Вітаю. Як юрист з багаторічним досвідом, проаналізував надане вами судове рішення. Ось детальний розбір для вашого матеріалу:
1. Предметом спору є правомірність податкових повідомлень-рішень, якими контролюючий орган донарахував підприємству податкові зобов’язання через нібито нереальність господарських операцій із контрагентом, що мав ознаки фіктивності.
2. Верховний Суд при винесенні рішення керувався тим, що наявність вироку щодо посадової особи контрагента за статтею 205 КК України (фіктивне підприємництво) не є автоматичною підставою для визнання операцій нереальними. Суд наголосив, що адміністративний суд має оцінювати реальність операцій на підставі первинних документів, їх належного оформлення та економічного змісту, а не лише посилатися на вирок у кримінальній справі. **** У цій справі Верховний Суд підкреслив, що він відступає від своєї попередньої позиції (викладеної у постанові Верховного Суду України від 01.12.2015 у справі № 826/15034/17), згідно з якою статус фіктивного підприємства апріорі виключав можливість легалізації господарських операцій. Суд зазначив, що суб’єкт господарювання з ознаками фіктивності залишається правосуб’єктним, а його документи мають братися до уваги, якщо вони підтверджують фактичний рух активів. Також суд вказав, що вирок у кримінальній справі не створює преюдиції для адміністративного суду, якщо в ньому не встановлено конкретних обставин щодо дій чи бездіяльності самого позивача. Відтак, оскільки позивач надав усі необхідні первинні документи, що підтверджують реальність послуг, підстави для донарахувань відсутні.
3. Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу, скасував рішення апеляційної інстанції в частині відмови у позові та залишив у силі рішення суду першої інстанції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
