Ось детальний аналіз судового рішення, підготовлений з професійної точки зору:
1. Предметом спору є правомірність повернення судом першої інстанції позовної заяви військовослужбовця про стягнення індексації грошового забезпечення через нібито пропуск ним тримісячного строку звернення до суду.
2. Верховний Суд наголосив, що початок перебігу тримісячного строку звернення до суду, передбаченого статтею 233 КЗпП України, слід пов’язувати виключно з моментом, коли особа отримала достовірну інформацію про суми, нараховані та виплачені їй при звільненні. Суд зазначив, що наказ про виключення зі списків особового складу не є належним доказом обізнаності позивача про склад та розмір виплат, оскільки він не містить деталізованого розрахунку. Важливим документом у таких правовідносинах є грошовий атестат, який за своєю суттю є «письмовим повідомленням» про виплати при звільненні, тому суди повинні були встановити факт та дату його вручення позивачеві. **** Суд зазначив, що він відступає від попередньої позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 23 січня 2025 року та 20 листопада 2023 року, де помилково вважалося, що строк звернення до суду починається з дати звільнення військовослужбовця. Верховний Суд підкреслив, що суди попередніх інстанцій не дослідили обставини ознайомлення позивача з фактичними сумами нарахувань, чим допустили порушення процесуального права. В результаті, висновок про пропуск строку був визнаний передчасним, оскільки суди не встановили момент, коли позивач реально дізнався про порушення своїх прав.
3. Верховний Суд скасував ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, направивши справу до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті.
