Цей аналіз стосується рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) у справі «А. С. проти Латвії» (заява № 9327/23), винесеного 3 вересня 2026 року.
### 1. Суть рішення
Справа зосереджена на питанні, чи виконала Латвія свої позитивні зобов’язання за статтею 4 Конвенції (заборона рабства, підневільного стану та примусової чи обов’язкової праці) стосовно працевлаштування заявниці на молочній фермі. Заявниця стверджувала, що вона зазнала підневільного стану та примусової праці, посилаючись на невиплату заробітної плати, погані умови проживання та експлуатацію її вразливого стану. Суд перевірив, чи забезпечила держава належну правову базу та чи провела ефективне розслідування цих тверджень. Зрештою, Суд дійшов висновку, що, хоча скарга заявниці була «аргументованою» і, отже, прийнятною, національні органи влади провели ретельне розслідування у кількох інстанціях, яке відповідало процесуальним вимогам Конвенції. Як наслідок, Суд не встановив порушення статті 4, наголосивши, що виправдувальний вирок за результатами змагального судового процесу сам по собі не становить невиконання державою своїх процесуальних зобов’язань.
### 2. Структура та основні положення
Рішення структуроване на три основні розділи:
* **Прийнятність:** Суд відхилив заперечення Уряду щодо застосовності статті 4, постановивши, що заявниця представила «аргументовану скаргу», підкріплену доказами *prima facie*. Важливо, що Суд встановив, що ця оцінка повинна базуватися на обставинах, що існували на момент висунення звинувачень, а не на остаточному рішенні національного суду.
* **Правова база:** Суд оцінив, чи була законодавча база Латвії достатньою. Він встановив, що Кримінальний закон Латвії (зокрема статті 154¹ та 154²) ефективно криміналізує торгівлю людьми та примусову працю, узгоджуючись із міжнародними стандартами (Конвенція про боротьбу з торгівлею людьми та Директива ЄС 2011/36/EU).
* **Процесуальні зобов’язання:** Суд ретельно проаналізував розслідування, зазначивши, що воно було ініційоване *ex officio* (з власної ініціативи держави), включало широке коло показань свідків, цифрові докази та численні судові перегляди. Він дійшов висновку, що в провадженні не було суттєвих недоліків.
Порівняно з попередньою прецедентною практикою, це рішення підкріплює принцип, згідно з яким процесуальне зобов’язання за статтею 4 є «зобов’язанням щодо засобів, а не щодо результату».
### 3. Ключові положення для практичного використання
Для юристів-практиків та спостерігачів найбільш значущими є такі моменти:
* **Поріг «аргументованої скарги»:** Суд уточнив, що застосовність статті 4 не залежить від наявності обвинувального вироку. Якщо заявник надає достовірні докази *prima facie* експлуатації, держава зобов’язана провести розслідування, незалежно від того, чи визнає останній національний суд обвинуваченого винним.
* **Оцінка вразливості:** Суд підкреслив, що національні суди повинні проводити змістовну, а не лише формальну оцінку вразливості жертви. Хоча в цій конкретній справі Суд довірився оцінці доказів національним судом, він підтвердив, що суди повинні зважати на те, як психологічний стан та економічна залежність можуть створити ситуацію «відсутності реальної альтернативи» для жертви.
* **Процесуальна доброчесність:** Рішення слугує еталоном того, що становить «ефективне розслідування». Ключовими показниками є:
* Оперативність (наприклад, проведення інспекції на місці одразу після подання скарги).
* Дії *ex officio* (держава не повинна покладати тягар доказування на жертву).
* Всебічний збір доказів (використання цифрових, фінансових доказів та свідчень, що виходять за межі лише свідчень потерпілої особи).
* **Відмінність від трудових спорів:** Суд уточнив, що, хоча невиплата заробітної плати є відповідним індикатором експлуатації, це автоматично не спричиняє порушення статті 4, якщо інші елементи примусу чи підневільного стану не встановлені в ході змагального процесу.
***: Хоча ця справа стосується Латвії, принципи щодо порога «аргументованої скарги» та процесуальні вимоги до розслідування трудової експлуатації є надзвичайно актуальними для української правової системи, особливо з огляду на те, що країна продовжує узгоджувати своє кримінальне правосуддя у сфері протидії торгівлі людьми та примусовій праці з європейськими стандартами під час і після триваючого конфлікту.
