Це судове рішення стосується невиконання органами влади Вірменії судового наказу про застосування забезпечувальних заходів, якими дідусеві та бабусі було надано право на побачення з онуком. Заявники, громадяни Росії, намагалися відвідати дитину після того, як її мати переїхала до Вірменії без згоди батька. Попри чітку судову ухвалу про побачення, мати дитини неодноразово перешкоджала таким зустрічам, а Служба примусового виконання не забезпечила їх дотримання. Суд встановив, що органи влади Вірменії залишалися пасивними, не застосувавши санкцій та не залучивши соціальні служби для сприяння контакту. Як наслідок, Суд постановив, що Вірменія порушила статтю 8 Конвенції, не вживши необхідних та належних заходів для захисту права заявників на повагу до сімейного життя.
### Структура та положення
Рішення структуроване на три основні частини: фактичне підґрунтя, оцінка Судом прийнятності заяви та по суті скарги за статтею 8.
1. **Прийнятність:** Суд відхилив скаргу третього заявника (батька), оскільки він не був стороною у конкретному провадженні щодо контактів, а отже, не мав «статусу жертви». Суд відхилив заперечення Уряду щодо невичерпання внутрішньодержавних засобів правового захисту та «передчасного» характеру заяви.
2. **По суті:** Суд застосував усталені принципи щодо позитивних зобов’язань держав забезпечувати виконання прав на контакти. Суд проаналізував період між первинним судовим наказом (червень 2021 року) та виїздом дитини з Вірменії (квітень 2022 року).
3. **Висновок:** Суд встановив порушення статті 8 за період, коли дитина проживала у Вірменії, зауваживши при цьому, що держава не може нести відповідальність за виконання рішення після того, як дитина залишила її юрисдикцію.
### Ключові положення для юридичного використання
* **Позитивні зобов’язання:** Рішення підтверджує, що коли один із батьків перешкоджає контактам, встановленим судовим рішенням, держава не є лише пасивним спостерігачем. Органи влади повинні вживати «практичних та адекватних заходів» для узгодження інтересів, включаючи потенційне залучення соціальних служб або служб у справах дітей.
* **Санкції:** Суд наголосив, що незастосування будь-яких адміністративних чи кримінальних санкцій до батька, який наполегливо ігнорує судовий наказ, є вагомим показником невиконання державою своїх позитивних зобов’язань.
* **Чіткість наказів:** Рішення підкреслює, що національні суди повинні гарантувати, що їхні накази є достатньо чіткими щодо місця та порядку проведення контактів. Неоднозначність судового наказу не може бути використана державою як виправдання для його невиконання.
* **Статус жертви:** Це рішення слугує нагадуванням про те, що у справах сімейного права лише ті особи, які є безпосередніми сторонами у конкретному провадженні щодо контактів і намагалися реалізувати ці права, мають право претендувати на визнання порушення статті 8 перед Судом.
*Примітка: Хоча ця справа стосується громадян Росії та органів влади Вірменії, принципи щодо виконання прав на контакти та позитивних зобов’язань держави є надзвичайно актуальними для прецедентного права, що стосується захисту сімейного життя в усіх державах-членах, включаючи ті, що розглядають транскордонні сімейні спори за участю переміщених осіб.*
