Предметом цього спору є питання наявності у органу пробації права на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, якою було відмовлено у задоволенні подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням.
**** Суд при винесенні цього рішення керувався правовою позицією, сформованою Об’єднаною палатою Касаційного кримінального суду, яка офіційно відступила від попередніх висновків інших палат Верховного Суду. Ключовим аргументом стало те, що органи пробації не належать до переліку осіб, визначених частиною 1 статті 393 КПК України, які мають право на апеляційне оскарження рішень, ухвалених у порядку виконання вироку. Суд наголосив, що чинний процесуальний закон не наділяє суб’єктів, до компетенції яких належить виконання судового рішення, правом оскаржувати ухвали, постановлені за результатами розгляду їхніх власних клопотань чи подань. Право на таке оскарження закон надає лише засудженому, його захиснику, законному представнику та прокурору. Відтак, Верховний Суд підкреслив, що попередня судова практика, яка допускала оскарження з боку органів пробації, більше не є чинною. У результаті суд дійшов висновку, що апеляційний суд правомірно повернув скаргу органу пробації через відсутність у останнього процесуального права на таке звернення.
Верховний Суд залишив ухвалу апеляційного суду про повернення апеляційної скарги без змін, а касаційну скаргу начальника органу пробації — без задоволення.
