Вітаю. Як юрист з багаторічним досвідом, проаналізував надане вами судове рішення. Ось стислий аналіз для вашого матеріалу:
1. Предметом спору є визнання недійсним правочину з відчуження частки у статутному капіталі товариства, який, на думку позивача, був укладений боржником з метою ухилення від виконання судових рішень про стягнення заборгованості.
2. Суд виходив із того, що ключовим критерієм для визначення юрисдикції є предмет спору, а не лише суб’єктний склад учасників. Оскільки спір стосується саме правочину щодо корпоративних прав (частки у статутному капіталі), він підпадає під дію пункту 4 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України. Суд наголосив, що природа правовідносин, з яких виник спір, є господарською, незалежно від того, що сторонами угоди виступають фізичні особи. Винятком із цього правила є лише сімейні та спадкові правовідносини, до яких даний випадок не належить. **** Суд зазначив, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01 червня 2021 року у справі № 910/2388/20 відступила від попередніх висновків щодо підвідомчості таких спорів судам цивільної юрисдикції, підтвердивши виключну компетенцію господарських судів у справах про визнання недійсними договорів відчуження часток у статутному капіталі. Таким чином, суди попередніх інстанцій правильно відмовили у відкритті провадження в порядку цивільного судочинства.
3. Верховний Суд залишив у силі рішення судів попередніх інстанцій, підтвердивши, що даний спір має розглядатися виключно в порядку господарського судочинства.
