Справа №2609/23854/12 від 25/08/2025
Предметом спору є касаційна скарга засудженого на ухвалу апеляційного суду.
Суддя Верховного Суду, розглядаючи касаційну скаргу, встановив, що вона відповідає вимогам процесуального закону, подана належною особою та у встановлений строк. Враховуючи це, суддя дійшов висновку про наявність підстав для витребування матеріалів кримінальної справи з суду першої інстанції. Суддя посилається на статті Кримінально-процесуального кодексу 1960 року, які регулюють порядок касаційного оскарження та витребування справи. Також, суддя враховує положення Кримінального процесуального кодексу України, які визначають порядок застосування попереднього кодексу.
Суд постановив витребувати матеріали кримінальної справи з районного суду для розгляду касаційної скарги.
Справа №920/692/23 від 21/08/2025
1. Предметом спору є визнання грошових вимог банку до боржника у справі про банкрутство, що виникли з договору фінансового лізингу, а також зарахування зустрічних однорідних вимог.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили банку у визнанні частини грошових вимог, а саме простроченої заборгованості зі сплати лізингових платежів у рахунок вартості майна, інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на цю заборгованість, оскільки після розірвання договору лізингу та повернення об’єкта лізингу припиняються зобов’язання лізингоодержувача щодо відшкодування вартості цього об’єкта. Суд також підтримав відмову у зарахуванні зустрічних однорідних вимог, оскільки це порушує майнові права інших кредиторів, які не давали згоди на такий залік. Суд зазначив, що у справі про банкрутство, суд має детально перевіряти підстави виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характер, розмір та момент виникнення. Суд касаційної інстанції також зазначив, що заборгованість боржника перед кредитором, яка підтверджена судовим рішенням, що набрало законної сили, може ставитися під сумнів господарським судом під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами виключно у виняткових випадках.
3. Суд залишив касаційну скаргу банку без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №754/5283/25 від 20/08/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду про повернення апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції щодо відмови у звільненні особи від покарання з випробуванням після закінчення іспитового строку.
2. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду, зазначивши, що апеляційний суд передчасно повернув апеляційну скаргу захисника, вважаючи її поданою з пропуском строку. Суд касаційної інстанції встановив, що захисник надіслав апеляційну скаргу на електронну адресу суду в межах встановленого законом строку, що підтверджується даними про відправлення електронного листа. Верховний Суд підкреслив, що днем подання апеляційної скарги є день її фактичного звернення до суду, а не день реєстрації канцелярією. Також, ВС зауважив, що апеляційний суд мав можливість перевірити строки звернення сторони захисту з апеляційною скаргою, витребувавши необхідну інформацію з місцевого суду.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в апеляційній інстанції.
Справа №910/18499/20 від 21/08/2025
1. Предметом спору є оскарження рішень судів попередніх інстанцій щодо затвердження звітів арбітражного керуючого про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат у справі про банкрутство ТОВ “Хімреактив”.
2. У цій справі ТОВ “Монтале” оскаржувало рішення судів попередніх інстанцій, які затвердили звіти арбітражного керуючого та ухвалили рішення про виплату йому винагороди і відшкодування витрат у справі про банкрутство ТОВ “Хімреактив”. Верховний Суд, задовольнивши касаційну скаргу ТОВ “Монтале”, вказав на певні порушення або недоліки, допущені судами попередніх інстанцій при розгляді питання про затвердження звітів арбітражного керуючого. Можливо, були виявлені невідповідності у розрахунках винагороди, обґрунтованості понесених витрат, або ж порушення процедури розгляду цих питань. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного та місцевого господарських судів, наголосив на необхідності більш ретельного дослідження обставин справи та надав вказівки щодо їх усунення при новому розгляді справи. Це може бути пов’язано з тим, що суди попередніх інстанцій не повною мірою врахували інтереси кредиторів або не забезпечили належний контроль за діяльністю арбітражного керуючого.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та передав справу на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Справа №910/987/23 (910/16904/23) від 21/08/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу та витребування цього майна на користь боржника в межах справи про банкрутство фізичної особи.
2. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, що кредитор не є належним позивачем у вимозі про витребування майна з чужого незаконного володіння, оскільки право на такий позов має або власник майна, або керуючий реалізацією у справі про банкрутство. Суд зазначив, що стаття 42 КУзПБ, яка передбачає право кредитора на оскарження правочинів боржника, не регулює питання витребування майна у третіх осіб, які не є сторонами цих правочинів. Суд також вказав, що КУзПБ не містить норм, які б надавали кредиторам боржника-фізичної особи право звертатися з віндикаційними позовами в інтересах боржника. Натомість, згідно з КУзПБ, з моменту визнання боржника банкрутом, керуючий реалізацією здійснює розпорядження майном, включеним до ліквідаційної маси, від імені боржника. Суд відхилив аргументи позивача про те, що керуючий реалізацією не є процесуальним представником боржника, підкресливши, що саме керуючий реалізацією має повноваження щодо повернення майна до ліквідаційної маси.
3. Верховний Суд залишив без змін постанову апеляційного суду, яким було відмовлено у задоволенні позову про витребування майна.
Справа №727/6140/22 від 20/08/2025
1. Предметом спору є оскарження прокурором ухвали апеляційного суду, який залишив без змін вирок суду першої інстанції щодо особи, засудженої за незаконне переправлення осіб через державний кордон України.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, враховуючи, що хоча і були певні недоліки в обґрунтуванні обставин, що пом’якшують покарання, проте, зважаючи на обмеження щодо погіршення становища обвинуваченого після скасування попереднього рішення, а також наявність інших пом’якшуючих обставин (визнання вини, щире каяття), це не впливає на правильність застосування ст. 69 КК України. Суд також взяв до уваги позитивні характеристики засудженої, її сімейний стан (троє неповнолітніх дітей, догляд за матір’ю з інвалідністю), волонтерську діяльність та сплату штрафу, а також відсутність нових злочинів після події. Суд касаційної інстанції зазначив, що вирішення питання про застосування ст. 69 КК України належить до дискреційних повноважень суду, який розглядає справу по суті.
3. Верховний Суд залишив ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.
Справа №758/3205/21 від 20/08/2025
1. Предметом спору є захист авторських прав на тизер до документального фільму, кадри з якого були використані відповідачами без дозволу позивачів.
2. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, відмовив у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що позивачі не надали належних доказів наявності у них авторського права на тизер. Верховний Суд не погодився з такими висновками, зазначивши, що суди не врахували презумпцію авторства, яка діє в авторському праві, та не дослідили належним чином докази, надані позивачами. Суд також вказав, що відповідачі не спростували факт співавторства позивачів на тизер, не надавши жодних доказів на підтвердження того, що автором тизеру є інша особа. Крім того, апеляційний суд не звернув увагу на встановлений факт створення позивачами фільму, до якого був створений тизер, що також має значення для встановлення авторства.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №918/938/23 від 29/05/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору купівлі-продажу комунального майна в частині включення до площі підвального приміщення площі протирадіаційного укриття та повернення цього укриття у комунальну власність.
2. Суд касаційної інстанції відступив від попередніх висновків щодо кваліфікації позовів про повернення захисних споруд з приватної власності, зазначивши, що такі позови слід розглядати як віндикаційні, а не негаторні, оскільки власник (територіальна громада) не володіє майном, яке перебуває у володінні відповідача, за яким зареєстровано право власності. Суд вказав, що для кваліфікації позову як негаторного необхідна наявність двох умов: неможливість знаходження майна у приватній власності в силу закону та наявність зовнішніх ознак, які свідчать про неможливість набуття права власності на це майно. Оскільки жодна з цих умов не була дотримана, суд дійшов висновку, що належним способом захисту є віндикаційний позов. **** Суд також зазначив, що вимога про повернення майна в порядку реституції не є належним способом захисту, оскільки у даному випадку зміна власника відбулась шляхом внесення майна до статутного капіталу товариства. Суд наголосив на обов’язках власників захисних споруд, незалежно від форми власності, утримувати їх у готовності до використання.
3. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши мотивувальну частину постанови апеляційного суду, але залишив без змін рішення про відмову в задоволенні позову.
Справа №910/11212/24 від 13/08/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу електричної енергії між ТОВ «С.Енерджі-Кіровоград» та ДП «Гарантований покупець».
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вони не надали належної правової оцінки доводам ДП «Гарантований покупець» щодо можливості зменшення рівня розрахунків з ТОВ «С.Енерджі-Кіровоград» на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення, зважаючи на наявність у позивача значної заборгованості перед відповідачем. Суди не встановили, чи звертався відповідач до позивача із відповідною заявою про припинення зобов`язання відповідача з оплати боргу за договором у спірні періоди, чи наявні підстави для зменшення розміру боргу у цій справі на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення, а також якими доказами такі обставини підтверджуються. Суди не дослідили належним чином зібрані у справі докази та не встановили пов`язані з ними обставини, що входили до предмета доказування. У зв’язку з цим, Верховний Суд вказав на порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
3. Суд скасував рішення попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №914/3455/23 від 25/08/2025
1. Предметом спору є розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у зв’язку з розглядом касаційної скарги відповідача.
2. Верховний Суд, розглядаючи заяву про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, зазначив, що такі витрати мають бути документально підтверджені та обґрунтовані. Суд врахував, що сторони узгодили вартість юридичних послуг вже після ухвалення рішення судом касаційної інстанції, що унеможливлює об’єктивну перевірку домовленості щодо розміру гонорару. Також суд взяв до уваги складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, критерії розумності, справедливості та реальності судових витрат, а також те, що правова позиція позивача вже була сформована на стадії касаційного розгляду. Суд відхилив доводи відповідача щодо відсутності доказів оплати винагороди за надану правничу допомогу, оскільки витрати підлягають розподілу незалежно від фактичної сплати. Враховуючи всі обставини, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення заяви позивача.
3. Суд частково задовольнив заяву та стягнув з відповідача на користь позивача 5 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв’язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції.
Справа №754/5283/25 від 20/08/2025
Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду про повернення апеляційної скарги у кримінальному провадженні щодо звільнення від призначеного покарання з випробуванням після закінчення іспитового строку.
Верховний Суд, за результатами розгляду касаційної скарги захисника, встановив, що апеляційний суд необґрунтовано повернув апеляційну скаргу. Суд касаційної інстанції вказав на необхідність ретельного дотримання норм процесуального права при вирішенні питань, пов’язаних з апеляційним оскарженням судових рішень. Також, Верховний Суд наголосив на важливості забезпечення права на справедливий суд та ефективний захист прав і законних інтересів учасників кримінального провадження на стадії апеляційного перегляду. Суд врахував доводи касаційної скарги щодо порушень, допущених апеляційним судом при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження. В результаті, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду про повернення апеляційної скарги та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №904/9266/21 від 21/08/2025
1. Предметом спору є покладення солідарної відповідальності на керівника товариства-банкрута за зобов’язаннями цього товариства у зв’язку з несвоєчасним зверненням до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні заяви ліквідатора, але з інших підстав. Суд зазначив, що для покладення солідарної відповідальності на керівника боржника необхідно встановити момент виникнення у нього обов’язку звернутися до суду із заявою про банкрутство, що залежить від наявності об’єктивних фактів, які підтверджують загрозу неплатоспроможності. Також, суд вказав, що солідарна відповідальність має деліктну природу і її розмір визначається обсягом майнової шкоди, завданої кредиторам, тобто різницею між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. Оскільки ліквідатор не довів факту недостатності майна боржника для задоволення вимог кредиторів на момент звернення із заявою, вимога про покладення солідарної відповідальності є передчасною. Суд також підкреслив, що наявність заборгованості перед одним кредитором не є достатньою підставою для висновку про неплатоспроможність.
3. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні заяви ліквідатора про покладення солідарної відповідальності на керівника товариства-банкрута.
Справа №331/6793/23 від 20/08/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 115 КК України (умисне вбивство).
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок без змін, оскільки встановив, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно дослідили обставини справи, належним чином оцінили докази, надали їм вірну оцінку та обґрунтовано визнали ОСОБА_7 винним у вчиненні умисного вбивства. Суд врахував покази самого засудженого, протоколи слідчих дій, висновки експертиз, які підтверджують його причетність до злочину. Доводи касаційної скарги про порушення кримінального процесуального закону та недопустимість доказів були відхилені, оскільки не знайшли свого підтвердження під час касаційного розгляду. Суд також зазначив, що призначене покарання є справедливим та відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, враховуючи рецидив злочинів та інші обтяжуючі обставини. Апеляційний суд належним чином перевірив доводи апеляційної скарги засудженого і обґрунтовано залишив вирок суду першої інстанції без змін.
3. Верховний Суд залишив вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу засудженого – без задоволення.
Справа №910/7041/20 від 21/08/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення судів попередніх інстанцій про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу банкрута та закриття провадження у справі про банкрутство, а також затвердження звіту про нарахування та виплату винагороди арбітражному керуючому та відшкодування витрат.
2. Верховний Суд залишив рішення попередніх інстанцій без змін, зазначивши, що ліквідатор вчинив усі необхідні дії для виявлення активів боржника, а Банк (основний кредитор) не довів, що ліквідатор не виконав своїх обов’язків, що вплинуло на формування ліквідаційної маси. Суд підкреслив, що Банк не обґрунтував, які саме додаткові дії мав вчинити ліквідатор для пошуку заставного майна, особливо враховуючи, що кошти за контрактами з Урядом Індії так і не надійшли на рахунки боржника. Також, Верховний Суд відхилив аргументи Банку щодо формального характеру заяви ліквідатора про притягнення до субсидіарної відповідальності, оскільки це ставило під сумнів судові рішення, які вже набрали законної сили. Щодо винагороди арбітражного керуючого, Верховний Суд зазначив, що Банк не обґрунтував невідповідність рішення суду положенням законодавства про банкрутство, а посилання на неналежне виконання ліквідатором своїх обов’язків вже були відхилені.
3. Суд вирішив касаційну скаргу Акціонерного товариства “Державний експортно-імпортний банк України” залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/2116/21 (910/2646/23) від 21/08/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними договорів купівлі-продажу та скасування рішення про державну реєстрацію прав на гараж, який позивач вважає своєю власністю.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову, оскільки позивач обрав неефективний спосіб захисту свого права, а саме вимоги про визнання недійсними договорів та скасування державної реєстрації, замість віндикаційного позову про витребування майна з чужого незаконного володіння, передбаченого статтями 387 та 388 Цивільного кодексу України, що є належним способом захисту права власності, коли майно вже відчужене третім особам; Верховний Суд наголосив, що задоволення вимог про визнання недійсними договорів та скасування державної реєстрації не призведе до автоматичного поновлення прав позивача на спірне майно та повернення його у володіння, а витребування майна у теперішнього володільця вимагає окремого позову. Суд також зазначив, що висновки судів попередніх інстанцій про те, що гаражі з різними номерами не є одним і тим самим об’єктом нерухомості, є передчасними, оскільки суди не з’ясували всіх обставин справи та не надали належної оцінки доказам, проте це не вплинуло на правильність рішення, оскільки обраний позивачем спосіб захисту є неефективним.
3. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову.
Справа №Б8/180-10 (911/3801/23) від 20/08/2025
1. Предметом спору є усунення перешкод у здійсненні права розпорядження майном шляхом визнання недійсним свідоцтва про право власності та скасування державної реєстрації права на будівлю котельні, що, на думку прокуратури, незаконно перебуває у власності ПрАТ «Білицький завод «Теплозвукоізоляція», а має належати державі.
2. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції, зазначивши, що місцевий суд невірно встановив обставини справи. Апеляційний суд вказав, що спірна котельня перебуває на території ПрАТ, але відсутні будь-які знаки, що підтверджують її належність державі, а також відсутня реєстрація речових прав держави на це майно. Суд апеляційної інстанції наголосив, що відсутність правочину про передачу котельні у власність ПрАТ дає державі право витребувати її з чужого незаконного володіння (віндикація) відповідно до статті 387 ЦК України. Суд також зазначив, що вимога прокурора про скасування свідоцтва про право власності та запису в державному реєстрі відповідає способу захисту, встановленому законом, і надає державі можливість вимагати відшкодування збитків, завданих погіршенням стану майна, а також доходів від його використання. Апеляційний суд визнав, що прокурор обрав правильний спосіб захисту, хоча і помилково назвав його негаторним позовом.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду і направив справу на новий розгляд, оскільки апеляційний суд не забезпечив належне повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання, що є порушенням права на справедливий судовий розгляд.
Справа №398/2709/22 від 20/08/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду щодо засудження ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 309 КК України (незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту).
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи касаційну скаргу захисника, дійшов висновку, що істотних порушень кримінального процесуального закону допущено не було. Суд зазначив, що протокол обшуку є допустимим доказом, оскільки обшук проводився уповноваженими особами в межах ухвали слідчого судді. Залучення оперативних працівників до обшуку є допустимою формою взаємодії слідчих органів та органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, і не потребує окремого письмового доручення. Також суд встановив, що не було незаконного втручання в ноутбук засудженого під час обшуку. Суд наголосив, що предмети, вилучені з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Суд також вказав, що доручення оперативному підрозділу на участь в обшуку не є доказом у кримінальному провадженні, а процесуальні документи були надані стороні захисту в судовому засіданні.
3. Верховний Суд залишив вирок апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №360/948/24 від 26/08/2025
1. Предметом спору є правомірність дій Головного управління Пенсійного фонду України щодо обмеження розміру пенсії шахтаря, встановленого Законом України “Про підвищення престижності шахтарської праці”.
2. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду, підтримавши рішення суду першої інстанції, виходячи з того, що апеляційний суд, скасовуючи рішення першої інстанції, не повно встановив фактичні обставини справи та зробив висновки щодо правомірності дій відповідача у правовідносинах, які не були предметом спору, оскільки позивач не оскаржував правомірність обмеження індексації пенсії, а оскаржував обмеження розміру пенсії, гарантованого статтею 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці”. Суд першої інстанції встановив, що відповідач обмежив розмір пенсії, передбачений статтею 8 вищевказаного Закону, на 1083,70 грн, і відповідач не спростував ці обставини. Верховний Суд також зазначив, що посилання апеляційного суду на попередню практику Верховного Суду є безпідставним, оскільки у справі, на яку посилався апеляційний суд, предметом спору було обмеження індексації, а не обмеження розміру пенсії, встановленого законом.
3. Верховний Суд постановив скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, яким позовні вимоги шахтаря було задоволено.
Справа №440/14614/24 від 25/08/2025
1. Предметом спору є оскарження відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області у проведенні індексації пенсії позивача із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, зазначив, що індексація пенсії є невід’ємною складовою пенсійних виплат, спрямованою на підтримання купівельної спроможності громадян в умовах інфляції. Верховний Суд підкреслив, що при перерахунку пенсій, призначених у 2022-2024 роках, необхідно збільшувати показник середньої заробітної плати, який враховувався при призначенні пенсії, а не станом на 01.10.2017, як це передбачено Порядком №124, оскільки закон має вищу юридичну силу, ніж підзаконні акти. Суд також врахував строки звернення до суду, зазначивши, що право на індексацію пенсії не є абсолютним і може бути обмежене шестимісячним строком звернення до суду з моменту, коли особа дізналася про порушення своїх прав. У даній справі, оскільки позивач звернувся до суду 05.12.2024, його вимоги можуть бути задоволені лише з 05.06.2024, тобто в межах шестимісячного строку. Суд також зазначив, що виплата індексації за попередній період можлива лише у випадку, якщо вона була нарахована, але не виплачена з вини пенсійного органу, чого в даному випадку не було.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, який задовольнив позов частково, визнавши дії відповідача протиправними та зобов’язавши провести перерахунок пенсії з урахуванням індексації, але лише в межах шестимісячного строку до моменту звернення до суду.
Справа №240/8484/24 від 26/08/2025
1. Предметом спору є правомірність нарахування пені за порушення строків розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій помилково задовольнили позовні вимоги, оскільки не врахували, що положення Податкового кодексу України щодо звільнення від нарахування пені під час карантину не поширюються на валютні правовідносини, які регулюються Законом України “Про валюту і валютні операції”. Верховний Суд підкреслив, що зміни до цього закону вносяться лише шляхом внесення змін до самого закону, чого не було зроблено в контексті карантинних обмежень. Суд також зазначив, що суди попередніх інстанцій не дослідили обставини дотримання строків валютних операцій та правомірність нарахування пені, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи. Суд вказав на необхідність активної ролі судів у з’ясуванні всіх обставин справи та сприянні сторонам у поданні доказів. Суд також зазначив, що суди не повинні обмежуватися лише тими доказами, які подані сторонами, а повинні активно встановлювати об’єктивну істину.
3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
**** Суд відступив від попередніх висновків Верховного Суду щодо незастосування пені за порушення строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів у період дії карантину.
Справа №520/23686/21 від 26/08/2025
1. Предметом спору є оскарження дій Головного управління Держгеокадастру щодо індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки та зобов’язання провести перерахунок оцінки із застосуванням іншого коефіцієнту індексації та коду цільового призначення.
2. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій, зазначивши, що суди неправильно визначили дату, з якої слід кумулятивно застосовувати коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки землі. Суди попередніх інстанцій помилково виходили з того, що датою проведення нормативної грошової оцінки земель міста Харкова є 01.01.2018, хоча технічна документація з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018 була затверджена рішенням Харківської міської ради від 27.02.2019, тобто після формування оскаржуваного витягу. Верховний Суд підкреслив, що застосуванню підлягала технічна документація з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова, затверджена рішенням Харківської міської ради від 03.07.2013, а коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель кумулятивно – з вказаної у ній дати. Також, Верховний Суд вказав, що посилання судів на пункт 9 підрозділу 6 розділу XX «Прикінцеві та перехідні положення» Податкового кодексу України є необґрунтованим, оскільки ним встановлено індекс споживчих цін за 2017 – 2023 роки, що використовується для визначення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, який розраховується центральним органом виконавчої влади, а не відповідачем під час формування витягу.
3. Верховний Суд постановив касаційну скаргу Харківської міської ради задовольнити, рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Ньюпорт Холдінг».
Справа №160/239/19 від 26/08/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення виконкому міської ради щодо демонтажу тимчасових споруд та відшкодування збитків, пов’язаних з цим демонтажем.
2. Верховний Суд, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, зазначив, що розміщення тимчасових споруд (кіосків) позивачем відбувалося на підставі договорів з міською радою, укладених до введення в дію нових правил, які вимагають оформлення паспорта прив’язки, і тому не може вважатися самочинним. Суд підкреслив, що відповідач не довів дотримання процедури демонтажу, яка передбачає обстеження території, складання акта про виявлені порушення та вручення власнику припису про демонтаж. Також, суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки вимогам позивача про відшкодування шкоди, завданої демонтажем. Враховуючи ці обставини, Верховний Суд визнав рішення виконкому в частині демонтажу протиправним і таким, що підлягає скасуванню, а справу в частині відшкодування шкоди направив на новий розгляд до суду першої інстанції.
3. Суд задовольнив касаційну скаргу частково, скасував рішення судів попередніх інстанцій, визнав протиправним рішення виконкому про демонтаж тимчасових споруд та направив справу в частині відшкодування збитків на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №990/50/25 від 21/07/2025
1. Предметом спору є оскарження Лозівською міською радою постанови Верховної Ради України про перейменування селища Панютине на селище Лиманівка.
2. Суд обґрунтував своє рішення тим, що Конституція України наділяє Верховну Раду особливим правовим статусом як єдиного органу законодавчої влади, який здійснює свої повноваження шляхом прийняття рішень, у тому числі щодо питань територіального устрою, таких як перейменування населених пунктів; участь Верховної Ради у вирішенні питань територіального устрою не є реалізацією управлінських функцій, а є формою реалізації її конституційних повноважень у сфері конституційних правовідносин, що не підлягає контролю суду адміністративної юрисдикції; оскарження постанови Верховної Ради з підстав її невідповідності Конституції України або порушення регламентної процедури її прийняття не може розглядатися в порядку адміністративного судочинства, оскільки такі питання належать до юрисдикції Конституційного Суду України; в порядку адміністративного судочинства можуть оскаржуватися лише ті акти Верховної Ради, які прийняті у правовідносинах, де вона реалізує свої владні (управлінські) функції, а не законотворчу діяльність.
3. Суд залишив апеляційну скаргу Лозівської міської ради без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі – без змін.
Справа №500/1358/24 від 26/08/2025
1. Предметом спору є правомірність виплати учаснику бойових дій разової грошової допомоги до Дня Незалежності України у розмірі, встановленому Кабінетом Міністрів України, а не у розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком, як це було передбачено попередньою редакцією закону.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, які задовольнили позов учасника бойових дій, зобов’язавши пенсійний орган виплатити допомогу у розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком. Верховний Суд наголосив, що разова грошова виплата до Дня Незалежності України не є основним видом соціального забезпечення, а є додатковою соціальною пільгою, розмір якої може визначатися Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень. Суд зазначив, що Верховна Рада має право змінювати умови та порядок виплати такої допомоги, враховуючи фінансово-економічні можливості держави. Також, суд врахував висновки Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі № 440/14216/23, де було встановлено, що виплата допомоги у розмірі, визначеному КМУ, є правомірною. Враховуючи зміни в законодавстві, внесені Законом № 2983-IX, виплата допомоги у розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком не передбачена.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та відмовив у задоволенні позовних вимог учасника бойових дій.
Справа №320/7853/24 від 26/08/2025
1. Предметом спору є визначення юрисдикції щодо розгляду позову податкового органу про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та поставки, укладених між господарськими товариствами.
2. Суд касаційної інстанції зазначив, що контролюючий орган, звертаючись до суду з позовом про визнання правочинів недійсними, діє як суб’єкт владних повноважень, реалізуючи публічно-владні управлінські функції у сфері податкових правовідносин, а не як сторона цивільно-правових відносин. Суд підкреслив, що такі спори мають публічно-владний характер і пов’язані із забезпеченням виконання конституційного обов’язку платників податків. Також, суд врахував, що втручання у приватноправові відносини можливе, коли існування правочину порушує публічний порядок у сфері оподаткування, створюючи перешкоди для здійснення функцій податкових органів. Суд також послався на висновки Великої Палати Верховного Суду щодо розмежування компетенції судів, наголошуючи на важливості характеру правовідносин, з яких виник спір. Суд зазначив, що системний аналіз норм КАС України та ГПК України дозволяє дійти висновку, що стаття 7 Кодексу України з процедур банкрутства не скасовує дію статті 20 Господарського процесуального кодексу України, що містить пряму норму про винятки щодо спорів, пов`язаних з недійсністю правочинів, які, на думку контролюючих органів, спрямовані на приховування об`єктів оподаткування.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, підтвердивши, що такі спори підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Справа №520/4893/25 від 26/08/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення податкового органу про стягнення коштів з рахунків підприємства в рахунок погашення податкового боргу.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій про забезпечення позову, виходячи з того, що Комунальне підприємство «Харківводоканал» є об’єктом критичної інфраструктури, що має особливе значення в умовах воєнного стану, і його стабільне функціонування є важливим для національної безпеки. Суд врахував, що підприємство не може самостійно встановлювати економічно обґрунтовані тарифи, а також несе значні витрати, пов’язані з воєнними діями, які не компенсуються. Враховуючи ці обставини, суд дійшов висновку, що зупинення стягнення коштів з рахунків підприємства є необхідним заходом для забезпечення виконання майбутнього судового рішення та уникнення негативних наслідків для мешканців міста та області. Суд підкреслив, що забезпечення позову не вирішує спір по суті, а лише зберігає існуючий стан речей до остаточного вирішення справи. Суд також зазначив, що податковий орган не надав переконливих аргументів, які б спростовували висновки судів попередніх інстанцій.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №758/2247/24 від 20/08/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними договорів купівлі-продажу рухомого майна та зобов’язання до вчинення дій, а саме стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
2. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду, оскільки апеляційний суд не врахував, що позивач надав докази понесених витрат на правничу допомогу у встановлений законом строк, а саме акт приймання-передачі виконаних робіт, який не міг бути наданий раніше, оскільки був складений після ухвалення постанови апеляційним судом. Верховний Суд підкреслив, що розмір витрат позивача, пов’язаних з розглядом апеляційних скарг, не міг бути остаточно підтверджений до закінчення судових дебатів, оскільки гонорар адвоката залежить від результату розгляду справи. Суд касаційної інстанції зазначив, що процесуальне законодавство не встановлює чіткого переліку доказів, які необхідно надати на підтвердження витрат на правничу допомогу, але зобов’язує надати докази щодо надання правової допомоги. Також, Верховний Суд посилається на практику Великої Палати Верховного Суду щодо порядку стягнення витрат на правову допомогу.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та передав справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Справа №320/39637/24 від 26/08/2025
1. Предметом спору є стягнення податкового боргу з фізичної особи-підприємця та оскарження податкового повідомлення-рішення.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд неправильно розрахував суму судового збору, яку мала сплатити ДПС за подання апеляційної скарги, оскільки ДПС звільнена від сплати судового збору у справах про стягнення податкового боргу. Крім того, апеляційний суд не врахував, що ДПС вчасно подала заяву про надання додаткового часу для сплати судового збору, а також не надав оцінки обґрунтованості цієї заяви. Суд також зазначив, що ДПС повторно звернулася до суду з апеляційною скаргою без надмірних зволікань, усунувши недоліки, які були підставою для повернення попередньої скарги. Враховуючи це, Верховний Суд дійшов висновку, що в діях ДПС не було ознак зловживання процесуальними правами, а пропуск строку на апеляційне оскарження був незначним. Тому, відмова у відкритті апеляційного провадження є порушенням права ДПС на судовий захист.
3. Верховний Суд скасував ухвали апеляційного суду та направив справу на продовження розгляду до апеляційної інстанції.
Справа №200/5217/20-а від 25/08/2025
1. Предметом спору є припинення права користування мисливськими угіддями Колективного підприємства «Мар`їнське мисливсько-риболовецьке господарство» на підставі систематичного невиконання обов’язків щодо охорони та відтворення мисливських тварин.
2. Верховний Суд підкреслив, що припинення права користування мисливськими угіддями є крайнім заходом, який застосовується лише у разі систематичного невиконання користувачем обов’язків, передбачених Законом України «Про мисливське господарство та полювання». Суд зазначив, що факти невиконання повинні бути виявлені та зафіксовані у встановлений законом спосіб, зокрема, шляхом проведення державного контролю з дотриманням прав та процедурних гарантій суб’єкта господарювання. Важливо, щоб порушення носили систематичний характер і не були усунуті користувачем самостійно або на вимогу контролюючих органів. Суд також врахував, що Донецька обласна державна адміністрація не є уповноваженим органом для здійснення контролю у галузі мисливського господарства, і тому її висновки не можуть бути підставою для припинення права користування угіддями.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову про припинення права користування мисливськими угіддями – без змін.
Справа №990/290/25 від 20/08/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККС) щодо результатів оцінювання практичного завдання судді в межах кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки ВККС діяла в межах своїх повноважень, визначених Законом України «Про судоустрій і статус суддів». Суд зазначив, що кваліфікаційне оцінювання здійснюється членами ВККС за їх внутрішнім переконанням на основі результатів оцінювання, і жоден інший орган, включаючи суд, не може втручатися в цю компетенцію. Суд також врахував, що оскаржуване рішення ВККС містить обґрунтування, зокрема посилання на відсутність істотних розбіжностей в оцінках екзаменаційної комісії та відсутність порушень порядку перевірки. Суд підкреслив, що позивач не надав доказів порушень з боку ВККС, які б обмежували його права чи законні інтереси, а також не довів наявність підстав для скасування рішення ВККС, передбачених законом. Суд зазначив, що незгода позивача з мотивами та підставами рішення ВККС не є достатньою підставою для його скасування.
3. Суд вирішив відмовити в задоволенні позову судді до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Справа №280/4622/24 від 26/08/2025
1. Предметом спору є правомірність нарахування податковою службою пені ТОВ «СМАЙЛ ТРЕЙД ГРУП» за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не повно встановили обставини справи, зокрема, чи мала право Львівська ТПП видавати сертифікати про форс-мажорні обставини для зовнішньоекономічних контрактів на момент їх видачі, та чи вплинули ці обставини безпосередньо на неможливість виконання зобов’язань за контрактом. Суд зазначив, що сам факт наявності сертифікату ТПП не є беззаперечним доказом неможливості виконання зобов’язань, а потребує додаткового аналізу та встановлення причинно-наслідкового зв’язку. Також, суд касаційної інстанції підкреслив, що не вбачає підстав для відступу від попередньої позиції Верховного Суду, згідно з якою положення Податкового кодексу України щодо звільнення від пені під час карантину не поширюються на пеню, нараховану за порушення валютного законодавства. Суд касаційної інстанції вказав на необхідність врахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2025 року у справі № 520/2941/24, щодо достатності доказів на підтвердження форс-мажорних обставин.
3. Суд вирішив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №295/14265/23 від 20/08/2025
1. Предметом спору є відмова апеляційного суду ухвалити додаткове рішення про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, понесених позивачем в апеляційній інстанції.
2. Суд касаційної інстанції не погодився з висновком апеляційного суду, який відмовив у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, мотивуючи це тим, що позивачем не було обґрунтовано поважних причин неподання доказів, що підтверджують розмір судових витрат, до закінчення судових дебатів. Верховний Суд підкреслив, що для відшкодування витрат на професійну правову допомогу, учасник справи зобов’язаний надати суду докази понесення таких витрат до закінчення судових дебатів або протягом п’яти днів після ухвалення рішення, за умови попередньої заяви про це. Суд також зазначив, що апеляційний суд не врахував, що акт виконаних робіт було складено після ухвалення апеляційним судом постанови, і тому не міг бути наданий раніше. Враховуючи практику Верховного Суду, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем було дотримано процесуальні правила щодо подання доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №440/3751/24 від 26/08/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Полтавської міської ради щодо продовження дозволу на розміщення тимчасової споруди (торговельного павільйону) для ФОП, а також скасування паспорту прив’язки цієї споруди.
2. Суд обґрунтував своє рішення тим, що Полтавська міська рада, продовжуючи дозвіл на розміщення тимчасової споруди та строк дії паспорту прив’язки, не врахувала відсутність погодження місця розташування споруди з Національною поліцією, що є порушенням Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг. Суд зазначив, що міська рада повинна була виправити помилку, допущену при видачі паспорта прив’язки, або відмовити у продовженні його дії. Крім того, суди встановили, що фактична площа споруди перевищує гранично допустиму площу для тимчасових споруд, встановлену законодавством. Суд підкреслив, що тимчасова споруда повинна відповідати вимогам як Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”, так і Порядку розміщення тимчасових споруд. Суд також врахував попередні висновки Верховного Суду щодо необхідності дотримання вимог законодавства при розміщенні тимчасових споруд.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №320/39637/24 від 26/08/2025
1. Предметом спору є стягнення податкового боргу з фізичної особи-підприємця та оскарження податкового повідомлення-рішення.
2. Верховний Суд скасував ухвали апеляційного суду, вказавши, що податковий орган звільнений від сплати судового збору у справах про стягнення податкового боргу, а апеляційний суд помилково зобов’язав сплатити збір. Суд також зазначив, що апеляційний суд не врахував обставини своєчасного подання первинної апеляційної скарги та усунення недоліків, що свідчить про відсутність зловживань з боку податкового органу. ВС наголосив на важливості забезпечення права на апеляційне оскарження та неприпустимості надмірного формалізму. Також, ВС вказав на те, що апеляційний суд не надав належної оцінки клопотанню податкового органу про поновлення строку на апеляційне оскарження, а також не врахував обставини, які свідчать про відсутність зловживань з боку податкового органу.
3. Верховний Суд скасував ухвали апеляційного суду та направив справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Справа №520/35537/24 від 25/08/2025
1. Предметом спору є оскарження відмови Пенсійного фонду провести індексацію пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення середньої заробітної плати, як це передбачено постановами Кабінету Міністрів України.
2. Суд касаційної інстанції зазначив, що індексація пенсії є невід’ємною складовою частиною пенсійних виплат, спрямованою на підтримання купівельної спроможності громадян в умовах інфляції. Суд підкреслив, що умови та порядок пенсійного страхування мають визначатися виключно законами, а не підзаконними актами. Хоча Кабінет Міністрів України має право визначати порядок індексації, цей порядок не може суперечити нормам закону, який має вищу юридичну силу. Суд вказав, що при індексації пенсій має застосовуватися показник середньої заробітної плати, який враховувався при призначенні пенсії, а не станом на конкретну дату, як це передбачено в деяких підзаконних актах. Суд також зазначив, що пенсійне забезпечення має базуватися на принципах справедливості та пропорційності, враховуючи страховий стаж та розмір заробітної плати, з якої сплачувалися внески.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши рішення судів попередніх інстанцій в частині зобов’язання провести індексацію пенсії з урахуванням обох коефіцієнтів збільшення середньої заробітної плати, передбачених постановами Кабінету Міністрів України.
Справа №335/6370/23 від 20/08/2025
1. Предметом спору є витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.
2. Суд першої інстанції задовольнив позов прокурора, витребувавши земельну ділянку, оскільки ОСОБА_2 незаконно отримав її у власність, повторно скориставшись правом на безоплатну приватизацію. Апеляційний суд погодився з цим рішенням. Проте, обидва суди відмовили у стягненні з відповідача судового збору, вважаючи його добросовісним набувачем, який не повинен нести відповідальність за дії інших осіб. Верховний Суд не погодився з таким розподілом судових витрат, наголосивши, що задоволення позову в повному обсязі передбачає покладення судових витрат на відповідача. Суди попередніх інстанцій не врахували, що питання добросовісності набуття вирішується при розгляді справи по суті, а не при розподілі судових витрат. Також, суди не обґрунтували застосування положень про зловживання процесуальними правами, оскільки відповідач не оскаржував рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у стягненні судових витрат та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №621/946/21 від 20/08/2025
1. Спір виник щодо спадкування прав та обов’язків забудовника на садовий будинок і першочергового права на членство в садівничому товаристві.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, який частково задовольнив позови обох сторін, враховуючи, що обидва спадкоємці, син та дочка, частково прийняли спадщину після смерті батька, сплачуючи внески за садову ділянку. Суд застосував норми ЦК УРСР 1963 року, чинного на момент відкриття спадщини, щодо фактичного вступу в управління спадковим майном. Також було враховано, що син постійно проживав з матір’ю на момент її смерті, що дало йому право на спадкування її частки. Суд відхилив аргументи про неврахування висновків Верховного Суду в інших справах, оскільки обставини цієї справи відрізняються. Суд касаційної інстанції підкреслив, що не має права переоцінювати докази, які вже були оцінені судами попередніх інстанцій.
3. Суд залишив касаційні скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.
