Ось детальний аналіз судового рішення, підготовлений з урахуванням вашого запиту:
1. Предметом спору є визнання протиправним зняття з реєстрації місця проживання, поновлення такої реєстрації та вселення осіб у житлове приміщення, яке раніше було предметом іпотеки.
2. Суд виходив із того, що право на житло є фундаментальним, а примусове виселення можливе лише за умови надання іншого постійного житлового приміщення, якщо інше прямо не передбачено законом для випадків іпотеки. Ключовим фактором стало те, що спірна квартира була придбана не за рахунок кредитних коштів (кредит брався на ремонт), тому банк не мав права на спрощене виселення без надання іншого житла. Крім того, суд врахував наявність чинного рішення апеляційного суду, яким банку вже було відмовлено у виселенні цих осіб, що унеможливлювало подальші дії банку щодо зняття їх з реєстрації. Суд наголосив на принципі добросовісності, зазначивши, що власник житла не може вчиняти дії, спрямовані на обхід судових рішень, якими вже встановлено право особи на користування приміщенням. Також було підкреслено, що судове рішення, яке набрало законної сили і підтверджує право особи на житло, є перешкодою для проведення реєстраційних дій за заявою власника. У підсумку суд дійшов висновку, що дії банку щодо зняття мешканців з реєстрації були протиправними, оскільки вони суперечили попереднім судовим актам та вимогам житлового законодавства.
3. Верховний Суд залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, підтвердивши незаконність дій банку та поновивши дію рішень про вселення позивачів.
****
Суд у своєму рішенні посилається на позицію Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду від 02 лютого 2026 року у справі № 713/1153/23, яка закріплює висновок про те, що судове рішення, яке набрало законної сили і встановлює право особи на житло (або відмовляє у виселенні), унеможливлює здійснення реєстраційних дій за заявою власника житла, що є розвитком та уточненням практики щодо захисту прав мешканців при зверненні стягнення на іпотечне майно.
