірність закриття апеляційного провадження за скаргою ФОП, який не є учасником справи, на рішення суду про стягнення з ТОВ на користь АТ вартості необлікованого газу.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду про закриття апеляційного провадження, оскільки рішення суду першої інстанції не вирішувало питання про права, інтереси чи обов’язки ФОП, який подав апеляційну скаргу. Суд зазначив, що ФОП не є стороною договору з газопостачальною компанією, а лічильник газу належить ТОВ, а не ФОП. Також, суд вказав, що ФОП не позбавлений можливості захищати свої інтереси в інших судових провадженнях, зокрема, шляхом подання регресних позовів. Суд наголосив, що обставини, встановлені у цій справі, можуть бути спростовані ФОП в іншому судовому провадженні, оскільки він не був учасником цієї справи. Суд відхилив доводи ФОП про недослідження судом доказів, оскільки вони не мають вирішального значення для встановлення факту порушення прав ФОП оскаржуваним рішенням.
3. Суд залишив касаційну скаргу ФОП без задоволення, а ухвалу апеляційного суду про закриття апеляційного провадження – без змін.
Справа №902/709/24 від 30/07/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним додатку до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, де ОСББ “Космонавтів-77” вказує на неможливість використання загальнобудинкового лічильника для обліку спожитої електроенергії.
2. Суд касаційної інстанції, відмовляючи у задоволенні касаційної скарги ОСББ “Космонавтів-77”, виходив з того, що договір про надання послуг з розподілу електричної енергії був укладений на підставі заяви-приєднання, де ОСББ погодилось з умовами додатку №3, який визначав єдиний засіб обліку електроенергії – загальнобудинковий лічильник. Суд зазначив, що ОСББ не надало доказів наявності інших лічильників, які б мали використовуватись для обліку електроенергії, спожитої саме ОСББ для власних потреб. Також, суд врахував, що визнання недійсним додатку №3, в якому вказаний лише один лічильник, унеможливить виконання договору в цілому, оскільки буде відсутній засіб вимірювання обсягу спожитої електроенергії. Верховний Суд проаналізував попередні рішення, на які посилалось ОСББ, і встановив, що вони стосуються інших обставин, зокрема, коли у додатках до договорів було передбачено декілька точок обліку електроенергії, що дозволяло визнати недійсним один з додатків без унеможливлення виконання договору в цілому. Суд також взяв до уваги, що ОСББ звернулось до суду з позовом лише через два роки після укладення договору, що може свідчити про відсутність наміру змінити умови договору.
3. Суд вирішив залишити касаційну скаргу ОСББ “Космонавтів-77” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №927/422/24 від 30/07/2025
1. Предметом спору є скарга АТ “Чернігівгаз” на дії та бездіяльність приватного виконавця у виконавчому провадженні про стягнення з АТ “Чернігівгаз” на користь ТОВ “ГК “Нафтогаз України” заборгованості.
2. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу АТ “Чернігівгаз”, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні скарги на бездіяльність приватного виконавця. Суд визнав неправомірною бездіяльність приватного виконавця щодо незупинення виконавчих дій та незняття арешту з коштів боржника, оскільки АТ “Чернігівгаз” перебуває у реєстрі підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України “Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу”. Суд зазначив, що приватний виконавець зобов’язаний був зупинити виконавчі дії та зняти арешт з рахунків боржника, оскільки не має повноважень оцінювати обсяг заборгованості, що підлягає врегулюванню. Суд відступив від висновку щодо тотожності управління активами та права власності, зазначивши, що управління активами АРМА не змінює титулу власності.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні скарги АТ “Чернігівгаз” на бездіяльність приватного виконавця та задовольнив цю скаргу, зобов’язавши приватного виконавця зупинити виконавчі дії та зняти арешт з коштів боржника.
Справа №914/1559/24 від 29/07/2025
1. Предметом спору є визнання безнадійним та списання податкового боргу фізичної особи-підприємця в рамках справи про неплатоспроможність.
2. Суд касаційної інстанції вказує, що суди попередніх інстанцій передчасно задовольнили заяву боржника про списання податкового боргу, оскільки не перевірили належним чином, чи дійсно податковий борг виник протягом трьох років до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, як того вимагає Кодекс України з процедур банкрутства (КУзПБ). Суд наголошує, що потрібно було встановити, коли саме грошові зобов’язання набули статусу податкового боргу згідно з Податковим кодексом України, враховуючи можливі оскарження податкових повідомлень-рішень. Також, суди не дослідили обставини щодо майнового стану боржника, зокрема наявність транспортного засобу, що могло свідчити про недобросовісність боржника. Суд касаційної інстанції підкреслив, що процедура реструктуризації боргів має на меті досягнення компромісу між боржником і кредиторами, а не просто списання боргів.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №952/4367/25 від 31/07/2025
1. Предметом спору є клопотання захисника про направлення кримінального провадження стосовно чотирьох осіб з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів.
2. У резолютивній частині ухвали не наведено аргументів суду. З тексту вбачається лише те, що розгляд справи вимагає значного часу, тому колегія суддів обмежилася складанням та оголошенням резолютивної частини рішення. Повні мотиви будуть викладені пізніше.
3. Суд постановив залишити клопотання захисника про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого без задоволення.
Справа №908/204/24 від 29/07/2025
1. Предметом спору є відновлення становища, яке існувало до порушення, поновлення статуту товариства, витребування частки із статутного капіталу, визначення розміру статутного капіталу, складу учасників і розміру часток учасників.
2. У судовому рішенні не наведено аргументи суду. Тому я не можу надати інформацію про основні аргументи, якими керувався суд при винесенні рішення.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №908/1117/24 від 30/07/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним рішення загальних зборів ОСББ в частині затвердження розміру внеску на управління та обслуговування будинку.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, виходячи з того, що позивач був належним чином повідомлений про проведення загальних зборів, оскільки повідомлення було надіслано поштою, що відповідає вимогам законодавства; кворум для прийняття рішення був дотриманий, оскільки у голосуванні взяли участь співвласники, які сукупно володіють більшою частиною площі будинку; незначні процедурні порушення не є підставою для визнання рішення недійсним, оскільки не призвели до порушення прав позивача; важливо враховувати баланс інтересів усіх співвласників, а скасування рішення може негативно вплинути на діяльність ОСББ; і, нарешті, позивач не довів, що оскаржуваним рішенням порушено саме його права та інтереси. Суд також зазначив, що ОСББ є неприбутковою організацією, і незначні процедурні помилки не повинні бути підставою для скасування рішень з питань спільного управління майном.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/17666/23 від 30/07/2025
1. Предметом спору є стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.
2. Верховний Суд частково задовольнив заяву про ухвалення додаткового рішення, пославшись на те, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню, якщо підтверджено обсяг наданих послуг та їх вартість, незалежно від фактичної сплати. Суд врахував надані докази, обсяг наданих послуг, заперечення Міністерства юстиції, а також принципи диспозитивності, змагальності, реальності, співмірності та розумності судових витрат. Водночас, суд не відшкодував витрати на підготовку заяви про ухвалення додаткового рішення, оскільки це є дією, спрямованою на реалізацію права на подання доказів щодо вже понесених витрат. Суд зменшив суму відшкодування, виходячи з критеріїв розумності та співмірності, а також з урахуванням конкретних обставин справи.
3. Суд вирішив стягнути з ОСОБА_2 та Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 по 9 500,00 грн з кожного, на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.
Справа №910/502/23 від 30/07/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, а також пені, штрафу, трьох відсотків річних та інфляційних втрат.
2. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій, оскільки суди не встановили всіх фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, зокрема, чи дійсно обсяг послуг з диспетчеризації включав обсяг експортованої електроенергії та до яких країн здійснювався експорт. Суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки доказам відповідача, що підтверджують обсяг експортованої електроенергії, а також не врахував доводи відповідача щодо часткової оплати вимог. Крім того, суди не перевірили та не надали оцінки доводам відповідача щодо порушень правил обчислення строків при розрахунку нарахованих сум 3% річних та інфляційних втрат, не навівши обґрунтованого розрахунку в рішенні. Щодо пені та штрафу, Верховний Суд вказав на необхідність врахування правової позиції об’єднаної палати Касаційного господарського суду щодо застосування постанови НКРЕКП №332, яка зупиняє нарахування та стягнення штрафних санкцій на період дії воєнного стану.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині стягнення боргу, 3% річних, інфляційних втрат, пені та штрафу, і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №910/2732/21 від 31/07/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності державного виконавця щодо повернення виконавчого документу без виконання у зв’язку з ліквідацією банку-боржника.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які задовольнили скаргу Управління на бездіяльність державного виконавця, виходячи з того, що Закон “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” є спеціальним законом у спорах, пов’язаних з виконанням зобов’язань банком, що ліквідується. Суд зазначив, що хоча п. 4 ч. 4 ст. 4 Закону “Про виконавче провадження” передбачає повернення виконавчого документа у разі ліквідації банку, це положення не може позбавляти стягувача права на виконання судового рішення, яке набрало законної сили, особливо якщо зобов’язання виникли як поточні в ліквідаційній процедурі. Суд також підкреслив, що виконання судового рішення є ефективним способом захисту інтересів стягувача та відповідає принципам правової певності. Додатково, суд відхилив аргументи скаржника щодо неналежної підвідомчості виконавчого документа, оскільки повернення виконавчого документа було здійснено з іншої підстави.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ПАТ “АКБ “Капітал” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №914/2070/23 від 30/07/2025
1. Предметом спору є розподіл судових витрат, а саме стягнення витрат на професійну правничу допомогу з відповідача на користь приватного виконавця у справі про звернення стягнення на предмет іпотеки.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення апеляційного суду, яким було стягнуто з відповідача витрати на професійну правничу допомогу на користь приватного виконавця, оскільки відповідач не надав обґрунтованих заперечень проти заяви про розподіл судових витрат та не подавав клопотання про зменшення їх розміру. Суд касаційної інстанції зазначив, що сам факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні. Також суд касаційної інстанції врахував, що приватний виконавець має право на відшкодування судових витрат на загальних підставах. Проте, касаційний суд зменшив суму витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача на користь приватного виконавця в касаційній інстанції, зважаючи на рівень складності справи, обсяг касаційного перегляду, здійснення касаційного розгляду в порядку письмового провадження, надані адвокатом послуги, а також ураховуючи критерії розумності, справедливості та реальності судових витрат.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а додаткову постанову апеляційного суду – без змін, але зменшив суму витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає стягненню з відповідача на користь приватного виконавця в касаційній інстанції.
Справа №910/16868/19 від 22/07/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними договорів купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства, актів прийому-передачі, скасування реєстраційних дій та витребування частки з чужого незаконного володіння.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи частково рішення апеляційного суду, керувався тим, що позивач обрав неефективний спосіб захисту своїх прав, оскільки для витребування майна (частки в статутному капіталі) не потрібно оспорювати попередні договори та скасовувати реєстраційні дії; достатньо пред’явити віндикаційний позов до кінцевого набувача майна. Суд також зазначив, що вимога про витребування майна має бути пред’явлена до особи, яка є фактичним власником майна на момент розгляду справи, а не до попереднього власника. Крім того, суд касаційної інстанції наголосив на тому, що якщо майно було відчужене за недійсним правочином, власник може витребувати його в порядку реституції лише у випадку, якщо воно перебуває у володінні сторони цього правочину, а в іншому випадку застосовуються положення про віндикацію. Суд врахував висновки Великої Палати Верховного Суду щодо ефективності способів захисту та необхідності їх відповідності характеру порушеного права.
3. Суд касаційної інстанції частково скасував постанову апеляційного суду та відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними договорів, актів та скасування реєстраційних дій, а в іншій частині залишив постанову апеляційного суду без змін.
Справа №910/10399/18 від 30/07/2025
1. Предметом спору є стягнення з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету упущеної вигоди, завданої незаконними діями працівників прокуратури, які незаконно вилучили майно ТОВ “Віма”.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення попередніх інстанцій без змін, мотивуючи це тим, що суди попередніх інстанцій, зокрема, встановили факт заподіяння збитків позивачу у вигляді вартості втраченого обладнання, а також обґрунтовано визначили розмір упущеної вигоди, обмеживши його періодом дії контракту з фірмою “Paradiso”. Верховний Суд підкреслив, що висновки судів не суперечать загальним висновкам щодо стягнення упущеної вигоди, а прокурор не спростував ці висновки, посилаючись на загальні положення, а не на конкретні обставини справи. Суд також відхилив аргумент про необхідність залучення ТОВ “Інгрід Плюс” як співвідповідача, оскільки не було надано обґрунтованих доказів, що саме ця організація несе відповідальність за завдані збитки. Верховний Суд наголосив, що його функція полягає у забезпеченні єдності судової практики, а не у переоцінці встановлених судами фактів.
3. Верховний Суд постановив залишити касаційну скаргу Керівника Закарпатської обласної прокуратури без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва та постанову Північного апеляційного господарського суду без змін.
Справа №638/13381/24 від 04/08/2025
1. Предметом спору є оскарження наказу про звільнення професора університету у зв’язку із закінченням строку трудового договору (контракту).
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позову про поновлення на роботі, виходячи з того, що строк дії контракту закінчився, угоди про продовження не було досягнуто, і звільнення було правомірним відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України. Суд зазначив, що для продовження контракту необхідна згода обох сторін, а не лише бажання працівника, і що положення контракту про переважне право працівника на укладення контракту на новий термін може бути реалізоване лише за наявності такої згоди. Суд також вказав, що відсутність попередження про звільнення не є порушенням, оскільки контракт припиняється автоматично після закінчення строку його дії. Суд відхилив посилання на попередню практику Верховного Суду, оскільки обставини у цій справі відрізняються.
3. Суд ухвалив рішення залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №903/794/24 від 30/07/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали про закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи-підприємця через подання недостовірної інформації про майновий стан.
2. Суд касаційної інстанції залишив в силі рішення судів попередніх інстанцій, які закрили провадження у справі про неплатоспроможність ФОП Фіщука В.В., оскільки боржник надав неповну та недостовірну інформацію про свій майновий стан та доходи членів сім’ї в деклараціях, що є порушенням вимог КУзПБ. Суд підкреслив, що процедура банкрутства фізичної особи є добровільною і вимагає від боржника добросовісної поведінки, включаючи надання повної та достовірної інформації про майно, доходи та витрати. Суд зазначив, що боржник тричі подавав декларації про майновий стан, і останні були подані після клопотання кредитора про закриття провадження у справі, що свідчить про недобросовісну поведінку боржника. Суд також врахував, що боржник не надав пояснень щодо неможливості отримання інформації з офіційних джерел про майно членів сім’ї. Суд підкреслив, що закриття провадження у справі є безумовним заходом відповідальності боржника за дії на шкоду кредиторам.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №824/142/22 від 31/07/2025
1. Предметом спору є заміна сторони виконавчого провадження у справі про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду.
2. Верховний Суд залишив без змін ухвалу апеляційного суду, підтримавши таким чином рішення про заміну сторони у виконавчому провадженні. Суд, ймовірно, погодився з висновками апеляційного суду щодо наявності правових підстав для такої заміни, враховуючи обставини правонаступництва боржника у виконавчому провадженні. Важливо, що спір виник у зв’язку з виконанням рішення міжнародного комерційного арбітражу, що передбачає особливий порядок визнання та виконання в Україні. Суд також взяв до уваги аргументи сторін, зокрема, представників заявника та боржника, щодо обґрунтованості заміни сторони виконавчого провадження. Рішення суду ґрунтується на аналізі матеріалів справи та норм чинного законодавства, що регулюють питання виконавчого провадження та правонаступництва. Суд касаційної інстанції підтвердив законність та обґрунтованість рішення апеляційного суду, не знайшовши підстав для його скасування.
3. Верховний Суд залишив апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №910/9763/24 від 31/07/2025
1. Предмет спору – стягнення пені за недотримання строків монтажу обладнання за договором поставки.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх інстанцій щодо задоволення зустрічного позову про стягнення пені, оскільки суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права при прийнятті доказів, поданих з порушенням встановленого строку, та не надали належної оцінки електронним доказам, зокрема відеозапису, відхиливши його виключно через відсутність електронного цифрового підпису, не врахувавши, що електронний доказ може бути оцінений на основі загальних принципів доказування. Суд касаційної інстанції підкреслив, що суди повинні були оцінити всі докази в сукупності, а не відхиляти їх формально. **** Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду у справі № 910/12005/22 щодо порядку прийняття доказів, поданих з порушенням процесуальних строків.
3. Суд скасував рішення попередніх інстанцій в частині задоволення зустрічного позову та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №910/2389/23 від 16/07/2025
1. Предметом спору є правомірність користування ТОВ “НВП “Рестін” земельною ділянкою в охоронній зоні Музею видатних діячів української культури, після закінчення строку дії договору оренди.
2. Суд вирішив, що прокурор правомірно звернувся до суду, оскільки Київська міська рада, яка мала б захищати інтереси громади, сама є відповідачем у справі. Суд наголосив на важливості охорони культурної спадщини, враховуючи розташування ділянки в охоронній зоні Музею. Проте, суд зазначив, що наявність договірних відносин між сторонами унеможливлює застосування негаторного позову (ст. 391 ЦК України). Водночас, суд вказав, що вимога про повернення земельної ділянки є правомірною, оскільки строк дії договору оренди закінчився, і орендар зобов’язаний повернути ділянку власнику відповідно до ст. 785 ЦК України та Закону “Про оренду землі”. Вимоги про визнання незаконним рішення міськради та недійсним договору оренди визнані неефективними способами захисту, оскільки договір вже припинив свою дію. Суд також підкреслив, що позовна давність не пропущена щодо вимоги про повернення ділянки.
3. Суд зобов’язав ТОВ “НВП “Рестін” повернути земельну ділянку територіальній громаді міста Києва.
Справа №921/740/21 від 08/07/2025
1. Предметом спору є правомірність відкриття провадження у справі про банкрутство ПП “Афіша” за заявою кредитора.
2. Суд касаційної інстанції залишив в силі рішення судів попередніх інстанцій про відкриття провадження у справі про банкрутство, оскільки встановив, що грошові вимоги ініціюючого кредитора до боржника виникли на підставі судових рішень про стягнення безпідставно набутих коштів. Суд врахував, що зобов’язання боржника виникли з моменту, коли боржник дізнався або повинен був дізнатися про безпідставність володіння майном, а саме до 12 березня 2020 року, що не підпадає під обмеження, встановлені на період карантину COVID-19. Суд зазначив, що основним завданням підготовчого засідання у справі про банкрутство є перевірка обґрунтованості вимог заявника, встановлення наявності/відсутності спору про право та обставин задоволення вимог до підготовчого засідання. Також суд вказав, що відсутність спору про право полягає у відсутності неоднозначності щодо сторін, суті, підстави виникнення, суми зобов’язання та строку його виконання. Суд підкреслив, що з метою уникнення зловживань з боку боржника, оспорення вимог ініціюючого кредитора має відбуватися до подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду та ухвалу суду першої інстанції – без змін.
Справа №918/822/23(918/873/24) від 29/07/2025
1. Предметом спору є відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачами у зв’язку з розглядом касаційної скарги позивача, яку було залишено без задоволення.
2. Суд, розглядаючи заяви відповідачів про відшкодування судових витрат, керувався принципами справедливості, добросовісності, розумності та співмірності судових витрат, а також враховував складність справи, обсяг наданих послуг та час, витрачений адвокатом. Суд зазначив, що розмір гонорару адвоката визначається за погодженням з клієнтом, але суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Водночас, суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, якщо вони є неспівмірними із складністю справи, обсягом наданих послуг та часом, витраченим на їх виконання. Суд також врахував, що адвокат, який представляв інтереси відповідачів, подав лише один документ по суті – відзив на касаційну скаргу, який базувався на правовій позиції, заявленій у судах попередніх інстанцій, а також те, що адвокат представляв інтереси кількох відповідачів одночасно. Суд взяв до уваги, що участь у справі відбувалась в режимі відеоконференції.
3. Суд частково задовольнив заяви відповідачів про відшкодування судових витрат, стягнувши з позивача на користь кожного з відповідачів по 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, відмовивши у відшкодуванні решти заявленої суми.
Справа №522/7542/19 від 31/07/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на об’єкт нерухомості за дачно-будівельним кооперативом, а також вимога про припинення цього права власності.
2. Суд апеляційної інстанції, рішення якого залишив в силі Верховний Суд, виходив з того, що позивачка не довела наявність у неї будь-якого порушеного права у зв’язку з реєстрацією права власності за кооперативом, оскільки ні вона, ні її родина не мали зареєстрованого права власності на спірний об’єкт. Суд зазначив, що державна реєстрація лише засвідчує вже набуте право власності, а не є підставою для його виникнення. Важливим було врахування преюдиційних рішень у справах, де вже було встановлено відсутність у позивачки права власності на спірне майно та правомірність вимог кооперативу як власника. Також суд погодився з тим, що державний реєстратор не є належним відповідачем у даному спорі.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №462/7743/18 від 31/07/2025
1. Предметом спору є поділ житлового будинку в натурі між колишнім подружжям, які є співвласниками цього будинку.
2. Суд, задовольняючи позов колишньої дружини, виходив з того, що запропонований експертом варіант поділу є найбільш прийнятним, оскільки він передбачає незначне відхилення від ідеальної частки колишнього чоловіка з виплатою йому компенсації, не порушує його житлові права та дозволяє створити дві ізольовані квартири. Суд врахував, що всі варіанти поділу передбачають будівельні роботи із втручанням у несучі конструкції, але обраний варіант не заборонений містобудівними нормами. При поділі враховано, що колишньому чоловіку залишаються кухня, санвузол та більшість комунікацій, а колишній дружині з дітьми – житлові кімнати, які потребують облаштування побутових приміщень, а також необхідність забезпечення окремого проживання різностатевих дітей. Суд також взяв до уваги висновок експерта, який містить деталізований перелік ремонтних робіт для обох співвласників, та пояснення експерта в судовому засіданні щодо можливості облаштування входу до частини будинку колишнього чоловіка з мінімальним втручанням у несучі конструкції.
3. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, підтвердивши поділ будинку в натурі відповідно до варіанту, запропонованого експертом, з виплатою компенсації колишньому чоловікові.
Справа №766/2529/24 від 30/07/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору дарування квартири, укладеного між фізичними особами, та застосування наслідків недійсності цього договору за позовом кредитора одного з дарувальників.
2. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду, вказавши, що апеляційний суд не врахував, що одночасна кваліфікація оспорюваного фраудаторного правочину як фіктивного і такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом, є неприпустимою. Суд також зазначив, що апеляційний суд не проаналізував обставини, які дозволяли б кваліфікувати оспорюваний договір як фраудаторний, зокрема, чи використовувався приватний інструментарій всупереч його призначенню та принципу доброї совісті для зменшення обсягу майна боржника. ВС підкреслив, що для застосування конструкції фраудаторного правочину важливо, щоб кредитору належало суб’єктивне цивільне право, і що необов’язково, аби існувало судове рішення про стягнення боргу, якщо правочин вчинявся на шкоду кредитору для уникнення сплати боргу або зменшення майна боржника.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасував постанову апеляційного суду в частині відмови у визнанні недійсним договору дарування та направив справу на новий розгляд до апеляційної інстанції, а також змінив мотивувальну частину рішення в частині відмови у скасуванні рішення про державну реєстрацію права власності.
Справа №334/5652/23 від 30/07/2025
1. Предметом спору є усунення перешкод у користуванні власністю, встановлення порядку користування квартирою та зобов’язання вчинити певні дії між колишнім подружжям, які є співвласниками квартири.
2. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду, зазначивши, що апеляційний суд не врахував позиції сторін, наявність спору щодо користування спільним майном та технічну можливість встановити порядок такого користування, підтверджену експертом. Враховано, що відповідач не заперечував проти надання позивачці кімнати більшої площі, а спірним питанням залишався статус лоджії. Суд касаційної інстанції погодився з судом першої інстанції, який залишив лоджію у користуванні позивачки, оскільки варіант, запропонований відповідачем, передбачав би постійний доступ до кімнати колишньої дружини, що призвело б до втрати приватності та подальших конфліктів. Суд також врахував, що відповідач не використовує квартиру для проживання, а здає її в оренду, тому його доводи про важливість доступу до лоджії не є переконливими.
3. Суд касаційної інстанції задовольнив касаційну скаргу, скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким було встановлено порядок користування квартирою та стягнуто з відповідача витрати на проведення експертизи.
Справа №521/14686/18 від 04/08/2025
1. Предметом спору є усунення перешкод у користуванні квартирою та встановлення порядку її користування між родичами, які зареєстровані та проживають в одній квартирі комунальної власності.
2. Суд, задовольняючи частково позов, виходив з того, що між сторонами склалися неприязні стосунки, що ускладнюють спільне проживання, а встановлення порядку користування квартирою є єдиним ефективним способом вирішення спору. Суд врахував висновок судової будівельно-технічної експертизи, яка підтвердила технічну можливість встановлення запропонованого позивачами порядку користування, а також фактичне користування сторонами житловими приміщеннями. Відхиляючи зустрічний позов, суд зазначив, що відповідачі не довели створення їм перешкод у користуванні квартирою та не надали доказів на підтвердження вимог про стягнення боргу за комунальні послуги. Суд також взяв до уваги, що у власності одного з відповідачів є інше житло. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, підкресливши, що відповідачі не спростували запропонований позивачами порядок користування квартирою та не надали власного варіанту.
3. Суд вирішив встановити порядок користування квартирою, визначивши, які кімнати знаходяться у користуванні позивачів та відповідачів, а які є місцями загального користування.
Справа №908/3274/23 від 31/07/2025
1. Предметом спору є стягнення солідарної заборгованості за договором про надання банківських послуг та договорами поруки, а також оскарження відмови у відстроченні виконання рішення суду та стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
2. Верховний Суд закрив касаційне провадження в частині оскарження відмови у відстроченні виконання рішення суду, оскільки ухвала про відмову у відстроченні виконання рішення суду, яка була переглянута апеляційним судом, не підлягає касаційному оскарженню окремо від рішення суду по суті. Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначив, що відшкодування таких витрат є принципом господарського судочинства, і суди попередніх інстанцій обґрунтовано задовольнили заяву Банку, оскільки були надані всі необхідні докази та дотримано процедуру подання заяви. Суд також підкреслив, що розмір витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, а відповідачі не довели їх неспівмірність. Суд касаційної інстанції не має права переоцінювати докази, надані судам попередніх інстанцій.
3. Верховний Суд закрив касаційне провадження в частині оскарження відмови у відстроченні виконання рішення суду та залишив без змін постанову апеляційного суду в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Справа №910/5685/24 від 29/07/2025
1. Предметом спору є зобов’язання уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб включити вимоги Головного управління ДПС у м. Києві до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ “АКБ “Капітал”.
2. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, який скасував рішення суду першої інстанції, мотивуючи це тим, що згідно із Законом України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, під час ліквідації банку не виникає додаткових зобов’язань, зокрема щодо сплати податків і зборів, крім витрат, безпосередньо пов’язаних із ліквідаційною процедурою. Апеляційний суд встановив, що вимоги ГУ ДПС стосуються штрафних санкцій та пені, нарахованих у зв’язку з неналежною сплатою податків у період ліквідації банку, і не є витратами, пов’язаними з ліквідаційною процедурою. Суд касаційної інстанції також зазначив, що встановлена Законом № 4452-VI заборона на нарахування похідних від основного зобов’язання додаткових зобов’язань, якими є неустойка (штраф, пеня). Суд також врахував попередні висновки Верховного Суду з цього питання.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №302/427/21 від 31/07/2025
1. Предметом спору є розірвання договору підряду на будівництво дерев’яного будинку та відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої неналежним виконанням умов договору.
2. Суд обґрунтував своє рішення тим, що ТОВ «Зеленгай» порушило умови договору підряду, зокрема, щодо строків виконання робіт та якості поставленої деревини, яка виявилася непридатною для будівництва через ураження гниллю та пліснявою. Суд зазначив, що позивач виконав свої зобов’язання щодо попередньої оплати, але відповідач не надав доказів своєчасного виготовлення конструкції та належного повідомлення про це замовника. Також, суд врахував експертний висновок, який підтвердив невідповідність деревини технічним вимогам, та показання свідка, що підтвердили факт пошкодження деревини. Суд визнав доведеним завдання позивачу матеріальної шкоди, включаючи попередню оплату, витрати на транспортування та монтажні роботи, а також моральної шкоди, оскільки невиконання договору призвело до душевних страждань позивача та його сім’ї. Суд апеляційної інстанції погодився з цими висновками, підтвердивши обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу ТОВ «Зеленгай» без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін, поновивши виконання судових рішень.
Справа №462/7163/23 від 24/07/2025
1. Предметом спору є позбавлення матері батьківських прав на дитину.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу про позбавлення батьківських прав, підкреслив, що це є крайнім заходом, який застосовується лише у виняткових випадках, коли змінити поведінку батьків на краще неможливо, і лише за наявності вини у їх діях. Суд зазначив, що інтереси дитини вимагають збереження зв’язків з сім’єю, якщо це не завдає шкоди її здоров’ю та розвитку, і розрив таких зв’язків можливий лише у виняткових випадках. Суд також вказав, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили у позові, оскільки не було доведено, що мати свідомо ухиляється від виконання батьківських обов’язків, а сам факт проживання окремо від дитини не свідчить про її небажання брати участь у вихованні. Крім того, суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що апеляційний суд не з’ясував, чи вирішував суд першої інстанції питання про права та інтереси дитини, яка подала апеляційну скаргу, не будучи стороною у справі, що є первинним при розгляді такої скарги. Суд касаційної інстанції зазначив, що у випадку спору між батьками щодо позбавлення батьківських прав, дитина має право висловити свою думку, але це не робить її автоматично стороною у справі, якщо вона не подала самостійний позов.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, залишивши без змін рішення судів попередніх інстанцій у частині відмови в позові про позбавлення батьківських прав, але скасував постанову апеляційного суду в частині вирішення вимог апеляційної скарги дитини та направив справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №910/13511/22 від 01/08/2025
1. Предметом спору є закриття апеляційного провадження за скаргою особи, яка не була учасником справи в суді першої інстанції, але вважала, що рішення суду першої інстанції стосується її прав та інтересів.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду про закриття апеляційного провадження, оскільки рішення суду першої інстанції стосувалося спору між двома юридичними особами і не містило жодних прямих посилань на права, інтереси чи обов’язки скаржника. Суд зазначив, що для оскарження рішення особою, яка не брала участі у справі, необхідно довести, що рішення безпосередньо стосується її прав та обов’язків, а не просто може вплинути на них. Суд також підкреслив, що скаржник не надав достатніх доказів того, що ТОВ “Ліга Буд Сервіс” було обмежене у можливості забезпечити судовий захист під час розгляду справи в суді першої інстанції. Суд касаційної інстанції наголосив, що кожна сторона несе ризик наслідків, пов’язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
3. Верховний Суд залишив ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Справа №910/6342/24 від 29/07/2025
1. Предметом спору є стягнення з банку збитків та зобов’язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб включити ці збитки до переліку витрат банку в ліквідаційній процедурі, пов’язаних з не реєстрацією податкової накладної.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки банк перебуває в стадії ліквідації, а поповнення електронного рахунку ПДВ не є витратами, пов’язаними з ліквідацією, а є податковим зобов’язанням. Суд зазначив, що реєстрація податкової накладної призведе до задоволення вимог окремого кредитора поза чергою, порушуючи права вкладників фізичних осіб. Також, суди врахували, що податкова накладна була подана банком на реєстрацію, але не була зареєстрована через недостатність коштів на рахунку. Суд вказав, що податкові органи визнали наявність зобов’язань банку зі сплати ПДВ за спірною операцією, що кореспондується з правом позивача на податковий кредит. Суд також підкреслив, що вимога про позачергове відшкодування збитків не відповідає встановленій законом черговості погашення кредиторських вимог до банку.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення попередніх інстанцій – без змін.
Справа №732/1016/24 від 01/08/2025
1. Предметом спору є розірвання договору оренди земельної ділянки та припинення речового права оренди, зареєстрованого за відповідачем, у зв’язку з систематичною несплатою орендної плати та порушенням умов договору.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, який закрив провадження у справі, мотивуючи це тим, що після відкриття провадження у справі про банкрутство відповідача, всі майнові спори, стороною в яких є боржник, повинні розглядатися господарським судом в межах справи про банкрутство. Суд врахував зміни в законодавстві, які дозволяють орендарю відчужувати право оренди без погодження з власником, що робить право оренди активом, який може бути включений до ліквідаційної маси банкрута. Оскільки задоволення позову про розірвання договору оренди вплине на ліквідаційну масу боржника, спір підлягає розгляду в господарському суді. Суд також зазначив, що закриття провадження у справі через юрисдикцію не є порушенням права на доступ до суду.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін, підтвердивши, що спір має розглядатися в межах провадження у справі про банкрутство в господарському суді.
Справа №732/1276/24 від 01/08/2025
1. Предметом спору є розірвання договору оренди землі та припинення права оренди, оскільки орендар систематично порушував умови договору щодо сплати орендної плати.
2. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції, закривши провадження у справі, мотивуючи це тим, що згідно з чинним законодавством, усі майнові спори, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, мають розглядатися господарським судом у межах справи про банкрутство. Суд врахував зміни до земельного законодавства, які дозволяють орендарю відчужувати право оренди без погодження з власником, що робить право оренди активом, який може бути включений до ліквідаційної маси банкрута. Оскільки розірвання договору оренди вплине на ліквідаційну масу боржника, спір підлягає розгляду в господарському суді. Верховний Суд підтримав позицію апеляційного суду, зазначивши, що хоча раніше судова практика могла бути іншою, зміни в законодавстві щодо оборотоздатності права оренди вимагають розгляду таких спорів у межах провадження у справі про банкрутство.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін, підтвердивши, що спір має розглядатися в межах господарського провадження про банкрутство.
Справа №357/11049/23 від 30/07/2025
1. Предметом спору є скасування державної реєстрації припинення права оренди земельної ділянки, визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі та визнання відсутнім права оренди земельної ділянки.
2. Суд касаційної інстанції, змінюючи рішення судів попередніх інстанцій, зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій помилились щодо мотивів відмови у задоволенні позову, хоча і дійшли правильного висновку про відсутність порушеного права ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська». Суд врахував, що орендодавець, відповідно до умов договору, завчасно повідомив орендаря про небажання продовжувати договір оренди, що свідчить про відсутність порушення переважного права орендаря на поновлення договору. Також, суд касаційної інстанції підкреслив, що автоматичне поновлення договорів оренди землі на період воєнного стану діяло лише до 19 листопада 2022 року, тоді як строк дії договору оренди у даній справі закінчився пізніше. Крім того, суд зазначив, що умова договору оренди про набрання ним чинності після державної реєстрації суперечить правилам обчислення строку дії договору, встановленим законом. Суд касаційної інстанції також наголосив, що на момент звернення до суду та ухвалення рішення, у ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» вже не було чинного права оренди на спірну земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
3. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши мотивувальні частини рішень судів попередніх інстанцій, але залишив без змін рішення про відмову в задоволенні позову та розподіл судових витрат, а також стягнув з ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» витрати на професійну правничу допомогу на користь відповідачів.
Справа №727/5572/23 від 07/07/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору дарування квартири, укладеного між батьком та сином, оскільки позивач вважає, що цей договір був укладений з метою уникнення звернення стягнення на майно боржника.
2. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, який визнав договір дарування недійсним лише в частині 1/2 частки квартири, що належала боржниці, матері дарувальника, оскільки на момент укладення договору дарування, у батька (дарувальника) не було жодних підтверджених судом боргових зобов’язань перед позивачем, а тому відчуження ним своєї частки квартири не порушувало прав позивача. Суд врахував, що договір дарування був безоплатним, укладений після пред’явлення позову про стягнення боргу, та між близькими родичами, що свідчить про недобросовісність дій відповідачів. Суд касаційної інстанції підкреслив, що цивільно-правові договори не повинні використовуватися для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення, і такі дії можуть бути кваліфіковані як зловживання правом. Суд зазначив, що кваліфікація правочину як фраудаторного (вчиненого на шкоду кредиторам) можлива, якщо внаслідок його вчинення унеможливлюється звернення стягнення на майно боржника або зменшується обсяг його майна.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №910/5829/19 від 30/07/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного господарського суду про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою ТОВ “Альфа-Капітал-Інвест” на ухвалу суду першої інстанції щодо заміни боржника у виконавчому документі.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який відмовив у відкритті апеляційного провадження, оскільки ТОВ “Альфа-Капітал-Інвест” пропустило строк на апеляційне оскарження, а причини пропуску не були визнані поважними. Апеляційний суд встановив, що ТОВ “Альфа-Капітал-Інвест” було належним чином повідомлено про ухвалу суду першої інстанції, оскільки кореспонденція поверталася з відміткою про закінчення терміну зберігання, а також представник ТОВ “Альфа-Капітал-Інвест” ознайомлювався з постановою про відкриття виконавчого провадження, де містилося посилання на оскаржувану ухвалу. Суд також врахував, що систематичне неотримання поштової кореспонденції є наслідком суб’єктивної поведінки сторони, а не об’єктивних перешкод. Доводи ТОВ “Альфа-Капітал-Інвест” про те, що вони не уповноважували представника, який ознайомився з матеріалами справи, були спростовані наявною довіреністю. Враховуючи все це, суд вирішив, що не було достатніх підстав для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
3. Суд касаційної інстанції залишив ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу ТОВ “Альфа-Капітал-Інвест” без задоволення.
Справа №761/47253/23 від 04/08/2025
1. Предметом спору є розірвання шлюбу між позивачем та відповідачем.
2. Суд апеляційної інстанції скасував ухвалу суду першої інстанції про залишення позову без розгляду, мотивуючи це тим, що суд першої інстанції порушив процесуальний порядок. Зокрема, суд першої інстанції повинен був спочатку залишити позовну заяву без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків, пов’язаних з відсутністю документів, що підтверджують повноваження адвоката, а не одразу залишати позов без розгляду після відкриття провадження у справі. Апеляційний суд також врахував, що суд першої інстанції спочатку відкрив провадження у справі, визнавши позовну заяву такою, що відповідає вимогам ЦПК України, а потім змінив свою позицію, що є непослідовним. Крім того, апеляційний суд взяв до уваги, що в день реєстрації позовної заяви не було складено жодних актів про втрату документів, що свідчить про їх наявність при поданні позову. Суд касаційної інстанції погодився з висновками суду апеляційної інстанції.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №757/45792/20-ц від 30/07/2025
1. Предметом спору є стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 грошових коштів за депозитними договорами та розірвання одного з цих договорів.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що АТ КБ «ПриватБанк» є належним відповідачем, оскільки позивач не давав згоди на переведення боргу за депозитними договорами на ТОВ «ФК «Фінілон», як це вимагається статтею 520 ЦК України; відсутність згоди кредитора унеможливлює заміну боржника. Суд також підкреслив, що договір про переведення боргу за договором банківського вкладу має бути укладений у письмовій формі за участю вкладника, і його воля не може виражатися мовчанням. Крім того, суд зазначив, що доводи касаційної скарги щодо неправомірного розірвання депозитного договору № SAMDN80000731264593 не можуть бути враховані, оскільки вони не були предметом розгляду в апеляційній інстанції. Враховуючи, що банк не виконав своїх зобов’язань за депозитними договорами, суд касаційної інстанції підтримав рішення про стягнення з банку на користь позивача суми вкладів.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №182/317/23 від 04/08/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним кредитного договору, укладеного онлайн, через те, що позивач стверджує, що не укладала його і не отримувала кредитні кошти.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивачка не надала достатньо доказів того, що договір був укладений іншою особою без її відома або що кошти були перераховані на чужий рахунок. Суд зазначив, що договір був укладений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, що відповідає вимогам Закону України “Про електронну комерцію”. Також, суд врахував, що позивачка не спростувала інформацію, зазначену в анкеті при отриманні кредиту, і не довела, що її телефонний номер використовувався іншою особою без її згоди. Наявність відкритого кримінального провадження за фактом шахрайства не є достатнім доказом того, що саме ця особа уклала кредитний договір від імені позивачки. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, підкресливши, що позивачка не довела порушення своїх прав при укладенні договору.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №759/10103/24 від 30/07/2025
1. Предметом спору є виселення колишнього працівника та членів його сім’ї зі службової квартири без надання іншого житла після припинення трудових відносин.
2. Суд обґрунтував рішення тим, що службове житло надається працівнику тимчасово, на час трудових відносин з підприємством, і після їх припинення підлягає звільненню. Суд врахував, що відповідач був звільнений з посади за власним бажанням, а тому втратив право користування службовим житлом. Наявність інвалідності у відповідача не є підставою для збереження права на службове житло згідно з Житловим кодексом України. Суд також взяв до уваги, що позивач потребує службове житло для інших працівників, а залишення відповідача у квартирі порушувало б права інших працівників на отримання житла. Суд зазначив, що виселення відповідає вимогам статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки є законним, переслідує легітимну мету та є пропорційним. Висновок органу опіки та піклування не був взятий до уваги, оскільки він не був достатньо обґрунтованим та суперечив інтересам інших працівників.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій про виселення залишив без змін.
Справа №286/253/24 від 01/08/2025
1. Предметом спору є визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
2. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, оскільки апеляційний суд правильно встановив, що позивачі звернулися до неналежного відповідача, а саме до Овруцької міської ради, замість іншого спадкоємця, онуки померлої, яка також претендує на спадщину; суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову через неналежний суб’єктний склад, оскільки залучення належного відповідача є правом позивача, яким він не скористався; посилання заявника на порушення правил територіальної підсудності є безпідставними, оскільки спір стосується нерухомого майна, і встановити, що вартість квартири перевищує вартість земельних ділянок, не вдалося; суд касаційної інстанції зазначив, що наслідком відмови у задоволенні цього позову не є усунення позивача від права на спадкування, оскільки останній не позбавлений права звернутися до суду із позовом до належних відповідачів.
3. Суд постановив касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №522/4763/23 від 04/08/2025
1. Предметом спору є визнання зобов’язань за договором позики припиненими та припинення іпотеки у зв’язку з повним виконанням позичальником своїх зобов’язань.
2. Суд задовольнив позов, оскільки позичальник вніс на депозит нотаріуса суму, еквівалентну сумі позики в доларах США за курсом НБУ на день внесення, що було розцінено як належне виконання зобов’язання. Суд врахував, що позикодавець не висував вимог щодо сплати штрафних санкцій та не мав майнових претензій на момент внесення коштів на депозит. Також, суди зазначили, що наявність обтяжень у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно перешкоджає власнику розпоряджатися майном. Суд касаційної інстанції підкреслив, що іпотека є похідною від основного зобов’язання, і її дія припиняється у разі припинення основного зобов’язання. Суд відхилив доводи касаційної скарги про необхідність розрахунку за курсом міжбанку, оскільки суди попередніх інстанцій встановили, що сума, внесена на депозит, відповідала еквіваленту суми позики за курсом НБУ. Суд також відхилив доводи про порушення процесуального права щодо не витребування оригіналу квитанції, оскільки не було надано доказів, що копія квитанції не відповідає оригіналу.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №911/1927/24 від 29/07/2025
Предметом спору у справі є стягнення з ТОВ “Автоспецпром” на користь держави в особі Міністерства охорони здоров’я України 5 791 180,42 грн.
Верховний Суд закрив касаційне провадження в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, та залишив без задоволення касаційну скаргу в частині підстави, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України. Суд також залишив без задоволення касаційну скаргу на додаткову постанову апеляційного суду. Фактично, Верховний Суд погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, не знайшовши підстав для їх скасування. Це означає, що суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального та процесуального права при розгляді справи. Суд касаційної інстанції перевірив законність та обґрунтованість судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і не виявив порушень, які б призвели до їх скасування.
Суд залишив без змін рішення Господарського суду Київської області та постанову Північного апеляційного господарського суду, а також додаткові рішення та постанови у справі.
Справа №686/29124/21 від 31/07/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку щодо особи, обвинуваченої у привласненні майна, незаконному заволодінні майном підприємства та службовому підробленні.
2. Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу захисника та скасував вирок апеляційного суду, закривши кримінальне провадження на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України. Це означає, що не встановлено достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати. Суд, ймовірно, дійшов висновку, що апеляційний суд невірно оцінив докази або порушив процесуальні норми, що призвело до незаконного засудження. Також, залишено без розгляду цивільний позов, ймовірно, через закриття кримінального провадження, оскільки цивільний позов є похідним від кримінального обвинувачення.
3. Верховний Суд скасував вирок апеляційного суду та закрив кримінальне провадження щодо обвинуваченої особи.
Справа №908/2609/17(908/1359/22) від 22/07/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який позивач вважає фраудаторним, тобто таким, що порушує принципи добросовісності та вчинений на шкоду кредиторам.
2. Суд касаційної інстанції, залишаючи рішення попередніх судів без змін, виходив з того, що Кодекс України з процедур банкрутства дозволяє застосування норм ЦК України щодо недійсності правочинів боржника. Суд підкреслив важливість добросовісності сторін та недопустимість зловживання правом, особливо у відносинах, що можуть завдати шкоди іншим особам. Фраудаторність угоди визначається наміром виведення активів з метою уникнення відповідальності перед кредиторами. У даній справі суди встановили, що позивач не довів заінтересованість сторін оспорюваного договору на момент його укладення, а також не надав доказів відчуження майна за заниженою ціною. Важливо, що договори про відступлення права вимоги, на підставі яких було укладено оспорюваний договір, є чинними та не оскаржувалися.
3. Рішення Господарського суду Запорізької області та постанову Центрального апеляційного господарського суду залишено без змін, а касаційну скаргу ТОВ “Євроінвест” – без задоволення.
Справа №199/441/21 від 31/07/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними умов кредитного договору та стягнення заборгованості за кредитним договором.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного суду, що умова кредитного договору про сплату комісій є нікчемною, оскільки суперечить Закону України «Про захист прав споживачів», але при цьому відхилив вимогу про визнання недійсним пункту договору щодо процентної ставки за прострочену заборгованість, оскільки вона була погоджена сторонами у письмовій формі та не є комісією. Суд також зазначив, що визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту, оскільки такий правочин є недійсним в силу закону. Крім того, суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд надав належну оцінку вимогам зустрічного позову та розрахунку заборгованості, поданому банком, і обґрунтовано стягнув лише частину заборгованості у вигляді прострочених процентів, відмовивши у стягненні суми комісії. Суд касаційної інстанції також відхилив доводи скаржника про те, що позивач не довела факт ненадання повної чи достовірної інформації при укладенні договору, оскільки вказана обставина не була підставою для вирішення позовних вимог в оскаржуваній частині.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу банку без задоволення, а рішення суду першої інстанції у нескасованій апеляційним судом частині та постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №214/8760/24 від 04/08/2025
1. Предметом спору є вимога ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним звільненням з роботи.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, підтвердивши право позивача на відшкодування моральної шкоди, оскільки його звільнення було визнано незаконним, що призвело до душевних страждань та порушення нормального способу життя. Суд врахував, що незаконне звільнення є порушенням трудових прав, яке може завдати моральної шкоди, що підлягає компенсації. При визначенні розміру відшкодування, суди взяли до уваги обставини справи, характер і обсяг страждань позивача, а також засади розумності та справедливості. Також, суд касаційної інстанції погодився з рішенням судів попередніх інстанцій щодо часткового відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи складність справи та обсяг наданих послуг адвокатом.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №160/30239/23 від 04/08/2025
1. Предметом спору є визнання протиправною бездіяльності Служби у справах дітей щодо ненадання відповіді на заяву про видачу висновку про доцільність позбавлення батьківських прав, зобов’язання надати відповідь та відшкодування моральної шкоди.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що Служба у справах дітей діяла в межах строку, встановленого Законом України «Про звернення громадян», повідомивши позивача про передачу її заяви на розгляд Комісії з захисту прав дітей. Суд зазначив, що позивачем не було надано належних доказів бездіяльності відповідача, а також причинно-наслідкового зв’язку між діями відповідача та заподіяною моральною шкодою. Суд також врахував, що заява позивача була розглянута у встановленому порядку, а висновок про доцільність позбавлення батьківських прав був затверджений рішенням виконавчого комітету. Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та зводяться до переоцінки доказів, що не входить до компетенції касаційного суду. Суд також відмовив у задоволенні клопотання про постановлення окремої ухвали, оскільки не встановив обставин, які б давали підстави для цього.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №344/3988/22 від 30/07/2025
1. Предметом спору є стягнення пені з ФОП за прострочення виконання договору про придбання та транспортування автомобіля.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд помилково застосував положення Закону України “Про захист прав споживачів” щодо нарахування пені, оскільки не врахував, що пеня має нараховуватися на суму винагороди повіреного (ФОП), а не на загальну вартість замовлення, яка включала вартість автомобіля та його транспортування. Оскільки розмір винагороди повіреного не був визначений у договорі, суди попередніх інстанцій не з’ясували, яким чином її слід було визначити, виходячи із звичайних цін на такі послуги. Суд також зазначив, що в цивільному законодавстві діє презумпція відплатності договору, і відсутність прямої вказівки на розмір винагороди не робить договір недійсним. Враховуючи ці обставини, Верховний Суд дійшов висновку, що рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню в частині стягнення пені, а справа має бути направлена на новий розгляд до суду першої інстанції для з’ясування розміру винагороди повіреного та правильного розрахунку пені.
3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині стягнення пені та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №182/7035/23 від 30/07/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення міської житлової комісії про відмову у продовженні терміну тимчасового проживання внутрішньо переміщеної особи (ВПО) в транзитному містечку.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який скасував рішення суду першої інстанції про задоволення позову ВПО, оскільки позивач систематично порушував правила проживання в транзитному містечку, зокрема, тримав собаку та перебував у стані алкогольного сп’яніння, що суперечило умовам договору та внутрішньому розпорядку. Суд врахував, що необхідною умовою для продовження договору про тимчасове розміщення є дотримання встановлених правил, і що позивачу було запропоновано альтернативне житло. Суд також зазначив, що хоча місце тимчасового проживання може вважатися “житлом” у розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, втручання у право на житло було пропорційним, оскільки переслідувало легітимну мету – забезпечення прав інших мешканців на належні умови проживання – та позивачу було запропоновано альтернативне житло. Суд касаційної інстанції підкреслив, що встановлення обставин справи та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, і він не має повноважень втручатися в цю оцінку.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №202/4129/20 від 30/07/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору дарування 1/2 частки житлового будинку, укладеного між померлим дарувальником та відповідачем.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивачі не довели абсолютної неспроможності дарувальника усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними на момент укладення договору, посилаючись на презумпцію правомірності правочину та дієздатності фізичної особи. Суд врахував, що нотаріус під час посвідчення договору встановив дієздатність сторін, а висновок експерта про перебування дарувальника під впливом збиваючих факторів не є безумовним доказом його нездатності усвідомлювати свої дії. Також суд зазначив, що відсутність кадастрового номера земельної ділянки в договорі дарування не порушує прав позивачів, оскільки предметом дарування була лише частка будинку, а не земельна ділянка. Апеляційний суд погодився з цими висновками, відхиливши клопотання про повторну експертизу через відсутність обґрунтування неможливості її проведення в суді першої інстанції.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №824/131/23 від 31/07/2025
1. Предметом спору є оскарження дій приватного виконавця щодо винесення постанови про відвід у виконавчому провадженні та повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, зазначивши, що законодавець надав приватному виконавцю право на самовідвід у разі наявності реального або потенційного конфлікту інтересів зі стягувачем, що відповідає обов’язку діяти неупереджено та об’єктивно. Суд підкреслив, що з’ясування обставин щодо конфлікту інтересів відбувається на етапі надходження заяви про примусове виконання рішення. При цьому, відсутність відкритого виконавчого провадження не є перешкодою для реалізації права на самовідвід. Суд також врахував, що стягувач не надав доказів незаконності дій приватного виконавця щодо прийняття рішення про самовідвід. Суд зазначив, що дії приватного виконавця щодо повернення виконавчого документа стягувачу у зв’язку із самовідводом відповідають Закону України «Про виконавче провадження». Суд також послався на попереднє рішення Верховного Суду у цій справі, де було підтверджено право виконавця на самовідвід за наявності потенційного конфлікту інтересів.
3. Суд залишив апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду без змін.
Справа №299/8199/23 від 30/07/2025
1. Предметом спору є скарга фізичної особи на бездіяльність державного виконавця щодо ненадіслання документів виконавчого провадження в електронній формі.
2. Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції, яким було визнано протиправною бездіяльність державного виконавця, мотивуючи це тим, що у державного виконавця не було технічної можливості надсилати документи через систему “Електронний суд” на момент виникнення спору. Суд касаційної інстанції не погодився з таким підходом, зазначивши, що апеляційний суд не врахував, що рішення суду вже було виконано в повному обсязі, а скаржник не обґрунтував, яке саме його право було порушено ненадісланням копії постанови про відкриття виконавчого провадження. Верховний Суд наголосив, що завданням цивільного судочинства є ефективний захист порушених прав, а ініціювання справи без мети захисту прав є недопустимим. Суд касаційної інстанції вказав, що у задоволенні вимог скарги слід було відмовити саме через відсутність порушеного права, яке потребує захисту.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши мотивувальну частину постанови апеляційного суду, але залишив рішення про відмову в задоволенні скарги без змін.
Справа №686/29124/21 від 31/07/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку щодо особи, яку було визнано винною у службовому підробленні та протиправному заволодінні майном підприємства.
2. Верховний Суд скасував вирок апеляційного суду, вказуючи на те, що дії обвинуваченої не були належним чином кваліфіковані як злочини у сфері службової діяльності, оскільки її дії як співвласника підприємства не були обумовлені її службовим становищем. Суд зазначив, що внесення недостовірних відомостей до протоколу загальних зборів співвласників підприємства не є службовим підробленням, оскільки особа діяла як співвласник, а не як службова особа. Крім того, суд вказав, що рішення загальних зборів не є правочином, а є актом ненормативного характеру, тому не може бути кваліфіковане як спосіб заволодіння майном, передбачений статтею 206-2 КК. Суд також зазначив, що між сторонами існує корпоративний спір, який має вирішуватися в порядку господарського судочинства, а не кримінального.
3. Верховний Суд скасував вирок апеляційного суду щодо особи та закрив кримінальне провадження на підставі відсутності в діянні складу кримінального правопорушення, а цивільний позов залишив без розгляду.
Справа №757/25314/19-ц від 01/08/2025
1. Предметом спору є визнання укладеною додаткової угоди до договору пайової участі.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки апеляційна скарга була подана з пропуском річного строку з дня ухвалення рішення судом першої інстанції, встановленого статтею 358 ЦПК України. Суд зазначив, що представник позивача був присутній у судовому засіданні при ухваленні рішення суду першої інстанції та отримав копію його вступної та резолютивної частин, отже, знав про результати розгляду справи та мав можливість отримати повний текст рішення. Верховний Суд підкреслив, що позивач, як ініціатор судового розгляду, зобов’язаний цікавитися перебігом розгляду своєї справи, а його процесуальна бездіяльність не може ставити під сумнів здійснення судочинства відповідно до вимог процесуального закону. Суд також врахував практику ЄСПЛ щодо обов’язку сторін судового провадження з розумним інтервалом часу цікавитися станом своєї справи.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №757/31758/15-ц від 31/07/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за кредитним договором з позичальника, поручителя та іпотекодавця.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення апеляційного суду без змін, підкресливши, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано встановили факт неналежного виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором, а також відсутність доказів виконання цих зобов’язань відповідачами. Суд також зазначив, що надані банком докази, зокрема виписки з банківського рахунку та заява на видачу готівки, підтверджують факт надання кредиту позичальнику. Доводи скаржника про неналежне повідомлення позичальника про судовий розгляд були відхилені, оскільки позичальник не оскаржував ці обставини. Крім того, суд вказав на те, що висновки Верховного Суду, на які посилався скаржник, стосуються інших фактичних обставин, що відрізняються від обставин цієї справи.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №705/1033/24 від 04/08/2025
1. Предметом спору є витребування квартири з чужого незаконного володіння, оскільки позивач вважає, що відповідач незаконно набув право власності на квартиру, яку позивач придбав за договором довічного утримання.
2. Суд задовольнив позов, виходячи з того, що позивач набув право власності на квартиру на підставі договору довічного утримання з моменту державної реєстрації цього договору, незалежно від подальшої реєстрації права власності в реєстрі. Суд зазначив, що відповідач не може вважатися добросовісним набувачем, оскільки на момент реєстрації права власності на квартиру за відповідачем в реєстрі містилися відомості про договір довічного утримання, що унеможливлювало виникнення прав на це майно в інших осіб. Суд також врахував, що на момент видачі свідоцтва про право на спадщину відповідачу, право власності на квартиру вже не належало спадкодавцю, оскільки було відчужене на користь позивача. Суд послався на те, що державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності. Суд також взяв до уваги, що на спірну квартиру було накладено заборону відчуження державним нотаріусом.
3. Суд вирішив витребувати з чужого незаконного володіння відповідача на користь позивача спірну квартиру.
Справа №920/632/24(920/1443/24) від 29/07/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного господарського суду про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою ТОВ “НОВЕЯ” на ухвалу суду першої інстанції, якою було визначено позивача у справі про банкрутство.
2. Суд касаційної інстанції зазначив, що розпорядник майна у справі про банкрутство діє як законний представник боржника, а не від власного імені, тому заміна найменування позивача не змінює суті спору. Суд вказав, що ухвала про визначення позивача є процесуальною і не підлягає оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції, оскільки нею не вирішуються питання заміни сторони у справі в порядку процесуального правонаступництва, передбаченого статтею 52 ГПК України. Суд також врахував, що положення Кодексу України з процедур банкрутства не передбачають окремого оскарження ухвал, якими вирішуються процесуальні питання, пов’язані з рухом справи. Суд відхилив доводи скаржника про порушення норм процесуального права, оскільки суди попередніх інстанцій не встановлювали фактів, які б стали підставою для заміни особи у спірних правовідносинах.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “НОВЕЯ” без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №991/4379/25 від 04/08/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали Вищого антикорупційного суду (ВАКС) в апеляційному порядку.
2. Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, розглянувши апеляційну скаргу представника відповідачів, вирішила залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Судді керувалися нормами Цивільного процесуального кодексу України, зокрема ч. 6 ст. 259, щодо проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення. В основу рішення лягли матеріали справи та аргументи, наведені в апеляційній скарзі, які, однак, не переконали суддів у необхідності скасування ухвали суду першої інстанції. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками ВАКС, не знайшовши підстав для їх перегляду.
3. Суд вирішив апеляційну скаргу представника відповідачів залишити без задоволення, а ухвалу Вищого антикорупційного суду від 16 травня 2025 року – без змін.
Справа №732/1047/24 від 01/08/2025
1. Предметом спору є розірвання договору оренди землі між фізичною особою (ОСОБА_1) та агропромисловим кооперативом (АПК «Старосільський») через систематичну несплату орендної плати.
2. Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції про розірвання договору оренди, мотивуючи це тим, що АПК «Старосільський» перебуває у процедурі банкрутства, а згідно з Кодексом України з процедур банкрутства, всі майнові спори, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, мають розглядатися господарським судом у межах цієї справи. Суд також врахував зміни в земельному законодавстві, які дозволяють орендарю відчужувати право оренди без погодження з власником, що робить право оренди активом ліквідаційної маси банкрута. Оскільки розірвання договору оренди вплине на ліквідаційну масу банкрута, спір має розглядатися господарським судом. Суд касаційної інстанції погодився з цим висновком, зазначивши, що хоча раніше спори про розірвання договорів оренди за участю банкрутів розглядалися в цивільному порядку, зміни в законодавстві щодо оборотоздатності права оренди роблять цей спір майновим і таким, що підлягає розгляду в господарському суді в рамках справи про банкрутство.
3. Суд касаційної інстанції залишив без змін постанову апеляційного суду, якою провадження у справі було закрито, підтвердивши, що спір підлягає розгляду в господарському суді в рамках справи про банкрутство АПК «Старосільський».
Справа №643/205/17 від 30/07/2025
1. Предметом спору є оскарження дій державного виконавця щодо встановлення тимчасових обмежень боржнику у праві керування транспортними засобами та виїзду за межі України у виконавчому провадженні про стягнення аліментів.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що державний виконавець неправомірно виніс постанови про тимчасові обмеження, оскільки строк обчислення заборгованості для застосування таких заходів починається з дня пред’явлення виконавчого документа до примусового виконання, а на момент винесення постанов чотиримісячний строк, що є необхідною умовою для застосування обмежень, ще не сплив. Суд також врахував, що боржник не ухилявся від сплати аліментів, оскільки з його заробітної плати регулярно здійснювалися відрахування, а також те, що обмеження у праві виїзду за кордон порушує його право на лікування та реабілітацію як особи з інвалідністю. Суд касаційної інстанції підкреслив важливість дотримання розумності та пропорційності при застосуванні процесуальних норм, а також необхідність ефективного захисту прав учасників виконавчого провадження. Суд також зазначив, що сторона виконавчого провадження має право на звернення до суду, якщо її права були порушені під час виконання судового рішення.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №922/2771/24 від 29/07/2025
1. Предметом спору є заява ТОВ “Краєвид Агро” про стягнення з ТОВ “Колос” витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді касаційної інстанції.
2. Суд відмовив у задоволенні заяви, оскільки ТОВ “Краєвид Агро” не надало достатніх доказів для обґрунтування заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу, а саме розрахунку вартості наданих адвокатом послуг з урахуванням погодинних ставок, як це передбачено договором про надання правової допомоги. Суд зазначив, що посилання на фіксований розмір витрат у сумі 60 000 грн є необґрунтованим, оскільки договір передбачає погодинну оплату, а доказів наявності додаткових угод, які б встановлювали фіксовану суму, надано не було. Суд також врахував, що надані докази не дозволяють встановити обґрунтованість заявленого розміру витрат з урахуванням порядку розрахунку, погодженого умовами договору з адвокатським бюро. Суд підкреслив, що розмір витрат на правничу допомогу має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності, а надані докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат у зазначеному розмірі.
3. Суд відмовив у задоволенні заяви ТОВ “Краєвид Агро” про стягнення з ТОВ “Колос” 60 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Справа №756/7283/23 від 30/07/2025
1. Предметом спору є клопотання про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду на території України.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення апеляційного суду без змін, оскільки стягувачка звернулася до суду з клопотанням про примусове виконання рішення іноземного суду після закінчення трирічного строку, встановленого статтею 463 ЦПК України. Суд зазначив, що цей строк є процесуальним, а не строком позовної давності, тому до нього не застосовуються положення Закону України «Про міжнародне приватне право» щодо визначення позовної давності правом, яке застосовується для визначення прав та обов’язків учасників відповідних відносин. Також суд вказав, що запровадження карантину та воєнного стану в Україні не є безумовною підставою для поновлення пропущеного строку, якщо заявник не доведе неможливість звернення до суду у встановлені строки через обмеження, які діяли в ці періоди. Суд підкреслив, що не може оцінювати правильність рішення іноземного суду по суті, а лише перевіряє дотримання строків звернення та вимог процесуального закону.
3. Суд постановив залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
