Вітаю. Як юрист з багаторічним досвідом, проаналізував надане вами судове рішення. Ось детальний аналіз:
1. Предметом спору є законність передачі земельної ділянки державної власності у приватну власність та її подальше витребування прокурором в інтересах територіальної громади через імовірну відсутність волевиявлення первинного набувача.
2. Верховний Суд при винесенні рішення керувався тим, що суди попередніх інстанцій правильно оцінили докази, зокрема, встановивши факт волевиявлення громадянина на отримання землі, що підтверджується його заявами та подальшими нотаріальними діями. Суд наголосив, що матеріали кримінального провадження не мають преюдиційного значення для цивільного процесу і оцінюються судом на загальних підставах як письмові докази. Важливим аспектом стало застосування принципу «належного урядування», згідно з яким ризик помилок державних органів не повинен перекладатися на добросовісних набувачів майна. Водночас суд звернув увагу на порушення правил предметної юрисдикції, оскільки спір за участю юридичної особи (орендаря) має розглядатися в порядку господарського, а не цивільного судочинства. Відповідно до позиції, викладеній у постанові Об’єднаної палати КЦС ВС від 05 травня 2025 року у справі № 199/9897/22, суд визнав, що частина вимог до юридичної особи підлягає розгляду господарським судом. **** Суд у цій справі фактично підтвердив обов’язковість дотримання правил юрисдикції, скасувавши рішення в частині вимог до юридичної особи та закривши провадження, що відповідає практиці розмежування компетенції між цивільними та господарськими судами.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу прокурора: скасував рішення судів попередніх інстанцій у частині вимог до агропідприємства та закрив провадження в цій частині, а в решті — залишив судові рішення без змін.
